Чи виліковна епілепсія?

Напади епілепсії завжди лякали людей. В них вбачали дію злого духу, вважали їх результатом прокляття і навіть прирівнювали до безумства. На жаль, причина цього захворювання і досі достеменно невідома. Однак сучасна медицина вміє допомагати таким хворим.

Епілепсія має довгу історію. Назви, які вона отримувала, говорять самі за себе: падуча хвороба та падуча нечисть, чорна неміч, демон. Гіппократ свого часу визначив її як священну хворобу, яку нібито викликає холодний вітер. Певно до цього його підштовхнула розповідь когось з хворих: пацієнти пригадують дивний холодний вітер, який піднімається від ніг до голови на початку нападу.

Багато століть вчені намагаються з’ясувати, що саме викликає епілепсію, але просунулись вони не надто далеко. На сьогодні причина 60% випадків захворювання так і залишилася таємницею за сімома печатками.

Коли епілепсія є захворюванням, а коли – симптомом

Достеменно відомо, що епілепсія – це хронічне захворювання головного мозку неінфекційної природи. Напади можуть відбуватися від 1 разу на два роки до кількох на день. За статистикою, кількість хворих в світі перевищує 65 мільйонів людей. Більшість пацієнтів живуть в країнах з низьким рівнем доходу і не мають доступу до повноцінного лікування, тому хвороба прогресує.

Якщо причина нападів відома, їх зазвичай вважають епілептичними реакціями, а не хворобою. Один напад за життя не дає підстав ставити діагноз «епілепсія» – з такою ситуацією стикається до 10% людей у світі. А от два і більше нічим не спровокованих нападів лікарі вважають захворюванням, яке потребує лікування.

Епілепсія зазвичай дебютує в немовлят та літніх людей. Сила і кількість нападів також корелюють з віком: чим старший пацієнт, тим хвороба протікає тяжче.

На сьогодні доведено, що епілепсія може бути наслідком:

• вроджених вад;
• ушкоджень головного мозку, отриманих в період внутрішньоутробного розвитку або під час пологів;
• тяжких черепно-мозкових травм;
• інсульту та інших судинних захворювань, які прирікають мозок на кисневе голодування;
• інфекційних захворювань мозку та його оболонок, зокрема енцефаліту та менінгіту;
• доброякісних та злоякісних пухлинних процесів.

Симптоми: на що обов’язково треба звернути увагу

Напад, який ми можемо спостерігати у когось на вулиці, завжди здається нам раптовим. Насправді ж у більшості пацієнтів він має певний підготовчий період в 1-2 дні. Зазвичай напад попереджає про своє наближення втратою апетиту, головними болями, дратівливістю, сонливістю та поганим самопочуттям.

Сам напад теж відбувається в кілька етапів:

• скорочуються м’язи спини та шиї, німіють руки, ноги та інші частини тіла, з’являються галюцинації;
• людина втрачає свідомість, падає, дихальна функція слабшає, помітне посмикування м’язів, судоми;
• дихання відновлюється, судоми зникають, але сонливість, дезорієнтація в просторі та сплутаність свідомості спостерігаються ще впродовж кількох годин.

Легка форма епілепсії від важкої відрізняється меншою кількістю нападів та однаковою картиною їх перебігу. Якщо симптоми варіюють, а напади відбуваються до 10 разів на день один за одним, лікарі попереджають, що у таких пацієнтів можуть виникати агресія та зміни особистості.

Тяжкість перебігу і симптоми захворювання «диктуються» типом епілепсії. Наразі їх нараховується більше, ніж 40.

Наскільки лікування ефективне, якщо причина захворювання невідома?

Чимало захворювань сучасна медицина лікує симптоматично. Головна мета такої терапії – підвищити якість життя пацієнта. У випадку епілепсії після детального обстеження лікар призначає протисудомні та знеболювальні препарати, а для зменшення тривалості нападів – протиепілептичні ліки.

Також хворому важливо дотримуватися низьковуглеводної дієти та режиму дня. Перевтома, гучна музика, стрес, алкоголь, куріння та види спорту, які пов’язані з ризиками для життя, можуть провокувати напади, отже, треба їх уникати.

Чи можливо остаточно позбутися епілепсії за допомогою ліків? Іноді після проходження дворічного курсу лікування хворий на все життя забуває про напади. Але лікарі в таких випадках схиляються до терміну «довгострокова ремісія» і радять піклуватися про свій організм, щоб не «розбудити» хворобу. Зрештою, не має значення, як називати одужання, бодай і тимчасове. Головне – зберегти цей стан якнайдовше, бодай до кінця життя.

Бережіть себе і не хворійте!

Список літератури

• who.int
• ncbi.nlm.nih.gov
• mayoclinic.org