Хламідіоз у роті, горлі, статевих органах: опис хвороби, симптоми, причини виникнення, методи лікування та профілактики

Хламідіоз – це інфекційне захворювання, яке передається переважно статевим шляхом. Його викликає Chlamydia trachomatis. Що таке хламідія? Це – бактерія, яка може вражати (здатна на внутрішньоклітинний розвиток) різні органи та тканини в організмі людини: геніталії, очі, легені. Симптоматика характеризується генітальними інфекціями у чоловіків та жінок, запаленням органів сечостатевої системи, слизової оболонки ока тощо.

У більшості інфікованих людей це захворювання зовсім або практично не виявляється. Тому на початкових стадіях воно часто залишається непоміченим. Але якщо недуга не лікується тривалий період, вона може набути хронічної форми і викликати серйозні ускладнення: від запалення тазових органів до безпліддя.

Загострений та хронічний хламідіоз у жінок та чоловіків: різновиди

Залежно від осередку бактеріального ураження класифікують кілька станів, спричинених інфекційним зараженням:

• Цервіцит. Характеризується запаленням шийки матки.
• Пельвіоперитоніт. Інфекція поширюється вглиб жіночих статевих органів та викликає їх запалення.
• Уретрит. Характеризується запаленням уретри, може призводити до болю та печіння при сечовипусканні.
• Епідидиміт. Проявляється запаленням епідидимісу, набряканням та больовими відчуттями в яєчках.
• Хламідійний кон'юнктивіт. Інфекція вражає слизову оболонку очей. Вони стають червоними, запаленими, спостерігається підвищене виділення слизу та дискомфорт.

Симптоми захворювання можуть виявлятися з різним ступенем інтенсивності. Багато в чому це залежить від стану імунної системи людини. Очний, горловий, урогенітальний хламідіозом може доставляти дискомфорт не тільки при статевих актах, але навіть при відвідуванні туалету. До того ж, недуга здатна призводити до серйозних ускладнень у роботі сечостатевої та репродуктивної систем. Ось чому важливо знати про характерну симптоматику хвороби, щоб виявити її на ранніх стадіях та своєчасно звернутися за медичною допомогою до фахівця.

Ознаки хламідіозу у чоловіків та жінок

Дівчата страждають на дане інфекційне захворювання частіше, ніж хлопці. Основну групу ризику формують люди, які ведуть активне статеве життя, особливо у разі сексуальних контактів із різними партнерами та без використання бар'єрних контрацептивів.

Симптоми хламідій у чоловіків:

• Гнійні чи молокоподібні виділення з уретри.
• Сверблячка й печіння при сечовипусканні.
• Запалення органів сечостатевої системи, що призводять до дискомфорту або болю в області яєчок чи прямої кишки.
• Запалення епідидимісу (епідидиміт), загострення простатиту тощо.

Ознаки хламідіозу у жінок:

• Жовті або зелені виділення з піхви, з неприємним запахом.
• Больові відчуття та дискомфорт унизу живота.
• Болі при статевих контактах.
• Відчуття печіння при сечовипусканні.
• Кров'янисті виділення між менструаціями.
• Запалення шийки матки (цервіцит) чи внутрішніх статевих органів (пельвіоперитоніт).

Оскільки захворювання може протікати безсимптомно (не утворюється аномальне виділення при хламідіозі, немає болю, запалення), виявити його ознаки не завжди вдається. До того ж, деякі з них характерні й для інших недуг. А тому важливо періодично проходити обстеження у профільних фахівців (чоловіки – у кабінеті уролога, жінки – у гінеколога), і обов'язково вирушати на прийом, якщо підвищується ризик інфікування (наприклад, після незахищеного статевого акту).

Чоловічий та жіночий хламідіоз: методи діагностики

Насамперед здійснюється клінічна оцінка. Лікар проводить фізичний огляд та обговорює з пацієнтом спектр, інтенсивність симптомів. Однак такий метод діагностики дозволяє затвердити або послабити підозри на зараження ІПСШ (інфекцією, що передається статевим шляхом). Для встановлення точного діагнозу проводяться спеціальні дослідження:

• Лабораторні випробування сечі. Це – один із найпоширеніших способів діагностики хламідіозу. Лабораторне дослідження сечі на наявність Chlamydia trachomatis може бути виконане за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) або інших молекулярних методів.
• Мазок з уретри чи піхви. Отриманий зразок піддається лабораторному дослідженню. Найчастіше для цього застосовується метод полімеразної ланцюгової реакції.
• Культурний аналіз. Клітини зразка, отриманого за допомогою мазка, поміщаються у спеціальне середовище. Якщо є збудники – бактерії Chlamydia trachomatis – незабаром вони починають проростати, що дозволяє точно діагностувати їх наявність. І хоча цей метод менш чутливий, ніж ПЛР на хламідіоз, він також широко застосовується.
• Імуноферментний аналіз (ІФА). Може використовуватися для виявлення антитіл до Chlamydia trachomatis у сироватці крові. Цей метод допомагає визначити, чи був пацієнт у контакті з бактерією в минулому, але він не надає інформації про поточну інфекцію.

Також практикуються методи самодіагностики. Існують домашні експрес-тести на хламідіоз. Вони дозволяють пацієнтам взяти зразок самостійно та відправити його до лабораторії. Це може бути зручно для економії часу або за бажання отримати результати лабораторних досліджень з декількох установ. Однак важливо точно дотримуватись приписів інструкції, аби правильно провести тест на хламідіоз у домашніх умовах, щоб зібрати та зберегти зразок до передачі до фахівця.

Як і чим лікувати хламідіоз

Оскільки хламідія – це бактерія, ефективне її знищення здійснюється за допомогою антибіотиків. Лікування цього захворювання не викликає складнощів. Однак важливо правильно підібрати комплекс препаратів та тривалість курсу медикаментозної терапії, аби повністю позбутися Chlamydia trachomatis.

Відповідні ліки підбираються з урахуванням кількох факторів: ступеня тяжкості інфекції, осередків ураження, специфіки перебігу запальних процесів, індивідуальних особливостей організму пацієнта, наявних у нього захворювань та препаратів, що приймаються.

Терапія проводиться під наглядом лікаря. І важливо суворо дотримуватись його рекомендацій. Іноді швидке лікування хламідіозу у жінок (як і швидке лікування хламідіозу у чоловіків) призводить до того, що пацієнт самовільно перериває терапію, адже зникають симптоми захворювання. Але якщо не пройдено повністю затверджений курс, підвищується ризик рецидивів та розвитку форм бактерій, резистентних до антибіотиків.

Схема лікування хламідіозу може бути заснована на двох принципах:

• Разове застосування однієї дози сильного антибіотика.
• Курсовий прийом препарату невеликими дозуваннями по 1-2 рази на день.

Застосування першого принципу дозволяє відразу пригнітити розвиток хвороботворних бактерій. Однак разом із шкідливими знищуються й корисні мікроорганізми. Це суттєво впливає на мікрофлору (особливо кишківника) і може призводити до порушень у роботі деяких внутрішніх органів та послаблення організму загалом. Курсовий підхід дозволяє більш рівномірно розподілити антибіотики при хламідіозі на проміжку одного-двох тижнів.

Популярні препарати:

• Азитроміцин. Зазвичай призначається одноразово в дозі 1 г або по 500 мг протягом 3-х днів.
• Доксициклін. Зазвичай призначається у дозах по 100 мг із необхідністю прийому двічі на добу протягом 7-14 днів.

Рішення про те, як лікувати хламідіоз у чоловіків і жінок, приймає лікар після проведення обстеження, оцінки стану організму пацієнта та постановки точного діагнозу. Під час терапії слід уникати статевих контактів, щоб запобігти поширенню інфекції. Якщо у вас постійний статевий партнер (або кілька), необхідно повідомити його про проблему та порекомендувати пройти тестування, лікування. В іншому випадку, черговий секс (вагінальний, анальний, оральний) без презервативу або інших бар'єрних контрацептивів може призвести до реінфекції.

Після завершення лікування необхідно проведення контрольних тестів, навіть якщо хламідіоз на члені, у вагіні, горлі більше не проявляється. Це важливо для того, аби переконатися в тотальному знищенні шкідливих бактерій, а не полегшенні симптомів, зумовлених їх тимчасовою пригніченістю чи зменшенням кількості. За кілька тижнів проводиться повторний тест на хламідіоз.

Хламідіоз у горлі, очах, статевих органах: як він передається

Основні шляхи поширення інфекції:

• Незахищений статевий контакт. Бактерії передаються переважно генітальними секретами (спермою, вагінальними виділеннями) за будь-яких видів сексу. Ефективний захист забезпечують бар'єрні контрацептиви.
• Перинатальна передача. Немовля може бути заражене при проходженні через інфікований родовий канал матері. Щоб зменшити ризик розвитку хламідіозу при вагітності, необхідно пройти обстеження у фахівців разом із партнером ще до зачаття.
• Побутові предмети. Недотримання особистої гігієни – одна з причин поширення інфекційних захворювань. Як передається хламідіоз побутовим шляхом? Через секс-іграшки, спідню білизну, рушники, якими користується не одна людина.

Знання того, якими шляхами поширюється захворювання, дозволяє запобігти зараженню. Однак необхідно не тільки знати, а й дотримуватися запобіжних заходів.

Хламідіоз на шкірі, статевих органах, у роті, горлі: профілактика

Щоб уникнути інфікування:

• Утримуйтесь від непродуманих сексуальних контактів.
• Використовуйте бар'єрні методи контрацепції – зокрема латексні та поліуретанові презервативи – протягом усього статевого акту.
• Регулярно проходьте обстеження у фахівців (уролога, гінеколога) та здавайте тести на ІПСШ.
• За наявності постійного сексуального партнера – тестування та лікування повинні проводити обидва.
• Використовуйте персональні інтим-товари та засоби особистої гігієни.
• Виконуйте скринінг під час вагітності – щоб уникнути передачі інфекції новонародженому.

Загострений і навіть хронічний хламідіоз – не смертельне захворювання. Однак дискомфорт і ризики серйозних ускладнень (особливо для жіночого організму), що він завдає, вимагають рішучого та ефективного лікування. Приймати препарати слід лише за призначенням лікаря – після проведення діагностики та отримання чітких приписів – адже антибіотики належать до групи сильнодіючих медикаментів.

Якщо ви вже були на прийомі у спеціаліста, і він виписав рецепт, купити необхідні ліки (а також засоби тестування, якісні контрацептиви) за доступними цінами завжди можна за допомогою онлайн-каталогу медичної інформаційної системи «Аптека 9-1-1».

Список використаної літератури

• who.int;
• betterhealth.vic.gov.au;
• my.clevelandclinic.org.