Аутоімунний гепатит (АІГ) і його особливості

Загальне уявлення про аутоімунний гепатит (АІГ)

Аутоімунний гепатит (АІГ) — це захворювання, під час якого імунна система організму, чиє завдання полягає в захисті від шкідливих зовнішніх факторів, атакує клітини власної печінки. Це хронічне рецидивне захворювання, перебіг якого необхідно контролювати протягом усього життя. Від аутоімунного гепатиту доки неможливо повністю вилікуватися, але можна тримати під контролем симптоми та не допустити пошкодження печінки.

Симптоми, які свідчать про аутоімунний гепатит

При аутоімунному гепатиті не завжди є виражена симптоматика. Симптоми можуть бути як легкими, так і важкими, а можуть бути майже відсутні.

Найпоширенішим симптомом є хронічне відчуття втоми. Також це можуть бути:

• м'язові та суглобові болі;
• втрата ваги на тлі відсутності апетиту;
• болі в животі, нудота і блювання;
• нашкірні висипання, акне;
• дуже жовта або темна сеча;
• діарея;
• випорожнення світлі на вигляд, а то й зовсім безбарвні;
• відсутність менструацій чи сильне порушення циклу;
• жовтяниця (пожовтіння очних яблук і шкіри);
• збільшення селезінки;
• жовчнокам'яна хвороба;
• печінкова енцефалопатія (проблеми з головним мозком).

Низка симптомів, наприклад — жар, біль у животі, жовтяниця, – можуть з'явитися раптово. Велика частка симптомів здебільшого проявляється не на початку хвороби, а за кілька тижнів або навіть місяців.

Різновиди аутоімунного гепатиту

Натепер виділяють аутоімунний гепатит першого та другого типу, обидва захворювання зустрічаються доволі рідко, хоча аутоімунний гепатит першого типу трапляється дещо частіше, аніж другого. На аутоімунний гепатит першого типу частіше страждають жінки віком від 15 до 40 років, хоча й не виключена можливість захворювання у будь-якому віці. Аутоімунний гепатит другого типу більше вражає дівчаток віком від 2 до 14 років.

Аутоімунний гепатит, як правило, супроводжується іншими аутоімунними захворюваннями, наприклад ревматоїдним артритом, виразковим колітом, вовчаком або синдромом Шеґрена.

Фактори ризику та причини, що викликають аутоімунний гепатит

Достовірних фактів, які дають уявлення про те, з яких причин імунна система завдає ударів печінці, наразі немає. Мабуть, секрет криється в генах, оскільки аутоімунний гепатит є спадковим захворюванням.

Але самі собою гени не запускають процес хвороби. Їх провокують чинники, з якими людина стикається протягом життя. Спусковим механізмом можуть стати:

• лікарські препарати, зокрема статини чи гідралазин, які вживають при серцевих захворюваннях, а також антибіотики, наприклад Міноциклін і Нітрофурантоїн;
• стрес;
• інфекційні захворювання: кір, герпес, вірусний гепатит, вірус Епштейна-Барра.

Діагностування АІГ

Встановлення діагнозу починається з опису симптомів та збирання анамнезу: збирання інформації про спадкові схильності, вживання лікарських засобів і наявність шкідливих звичок.

Надалі неодмінно знадобиться аналіз крові, за результатами якого можна буде підтвердити або спростувати ймовірність інших захворювань печінки, як-от вірусний гепатит.

Аналіз крові також може показати, що в організмі наявні аутоімунні антитіла, що вже може бути ознакою аутоімунного захворювання.

Аналіз крові показує пошкодження печінки чи відсутність таких ушкоджень.

Для подальшого дослідження знадобиться біопсія печінки: невеликий її шматочок вивчать під мікроскопом на предмет стану її клітин.

Ускладнення, викликані аутоімунним гепатитом

Іноді це захворювання викликає цироз печінки — структурні зміни печінки, за яких паренхіматозна тканина органу заміщується фіброзною, а функціонал органу незворотно порушується.

Цироз печінки — це кінцева стадія всіх її змін, які відбуваються внаслідок хвороби. Симптоми такі:

• свербіж;
• синці;
• кровотечі, що їх неможливо спинити;
• набрякання живота та/чи кісточок на ногах;
• «павукоподібні» кровоносні судини;
• втрата орієнтації у просторі.

Процес лікування аутоімунного гепатиту

Лікування АІГ починається після погіршення самопочуття або в результаті біохімічної прогресії захворювання. Можливо, найперше, що зробить лікар, — призначить прийом глюкокортикостероїдів, наприклад Преднізону. Іноді лікування цим препаратом починають з великої дози, а з часом її зменшують, додавши азатіоприн (Імуран) чи 6-меркаптопурин (Пуринетол), які пригнічують активність імунної системи.

Не виключено, що ці препарати спричинять побічні реакції організму:

• стероїди зменшують міцність кісткової тканини, сприяють набору ваги та викликають порушення зору;
• азатіоприн і 6-меркаптопурин пригнічують активність імунної системи, що може позначитися на спротиві інфекційним захворюванням.

Преднізон може бути замінений препаратом стероїдного типу Будесонідом, а азатіоприн — мікофенолятмофетілом (Селсептом).

Після закінчення трирічного лікування приблизно 80% випадків цього захворювання набувають контрольованого характеру. Часто в разі відсутності симптомів лікування припиняється й відновлюється у разі їхнього повернення.

Зберегти ваше здоров'я можна за умови зміни способу життя. Важливо дотримуватися принципів здорового харчування: уникати алкоголю, їсти сирі фрукти й овочі, не займатися безконтрольним самолікуванням медпрепаратами та харчовими добавками.

При цирозі або печінковій недостатності пацієнтові, можливо, знадобиться пересадка печінки — видалення ушкодженої та її заміна донорським органом.

Список використаної літератури

• rarediseases.org;
• niddk.nih.gov;
• liverfoundation.org.