Хронічний біль – не вирок!

Біль сигнал тривоги нашого організму. Цілком нормально, коли він лунає під час хвороби чи травми. Але якщо біль не відпускає місяцями та навіть роками, шукайте причину. Вона, до речі, не завжди ховається у тому органі, який болить.

Хронічний біль може виникати будь-де в нашому тілі. І в будь-якому віці, хоча частіше на нього скаржаться люди похилого віку. З одного боку це пояснюється нажитими з роками хронічними захворюваннями, наприклад, артритом або діабетом. Проте лікарі стверджують: хронічний біль не є варіантом норми старіння організму.

Знай ворога в обличчя!

Причина хронічного болю не завжди очевидна. Він може виникнути через те, що хімічні речовини мозку, які мають «зупиняти» больовий синдром після одужання, не справляються зі своїм завданням. Або травмовані нервові закінчення посилають больові сигнали в мозок навіть тоді, коли начебто вже все загоїлося і відновилося. Причин сотні. І не завжди легко вирахувати «свою».

«Риси характеру» хронічного болю:

• буває як легким, так і дуже сильним, практично нестерпним та не проходить понад 3 місяці;
• стріляючий, пекучий, тупий або нагадує удар струмом;
• супроводжується скутістю у тій частині тіла, де виникає больовий синдром.

Хронічний біль псує життя своїй жертві. Він може стати причиною асоціальної поведінки та навіть призвести до втрати роботи. І, нарешті, постійний біль послаблює імунітет, що робить людину легкою здобиччю для вірусів та інфекцій.

Побічні фактори хронічного болю:

• втома, втрата мотивації;
• безсоння;
• неможливість повноцінно працювати та підвищена потреба у відпочинку;
• депресія;
• постійно поганий настрій і почуття страху та безнадійності, дратівливість, що переростає у тривожність, хронічний стрес;
• інвалідизація, якщо не вдається взяти під контроль больовий синдром.

Діагноз чи небажання працювати?

Через недосипання та погане самопочуття пацієнти з хронічним больовим синдромом часто змушені відмовлятися від активного способу життя, зокрема, від роботи. Але ці симптоми дуже суб'єктивні, тому таких людей часто звинувачують у тому, що вони просто надто лінуються. Як встановити, чи справді ви хворі й почати лікуватися? Зверніться до лікаря!

Ваш лікар повинен обов'язково з'ясувати, на що ви хворіли, оскільки деякі захворювання супроводжуються хронічним болем. Він також проведе медичний огляд та, можливо, призначить аналізи. Однак у більшості випадків результати аналізів будуть у нормі. Підступність хронічного болю відома медикам. Але це не означає, що ваш біль несправжній і його потрібно терпіти й надалі.

Тригери хронічного болю, про які варто знати та обов'язково розповісти лікарю, збираючись на перший прийом.

• Вік. Люди похилого віку частіше мають проблеми зі здоров'ям, що супроводжуються постійним болем. У жінок це ще й період менопаузи або клімакс.
• Певні діагнози, наприклад, фіброміалгія, оперізуючий лишай, артрит, депресія або тривожні розлади.
• Травми суглобів та/чи перенесені операції.
• Спосіб життя: особливості меню, відсутність регулярних фізичних вправ, куріння та/або часті алкогольні вливання.
• Стрес, проблеми у відносинах, фізичне, сексуальне чи емоційне насильство, хай навіть епізодичне.

Як це лікується?

Зазвичай боротьбу з хронічним больовим синдромом починають із безрецептурних знеболювальних: парацетамолу, аспірину, ібупрофену. Однак, якщо біль не проходить або посилюється, то вам доведеться спробувати різні методи лікування. Лікарські препарати, акупунктура, стимуляція нервів і хірургічне втручання — спектр можливостей сучасної медицини досить широкий. Не переставайте шукати свій метод лікування, і він обов'язково знайдеться. Але пам'ятайте, що краще не покладатися на Google, а звернутися до лікаря.

Життя з хронічним болем потрібно прийняти. Це, як мінімум, допоможе уникнути депресії та неврозів. У цьому допоможе консультація психолога чи психіатра. Ну, і не забувайте про лікаря-реабілітолога: дозоване фізичне навантаження під його контролем теж піде на користь.

Список використаної літератури

• anesthesiology.theclinics.com;
• mayoclinic.org;
• nia.nih.gov.