Форсаж

табл. жув. 25 мг, № 1, № 4

Силденафіл 25 мг

табл. жув. 50 мг, № 1, № 4

Силденафіл 50 мг

табл. жув. 100 мг, № 1, № 4

Силденафіл 100 мг

Допоміжні речовини: калію полакрилін, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, аспартам (Е951), натрію кроскармелоза, ароматизатор м'ятний, лактоза (моногідрат), повідон К30.

фармакодинамика. Форсаж - пероральний препарат, який застосовується для лікування порушень ерекції у чоловіків. Препарат являє собою цитратную сіль силденафілу, селективного інгібітору цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ-5).

Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у вивільненні оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. NO активує фермент гуанілатциклазу, що призводить до підвищення рівня цГМФ, розслаблення гладких м'язів кавернозного тіла і посилення припливу до них крові.

Силденафіл не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефективність NO, пригнічуючи ФДЕ5, яка відповідає за деградацію цГМФ у кавернозному тілі.

Коли при сексуальній стимуляції відбувається локальне вивільнення NO, пригнічення ФДЕ5 силденафілом спричиняє підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок чого настає розслаблення гладких м'язів і посилюється приплив крові до кавернозного тіла.

Застосування силденафілу в рекомендованих дозах неефективно при відсутності сексуальної стимуляції.

Дослідження in vitro продемонстрували, що силденафіл є селективним відносно ФДЕ5. Його вплив на ФДЕ5 сильніший, ніж інших відомих ФДЕ (в 10 разів сильніше, ніж ФДЕ-6, в 80 разів - ніж ФДЕ-1, в 700 разів - ніж ФДЕ-2, ФДЕ3, ФДЕ-4, ФДЕ -7, ФДЕ-8, ФДЕ-9, ФДЕ-10, ФДЕ-11). Зокрема, силденафіл має у 400 разів кращу селективність відносно ФДЕ5, ніж ФДЕ3, цГМФ-специфічної ізоформи фосфодіестерази, яка бере участь в процесах регуляції серцевих скорочень.

Порушення зору. При застосуванні силденафілу в дозі 100 мг у деяких пацієнтів через 1 год виявлено (за допомогою тесту «Farnsworth-Munsell 100») легке, мінливе порушення розрізнення кольору (синього / зеленого); через 2 години після прийому препарату ці зміни проходили. Ймовірним механізмом порушення кольорового зору вважають пригнічення ФДЕ-6, яка бере участь в процесі передачі світла в сітківці. Результати дослідження in vitro показують, що ефект силденафілу на ФДЕ-6 в 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ 5. Силденафіл не впливає на гостроту зору, контрастність сприйняття, електроретинограми, внутрішньоочний тиск або пупілометрію.

Ефективність. Ефективність силденафілу, яку оцінювали стосовно здатності препарату забезпечувати настання і збереження ерекції, достатньої для проведення статевого акту, продемонстрована і зберігалася при тривалому застосуванні препарату (1 рік).

В ході дослідження при прийомі силденафілу в дозах 25; 50; 100 мг поліпшення ерекції відзначали у 62; 74; 82% відповідно. Крім поліпшення еректильної функції, аналіз МІЕФ (міжнародний індекс еректильної функції) показав, що лікування силденафілом підвищує також оргазм і задоволення від статевого акту.

При лікуванні силденафілом поліпшення відзначено у 59% хворих на цукровий діабет; у 43% хворих, які перенесли радикальну простатектомію; у 83% хворих з травмою спинного мозку.

Фармакокінетика. У межах рекомендованого діапазону доз фармакокінетика силденафілу пропорційна дозі. Препарат виводиться з організму переважно шляхом біотрансформації в печінці (в основному за участю цитохрому P450 3A4) з утворенням активного метаболіту з властивостями, подібними силденафілу.

Всмоктування. Силденафіл швидко всмоктується після прийому всередину з абсолютною біодоступністю в середньому 41% (25-63%). Силденафіл пригнічує ФДЕ5-фермент in vitro до 50% при концентрації 3,5 нмоль. Середня концентрація в плазмі крові після прийому силденафілу в дозі 100 мг становить близько 18 нг / мл або 38 нмоль. Cmax, яка досягалася в плазмі крові, реєстрували через 30-120 хв (в середньому 60 хв) після перорального прийому натщесерце.

У випадках, коли препарат приймають разом з дуже жирною їжею, швидкість всмоктування зменшується і затримка Tmax (час досягнення Cmax) становить в середньому 60 хв, а зменшення Cmax - в середньому 29%, однак ступінь абсорбції не збільшується (AUC знижувалась на 11%) .

Розподіл. Середній обсяг розподілу силденафілу в рівноважному стані (Vss) дорівнює 105 л, що свідчить про його проникнення в тканини. Як силденафіл, так і його головний циркулюючий N-дисметиловий метаболіт приблизно на 96% пов'язані з білками плазми крові. Зв'язування з білками не залежить від загальної концентрації препарату.

У здорових добровольців, які отримували силденафіл (1 раз в дозі 100 мг), через 90 хв після прийому препарату в еякуляті зареєстровано <0,0002% речовини (в середньому 188 нг) від прийнятої дози.

Метаболізм. Силденафіл метаболізується, головним чином, ізоферментами печінки, локалізованими в мікросомах, CYP 3A4 (основний шлях) та CYP 2C9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється в результаті N-діметіляціі силденафілу.

Цей метаболіт характеризується селективністю до ФДЕ5, подібною силденафілу, але його активність відносно ФДЕ5 in vitro становить близько 50% від селективності вихідного препарату. Концентрація цього метаболіту в плазмі крові становить близько 40% відповідної концентрації силденафілу. N-дисметиловий метаболіт метаболізується і далі, його кінцевий T½ становить близько 4 год.

Виведення. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л / год з кінцевим T½ 3-5 ч. При пероральному застосуванні силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, головним чином з калом (близько 80% прийнятої дози) і меншою мірою з сечею (близько 13% прийнятої дози).

Фармакокінетика у пацієнтів спеціальних груп

Пацієнти похилого віку. У здорових добровольців літнього віку (65 років і старше) відзначали знижені показники кліренсу силденафілу, а концентрації силденафілу та його N-дисметилового метаболіту були приблизно на 90% більше, ніж у здорових молодих людей (18-45 років). З огляду на вікову залежність у зв'язуванні з білками, відповідне підвищення концентрації вільного силденафілу в плазмі крові становило майже 40%.

Пацієнти з нирковою недостатністю. У добровольців з легкою (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) і помірної (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) нирковою недостатністю фармакокінетика силденафілу не змінювався після прийому всередину в разовій дозі 50 мг. У добровольців з тяжкою (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) нирковою недостатністю кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC (100%) і Cmax (88%), у порівнянні з добровольцями, такими ж за віком, без порушень функції нирок. Крім того, значення AUC і Cmax для N-дисметилового метаболіту значно підвищувалися (відповідно на 200 і 79%) у пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок.

Пацієнти з недостатністю функції печінки. У добровольців з легким та помірним цирозом печінки (клас A і B за Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу зменшувався, що було причиною збільшення AUC (84%) і Cmax (47%), у порівнянні з такими ж за віком добровольцями, у яких не діагностована печінкова недостатність. Фармакокінетику силденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас C по Чайлд-П'ю) не дослідили.

Дані доклінічних досліджень, які грунтувалися на загальноприйнятих дослідженнях безпеки, токсичності повторюваних доз, не показали особливого ризику генотоксичности, канцерогенності та токсичного впливу на репродукцію для людини.

лікування порушень ерекції, що визначаються як нездатність досягти та підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту. Для ефективної дії Форсажу потрібно сексуальне збудження.

таблетки призначені для перорального прийому. Для реалізації ефекту силденафілу необхідне статеве збудження.

Дорослі. Рекомендована доза для дорослих становить 50 мг, яку приймають за необхідності приблизно за 1 год до сексуальних дій. З огляду на ефективність і переносимість, дозу можна підвищити до 100 мг або знизити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота прийому - 1 раз на добу. Активність Форсажу може проявлятися через більший термін при прийомі з їжею, порівняно з прийомом натщесерце.

Пацієнти з порушеннями функції нирок. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) режим дозування не змінюють. Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс силденафілу знижений, наприклад при цирозі, застосування препарату необхідно починати з дози 25 мг.

Пацієнти, які застосовують інші види лікування. З огляду на ступінь взаємодії, пацієнтам, які отримують супутню терапію ритонавіром, рекомендується не перевищувати максимальну одноразову дозу 25 мг силденафілу протягом 48 год. Стартову дозу 25 мг слід рекомендувати пацієнтам, які отримують супутнє лікування інгібіторами CYP 3A4 (наприклад еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол).

З метою зменшення ризику розвитку постуральної гіпотензії слід досягти стабілізації стану пацієнтів на тлі терапії блокаторами α-адренорецепторів до застосування Форсажу. Крім того, слід розпочати призначення препарату з мінімальних доз.

Діти. Форсаж не показаний для застосування у осіб у віці до 18 років.

Пацієнти похилого віку. Для пацієнтів похилого віку зміна дозування не потрібна.

застосування препарату протипоказано у пацієнтів з підвищеною чутливістю до діючого або будь-якої допоміжної речовини.

Завдяки впливу на обмін NO / цГМФ силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів при їх одноразовому або тривалому застосуванні, тому його одночасне призначення з донорами NO, органічними нітратами або органічними нітритами у будь-якій формі постійно або періодично протипоказане.

Препарати для лікування порушень ерекції, в тому числі силденафіл, не слід застосовувати у пацієнтів, для яких сексуальна активність є небажаною (наприклад при важких формах серцево-судинних захворювань, таких як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність).

Прийом силденафілу протипоказаний пацієнтам, які втратили зір на одному оці через неартеріальной передньої ішемічної оптичної нейропатії, незалежно від того, сталося це через попереднього прийому інгібітору фосфодіестерази-5 чи ні.

Безпека силденафілу не вивчалася в нижчеперелічених підгрупах пацієнтів, і тому у цих пацієнтів його застосування протипоказано: з важкими порушеннями функції печінки, з артеріальною гіпотензією (АТ <90/50 мм рт. Ст.), З нещодавно перенесеним інсультом або інфарктом міокарда та відомими спадковими дегенеративними захворюваннями сітківки, такими як пігментний ретиніт (у меншій частині таких пацієнтів відзначають генетичне захворювання ФДЕ сітківки).

побічні явища були транзиторними, легкими та помірними. В ході досліджень частота і тяжкість зростали при збільшенні дози. Природа побічних ефектів у ході досліджень з варіабельною дозою, яка в більшій мірі відображає рекомендований режим дозування, подібна до такої при дослідженнях з фіксованою дозою. Найбільш частими побічними ефектами були головний біль і припливи.

Дуже часті побічні ефекти (з частотою> 1/10):

• з боку нервової системи - головний біль;
• з боку серцево-судинної системи - вазодилатація (припливи).

Часті (частота 1 / 100-1 / 10):

• з боку нервової системи - запаморочення;
• з боку органу зору - аномальний зір (затуманення зору, підвищена чутливість до світла), хроматопсія (помірного ступеня, транзиторна, головним чином - кольоровий зір);
• з боку серцево-судинної системи - посилене серцебиття (відчуття серцебиття);
• з боку дихальної системи - риніт (закладеність носа);
• з боку шлунково-кишкового тракту - диспепсія.

При застосуванні препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, небажані ефекти були подібними, але виникали частіше.

Застосування силденафілу не впливало на частоту захворюваності на інфаркт міокарда та показник летальності від серцево-судинних захворювань.

У післяреєстраційний період виявляли нетипові або малопоширені реакції на фоні прийому препарату:

• імунна система - реакції гіперчутливості (включаючи шкірні висипання);
• нервова система - епілептичний напад, рецидив епілептичного нападу;
• серцево-судинні - тахікардія, артеріальна гіпотензія, синкопе, носові кровотечі;
• травний тракт - блювання;
• розлади зору - біль в очах, почервоніння очей;
• репродуктивна система - пролонгована ерекція та / або пріапізм.

для діагностики порушень ерекції, визначення можливих причин захворювання та призначення адекватного лікування необхідно ретельно вивчити історію хвороби пацієнта та провести ретельне медичне обстеження.

Для ефективності дії Форсажу необхідна сексуальна стимуляція.

Із сексуальною активністю пов'язаний певний ступінь ризику через можливість серцевого нападу. Отже, перш ніж почати курс будь-якого лікування порушень ерекції, лікар повинен перевірити стан серцево-судинної системи пацієнта. Препарати, призначені для лікування еректильної дисфункції, не слід застосовувати у пацієнтів, для яких сексуальна активність небажана.

Після впровадження препарату в широку медичну практику повідомлялося про серйозні серцево-судинні ускладнення, які за часом збігаються з прийомом силденафілу. До них відносяться інфаркт міокарда, раптова серцева смерть, вентрикулярная аритмія, цереброваскулярна геморагія і транзиторна ішемічна атака. У більшості, але не всі з цих пацієнтів, відзначали попередні серцево-судинні фактори ризику. Переважна кількість таких випадків виявляли протягом або відразу після сексуального навантаження, незначну частину - через короткий період після прийому силденафілу без сексуальної активності. Інші випадки виникали через години або дні після прийому силденафілу та сексуальної навантаження. Таким чином, неможливо встановити пряму залежність таких випадків від застосування силденафілу, сексуальною навантаження, супутніх серцево-судинних захворювань, комбінації цих або інших чинників.

У здорових добровольців при разовому прийомі силденафілу в дозі до 100 мг не виявлено клінічно суттєвих змін на ЕКГ. Середнє максимальне зниження систолічного артеріального тиску у пацієнта в горизонтальному положенні після прийому препарату в дозі 100 мг становило 8,34 мм рт. ст. Відповідну зміну діастолічного тиску у пацієнта в горизонтальному положенні становила 5,3 мм рт. ст. Нижче, ніж зазвичай, але короткочасно АТ знижувався у пацієнтів, які одночасно приймали нітрати.

В ході досліджень силденафіл чинив системну вазодилатуючу дію, що призводила до минущого зниження артеріального тиску. Цей ефект має невелике значення або взагалі не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Однак до призначення силденафілу лікар повинен ретельно зважувати ризик небажаних проявів вазодилатирующего дії у пацієнтів з певними супутніми захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена чутливість до вазодилататорам відзначена у хворих з лівошлуночковою обструкцією (аортальний стеноз, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія), а також з множинними проявами системної атрофії, що відзначається в одиничних випадках і проявляється тяжким порушенням автономного контролю артеріального тиску.

Форсаж в дозі 100 мг 1 раз на добу при пероральному прийомі у пацієнтів з важкими захворюваннями серця (стеноз> 70% щонайменше однієї коронарної артерії) знижує показники середнього систолічного артеріального тиску спокою та діастолічного АТ на 7 і 6% відповідно в порівнянні з вихідним рівнем . Середнє легеневе систолічний тиск знизився на 9%. Силденафіл не чинив ефекту на серцевий викид і кровотік по стенозованих коронарних артерій внаслідок поліпшення (приблизно на 13%) аденозінстімулірованного резерву кровотоку (у коронарних артеріях з та без стенозу).

У хворих з еректильною дисфункцією і стабільною стенокардією, які регулярно приймали антиангінальні препарати (за винятком нітратів) та силденафіл у дозі 100 мг 1 раз на добу всередину, відзначено збільшення тривалості тредміл-тесту (19,9 с; 95% довірчий інтервал 0,9 -38,9 с) і середнього часу виконання фізичного навантаження до загострення симптомів стенокардії 423,6 та 403,7 з порівняно з плацебо.

У пацієнтів із супутньою АГ, які одночасно приймають 2 і більше антигіпертензивних препаратів, силденафіл у дозі 100 мг 1 раз на добу всередину поліпшував ерекцію на 71%, збільшував кількість успішних сексуальних спроб на 62%. Кількість побічних ефектів таке ж, як і у пацієнтів інших популяцій, які брали 3 і більше антигіпертензивних препаратів.

В ході всіх досліджень із застосуванням інгібіторів фосфодіестерази-5, включаючи силденафіл, повідомлялося про неартеріальной передньої ішемічної невропатії зорового нерва (NAION), яка є причиною зниження або втрати зору. У більшості цих пацієнтів мали такі фактори ризику, як зменшене співвідношення глибина / площа ( «застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, захворювання коронарних судин, гіперліпідемія і куріння. Не встановлено причинних зв'язків між застосуванням інгібіторів фосфодіестерази-5 і виникненням NAION. Лікар повинен попередити пацієнтів, які вже відзначали прояви NAION, про можливе її рецидив. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі раптового погіршення зору.

У пацієнтів з віковою дегенерацією сітківки силденафіл у дозі 100 мг 1 раз на добу всередину добре переносився і не виявляв клінічного ефекту при дослідженні зорових фукций в тестах (гострота зору, сітка Амслера, розпізнавання кольору, «штучний потік світла», периметрія по Гамфрі та фотострес ).

Силденафіл рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно застосовують блокатори α-адреноблокатори, оскільки в деяких випадках це може призвести до симптоматичної гіпотензії. Для того щоб мінімізувати ризик розвитку постуральної гіпотензії, слід досягти стабілізації показників артеріального тиску за допомогою блокаторів α-блокаторами до застосування силденафілу. Слід починати застосування силденафілу з низьких доз. Крім того, лікар повинен розповісти пацієнту, що робити в разі виникнення симптомів постуральної гіпотензії.

У деяких пацієнтів з вродженим пігментним ретинітом відзначені генетичні дефекти фосфодіестерази сітківки. Немає інформації щодо безпеки призначення силденафілу пацієнтам з пігментним ретинітом, тому цій групі пацієнтів силденафіл слід призначати з обережністю.

Дослідження тромбоцитів людини in vitro свідчать, що силденафіл підсилює антиагрегантний ефект натрію нітропрусиду (донатора NO). Немає інформації щодо безпеки призначення силденафілу пацієнтам зі схильністю до кровотечі або з гострою виразкою шлунка, тому таким пацієнтам силденафіл слід призначати з обережністю.

Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляції, кавернозні фібрози або хвороба Пейроні) або із захворюваннями, які можуть привести до розвитку пріапізму (такі як серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).

Безпека і ефективність комбінації силденафілу з іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не вивчалися. Призначення таких комбінацій не рекомендується.

Після прийому разової дози 100 мг силденафілу не зафіксовано впливу на рухливість та морфологічні властивості сперматозоїдів у здорових добровольців.

Про можливість несподіваного зниження і втрати слуху повідомлялося про незначній кількості випадків в постмаркетингових дослідженнях при застосуванні інгібіторів фосфодіестерази-5, включаючи силденафіл. Велика частина цих пацієнтів мали фактори ризику раптового зниження або втрати слуху. Ніяких причинних зв'язків застосування інгібіторів фосфодіестерази-5 і раптового зниження та втрати слуху у пацієнтів не встановлено. У разі раптового зниження та втрати слуху пацієнтам слід рекомендувати припинити застосування силденафілу та негайно проконсультуватися з лікарем.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили.

Оскільки під час клінічних досліджень силденафілу відзначали запаморочення і порушення зору, пацієнти повинні знати свою реакцію на прийом Форсажа, перш ніж керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Препарат не призначений для застосування у жінок.

Діти. Препарат не показаний для застосування у осіб у віці до 18 років.

вплив інших препаратів на силденафіл. Дослідження in vitro: метаболізм силденафілу опосередковується, головним чином цитохромом P450 (CYP), а саме його изоформами 3A4 (основний шлях) і 2C9 (другорядний шлях). Таким чином, інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити виведення силденафілу, а індуктори цих ізоферментів можуть збільшити його виведення.

Дослідження in vivo: популяційний фармакокінетичний аналіз результатів клінічного дослідження продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні з інгібіторами CYP 3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), інгібітор цитохрому P450 і неспецифічний інгібітор CYP 3A4, при одночасному прийомі силденафілу в дозі 50 мг у здорових добровольців спричиняв підвищення його концентрації в плазмі крові на 56%.

Коли призначали разову дозу 100 мг Форсажу з еритроміцином, специфічним інгібітором CYP 3A4 (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів), AUC збільшувалася на 182%. Одночасний прийом інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру (1200 мг 3 рази на добу), який також є інгібітором CYP 3A4, приводив до збільшення Cmax силденафілу на 140%, AUC - на 210%. Форсаж не впливав на фармакокінетику саквінавіру. Сильні інгібітори CYP 3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть виявляти більш виражені ефекти.

Одночасний прийом інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, який є високоспецифічним інгібітором P450, на стадії рівноважних концентрацій (500 мг 2 рази на добу) з силденафілом (100 мг одноразово) призводить до 300% збільшення (в 4 рази) Cmax силденафілу і 1000% збільшення ( в 11 разів) AUC силденафілу в плазмі крові. Через 24 год концентрація силденафілу в плазмі крові становила близько 200 нг / мл, тоді як при застосуванні тільки силденафілу окремо ці концентрації становили 5 нг / мл. Це обумовлено впливом ритонавіру на ізоферменти P450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Коли дозу силденафілу для суб'єктів, які отримують інгібітор CYP 3A4, застосовували відповідно до рекомендацій, концентрація силденафілу в плазмі крові не перевищувала 200 нг / мл для будь-якого пацієнта і препарат мав добру толерантність.

Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду і алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу.

Інгібітори CYP 2C9 (такі як толбутамід, варфарин), інгібітори CYP 2D6 (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазиди та відповідні діуретики, інгібітори АПФ і блокатори кальцієвих каналів не впливали на фармакокінетику силденафілу.

У здорових добровольців не доведений вплив азитроміцину (500 мг/добу протягом 3 днів) на AUC, Cmax, Tmax, кліренс і T½ силденафілу або його основних метаболітів.

Вплив Форсажа на інші препарати. Дослідження in vitro: силденафіл є слабким інгібітором ізоформ цитохрому P450, а саме 1A2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A4 (IK50> 150 мкмоль). При застосуванні його в рекомендованих дозах Cmax силденафілу в плазмі крові досягає близько 1 мкмоль, отже, малоймовірно, що Форсаж здатний змінити виведення субстратів цих ізоферментів.

Дослідження in vivo: силденафіл підсилює гіпотензивний ефект при короткочасному і тривалому застосуванні нітратів, тому одноразове або курсове застосування донорів NO, органічних нітратів або органічних нітритів у будь-яких формах з силденафілом протипоказане.

Коли силденафіл (25; 50 і 100 мг) застосовували у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози одночасно з терапією блокатором α-адренорецепторів доксазозином (4 і 8 мг), яка підтримувалася на стабільному рівні, відзначали додаткове зниження артеріального тиску на 7/7; 9/5 і 8/4 мм рт. ст. відповідно і середнє додаткове скорочення АТ на 6/6; 11/4 і 4/5 мм рт. ст. відповідно. Коли силденафіл і доксазозин призначали одночасно пацієнтам, стійким до доксазозінтерапіі, виявляли нечасті випадки симптоматичної постуральної гіпотензії. Її ознаки включали запаморочення і порушення координації при дії світла, але не втрату свідомості. Супутнє лікування силденафілом пацієнтів, які отримують терапію блокаторами α-адренорецепторів, може привести до виникнення симптоматичної гіпотензії у деяких пацієнтів.

Ознак істотної взаємодії силденафілу (50 мг) з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), кожен з яких метаболізується CYP 2C9, не виявлено.

Силденафіл (100 мг) не змінює рівноважну фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінара і ритонавіру, які є інгібіторами CYP 3A4.

Силденафіл (50 мг) не призводить до збільшення тривалості кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивний ефект алкоголю у здорових добровольців, які мали максимальний рівень алкоголю в крові 0,08% (80 мг/дл).

Не виявлено взаємодії силденафілу в дозі 100 мг і амлодипіну у хворих на артеріальну гіпертензію. Середнє додаткове зниження систолічного артеріального тиску становило 8 мм рт. ст., діастолічного - 7 мм рт. ст.

Аналіз безпеки показав відсутність різниці в профілі побічних реакцій у пацієнтів, які приймають силденафіл окремо та з антигіпертензивними препаратами.

в ході досліджень за участю здорових добровольців при разовому прийомі препарату в дозі до 800 мг небажані ефекти були подібні до тих, які відзначали при прийомі більш низьких доз Форсажа, але частота їх виникнення та ступінь тяжкості збільшувалися.

У випадках передозування слід, при необхідності, застосувати симптоматичну терапію. Діаліз не може прискорити виведення препарату, тому що силденафіл міцно пов'язаний з білками плазми крові та не виводиться з сечею.

не вимагає спеціальних температурних умов зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.