Фторафур капсули тверді по 400 мг контейнер 100 шт

Фармакодинаміка. тегафур і його натрієва сіль надають протипухлинну дію і за біологічними властивостями схожі з флуороурацилом. тегафур можна розглядати як транспортну форму фторурацилу, що утворюється в організмі внаслідок активації тегафуру мікросомальними ферментами печінки. метаболіт тегафуру довго циркулює в організмі, забезпечуючи таким чином високу ефективність препарату.

В процесі метаболізму флуороурацилу утворюється 5-фтор-2'-дезоксіурідіна-5'-монофосфат, який значно знижує активність тіміділсінтетази. В таких умовах виникає дефіцит тимидин-5-монофосфату (який можна вважати специфічним попередником ДНК), що викликає зупинку процесу поділу клітин, в тому числі злоякісних. До того ж, інший метаболіт тегафуру 5-фторурацил-5-фторурідін-5'-трифосфат инкорпорируется в ланцюг РНК і заміщає урацил, що супроводжується також і порушеннями РНК. Важливо підкреслити, що тегафур викликає більш виражені порушення біосинтезу, ніж флуороурацил. Це вказує на те, що тегафур діє не тільки як транспортна форма флуороурацилу, а й самостійно. В основі цитостатического ефекту тегафуру лежить його здатність впливати на метаболізм РНК повільно зростаючих пухлинних клітин (з невеликою пролиферацией). До таких пухлин відноситься аденокарцинома ЖКТ.

Найкращі результати отримані при застосуванні фторафур для лікування пухлин шлунково-кишкового тракту (шлунка, товстої і прямої кишки) і раку молочної залози. Тривалість ремісії в разі раку прямої і товстої кишки становить 5-8 міс; при раку молочної залози - 10-19 міс.

Фторафур володіє позитивним лікувальним ефектом у випадках злоякісних пухлин жовчовивідних проток, підшлункової залози, сечовивідної системи, а також при шкірної лімфоми та дифузному нейродерміті.

Фторафур ефективний в комплексній терапії раку шийки матки (в поєднанні з променевою терапією і хіміотерапією (цисплатин, капецитабин і інтерферон)).

В експериментах на тваринах виявлена висока протипухлинна ефективність тегафуру. Велику чутливість до тегафуру відзначили в багатьох експериментальних пухлинах (наприклад в пухлини молочної залози, саркоми 180, карциносаркоми Уокера, меланоми Гардінга - Пассі). Тегафур властиво сильне протипухлинну дію при лейкемії L-1210, гемоцитобластоз Ла і лімфолейкозі, в той час як лимфосаркома Пліса, саркома Йенсена, карцинома NK і аденокарцинома 755 менш чутливі. Лейкемія P-388, L-5178, легенева карцинома Льюїса, меланома B16 і саркома 45 резистентні до тегафуру.

Препарат має також протизапальну і аналгетичну дію, зменшує свербіж.

Фармакокінетика. В основі фармакокінетичних властивостей тегафуру лежить його висока ліпофільність (в 250 разів перевищує ліпофільність флуороурацилу).

Всмоктування: при прийомі всередину тегафур швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, C _max досягається через 3 год і виявляється в крові протягом не менше 24 год після його одноразового введення.

Розподіл: препарат швидко проходить через біологічні мембрани та поширюється по всьому організму, в тому числі та в тканину мозку. Біодоступність тегафуру з травного тракту в 3 рази більше, ніж флуороурацилу.

Біодоступність перорально і в / в застосовуваного тегафуру схожа (AUC становить відповідно 668 і 510 нг / мл / год).

Метаболізм і виведення: тегафур метаболізується в печінці з утворенням метаболітів, серед яких центральне місце займає фармакологічно активний флуороурацил. Виділення флуороурацилу з молекули тегафуру залежить від дози та виду введення; концентрація в плазмі крові 0,1-1 мг/мл зберігається протягом 48-96 год. біоактивації здійснюється не тільки в печінці, а може носити та локальний характер в пухлинної тканини, що відрізняється підвищеним вмістом цитозольних гідролітичних ферментів.

Тегафур головним чином виводиться з організму з сечею і тільки 0,8% - з калом. В експериментах доведено, що в сечі 60% є незмінним тегафур, 10% - флуороурацилом і всього 5% - активними метаболітами тегафуру. Через 12 год відбувається значне зменшення кількості активної речовини, тому рекомендується застосовувати тегафур з інтервалом 12 год.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

У пацієнтів похилого віку тегафур слід застосовувати з обережністю у зв'язку з можливим порушенням діяльності печінки, нирок і серця, а також наявністю супутніх захворювань.

Для дітей і підлітків безпеку і ефективність застосування тегафуру не встановлені.

Пацієнтам з порушенням функції нирок і / або печінки при застосуванні тегафуру слід контролювати діяльність цих органів. При тяжкій нирковій і / або печінковій недостатності тегафур застосовувати не слід.

Рак товстої і прямої кишки, шлунка, молочної залози, шийки матки, шкірні лімфоми.

Капсули приймати внутрішньо за 1 год до або після їди. дозу підбирати індивідуально залежно від переносимості препарату пацієнтом.

Монотерапія тегафур. При пероральному застосуванні добова доза тегафуру становить 20-30 мг/кг маси тіла (1,2-1,6 г або 3-4 капсули), але може досягти 2 г (5 капсул); дозу слід розділити на 2 прийоми та приймати щодня кожні 12 год або 2-4 рази на добу. Курсова доза при прийомі всередину становить 30-40 г. Тривалість курсу лікування зазвичай становить 28 днів, інтервал між курсами - 7 днів.

Пацієнтам похилого віку, з печінковою та / або нирковою недостатністю та у разі тривалої терапії, а також на пізніх стадіях захворювання дозу тегафуру слід знизити.

У схемах комбінованої терапії і як доповнення при променевої терапії тегафур слід застосовувати в дозі, яка дорівнює або нижче дози, яка застосовується при монотерапії.

При хіміопроменевою терапією раку шийки матки застосовувати 800-1200 мг тегафуру 2 рази на добу. Залежно від індивідуальної переносимості химиолучевой терапії добову дозу тегафуру підвищувати від 800 до 1200 мг в 2 прийоми протягом курсу лікування (12-20 мг/кг тегафуру на добу при середній масі тіла пацієнта 60 кг). Точну дозу тегафуру при радіомодифікації встановлює лікар залежно від маси тіла і супутніх захворювань пацієнта.

Діти. Безпека застосування тегафуру у дітей і підлітків не доведена, тому його застосування протипоказано.

Підвищена чутливість до препарату; термінальна стадія захворювання; гостре профузні кровотеча; важкі функціональні порушення печінки та / або нирок; лейкопенія (3 · 109 / л), тромбоцитопенія (100 · 109 / л) і анемія (рівень гемоглобіну 30 од.).

Наведені нижче побічні дії класифіковані відповідно до системами органів і частотою: дуже часто (1/10), часто (1/100 до 1/10), нечасто (1/1000 до 1/100), рідко (1/10 000 до 1/1000), дуже рідко (1/10 000), в тому числі окремі випадки.

Інфекції та інвазії: рідко - симптоми лейкоенцефаліти.

З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто - пригнічення кровотворення, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко - фебрильна нейтропенія.

З боку імунної системи: часто - реакції підвищеної чутливості.

Тегафур при застосуванні в дозах терапевтичного курсу викликає невелике імунодепресивну дію на загальну реактивність організму, на показники неспецифічного клітинного і гуморального імунітету.

З боку метаболізму та харчування: часто - дегідратація організму.

З боку нервової системи: часто - запаморочення, сонливість, втрата нюху, зміна смаку.

При порівнянні перорального і в / в застосування тегафуру в разі прийому всередину констатована менша токсичність і більш слабка інтенсивність побічних дій, особливо це стосується небажаних симптомів з боку ЦНС.

З боку серцевої діяльності: дуже рідко - стенокардія, також стенокардія спокою.

З боку органів дихання, захворювання грудної клітки та середостіння: рідко - інтерстиціальна пневмонія.

З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювота, анорексія, діарея, кишкові кольки, особливо на початку терапії.

Якщо токсичну дію препарату посилюється, необхідно або коригувати дозу тегафуру, або припинити його застосування.

Часто - стоматит.

Особливо важкими побічними діями є стоматит та діарея, які зазвичай розвиваються на кінцевому етапі терапії, коли досягається загальна доза тегафуру 50 г і більше.

Рідко - в особливо важких випадках розвивається виразковий езофагофарінгіт, дуоденіт або виразка дванадцятипалої кишки.

Дуже рідко - гострий панкреатит.

З боку печінки та / або жовчовивідних шляхів: часто - порушення функції печінки; рідко - гострий гепатит.

З боку шкіри та підшкірної тканини: часто - дерматит з макулопапулезной висипаннями, що зудять; випадання волосся, пошкодження нігтів, суха шкіра.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: рідко - порушення функції нирок. У разі порушень функції нирок в організмі можуть накопичуватися метаболіти тегафуру, які іноді викликають збільшення токсичної дії препарату.

Лабораторні дослідження: часто - підвищення рівня АлАТ і АсАТ.

Тегафур не властива акумуляція токсичної дії.

При призначенні тегафуру слід звертати особливу увагу на пацієнтів з порушеннями функцій кровотворення, печінки та нирок, метаболізму глюкози, з виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки, схильністю до геморагій, інфекційними захворюваннями. регулярно слід контролювати картину крові, функціональний стан печінки та нирок. при тривалому застосуванні препарату його побічна дія посилюється.

Частим побічним явищем застосування тегафуру є діарея. За пацієнтами з вираженою діареєю слід ретельно спостерігати та призначати рідину і електролітно-замісну терапію для запобігання можливого летального зневоднення.

Виразність запаморочення, нудоти та блювоти зменшується при фракціонуванні добової дози. При розвитку серйозних побічних ефектів необхідно припинити застосування препарату.

Слід мати на увазі, що препарат пригнічує репродуктивну функцію пацієнта.

До складу кришечки капсул входить барвник - яскраво-червоний 4R (E124), який може викликати алергічні реакції.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Немає клінічних досліджень щодо застосування тегафуру в період вагітності. Тегафур, подібно до інших цитостатикам, може несприятливо впливати на плід, тому його застосування в період вагітності протипоказано.

Жінкам репродуктивного віку і чоловікам під час застосування препарату і до 3 міс після відміни необхідно користуватися ефективних протизаплідних методом.

Невідомо, чи проникає тегафур в грудне молоко. Якщо терапія тегафур матері дійсно необхідна, годування грудьми слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Якщо при застосуванні тегафуру виникають сонливість або запаморочення, слід утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Висока ефективність і відносно гарна переносимість дозволяють включати фторафур в схеми комбінованої терапії. в разі комбінованої хіміотерапії фторафур успішно заміщає флуороурацил. комбінована хіміотерапія ефективніша у тих пацієнтів, у яких до цього не проводилася специфічна терапія тегафур. після комбінованої хіміотерапії неоперабельні пухлини можуть стати операбельними, до того ж під час тривалої ремісії метастази регресують.

Цитостатичнудію фторафур сприяють урацил, тимидин, метотрексат, цисплатин, N- (фосфатацетіл) -L-аспаргіновая кислота, лейковорін, тамоксифен і інші протипухлинні препарати, у яких немає перехресної резистентності до тегафуру.

Комбінація тегафуру з лейковоріном забезпечує хворих на рак шлунково-кишкового тракту більш вираженою ефективністю терапії і легшою переносимість побічних явищ.

Одночасне застосування тегафуру, неспецифічних імуномодуляторів і засобів, які підвищують захисні властивості організму (левомізол, інтерферон), надає сприятливу дію.

У певних умовах тегафур можна застосовувати як допоміжний засіб при променевої терапії. Найкращі результати терапії отримані у пацієнтів з невеликими обмеженими пухлинами шлунка і прямої кишки.

При одночасному застосуванні тегафуру і фенітоїну може посилюватися дія фенітоїну.

Тегафур не можна застосовувати одночасно з противірусним препаратом соривудином і його хімічним аналогом бривудин, оскільки ці речовини збільшують токсичність тегафуру.

Одночасне застосування тегафуру і кумаринів (варфарин) може посилити антикоагулянтний ефект варфарину, тому пацієнтам, які застосовують тегафур і варфарин, слід регулярно контролювати протромбіновий час або міжнародне нормалізоване відношення.

Одночасне застосування філграстиму і тегафуру може посилити тяжкість нейтропенії.

Метронідазол може підвищити ризик розвитку токсичних ефектів тегафуру.

Тегафур (оскільки це цитотоксичний препарат) не можна призначати одночасно з клозапином (ризик розвитку агранулоцитозу).

Симптоми: посилення токсичних явищ з боку шлунково-кишкового тракту, центральної нервової системи та пригнічення гемопоезу (лейкопенія, анемія).

Лікування: контроль функції кровотворення протягом не менше 4 тижнів, при необхідності проводять симптоматичну терапію.

Специфічний антидот не відомий.

Слід також враховувати порушення діяльності деяких ферментних систем, що беруть участь у метаболізмі тегафуру, в результаті чого в організмі накопичуються активні метаболіти тегафуру, що призводить до підвищення токсичних ефектів препарату.

У наступних курсах терапії тегафур гірше метаболізується, про що свідчить виведення з організму значної кількості тегафуру в незміненому вигляді. До того ж пухлина стає більш резистентної до тегафуру.

В оригінальній упаковці для захисту від дії світла при температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: tegafurum;

1 капсула тверда містить 400 мг тегафуру;

допоміжна речовина: кислота стеаринова;

капсула:

• корпус: хіноліновий жовтий (Е 104), заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), желатин;
• кришечка: пунцовий 4R (Е 124), хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (Е 171), желатин.

Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули. Корпус капсул жовтого кольору, кришечка оранжевого кольору. Вміст капсул ‒ порошок білого кольору.

Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Аналоги піримідину.

Код АТХ L01В С03.

Фармакодинаміка

Тегафур та його натрієва сіль мають протипухлинну дію і за біологічними ознаками багато в чому нагадують 5-фторурацил. Тегафур можна розглядати як транспортну форму 5-фторурацилу, що утворюється в організмі внаслідок активації тегафуру мікросомальними ферментами печінки. Метаболіт довго циркулює в організмі, забезпечуючи таким чином високу ефективність препарату.

У процесі метаболізму 5-фторурацилу утворюється 5-фтор-2'-дезоксиуридин-5'-монофосфат, який значно зменшує активність тимідилсинтетази. У таких умовах утворюється дефіцит тимідин-5'-монофосфату [який можна вважати специфічним попередником дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК)], що зупиняє процес поділу клітин, у тому числі злоякісних. До того ж, інший метаболіт 5-фторурацил-5-фторуридин-5'-трифосфат включається до ланцюга рибонуклеїнової кислоти (РНК) та заміщує урацил, що супроводжується також і порушеннями дії РНК. Тегафур спричиняє більш виражені порушення біосинтезу, ніж 5-фторурацил. Це вказує на те, що тегафур діє не тільки як транспортна форма 5-фторурацилу, а й самостійно. В основі цитостатичного ефекту тегафуру лежить його здатність втручатися у метаболізм РНК пухлинних клітин (з невеликою проліферацією), які повільно зростають. До таких пухлин належать аденокарциноми травного тракту.

Найкращі результати отримані при застосуванні тегафуру для лікування пухлин шлунково-кишкового тракту (шлунка, товстої і прямої кишки) та раку молочної залози. Тривалість ремісії у більшості хворих на рак шлунка становить 1,5-2 місяці. Тривалість ремісії у випадку раку прямої та товстої кишки становить 5-8 місяців; при раку молочної залози – 10-9 місяців.

Тегафур має позитивний лікувальний ефект у випадках злоякісних пухлин жовчовивідних протоків, підшлункової залози, сечовивідної системи, а також при шкірній лімфомі та дифузному нейродерміті. Тегафур ефективний у комплексній терапії раку шийки матки [в поєднанні з променевою терапією та хіміотерапією (цисплатин, кселода та лаферон)].

В експериментах на тваринах виявлена висока протипухлинна ефективність тегафуру. Більшу чутливість до тегафуру виявили у багатьох експериментальних пухлинах (наприклад, пухлини молочної залози, саркоми 180, карциносаркоми Вокера, меланоми Гардинга-Пассі). Тегафуру властива сильна протипухлинна дія щодо лейкемії L-1210, гемацитобластозу Ла та лімфолейкозу, в той час як лімфосаркома Пліса, саркома Єнсена, карцинома NК і аденокарцинома 755 менш чутливі. Лейкемія Р-388, L-5178, легенева карцинома Люїса, меланома В16 та саркома 45 резистентні до тегафуру.

Лікарський засіб має також протизапальну та аналгетичну дію, зменшує свербіж.

Фармакокінетика

В основі фармакокінетичних властивостей тегафуру лежить його висока ліпофільність (у 250 разів перевищує ліпофільність 5-фторурацилу).

Всмоктування: при прийомі всередину тегафур швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (ШКТ), максимальної концентрації досягає через 3 години та виявляється в крові щонайменше протягом 24 годин після його одноразового введення.

Розподіл: препарат швидко проходить крізь біологічні мембрани та поширюється по всьому організму, у тому числі і в тканину мозку. Біодоступність тегафуру у травному тракті у 3 рази більша, ніж у 5-фторурацилу.

Біодоступність перорально та внутрішньовенно застосованого тегафуру схожа (площа під кривою концентрації та часу відповідно 668 та 510 нг/мл/год).

Метаболізм та виведення: тегафур метаболізується у печінці з утворенням метаболітів, серед яких центральне місце займає фармакологічно активний 5-фторурацил. Виділення 5-фторурацилу з молекули тегафуру залежить від дози та виду введення; концентрація у плазмі крові 0,1-1 мг/мл зберігається протягом 48-96 годин. Біоактивація здійснюється не тільки в печінці, а й може носити і локальний характер у пухлинній тканині, що відрізняється підвищеним вмістом цитозольних гідролітичних ферментів.

Тегафур головним чином виводиться з організму з сечею і тільки 0,8 % ‒ з фекаліями. В експериментах доведено, що у сечі 60 % припадає на незмінений тегафур, 10 % ‒ на 5-фторурацил та всього 5 % ‒ на активні метаболіти тегафуру. Через 12 годин відбувається значне зменшення кількості активної речовини, тому рекомендується застосовувати тегафур з інтервалом 12 годин.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів.

Пацієнтам літнього віку тегафур слід застосовувати з обережністю у зв'язку з можливим порушенням діяльності печінки, нирок і серця, а також з можливою наявністю супутніх захворювань.

Для дітей і підлітків безпека та ефективність застосування тегафуру не встановлена.

У пацієнтів з порушенням функцій нирок та/або печінки при застосуванні тегафуру слід контролювати діяльність цих органів. При тяжкій нирковій та/або печінкової недостатності тегафур застосовувати не слід.

Рак товстої та прямої кишки, шлунка, молочної залози, рак шийки матки, шкірні лімфоми.

Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу;

Термінальна стадія хвороби;

Гострі профузні кровотечі;

Тяжкі функціональні порушення печінки та/або нирок;

Лейкопенія (менше 3 × 10⁹/л), тромбоцитопенія (менше 100 × 10⁹/л) та анемія (рівень гемоглобіну менше 30 од.).

Висока ефективність та відносно добра переносимість дозволяє включати тегафур у схеми комбінованої терапії. У випадку комбінованої хіміотерапії тегафур з успіхом заміщує 5-фторурацил.

Комбінована хіміотерапія більш ефективна для тих пацієнтів, які до цього не отримували специфічне лікування тегафуром. У результаті комбінованої хіміотерапії неоперабельні пухлини можуть стати операбельними, до того ж під час довготривалої ремісії метастази регресують.

Цитостатичній дії тегафуру сприяють урацил, тимідин, метотрексат, цисплатин, Н-(фосфатацетил)-Л-аспарагінова кислота, лейковорин, тамоксифен та інші протипухлинні препарати, у яких немає перехресної резистентності до тегафуру.

Комбінація тегафуру з лейковорином забезпечує у пацієнтів, хворих на рак шлунково-кишкового тракту, більшу ефективність терапії та кращу переносимість побічних явищ.

Одночасне застосування тегафуру, неспецифічних імуномодуляторів та засобів, які підвищують захисні властивості організму (левомізолу, інтерферону), чинить сприятливу дію.

У певних умовах тегафур можна застосовувати як допоміжний засіб при променевій терапії. Найкращі результати від терапії отримані у пацієнтів з невеликими обмеженими пухлинами шлунка та прямої кишки.

При одночасному застосуванні тегафуру та фенітоїну може посилюватися дія фенітоїну.

Тегафур не можна одночасно застосовувати з противірусним препаратом соривудином та його хімічним аналогом бривудином, оскільки ці речовини збільшують токсичність тегафуру.

Одночасне застосування тегафуру та кумаринів (варфарин) може посилити антикоагулянтний ефект варфарину, тому у пацієнтів, які застосовують тегафур та варфарин, слід регулярно контролювати протромбіновий час або МНВ (міжнародне нормалізоване відношення).

Одночасне застосування філграстиму та тегафуру може посилити тяжкість нейтропенії.

Метронідазол може збільшити ризик розвитку токсичних ефектів тегафуру.

Тегафур, який є цитотоксичним препаратом, не можна призначати одночасно з клозапіном (ризик розвитку агранулоцитозу).

При призначенні тегафуру слід звертати особливу увагу на пацієнтів з порушеннями функцій кровотворення, печінки та нирок, метаболізму глюкози, з виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки, зі схильністю до геморагій, інфекційних захворювань. Регулярно слід контролювати картину крові, функціональний стан печінки та нирок. При тривалому застосуванні лікарського засобу його побічна дія посилюється.

Частим побічним явищем застосування тегафуру є діарея. За пацієнтами з вираженою діареєю слід ретельно наглядати і призначати рідину та електролітно-замісну терапію для запобігання можливого летального зневоднення.

Запаморочення, нудота та блювання зменшуються при фракціюванні добової дози. При розвитку серйозних побічних ефектів необхідно припинити застосування препарату.

Слід мати на увазі, що препарат пригнічує репродуктивну функцію пацієнта.

До складу кришечки капсули входить барвник ‒ пунцовий 4R (Е 124), який може спричинити алергічні реакції.

Немає клінічних досліджень про застосування тегафуру у період вагітності. Тегафур, подібно до інших цитостатичних засобів, може несприятливо впливати на плід, тому його застосування у період вагітності протипоказано.

Жінкам репродуктивного віку та чоловікам під час застосування препарату та протягом 3 місяців після припинення застосування необхідно користуватися ефективним протизаплідним засобом.

Невідомо, чи проникає тегафур у грудне молоко. Якщо терапія тегафуром необхідна для матері, годування дитини груддю має бути припинено.

Якщо при застосуванні тегафуру виникають сонливість або запаморочення, слід утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Капсули застосовувати всередину за 1 годину до або після їди. Дозу підбирати індивідуально залежно від переносимості препарату пацієнтом.

Монотерапія тегафуром

При пероральному застосуванні добова доза тегафуру становить 20-30 мг/кг маси тіла (1,2-1,6 г або 3-4 капсули), але її можна збільшити до 2 г (5 капсул); дозу поділити на 2 прийоми і приймати кожного дня кожні 12 годин або 2-4 рази на добу. Курсова доза при прийомі всередину становить 30-40 г. Тривалість лікувального курсу зазвичай становить 28 днів, інтервал між курсами ‒ 7 днів.

Пацієнтам літнього віку, пацієнтам з печінковою та/або нирковою недостатністю, у випадку тривалої терапії, а також на пізніх стадіях захворювання дозу тегафуру слід зменшити.

У схемах комбінованої терапії та як доповнення при променевій терапії тегафур застосовувати в дозі, яка дорівнює або менша за дозу, що застосовується при монотерапії.

При хіміопроменевій терапії раку шийки матки застосовувати 800-1200 мг тегафуру 2 рази на день. Залежно від індивідуальної переносимості хіміопроменевої терапії добову дозу тегафуру збільшувати протягом курсу лікування від 800 до 1200 мг за 2 прийоми (12-20 мг/кг тегафуру на добу при середній масі пацієнта 60 кг). Точну дозу тегафуру при радіомодифікації встановлює лікар залежно від маси тіла та супутніх захворювань пацієнта.

Діти.

Безпека застосування тегафуру дітям та підліткам не доведена, тому його застосування протипоказано.

Симптоми: підсилення токсичних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ), центральної нервової системи та пригнічення гемопоезу (лейкопенія, анемія).

Лікування: контроль функцій кровотворення протягом не менше 4 тижнів, у разі необхідності проводити симптоматичну терапію.

Специфічний антидот невідомий.

Слід також враховувати порушення діяльності деяких ферментних систем, які беруть участь у метаболізмі тегафуру, внаслідок чого в організмі накопичуються активні метаболіти тегафуру, що призводить до збільшення токсичних ефектів лікарського засобу.

У наступних курсах терапії тегафур гірше метаболізується, про що свідчить виведення з організму значної кількості тегафуру у незміненому вигляді. До того ж пухлина стає більш резистентною до тегафуру.

Побічні дії класифіковані відповідно до систем органів та частоти: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 до < 1/10), нечасто (> 1/1000 до < 1/100), рідко (> 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (> 1/10000), у тому числі окремі випадки.

Інфекції та інвазії.

Рідко: симптоми лейкоенцефаліту.

З боку крові та лімфатичної системи.

Дуже часто: пригнічення кровотворення, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія. Рідко: фебрильна нейтропенія.

З боку імунної системи.

Часто: реакції підвищеної чутливості.

«Фторафур^®» при застосуванні в дозах терапевтичного курсу спричиняє невелику імунодепресивну дію на загальну реактивність організму, на показники неспецифічного клітинного та гуморального імунітету.

З боку метаболізму та харчування.

Часто: дегідратація організму.

З боку нервової системи.

Часто: запаморочення, сонливість, втрата нюху, зміни смаку.

У разі застосування лікарського засобу всередину констатована менша токсичність і слабша інтенсивність побічних дій, особливо це відноситься до небажаних симптомів з боку ЦНС, порівняно із внутрішньовенним застосуванням.

З боку серцевої діяльності.

Дуже рідко: стенокардія, також стенокардія спокою.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння.

Рідко: інтерстиціальна пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Дуже часто: нудота, блювання, анорексія, діарея, кишкові коліки, особливо на початку терапії.

Якщо токсична дія препарату посилюється, необхідно або коригувати добову дозу препарата «Фторафур^®», або припинити його застосування.

Часто: стоматит.

Особливо важкими побічними діями є стоматит та діарея, які зазвичай розвиваються на кінцевому етапі терапії, коли досягається загальна доза препарата «Фторафур^®» 50 г і більше.

Рідко: в особливо важких випадках розвивається виразковий езофагофарингіт, дуоденіт або виразка дванадцятипалої кишки.

Дуже рідко: гострий панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів.

Часто: порушення функції печінки.

Рідко: гострий гепатит.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Часто: дерматит з макулопапульозними висипами, що сверблять; випадіння волосся, пошкодження нігтів, суха шкіра.

З боку нирок і сечовивідних шляхів.

Рідко: порушення функції нирок.

У разі порушень функції нирок в організмі можуть накопичуватися метаболіти тегафуру, які іноді спричиняють збільшення токсичної дії препарату.

Лабораторні дослідження.

Часто: підвищення рівня аланінамінотрансферази (АлАТ) і аспартатамінотрансферази (АсАТ).

Препарату «Фторафур^®» не властива кумуляція токсичної дії.

4 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Зберігати в оригiнальній упаковцi для захисту вiд дiï свiтла.

Зберігати при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 100 капсул в контейнері; по 1 контейнеру в коробці з картону.

За рецептом.

АТ «Гріндекс», Латвія.

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія. Телефон/факс: +371 67083205/+371 67083505. Електронна пошта: grindeks@grindeks.lv.

АТ «Гріндекс».

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.