Матус Тетяна Андріївна

Співробітниця Благодійного фонду «Фармрух»‎, створеного за ініціативи Аптеки 9-1-1

Я мрію створювати нові ліки

Нове покоління фармацевтів, яке поки навчається, вміє чітко формулювати для себе мету, тому й швидко її досягає. 19-річна Тетяна Матус нещодавно долучилась до роботи Благодійного фонду «Фармрух»‎, створеного за ініціативи Аптеки 9-1-1, але вже зараз розуміє, що вона на своєму місці.

Чому ви вирішили стати фармацевтом?

Моїм улюбленим предметом у школі була хімія. У 9-му класі я вже визначилась зі своїм покликанням: хочу бути фармацевтом і винаходити нові ліки проти хвороб, які поки що вважаються невиліковними. І тоді ж почала готуватися до вступу. Поринула у хімію з головою! Саме тому склала ЗНО з цього предмету, а також з біології на 199 балів. Я розуміла, що це дуже складний фах, тому хотіла гідно розпочати навчання у виші.

І який виш обрали?

Я обрала одразу два! Вступила в Національний фармацевтичний університет на фармацевтичний факультет та в Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна на хімічний факультет. Зараз я вже навчаюся в обох вишах на 3-му курсі. І працюю – мені доручили дуже важливу роботу в Благодійному фонді «Фармрух».

Чим саме ви займаєтеся у фонді?

Збираю запити у фармацевтів, які звертаються у БФ «Фармрух» за допомогою. Коли надходить заявка, я телефоную і розпитую, що зараз нагально потрібно людині, чим ми можемо їй допомогти. З'ясовую адресу, куди надсилати. Іноді доводиться телефонувати кілька разів, або вони самі мені дзвонять, бо перебралися в інше місто чи селище. Потім складаю списки і передаю їх у подальшу роботу своїм колегам. Вони вже за цими списками шукають, в кого можна замовити потрібне. Коли відправляється посилка з їжею, ліками чи постільною білизною – саме це зазвичай замовляють, телефоную людям і повідомляю, щоб вони могли отримати її вчасно.

Які відчуття у вас від спілкування з колегами, які змушені були покинути через війну свої домівки?

Я їх дуже добре розумію, бо сама з Балаклії. Змушена була переїхати, бо в моє рідне місто зайшли росіяни. Воно перебувало під окупацією півроку, на щастя, днями його звільнили. А початок війни я зустріла в Харкові, у гуртожитку НФаУ. Пам`ятаю свою розгубленість і страх, коли почалися перші обстріли. А їм дісталося того страху ще більше, адже багато хто з них працювали в аптеці певний час, обслуговували відвідувачів, щодня наражались на небезпеку, але не кидали людей напризволяще. Дехто, до речі, і досі залишився в рідному місті, приміром, в Харкові, попри те, що його постійно бомблять.

Вони не завжди легко йдуть на контакт. І це зрозуміло. Але більшість діляться історіями пережитого. Часто плачуть, коли розповідають, як жили в бомбосховищах, збирали сніг і розтоплювали, бо води та електрики не було. Від тих історій іноді холоне кров.

Мені до сліз жаль цих людей. І я дуже хочу їм допомогти, тому вдячна БФ «Фармрух», що він надає мені таку можливість.

Пригадайте людину, історія якої вас найбільше вразила.

У мене таких двоє. Перша – Олена Клюєнкова, майже моя однолітка з Маріуполя, яка вже встигла попрацювати в аптеці «Копійка». Разом з чоловіком тижнями переховувалася в підвалі під батьківським будинком. Олена називала його «підземеллям життя». Їжу їм доводилося добувати в розграбованих та розбитих магазинах, а готувати – на вулиці, ховаючись від снарядів, які прилітали поруч. Коли родина надумала виїхати, їх «кинули на гроші». Пригадую, як вона розповідала, що тиждень з чоловіком чекали водія в обумовленому місці під обстрілами, а він так і не приїхав. З другої спроби вдалося виїхати до Білосарайської коси. Село було забите людьми, дехто спав навіть на вулиці в березні! Зрештою родичі вивезли їх до Запоріжжя – це обійшлося їм у 85 тисяч гривень. Я все думаю, а що було б, коли в родичів не знайшлося такої суми?

Друга моя героїня – Ольга Миколаївна Молчанова, завідувачка аптеки «Подорожник» з Берислава на Херсонщині. Вони вчотирьох, з чоловіком та двома синами, вибиралися з окупованого міста, де лютували російські солдати, їм довелося пройти через 30 ворожих блокпостів! На кожному з них знущалися окупанти, обшукували, перевіряли телефони та ноутбуки. Знайомі порадили їм набрати більше консервів та іншої їжі – щоб «платити данину», бо інакше не пропустять.

Ольга Миколаївна сказала, що коли вони нарешті побачили український блокпост, просто плакали. Наші воїни здавалися їм янголами, що спустилися з небес.

А про що мріє юний фармацевт?

Про Перемогу! А ще – про те, щоб з відзнакою захистити обидва дипломи. Тоді я зможу створювати ліки, які рятуватимуть від хвороб та смертей. Мені хочеться допомагати людям!

Дата створення: 07.07.2022 Дата оновлення: 20.09.2022

Публікаціі

УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!