Емотон таблетки вкриті плівковою оболонкою по 50 мг 3 блістери по 10 шт

Фармакодинаміка. сертралин є потужним і специфічним інгібітором захоплення серотоніну in vitro, який в організмі тварин призводить до потенціювання ефектів 5-нт. сертралин надає лише дуже слабкий вплив на процеси зворотного захоплення норадреналіну і дофаміну. в терапевтичних дозах сертралін блокує захоплення серотоніну в тромбоцитах людини. препарат не чинить стимулюючої, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах. під час застосування препарату сертралин не чинив седативної дії та не впливав на психомоторні функції. в зв'язку з селективним інгібуванням зворотного захоплення серотоніну сертралін не стимулює катехоламінергіческіх активності. препарат не має афінності до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК або бензодіазепіновими рецепторами.

Сертралін не викликає розвитку медикаментозної залежності. В ході досліджень порівняльного потенціалу зловживання сертраліном, алпразоламом і D-амфетаміном у людей сертралин не викликав позитивних суб'єктивних ефектів, які свідчать про потенціал до зловживання. Навпаки, у учасників дослідження, які застосовували як алпразолам, так і D-амфетамін, в порівнянні з пацієнтами, що приймали плацебо, відзначали статистично значимо більш високі показники схильності до зловживання, ейфорії і потенційної лікарської залежності. Сертралін не викликає стимулюючого ефекту або відчуття тривоги, характерних для D-амфетаміну, або седативного дії і психомоторних порушень, характерних для алпразоламу.

Фармакокінетика. Абсорбція. Фармакокінетика сертраліну в діапазоні доз 50-200 мг є дозозависимой. Протягом 14-денного перорального прийому сертраліну 50-200 мг (перорально 1 раз на добу), пік концентрації сертраліну в плазмі крові досягається через 4,5-8,4 год після щоденного прийому препарату. Їжа суттєво не змінює біодоступність сертраліну в капсулах / таблетках.

Розподіл. Близько 98% циркулюючого сертраліну зв'язується з білками плазми крові.

Біотрансформація. Сертралін піддається інтенсивному пресистемному метаболізму (ефект першого проходження) в печінці.

Елімінація. Середній T _½ сертраліну становить близько 26 год (в діапазоні 22-36 год). Згідно термінального T _½ відзначена кумуляція препарату (з підвищенням його рівня приблизно в 2 рази) при досягненні рівноважних концентрацій, які виявляють після застосування препарату в дозі 1 раз на добу протягом 1 тижня. T _½ N-дезметілсертраліна становить 62-104 ч. Сертралін і N-дезметілсертралін інтенсивно метаболізуються в організмі людини, їх кінцеві метаболіти виводяться з калом і сечею в рівних кількостях. Тільки дуже незначна частина (0,2%) сертраліну виводиться з сечею в незміненому вигляді.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Діти з обсессивно-компульсивними розладами (ОКР). Фармакокінетику сертраліну вивчали у 29 дітей у віці 6-12 років і у 32 підлітків у віці 13-17 років. Пацієнтам поступово підвищували дозу шляхом титрування добової дози 200 мг протягом 32 днів, починаючи з дози 25 або 50 мг. При застосуванні препарату в дозах 25 і 50 мг переносимість була однаковою. У рівноважному стані при застосуванні препарату в дозі 200 мг концентрації сертраліну в плазмі крові в групі дітей у віці 6-12 років були приблизно на 35% вище в порівнянні з такими у групі пацієнтів віком 13-17 років і на 21% вище в порівнянні з референтною групою дорослих. Не відмічено значущих відмінностей між показниками кліренсу у хлопчиків і дівчаток. Таким чином, для застосування препарату у дітей, особливо з малою вагою тіла, рекомендується низька початкова доза і її підвищення при титруванні з кроком в 25 мг. Підліткам можна застосовувати такі ж дози, як і дорослим.

Підлітки та пацієнти похилого віку. Фармакокінетичний профіль сертраліну у підлітків і в осіб похилого віку значимо не відрізняється від такого у дорослих у віці 18-65 років.

Порушення функцій печінки. У пацієнтів з пошкодженням печінки T _½ сертраліну подовжується і AUC збільшується в 3 рази (див. Спосіб застосування та Особливості застосування).

Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок помірного або тяжкого ступеня не відзначалося значущої кумуляції сертраліну.

Великі депресивні епізоди (бде). запобігання рецидиву бде;

• панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії;

ОКР у дорослих і дітей у віці 6-17 років;

• соціально-тривожний розлад;
• посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Емотон застосовують 1 раз на добу всередину вранці або ввечері. капсули / таблетки приймають незалежно від прийому їжі.

початок лікування

Депресія і ОКР. Лікування сертраліном слід починати з дози 50 мг/добу.

Панічні розлади, ПТСР та соціального тривожного розладу. Лікування слід починати з дози 25 мг/добу. Через 1 тиждень дозу необхідно підвищити до 50 мг 1 раз на добу. Встановлено, що такий режим дозування знижує частоту розвитку на початковому етапі лікування побічних ефектів, характерних для панічних розладів.

титрування дози

Депресія, ОКР, панічні розлади, соціальне тривожний розлад і ПТСР. У пацієнтів, які не відповідають на дозу 50 мг, ефект може бути досягнутий при підвищенні дози. Корекцію дози слід починати не раніше, ніж через 1 тиждень лікування, підвищуючи її поступово по 50 мг з інтервалами тривалістю принаймні в 1 тиждень. Максимальна доза не повинна перевищувати 200 мг/добу. Корекцію дози слід проводити не частіше, ніж 1 раз в тиждень, враховуючи T _½ сертраліну, що становить 24 год.

Перші прояви терапевтичного ефекту може спостерігатися протягом 7 днів лікування. Однак для досягнення терапевтичної відповіді, як правило, потрібно більш тривалий період, особливо у пацієнтів з ОКР.

Підтримуюча доза. Дозу протягом тривалої терапії слід утримувати на мінімально ефективному рівні, після чого призначаються залежно від терапевтичної відповіді.

Депресія. Тривалу терапію можна також застосовувати для запобігання рецидиву БДЕ. У більшості випадків рекомендована доза для профілактики рецидиву БДЕ є такою ж, як доза, яка застосовувалася протягом лікування при цьому депресивному епізоді. Пацієнтам з депресією слід отримувати терапію протягом достатнього часу, щонайменше протягом 6 міс, щоб упевнитися в повній відсутності симптомів.

Панічні розлади та ОКР. При тривалому застосуванні у пацієнтів з панічними розладами та ОКР слід проводити регулярну оцінку терапії, оскільки не було продемонстровано ефективності препарату для запобігання рецидивам таких порушень.

Застосування у дітей

Діти з ОКР. Безпека і ефективність сертраліну встановлені для дітей у віці від 6 років. У дітей у віці 6-12 років при ОКР Емотон застосовують у початковій дозі 25 мг/добу, 13-18 років - 50 мг/добу, яку при необхідності підвищують під наглядом лікаря, але не частіше ніж 1 раз в 7 днів. Максимальна добова доза для дорослих і дітей становить 200 мг. Курс лікування при первинних розладах повинен тривати не менше 6 тижнів, а при рецидивах - не менше 3-6 міс.

Ефективність препарату для дітей з великим депресивним розладом не продемонстрували.

Дані щодо застосування препарату у дітей віком до 6 років відсутні.

Пацієнти похилого віку. Пацієнтам похилого віку препарат слід застосовувати з обережністю, враховуючи підвищений ризик розвитку гіпонатріємії.

Печінкова недостатність. Слід дотримуватися обережності при застосуванні сертраліну у хворих з патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно знизити дозу або частоту прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки клінічні дані щодо застосування препарату у таких хворих відсутні.

Ниркова недостатність. При порушеннях функції нирок корекція дози препарату не потрібна.

Симптоми відміни, що відзначаються при припиненні терапії сертраліном. Слід уникати раптового припинення застосування препарату. При припиненні лікування сертраліном, щоб знизити ризик розвитку реакцій синдрому відміни, дозу слід поступово знижувати протягом не менше 1-2 тижнів. Якщо після зниження дози препарату або припинення його застосування з'являються виражені симптоми, може бути розглянуто відновлення прийому препарату в призначеної раніше дозі. Надалі лікар може продовжувати знижувати дозу, але більш поступово.

Підвищена чутливість до сертраліну або до інших компонентів препарату. тяжкі порушення функції печінки; неконтрольована епілепсія. одночасне застосування інгібіторів мао. протипоказано одночасне застосування сертраліну і пімозиду.

Найбільш часто виявляють такий побічний ефект, як нудота. при лікуванні соціального тривожного розладу сертраліном у чоловіків відзначалася статева дисфункція (порушення еякуляції). ці побічні ефекти залежать від дози та часто самостійно зникають при продовженні терапії.

Інфекції та інвазії: фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт, дивертикуліт, гастроентерит, середній отит.

Пухлини доброякісні та злоякісні (в тому числі кісти та поліпи): новоутворення (повідомлялося про один випадок у одного пацієнта, який одержував сертралин, в порівнянні з відсутністю таких випадків в групі пацієнтів, які отримували плацебо).

З боку системи крові: лімфаденопатія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, анафілактоїдна реакція, алергія.

З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія, гіпотиреоз і синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

З боку метаболізму: зниження апетиту, посилення апетиту, гіперхолестеринемія, гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіперглікемія.

З боку психіки: безсоння, депресія, деперсоналізація, нічні кошмари, тривога, збудження, нервозність, зниження лібідо, бруксизм, галюцинації, агресія, ейфорія, апатія, патологічне мислення, конверсійне розлад, залежність від ліків, психотичний розлад, параноя, суїцидальну мислення / суїцидальна поведінка (тільки для пацієнтів з ОКР при короткочасному застосуванні препарату в дослідженнях тривалістю 1-12 тижнів зареєстровані випадки наявності суїцидальних думок і суїцидальної поведінки під час терапії сертраліном або незабаром після припинення терапії), сомнамбулізм, передчасна еякуляція, паронірія.

З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, головний біль, парестезії, тремор, гіпертонус, дисгевзія, порушення уваги, судоми, мимовільні м'язові скорочення, порушення координації рухів, гіперкінезія, амнезія, гіпестезія, порушення мови, постуральне запаморочення, непритомність, головний біль, кома , хореоатетоз, дискінезія, гіпестезія, сенсорні порушення, рухові порушення (включаючи екстрапірамідні симптоми, в тому числі гіперкінезія, гіпертонус, спазми щелепи або порушення ходи). Також були зареєстровані симптоми серотонінового синдрому або злоякісного нейролептичного синдрому, в деяких випадках пов'язані з супутнім прийомом серотонінергічних засобів, а саме: порушення, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, діарея, підвищення температури тіла, АГ, ригідність, тахікардія, акатизія, психомоторне збудження, спазм церебральних судин (в тому числі синдром скороминущої церебральної вазоконстрикції або синдром Колла - Флемінга).

З боку органу зору: порушення зору, глаукома, розлади сльозовиділення, скотома, диплопія, фотофобія, гифема, мідріаз, порушення зору, зіниці різного розміру.

З боку органу слуху: дзвін у вухах, біль у вусі.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, тахікардія, інфаркт міокарда, брадикардія, порушення серцевої діяльності, припливи, АГ, гіперемія, периферична ішемія, гематурія, патологічні геморагічні явища (такі як шлунково-кишкова кровотеча).

З боку дихальної системи: позіхання, бронхоспазм, диспное, носова кровотеча, ларингоспазм, гіпервентиляція, гіповентиляція, стридор, дисфонія, гикавка, интерстициальное захворювання легенів.

Шлунково-кишковий тракт: діарея, нудота, сухість у роті, біль в животі, блювота, запор, диспепсія, метеоризм, езофагіт, дисфагія, геморой, гіперсалівація, зміни мови, відрижка, мелена, гематохезія, стоматит, виразки на мові, патологія з боку зубів, глосит, виразки на слизовій оболонці рота, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, печінкова недостатність, яка рідко може привести до летального результату, фульмінантний гепатит, некротичний гепатит, холестатична жовтяниця.

З боку шкіри: висип, гіпергідроз періорбітальний набряк, пурпура, алопеція, холодний піт, сухість шкіри, кропив'янка, дерматит, бульозний дерматит, везікулезние висипання, патологічні зміни з боку текстури волосся, нетиповий запах шкіри; зареєстровані поодинокі випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри, таких як синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фотосенсибілізація, шкірні реакції.

З боку кістково-м'язової системи: міалгія, остеоартрит, м'язова слабкість, біль у спині, посмикування м'язів, ураження кісток, артралгія, м'язові спазми.

З боку сечовидільної системи: ніктурія, затримка сечі, поліурія, полакіурія, порушення сечовипускання, олігурія, нетримання сечі, утруднене початок сечовипускання.

З боку репродуктивної системи: порушення еякуляції, сексуальна дисфункція, вагінальна кровотеча, статева дисфункція у жінок, менорагія, атрофічний вульвовагініт, баланопостит, виділення зі статевих органів, пріапізм, галакторея, гінекомастія.

Загальні порушення: підвищена стомлюваність, біль у грудній клітці, загальне нездужання, периферичний набряк, озноб, пірексія, астенія, спрага, грижа, зниження переносимості препарату, порушення ходи.

Лабораторні показники: підвищення рівня АЛТ та АСТ, зменшення / збільшення маси тіла, порушення якості сперми, відхилення від норми результатів клінічних лабораторних аналізів, зміна функції тромбоцитів, підвищення рівня ХС в крові.

Травми та отруєння: травма.

Хірургічні втручання і медичні процедури: вазодилатація.

Якщо побічне явище відзначали у пацієнтів з депресією, ОКР, панічним розладом, ПТСР та соціальним тривожним розладом, що застосовуються терміни, що характеризують побічні явища, перекласифіковані відповідно до термінів, які застосовувалися по відношенню до пацієнтів з депресією.

Синдром відміни, який виявляється при припиненні терапії сертраліном. Припинення терапії сертраліном (особливо в разі різкого припинення прийому препарату) зазвичай призводить до розвитку симптомів відміни. Найчастіше повідомлялося про такі побічні явища, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження або відчуття тривоги, нудота і / або блювота, тремор і головний біль. Як правило, ці побічні явища були легкого або помірного ступеня та проходили самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та / або тривалими. У зв'язку з цим у випадках, коли більше немає необхідності в терапії сертраліном, рекомендується поступова відміна препарату шляхом поетапного зниження дози.

Застосування у пацієнтів похилого віку. Застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (ІОЗНС), включаючи сертралін, асоціювалося з клінічно значущими випадками гипонатриемии у пацієнтів похилого віку, у яких можливий підвищений ризик розвитку цього побічного явища.

Застосування у дітей. У понад 600 дітей, які отримували сертралін, загальний профіль побічних реакцій в цілому подібний до такого, який відзначали в дослідженнях за участю дорослих пацієнтів. В ході досліджень були зареєстровані такі побічні реакції: головний біль, безсоння, діарея, нудота, біль в грудній клітці, манія, пірексія, блювота, відсутність апетиту, афективна лабільність, агресія, збудження, нервозність, порушення уваги, запаморочення, гіперкінезія, мігрень, сонливість, тремор, порушення зору, сухість у роті, диспепсія, нічні кошмари, підвищена стомлюваність, нетримання сечі, висип, акне, носова кровотеча, метеоризм, подовження інтервалу Q-T на ЕКГ, суїцидальні спроби, судоми, екстрапірамідні розлади, парестезії, депресія , галюцинації, пурпура, гіпервентиляція, анемія, порушення функції печінки, підвищення рівня АлАТ, цистит, простий герпес, зовнішній отит, біль у вусі, біль в оці, мідріаз, загальне нездужання, гематурія, пустульозні висипання, риніт, травма, зменшення маси тіла , посмикування м'язів, незвичайні сновидіння, апатія, альбумінурія, поллакиурия, поліурія, біль в молочних залозах, порушення менструального циклу, алопеція, д ерматіт, ураження шкіри, нетиповий запах шкіри, кропив'янка, бруксизм, гіперемія, енурез.

Ефекти, характерні для цього класу лікарських засобів. В результаті епідеміологічних досліджень, переважно проводилися за участю пацієнтів у віці 50 років і старше, виявлено підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримували СИОЗС і трициклічніантидепресанти. Механізм, що обумовлює підвищення ризику розвитку раку, невідомий.

Такі симптоми, як неспокій, збудження, панічні атаки, безсоння, дратівливість, ворожість, агресивність, імпульсивність, психомоторне занепокоєння, гипомания і манія, відзначали у дорослих і дітей, що приймали антидепресанти. ці симптоми можуть передувати появі суїцидальності. слід розглянути можливість змінювати терапевтичний режим або відміни препарату емотон, якщо прояви депресії неухильно погіршуються, з'являються суицидальность або симптоми збільшення вираженості суїцидальності. якщо буде прийнято рішення про припинення лікування, препарат слід відміняти поступово так швидко, як тільки можливо, але слід пам'ятати про те, що різке припинення терапії може супроводжуватися синдромом відміни. перед початком лікування необхідно провести обстеження пацієнта з метою визначення ризику розвитку біполярного розладу. для цього ретельно збирають психіатричний анамнез, що включає сімейний анамнез суїцидів, біполярних розладів і депресії. емотон не призначений для лікування при біполярної депресії.

Серотоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС). При застосуванні СІЗЗС, включаючи терапію сертраліном, повідомлялося про розвиток синдромів, які можуть бути небезпечними для життя, таких як СС або ЗНС. Ризик розвитку СС або ЗНС при застосуванні СІЗЗС зростає при одночасному застосуванні серотонінергічних засобів (включаючи інші серотонинергические антидепресанти, тріптани та фентаніл) із засобами, такими, що порушують метаболізм серотоніну (включаючи інгібітори МАО, наприклад метиленовий синій), антипсихотичними засобами та іншими антагоністами дофаміну. СС може включати зміни психічного стану (наприклад збудження, галюцинації, кома), порушення з боку вегетативної нервової системи (тахікардія, коливання артеріального тиску, гіпертермія), нервово-м'язові порушення (гіперрефлексія, порушення координації) і / або порушення з боку органів травлення (нудота , блювота, діарея). Деякі прояви СС, включаючи гіпертермію, ригідність м'язів, зміни з боку вегетативної нервової системи та зміни психічного стану подібні проявам ЗНС. У пацієнтів слід проводити моніторинг на наявність ознак і симптомів СС або ЗНС.

Перехід з СИОЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів. Існують обмежені дані досліджень по вивченню оптимального часу переходу з СИОЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів на сертралін. Слід дотримуватися обережності при таких змінах лікування, особливо при переході на сертралін з таких препаратів тривалої дії, як флуоксетин.

Інші серотонінергічні засоби, наприклад триптофан, фенфлурамин і 5-HT-агоністи. Одночасне застосування сертраліну та інших засобів, що підсилюють серотонінергічну нейротрансмісію, зокрема триптофану, фенфлурамина, фентанілу, 5-HT-агоністів або рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), необхідно проводити з обережністю, і такої комбінованої терапії слід (по можливості) уникати (через ймовірне фармакодинамічної взаємодії).

Посилення гипомании або манії. Повідомлялося про посилення симптомів манії / гіпоманії у незначної кількості пацієнтів, які отримували зареєстровані антидепресанти та антиобсесивних препарати, включаючи сертралін. Тому слід з обережністю застосовувати сертралін у пацієнтів з манією / гіпоманією в анамнезі. Необхідно ретельне спостереження лікаря. При виявленні ознак маніакальною фази застосування сертраліну слід припинити.

Шизофренія. На тлі прийому препарату у пацієнтів з шизофренією можуть посилюватися психотичні симптоми.

Судоми. При терапії сертраліном можуть виникати судоми: сертралин не слід призначати хворим з нестабільною епілепсією; застосування сертраліну у пацієнтів з контрольованою епілепсією вимагає ретельного спостереження. Пацієнтам, у яких виникають судоми, препарат необхідно відмінити.

Суїциди / суїцидальні думки / суїцидальні спроби або клінічні ознаки погіршення. Пацієнти з депресією мають підвищену схильність до виникнення суїцидальних думок, нанесення собі ушкоджень і спробам суїциду (суїцидальні дії та прояви). Цей ризик існує безпосередньо до часу досягнення значної ремісії. Оскільки поліпшення стану хворих може відбуватися протягом перших кількох тижнів або більшого періоду терапії, пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом до настання цього поліпшення. Клінічний досвід свідчить про те, що на ранніх етапах одужання ризик суїциду може підвищуватися.

Інші психічні розлади, для лікування яких призначають сертралін, також можуть бути пов'язані з ризиком розвитку суїцидальних дій і проявів. Крім того, ці захворювання можуть супроводжувати великим депресивного розладу. Таким чином, аналогічні заходи, що стосуються лікування хворих з великим депресивним розладом, необхідні та при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами.

Відомо, що у пацієнтів з суїцидальними діями та проявами в анамнезі або пацієнтів, у яких ще до початку терапії в значній мірі виявляється суїцидальну мислення, існує більший ризик виникнення суїцидальних думок або суїцидальних спроб під час лікування, в зв'язку з цим їм слід перебувати під наглядом на тлі прийому препарату. Метааналіз даних, отриманих в результаті проведення досліджень щодо застосування антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами, свідчить про підвищений ризик проявів суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів в порівнянні з таким при застосуванні плацебо.

На тлі застосування препарату Емотон показаний ретельний нагляд за пацієнтами з високим ризиком розвитку суїцидальності, особливо на початку терапії і після будь-яких змін дози препарату. Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки або суїцидальних думок, а також будь-яких незвичайних змін поведінки та негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні цих симптомів.

Застосування у дітей. Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, за винятком пацієнтів з ОКР віком 6-17 років. В ході клінічних досліджень у дітей, які отримували антидепресанти, в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо, частіше відзначали суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів). Якщо, виходячи з клінічної необхідності, рішення все ж приймають на користь призначення цього препарату, необхідний ретельний моніторинг щодо виявлення ознак суїцидальних симптомів. Крім того, не вистачає даних довгострокової оцінки безпеки препарату у дітей, що стосуються впливу лікування на їх зростання, дозрівання, а також когнітивне і поведінковий розвиток. Були зареєстровані повідомлення про декілька випадків уповільненого зростання і статевого дозрівання. Клінічна значимість і причинний зв'язок поки не з'ясовані. При тривалій терапії пацієнтів дитячого віку необхідний контроль лікаря по виявленню відхилень від норми процесу зростання і розвитку організму.

Аномальні кровотечі / крововиливи. При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про випадки патологічних шкірних геморагічних явищ, таких як екхімози та пурпура, і інших геморагічних явищ, таких як шлунково-кишкові або гінекологічні кровотечі. Рекомендується з обережністю застосовувати СИОЗС у пацієнтів, особливо при одночасному використанні з лікарськими засобами, які, як відомо, впливають на тромбоцитарную функцію (наприклад з антикоагулянтами, атиповими антипсихотичними засобами та фенотіазинами, більшістю трициклічнихантидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами), як і у пацієнтів з геморагічними порушеннями в анамнезі.

Гипонатриемия. В результаті терапії СИОЗС або ІОЗНС, включаючи сертралін, може розвинутися гіпонатріємія. У багатьох випадках гіпонатріємія є результатом синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Повідомлялося про рівень натрію в плазмі крові 110 ммоль / л. У пацієнтів похилого віку може існувати більш високий ризик розвитку гіпонатріємії при застосуванні СІЗЗС і ІОЗНС. Також ризик цього ускладнення може бути підвищеним у пацієнтів, які приймають діуретики, або у осіб з гіповолемією будь-якого іншого походження. Для пацієнтів з симптоматичною гіпонатріємією слід розглянути припинення терапії сертраліном і призначити відповідне лікування. До симптомів гіпонатріємії відносять головний біль, труднощі з концентрацією уваги, погіршення пам'яті, сплутаність свідомості, слабкість і втрату фізичного рівноваги, що може привести до падінь. Симптоми, асоційовані з більш важкими та / або гострими епізодами гипонатриемии, включають галюцинації, непритомність, судоми, кому, зупинку дихання і летальний результат.

Симптоми відміни, відмічені при припиненні терапії сертраліном. Симптоми відміни є частим явищем при припиненні терапії препаратом, особливо в разі раптової відміни препарату. За даними досліджень, у пацієнтів, які припинили застосування сертраліну, частота реакцій скасування становила 23% в порівнянні з 12% у осіб, які продовжували отримувати терапію сертраліном.

Ризик розвитку синдрому відміни може залежати від декількох факторів, зокрема від тривалість терапії, дозу і швидкість зниження дози. Найчастіше повідомлялося про такі реакції, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження або відчуття тривоги, нудота і / або блювота, тремор і головний біль. В цілому ці симптоми були легкого або помірного ступеня, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення терапії, дуже рідко такі симптоми спостерігалися у осіб, випадково пропустили прийом дози препарату. У більшості випадків ці симптоми проходять самостійно протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієнтів вони можуть тривати довше (2-3 міс і більше). Таким чином, рекомендується поступово знижувати дозу сертраліну при припиненні терапії препаратом протягом періоду в кілька тижнів або місяців, відповідно до потреб пацієнта.

Акатизия / психомоторне занепокоєння. Застосування сертраліну асоціюється з розвитком акатизии, яка характеризується суб'єктивно неприємним або невгамовним занепокоєнням і потребою рухатися, часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти спокійно. Ризик таких ускладнень максимальний протягом перших 2 тижнів терапії. У пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, підвищення дози може завдати шкоди.

Печінкова недостатність. Сертралін інтенсивно метаболізується в печінці. За результатами фармакокінетичного дослідження з багаторазовим прийомом препарату, у пацієнтів зі стабільним цирозом легкого ступеня відзначали подовження T _½ і збільшення AUC і C _max приблизно втричі в порівнянні з цими показниками у осіб з нормальною функцією печінки. Значущих відмінностей в ступені зв'язування препарату з білками плазми крові між двома групами учасників дослідження не виявлено. Слід дотримуватися обережності при застосуванні сертраліну у пацієнтів з патологією печінки. У разі призначення сертраліну пацієнтам з порушеннями функції печінки необхідно зважити доцільність зниження дози або частоти прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.

Ниркова недостатність. Сертралін інтенсивно метаболізується; виведення незміненого з'єднання з сечею є другорядним шляхом елімінації. У дослідженнях за участю пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну - 30-60 мл/хв) або від середнього до тяжкого ступеня (кліренс креатиніну - 10-29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC _0-24 та C _max) при багаторазовому прийомі препарату були без статистично значущих відмінностей від цих показників у групі контролю. Немає необхідності в корекції дози залежно від ступеня порушення функції нирок.

Пацієнти похилого віку. У клінічних дослідженнях брали участь понад 700 пацієнтів похилого віку (у віці 65 років). Характер і частота розвитку побічних реакцій у осіб похилого віку були подібними до таких, зазначеним у більш молодих пацієнтів.

Однак застосування СИОЗС і ІОЗНС, включаючи сертралін, пов'язано з випадками клінічно значущої гипонатриемии у пацієнтів похилого віку, у яких може відзначатися більш високий ризик розвитку цього побічного явища (див. Гипонатриемия в розділі Особливості застосування).

Цукровий діабет. Повідомлялося про нові випадки розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які отримували терапію СИОЗС, включаючи сертралін. Виявлено втрату глікемічного контролю, включаючи як гіперглікемію, так і гіпоглікемію, у осіб з цукровим діабетом і без. Тому проводили моніторинг стану пацієнтів на виявлення ознак і симптомів з приводу зміни рівня глюкози в крові. Пацієнтам з цукровим діабетом потрібне ретельне проведення контролю зміни рівня глюкози, оскільки їх дозу інсуліну та / або іншого перорального гіпоглікемічного лікарського засобу, можливо, слід коригувати.

Електрошокова терапія (ЕШТ). Клінічні дослідження, спрямовані на вивчення ризиків або переваг комбінованого застосування ЕШТ і сертраліну, не проводилися.

Грейпфрутовий сік. Одночасне застосування сертраліну з грейпфрутовим соком не рекомендується.

Взаємодія зі скринінговим аналізом сечі. Отримано повідомлення про хибнопозитивних імунологічних тестах сечі на визначення змісту бензодіазепінових метаболітів у пацієнтів, що приймали сертралін. Хибно позитивні результати обумовлені низькою специфічністю зазначеного лабораторного тесту і можливі протягом декількох днів після припинення лікування сертраліном. Диференціювати сертралин від бензодіазепінів в сечі можна шляхом проведення уточнюючих тестів - газової хроматографії / мас-спектрометрії.

Глаукома. Препарати класу СІЗЗС, в тому числі сертралин, можуть впливати на розмір зіниці з розвитком мидриаза. Такий ефект може призводити до звуження кута ока з подальшим підвищенням внутрішньоочного тиску і розвитком глаукоми, особливо у осіб з відповідною схильністю. Сертралін слід застосовувати з обережністю пацієнтам з закритокутовою глаукомою і глаукомою в анамнезі.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Вагітність. Чи не проведено добре контрольованих досліджень застосування препарату за участю вагітних. Однак значна кількість даних не надає доказів виникнення вроджених вад розвитку плоду через застосування сертраліну. Повідомлялося, що застосування сертраліну в період вагітності викликає у деяких новонароджених (матері яких приймали сертралін) симптоми, подібні реакції відміни. Цей феномен також відзначали при застосуванні інших антидепресантів класу СІЗЗС. Сертралін не рекомендується застосовувати в період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки таке, що очікувані переваги від застосування препарату перевищують потенційний ризик.

Жінкам репродуктивного віку при застосуванні сертраліну необхідно застосовувати відповідні засоби контрацепції.

Слід проводити спостереження за новонародженими, якщо мати продовжує застосування сертраліну на пізніх термінах вагітності, особливо в III триместр. Після застосування сертраліну на пізніх стадіях вагітності у новонароджених можуть виникати такі симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі з годуванням, блювота, гіпоглікемія, гіпертонус, гіпотонус, гіперрефлексія, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості , дратівливість, млявість / апатичність, постійний плач, сонливість і труднощі з засинанням. Ці симптоми можуть бути обумовлені іншими серотонінергічними ефектами або симптомами відміни. У більшості випадків ці ускладнення розвиваються відразу після пологів або найближчим часом (протягом менш ніж 24 год).

Згідно з даними епідеміологічних досліджень очікується, що застосування СИОЗС в період вагітності, особливо на пізніх термінах, може підвищувати ризик розвитку синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. Ризик на тлі прийому препарату відзначають з частотою близько 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції відзначається 1-2 випадки синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.

Годування грудьми. Опубліковані дані за рівнями сертраліну в грудному молоці свідчать про те, що сертралін і його метаболіт N-дезметілсертралін виводяться в грудне молоко в малій кількості. Всього в плазмі крові новонароджених виявляли незначні концентрації препарату або концентрації препарату, недоступні для визначення, за винятком одного випадку, коли концентрація в плазмі крові новонародженого становила близько 50% концентрації препарату в сироватці крові матері (але без будь-якого помітного впливу на здоров'я для цього новонародженого). Станом на сьогодні повідомлялося про побічну дію препарату на здоров'я дітей, яких годували грудьми жінки, які застосовували сертралін, але такий ризик не можна виключати. Застосування препарату в період годування груддю не рекомендується, за винятком випадків, коли, на думку лікаря, користь від прийому препарату перевищує можливий ризик.

Діти. Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, за винятком дітей віком від 6 років з ОКР.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Дослідження свідчать про відсутність впливу сертраліну на психомоторні функції. Однак хворим слід дотримуватися обережності, оскільки препарат може порушувати психічні або фізичні реакції, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань, таких як керування транспортними засобами або робота з іншими механізмами.

протипоказані

Інгібітори МАО необоротного дії (наприклад селегілін). Сертралін не слід застосовувати в комбінації з незворотними (неселективними) інгібіторами МАО, такими як селегілін. Лікування сертраліном можна почати принаймні через 14 днів після припинення лікування необоротними (неселективними) інгібіторами МАО. Лікування сертраліном слід припинити за 7 днів до лікування незворотними (неселективними) інгібіторами МАО.

Селективні інгібітор МАО зворотної дії (моклобемід). У зв'язку з тим, що при одночасному лікуванні сертраліном і оборотними селективними інгібіторами МАО, такими як моклобемід, існує ризик виникнення серотонінового синдрому, таке поєднання не рекомендується. Лікування сертраліном можна почати принаймні через 14 днів після припинення лікування оборотними (селективними) інгібіторами МАО. Лікування сертраліном слід припинити за 7 днів до лікування оборотними (селективними) інгібіторами МАО.

Неселективні інгібітори МАО зворотної дії (лінезолід). Антибіотик лінезолід - слабкий неселективний інгібітор МАО зворотної дії, не слід застосовувати у пацієнтів, що приймають сертралін.

Зареєстровані важкі побічні реакції у пацієнтів, недавно припинили прийом інгібіторів МАО (наприклад метиленового синього) і почали прийом сертраліну або припинили терапію сертраліном незадовго до початку застосування інгібіторів МАО. Ці реакції включали тремор, міоклонію, підвищене потовиділення, нудоту, блювоту, гіперемію, запаморочення і гіпертермію з проявами, що нагадують ЗНС, судоми та летальний результат.

Пімозид. У дослідженні з одноразовим прийомом пімозиду в меншій дозі (2 мг) відзначали підвищення рівня пімозиду приблизно на 35%. Таке підвищення рівня не супроводжувалося ніякими змінами показників ЕКГ. Хоча механізм цього взаємодії невідомий, одночасне застосування сертраліну і пімозиду протипоказане у зв'язку з вузьким терапевтичним діапазоном пімозиду.

Не рекомендується одночасне застосування з сертраліном

Засоби, що пригнічують ЦНС, і алкоголь. Одночасне застосування сертраліну 200 мг/добу, не потенціювало ефекти алкоголю, карбамазепіну, галоперидолу або фенітоїну щодо когнітивних і психомоторних функцій у здорових учасників дослідження, однак одночасне застосування сертраліну з алкоголем не рекомендується.

Інші серотонинергические лікарські засоби. Вимагає обережності одночасне призначення сертраліну з фентанілом (який застосовують переважно під час загального наркозу і в терапії при хронічному болі), іншими серотонінергічними препаратами (в тому числі іншими серотонінергічними антидепресантами, триптанами) і іншими опіоїдними засобами.

Особливі запобіжні заходи при одночасному застосуванні

Літій. У дослідженні за участю здорових добровольців одночасне застосування сертраліну та літію значуще не змінювало фармакокінетику літію, однак призводило до посилення тремору в порівнянні з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію. При одночасному застосуванні сертраліну та літію слід забезпечити відповідний контроль.

Фенітоїн. Результати плацебо-контрольованого дослідження за участю здорових добровольців свідчать про те, що тривале застосування сертраліну 200 мг/добу не призводить до клінічно значимого пригнічення метаболізму фенітоїну. Існують дані звітів про високу експозиції фенітоїну у пацієнтів, які застосовують сертралін; рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну в плазмі крові протягом початкового етапу терапії сертраліном із відповідною корекцією дози фенітоїну. Крім того, одночасне застосування з фенітоїном може призвести до зниження концентрації сертраліну в плазмі крові.

Тріптани. Надходили окремі повідомлення про випадки розвитку слабкості, гіперрефлексії, порушень координації, відчуття збентеження, тривоги та збудження при одночасному застосуванні сертраліну і суматриптану. Симптоми серотонінергічного синдрому можуть також розвиватися при застосуванні інших препаратів цього ж класу (триптанов). Якщо сумісне лікування сертраліном та триптанами є необхідним з медичної точки зору, слід забезпечити відповідне спостереження за пацієнтом.

Варфарин. Одночасне застосування сертраліну 200 мг/добу та варфарину призводило до незначного, але статистично значущого збільшення протромбінового часу, що в окремих випадках може призвести до порушень міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Тому слід ретельно контролювати показник протромбінового часу на початку лікування сертраліном і при його скасування.

Взаємодії з іншими лікарськими засобами. Були проведені формальні дослідження взаємодії сертраліну з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування сертраліну 200 мг/добу та діазепаму або толбутаміду призводило до незначних, але статистично достовірних змін деяких фармакокінетичних параметрів. Одночасне застосування з циметидином зумовлює істотне зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цього феномену не з'ясоване. Сертралін не впливає на β-блокуючі властивості атенололу. Взаємодій при одночасному застосуванні сертраліну 200 мг/добу і глібенкламіду або дигоксину не виявлено.

Електрошокова терапія (ЕШТ). Досліджень ризику або користі одночасного застосування ЕШТ і сертраліну не проводилося.

Лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів. Може підвищуватися ризик кровотечі при одночасному застосуванні СІЗЗС, включаючи сертралін, з лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарную функцію (наприклад нестероїдні протизапальні засоби, ацетилсаліцилова кислота та тиклопідин), або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищувати ризик виникнення кровотечі.

Засоби, що метаболізуються за участю цитохрому P450. Сертралін може діяти як слабкий або помірний інгібітор ізоферменту CYP 2D6. Тривалий прийом сертраліну 50 мг/добу призводив до помірного підвищення (в середньому на 23-37%) рівноважних концентрацій дезипраміну (показник активності ізоферменту CYP 2D6) в плазмі крові. Клінічно значущі взаємодії можливі з іншими субстратами CYP 2D6 з вузькими терапевтичними діапазонами, такими як антиаритмічні засоби класу 1C, зокрема пропафенон і флекаїнід, трициклічні антидепресанти та типові антипсихотичні засоби, особливо на тлі застосування сертраліну в більш високих дозах.

Сертралін не є клінічно значущим інгібітором ізоферментів CYP 3A4, CYP 2C9, CYP 2C19 і CYP 1A2. Це підтверджується результатами досліджень взаємодії препаратів in vivo із застосуванням субстратів CYP 3A4 (ендогенного кортизолу, карбамазепіну, терфенадину, алпразоламу), субстрату CYP 2C19 (діазепам) і субстратів CYP 2C9 (толбутамід, глібенкламід і фенітоїну). Результати досліджень in vitro свідчать про те, що сертралін має дуже малий потенціал інгібування CYP 1A2 або не має його взагалі.

Щоденний прийом трьох склянок грейпфрутового соку призводив до підвищення рівня сертраліну в плазмі крові майже на 100% в перехресному дослідженні у здорових осіб японської національності. Взаємодія з іншими інгібіторами CYP 3A4 не вивчено. Тому слід уникати прийому грейпфрутового соку при застосуванні сертраліну.

Виходячи з результатів дослідження взаємодії з грейпфрутовим соком, не можна виключити можливість значно більшого підвищення експозиції сертраліну при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами ферменту CYP 3A4, зокрема інгібіторами протеаз, кетоконазолом, ітраконазолом, позаконазол, вориконазолом, кларитроміцином, телітроміцином і нефазодоном. Це також стосується помірних інгібіторів CYP 3A4 - апрепітанту, еритроміцину, флуконазолу, верапамілу і дилтіазему. Слід уникати прийому потужних інгібіторів CYP 3A4 в період проведення терапії сертраліном.

У осіб з повільним метаболізмом CYP 2C19 рівні сертраліну в плазмі крові підвищуються на 50% в порівнянні з особами зі швидким метаболізмом CYP 2C19. Не можна виключити можливість взаємодії з такими потужними інгібіторами CYP 2C19, як омепразол, лансопразол, пантопразол, рабепразол, флуоксетин, флувоксамін.

Токсичність. сертралин має діапазон безпеки, що залежить від популяції пацієнтів і / або супутнього застосування лікарських засобів. повідомлялося про летальні випадки передозування сертраліну як при окремому застосуванні (без поєднаних препаратів), так і в комбінації з іншими лікарськими засобами та / або алкоголем. в зв'язку з цим кожен випадок передозування потребує інтенсивної терапії.

Симптоми. Симптоми передозування включають серотонінопосредованние побічні ефекти, зокрема сонливість, шлунково-кишкові розлади (в тому числі такі, як нудота і блювота), тахікардію, тремор, збудження і запаморочення. Рідше повідомлялося про випадки коми.

Терапія. Специфічних антидотів сертраліну немає. Необхідно забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів і достатній рівень оксигенації і вентиляції. Прийом активованого вугілля, який можна застосовувати разом з проносним, може бути не менш ефективним, ніж промивання шлунка, що слід взяти до уваги в разі терапії при передозуванні. Викликання блювоти не рекомендується. Рекомендований моніторинг серцевої діяльності та інших основних життєвих показників поряд з симптоматичною і підтримуючою терапією. З огляду на значний обсяг розподілу сертраліну, такі заходи, як форсований діурез, діаліз, гемоперфузія або замісна гемотрансфузія, навряд чи можуть бути корисними.

Передозування сертраліну може привести до подовження інтервалу Q-T, тому рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг у всіх випадках передозування препарату.

При температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: sertraline;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить сертраліну гідрохлориду 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

плівкова оболонка містить: спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 300, тальк.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі округлі, випуклі таблетки, з рискою.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Код АТХ N06A B06.

Фармакодинаміка

Сертралін є потужним та специфічним інгібітором нейронального захоплення серотоніну (5-НТ) in vitro, яке в організмі тварин призводить до потенціювання ефектів 5-НТ. Сертралін має лише дуже слабкий вплив на процеси зворотного нейронального захоплення норадреналіну та допаміну. У клінічних дозах сертралін блокує захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. Препарат не проявляє стимулюючої, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах. Під час застосування препарату сертралін не чинив седативної дії та не впливав на психомоторні функції. Згідно з властивим йому селективним інгібуванням зворотного захоплення серотоніну, сертралін не стимулює катехоламінергічну активність. Засіб не має афінності до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК чи бензодіазепінових рецепторів.

Сертралін не призводить до розвитку медикаментозної залежності. У ході порівняльного дослідження потенціалу зловживання сертраліном, алпразоламом та d-амфетаміном у людини сертралін не спричиняв позитивних суб’єктивних ефектів, що свідчили б про тенденцію до зловживання. Навпаки, учасники дослідження, які приймали як алпразолам, так і d-амфетамін, порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо, мали статистично значущо вищі показники схильності до зловживання, ейфорії та потенційної медикаментозної залежності. Сертралін не спричиняє стимулюючого ефекту чи відчуття тривожності, характерних для d-амфетаміну, або седативної дії та психомоторних порушень, характерних для алпразоламу.

Фармакокінетика

Абсорбція

Фармакокінетика сертраліну у діапазоні доз від 50 до 200 мг є дозозалежною. Протягом 14-денного перорального прийому сертраліну у дозуванні 50-200 мг 1 раз на добу, пік концентрації у плазмі крові досягається через 4,5-8,4 години після щоденного застосування. Їжа суттєво не змінює біодоступність сертраліну у формі таблеток.

Розподіл

Приблизно 98 % циркулюючого сертраліну зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація

Сертралін зазнає інтенсивного пресистемного метаболізму (ефект першого проходження) у печінці.

Елімінація

Середній період напіввиведення сертраліну становить приблизно 26 годин (у діапазоні від 22 до 36 годин). Відповідно до термінального періоду напіввиведення спостерігається кумуляція препарату (зі збільшенням його рівня приблизно вдвічі) при досягненні рівноважних концентрацій, які спостерігаються після застосування препарату 1 раз на добу протягом 1 тижня. Період напіввиведення для N-дезметилсертраліну становить 62-104 години. Сертралін та N-дезметилсертралін інтенсивно метаболізуються в організмі людини, їх кінцеві метаболіти виводяться з калом та сечею в однакових кількостях. Тільки дуже незначна частина (

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Діти з ОКР

Фармакокінетика сертраліну вивчалася у 29 дітей віком 6-12 років та у 32 підлітків віком 13-17 років. Пацієнтам поступово збільшували дозу шляхом її титрування до добової дози 200 мг протягом 32 днів, починаючи з дози або 25 мг, або 50 мг. При застосуванні препарату у дозах 25 мг та 50 мг переносимість була однаковою. У рівноважному стані при застосуванні препарату у дозі 200 мг концентрація сертраліну у плазмі крові у дітей віком 6-12 років була приблизно на 35 % вищою порівняно з такою у пацієнтів віком 13-17 років і на 21 % вищою порівняно з концентрацією у референтній групі дорослих. Не спостерігалося значущих відмінностей між показниками кліренсу у хлопчиків та дівчаток. Таким чином, для застосування препарату дітям, особливо з низькою масою тіла, рекомендується низька початкова доза і її збільшення при титруванні з кроком у 25 мг. Підліткам можна застосовувати такі ж дози, що й дорослим.

Підлітки та пацієнти літнього віку

Фармакокінетичний профіль сертраліну у підлітків та в осіб літнього віку значуще не відрізняється від такого у дорослих віком 18-65 років.

Порушення функцій печінки

У пацієнтів з ушкодженням печінки період напіввиведення сертраліну подовжується і площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» збільшується втричі.

Порушення функцій нирок

У пацієнтів із порушенням функції нирок помірного чи тяжкого ступеня не відзначалося значущої кумуляції сертраліну.

– Великі депресивні епізоди. Запобігання рецидиву великих депресивних епізодів.

– Панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії.

– Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у дорослих та дітей віком 6-17 років.

– Соціальний тривожний розлад.

– Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Підвищена чутливість до сертраліну або до інших компонентів препарату. Тяжкі порушення функції печінки; неконтрольована епілепсія. Одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО). Протипоказане одночасне застосування сертраліну та пімозиду.

Протипоказані

Необоротні (неселективні) інгібітори МАО (селегілін).

Сертралін не слід застосовувати у комбінації з необоротними (неселективними) інгібіторами МАО, такими як селегілін. Лікування сертраліном можна розпочати принаймні через 14 днів після припинення лікування необоротними (неселективними) інгібіторами МАО. Лікування сертраліном слід припинити за 7 днів до лікування необоротними (неселективними) інгібіторами МАО.

Селективні інгібітори МАО оборотної дії (моклобемід).

У зв’язку з тим, що при одночасному лікуванні сертраліном та оборотними селективними інгібіторами МАО, такими як моклобемід, існує ризик виникнення серотонінового синдрому, таке поєднання не рекомендується. Лікування сертраліном можна розпочати принаймні через 14 днів після припинення лікування оборотними (селективними) інгібіторами МАО. Лікування сертраліном слід припинити за 7 днів до лікування оборотними (селективними) інгібіторами МАО.

Неселективні інгібітори МАО оборотної дії (лінезолід)

Антибіотик лінезолід є слабким неселективним інгібітором МАО оборотної дії, який не слід застосовувати пацієнтам, які приймають сертралін.

Були зареєстровані тяжкі побічні реакції у пацієнтів, які нещодавно припинили застосування інгібіторів МАО (наприклад метиленового синього) і розпочали прийом сертраліну або які припинили терапію сертраліном незадовго до початку застосування інгібіторів МАО. Спостерігалися такі побічні реакції як тремор; міоклонус; сильне потовиділення; нудота; блювання; почервоніння обличчя; запаморочення; гіпертермія, особливо схожа на злоякісний нейролептичний синдром; судоми; летальний наслідок.

Пімозид

У дослідженні з одноразовим прийомом низької дози пімозиду (2 мг) спостерігалося збільшення рівня пімозиду приблизно на 35 %. Таке підвищення не супроводжувалося жодними змінами показників ЕКГ. Хоча механізм цієї взаємодії невідомий, одночасне застосування сертраліну і пімозиду протипоказане у зв’язку з вузьким терапевтичним діапазоном пімозиду.

Не рекомендується одночасне застосування з сертраліном

Засоби, які пригнічують ЦНС, алкоголь

Одночасне застосування сертраліну у дозі 200 мг на добу не потенціювало ефекти алкоголю, карбамазепіну, галоперидолу чи фенітоїну щодо когнітивних та психомоторних функцій у здорових учасників дослідження, однак одночасне застосування сертраліну з алкоголем не рекомендується.

Інші серотонінергічні лікарські засоби

Потребує обережності одночасне призначення сертраліну з фентанілом (що застосовується переважно під час загального наркозу та в терапії хронічного болю), іншими серотонінергічними препаратами (в тому числі іншими серотонінергічними антидепресантами, триптанами) та іншими опіоїдними засобами.

Особливі застережні заходи при застосуванні

Літій

У дослідженні з участю здорових добровольців одночасний прийом сертраліну та літію значущо не змінював фармакокінетику літію, однак призводив до посилення тремору порівняно з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію. При одночасному застосуванні сертраліну та літію слід забезпечити відповідний контроль.

Фенітоїн

Результати досліджень з участю здорових добровольців свідчать про те, що тривалий прийом сертраліну у дозі 200 мг/добу не призводить до клінічно значущого інгібування метаболізму фенітоїну. Є дані про високі експозиції фенітоїну у пацієнтів, які застосовують сертралін; рекомендується моніторинг концентрації фенітоїну у плазмі крові протягом початкового етапу терапії сертраліном із відповідною корекцією дози фенітоїну. Крім того, одночасне застосування препарату з фенітоїном може призвести до зниження концентрації сертраліну у плазмі крові. Не можна виключити можливість зниження плазмових рівнів сертраліну під впливом інших індукторів ферменту CYP3A4, зокрема фенобарбіталу, карбамазепіну, препаратів звіробою та рифампіцину.

Триптани

Надходили поодинокі повідомлення про слабкість, гіперрефлексію, порушення координації, відчуття збентеження, тривожності та збудження при одночасному застосуванні сертраліну та суматриптану. Симптоми серотонінергічного синдрому можуть також розвиватися при застосуванні інших препаратів цього ж класу (триптанів). Якщо одночасне лікування сертраліном та триптанами є необхідним з клінічної точки зору, слід забезпечити відповідний нагляд за пацієнтом.

Варфарин

Одночасне застосування сертраліну у дозі 200 мг/добу та варфарину призводило до незначного, але статистично значущого збільшення протромбінового часу, що може у деяких рідкісних випадках призвести до порушень міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому слід ретельно контролювати показник протромбінового часу на початку лікування сертраліном та при його відміні.

Взаємодія з іншими засобами. Були проведені формальні дослідження взаємодії сертраліну з іншими лікарськими засобами. Сумісне застосування сертраліну 200 мг на добу та діазепаму або толбутаміду призводило до незначних, але статистично достовірних змін деяких фармакокінетичних параметрів. Сумісне застосування з циметидином спричиняє суттєве зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цього феномену не з’ясоване. Сертралін не впливає на b-блокуючі властивості атенололу. Будь-якої взаємодії при сумісному застосуванні сертраліну 200 мг на добу та глібенкламіду або дигоксину не виявлено.

Електрошокова терапія (ЕШТ). Досліджень щодо ризику або користі сумісного застосування ЕШТ та сертраліну не проводилося.

Лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів

Може підвищуватися ризик виникнення кровотечі при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), включаючи сертралін, з лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), ацетилсаліциловою кислотою і тиклопідином), чи іншими лікарськими засобами, що можуть збільшувати ризик кровотечі.

Засоби, що метаболізуються з участю цитохрому Р450

Сертралін може діяти як слабкий чи помірний інгібітор ізоферменту СYР2D6. Тривалий прийом сертраліну у дозі 50 мг/добу призводив до помірного підвищення (у середньому на 23-37 %) рівноважних концентрацій дезипраміну (показника активності ізоферменту СYР2D6) у плазмі крові. Клінічно значущі взаємодії можливі з іншими субстратами СYР2D6 з вузьким терапевтичним діапазоном, такими як протиаритмічні засоби класу 1С, зокрема пропафеноном і флекаїнідом, трициклічні антидепресанти і типові антипсихотичні засоби, особливо на тлі застосування сертраліну у вищих дозах.

Сертралін не є клінічно значущим інгібітором ізоферментів CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19 та CYP1A2. Це підтверджується результатами досліджень взаємодії препаратів in vivo із застосуванням субстратів CYP3A4 (ендогенного кортизолу, карбамазепіну, терфенадину, алпразоламу), субстрату CYP2C19 (діазепаму) і субстратів CYP2C9 (толбутаміду, глібенкламіду і фенітоїну). Результати досліджень in vitro свідчать про те, що сертралін має дуже малий потенціал інгібування СYР1А2 або не має його взагалі.

Щоденний прийом трьох склянок грейпфрутового соку призводив до підвищення плазмового рівня сертраліну майже на 100 % в перехресному дослідженні у здорових добровольців японської національності. Взаємодія з іншими інгібіторами CYP3A4 не була вивчена. Тому слід уникати прийому грейпфрутового соку під час застосування сертраліну.

З огляду на результати дослідження взаємодії з грейпфрутовим соком, не можна виключити можливість значно більшого підвищення експозиції сертраліну при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами ферменту CYP3A4, зокрема інгібіторами протеаз, кетоконазолом, ітраконазолом, позаконазолом, вориконазолом, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном. Це також стосується помірних інгібіторів CYP3A4 – апрепітанту, еритроміцину, флуконазолу, верапамілу та дилтіазему. Слід уникати прийому потужних інгібіторів CYP3A4 під час терапії сертраліном.

В осіб з повільним метаболізмом CYP2C19 плазмові рівні сертраліну підвищуються на 50 % порівняно з особами зі швидким метаболізмом CYP2C19. Не можна виключити можливість лікарської взаємодії з такими потужними інгібіторами CYP2C19, як омепразол, ланзопразол, пантопразол, рабепразол, флуоксетин, флувоксамін.

Такі симптоми, як неспокій, збудження, панічні атаки, безсоння, дратівливість, ворожість, агресивність, імпульсивність, психомоторний неспокій, гіпоманія та манія, спостерігалися у дорослих та дітей, які лікувалися антидепресантами. Ці симптоми можуть передувати появі суїцидальності. Слід розглянути можливість зміни терапевтичного режиму або відміни препарату Емотон, якщо прояви депресії неухильно погіршуються, з’являється суїцидальність або симптоми погіршення суїцидальності. Якщо буде прийняте рішення про припинення лікування, препарат слід відміняти поступово так швидко, як тільки можна, але слід пам’ятати про те, що різке припинення лікування може супроводжуватися синдромом відміни. Перед початком лікування необхідно провести обстеження пацієнта з метою визначення ризику розвитку біполярного розладу. Для цього ретельно збирається психіатричний анамнез, який включає сімейний анамнез суїцидів, біполярних розладів та депресії. Емотон не призначений для лікування біполярної депресії.

Серотоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС)

При застосуванні СІЗЗС, включаючи терапію сертраліном, повідомлялося про розвиток синдромів, що можуть бути небезпечними для життя, таких як СС чи ЗНС. Ризик розвитку СС чи ЗНС при застосуванні СІЗЗС зростає при одночасному застосуванні інших серотонінергічних засобів (включаючи інші серотонінергічні антидепресанти, триптани та фентаніл) із засобами, що порушують метаболізм серотоніну (включаючи інгібітори МАО, наприклад метиленовий синій), антипсихотичними засобами та іншими антагоністами дофаміну та опіатами. Серотоніновий синдром може включати зміни психічного стану (наприклад збудження, галюцинації, кому), порушення з боку вегетативної нервової системи (тахікардія, коливання артеріального тиску, гіпертермія), нервово-м’язові порушення (гіперрефлексія, порушення координації) та/або порушення з боку травного тракту (нудота, блювання, діарея). Деякі прояви серотонінового синдрому, включаючи гіпертермію, ригідність м`язів, зміни з боку вегетативної нервової системи та зміни психічного стану, подібні до проявів злоякісного нейролептичного синдрому. У пацієнтів слід проводити моніторинг на наявність симптомів СС чи ЗНС.

Перехід із СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів

Існують обмежені дані щодо вивчення оптимального часу переходу з СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів на сертралін. Слід бути обережними при змінах лікування, особливо при переході на сертралін з таких препаратів тривалої дії, як флуоксетин.

Інші серотонінергічні засоби, наприклад триптофан, фенфлурамін та 5-НТ-агоністи

Одночасне застосування сертраліну та інших засобів, що посилюють серотонінергічну нейротрансмісію, зокрема триптофану, фенфлураміну, фентанілу, 5-НТ-агоністів чи рослинних препаратів, які містять звіробій (Hypericum perforatum), потрібно проводити з обережністю, і такої комбінованої терапії слід (у разі можливості) уникати через можливу фармакодинамічну взаємодію.

Посилення гіпоманії чи манії

Повідомлялося про посилення симптомів манії/гіпоманії у невеликого відсотка пацієнтів, які отримували зареєстровані антидепресанти та антиобсесивні препарати, включаючи сертралін. Тому слід з обережністю застосовувати сертралін пацієнтам з манією/гіпоманією в анамнезі. Необхідне ретельне спостереження лікаря. При виявленні ознак маніакальної фази застосування сертраліну слід припинити.

Шизофренія

На тлі прийому препарату у пацієнтів із шизофренією можуть посилюватися психотичні симптоми.

Судоми

При терапії сертраліном можуть виникати судоми: сертралін не слід призначати хворим із нестабільною епілепсією; застосування сертраліну хворим із контрольованою епілепсією потребує ретельного нагляду. Пацієнтам, у яких виникають судоми, препарат необхідно відмінити.

Суїциди/суїцидальні думки/суїцидальні спроби або клінічні ознаки погіршення

Хворі з депресією мають підвищену схильність до виникнення суїцидальних думок, завдавання собі ушкоджень та спроб суїциду (суїцидальних дій та проявів). Цей ризик існує безпосередньо до досягнення значної ремісії. Оскільки покращання стану хворих може відбуватися протягом перших кількох тижнів чи більшого періоду терапії, пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом до настання цього покращання. Клінічний досвід свідчить про те, що на ранніх етапах одужання ризик суїциду може збільшуватися.

Інші психічні розлади, для лікування яких призначається сертралін, також можуть бути пов’язані з ризиком розвитку суїцидальних дій та проявів. Крім того, ці захворювання можуть бути супутніми з великим депресивним розладом. Таким чином, аналогічні застережні заходи щодо лікування хворих з великим депресивним розладом необхідні і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами.

Відомо, що у пацієнтів із суїцидальними діями та проявами в анамнезі або пацієнтів, у яких ще до початку терапії значною мірою виявляється суїцидальне мислення, існує більший ризик виникнення суїцидальних думок чи суїцидальних спроб під час лікування, у зв’язку з цим їм слід знаходитися під ретельним наглядом під час прийому препарату. Метааналіз даних, отриманих у результаті досліджень застосування антидепресантів дорослим пацієнтам з психічними розладами, показав підвищений ризик суїцидальної поведінки у пацієнтів віком молодше 25 років при застосуванні антидепресантів порівняно з таким при застосуванні плацебо.

Протягом застосування препарату Емотон показаний ретельний нагляд за пацієнтами з високим ризиком суїциду, особливо на початку терапії та після будь-яких змін дозування препарату. Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки чи суїцидальних думок, а також будь-яких незвичних змін поведінки і негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні цих симптомів.

Застосування дітям

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків, за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом віком 6-17 років. У ході досліджень у дітей, які отримували антидепресанти, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, частіше спостерігалися суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів). Якщо, з огляду на клінічну потребу, рішення все ж приймається на користь призначення цього препарату, необхідний ретельний моніторинг щодо суїцидальних симптомів. Крім того, доступна тільки обмежена кількість клінічних доказів безпеки довготривалого застосування препарату дітям та підліткам, що включають вплив на їх ріст, статеве дозрівання, а також когнітивний і поведінковий розвиток. Були зареєстровані повідомлення про декілька випадків уповільненого росту та статевого дозрівання. Клінічна значущість та причинний зв’язок поки що не з’ясовані. При довготривалій терапії пацієнтів дитячого віку необхідний контроль лікаря стосовно виявлення відхилень від норми процесу росту та розвитку організму.

Аномальні кровотечі/крововиливи

При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про випадки патологічних геморагічних явищ, у тому числі про шкірні геморагічні явища (екхімози і пурпуру), та інших геморагічних явищ, таких як шлунково-кишкові чи гінекологічні кровотечі, в тому числі кровотечі з летальним наслідком. Рекомендується з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які, як відомо, впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад з антикоагулянтами, атиповими антипсихотичними засобами і фенотіазинами, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та НПЗЗ), як і пацієнтам з геморагічними порушеннями в анамнезі.

Гіпонатріємія

У результаті терапії СІЗЗС або інгібіторами зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (ІЗЗНС), включаючи сертралін, може розвинутися гіпонатріємія. У багатьох випадках гіпонатріємія є результатом синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Повідомлялося про рівні натрію у сироватці крові нижче 110 ммоль/л. У пацієнтів літнього віку можливий більший ризик розвитку гіпонатріємії при застосуванні СІЗЗС та ІЗЗНС. Також ризик цього ускладнення може бути підвищеним у пацієнтів, які приймають діуретики, чи у пацієнтів з гіповолемією будь-якого іншого походження. Для пацієнтів із симптомною гіпонатріємією слід розглянути припинення терапії сертраліном і призначити відповідне лікування. До симптомів гіпонатріємії належать головний біль, труднощі з концентрацією, погіршення пам’яті, сплутаність свідомості, слабкість і втрата фізичної рівноваги, що може призвести до падінь. Симптоми, асоційовані з більш тяжкими та/або гострими епізодами гіпонатріємії, включають галюцинації, синкопе, судоми, кому, зупинку дихання та летальний наслідок.

Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Симптоми відміни є частим явищем при припиненні терапії препаратом, особливо у разі раптової відміни препарату. За даними досліджень, у пацієнтів, які припинили застосування сертраліну, частота реакцій відміни становила 23 % порівняно з 12 % у пацієнтів, які продовжували отримувати терапію сертраліном.

Ризик розвитку синдрому відміни може залежати від кількох факторів, зокрема від тривалості терапії, дозування та швидкості зниження дози. Найчастіше повідомлялося про такі реакції, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження чи відчуття тривоги, нудота та/чи блювання, тремор і головний біль. Загалом ці симптоми були легкого чи помірного ступеня, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення терапії, у дуже рідкісних випадках такі симптоми відзначалися у пацієнтів, які випадково пропустили прийом дози препарату. У більшості випадків ці симптоми минають самостійно протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієнтів вони можуть тривати довше (2-3 місяці чи більше). Таким чином, рекомендується поступово зменшувати дозу сертраліну при припиненні терапії препаратом протягом періоду у кілька тижнів чи місяців відповідно до потреб пацієнта.

Акатизія/психомоторний неспокій

Застосування сертраліну асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується суб’єктивно неприємним чи невгамовним неспокоєм та потребою рухатися, що часто супроводжується нездатністю сидіти чи стояти спокійно. Ризик виникнення таких ускладнень найбільший протягом перших двох тижнів терапії. Для пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, збільшення дози може бути шкідливим.

Печінкова недостатність

Сертралін інтенсивно метаболізується у печінці. За результатами фармакокінетичного дослідження з багатократним прийомом препарату у пацієнтів зі стабільним цирозом легкого ступеня спостерігалося подовження періоду напіввиведення та збільшення AUC та Cmax приблизно втричі порівняно з такими показниками в осіб із нормальною функцією печінки. Значущих відмінностей у ступені зв’язування препарату з білками плазми крові між цими двома групами учасників дослідження не виявлено. Слід бути обережними при застосуванні сертраліну пацієнтам із патологією печінки. У разі призначення сертраліну пацієнтам із порушеннями функції печінки необхідно зважити доцільність зменшення дози або частоти прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Ниркова недостатність

Сертралін інтенсивно метаболізується; виведення незміненої сполуки із сечею є другорядним шляхом елімінації. У дослідженнях за участю пацієнтів із порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) або від середнього до тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 10-29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC0-24 та Cmax) при багатократному прийомі препарату були без статистично значущих відмінностей від таких показників у групі контролю. Немає необхідності у коригуванні дози залежно від ступеня порушень функції нирок.

Пацієнти літнього віку

У дослідженнях брали участь понад 700 пацієнтів літнього віку (віком > 65 років). Характер і частота розвитку побічних реакцій у пацієнтів літнього віку були подібними до таких, що спостерігались у молодших пацієнтів.

Однак застосування СІЗЗС та СІЗЗНС, включаючи сертралін, було пов’язане з випадками клінічно значущої гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, в яких можливий більший ризик розвитку цього побічного явища (див. «Гіпонатріємія» у розділі «Особливості застосування»).

Цукровий діабет

Повідомлялося про нові випадки розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які отримували терапію СІЗЗС, включаючи сертралін. Повідомлялося про втрату глікемічного контролю, включаючи як гіперглікемію, так і гіпоглікемію, у пацієнтів із цукровим діабетом та без. Тому проводили моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення симптомів зміни рівня глюкози. Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, слід особливо ретельно проводити контроль щодо зміни рівня глюкози, оскільки дозування інсуліну та/або іншого перорального гіпоглікемічного лікарського засобу для таких хворих може потребувати коригування.

Електрошокова терапія (ЕШТ)

Клінічні дослідження, спрямовані на вивчення ризиків або переваг комбінованого застосування ЕШТ та сертраліну, не проводилися.

Грейпфрутовий сік

Одночасне застосування сертраліну з грейпфрутовим соком не рекомендоване.

Взаємодія зі скринінговим аналізом сечі

Отримано повідомлення щодо хибнопозитивних імунологічних тестів сечі на визначення вмісту бензодіазепінових метаболітів у пацієнтів, які приймали сертралін. Хибнопозитивні результати зумовлені низькою специфічністю вказаного лабораторного тесту та можуть спостерігатися впродовж кількох діб після припинення лікування сертраліном. Диференціювати сертралін від похідних бензодіазепіну в сечі можна шляхом проведення уточнювальних тестів – газової хроматографії/масс-спектрометрії.

Закритокутова глаукома

Препарати класу СІЗЗС, у тому числі сертралін, можуть впливати на розмір зіниці з розвитком мідріазу. Такий ефект може призводити до звуження кута ока з подальшим підвищенням внутрішньоочного тиску та розвитком закритокутової глаукоми, особливо у пацієнтів з відповідною схильністю. Сертралін слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою та глаукомою в анамнезі.

Сексуальна дисфункція

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН) можуть викликати сексуальну дисфункцію. Є повідомлення про тривалу сексуальну дисфункцію, при якій симптоми продовжувались, не дивлячись на відміну СІЗЗС/СІЗЗСН.

Вагітність

Не існує добре контрольованих досліджень препарату з участю вагітних жінок. Однак суттєва кількість даних не виявляє доказів виникнення вроджених вад розвитку плода через застосування сертраліну. Повідомлялося, що застосування сертраліну у період вагітності спричиняє у деяких новонароджених (матері яких приймали сертралін) симптоми, подібні до реакцій відміни. Цей феномен також спостерігався при застосуванні інших антидепресантів класу СІЗЗС. Сертралін не рекомендується застосовувати у період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки такий, що очікувані переваги від застосування препарату перевищують потенційний ризик.

Жінкам репродуктивного віку при прийомі сертраліну слід використовувати відповідні засоби контрацепції.

Слід проводити спостереження за новонародженими, матері яких застосовували сертралін на пізніх термінах вагітності, особливо у ІІІ триместрі, оскільки у новонароджених можуть виникати такі симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі під час годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертонус, гіпотонус, гіперрефлексія, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, дратівливість, млявість/апатичність, постійний плач, сонливість і труднощі з засинанням. Ці симптоми можуть бути зумовлені іншими серотонінергічними ефектами чи симптомами відміни. У більшості випадків такі ускладнення розвиваються одразу ж після пологів чи найближчим часом (протягом менш ніж 24 годин).

Згідно з даними епідеміологічних досліджень очікується, що застосування СІЗЗС у період вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може підвищувати ризик розвитку синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. Ризик на тлі прийому препарату спостерігається з частотою приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції відзначається 1-2 випадки синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.

Годування груддю

Опубліковані дані щодо рівнів сертраліну у грудному молоці свідчать про те, що сертралін і його метаболіт N-дезметилсертралін екскретуються у грудне молоко у малій кількості. Загалом у сироватці крові немовлят виявляли незначну концентрацію препарату чи концентрацію препарату, недоступну для визначення, за винятком одного випадку, коли концентрація препарату у сироватці крові немовляти становила приблизно 50 % від концентрації препарату у сироватці крові матері (але без будь-якого помітного впливу на здоров’я цього немовляти). На даний час не повідомлялося про побічну дію препарату на здоров’я дітей, яких годували груддю жінки, що застосовували сертралін, але такий ризик не можна виключати. Застосування препарату у період годування груддю не рекомендоване, за винятком випадків, коли, на думку лікаря, користь від прийому препарату перевищує можливий ризик.

Дослідження свідчать про відсутність впливу сертраліну на психомоторні функції. Однак хворим слід дотримуватися обережності, оскільки засіб може порушувати психічні або фізичні реакції, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань, таких як керування автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат Емотон приймають 1 раз на добу (вранці або ввечері).

Таблетки можна приймати незалежно від вживання їжі.

Початок лікування

Депресія та ОКР

Лікування сертраліном слід розпочинати з дози 50 мг на добу.

Панічні розлади, ПТСР та соціальний тривожний розлад

Лікування слід розпочинати з дози 25 мг на добу. Через 1 тиждень дозу слід підвищити до 50 мг 1 раз на добу. Було показано, що такий режим дозування знижує частоту розвитку на початковому етапі лікування побічних ефектів, характерних для панічних розладів.

Титрування дози

Депресія, ОКР, панічні розлади, соціальний тривожний розлад та ПТСР

У пацієнтів, які не відповідають на дозу 50 мг, ефект може бути досягнутий при підвищенні дози. Корекцію дози слід розпочинати не раніше ніж через 1 тиждень лікування, збільшуючи її поступово по 50 мг з інтервалами принаймні 1 тиждень. Максимальна доза не має перевищувати 200 мг на добу. Корекцію дози слід проводити не частіше ніж 1 раз на тиждень, зважаючи на період напіввиведення сертраліну, що становить 24 години.

Перші прояви терапевтичного ефекту можуть спостерігатися протягом 7 днів лікування. Однак для досягнення терапевтичної відповіді зазвичай потрібен довший період часу, особливо у хворих з ОКР.

Підтримуюча доза

Дозування протягом довготривалої терапії слід утримувати на найнижчому ефективному рівні з подальшим коригуванням залежно від терапевтичної відповіді.

Депресія

Довготривалу терапію можна також застосовувати для запобігання рецидиву великих депресивних епізодів (ВДЕ). У більшості випадків рекомендована доза для профілактики рецидиву ВДЕ є такою ж, як доза, що застосовувалася протягом лікування цього депресивного епізоду. Пацієнтам з депресією слід отримувати терапію протягом достатнього часу, щонайменше протягом 6 місяців, щоб упевнитися у повній відсутності симптомів.

Панічні розлади та ОКР

При тривалому застосуванні пацієнтам з панічними розладами та ОКР слід проводити регулярну оцінку терапії, оскільки не було продемонстровано ефективності препарату для запобігання рецидивів таких розладів.

Застосування дітям

Діти з обсесивно-компульсивним розладом

Безпека та ефективність сертраліну встановлені для дітей віком від 6 років. Дітям віком 6-12 років при обсесивно-компульсивних розладах Емотон застосовують у початковій дозі 25 мг на добу, дітям віком 13-18 років – 50 мг на добу, яку за необхідності збільшують під пильним наглядом лікаря, але не частіше ніж 1 раз на 7 днів. Максимальна добова доза для дорослих та дітей становить 200 мг. Курс лікування при первинних розладах має тривати не менше 6 тижнів, а при рецидивах – не менше 3-6 місяців.

Ефективність препарату для дітей з великим депресивним розладом продемонстрована не була.

Дані щодо застосування препарату дітям віком до 6 років відсутні.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку препарат слід застосовувати з обережністю з огляду на підвищений ризик розвитку гіпонатріємії.

Печінкова недостатність

Слід бути обережними при застосуванні сертраліну хворим з патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно зменшити дозу або частоту прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, оскільки клінічні дані щодо застосування препарату таким хворим відсутні.

Ниркова недостатність

При порушеннях функції нирок коригування дози препарату не потрібне.

Симптоми відміни, які спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Слід уникати раптового припинення застосування препарату. При припиненні лікування сертраліном, щоб зменшити ризик розвитку синдрому відміни, дозу слід поступово зменшувати щонайменше протягом 1-2 тижнів. Якщо після зменшення дози препарату або припинення його застосування з’являються нестерпні симптоми, можна розглянути доцільність відновлення застосування препарату у раніше призначеній дозі. У подальшому лікар може продовжувати зменшувати дозу, але більш поступово.

Діти.

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, крім дітей з обсесивно-компульсивними розладами віком від 6 років.

Токсичність

Сертралін має діапазон безпеки, що залежить від популяції пацієнтів та/або супутнього застосування лікарських засобів. Повідомлялося про летальні випадки передозування сертраліном як при окремому застосуванні (без супутніх препаратів), так і у комбінації з іншими лікарськими засобами та/або алкоголем. У зв’язку з цим кожен випадок передозування потребує інтенсивної терапії.

Симптоми

Симптоми передозування включають серотонінопосередковані побічні ефекти, зокрема сонливість, шлунково-кишкові порушення (у тому числі такі, як нудота та блювання), тахікардія, тремор, збудження і запаморочення. Менш часто повідомлялося про кому.

Терапія

Специфічних антидотів сертраліну не існує. Необхідно забезпечити і підтримувати прохідність дихальних шляхів та достатній рівень оксигенації і вентиляції. Прийом активованого вугілля, що може застосовуватися разом із проносним засобом, може бути не менш ефективним за промивання шлунка та має бути взятим до уваги у разі терапії передозування. Індукція блювання не рекомендована. Рекомендований моніторинг серцевої діяльності та інших основних життєвих показників разом із симптоматичною та підтримуючою терапією. З огляду на значний об’єм розподілу сертраліну, такі заходи, як форсований діурез, діаліз, гемоперфузія або замінна гемотрансфузія, навряд чи можуть бути ефективними.

Передозування сертраліну може призвести до подовження інтервалу QT, тому рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг в усіх випадках передозування препарату.

Найчастіше спостерігається такий побічний ефект, як нудота. При лікуванні соціального тривожного розладу сертраліном у чоловіків відзначалася статева дисфункція (порушення еякуляції). Ці побічні ефекти є дозозалежними і часто самостійно зникають при продовженні терапії.

Інфекції та інвазії: фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт, дивертикуліт, гастроентерит, середній отит.

Пухлини доброякісні та злоякісні (у тому числі кісти та поліпи): новоутворення (повідомлялося про один випадок новоутворення в одного пацієнта, який отримував сертралін, порівняно з відсутністю таких випадків у групі пацієнтів, які отримували плацебо).

З боку системи крові: лімфаденопатія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: підвищена чутливість, анафілактоїдна реакція, алергія.

З боку ендокринної системи: гіпотиреоз, гіперпролактинемія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

З боку метаболізму: зниження апетиту, посилення апетиту, цукровий діабет, гіперхолестеринемія, гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіперглікемія.

З боку психіки: безсоння, депресія, деперсоналізація, нічні жахи, відчуття тривоги, збудження, нервозність, зниження лібідо, бруксизм, галюцинації, агресія, ейфоричний настрій, апатія, патологічне мислення, конверсійний розлад, залежність від препаратів, психотичний розлад, параноя, суїцидальне мислення/суїцидальна поведінка (лише для пацієнтів з ОКР при короткочасному застосуванні препарату у дослідженнях тривалістю 1-12 тижнів були зареєстровані випадки суїцидальних думок і суїцидальної поведінки під час терапії сертраліном чи невдовзі після припинення терапії), сомнамбулізм, передчасна еякуляція, паронірія.

З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, головний біль, парестезії, тремор, гіпертонус, дисгевзія, порушення уваги, судоми, мимовільні м’язові скорочення, порушення координації рухів, гіперкінезія, амнезія, гіпестезія, порушення мовлення, постуральне запаморочення, синкопе, мігрень, кома, хореоатетоз, дискінезія, гіперестезія, сенсорні порушення, рухові розлади (включаючи екстрапірамідні симптоми, в тому числі гіперкінезія, гіпертонус, спазми щелепи або порушення ходи). Також були зареєстровані симптоми серотонінового синдрому чи злоякісного нейролептичного синдрому, у деяких випадках пов’язаних із супутнім прийомом серотонінергічних засобів, а саме: збудження, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, діарея, підвищення температури тіла, артеріальна гіпертензія, ригідність, тахікардія, акатизія, психомоторне збудження, спазм церебральних судин (у тому числі синдром скороминущої церебральної вазоконстрикції або синдром Колла-Флемінга).

З боку органів зору: порушення зору, мідріаз, глаукома, розлади сльозовиділення, скотома, диплопія, фотофобія, гіфема, розлади зору, зіниці різного розміру; частота невідома: макулопатія.

З боку органів слуху: дзвін у вухах, біль у вухах.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, тахікардія, інфаркт міокарда, брадикардія, порушення серцевої діяльності, припливи, артеріальна гіпертензія, гіперемія, периферична ішемія, гематурія, патологічні геморагічні явища (такі як шлунково-кишкова кровотеча).

З боку дихальної системи: позіхання, бронхоспазм, диспное, носова кровотеча, ларингоспазм, гіпервентиляція, гіповентиляція, стридор, дисфонія, гикавка, інтерстиціальне захворювання легенів.

З боку травного тракту: діарея, нудота, сухість у роті, біль у животі, блювання, запор, диспепсія, метеоризм, езофагіт, дисфагія, геморой, гіперсалівація, зміни язика, відрижка, мелена, гематохезія, стоматит, виразки на язиці, патології з боку зубів, глосит, виразки на слизовій оболонці рота, панкреатит; частота невідома: мікроскопічний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки; печінкова недостатність, що рідко може призвести до летального наслідку; фульмінантний гепатит; некротичний гепатит; холестатична жовтяниця.

З боку шкіри: висипання, гіпергідроз, періорбітальний набряк, набряк обличчя, пурпура, алопеція, холодний піт, сухість шкіри, кропив’янка, свербіж, дерматит, бульозний дерматит, везикульозне висипання, патологічні зміни з боку текстури волосся, нетиповий запах шкіри; зареєстровані рідкісні випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри, таких як синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, ангіоневротичний набряк, реакції фоточутливості, шкірні реакції.

З боку кістково-м’язової системи: артралгія, міалгія, остеоартрит, м’язова слабкість, біль у спині, посмикування м’язів, ураження кісток, м’язові спазми.

З боку сечовидільної системи: ніктурія, затримка сечі, поліурія, полакіурія, порушення сечовипускання, нетримання сечі, олігурія, утруднений початок сечовипускання.

З боку репродуктивної системи: порушення еякуляції, еректильна дисфункція, вагінальна кровотеча, статева дисфункція, статева дисфункція у жінок, нерегулярний менструальний цикл, менорагія, атрофічний вульвовагініт, баланопостит, виділення зі статевих органів, пріапізм, галакторея, гінекомастія.

Загальні порушення: підвищена втомлюваність, біль у грудній клітці, загальне нездужання, периферичний набряк, озноб, пірексія, астенія, спрага, грижа, зниження переносимості препарату, порушення ходи.

Лабораторні показники: підвищення рівня аланінамінотрасферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, зниження маси тіла, збільшення маси тіла, порушення якості сперми, підвищення рівня холестерину в крові, відхилення від норми результатів клінічних лабораторних аналізів, зміна функції тромбоцитів.

Травми та отруєння: травма.

Хірургічні втручання та медичні процедури: вазодилатація.

Якщо побічне явище спостерігалося у пацієнтів з депресією, ОКР, панічним розладом, ПТСР і соціальним тривожним розладом, застосовувані терміни, що характеризують побічні явища, перекласифіковані за термінами, що застосовувалися стосовно пацієнтів з депресією.

Синдроми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Припинення терапії сертраліном (особливо у разі різкого припинення прийому препарату) зазвичай призводить до розвитку симптомів відміни. Найчастіше повідомлялося про такі побічні явища, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження чи відчуття тривоги, нудота та/чи блювання, тремор і головний біль. Як правило, ці побічні явища були легкого чи помірного ступеня та минали самостійно; однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. У зв’язку з цим у разі відсутності потреб у подальшій терапії сертраліном рекомендується поступова відміна препарату шляхом поетапного зниження.

Застосування пацієнтам літнього віку

Застосування СІЗЗС або СІЗЗНС, включаючи сертралін, асоціювалося з клінічно значущими випадками гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, в яких може спостерігатися підвищений ризик розвитку цього побічного явища.

Застосування дітям

У понад 600 дітей, які отримували сертралін, загальний профіль побічних реакцій був у цілому подібний до такого, що спостерігався у дослідженнях за участю дорослих пацієнтів. У ході досліджень були зареєстровані такі побічні реакції: головний біль, безсоння, діарея, нудота, біль у грудній клітці, манія, пірексія, блювання, відсутність апетиту, афективна лабільність, агресія, збудження, нервозність, порушення уваги, запаморочення, гіперкінезія, мігрень, сонливість, тремор, порушення зору, сухість у роті, диспепсія, нічні жахи, підвищена втомлюваність, нетримання сечі, висипання, акне, носова кровотеча, метеоризм, подовження інтервалу QT на ЕКГ, суїцидальні спроби, судоми, екстрапірамідний розлад, парестезія, депресія, галюцинації, пурпура, гіпервентиляція, анемія, порушення функцій печінки, підвищення рівня аланінамінотрансферази, цистит, простий герпес, отит зовнішнього вуха, біль у вусі, біль в оці, мідріаз, загальне нездужання, гематурія, пустульозне висипання, риніт, травма, зниження маси тіла, посмикування м’язів, незвичайні сновидіння, апатія, альбумінурія, полакіурія, поліурія, біль у молочних залозах, порушення менструального циклу, алопеція, дерматит, ураження шкіри, нетиповий запах шкіри, кропив’янка, бруксизм, гіперемія, енурез.

Ефекти, характерні для цього класу лікарських засобів

У результаті проведення епідеміологічних досліджень, які переважно проводили за участю пацієнтів віком від 50 років, був виявлений підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримували СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що обумовлює підвищення цього ризику, невідомий.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період є важливим заходом. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні препарату. Медичним працівникам слід повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через систему національної звітності.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у картонній пачці.

За рецептом.

Атлантік Фарма – Продусоеш Фармасеутікаш, С. А.

вул. Тапада Гранде, 2, Абрунейра, Сінтра, 2710-089, Португалія.

ТОВ «Ерсель Фарма Україна».

21000, м. Вінниця, пр. Юності, 20/73, Україна.