Хвороба Паркінсона: хто в зоні ризику?

Хвороба Паркінсона – загадкова і непереможна. Лікарям досі достеменно невідома причина її виникнення. Через це не винайдені і ліки, які здатні вилікувати пацієнта з цим діагнозом. Однак є можливість приборкати її руйнівний хід і відтермінувати найтяжчі наслідки.

На сьогодні хвороба Паркінсона дуже поширена. Це нейродегенеративне захворювання робить інвалідами мільйони людей. Статистика вражає: від 60 до 140 людей на 100 тисяч населення в світі мають цей діагноз. Раніше вважалося, що паркінсонізм вражає літніх людей віком 60+ років. Причому, чоловіки частіше стають її жертвами. Але хвороба Паркінсона стрімко молодшає – тепер на прийом до лікарів приходять і 40-річні пацієнти, і не завжди з першою стадією.

Можливі причини тремтливого паралічу 

Свою назву захворювання отримало від прізвища англійського лікаря Джеймса Паркінсона, який вперше описав її ще в XVIII сторіччі в своєму «Есе про тремтливий параліч». Адже досить довгий час саме тремтіння кінцівок та тулуба (медичною мовою – тремор) вважалося основною ознакою.

Хвороба Паркінсона поступово знищує нейрони головного мозку, відповідальні за вироблення дофаміну. Чому так відбувається? Лікарі старанно фіксують кожен випадок захворювання, вивчають сімейний анамнез, щоб з’ясувати причину. Однак на сьогодні є лише список припущень, сформований на базі цих спостережень.

• Вільні радикали викликають окислювальні процеси в мозку, які руйнують його клітини. Особливо страждають ті, у кого є дефіцит вітаміну D. Він захищає мозок від цього руйнівного впливу. Але з віком здатність організму виробляти його під дією сонячного світла втрачається. 
• Токсини. Тривале перебування в зонах, де в воді, повітрі та грунті багато залишків гербіцидів та пестицидів, а також погана екологія визнані провокаторами небезпечного захворювання. Свій внесок роблять і отруйні речовини, які утворюються в організмі в результаті збоїв в роботі печінки і нирок.
• Спадковість. У кожного п’ятого пацієнта виявилися кровні родичі з таким діагнозом, отже, генетику теж варто брати до уваги.
• Вірусні та бактеріальні інфекції. Запальні процеси призводять до часткової руйнації тканин мозку, а згодом і до їх дегенерації.
• Судинні захворювання, зокрема, атеросклероз, викликають старіння судин, і вони вже не можуть доставляти кисень в мозок в належній кількості. Велику загрозу представляє перенесений мозковий інсульт.
• Струс мозку та інші черепно-мозкові травми, особливо коли вони повторюються часто. В зоні ризику спортсмени, які займаються єдиноборствами, боксом тощо.
• Прийом певних ліків. 

Симптоми, які мають насторожити

Хвороба Паркінсона розвивається досить повільно. З одного боку це «плюс», а з іншого – великий «мінус», бо пацієнт не звертається до лікаря і через це втрачає дорогоцінний час.

Все починається зі слабкості та швидкої втомлюваності, м’язи постійно напружені і кожен працює у власному режимі, тобто не узгоджено з іншими. Руки і ноги наполовину зігнуті. Сон зазвичай стає переривчастим, людині важко повернутися в ліжку.

З’являється тремор, тобто та сама тремтливість, яку помічають оточуючі. Пальці рук начебто перебирають монети, причому незалежно від того, нервує людина чи залишається спокійною. Часто тремтять стопи та нижня щелепа. Тремор припиняється лише уві сні. Тривалий час саме він вважався головним симптомом захворювання, за яким ставили діагноз.

Але насправді показовою ознакою паркінсонізму є загальмованість. Пацієнт все робить надто повільно. Наприклад, на вмивання чи застібання гудзиків може витратити значно більше часу, іноді до кількох годин.

Обличчя перетворюється на маску – на ньому не відбиваються емоції, бо міміка заблокована.

Порушується осанка, здається, що людина постійно дивиться собі під ноги, часто падає під час ходьби, човгає та іноді кульгає.

Мова стає нерозбірливою і монотонною, хворі заговорюються і схильні повторювати слова, але не речення. Страждає пам’ять і людина може не договорити фразу до кінця, а також заблукати навіть в рідному районі, де мешкає багато років. На пізніх стадіях спостерігається деменція.

Хворий з часом втрачає цікавість до життя, починає уникати спілкування, намагається якомога рідше виходити з дому. Іноді навіть впадає у депресію.

Хвороба Паркінсона впливає також на роботу внутрішніх органів – сечового міхура та кишечника. В результаті виникає як нетримання сечі та калових мас, так і затримка сечовипускання та закрепи.

Шкіра стає сухою, з’являється лупа через порушення функціонування шкірних залоз. Також хворі часто скаржаться на сильне потовиділення.

Якщо лікування не розпочинається вчасно, хворий втрачає здатність рухатися. За статистикою, це відбувається за 15 років з моменту перших проявів захворювання.

Як відтермінувати незворотні зміни?

Поки лікарі навчилися лише зменшувати симптоми паркінсонізму та больові відчуття за допомогою ліків, що підтримують рівень дофаміну в організмі. Препарати леводопи, призначені лікарем, спроможні зберегти якість життя і працездатність впродовж 20 років.

Не варто забувати і про максимально можливе збереження рухової активності. На перших етапах захворювання з цим завданням допоможуть впоратися мануальна терапія та лікувальна фізкультура.

Вчені світу наполегливо шукають ефективні способи уповільнення розвитку хвороби Паркінсона. Магнітна стимуляція мозку, підсаджування здорових клітин в мозок хворого – лише перші кроки, але вони добре зарекомендували себе під час експериментів. Наука не стоїть на місці і це дарує надію хворим та їхнім родичам, які стають заручниками прикутого до ліжка пацієнта.

Бережіть себе і залишайтеся здоровими!

Список використаної літератури

• clevelandclinic.org;
• ninds.nih.gov;
• my.clevelandclinic.org.