Гриппоцитрон кідс оранж порошок для орального розчину в пакетах по 4 г 10 шт

Жарознижуючий, знеболюючий, антигістамінний, судинозвужувальний комбінований препарат, дія якого обумовлена властивостями компонентів, що входять до його складу.

Ацетамінофен (парацетамол) має жарознижувальну, знеболювальну та слабку протизапальну дію. Ацетамінофен переважно пригнічує синтез простагландинів у ЦНС і меншою мірою впливає на периферичну нервову систему, блокуючи проведення больових імпульсів.

Феніраміну малеат - антигістамінний засіб, блокатор гістамінових H ₁ -рецепторів на ефекторних клітинах, зменшує проникність судин, попереджає розвиток набряку тканин, знижує вираженість місцевих ексудативних процесів, усуває сльозотечу, свербіж на ділянці очей і носа.

Фенілефрину гідрохлорид - симпатоміметик, який більшою мірою стимулює α-адренорецептори, чинить судинозвужувальну дію, зменшує набряк слизової оболонки носа і придаткових пазух.

Аскорбінова кислота компенсує підвищену потребу у вітаміні С при респіраторних інфекціях, посилює неспецифічну резистентність організму.

Ацетамінофен швидко і майже повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті, проходить через плацентарний бар'єр, незначна частина виділяється в грудне молоко. 95% ацетамінофену метаболізується в печінці шляхом сульфо- та глюкуронокон'югаціі, а також окислення системою цитохром Р450. Т _½ становить 1-4 ч. З _mах - 3-4 ч. Виводиться нирками, в основному у вигляді метаболітів, 3% препарату виводиться в незміненому вигляді.

Феніраміну малеат добре абсорбується після застосування всередину. Біотрансформація відбувається в печінці шляхом окислення системою цитохромів Р450, Т _½ становить 16-18 год після застосування всередину. 70-83% виводяться нирками в незміненому стані та у вигляді метаболітів.

Дія фенілефрину гідрохлориду настає швидко після застосування і триває приблизно 20 хв. Біотрансформація відбувається в печінці або шлунково-кишкового тракту. Виводиться нирками.

Кислота аскорбінова швидко абсорбується в шлунково-кишковому тракті. Рівень зв'язування з білками плазми низький. Накопичується в плазмі крові та клітинах, найвища концентрація відзначається в залізистих тканинах. Біотрансформація відбувається в печінці. Виводиться у вигляді метаболітів і в незміненому вигляді нирками.

Симптоматичне лікування інфекційно-запальних захворювань (грип, ГРВІ, простудні захворювання), що супроводжуються підвищеною температурою тіла, ознобом, головним болем, нежитем, набряком слизової оболонки носа (ринітом), чханням і болем у м'язах (ломота), а також алергічного риніту, ринофарингіту , також застосовують з метою підвищення ефективності імунного захисту організму.

Застосовувати всередину. перед застосуванням вміст 1 пакета розчинити в склянці кип'яченої гарячої води (не в окропі);

ГРІППОЦІТРОН ХОТ ЛИМОН; ГРІППОЦІТРОН ХОТ ОРАНЖ; ГРІППОЦІТРОН ФОРТЕ.

Всередину дорослим і дітям у віці 12 років (Гріппоцітрон Хот лимон) і 14 років (Гіппоцітрон Фрот) по 1 пакетику кожні 4-6 год, але не більше 3 пакетів на добу. Приймати теплим. Тривалість лікування - до 5 днів.

ГРІППОЦІТРОН КІДС ЛИМОН; ГРІППОЦІТРОН КІДС ОРАНЖ.

Разова доза для дітей у віці 2-5 років - вміст 1 пакета, для дітей у віці 6-12 років - вміст 2 пакетів. При необхідності повторюють прийом кожні 4-6 год, але не більше 4 пакетів на добу. Загальна тривалість лікування не повинна перевищувати 5 днів. Подальше застосування можливе лише під наглядом лікаря.

Гіперчутливість до компонентів препарату, тяжка печінкова і / або ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, глаукома, епілепсія, захворювання крові, ПІЛОРОДУОДЕНАЛЬНИМИ обструкція, обструкція шийки сечового міхура.

ГРІППОЦІТРОН ХОТ ЛИМОН; ГРІППОЦІТРОН ХОТ ОРАНЖ; ГРІППОЦІТРОН ФОРТЕ.

Важкі серцево-судинні захворювання, виражена АГ, шлуночковатахікардія, аденома передміхурової залози з утрудненим сечовипусканням, стенозуючих виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, захворювання легенів (включаючи бронхіальну астму), схильність до ангіоспазму. Період вагітності та годування груддю.

ГРІППОЦІТРОН КІДС ЛИМОН; ГРІППОЦІТРОН КІДС ОРАНЖ.

Препарат протипоказаний в таких випадках:

• синдром Жильберта (переміжна доброякісна жовтяниця, яка виникає внаслідок дефіциту глюкуронілтрансферази);
• тяжкі порушення серцевої провідності;
• некомпенсированная серцева недостатність;
• гіпертиреоз;
• непереносимість фруктози;
• синдром мальабсорбції глюкози-галактози;
• тромбоз;
• тромбофлебіт;
• схильність до тромбозу;
• виражена гіпербілірубінемія;
• синдром Дубина - Джонсона;
• порушення кровотворення;
• виражена лейкопенія;
• анемія;
• виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії загострення;
• вік до 2 років.

Не застосовувати разом з інгібіторами МАО та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.

Гріппоцітрон хот лимон; гріппоцітрон хот оранж; гріппоцітрон форте.

Можливі: сонливість, запаморочення, сухість у роті або горлі, стомлюваність, головний біль, безсоння, дратівливість або нервозність, тахікардія і відчуття серцебиття, алергічні реакції (шкірний висип, свербіж, кропив'янка); рідко (переважно у дітей) - збудженість і порушення сну.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, запор, діарея або метеоризм.

Побічні реакції, пов'язані з дією парацетамолу: алергічні реакції: рідко - кропив'янка, свербіж, висипання на шкірі, висип на слизових оболонках, ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку центральної нервової системи: психомоторне збудження і порушення орієнтації (зазвичай розвивається при прийомі у високих дозах).

З боку шлунково-кишкового тракту: рідко - біль в епігастральній ділянці, нудота, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект); при тривалому застосуванні, особливо у великих дозах, можлива гепатотоксична дія.

З боку органів кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія; в одиничних випадках - агранулоцитоз; при тривалому застосуванні, особливо у високих дозах, можлива анемія (гемолітична і апластична), панцитопенія, метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія.

З боку сечовидільної системи: при тривалому застосуванні, особливо у високих дозах, можлива нефротоксична дія (в тому числі ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

Інша: зрідка - зниження рівня артеріального тиску; у пацієнтів з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти (при БА) іноді - реакції гіперчутливості.

Побічні реакці, пов'язані з симпатомиметическим дією фенілефрину: незначне підвищення артеріального тиску (особливо у пацієнтів з АГ), рефлекторна брадикардія, мідріаз; затримка сечі та утруднення сечовиділення; можливий вплив на ендокринну та інші системи, які беруть участь у метаболізмі.

Побічні реакці, пов'язані з периферичним антихолінергічною впливом феніраміну: сухість у роті, сухість слизової оболонки очей, затримка сечовипускання, утруднення сечовиділення у чоловіків.

Побічні реакці, пов'язані з центральним впливом феніраміну: сонливість, в поодиноких випадках - кома, епілептичні напади, дискінезія, зміна поведінки. У разі виникнення будь-яких незвичних реакцій слід обов'язково проконсультуватися з лікарем щодо подальшого застосування препарату.

ГРІППОЦІТРОН КІДС ЛИМОН; ГРІППОЦІТРОН КІДС ОРАНЖ

Відзначаються такі небажані ефекти після тривалого застосування в кількостях, які перевищують рекомендовані добові дози:

з боку крові та лімфатичної системи - анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль в області серця), гемолітична анемія (в разі, якщо у пацієнта є дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), тромбоцитопенія, тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритроцитопенія, нейтрофільний лейкоцитоз, бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів;

з боку шлунково-кишкового тракту - нудота, блювання, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастральній ділянці, гіперсалівація, зниження апетиту, печія, діарея, порушення функції печінки, гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми, ушкодження інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія) та порушення синтезу глікогену аж до розвитку цукрового діабету;

з боку гепатобіліарної системи - підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект);

з боку імунної системи - анафілаксія, реакції гіперчутливості;

з боку нервової системи - головний біль, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, відчуття страху, порушення сну, сонливість, безсоння, сплутаність свідомості, в окремих випадках - кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки;

з боку серцево-судинної системи - тахікардія, рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці, підвищення артеріального тиску, аритмія, дистрофія міокарда (дозозалежний ефект при тривалому застосуванні);

з боку нирок і сечовивідних шляхів - ниркова колька і інтерстиціальнийнефрит, затримка сечі та утруднення сечовипускання, асептична піурія, при тривалому застосуванні у високих дозах: ушкодження гломерулярного апарату нирок, кристалурія, утворення уратних, цистинових і / або оксалатних конкрементів у нирках і сечовивідних шляхах ;

з боку зорового аналізатора - порушення зору і акомодації, сухість очей, мідріаз;

з боку шкіри та підшкірних тканин - свербіж, висипи на шкірі та слизових оболонках (еритема, кропив'янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема (в тому числі синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла);

загальні: порушення обміну цинку, міді.

Діти: гріппоцітрон хот лимон, гріппоцітрон хот оранж - не застосовують у дітей віком до 12 років. гріппоцітрон форте - не застосовують у дітей віком до 14 років. гріппоцітрон кідс лимон; гріппоцітрон кідс оранж - застосовують у дітей у віці від 2 до 12 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. При застосуванні препарату не рекомендується керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами, оскільки він здатний викликати сонливість. Слід захищати дітей від діяльності, що вимагає підвищеної концентрації уваги, протягом 4 год після застосування препарату. ГРІППОЦІТРОН ХОТ ЛИМОН; ГРІППОЦІТРОН ХОТ ОРАНЖ; ГРІППОЦІТРОН ФОРТЕ.

Фенілефрин може привести до хибнопозитивного результату при допінг-контролі у спортсменів.

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Тільки лікар вирішує питання щодо можливості прийому препарату в таких випадках:

• при АГ, захворюваннях серця і щитоподібної залози, БА та інших хронічних захворюваннях легенів, гіпертрофії передміхурової залози;
• при хронічних захворюваннях печінки та нирок;
• при хронічному алкоголізмі.

Якщо симптоми захворювання після прийому препарату більше 5 днів слід припинити лікування і звернутися за консультацією до лікаря щодо доцільності подальшого застосування препарату і додаткового обстеження.

Не слід перевищувати зазначену в інструкції дозу, а також не можна застосовувати препарат, якщо пошкоджена упаковка пакету.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Препарат протипоказаний в період вагітності. При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Потрібно уникати одночасного застосування з іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, і препаратами, які містять парацетамол. Не рекомендується застосовувати одночасно з седативними або снодійними засобами.

Лікарський засіб має призначатися лікарем тільки після оцінки співвідношення ризик / користь у таких випадках:

• АГ;
• епілепсія;
• оксалатурія;
• розлади сечовипускання.

Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовують протягом тривалого періоду, необхідно здійснювати контроль функціонального стану печінки та картини периферичної крові.

Необхідно проконсультуватися з лікарем щодо можливості застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок і печінки. Одночасний прийом препарату з лужними напоями зменшує всмоктування аскорбінової кислоти, тому не слід його запивати лужною мінеральною водою. Також всмоктування кислоти аскорбінової може порушуватися при кишкової дискінезії, ентерит і ахілії.

У разі застосування будь-яких інших лікарських засобів необхідно проконсультуватися з лікарем щодо можливості застосування препарату. лікарський засіб підсилює ефекти інгібіторів мао, седапрепаратов, етанолу. не рекомендується одночасний прийом з мао або раніше ніж через 2 тижні після припинення їх застосування. препарат знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, підсилює α-адреностимулюючу активність фенілефрину. ризик гепатотоксичної дії препарату посилюється при одночасному застосуванні барбітуратів, трициклічних антидепресантів, рифампіцину, ізоніазиду, а також при вживанні алкоголю. одночасне застосування з кортикостероїдами підвищує ризик розвитку глаукоми у генетично схильних хворих, з нестероїдними протизапальними препаратами - ризик побічних реакцій.

Антидепресанти, протипаркінсонічні та антипсихотичні лікарські засоби, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, запору, сухості в роті. Тривалий прийом протисудомних препаратів може знизити ефективність парацетамолу. Парацетамол з боку сечовидільної системи знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів, підвищує дію непрямих антикоагулянтів, подовжує Т _½ хлорамфеніколу. Парацетамол і пробенецін спільно впливають на метаболізм. Фенілефрин може бути причиною небажаних реакцій взаємодії з інгібіторами МАО, блокаторами α- та β-адренорецепторів, антигістамінними препаратами, похідними фенотіазину (прометазин), бронходилататорними симпатомиметическими засобами, трициклічними антидепресантами (іміпрамін), гуанетидином або атропіном, препаратами наперстянки, алкалоїдами раувольфії, індометацином, метилдопой, іншими засобами, що стимулюють центральну нервову систему, і теофіліном. У поодиноких випадках відзначали підвищення судинозвужувального ефекту при одночасному застосуванні із стимуляторами пологів і аритмії - при застосуванні з анестетиками. Можливе значне підвищення артеріального тиску при одночасному в / в введенні алкалоїдів ріжків. Фенірамін посилює дію лікарських засобів, що пригнічують ЦНС (інгібітори МАО, трициклічні антидепресанти, антипаркинсонические засоби, барбітурати, транквілізатори, наркотики), а також алкоголю. Фенірамін може пригнічувати дію антикоагулянтів і взаємодіяти з прогестероном, резерпіном, тіазидними діуретиками. Одночасне застосування пероральних контрацептивів може призвести до зниження ефективності антигістамінного компонента. Етанол посилює седативну дію феніраміну. Трициклічні антидепресанти посилюють симпатоміметичну дію препарату, одночасне призначення галотану підвищує ризик розвитку шлуночкової аритмії.

При перевищенні рекомендованих доз може відзначатися передозування, обумовлена, в основному, дією парацетамолу і фенілефрину.

Симптоми передозування парацетамолу: блідість шкірних покривів, зниження апетиту, нудота, блювота; гепатотоксический ефект, у тяжких випадках розвивається некроз печінки (вираженість некрозу в результаті інтоксикації прямо залежить від ступеня передозування). Перші симптоми гепатотоксичних ефектів можуть з'явитися протягом 24-48 год або пізніше після передозування і включають: нудоту, блювоту, біль в епігастральній ділянці. Розгорнута клінічна картина ураження печінки відзначається через 1-6 днів. Високі дози парацетамолу (10-15 г) можуть викликати розвиток печінкової недостатності. Рідко печінкова недостатність розвивається блискавично і може ускладнюватися нирковою недостатністю (тубулярний некроз).

Симптоми передозування фенілефрину: сонливість, після чого можливе порушення (особливо у дітей), порушення зору, нудота, блювота, головний біль, порушення кровообігу, коматозний стан, судоми, зміна поведінки, підвищення артеріального тиску, брадикардія, атропіноподібний синдром.

Лікування. Відміна препарату, промивання шлунка, прийом активованого вугілля. У важких випадках - пероральний прийом або внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну як антидоту до парацетамолу, моніторинг стану дихальної та кровоносної системи (не можна застосовувати адреналін). У разі появи судом призначають діазепам.

При температурі не вище 25 °C.

діючі речовини: парацетамол, кислота аскорбінова, хлорфенаміну малеат;

1 пакет містить парацетамолу 160 мг, кислоти аскорбінової 50 мг, хлорфенаміну малеату 1 мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна безводна; лактоза, моногідрат; натрію цитрат; сахароза; кремнію діоксид; неотам; поліетиленгліколь 4000; ароматизатор «Апельсин», що містить мальтодекстрин, гуміарабік, кислоту аскорбінову, альфа-токоферол, сірки діоксид (Е 220).

Порошок для орального розчину.

Основні фізико-хімічні властивості: вміст пакету – суміш гранул та порошку білого або майже білого кольору з фруктовим запахом.

Аналгетики та антипіретики. Код АТХ N02B E51.

Фармакодинаміка

Парацетамол виявляє знеболювальний, жарознижувальний і слабкий протизапальний ефект.

Механізм його дії полягає у пригніченні синтезу простагландинів та впливі на центр терморегуляції у гіпоталамусі.

Аскорбінова кислота (вітамін С) як ключовий компонент системи антиоксидантного та імунного захисту підвищує адаптаційні можливості організму, збільшує його опірність до інфекцій; бере активну участь у регуляції окисно-відновних процесів, в обміні вуглеводів, у синтезі стероїдних гормонів, катехоламінів та згортанні крові; посилює синтез колагену, стимулює процеси регенерації, нормалізує проникність капілярів.

Хлорфенаміну малеат – це антигістамінний засіб із класу алкіламінів, блокатор Н1-гістамінових рецепторів. Чинить протиалергічну дію, усуває ринорею, сльозотечу та свербіж в очах і носі. Терапевтичний ефект розвивається протягом однієї години після перорального застосування та триває протягом 24 годин.

Фармакокінетика

Складові препарату метаболізуються незалежно один від одного.

Після перорального застосування парацетамол всмоктується швидко, переважно у верхніх відділах травного тракту. Він швидко розподіляється у тканинах. Зв’язування з білками крові становить менше 10 %. Парацетамол метаболізується переважно у печінці: більша частина зв’язується з глюкуроновою кислотою, менша – із сірчаною кислотою. Період напіврозпаду парацетамолу становить 2–2,5 години. Він подовжується в осіб із захворюваннями печінки. Виводиться парацетамол із сечею (85 % разової дози парацетамолу виводиться протягом 24 годин). Виведення істотно погіршується при порушеннях видільної функції нирок, що може призвести до накопичення в організмі парацетамолу і продуктів його метаболізму.

Аскорбінова кислота активно всмоктується у тонкому кишечнику. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 4 години. З плазми крові легко проникає у лейкоцити, тромбоцити та майже в усі тканини. Піддається біотрансформації у печінці, виводиться із сечею: частково у незміненому стані, частково – у вигляді метаболітів.

Хлорфенаміну малеат метаболізується у печінці. Період напіввиведення становить 8 годин. Хлорфенаміну малеат та його метаболіти виводяться із сечею.

Призначають дітям віком від 2 до 12 років при грипі, гострих респіраторних вірусних інфекціях і застудних захворюваннях для зниження температури, усунення головного болю, болю в м’язах та суглобах, ринореї, чхання, сльозотечі та інших симптомів запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і придаткових пазух носа.

Підвищена індивідуальна чутливість до інгредієнтів препарату або до інших антигістамінних засобів; тяжкі порушення функції печінки (> 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) та/або нирок;

· алкоголізм;

уроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; вроджена гіпербілірубінемія (включаючи синдром Жильбера);

· порушення кровотворення;

захворювання крові; виражена лейкопенія; анемія;

· схильність до тромбозів;

· тяжкі порушення серцевої провідності;

декомпенсована серцева недостатність;

· обструкція шийки сечового міхура;

· пілородуоденальна обструкція;

тромбоз; тромбофлебіт;

· тяжкі форми цукрового діабету;

закритокутова глаукома;

· виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення;

· дитячий вік до 2 років.

Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО. Інгібітори МАО не слід застосовувати разом із антигістамінними засобами через можливість адитивного пригнічення центральної нервової системи (ЦНС). Вони можуть подовжувати та посилювати антихолінергічну дію антигістамінів.

При одночасному застосуванні препарату з іншими лікарськими засобами можливі такі види взаємодій:

уповільнення виведення антибіотиків з організму; протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), рифампіцин та алкоголь посилюють гепато- та нефротоксичність парацетамолу; барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу; тетрациклін збільшує ризик розвитку анемії та метгемоглобінемії, спричиненої парацетамолом;

· при одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку; не застосовувати одночасно з алкоголем;

парацетамол знижує ефективність діуретиків; одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом або рифампіцином підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому;

· посилення ефекту непрямих антикоагулянтів із підвищенням ризику кровотечі;

швидкість всмоктування парацетамолу збільшується при застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшується при застосуванні холестираміну;

· при одночасному тривалому застосуванні з похідними кумаринів (наприклад, із варфарином) може посилювати їх дію з підвищеним ризиком кровотечі; пацієнти, які застосовують пероральні антикоагулянти, повинні проконсультуватися з лікарем, слід контролювати показники згортання крові;

прийом парацетамолу може впливати на результати визначення глюкози у крові за методом глюкозооксидази-пероксидази з аномально високими концентраціями; прийом парацетамолу може впливати на результати визначення сечовини у крові за методом фосфорновольфрамової кислоти;

· тропісетрон та гранісетрон, антагоністи 5-гідрокситриптаміну 3 типу, можуть повністю блокувати знеболювальний ефект парацетамолу внаслідок фармакодинамічної взаємодії;

· одночасне застосування парацетамолу та зидовудину підвищує тенденцію до зменшення кількості лейкоцитів (нейтропенії), тому ці лікарські засоби не слід застосовувати одночасно, якщо інше не рекомендовано лікарем;

абсорбція аскорбінової кислоти знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних засобів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття; аскорбінова кислота при пероральному застосуванні підвищує абсорбцію пеніциліну, тетрацикліну, заліза, підвищує рівень етинілестрадіолу, знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами; одночасний прийом вітаміну С і дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза, особливо у серцевому м’язі, що може призвести до декомпенсації системи кровообігу; вітамін С можна приймати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну; великі дози препарату зменшують ефективність трициклічних антидепресантів, нейролептиків – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну, порушують виведення мексилетину нирками; аскорбінова кислота підвищує загальний кліренс етилового спирту; препарати хінолінового ряду, кальцію хлорид, саліцилати, кортикостероїди при тривалому застосуванні зменшують запаси аскорбінової кислоти в організмі.

Одночасне застосування препарату з такими лікарськими засобами, як снодійні, заспокійливі засоби, нейролептики, транквілізатори, може значно збільшити пригнічувальну дію хлорфенаміну малеату:

Хлорфенамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів. Інгібітори МАО не слід призначати в комбінації з антигістамінними засобами через потенційну сумарну пригнічувальну дію на ЦНС. Вони можуть подовжувати та посилювати антихолінергічні ефекти антигістамінних препаратів.

Слід уникати одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, та лікарськими засобами, що містять парацетамол. Не перевищувати зазначеної дози та тривалість курсу лікування. Одночасне застосування  разом з іншими препаратами, що містять парацетамол, може призвести до передозування. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може призвести до необхідності пересадження печінки або до летального наслідку.

У пацієнтів зі зниженим рівнем глутатіону, наприклад, при тяжких інфекціях, таких як сепсис, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами  метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.

Тривале застосування високих доз може призводити до ураження печінки та нирок; велика кількість лікарських засобів, які застосовують одночасно, алкоголізм, алкогольне ураження печінки, сепсис або цукровий діабет можуть підвищувати ризик гепатотоксичності парацетамолу у терапевтичних дозах.

Слід враховувати, що в пацієнтів із захворюваннями печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Необхідно порадитися з лікарем щодо можливості застосування препарату пацієнтам із порушеннями функції нирок та печінки легкого та середнього ступеня тяжкості.

Цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати одночасно із седативними або снодійними засобами.

Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин чи подібні препарати, які виявляють антикоагулянтний ефект.

Парацетамол може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Препарат повинен призначати лікар тільки після оцінки співвідношення ризик/користь у таких випадках: артеріальна гіпертензія тяжкого ступеня, епілепсія, глаукома, оксалатоурія, розлади сечовипускання, затримка сечі, збільшення простати, астма, бронхіт, тиреотоксикоз, дефіцит глутатіону.

Рекомендовану дозу та тривалість курсу лікування перевищувати не слід. Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовують протягом тривалого періоду, необхідно контролювати функціональний стан печінки та картину периферичної крові.

Дуже рідко повідомлялося про випадки тяжких шкірних реакцій. При почервонінні шкіри, появі висипань, пухирців або лущенні необхідно припинити застосування парацетамолу та негайно звернутися за медичною допомогою.

Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат. З обережністю приймати хворим на цукровий діабет. Одночасний прийом препарату з лужним питтям зменшує всмоктування аскорбінової кислоти, тому не слід запивати порошок лужною мінеральною водою. Також всмоктування аскорбінової кислоти може порушуватися при кишкових дискінезіях, ентеритах та ахілії.

Сірки діоксид (Е 220) рідко може спричиняти реакції гіперчутливості та бронхоспазм.

У разі високої температури тіла або тривалої гарячки, що зберігається протягом 3 днів на тлі застосування препарату, або при появі ознак суперінфекції слід звернутися до лікаря.

Аскорбінова кислота може змінювати результати лабораторних тестів (глюкози, білірубіну крові, активності трансаміназ).

Не приймати препарат з іншими засобами для симптоматичного лікування застуди та грипу, що містять парацетамол або антигістаміни. Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря. Якщо головний біль стає постійним, також слід звернутися до лікаря.

Хлорфенаміну малеат може маскувати симптоми реакцій гіперчутливості та впливати на результати шкірних проб. Тому застосування лікарського засобу слід припинити за кілька днів до проведення цих маніпуляцій.

Не застосовувати.

Через можливість виникнення сонливості після застосування хлорфенаміну малеату, слід утримувати дітей від діяльності, що вимагає підвищеної концентрації уваги протягом 4 годин після застосування препарату.

Застосовувати внутрішньо, незалежно від вживання їжі, попередньо розчинивши вміст пакета у склянці гарячої (не окропу) води. Рекомендована кількість води для розчинення порошку зазвичай становить об’єм, який дитина випиває за 1 прийом (100–200 мл). Разова доза для дітей віком 2–5 років становить вміст 1 пакета, для дітей віком 6–12 років – вміст 2 пакетів. За необхідності повторювати прийом кожні 4–6 годин, але не більше 4 пакетів протягом доби.

Максимальний термін застосування без консультації лікаря – 3 дні. Подальше застосування можливе лише під наглядом лікаря.

Діти.

Не застосовувати дітям віком до 2 років. Необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату дітям віком 2–5 років.

Максимальна доза для дітей становить до 100 мг/кг на добу або 4000 мг на добу.

Про передозування препаратом не повідомлялося. Симптоми передозування лікарським засобом складаються із проявів інтоксикації окремими діючими речовинами.

У пацієнтів із факторами ризику терапевтичні дози парацетамолу можуть спричиняти симптоми передозування при  одночасному застосуванні деяких лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») та при захворюваннях, що підвищують окиснювальний стрес та виснажують запаси глутатіону у печінці (тривале голодування, сепсис, цукровий діабет).

Найбільшим проявом гострої інтоксикації є гепатотоксичність ‒ гепатоцелюлярне ураження, пов’язане зі зв’язуванням активних метаболітів парацетамолу з протеїнами печінкових клітин. У терапевтичних дозах ці метаболіти зв’язуються з глутатіоном та утворюють нетоксичні кон’югати. У разі масивного передозування запаси донорів SH-груп (які сприяють утворенню глутатіону) у печінці виснажуються. Це призводить до накопичення токсичних метаболітів та некрозу гепатоцитів із подальшим порушенням функції печінки, що прогресує до печінкової коми.

Симптомами передозування, зумовленими дією ацетамінофену, у перші 24 години є блідість, нудота, блювання, анорексія, загальна слабкість та абдомінальний біль (біль у животі). Стан хворого може покращуватись протягом 24–48 годин, хоча симптоми можуть зберігатися.

При прийомі великих доз можливе також психомоторне збудження або пригнічення ЦНС, підвищене потовиділення, запаморочення і порушення сну.

Іноді з боку сечовидільної системи спостерігалися нефротоксичність, включаючи ниркову коліку, інтерстиціальний нефрит та гостру ниркову недостатність із гострим некрозом канальців, яка може проявлятися сильним болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. У тяжких випадках можливе ураження печінки (гепатоцелюлярний некроз) та порушення її функції, що може прогресувати до печінкової енцефалопатії, печінкової коми, набряку мозку та мати летальний наслідок. Клінічні ознаки ураження печінки можуть не виявлятися протягом 12–48 годин після передозування. Розмір печінки швидко збільшується. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози, гіпокаліємія та метаболічний ацидоз (включаючи лактоацидоз), підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення білірубіну та збільшення протромбінового індексу, крововиливи. Зменшується кількість сечі, може спостерігатись азотемія легкого ступеня. У дитини ураження печінки може розвинутися після застосування понад 150 мг/кг маси тіла. До частих клінічних проявів, що з’являються через 3–5 діб, належать жовтяниця, гарячка, геморагічний діатез, гіпоглікемія, печінковий запах із рота, печінкова недостатність.

Застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів із факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія)).

Відзначалася також аритмія (порушення серцевого ритму) та панкреатит. При прийомі великих доз з боку ЦНС спостерігалося порушення орієнтації.

При тривалому застосуванні у високих дозах можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Хронічна інтоксикація включає різні ураження печінки. Дані щодо хронічної токсичності та особливо нефротоксичності парацетамолу суперечливі. При тривалому застосуванні слід звернути увагу на  аналіз периферичної крові.

При передозуванні хлорфенаміну малеатом можуть проявлятися атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення температури тіла (гіперпірексія), тахікардія, атонія кишечнику, почервоніння обличчя. Зазвичай спочатку спостерігаються симптоми збудження ЦНС (психомоторне збудження, психоз, галюцинації, тремор, порушення моторної координації, гіперрефлексія, судоми), а потім – пригнічення, сонливість, порушення свідомості, які супроводжуються розладами дихання та порушенням роботи серцево-судинної системи (порушення серцевого ритму, екстрасистолія, зменшення частоти пульсу, зменшення артеріального тиску аж до судинної недостатності та летального наслідку).

Невідкладна допомога при отруєнні антигістамінними засобами полягає у симптоматичному та підтримувальному лікуванні, включаючи штучну вентиляцію легень.

Невідкладна допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню до відділення інтенсивної терапії, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Слід забезпечити постійний моніторинг життєвих функцій, лабораторних даних та стану серцево-судинної системи. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Промивання шлунка необхідно провести протягом 6 годин після підозрюваного передозування ацетамінофену. Гемодіаліз та гемоперфузія сприяють виведенню речовини. Цитотоксичні ефекти можна зменшити шляхом введення донорів SH-груп (метіоніну перорально або цистеаміну чи N‑ацетилцистеїну внутрішньовенно) протягом 10 годин після передозування, оскільки вони зв’язуються з активними метаболітами та сприяють детоксикації. N‑ацетилцистеїн може бути ефективним до 48 годин після отруєння. Ефективність антидоту різко знижується після цього періоду.

Симптоми передозування аскорбіновою кислотою. Немає даних, що цей лікарський засіб може призводити до передозування, якщо застосовується згідно з рекомендаціями. При одноразовому застосуванні надмірних доз препарату можливі нудота, блювання, здуття і біль у животі, свербіж, висип на шкірі, підвищена збудливість. При тривалому застосуванні у високих дозах можливі пригнічення інсулярного апарату підшлункової залози (необхідно контролювати її функцію), розвиток циститу, прискорення утворення конкрементів (уратів, оксалатів). Ефекти передозування аскорбіновою кислотою можуть бути віднесені до гепатотоксичності тяжкого ступеня внаслідок передозування парацетамолом.

Високі дози аскорбінової кислоти (більше 3 000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади.

Лікування: промити шлунок, дати хворому лужний напій, активоване вугілля або інші абсорбенти.

У більшості випадків лікарський засіб переноситься добре.

Можуть спостерігатися такі небажані ефекти:

З боку системи крові: анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, диспное, серцевий біль), гемолітична анемія (у разі, якщо пацієнт має дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), тромбоцитопенія, тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, синці або кровотечі;

З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших НПЗЗ;

З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, блювання, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастральній ділянці, гіперсалівація, зменшення апетиту, печія, діарея;

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми, ушкодження інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія) та порушення синтезу глікогену аж до появи цукрового діабету;

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект);

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (включаючи алергічні реакції), анафілактичні реакції та анафілактичний шок;

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, відчуття страху, розлади сну, сонливість, безсоння, сплутаність свідомості, кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки;

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці, підвищення артеріального тиску, аритмія, дистрофія міокарда (дозозалежний ефект при тривалому застосуванні);

З боку сечовидільної системи: ниркова коліка та інтерстиціальний нефрит, затримка сечі та утруднення сечовипускання, асептична піурія; при тривалому застосуванні у високих дозах: ушкодження гломерулярного апарату нирок, кристалурія, утворення уратних, цистинових та/або оксалатних конкрементів у нирках та сечовивідних шляхах;

З боку обміну речовин: порушення обміну цинку, міді, гіпокаліємія;

З боку органів зору: порушення акомодації, сухість очей, мідріаз, порушення зору, підвищення внутрішньоочного тиску;

З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висипання на шкірі та слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритема, кропив’янка), алергічний та ангіоневротичний набряк, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, локальний медикаментозний дерматит, мультиформна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), включаючи летальний наслідок.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 4 г у пакетах № 5, № 10 у коробці.

Без рецепта.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.