Ванатекс таблетки вкриті плівковою оболонкою по 160 мг 2 блістера по 14 шт

Фармакодинаміка. валсартан є активним, сильним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ii (ang ii). він діє вибірково на підтип рецепторів АТ 1, який відповідає за дію ang ii. підвищені рівні ang ii в плазмі крові після блокади рецептора АТ1 валсартаном можуть стимулювати Неблокована рецептор АТ 2, який, ймовірно, нейтралізує дію рецептора АТ 1. валсартан не проявляє активності часткового агоніста відносно рецептора АТ 1 і має значно більшу (приблизно 20 000-кратне) спорідненість до рецептора АТ 1, ніж до рецептора АТ2. невідомо, зв'язується чи валсартан з іншими рецепторами гормонів або іонними каналами, які, як відомо, грають важливу роль в серцево-судинної регуляції, або блокує їх. валсартан не пригнічує апф (також відомий як киназа ii), який перетворює ang i в ang ii і руйнує брадикінін. оскільки не відбувається впливу на апф і потенціювання брадикініну або білкового речовини, антагоністи ang ii навряд чи можуть бути пов'язані з кашлем.

АГ. Призначення валсартана хворим з АГ в результаті призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після прийому одноразової пероральної дози антигіпертензивна активність відзначається протягом 2 ч, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 год. Гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин після прийому препарату. При повторному застосуванні лікарського засобу гіпотензивний ефект в основному зберігається протягом 2 тижнів, а максимальний ефект досягається протягом 4 тижнів і зберігається протягом тривалого періоду. У поєднанні з гідрохлортіазидом досягається істотне додаткове зниження артеріального тиску.

Швидка скасування валсартана не пов'язана з «рикошетне» АГ або іншими небажаними клінічними явищами.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Результати дослідження продемонстрували ефективність валсартану, як і каптоприлу, в зниженні загальної смертності після інфаркту міокарда. Валсартан виявився також ефективним щодо зниження смертності від серцево-судинної патології, зменшення кількості випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності та повторного інфаркту міокарда. Профіль безпеки валсартана відповідав перебігу захворювання пацієнтів, які лікувалися після встановленого інфаркту міокарда.

Серцева недостатність. Пацієнти, які брали валсартан, продемонстрували значне поліпшення за ознаками та симптомами серцевої недостатності, включаючи задишку, втому, набряк і хрипи, в порівнянні з тими, хто приймав плацебо. Хворі з хронічною серцевою недостатністю, які брали валсартан, мали кращу якість життя від початкового до кінцевого показника в порівнянні з пацієнтами, які приймали плацебо. Фракція викиду у хворих, які приймали валсартан, була значно більше, а кінцевий діастолічний діаметр лівого шлуночка істотно зменшився від початкового до кінцевого показника в порівнянні з пацієнтами, які приймали плацебо.

Фармакокінетика

Абсорбція. Після перорального прийому C _max валсартана в плазмі крові досягається через 2-4 ч. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. Їжа зменшує вплив валсартану (що визначається за середньою концентрації в сечі / AUC) приблизно на 40%, а C _max в плазмі крові - приблизно на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому концентрація валсартану в плазмі крові подібна до такої в групі пацієнтів, вживали їжу, і в групі пацієнтів, що приймали препарат натщесерце. Однак таке зниження середньої концентрації в сечі не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, і тому валсартан можна приймати або з їжею, або без неї.

Розподіл. Рівноважний об'єм розподілу валсартану після в / в введення становить 17 л, вказуючи на те, що валсартан не розподіляється інтенсивно в тканинах. Він сильно зв'язується з білками плазми крові (94-97%), в основному з альбуміном.

Біотрансформація. Валсартан біотрансформується в повному обсязі, оскільки тільки близько 20% дози відновлюється в вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт виявлено в плазмі крові в низьких концентраціях (менше 10% середньої концентрації валсартану в сечі). Цей метаболіт фармакологічно неактивний.

Виведення. Валсартан демонструє многоекспоненціальную кінетику розпаду (T _½ α 1 ч і T _½ β близько 9 год). Він в основному виводиться з калом (приблизно 83% дози) і нирками з сечею (близько 13% дози), переважно в незміненому вигляді. Після в / в введення плазмовий кліренс валсартану складає близько 2 л / ч, а його нирковий кліренс - 0,62 л / год (близько 30% від загального кліренсу). T _½ валсартана становить 6 год.

Пацієнти з серцевою недостатністю

Середній час до C _max і T _½ валсартана у пацієнтів з серцевою недостатністю подібно такому, яке відзначалося у здорових добровольців. Показники AUC і C _max валсартана майже пропорційні (однакові) при прийомі дози, що перевищує діапазон терапевтичних доз (від 40 до 160 мг 2 рази на добу). Середній коефіцієнт кумуляції становить приблизно 1,7.

Кліренс валсартану після перорального застосування становить близько 4,5 л / год. Вік не впливає на кліренс у пацієнтів з серцевою недостатністю.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку. Кілька збільшене системний вплив валсартану зазначалося у деяких пацієнтів похилого віку, порівняно з особами молодого віку, однак це не мало клінічного значення.

Порушення функції нирок. Як і передбачалося, з речовиною, нирковий кліренс якого становить лише 30% загального кліренсу плазми крові, кореляції між станом функції нирок і системною експозицією валсартану не відзначено. Тому пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 10 мл/хв) підбір дози не потрібна. На сьогодні немає досвіду безпечного застосування у хворих з кліренсом креатиніну 10 мл/хв і пацієнтів, які перебувають на діалізі, тому у таких хворих валсартан слід застосовувати з обережністю. Валсартан зв'язується з білками плазми крові та навряд чи може бути виведений за допомогою діалізу.

Печінкова недостатність. Приблизно 70% всмокталась дози виводиться з жовчю, в основному у незміненому вигляді. Валсартан не піддається біотрансформації, яка заслуговувала б уваги. У пацієнтів з легкою і помірною печінковою недостатністю експозиція (визначена за значенням AUC) валсартану в середньому вдвічі перевищує таку в порівнянні зі здоровими добровольцями. Однак не відзначалося жодного взаємозв'язку між концентрацією валсартана в плазмі крові та ступенем печінкової дисфункції. Чи не вивчали ефективність валсартану у пацієнтів з тяжкою печінковою дисфункцією.

Аг. лікування аг у дорослих.

Постінфарктний стан. Лікування клінічно стабільних пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною систолічною дисфункцією лівого шлуночка після недавнього (12 ч-10 днів) інфаркту міокарда.

Серцева недостатність. Лікування симптоматичної серцевої недостатності, коли не можна застосовувати інгібітори АПФ, або в якості допоміжної терапії при застосуванні інгібіторів АПФ, коли не можна застосовувати блокатори β-адренорецепторів.

Валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі, запиваючи водою.

АГ. Рекомендована початкова доза валсартану складає 80 мг (1 таблетка Ванатекс 80 мг або ½ таблетки Ванатекс 160 мг) 1 раз на добу. Антигіпертензивний ефект досягається в перші 2 тижні, а максимальний ефект відзначається протягом 4 тижнів.

У деяких пацієнтів, АТ яких недостатньо контролюється, доза може бути збільшена до 160 мг, максимум - до 320 мг.

Валсартан можна приймати з іншими антигіпертензивними препаратами.

Додавання діуретичного засобу, такого як гідрохлоротіазид, ще більше знижує артеріальний тиск у таких пацієнтів.

Постінфарктний стан. Лікування клінічно стабільних пацієнтів можна починати, застосовуючи валсартан вже через 12 годин після інфаркту міокарда. Після початкової дози 20 мг 2 рази на добу дозу валсартану слід підвищити до 40; 80 і 160 мг 2 рази на добу протягом наступних кількох тижнів. Ванатекс не призначають для початкового лікування. Для досягнення менших доз (20 мг) слід приймати препарат в іншій лікарській формі. Максимальна доза становить 160 мг 2 рази на добу. Рекомендується, щоб доза 80 мг 2 рази на добу була досягнута через 2 тижні після початку лікування, а максимальна доза - 160 мг 2 рази на добу - через 3 міс з урахуванням переносимості лікування пацієнтом. При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії або ниркової дисфункції слід розглянути питання зниження дози.

Валсартан можна застосовувати у пацієнтів, які приймали інші лікарські засоби після перенесеного інфаркту міокарда, наприклад тромболітики, ацетилсаліцилову кислоту, блокатори β-адренорецепторів, статини та діуретики. Комбінація з інгібіторами АПФ не рекомендується. Оцінка стану пацієнтів після перенесеного інфаркту міокарда завжди повинна включати дослідження функції нирок.

Серцева недостатність. Рекомендована початкова доза валсартану складає 40 мг 2 рази на добу. Підвищувати дозу до 80 і 160 мг 2 рази на добу потрібно з інтервалами не менше 2 тижнів, з огляду на переносимість препарату пацієнтом. Необхідно розглянути можливість зниження дози супутніх діуретиків. Максимальна добова доза, яку призначали, склала 320 мг і була розділена на кілька прийомів.

Валсартан можна приймати з іншими лікарськими засобами для лікування серцевої недостатності. Однак потрійна комбінація інгібітору АПФ, блокатора β-адренорецепторів і валсартана не рекомендується. Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю завжди повинна включати дослідження функції нирок.

Додаткова інформація щодо особливих груп пацієнтів

Пацієнти похилого віку. Підбір дози не потрібно для пацієнтів похилого віку.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Підбір дози не потрібно для пацієнтів з кліренсом креатиніну 10 мл/хв.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Для пацієнтів з легким та помірним печінковою недостатністю без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг. Валсартан протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю і пацієнтам з холестазом.

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин. тяжка печінкова недостатність, цироз печінки та холестаз.

Класифікуються за частотою: дуже часто (≥1 / 10); часто (1/100, ≤1 / 10); іноді (1/1000, ≤1 / 100); рідко (1/10 000, ≤1 / 1000); дуже рідко (1/10 000), включаючи поодинокі повідомлення. в межах кожної групи побічні реакції представлені в порядку зменшення їх тяжкості.

До всіх несприятливих побічних реакцій, про які повідомлялося в ході постмаркетингових і лабораторних досліджень, неможливо застосовувати одну з вищезгаданих частот, і тому їх частота позначається як «невідомо».

АГ

З боку крові та лімфатичної системи: невідомо - зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: невідомо - підвищена чутливість, в тому числі сироваткова хвороба.

З боку обміну речовин: невідомо - підвищення рівня калію в плазмі крові, гіпонатріємія.

З боку органів слуху та рівноваги: нечасто - запаморочення.

З боку судин: невідомо - васкуліт.

З боку дихальної системи: нечасто - кашель.

Шлунково-кишковий тракт: нечасто - біль у животі.

З боку печінки та жовчного міхура: невідомо - підвищення показників функції печінки, в тому числі підвищення рівня білірубіну в плазмі крові.

З боку шкіри та підшкірних тканин: невідомо - набряк Квінке (ангіоневротичний набряк), висип, свербіж.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: невідомо - біль у м'язах.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: невідомо - гостра ниркова недостатність і порушення функції нирок, підвищення рівня креатиніну в плазмі крові.

Загальні порушення: нечасто - підвищена стомлюваність.

Несприятливі побічні реакції, які виникли у пацієнтів після перенесеного інфаркту міокарда та / або серцевої недостатності, зазначені нижче.

Після перенесеного інфаркту міокарда та / або серцевої недостатності

З боку крові та лімфатичної системи: невідомо - тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: невідомо - підвищена чутливість, в тому числі сироваткова хвороба.

З боку обміну речовин: нечасто - гіперкаліємія; невідомо - підвищення рівня калію в плазмі крові, гіпонатріємія.

З боку нервової системи: часто - запаморочення, постуральне запаморочення; нечасто - запаморочення, головний біль.

З боку органів слуху та рівноваги: нечасто - запаморочення.

З боку серця: нечасто - серцева недостатність.

З боку судин: часто - артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія; невідомо - васкуліт.

З боку дихальної системи: нечасто - кашель.

З боку травної системи: нечасто - нудота, діарея.

З боку печінки та жовчного міхура: невідомо - підвищення активності ферментів печінки, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - набряк Квінке (ангіоневротичний набряк); невідомо - висип, свербіж.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: невідомо - біль у м'язах.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: часто - ниркова недостатність і порушення функції нирок; нечасто - гостра ниркова недостатність, підвищення рівня креатиніну в плазмі крові; невідомо - підвищення азоту сечовини в крові.

Загальні порушення: нечасто - астенія, підвищена стомлюваність.

Гіперкаліємія. одночасне застосування з калієвими добавками, калійзберігаючимидіуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими засобами, які можуть збільшити рівні калію (гепарину і т.п.), не рекомендується. при необхідності слід проводити контроль вмісту калію в крові.

Пацієнти з дефіцитом натрію. У пацієнтів з вираженим дефіцитом натрію, наприклад у тих, хто приймає діуретики у високих дозах, рідко на початку лікування може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед початком лікування слід провести корекцію вмісту в організмі натрію, наприклад, шляхом зниження дози діуретика.

Пацієнти з гіповолемією. У пацієнтів з тяжкою гиповолемией, які приймають високі дози діуретиків, рідко може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія після розпочатої терапії валсартаном. Гиповолемию необхідно скоригувати перед початком лікування валсартаном, наприклад, шляхом зниження дози діуретика.

Стеноз ниркової артерії. У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом однієї нирки безпечне застосування валсартану не встановлено.

Короткостроковий прийом валсартану у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, що виникла внаслідок одностороннього стенозу ниркової артерії, що не викликав будь-яких істотних змін у нирковій гемодинаміці, рівні креатиніну в плазмі крові або азоту сечовини. Однак інші засоби, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть підвищувати рівні сечовини крові та креатиніну в плазмі крові у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії, тому рекомендується моніторинг функції нирок, якщо пацієнт приймає валсартан.

Трансплантація нирок. На сьогодні немає досвіду безпечного застосування валсартану у пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирок.

Первинний гіперальдостеронізм. У пацієнтів з первинним гиперальдостеронизмом не слід застосовувати валсартан, оскільки їх ренін-ангіотензинової система не активується.

Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і у випадку з іншими вазодилататорами, необхідно бути особливо обережними при лікуванні пацієнтів зі стенозом аортального або мітрального клапанів або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією.

Порушення функції нирок. Не потрібно коригувати дозу для пацієнтів з кліренсом креатиніну 10 мл/хв. На сьогодні немає досвіду безпечного застосування валсартану у пацієнтів з кліренсом креатиніну 10 мл/хв і хворих, які перебувають на діалізі, тому таким пацієнтам валсартан слід призначати з обережністю.

Печінкова недостатність. Пацієнтам з легкою і помірною печінковою недостатністю без холестазу валсартан слід призначати з обережністю.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Поєднання каптоприлу і валсартану не демонструє додаткових клінічних переваг, тоді як ризик побічних дій збільшується в порівнянні з таким при лікуванні відповідними засобами. Таким чином, одночасне застосування валсартану з інгібітором АПФ не рекомендується. Слід дотримуватися обережності на початку лікування пацієнтів після перенесеного інфаркту міокарда. Оцінка стану хворих після перенесеного інфаркту міокарда завжди повинна включати дослідження функції нирок.

Застосування валсартану у пацієнтів після перенесеного інфаркту міокарда в основному призводить до деякого зниження артеріального тиску, але припиняти лікування через тривалу гіпотензії зазвичай немає необхідності, якщо дотримуватися рекомендацій щодо дозування.

Серцева недостатність. Застосування у пацієнтів з серцевою недостатністю потрійний комбінації інгібітора АПФ, блокатора β-адренорецепторів і валсартана не демонструє жодних клінічних переваг. Ця комбінація очевидно підвищує ризик появи побічних дій і тому не рекомендується.

На початку лікування пацієнтів з серцевою недостатністю слід дотримуватися обережності. Оцінка пацієнтів з серцевою недостатністю завжди повинна включати дослідження функції нирок.

Застосування валсартану у хворих з серцевою недостатністю в основному призводить до деякого зниження артеріального тиску, але припиняти лікування через тривалу гіпотензії зазвичай немає необхідності, якщо слідувати інструкції щодо дозування. У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад у хворих з тяжкою застійною / гострою серцевою недостатністю), лікування інгібіторами АПФ пов'язане з олігурією та / або прогресуючою азотемією і, в окремих випадках, з гострою нирковою недостатністю та / або смертю. Оскільки валсартан є антагоністом Ang II, не можна виключити, що застосування валсартану може бути пов'язано з порушенням функції нирок.

Допоміжні речовини. Препарат містить лактозу (1 таблетка 80 мг містить 56,5 мг лактози моногідрату, 1 таблетка 160 мг містить 113 мг лактози моногідрату). У пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазной недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози не слід застосовувати цей препарат.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Вагітність. Застосування антагоністів рецепторів Ang II не рекомендується протягом усього періоду вагітності.

Перед початком прийому препарату жінок репродуктивного віку слід обстежити для виключення можливої вагітності. Якщо жінка бажає завагітніти, слід припинити застосування препарату і замінити його будь-яким іншим антигіпертензивним лікарським засобом, який має встановлений профіль безпеки для застосування в період вагітності. У разі, якщо під час лікування підтверджена вагітність, слід якнайшвидше перейти (під наглядом лікаря) на альтернативні терапевтичні засоби, які становлять менший ризик для плоду.

Годування грудьми. У зв'язку з відсутністю інформації застосування валсартану не рекомендоване під час годування грудьми.

Діти. Валсартан не рекомендують застосовувати у дітей (у віці до 18 років) через відсутність даних про його безпеки та ефективності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Чи не проводили дослідження про вплив на здатність керувати транспортними засобами. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами необхідно враховувати, що іноді може виникати запаморочення або підвищена втома.

Одночасне застосування не рекомендується

Літій. Повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та токсичності при супутньому застосуванні інгібіторів АПФ. Через відсутність досвіду одночасного застосування валсартану і літію ця комбінація не рекомендується. Якщо така комбінація виявиться необхідною, рекомендується ретельний контроль рівня літію в плазмі крові.

Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки, замінники солі, що містять калій, і інші речовини, які можуть підвищити рівень калію. Якщо препарат, який впливає на рівень калію, необхідно поєднувати з валсартаном, рекомендується контроль рівня калію в плазмі крові.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (3 г/добу) і неселективні НПЗП. При одночасному призначенні антагоністів Ang II і НПЗП можливе послаблення антигіпертензивного ефекту. Крім того, одночасне застосування антагоністів Ang II і нестероїдних протизапальних засобів може призвести до підвищеного ризику погіршення функції нирок та підвищення рівня калію в плазмі крові. Таким чином, рекомендується контролювати функцію нирок на початку лікування, а також проводити відповідну гідратацію пацієнта.

Інші види взаємодій. В ході дослідження не встановлено ніяких клінічно значущих взаємодій валсартана з будь-яким з наступних речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід.

Симптоми. передозування валсартаном може призвести до вираженої гіпотензії, що, в свою чергу, може стати причиною гноблення свідомості, циркуляторного колапсу (судинної недостатності) і / або шоку (коми).

Лікування. Терапевтичні заходи залежать від часу вживання їжі, а також виду та тяжкості симптомів, надзвичайно важлива стабілізація кровообігу.

При гіпотензії пацієнт повинен перебувати в положенні лежачи, при цьому необхідно провести корекцію ОЦК. Малоймовірно, що валсартан виводиться шляхом гемодіалізу.

У сухому місці при температурі не вище 25 °C. зберігати в недоступному для дітей місці.

діюча речовина: valsartan;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 80 або 160 мг валсартану;

допоміжні речовини:

ядро: лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка таблетки 80 мг (Mixture for coating the tablets - Type 2): гіпромелоза, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172);

оболонка таблетки 160 мг (Mixture for coating the tablets - Type 1): гіпромелоза, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 80 мг: рожеві круглі двоопуклі плоскі таблетки з рискою, вкриті плівковою оболонкою;

таблетки по 160 мг: світло-коричневі довгасті двоопуклі таблетки з рискою, вкриті плівковою оболонкою.

Прості препарати антагоністів ангіотензину II. Код АТX C09C A03.

Фармакодинаміка

Валсартан є перорально активним, сильним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (Аng II). Він діє вибірково на підтип рецепторів AT1, який відповідає за дію ангіотензину II. Збільшені рівні Аng II у плазмі крові після блокади рецептора АТ1 валсартаном можуть стимулювати неблокований рецептор AT2, який, цілком імовірно, нейтралізує дію рецептора АТ1. Валсартан не проявляє активності часткового агоніста щодо рецептора АТ1 і має значно більшу (приблизно 20 000-кратну) спорідненість із рецептором АТ1, ніж із рецептором AT2.

Невідомо, чи звʼязується валсартан з іншими рецепторами гормонів або іонними каналами, які, як відомо, відіграють важливу роль у серцево-судинній регуляції, чи блокує їх.

Валсартан не пригнічує АПФ (також відомий як кіназа II), який перетворює Ang I в Аng II і руйнує брадикінін. Оскільки не відбувається впливу на АПФ і потенціювання брадикініну або білкової речовини, антагоністи ангіотензину II навряд чи можуть бути пов’язані з кашлем.

Артеріальна гіпертензія

Призначення валсартану пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить у результаті до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після прийому одноразової пероральної дози антигіпертензивна активність спостерігається протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Гіпотензивний (протигіпертонічний) ефект зберігається протягом 24 годин після прийому препарату. При повторному прийомі доз препарату гіпотензивний ефект в основному зберігається протягом 2 тижнів, а максимальний ефект досягається протягом 4 тижнів і зберігається протягом тривалого лікування. У поєднанні з гідрохлоротіазидом досягається суттєве додаткове зниження артеріального тиску.

Швидка відміна валсартану не повʼязана з «рикошетною» артеріальною гіпертензією або іншими небажаними клінічними явищами.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда

Результати дослідження продемонстрували ефективність валсартану, як і каптоприлу, у зниженні загальної летальності після інфаркту міокарда. Валсартан виявився також ефективним у зниженні летальності від серцево-судинної патології, зниженні кількості випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності та повторного інфаркту міокарда. Профіль безпеки валсартану відповідав перебігу хвороби пацієнтів, які лікувалися після встановленого інфаркту міокарда.

Серцева недостатність

Пацієнти, які лікувалися валсартаном, продемонстрували значне поліпшення щодо ознак та симптомів серцевої недостатності, включаючи задишку, втому, набряк і хрипи, порівняно з тими, хто лікувався плацебо. Хворі з хронічною серцевою недостатністю, які лікувалися валсартаном, мали кращу якість життя від початкового до кінцевого показника порівняно з пацієнтами, які лікувалися плацебо. Фракція викиду у пацієнтів, які лікувалися валсартаном, була значно більшою, а кінцевий діастолічний діаметр лівого шлуночка суттєво зменшився від початкового до кінцевого показника порівняно з пацієнтами, які лікувалися плацебо.

Діти

Антигіпертензивний ефект валсартану оцінювали у 4 рандомізованих подвійних сліпих клінічних дослідженнях у 561 дитини віком від 6 до 18 років та у 165 дітей віком від 1 до 6 років. Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів та ожиріння були найчастішим основними медичними умовами, що спричиняють артеріальну гіпертензію у дітей, включених у ці дослідження.

Клінічний досвід щодо застосування дітям віком від 6 років

У ході клінічного дослідження з участю 261 дитини з артеріальною гіпертензією віком від 6 до 16 років пацієнти з масою тіла 35 кг отримували 10, 40 або 80 мг валсартану на добу (низькі, середні та високі дози), пацієнти з масою тіла ≥ 35 кг отримували 20, 80 і 160 мг валсартану на добу (низькі, середні та високі дози). У кінці 2 тижня валсартан знижував систолічний та діастолічний артеріальний тиск залежно від дози. У цілому три рівні дози валсартану (низька, середня та висока) достовірно знижували систолічний артеріальний тиск на 8, 10, 12 мм рт. ст. від початкового рівня відповідно.

Клінічний досвід щодо застосування дітям віком до 6 років

Валсартан не рекомендується для застосування цій віковій категорії.

Фармакокінетика

Абсорбція

Після перорального прийому одного валсартану максимальні концентрації валсартану у плазмі крові досягаються через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23 %. Їжа зменшує вплив валсартану (що визначається за середньою концентрацією в сечі/AUC) приблизно на 40 %, а максимальну концентрацію у плазмі крові (Смакс) – приблизно на 50 %, хоча приблизно через 8 годин після прийому дози концентрація валсартану у плазмі крові подібна у групі пацієнтів, які приймали їжу, та у групі пацієнтів, які приймали препарат натще. Проте таке зменшення середньої концентрації в сечі не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту, і тому валсартан можна приймати або з їжею, або без їжі.

Розподіл

Рівноважний об’єм розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 літрів, вказуючи на те, що валсартан не розподіляється інтенсивно у тканинах. Валсартан сильно звʼязується з протеїнами сироватки крові (94-97 %), в основному з сироватковим альбуміном.

Біотрансформація

Валсартан не біотрансформується у повному обсязі, оскільки тільки близько 20 % дози відновлюється у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт був виявлений у плазмі крові в низьких концентраціях (менше 10 % середньої концентрації валсартану в сечі). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.

Виділення

Валсартан демонструє багатоекспоненціальну кінетику розпаду (t½α ½β близько 9 годин). Валсартан головним чином виділяється жовчними шляхами з калом (приблизно 83 % дози) та нирками із сечею (приблизно 13 % дози), в основному у незміненому вигляді. Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год, а його нирковий кліренс становить 0,62 л/год (близько 30 % загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.

Пацієнти з серцевою недостатністю

Середній час до максимальної концентрації та період напіввиведення валсартану у пацієнтів із серцевою недостатністю подібні до таких, що спостерігалися у здорових добровольців. Показники AUC і Cмакс валсартану майже пропорційні (однакові) при дозі, що перевищує діапазон клінічних доз (від 40 до 160 мг два рази на добу). Середній коефіцієнт кумуляції становить приблизно 1,7. Явний кліренс валсартану після перорального прийому становить приблизно 4,5 л/год. Вік не впливає на явний кліренс у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Дещо більший системний вплив валсартану спостерігався у деяких пацієнтів літнього віку, ніж в осіб молодого віку; однак це не мало ніякого клінічного значення.

Порушення функції нирок

Як і передбачалося із речовиною, нирковий кліренс якої становить лише 30 % від загального кліренсу плазми крові, ніякого взаємозв’язку не відзначалося між функцією нирок і системним впливом валсартану. Тому підбір дози не потрібний пацієнтам із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну > 10 мл/хв). На даний час немає досвіду безпечного застосування пацієнтам із кліренсом креатиніну ˂ 10 мл/хв і пацієнтам, які знаходяться на діалізі, тому валсартан слід застосовувати дуже обережно таким пацієнтам. Валсартан сильно зв’язується з білком плазми крові і навряд чи може бути виведений за допомогою діалізу.

Печінкова недостатність

Приблизно 70 % абсорбованої дози виводиться з жовчю, в основному у незміненому вигляді. Валсартан не зазнає ніякої біотрансформації, яка б заслуговувала на увагу. Подвійний вплив (AUC) спостерігався у пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатністю порівняно з таким у здорових добровольців.

Однак ніякого взаємозв’язку не спостерігалося між концентрацією валсартану у плазмі крові та ступенем печінкової дисфункції. Валсартан не вивчали у пацієнтів із тяжкою печінковою дисфункцією.

Артеріальна гіпертензія

Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих та дітей віком від 6 років.

Постінфарктний стан

Лікування клінічно стабільних дорослих пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною систолічною дисфункцією лівого шлуночка після нещодавно (12 годин-10 діб) перенесеного інфаркту міокарда.

Серцева недостатність

Лікування симптоматичної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів, коли не можна застосовувати інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), або як допоміжна терапія при застосуванні інгібіторів АПФ, коли не можна застосовувати бета-блокатори.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Тяжка печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз.

Вагітність або планування завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) 2).

Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи (РАAС) препаратами груп АРА, ІАПФ або аліскіреном

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препаратів групи АРА з іншими препаратами, що блокують РААС, такими як препарати групи ІАПФ або аліскірен через потенційний ризик підвищення частоти таких побічних реакцій як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування).

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) мл/хв/1,73 м²) протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування не рекомендоване

Літій

Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові і токсичність повідомлялося протягом одночасного застосування інгібіторів АПФ. У зв’язку з відсутністю досвіду одночасного застосування валсартану і літію така комбінація не рекомендована. Якщо комбінація вважається необхідною, рекомендовано проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Калій

Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, триамтерен, амілорид), добавки калію, замінники солі, що містять калій та інші лікарські засоби, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин) можуть призвести до збільшення рівня калію в сироватці крові та у пацієнтів із серцевою недостатністю – до підвищення рівня креатиніну.

Якщо застосування лікарського засобу, що впливає на рівень калію, у поєднанні з валсартаном вважається необхідним, рекомендується контроль рівня калію у плазмі крові.

Необхідна обережність при одночасному застосуванні

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу та неселективні НПЗЗ

При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину ІІ з НПЗЗ може виникнути ослаблення антигіпертензивного ефекту. Крім того, одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ та НПЗЗ може призвести до погіршення ниркової функції та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендований контроль ниркової функції, а також відповідна гідратація пацієнта.

Транспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватися належних заходів на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.

Інші

У ході досліджень взаємодії лікарських засобів з валсартаном не спостерігалося клінічно значущих взаємодій з валсартаном або з будь-якою з таких речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

Діти

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні дітям та підліткам з артеріальною гіпертензією валсартану та інших речовин, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, яка може підвищити рівень калію у сироватці крові. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

Гіперкаліємія

Супутнє застосування добавок калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, що можуть підвищити рівні калію (гепарин), не рекомендується. У разі необхідності слід контролювати рівні калію.

Порушення функції нирок. Дотепер немає даних щодо безпеки застосування препарату пацієнтам із кліренсом креатиніну  10 мл/хв та пацієнтам, яким проводять діаліз, тому валсартан слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Дорослим пацієнтам із кліренсом креатиніну > 10 мл/хв корекція дози не потрібна.

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) мл/хв/1,73 м²) протипоказано.

Порушення функції печінки. Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня без холестазу валсартан слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію та/або об’єму циркулюючої крові (ОЦК). У пацієнтів із тяжким ступенем дефіциту натрію та/або об’єму циркулюючої крові в організмі, наприклад у тих, хто отримує високі дози діуретиків, в окремих випадках після початку терапії валсартаном може спостерігатися симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед початком терапії валсартаном слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або об’єму циркулюючої крові, наприклад, шляхом зниження дози діуретика.

Стеноз ниркової артерії. Для пацієнтів із двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки безпеку застосування антагоністів рецепторів ангіотензину не встановлено. Короткочасне застосування валсартану у 12 пацієнтів із вазоренальною гіпертензією, що є вторинною внаслідок однобічного стенозу ниркової артерії, не спричиняє ніяких істотних змін гемодинамічних параметрів нирок, креатиніну сироватки або азоту сечовини крові. Оскільки інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), можуть підвищувати рівень сечовини у крові і креатиніну сироватки крові у пацієнтів з однобічним стенозом ниркової артерії, як захід безпеки рекомендується моніторинг ниркової функції при лікуванні валсартаном.

Трансплантація нирки

На даний час немає даних щодо безпеки застосування валсартану пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом не слід застосовувати валсартан, оскільки у них не активована ренін-ангіотензинова система.

Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші вазодилататори, з особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапана або з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Вагітність

Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ не слід призначати у період вагітності. Якщо продовження лікування препаратом вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід змінити препарат на альтернативні антигіпертензивні засоби зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо підтверджено вагітність, лікування слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда

Комбінація каптоприлу та валсартану не показала додаткового клінічного ефекту, натомість ризик розвитку небажаних реакцій збільшився порівняно з таким при лікуванні відповідними препаратами. Таким чином, комбінація валсартану з інгібітором АПФ не рекомендується.

Слід дотримуватися обережності пацієнтам після інфаркту міокарда. Оцінка пацієнтів після інфаркту міокарда завжди повинна включати оцінку функції нирок.

Застосування валсартану пацієнтам після інфаркту міокарда часто призводить до деякого зниження артеріального тиску, але зазвичай немає необхідності припиняти терапію через триваючу симптоматичну артеріальну гіпотензію за умови дотримання інструкцій щодо дозування.

Серцева недостатність

У пацієнтів із серцевою недостатністю потрійна комбінація інгібітору АПФ, бета-блокатора та АРА не показала будь-яких клінічних ефектів. Ця комбінація, імовірно, збільшує ризик розвитку небажаних ефектів, тому не рекомендується. Слід дотримуватися обережності пацієнтам із серцевою недостатністю та завжди оцінювати функцію нирок.

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину пацієнтам із серцевою недостатністю часто призводить до деякого зниження артеріального тиску, але зазвичай немає необхідності припиняти терапію через триваючу симптоматичну артеріальну гіпотензію за умови дотримання інструкцій щодо дозування.

У пацієнтів, у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад у пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту пов’язане з олігурією та/або прогресуючою азотемією і в окремих випадках – з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Оскільки валсартан є антагоністом ангіотензину II, не можна виключати, що застосування препарату може бути пов’язане з порушенням функції нирок.

Ангіоневротичний набряк в анамнезі

При застосуванні валсартану повідомлялося про розвиток у пацієнтів ангіоневротичного набряку, у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, глотки та/або язика; у деяких із цих пацієнтів розвиток ангіоневротичного набряку спостерігався і раніше при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Розвиток ангіоневротичного набряку потребує негайного припинення застосування Ванатексу, і повторно призначати валсартан не слід.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Супутнє застосування препаратів групи АРА з іншими препаратами, що діють на РААС, пов’язано зі збільшенням частоти розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується моніторинг артеріального тиску, функції нирок та електролітів у пацієнтів, які отримують валсартан та інші препарати, що впливають на РААС.

Діти

Порушення функції нирок

Застосування дітям із кліренсом креатиніну  30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові під час лікування валсартаном. Це стосується, зокрема, випадків, коли валсартан застосовувати у разі наявності інших умов (висока температура, дегідратація), що, імовірно, порушують функцію нирок.

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) мл/хв/1,73 м²) протипоказано.

Порушення функції печінки

Валсартан протипоказаний для застосування дітям із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом печінки і пацієнтам із холестазом. Існує обмежений клінічний досвід застосування валсартану дітям із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.

Лікарський засіб містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ) протипоказане протягом усього періоду вагітності.

Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенного впливу внаслідок застосування інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності непереконливі, проте незначне збільшення ризику не можна виключити. Оскільки немає контрольованих епідеміологічних даних щодо ризику при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, ризик тератогенного впливу може існувати і для цього класу препаратів. За винятком випадків, коли продовження терапії вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну антигіпертензивну терапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ потрібно негайно припинити і, якщо необхідно, слід розпочати альтернативне лікування.

Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності індукує у людини фетотоксичність (послаблення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо з ІІ триместру вагітності застосовували АРАІІ, рекомендовано провести ультразвукове обстеження для перевірки функції нирок і стану кісток черепа.

Стан новонароджених, матері яких застосовували АРАІІ, слід ретельно перевіряти щодо розвитку артеріальної гіпотензії.

Через відсутність інформації щодо застосування валсартану у період годування груддю Ванатекс не рекомендується застосовувати у даний період.

Фертильність

Валсартан у дозах до 200 мг/кг/добу не спричиняв небажаного впливу на репродуктивну функцію у щурів. Ця доза до 200 мг/кг/добу у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини у перерахуванні на мг/м² (розрахунки проводили для перорального застосування дози 320 мг/добу для пацієнта з масою тіла 60 кг).

Не проводились дослідження щодо впливу на здатність керувати автомобілем. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами необхідно враховувати, що іноді може спостерігатися запаморочення або втома.

Валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі, запиваючи водою.

Артеріальна гіпертензія

Рекомендована початкова доза валсартану становить 80 мг (1 таблетка Ванатексу 80 мг або ½ таблетки Ванатексу 160 мг) 1 раз на добу. Антигіпертензивний ефект досягається у перші 2 тижні, а максимальний ефект відзначається протягом 4 тижнів.

Для деяких пацієнтів, артеріальний тиск яких недостатньо контрольований, дозу можна збільшити до 160 мг і максимум до 320 мг.

Валсартан можна приймати з іншими антигіпертензивними препаратами.

Додавання діуретичного засобу, такого як гідрохлоротіазид, ще більше знижує артеріальний тиск у таких пацієнтів.

Постінфарктний стан

Лікування клінічно стабільних пацієнтів можна розпочинати, застосовуючи валсартан уже через 12 годин після перенесеного інфаркту міокарда. Після початкової дози 20 мг 2 рази на добу дозу валсартану слід збільшити до 40 мг, 80 мг і 160 мг 2 рази на добу протягом наступних кількох тижнів. Препарат Ванатекс не призначати для початкового лікування. Для застосування меншого дозування (20 мг, 40 мг) слід використовувати препарат в іншій лікарській формі.

Цільова максимальна доза становить 160 мг 2 рази на добу. Загалом рекомендується, щоб рівень дозування 80 мг 2 рази на добу був досягнутий через 2 тижні після початку лікування і максимальна доза 160 мг 2 рази на добу була досягнута через 3 місяці з урахуванням переносимості пацієнтом лікування. При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії або ниркової дисфункції слід розглянути питання зменшення дози.

Валсартан можна застосовувати пацієнтам, які приймали інші засоби лікування після перенесеного інфаркту міокарда, наприклад тромболітики, ацетилсаліцилову кислоту, бета-блокатори, статини та діуретичні засоби. Комбінація з інгібіторами АПФ не рекомендується.

Оцінка стану пацієнтів після перенесеного інфаркту міокарда завжди повинна включати дослідження функції нирок.

Серцева недостатність

Рекомендована початкова доза валсартану становить 40 мг 2 рази на добу. Препарат Ванатекс не призначати для початкового лікування. Для застосування меншого дозування (40 мг) слід використовувати препарат в іншій лікарській формі.

Підвищувати дозу до 80 мг і 160 мг 2 рази на добу потрібно з інтервалами не менше 2-х тижнів, враховуючи переносимість препарату пацієнтом. Необхідно розглянути можливість зниження дози супутніх діуретичних засобів. Максимальна добова доза, яку призначали, становила 320 мг і була розподілена на декілька прийомів.

Валсартан можна приймати з іншими засобами для лікування серцевої недостатності.

Однак потрійна комбінація інгібітору АПФ, бета-блокатора і валсартану не рекомендується.

Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю повинна завжди включати дослідження функції нирок.

Застосування окремим групам пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна.

Ниркова недостатність

Дорослим пацієнтам із кліренсом креатиніну > 10 мл/хв корекція дози не потрібна. Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) 2) протипоказано.

Цукровий діабет

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом протипоказано.

Печінкова недостатність

Антагоністи рецептора ангіотензину протипоказані пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та пацієнтам із холестазом. Для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

Діти.

Валсартан застосовувати для лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6 років. Безпека та ефективність застосування антагоністів рецептора ангітензину дітям віком від 1 до 6 років не встановлені. Препарат не рекомендований для лікування серцевої недостатності або постінфарктного стану у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Артеріальна гіпертензія у дітей

Діти від 6 років

Початкова доза становить 40 мг 1 раз на добу для дітей з масою тіла менше 35 кг та 80 мг 1 раз на добу для дітей з масою тіла 35 кг та вище. Препарат Ванатекс не призначати для початкового лікування. Для застосування меншого дозування (40 мг) слід використовувати препарат в іншій лікарській формі.

Слід коригувати дозу, виходячи з реакції артеріального тиску. Максимальні дози, досліджені під час клінічних випробувань, наведені у таблиці нижче.

Дози, вищі від зазначених, не досліджувалися.

Діти віком до 6 років

Безпека та ефективність антагоністів рецептора ангіотензину для дітей від 1 до 6 років не встановлені.

Застосування дітям віком від 6 років із нирковою недостатністю

Застосування дітям із кліренсом креатиніну 30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не досліджене, тому валсартан не рекомендується застосовувати таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну > 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Необхідно ретельно контролювати ниркову функцію та рівні калію у сироватці крові.

Застосування дітям віком від 6 років із печінковою недостатністю

Антагоністи рецептора ангіотензину протипоказані дітям із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та пацієнтам із холестазом. Клінічний досвід застосування антагоністів рецептора ангіотензину дітям із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня обмежений. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.

Серцева недостатність та нещодавно перенесений інфаркт міокарда у дітей

Антагоністи рецептора ангіотензину не рекомендуються для лікування серцевої недостатності або нещодавно перенесеного інфаркту міокарда у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Симптоми

Передозування валсартаном може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії, що може призвести до пригнічення свідомості, судинного колапсу та/або шоку.

Лікування

Терапевтичні заходи залежать від часу прийому та типу і тяжкості симптомів; першорядне значення має стабілізація кровообігу. При артеріальній гіпотензії пацієнт повинен перебувати у лежачому положенні, при цьому необхідно провести корекцію об’єму циркулюючої крові.

Малоймовірно, що валсартан виводиться шляхом гемодіалізу.

Під час контрольованих клінічних досліджень у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частота побічних реакцій при прийомі плацебо відповідала такій при прийомі валсартану. Виявилося, що частота виникнення побічних реакцій не пов’язана з дозою або тривалістю лікування, а також відсутній зв’язок зі статтю, віком або расою пацієнта.

Побічні реакції, зареєстровані у ході клінічних, постмаркетингових та лабораторних досліджень, вказані нижче за класами систем органів.

Частота виникнення побічних реакцій оцінюється таким чином, починаючи з найчастшших: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, > 1/1000, > 1/10000,

До всіх несприятливих побічних реакцій, про які повідомлялося під час постмаркетингових і лабораторних досліджень, неможливо застосовувати жодну із вищезазначених частот, і тому їх частота позначається як «невідомо».

Артеріальна гіпертензія

З боку крові та лімфатичної системи

Невідомо: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи

Невідомо: підвищена чутливість, у тому числі сироваткова хвороба.

З боку метаболізму та травлення

Невідомо: збільшення калію в сироватці крові, гіпонатріємія.

З боку органів слуху та лабіринту

Нечасто: вертиго.

З боку судин

Невідомо: васкуліт.

З боку дихальної системи, грудної клітки та органів середостіння

Нечасто: кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту

Нечасто: біль у животі.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Невідомо: підвищення показників функції печінки, в тому числі підвищення рівня білірубіну в сироватці крові.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Нечасто: ангіоневротичний набряк, висипання, свербіж.

Невідомо: бульозний дерматит.

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини

Невідомо: міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Невідомо: ниркова недостатність і порушення функції нирок, підвищення рівня креатиніну у сироватці крові

Загальні порушення

Нечасто: підвищена втомлюваність.

Реакції, які спостерігалися протягом клінічних досліджень у хворих з артеріальною гіпертензією незалежно від причинного зв’язку з досліджуваним препаратом: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряки, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.

Діти

Артеріальна гіпертензія

Не було визначено значущих відмінностей щодо типу, частоти та серйозності небажаних реакцій між профілем безпеки для дітей віком від 6 років та раніше зареєстрованим профілем безпеки для дорослих пацієнтів, за винятком окремих порушень з боку травного тракту (таких як біль у животі, нудота, блювання) та запаморочення.

Нейрокогнітивна оцінка та оцінка розвитку дітей віком від 6 до 16 років не виявили клінічно значущого загального негативного наслідку після лікування валсартаном тривалістю до 1 року.

При дослідженні було зареєстровано два летальних випадки та окремі випадки вираженого підвищення печінкових трансаміназ. Ці випадки спостерігалися у популяції зі значними супутніми захворюваннями. Причинно-наслідкового зв’язку з валсартаном встановлено не було. У іншому дослідженні ніякого істотного підвищення печінкових трансаміназ або летальних випадків під час лікування валсартаном не спостерігалося.

Гіперкаліємія частіше спостерігалася у дітей віком від 6 років з основними хронічними захворюваннями нирок.

Профіль безпеки, що спостерігався у ході контрольованих клінічних досліджень у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або із серцевою недостатністю, відрізняється від загального профілю безпеки, що спостерігався у хворих з артеріальною гіпертензією. Це може стосуватися пацієнтів з основним захворюванням. Побічні реакції, які спостерігалися у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або із серцевою недостатністю, зазначені нижче.

Після перенесеного інфаркту міокарда та/або серцевої недостатності

З боку крові та лімфатичної системи

Невідомо: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи

Невідомо: підвищена чутливість, у тому числі сироваткова хвороба.

З боку метаболізму та травлення

Нечасто: гіперкаліємія.

Невідомо: збільшення калію в сироватці крові, гіпонатріємія.

З боку нервової системи

Часто: запаморочення, постуральне запаморочення.

Нечасто: синкопе, головний біль.

З боку органів слуху та лабіринту

Нечасто: вертиго.

З боку серця

Нечасто: серцева недостатність.

З боку судин

Часто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія.

Невідомо: васкуліт.

З боку дихальної системи, грудної клітки та органів середостіння

Нечасто: кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту

Нечасто: нудота, діарея.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Невідомо: підвищення показників функції печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: ангіоневротичний набряк.

Невідомо: висипання, свербіж.

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини

Невідомо: міалгія.

З боку нирок і сечовивідних шляхів

Часто: ниркова недостатність і порушення функції нирок.

Нечасто: гостра ниркова недостатність, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові.

Невідомо: збільшення азоту сечовини у крові.

Загальні порушення

Нечасто: астенія, підвищена втомлюваність.

4 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 14 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

Фармацевтичний завод «ПОЛЬФАРМА» С. А.

Pharmaceutical Works «POLPHARMA» S.A.

Адреса

Вул. Пельплиньска 19, 83-200, Старогард Гданьски, Польща/

19, Pelplinska Str., 83-200 Starogard Gdanski, Poland.