Допегіт таблетки по 250 мг флакон 50 шт

Препарат, що діє на центральні механізми регуляції пекло. проникає через гематоенцефалічний бар'єр; метаболізується з утворенням альфа-метилнорадреналин, стимулюючого в ЦНС постсинаптические α-адренорецептори нейронів стовбура мозку, що призводить до пригнічення судинного центру. гіпотензивний ефект при тривалому прийомі препарату пов'язаний в основному із зниженням ОПСС, хвилинний об'єм крові при цьому не змінюється. підвищує швидкість клубочкової фільтрації і нирковий кровообіг, знижує рівень реніну в плазмі крові. викликає також помірне зменшення серцевого викиду і ЧСС. дія препарату проявляється через 2 години після застосування і триває 24-48 год.

Після прийому всередину в шлунково-кишковому тракті абсорбується близько 50% препарату. Зв'язування з білками - до 20%. До 10% прийнятої дози метаболізується з утворенням альфа-метилдофи та альфа-метилнорадреналин. Виділяється в основному нирками. Близько 70% абсорбованого препарату виводиться з сечею у вигляді метилдопи та його сульфокон'югатов.

При тривалому прийомі препарат може кумулировать в організмі. Період напіввиведення не більше 8 год; при нирковій недостатності - збільшується. Після прийому всередину повна елімінація препарату відбувається через 36 ч. Видаляється при гемодіалізі, перитонеальний діаліз.

Легка і помірна аг, аг у вагітних.

Дозу встановлюють індивідуально. як правило, початкова доза метилдопи для дорослих - 250 мг (1 таблетка) 2-3 рази на добу протягом перших 2 днів.

Потім добову дозу підвищують на 250 мг (1 таблетка) послідовно кожні 2 дні до досягнення адекватного рівня зниження АТ. При необхідності підвищують дозу до 1-1,5 г/добу. Максимальна добова доза для дорослих - 3 г (12 таблеток).

Дітям при необхідності призначають Допегит, починаючи з дози 10 мг/кг маси тіла (в 2-4 прийоми), в подальшому дозу підбирають індивідуально, залежно від отриманого ефекту. Максимальна добова доза для дітей - 65 мг/кг маси тіла.

Таблетки допегит не слід застосовувати в разі:

• алергії на будь-який компонент, що входить до складу препарату;

• активної форми гепатиту та / або печінкової недостатності, цирозу печінки;

• аутоімунної гемолітичної анемії;

• феохромоцитоми;

• гіперпролактинемії;

• порфірії;

• депресії.

З боку серцево-судинної системи: периферичні набряки, ортостатична гіпотензія, брадикардія.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, рідко - синдром паркінсонізму, галюцинації.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, сухість у роті, діарея, запор, панкреатит, порушення функції печінки, жовтяниця, коліт.

З боку системи кровотворення: рідко - лейкопенія і тромбоцитопенія, аутоімунна гемолітична анемія.

З боку ендокринної системи: гінекомастія, галакторея, зниження лібідо, імпотенція.

Алергічні реакції: висип.

Рідко - лихоманка, біль у м'язах, артралгії, вовчаковий синдром.

З особливою обережністю слід застосовувати препарат у хворих з порушенням мозкового кровообігу; депресією в анамнезі; хворобою Паркінсона (можливе загострення).

При захворюванні нирок перед застосуванням допегита слід провести обстеження з метою визначення наявності ниркової недостатності.

Протягом перших 1-3 місяців лікування рекомендується періодично проводити контроль гемограми, рівня печінкових трансаміназ у сироватці крові.

Після перших 6-10 тижнів лікування необхідно виключити можливість аутоімунної гемолітичної анемії (проведення тесту Кумбса), який при тривалому лікуванні необхідно повторювати через кожні 6 міс-1 рік.

При лікуванні метилдопою можлива поява позитивного катехоламінових тесту, яке свідчить про можливість розвитку феохромоцитоми.

Введення допегита в дозі ≥750 мг/добу також може привести до появи позитивного порфобіліногенового тесту. У зв'язку з впливом препарату на водний баланс можлива поява периферичних набряків, що іноді вимагає призначення діуретиків. Оскільки набряки - найбільш частий побічний ефект при застосуванні препарату Допегит, в період лікування необхідно забезпечити контроль маси тіла хворих, питної і дієтичний режим.

При загальній анестезії може посилюватися наркотичний ефект.

У період вагітності у жінок, які приймають Допегит, припиняти його прийом не обов'язково. Застосування допегита в цьому випадку має бути ретельно зважено з урахуванням співвідношення користі для матері з потенційним ризиком для дитини.

Метилдопа проникає в грудне молоко, тому при призначенні допегита пацієнтці необхідно припинити годування груддю.

В період лікування слід уникати вживання алкогольних напоїв.

Необхідно утриматися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають концентрації уваги, в тому числі керування транспортними засобами.

Слід дотримуватися обережності при прийомі допегита в комбінації з будь-яким із зазначених нижче препаратів:

• леводопа, левадопа / кардідопа - можливе посилення антигіпертензивної дії;

• препарати, що належать до групи інгібіторів МАО (наприклад фенельзін, транціпромін) - можливе посилення гіпотензії або гіпертензії з психомоторним збудженням;

• препарати для лікування пацієнтів з депресією (наприклад трициклічні антидепресанти) - зниження антигіпертензивного ефекту, поява тахікардії, збудження, головного болю;

• діуретики, апрессин, антагоністи кальцію, інгібітори АПФ, блокатори β-адренорецепторів, блокатори α-адреноблокатори або інші антигіпертензивні препарати, а також анестетики підсилюють ефект допегита;

• дигоксин - можлива поява брадикардії, асистолія;

• препарати заліза послаблюють ефект допегита;

• індометацин та інші нестероїдні протизапальні засоби знижують антигіпертензивну дію допегита;

• літій - можливе посилення токсичності літію;

• алкоголь і препарати, що викликають пригнічення ЦНС, підвищують депресивний ефект;

• антикоагулянти похідні кумарину, індадіону підвищують антикоагулянтний ефект;

• анорексигенні препарати послаблюють ефект допегита;

• симпатомиметики допамін, мезатон посилюють ефект допегита.

Комбінація допегита з транквілізаторами обумовлює посилення антигіпертензивного еффекта.Прі алкілізаціі сечі підвищується концентрація допегита в крові, при ацідолізаціі - ефект знижується.

Застосування допегита сумісно з будь-яким із зазначених препаратів може змінити їх дію на організм або небезпеки для організму.

Симптоми: виражена артеріальна гіпотензія, тремор, брадикардія, атонія шлунка, блювота, психічна загальмованість.

Лікування: промивання шлунка (якщо препарат був прийнятий нещодавно); якщо детоксикацію проводять зі значним запізненням, більш ефективний контроль гемодіалізу, ніж методу форсованого діурезу. За свідченнями призначають плазмозамещающие розчини, адреноміметики (наприклад адреналін). У разі передозування таблеток допегита слід негайно звернутися до лікаря до найближчого відділення швидкої допомоги або в лікарню.

При температурі 15-25 °C.

діюча речовина: метилдопа;

1 таблетка містить 250 мг метилдопи (у формі сесквігідрату 282 мг);

допоміжні речовини: магнію стеарат, кислота стеаринова, натрію крохмальгліколят (тип А), етилцелюлоза, крохмаль кукурудзяний, тальк.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або сірувато-білого кольору, круглі, плоскі таблетки з фаскою, гладкі з одного боку, з гравіруванням “DOPEGYT” з другого боку, без або майже без запаху.

Антиадренергічні засоби з центральним механізмом дії.

Код АТХ С02А В01.

Фармакодинаміка

Допегіт® (метилдопа) – гіпотензивний лікарський засіб з центральним механізмом дії. Його механізм дії повністю не з’ясований. Потрапляючи у центральну нервову систему, препарат чинить гіпотензивну дію завдяки своїм активним метаболітам (альфа-метил-епінефрину та альфа-метил-норепінефрину). Стимулюючи альфа2-адренорецептори нейронів стовбура мозку, він знижує тонус симпатичної нервової системи.

Помірно знижує рівень реніну у плазмі крові і загальний периферичний опір судин.

Пригнічуючи фермент допа-декарбоксилазу, зменшує синтез норадреналіну, допаміну, серотоніну і тканинну концентрацію норадреналіну та адреналіну.

Метилдопа не чинить прямого впливу на функцію серця. Хвилинний об’єм крові змінює мало. Не спричиняє рефлекторну тахікардію, підвищує швидкість клубочкової фільтрації та нирковий кровообіг, а також фракцію фільтрації. Дещо зменшує частоту серцевих скорочень. Ефективно знижує артеріальний тиск у положенні лежачи на спині та у положенні стоячи, рідко спричиняє ортостатичну гіпотензію.

Фармакокінетика

Після внутрішнього застосування у шлунково-кишковому тракті абсорбується приблизно 50 % препарату. Зв’язування з білками плазми крові незначне – до 20 %. Максимальне зниження артеріального тиску відбувається через 4–6 годин після перорального прийому препарату та утримується протягом 12–24 годин. Після повторного прийому препарату максимальне зниження артеріального тиску відзначається в межах 2–3 днів. Після відміни препарату артеріальний тиск повертається до попереднього рівня в межах 1–2 днів.

Метилдопа інтенсивно метаболізується, головним чином у печінці. Його активний метаболіт, альфа-метилнорадреналін, походить від центральних адренергічних нейронів.

Крім того, відомо багато інших метаболітів, які виводяться із сечею.

Приблизно 70 % метилдопи виводиться із сечею у вигляді метилдопи або його сульфокон’югатів. Решта препарату виводиться з калом у вигляді метилдопи. При нормальній функції нирок період напіввиведення становить 1,7 години. Повна елімінація препарату відбувається через 36 годин.

Метилдопа видаляється з організму шляхом діалізу. При 6-годинному гемодіалізі з кровообігу може бути видалено 60 % абсорбованої метилдопи, при перитонеальному діалізі – 22–39 %.

Метилдопа проникає через плацентарний бар’єр та у грудне молоко.

Особлива група хворих

При нирковій недостатності екскреція метилдопи уповільнюється відповідно до ступеня ураження нирок. При тяжкому ураженні нирок (без діалізу) період напіввиведення метилдопи у 10 разів менший, ніж у нормальних умовах.

Артеріальна гіпертензія.

Реакції гіперчутливості до компонентів лікарського засобу; порушення функції печінки, пов’язані з попередньою терапією метилдопою; гострі порушення функції печінки (включаючи гострий гепатит та активний цироз печінки); сумісне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (МАО); депресія; феохромацитома; порфірія.

З особливою обережністю необхідно приймати Допегіт^® у комбінації з будь-яким із зазначених нижче препаратів:

- симпатоміметики (можливе посилення вазопресорного ефекту);

- трициклічні антидепресанти;

- фенотіазини;

- препарати заліза для перорального застосування (біодоступність метилдопи може знижуватися);

- нестероїдні протизапальні засоби;

- естрогени.

Антигіпертензивна дія метилдопи посилюється при застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами, анестетиками.

При одночасному застосуванні з антигіпертензивними лікарськими засобами може спостерігатися ідіосинкразія.

Метилдопа і нижчевказані препарати можуть змінювати ефект один одного:

- літій (можливе посилення токсичності літію);

- леводопа [зменшення антипаркінсонічного ефекту, посилення несприятливого впливу на центральну нервову систему (ЦНС)];

- алкоголь та препарати, що пригнічують центральну нервову систему (посилюється –пригнічувальний вплив на центральну нервову систему);

- антикоагулянти (підвищується антикоагулянтний ефект, небезпека кровотечі);

- бромокриптин (може несприятливо впливати на концентрацію пролактину).

Перед початком лікування метилдопою необхідно зробити аналіз крові, а після перших 6–10 тижнів лікування провести тест Кумбса, який при тривалому лікуванні необхідно повторювати через кожні 0,5–1 рік. 10–20 % пацієнтів, які лікувалися метилдопою, мали позитивний тест Кумбса, особливо коли приймали більше 1 г метилдопи на добу протягом 0,5 –1 року.

Зустрічаються поодинокі випадки гемолітичної анемії під час лікування метилдопою. У разі появи симптомів анемії необхідно визначити рівень гемоглобіну та гематокриту. Якщо підтверджено наявність анемії, слід провести додаткові дослідження для визначення ступеня гемолізу. У разі виявлення гемолітичної анемії слід припинити прийом препарату Допегіт.

Після відміни препарату гемолітична анемія зникала. В деяких випадках було необхідне лікування стероїдами. Припинення лікування метилдопою (з або без застосування кортикостероїду) зазвичай призводить до швидкої ремісії. Однак траплялися поодинокі летальні випадки. Слід також враховувати можливість інших причин розвитку гемолітичної анемії. Якщо гемолітична анемія була спричинена метилдопою, прийом препарату слід припинити. Позитивний тест Кумбса стає негативним протягом кількох тижнів або місяців після припинення лікування метилдопою.

Позитивний тест Кумбса не є протипоказанням для терапії метилдопою. Якщо позитивний тест Кумбса визначається під час лікування метилдопою, лікар повинен виключити можливість гемолітичної анемії або визначити, чи має позитивний тест Кумбса якусь клінічну значимість. Може виникнути проблема, якщо пацієнт потребує переливання крові. У такому випадку слід провести прямий і непрямий тест Кумбса. При відсутності гемолітичної анемії буде позитивним лише прямий тест Кумбса. Якщо непрямий тест Кумбса також позитивний, можуть виникнути проблеми. У такому разі необхідна допомога фахівця з переливання крові або лікаря-гематолога.

У перші 6–12 тижнів лікування або у разі появи пропасниці нез’ясованого походження необхідно провести дослідження функції печінки. Якщо спостерігаються зміни у ферментній системі печінки або жовтяниця, слід припустити реакцію гіперчутливості, яка може спричинити холестаз, гепатоцелюлярне ушкодження або гепатит. Дуже рідко може спостерігатися некроз печінки з летальним наслідком. Тому, коли спостерігаються зміни у ферментній системі печінки або печінкова недостатність, лікування метилдопою слід негайно припинити. Ці пацієнти ніколи не повинні застосовувати метилдопу знову. Якщо температура тіла і показники функції печінки, порушені застосуванням метилдопи, повернулися до норми після припинення прийому препарату, метилдопу не слід більше призначати цим пацієнтам.

Пацієнти із захворюваннями печінки або порушеннями функції печінки в анамнезі при лікуванні метилдопою потребують особливої обережності.

Дуже рідко можуть розвиватися гранулоцитопенія та тромбоцитопенія. Вони зазвичай минають при припиненні лікування метилдопою.

У деяких пацієнтів при лікуванні метилдопою можуть з’явитися набряки або збільшитися маса тіла, що можна лікувати додаванням сечогінного засобу. Лікування метилдопою не слід продовжувати, якщо набряки збільшуються або розвиваються симптоми серцевої недостатності.

Метилдопа видаляється за допомогою діалізу. Тому після цієї процедури може рецидивувати артеріальна гіпертензія (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»).

Оскільки метилдопа флуоресціює при тій же самій довжині хвилі, що й катехоламіни, у сечі може бути виявлена велика кількість катехоламінів, що вказує на розвиток феохромоцитоми. Важливо розпізнати цей феномен перед тим, як пацієнт із можливою феохромоцитомой піддається операції. Лікування метилдопою пацієнтів із катехоламін-секретуючими пухлинами, такими як феохромоцитома або параганглиома протипоказане.

Однак метилдопа не впливає на вимірювання ванілілмигдалевої кислоти (VMA).

Пацієнтам, які лікуються метилдопою, слід призначати нижчі дози анестетиків. Якщо під час анестезії розвинулась артеріальна гіпотензія, її можна контролювати застосуванням судинозвужувальних засобів. Адренергічні рецептори залишаються чутливими протягом лікування метилдопою (див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У хворих із тяжким двостороннім цереброваскулярним захворюванням рідко можуть спостерігатися мимовільні патологічні рухи тіла. Тому, коли спостерігаються появи патологічнитх рухів, лікування метилдопою слід негайно припинити.

Метилдопу слід застосовувати з особливою обережністю хворим, близькі родичі яких страждають на печінкову порфірію.

Під час лікування метилдопою необхідно уникати вживання алкогольних напоїв.

Під час лікування метилдопою може спостерігатися зворотна лейкопенія, лихоманка.

Також спостерігається зміна лабораторних тестів, наприклад потемніння сечі через розпад метилдопи або її метаболітів.

Метилдопа може перешкоджати визначенню концентрації сечової кислоти в сечі за методом фосфотвольфрамата, креатиніну у сироватці крові за методом лужних пікрат і аспартатамінотансферази (AST (SGOT)) колориметричним методом.

Не повідомлялося щодо впливу метилдопи на визначення AST (SGOT) в спектрофотометричних методах.

Лікування артеріальної гіпертензії у вагітних жінок метилдопою повинно проходити під ретельним наглядом лікаря.

Під час лікування препаратом вагітних або жінок, які годують груддю не було виявлено шкідливого впливу на плід або новонародженого.

В опублікованих звітах про лікування метилдопою у всіх триместрах вагітності йдеться про імовірність віддаленого шкідливого впливу препарату на плід.

Метилдопа проникає через плацентарний бар’єр, у грудне молоко та пуповинну кров.

Хоча ніякої інформації про тератогенний вплив на плід не надходило, ризик впливу не слід виключати. Лікарський засіб можна призначати вагітним або жінкам, які планують вагітність, а також жінкам, які годують груддю, у разі якщо очікувана користь переважає потенційний ризик.

Під час лікування препаратом слід утримуватися від керування автотранспортом та потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують концентрації уваги.

Лікування метилдопою потребує індивідуального підбору дози. Таблетки слід приймати внутрішньо до або після їди.

Дорослим.

Зазвичай початкова доза метилдопи для дорослих становить 250 мг 1 раз на добу (перед сном) протягом перших 2 днів. Потім добову дозу можна поступово збільшувати на 250 мг через кожні 2 дні до досягнення адекватного зниження артеріального тиску. Оскільки протягом 2–3 днів після початку терапії, а також при наступному збільшенні дози може спостерігатися седативний ефект препарату, збільшену дозу препарату рекомендується приймати 1 раз ввечері.

Підтримуюча доза препарату зазвичай становить 500 мг – 2 г на добу, яку слід розподіляти на

2–4 прийоми. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 г. Якщо на тлі прийому препарату у дозі 2 г на добу відзначається недостатньо ефективне зниження артеріального тиску (АТ), рекомендується комбінувати Допегіт® з іншими антигіпертензивними засобами. Толерантність до препарату може розвиватися, як правило, між другим і третім місяцем терапії. Призначення додатково сечогінного засобу або збільшення дози метилдопи відновить ефективний контроль артеріального тиску.

Відміна метилдопи супроводжується оборотним підвищенням артеріального тиску, яке спостерігається, як правило, у межах 48 годин.

Препарат Допегіт® можна призначати пацієнтам, які вже отримують терапію іншими антигіпертензивними препаратами, за умови поступової відміни цих лікарських засобів. У таких випадках початкова доза Допегіту® не повинна перевищувати 500 мг на добу. Збільшення дози повинно відбуватися при необхідності, з інтервалом не менше 2 днів.

При застосуванні препарату Допегіт® як доповнення до раніше призначеної антигіперетензивної терапії, щоб гарантувати плавний перехід, може виникнути необхідність корекції доз гіпотензивних препаратів.

Пацієнти літнього віку.

Для пацієнтів цієї вікової групи початкова доза повинна бути по можливості низькою і не перевищувати добову дозу 250 мг, оскільки дуже часто спостерігається седативний ефект. При необхідності дозу можна збільшити. Тривалість інтервалів між збільшенням дози препарату становить не менше 2 днів. Максимальна добова доза препарату Допегіт® не повинна перевищувати 2 г на добу.

Діти з масою тіла більше 25 кг.

Дітям застосовувати таблетки з дозуванням, що відповідає призначеній дозі.

Для дітей початкова доза препарату становить 10 мг/кг маси тіла на добу. Добова доза ділиться на 2–4 прийоми. При необхідності дозу препарату можна поступово збільшувати до досягнення бажаного ефекту. Між підвищенням дози препарату потрібно дотримуватися інтервалу не менше 2 днів.

Максимальна добова доза препарату Допегіт® становить 65 мг/кг маси тіла на добу, але не більше 3 г на добу.

Пацієнти з порушенням функції нирок потребують нижчі дози препарату. При легкому порушенні функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації – 60–89 мл/хв/1,73 м²) інтервал між прийомами препарату рекомендується збільшити до 8 годин, при помірному (швидкість клубочкової фільтрації – 30–59 мл/хв/1,73 м²) – до 8–12 годин, при тяжкому порушенні функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації – мл/хв/1,73 м²) – до 12–24 годин.

Метилдопа видаляється шляхом діалізу, після проведення гемодіалізу хворому слід дати додатково 250 мг препарату, щоб запобігти підвищенню артеріального тиску.

Діти.

Препарат призначати дітям з масою тіла не менше 25 кг, враховуючи вміст діючої речовини в даній лікарській формі.

Симптоми: виражена артеріальна гіпотензія, виражена сонливість, слабкість, брадикардія, запаморочення, запор, здуття живота, метеоризм, діарея, нудота, блювання.

Лікування: одразу після передозування – промивання шлунка; індукція блювання може зменшити кількість абсорбованого препарату. Якщо препарат уже всмоктався, виведенню його з сечею можуть сприяти внутрішньовенне вливання рідини. Необхідний пильний моніторинг серцевого ритму, об’єму крові, електролітного балансу, функцій кишечнику, ниркової та мозкової функції. Лікування симптоматичне.

В осіб з індивідуальною непереносимістю будь-якого з компонентів лікарського засобу можливі реакції гіперчутливості.

На початку терапії препаратом Допегіт®, а також при збільшенні дози препарату можуть спостерігатися седативні ефекти, які швидко минають, головний біль, загальна слабкість та підвищена стомлюваність.

З боку центральної нервової системи: седація (зазвичай транзиторна), головний біль, парестезії, запаморочення, занепокоєння, депресія, психоз (помірний і тимчасовий), нічні кошмари, зниження лібідо, імпотенція; паркінсонізм, хореоатетоз, цереброваскулярна недостатність (може супроводжуватися гіпотензією), периферичний лицевий параліч (параліч Белла); зниження розумової активності, синдром каротидного синусу, психічні розлади.

З боку серцево-судинної системи: загострення стенокардії, застійна серцева недостатність, синусова брадикардія, гіперчутливість синусу сонної артерії, ортостатична гіпотензія (рекомендується зниження дози препарату), периферичні набряки, збільшення маси тіла, міокардит, перикардит, атріовентрикулярна блокада.

З боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит, коліт, блювання, діарея, сіалоденіт, запалення або забарвлення язика у чорний колір, нудота, блювання, запор, здуття живота, метеоризм, сухість у роті, глосодінія.

З боку печінки: жовтяниця, гепатит, холестаз, зміни показників функції печінки, некротичний гепатит.

З боку крові та лімфатичної системи: пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, еозинофілія, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, клітини червоного вовчака, ревматоїдний фактор, позитивний тест Кумбса.

З боку імунної системи: васкуліт, пропасниця, спричинена препаратом, еозинофілія.

З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія, гінекомастія, галакторея, аменорея, збільшення грудей.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: почервоніння; токсичний епідермальний некроліз, екзема або висип, який схожий на лишай, ангіоневротичний набряк, кропив'янка.

З боку кістково-м’язової системи: артралгія, опухання суглобів, м’язовий біль, міалгія.

З боку дихальної системи: закладеність носа.

Лабораторні показники: позитивні показники тестів на антинуклеарні антитіла, LE-клітини та ревматоїдний фактор, підвищена активність печінкових трансаміназ, підвищення концентрації сечовини в крові.

Інші: імпотенція, порушення сім’явиверження, сіалоденіт, збільшення грудей, гінекомастія, аменорея, розлад лактації, психічні розлади, включаючи кошмари, зворотні м'які психози або депресію, зниження лібідо.

У пацієнтів літнього віку частіше спостерігається непритомність. Це може бути пов’язано з підвищеною сприйнятливістю до препарату та вираженим атеросклеротичним ураженням судин. Розвитку непритомності можна запобігти зниженням дози лікарського засобу Допегіт®.

5 років.

Зберігати при температурі не вище 25 ^оС у недоступному для дітей місці.

По 50 таблеток у скляному флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

За рецептом.

ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина.

9900, м. Керменд, вул. Матяш кірай, 65,Угорщина.