Індапен SR таблетки вкриті оболонкою з модіфікованим вивільненням по 1,5 мг 2 блістера по 15 шт

Фармакодинаміка. индапамид є діуретичним лікарським засобом. він відноситься до групи Нетіазидні сульфонамідних похідних і містить індоловой кільце. за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. подібно тіазидних діуретиків діє в проксимальної частини дистальних звивистих канальців нефрона, де викликає посилене виділення натрію і хлоридів і, в меншій мірі, калію і магнію, таким чином збільшуючи обсяг виділеної сечі.

Гіпотензивний ефект індапаміду зберігається протягом 24 год. Такий ефект характерний для доз з помірним діуретичним дією.

Антигіпертензивні властивості індапаміду полягають в поліпшенні еластичності артерій і зменшенні опору дрібних артерій і ОПСС.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Для тиазидов і тіазидоподібних діуретиків встановлена доза, вище якої терапевтичний ефект не посилюється, але одночасно підвищується ймовірність появи побічних ефектів. Отже, якщо проведене лікування було неефективним, не слід підвищувати дозу лікарського засобу.

Індапамід також не впливає на концентрацію ліпідів (загального ХС, ХС ЛПНЩ і ТГ) чи не порушує метаболізм глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом і АГ.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Індапамід повільно вивільняється з таблетки та повністю всмоктується в травному тракті. Їжа незначною мірою прискорює всмоктування, але не впливає на кількість абсорбованого лікарського засобу.

C _max индапамида в плазмі крові досягається через 1-2 години після перорального прийому. Багаторазовий прийом сприяє зменшенню різниці концентрації лікарського засобу в плазмі крові в інтервалах між прийомами, але є індивідуальні відмінності.

Розподіл Индапамид на 79% зв'язується з білками плазми крові. T _½ в фазі елімінації становить 14-24 год (в середньому 18 год). Стан насичення досягається через 7 днів. Прийом повторної дози не призводить до накопичення лікарського засобу.

Виведення Индапамид виводиться з організму переважно з сечею (70%) і калом (22%) у вигляді неактивних метаболітів. Тільки 5-7% дози виводиться з сечею в незміненому вигляді.

У пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не відрізняються.

Аг.

Індапен sr призначений для перорального застосування.

Індапен SR застосовують по 1 таблетці на добу, бажано вранці.

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою.

При застосуванні індапаміду в високих дозах препарат не чинить більшого антигіпертензивної дії, але одночасно посилюється діуретичний ефект.

Пацієнти з печінковою недостатністю. У пацієнтів з порушенням функції печінки застосування тіазидоподібних діуретиків може викликати енцефалопатію, особливо при порушеннях електролітного балансу. У такому випадку застосування діуретиків слід негайно припинити.

При печінковій недостатності тяжкого ступеня застосування лікарського засобу протипоказано.

Пацієнти з нирковою недостатністю. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 30 мл/хв) застосування засобу протипоказано. Тіазиди та споріднені лікарські засоби максимально ефективні при нормальній функції нирок або легкого ступеня ниркової недостатності.

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку концентрацію креатиніну в плазмі крові слід скоригувати з урахуванням віку, маси тіла і статі хворого. Індапен SR можна застосовувати у пацієнтів похилого віку тільки при нормальній функції нирок або легкого ступеня ниркової недостатності.

Підвищена чутливість до індапаміду та інших сульфонамідів і / або інших речовин, що входять до складу препарату. тяжка ниркова недостатність (анурія). печінкова енцефалопатія і важкі порушення функції печінки. гіпокаліємія. період вагітності та годування груддю. дитячий вік.

Під час лікування виявляли представлені нижче побічні ефекти, які розподілялися по частоті наступним чином: дуже часто (≥1 / 10); часто (≥1 / 100, 1/10); нечасто (≥1 / 1000, 1/100); рідко (≥1 / 10 000, 1/1000); дуже рідко (1/10 000), частота невідома (частоту неможливо оцінити на основі існуючих даних).

Споріднені діуретики, в тому числі індапамід, можуть викликати небажані ефекти, зазначені нижче.

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

З боку нервової системи: рідко - запаморочення, стомлюваність, головний біль, парестезії, астенія.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - аритмія, артеріальна гіпотензія.

З боку шлунково-кишкового тракту: рідко - нудота, блювота, запор, сухість у роті, нечасто - блювання, дуже рідко - панкреатит.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: дуже рідко - ниркова недостатність.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко - порушення функції печінки, частота невідома - при наявності печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії.

З боку шкіри та підшкірної тканини: реакції гіперчутливості, головним чином з боку шкіри, у пацієнтів, які мають схильність до алергічних та астматичних реакцій: часто - макропапулезние висипання, нечасто - пурпура, дуже рідко - ангіоневротичний набряк та / або кропив'янка, токсичний некроліз шкіри , синдром Стівенса - Джонсона; частота невідома - можливе загострення існуючого системного червоного вовчака. Повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості.

Лабораторні показники. У частини пацієнтів відзначали гипокалиемию (концентрація калію 3,4 ммоль / л). Концентрація калію 3,2 ммоль / л виявлено у деяких пацієнтів через 4-6 тижнів лікування. Через 12 тижнів лікування індапамідом концентрація калію в плазмі крові знизилася, в середньому на 0,23 ммоль / л.

Дуже рідко - гіперкальціємія; частота невідома - зниження концентрації калію особливо небезпечно для пацієнтів з високим ризиком розвитку гіпокаліємії; гіпонатріємія з гіповолемією, викликає зневоднення (ризик зневоднення підвищений у пацієнтів похилого віку та хворих з серцевою недостатністю) і зниження артеріального тиску в положенні стоячи. Одночасна втрата іонів хлору може призводити до незначно вираженого вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу і підвищеної концентрації сечової кислоти та глюкози в крові. У пацієнтів з цукровим діабетом або подагрою слід враховувати доцільність застосування діуретичних лікарських засобів.

У пацієнтів з печінковою недостатністю споріднені діуретики можуть прискорювати розвиток печінкової енцефалопатії. в разі появи симптомів печінкової енцефалопатії застосування індапаміду слід негайно припинити.

Фотосенсибілізація. Можливі прояви фотосенсибілізації, викликані застосуванням тіазиднихдіуретиків і тіазидоподібних лікарських засобів. Якщо під час лікування з'являється реакція фотосенсибілізації, прийом препарату слід припинити. При необхідності повторного застосування діуретика рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри, на які можуть діяти сонячні промені або штучне ультрафіолетове опромінення.

Водно-електролітний баланс

Концентрація натрію в плазмі крові. Перед початком лікування, а потім періодично треба контролювати концентрацію натрію в плазмі крові. Будь-яка терапія діуретиками може призвести до гіпонатріємії, іноді з серйозними наслідками. Зниження концентрації натрію в початковий період можливе без симптомів, тому також слід регулярно контролювати його концентрацію. У осіб похилого віку або пацієнтів з цирозом печінки такі дослідження слід проводити частіше.

Концентрація калію в плазмі крові. Зниження рівня калію в плазмі крові з виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Ризик виникнення гіпокаліємії (3,4 ммоль / л) повинен бути попереджений у певних категорій пацієнтів високого ризику.

Особливо обережно слід призначати такі препарати хворим, у яких ризик розвитку гіпокаліємії є вище, наприклад особам похилого віку; виснаженим хворим; таким, які брали велику кількість інших лікарських засобів; пацієнтам з цирозом печінки, набряками та асцитом; з ІХС та серцевою недостатністю. При гіпокаліємії зростає кардиотоксичность препаратів наперстянки та ризик виникнення порушень серцевого ритму. До групи ризику належать хворі із збільшеним інтервалом Q-T, незалежно від того, чи є це порушення вродженим або ятрогенним. Гіпокаліємія, подібно брадикардії, сприяє розвитку серйозних порушень серцевого ритму, особливо тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsades de pointes).

Під час лікування слід регулярно контролювати концентрацію калію в плазмі крові. Перший лабораторний контроль слід провести в 1-й тиждень лікування. При розвитку гіпокаліємії слід поповнювати недолік калію.

Концентрація кальцію в плазмі крові. Тіазидні та споріднені диуретические лікарські засоби можуть зменшувати виведення кальцію з сечею, викликаючи легку тимчасову гиперкальциемію. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком недіагностованого гіперпаратиреозу. В такому випадку слід припинити лікування і обстежити функції паращитовидних залоз у пацієнта.

Концентрація глюкози крові. У пацієнтів з цукровим діабетом, особливо з супутньою гіпокаліємією, слід стежити за концентрацією глюкози крові.

Пацієнти з подагрою. У пацієнтів з гіперурикемією можлива тенденція до зростання частоти нападів подагри.

Ниркова недостатність та діуретики. Тіазиди та споріднені диуретические препарати ефективні лише за умови нормальної функції нирок або її незначного порушення (концентрація креатиніну 25 мг/л, тобто 220 мкмоль/л).

Оцінюючи функцію нирок на підставі концентрації креатиніну, слід враховувати вік, стать і масу тіла пацієнта.

Гіповолемія, спричинена втратою рідини, яка може виникнути на початку диуретического лікування, призводить до зниження швидкості клубочкової фільтрації, що, в свою чергу, викликає підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові. Така тимчасова функціональна ниркова недостатність проходить без наслідків у пацієнтів з нормальною функцією нирок, але водночас може погіршити наявну ниркову недостатність.

Спортсмени. Лікарський засіб може стати причиною недостовірних позитивних результатів антидопінгових тестів у спортсменів.

Допоміжні речовини. Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід застосовувати хворим із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, нестачею лактази (типу Лаппа) або синдромом поганого всмоктування глюкози - галактози.

Період вагітності та годування груддю

Вагітність. Зазвичай вагітним слід уникати прийому діуретиків. Діуретики можна застосовувати при фізіологічних набряках вагітних, оскільки може розвинутися фетоплацентарна ішемія з ризиком порушення росту плода.

Годування грудьми. Індапамід проникає в грудне молоко, тому під час прийому препарату не рекомендується грудне вигодовування.

Діти. З урахуванням відсутності даних з безпеки та ефективності застосування препарату в педіатричній практиці не рекомендується.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. При застосуванні лікарського засобу Індапен і Індапен SR, особливо на початку лікування або при застосуванні додатково до іншого антигипертензивному засобу, можуть з'явитися симптоми, пов'язані зі зниженням артеріального тиску. У такій ситуації рекомендується утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Нерекомендовані комбінації

Літій. Можливе підвищення рівня літію в плазмі крові та поява симптомів передозування внаслідок зменшення виведення літію (як і при дієті без солі). Якщо потрібно призначення діуретика, необхідно проводити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові та адаптувати його дозу.

Лікарські препарати, які слід обережно застосовувати одночасно з індапамідом. Лікарські препарати, що впливають на серцевий ритм і викликають torsades de pointes:

- антиаритмічні препарати IIa класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

- антиаритмічні препарати III класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

- деякі антипсихотичні лікарські засоби: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, тріфлуорперазін), бензаміди (амісульпірід, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол) та інші: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин - при в / в введенні, галофантрин, пентамідин, мізоластин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін - при в / в введенні.

Гіпокаліємія, подібно брадикардії і постійного подовження інтервалу Q-T, призводить до появи torsades de pointes.

У разі необхідності застосування цих лікарських засобів слід спостерігати пацієнта щодо розвитку гіпокаліємії і при необхідності - коригувати концентрацію калію. Потрібно також контролювати концентрацію електролітів в плазмі крові та параметри ЕКГ.

При появі гіпокаліємії разом з індапамідом слід застосовувати лікарські препарати, які не викликають ризику torsades de pointes.

НПЗП (для прийому всередину), в тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2 і великі дози саліцилатів (3 г/добу). Можливе зниження гіпотензивної дії індапаміду.

Підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності у зневоднених пацієнтів (знижена клубочкова фільтрація).

Слід контролювати стан гідратації хворого і функцію нирок.

Інгібітори АПФ. Якщо застосування інгібіторів АПФ починають, коли у хворого спостерігається нестача натрію (особливо у осіб зі стенозом ниркової артерії), виникає ризик різкого зниження артеріального тиску і розвитку гострої ниркової недостатності.

З огляду на те що попереднє лікування діуретиками може викликати дефіцит натрію, при первинній АГ необхідно:

- припинити прийом діуретиків за 3 дні до початку застосування інгібіторів АПФ, а потім, при необхідності, повернутися до прийому діуретика або;

- починати лікування інгібіторами АПФ з низьких доз, поступово підвищуючи їх.

При застійної серцевої недостатності лікування слід починати з низьких доз інгібіторів АПФ, краще після зниження дози діуретика (по можливості).

Протягом 1-го тижня лікування інгібіторами АПФ слід контролювати функцію нирок (концентрацію креатиніну).

Інші лікарські засоби, що спричиняють гіпокаліємію. Амфотерицин В при в / в введенні, ГКС і мінералокортикостероїдів (при прийомі всередину), тетракозактид, проносні лікарські препарати, що стимулюють перистальтику.

Підвищений ризик розвитку гіпокаліємії. Слід контролювати концентрацію калію в плазмі крові, особливо при одночасному лікуванні серцевими глікозидами. Не слід приймати проносні лікарські препарати, що стимулюють перистальтику кишечника.

Баклофен. Посилює антигіпертензивну дію індапаміду.

Слід забезпечити відповідну гідратацію пацієнта і контролювати функцію нирок.

Серцеві глікозиди. Гіпокаліємія є фактором, який сприяє розвитку симптомів токсичності після застосування глікозидів наперстянки, тому слід контролювати концентрацію калію, параметри ЕКГ, а при необхідності - змінити лікування.

Комбіноване лікування, яке потребує уваги

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен). Одночасне застосування цих препаратів, показане деяким пацієнтам, не виключає ризик виникнення гіпокаліємії, а у пацієнтів з нирковою недостатністю або хворих на цукровий діабет може призвести до розвитку гіперкаліємії. Слід контролювати концентрацію калію в плазмі крові та показники ЕКГ, а при необхідності - змінити лікування.

Метформін. Метформін може викликати молочнокислий ацидоз. Ацидоз може розвинутися також при функціональній нирковій недостатності внаслідок застосування діуретиків, особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо концентрація креатиніну в плазмі крові 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) - у жінок.

Рентгеноконтрастні йодовмісні засоби. У разі зневоднення, викликаного діуретиками, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо після застосування йодовмісних рентгеноконтрастного кошти в високих дозах. Перед застосуванням такого засобу потрібно забезпечити належну гідратацію пацієнта.

Трициклічні антидепресанти, нейролептики. Посилення антигіпертензивної дії і ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивна дія).

Солі кальцію. Ризик гіперкальціємії внаслідок погіршення виділення кальцію нирками.

Циклоспорин, такролімус. Ризик підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові без зміни концентрації циклоспорину, навіть без нестачі води або натрію.

Кортикостероїди, тетракозатід (пероральні). Зниження антигіпертензивної дії (затримка натрію і води в результаті дії ГКС).

Ознаками гострого отруєння є водно-електролітні порушення, такі як гіпонатріємія і гіпокаліємія. передозування індапаміду може супроводжуватися нудотою, блювотою, артеріальноюгіпотензією, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, поліурією або олігурією, яка може перейти в анурию, викликану гіповолемією.

Початкові заходи включають швидке виведення прийнятих речовин шляхом промивання шлунка і / або застосування активованого вугілля з наступним відновленням водно-електролітного балансу.

У сухому і захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C. зберігати в недоступному для дітей місці.

діюча речовина: indapamide;

1 таблетка містить індапаміду 1,5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, карбомери, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк;

оболонка Opadry II Pink (33 G24509): гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), лактози моногідрат, макрогол 3000, гліцерол триацетат, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172).

Таблетки, вкриті оболонкою з модифікованим вивільненням.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, блідо-рожеві, круглі, двоопуклі.

Нетіазидні діуретики з помірно вираженою активністю. Антигіпертензивний засіб. Код ATХ С03В А11.

Фармакодинаміка

Індапамід є діуретичним лікарським засобом. Він належить до групи нетіазидних сульфонамідних похідних і містить індолове кільце. За фармакологічними властивостями він близький до тіазидних діуретиків. Подібно до тіазидних діуретиків, діє в проксимальній частині дистальних звитих канальців нефрону, де спричиняє посилене виділення натрію та хлоридів та, меншою мірою, калію і магнію, таким чином збільшуючи обсяг виділюваної сечі.

Гіпотензивна ефективність індапаміду зберігається упродовж 24 годин. Такий ефект властивий дозам з помірною діуретичною дією.

Антигіпертензивні властивості індапаміду полягають у поліпшенні еластичності артерій та зменшенні опору дрібних артерій та загального периферичного опору судин.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Для тіазидів та тіазидоподібних діуретиків установлена доза, вище якої терапевтичний ефект не посилюється, але водночас зростає імовірність появи побічної дії. Отже, якщо проведене лікування було неефективним, не слід збільшувати дозу лікарського засобу.

Індапамід також не впливає на концентрацію ліпідів (загального холестерину, холестерину з ліпідами низької щільності та тригліцеридів), не порушує метаболізм глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом і артеріальною гіпертензією.

Фармакокінетика

Всмоктування

Індапамід повільно вивільняється з таблетки та повністю всмоктується у травному тракті. Їжа незначною мірою прискорює всмоктування, але не впливає на кількість абсорбованого лікарського засобу.

Максимального значення концентрація лікарського засобу в сироватці крові досягає приблизно через 12 годин після введення.

Багаторазовий прийом сприяє зниженню різниці концентрації лікарського засобу в сироватці крові в інтервалах між прийомами, але є індивідуальні розходження.

Розподіл

Індапамід на 79 % зв’язується з білками плазми.

Період напіввиведення у фазі елімінації становить від 14 до 24 годин (у середньому 18 годин).

Стан насичення досягається через 7 днів. Прийом повторної дози не призводить до накопичення лікарського засобу.

Виведення

Індапамід виводиться з організму переважно із сечею (70 %) та калом (22 %) у вигляді неактивних метаболітів. Лише 5-7 % дози виводиться із сечею в незміненому стані.

У пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не відрізняються.

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Підвищена чутливість до індапаміду та/або до інших компонентів препарату або до інших сульфонамідів.

Тяжка ниркова недостатність.

Печінкова енцефалопатія або інші тяжкі порушення функції печінки.

Гіпокаліємія.

Нерекомендовані комбінації

Літій

Можливе підвищення рівня літію у плазмі крові та поява симптомів передозування внаслідок зменшення виведення літію (як і при безсольовій дієті). Якщо потрібне призначення діуретика, необхідно проводити ретельний моніторинг рівня літію у плазмі крові та адаптувати його дозу.

Лікарські препарати, які слід обережно застосовувати одночасно з індапамідом

Лікарські препарати, що впливають на серцевий ритм та спричиняють torsades de pointes:

- група Іa протиаритмічних лікарських засобів (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

- група ІІІ протиаритмічних лікарських засобів (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

- деякі антипсихотичні лікарські засоби:

фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуорперазин), бензаміди (амісульпірид, сульпірид, сультоприд, тіаприд),

бутирофенони (дроперидол, галоперидол);

- інші: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин – при внутрішньовенному введенні, галофантрин, пентамідин, мізоластин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін – при внутрішньовенному введенні.

При застосуванні індапаміду з вищезазначеними лікарськими засобами підвищується ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes – пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (гіпокаліємія є фактором ризику).

Перед призначенням такої комбінації слід перевірити рівень калію та, у разі необхідності, відкоригувати його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, електроліти плазми та ЕКГ. При наявності гіпокаліємії рекомендовано призначати препарати, що не спричиняють виникнення torsades de pointes.

Нестероїдні протизапальні лікарські засоби (для прийому внутрішньо), у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2 та високі дози саліцилатів (≥ 3 г/добу)

Можливе зниження гіпотензивної дії індапаміду.

Підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності у зневоднених пацієнтів (знижена клубочкова фільтрація).

Слід контролювати стан гідратації хворого та спостерігати за функцією нирок.

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)

Якщо застосування інгібіторів АПФ розпочинають, коли у пацієнта спостерігається нестача натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії), виникає ризик різкого зниження артеріального тиску та розвитку гострої ниркової недостатності.

Зважаючи на те, що попереднє лікування діуретиками може спричинити нестачу натрію, при первинній артеріальній гіпертензії необхідно:

- припинити прийом діуретика за три дні до початку прийому інгібіторів АПФ, а потім, у разі необхідності, повернутися до прийому діуретика або

- розпочинати лікування інгібіторами АПФ з малих доз, поступово підвищуючи їх.

При застійній серцевій недостатності лікування слід розпочинати з малих доз інгібіторів АПФ, найкраще після зниження дози діуретика (у разі можливості).

Протягом першого тижня лікування інгібіторами АПФ слід спостерігати за функцією нирок (концентрація креатиніну).

Інші лікарські засоби, що спричиняють гіпокаліємію

Амфотерицин В при внутрішньовенному введенні, глюкокортикостероїди та мінералокортикостероїди (при застосуванні внутрішньо), тетракозактид, проносні лікарські препарати, що стимулюють перистальтику.

Підвищений ризик розвитку гіпокаліємії. Слід контролювати концентрацію калію в сироватці крові, особливо при одночасному лікуванні серцевими глікозидами. Не слід приймати проносні лікарські препарати, які стимулюють перистальтику кишечнику.

Баклофен

Посилює антигіпертензивну дію індапаміду. Слід забезпечити відповідну гідратацію пацієнта і контролювати функцію нирок.

Серцеві глікозиди

Гіпокаліємія є чинником, який сприяє розвитку симптомів токсичності після застосування глікозидів наперстянки, тому слід контролювати концентрацію калію, параметри ЕКГ, а у разі необхідності – змінити лікування.

Комбіноване лікування, яке потребує уваги

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен)

Якщо існує доцільність призначення такої комбінації деяким пацієнтам, не виключається можливість виникнення гіпокаліємії (особливо у хворих на цукровий діабет або з нирковою недостатністю) або гіперкаліємії. Слід проводити моніторинг калію у плазмі крові, ЕКГ-контроль та при необхідності коригувати терапію.

Метформін

Метформін може спричинити молочнокислий ацидоз. Ацидоз може розвинутися також при функціональній нирковій недостатності внаслідок застосування діуретиків, особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо концентрація креатиніну в сироватці крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Рентгеноконтрастні йодовмісні засоби

У разі зневоднення, спричиненого діуретиками, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо після застосування високих доз йодовмісного рентгеноконтрастного засобу. Перед застосуванням такого засобу слід забезпечити належну гідратацію пацієнта.

Трициклічні антидепресанти, нейролептики

Посилення антигіпертензивної дії та ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивна дія).

Солі кальцію

Ризик гіперкальціємії внаслідок погіршення виведення кальцію нирками.

Циклоспорин, такролімус

Ризик підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові без зміни концентрації циклоспорину, навіть без нестачі води або натрію.

Кортикостероїди, тетракозатид (приймати внутрішньо)

Зниження антигіпертензивної дії (затримка натрію та води внаслідок дії кортикостероїдів).

У пацієнтів з печінковою недостатністю тіазидоподібні діуретичні лікарські засоби можуть прискорювати розвиток печінкової енцефалопатії. У разі появи симптомів печінкової енцефалопатії прийом індапаміду слід негайно припинити.

Фотосенсибілізація

Можливі алергічні реакції на світло, спричинені застосуванням тіазидних діуретиків і тіазидоподібних лікарських засобів. Якщо під час лікування з’являється реакція фотосенсибілізації, прийом препарату слід припинити. У разі необхідності повторного застосування діуретика рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри, на які може діяти сонячне проміння або штучне УФ-опромінення.

Водно-електролітний баланс

Концентрація натрію в сироватці крові

Перед початком лікування, а потім періодично слід контролювати концентрацію натрію в сироватці крові. Будь-яка терапія діуретиками може призвести до гіпонатріємії, іноді з серйозними наслідками. Зменшення концентрації натрію у початковий період може пройти без симптомів, тому також слід регулярно контролювати його концентрацію. В осіб літнього віку або пацієнтів із цирозом печінки такі дослідження слід проводити частіше.

Концентрація калію в сироватці крові

Зниження рівня калію плазми із виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Ризик виникнення гіпокаліємії (

Особливо обережно слід призначати такі препарати хворим, у яких ризик розвитку гіпокаліємії є найвищим, наприклад, особам літнього віку; виснаженим хворим; таким, що приймали багато інших лікарських засобів, пацієнтам з недостатністю харчування; пацієнтам із цирозом печінки, з набряками та асцитом; з ішемічною хворобою серця та серцевою недостатністю. При гіпокаліємії зростає кардіотоксичність препаратів наперстянки та ризик виникнення порушень серцевого ритму. До групи ризику належать хворі з подовженим інтервалом QT, незалежно від того, чи це порушення є вродженим, чи ятрогенним. Гіпокаліємія, подібно до брадикардії, сприяє розвитку серйозних порушень серцевого ритму, особливо тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsades de pointes).

Під час лікування слід регулярно контролювати концентрацію калію в сироватці крові. Перший вимір слід провести у перший тиждень лікування. При розвитку гіпокаліємії слід поповнювати нестачу калію.

Концентрація кальцію в сироватці крові

Тіазидні та тіазидоподібні діуретичні лікарські засоби можуть зменшувати виведення кальцію із сечею, спричиняючи легку тимчасову гіперкальціємію. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком нерозпізнаного гіперпаратиреозу. У такому разі слід припинити лікування та обстежити пацієнта щодо функції паращитовидних залоз.

Концентрація глюкози в крові

У пацієнтів із цукровим діабетом, особливо із супутньою гіпокаліємією, слід стежити за концентрацією глюкози в сироватці крові.

Пацієнти з подагрою

У пацієнтів з гіперурикемією може бути тенденція до зростання частоти нападів подагри.

Функція нирок та діуретики

Тіазиди та тіазидоподібні діуретичні препарати є ефективними лише за умови нормальної функції нирок або її незначного порушення (концентрація креатиніну

Гіповолемія, спричинена втратою рідини та натрію, яка може виникнути на початку діуретичного лікування, призводить до зниження клубочкової фільтрації, що, у свою чергу, викликає підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові. Така тимчасова функціональна ниркова недостатність проходить без наслідків у пацієнтів з нормальною функцією нирок, але водночас може погіршити наявну ниркову недостатність.

Спортсмени

Лікарський засіб може стати причиною недостовірних позитивних результатів антидопінгових тестів у спортсменів.

Хоріоїдальний випіт, гостра короткозорість та вторинна закритокутова глаукома

Препарати, що містять сульфонамід або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальний випіт з дефектом зорового поля, транзиторною міопією та гостру закритокутову глаукому. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосування препарату.

Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Основне лікування – це якнайшвидше припинити застосування лікарських засобів. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, необхідно застосовувати оперативні медикаментозні або хірургічні методи лікування. Факторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.

Допоміжні речовини

Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід застосовувати хворим із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, нестачею лактази (типу Лаппа) або синдромом поганого всмоктування глюкози-галактози.

Вагітність

Слід уникати призначення діуретиків вагітним жінкам та ніколи не застосовувати їх для лікування фізіологічних набряків вагітних. Діуретики можуть призвести до фетоплацентарної ішемії із ризиком затримки росту плода.

Період годування груддю

У період годування груддю застосування індапаміду не рекомендоване через наявність даних щодо його проникнення у грудне молоко.

Індапен SR не впливає на пильність. Але у разі виникнення небажаних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»), у тому числі симптомів, пов’язаних зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або у комбінації з іншим антигіпертензивним засобом, здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами може бути порушеною.

Для перорального застосування. Індапед SR застосовувати по 1 таблетці на добу, бажано вранці.

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою.

При застосуванні більших доз індапамід не чинить більшої антигіпертензивної дії, але водночас посилюється діуретичний ефект.

Ниркова недостатність (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказання»)

У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну мл/хв) застосування препарату протипоказане. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначними.

Літній вік (див. розділ «Особливості застосування»)

У пацієнтів літнього віку креатинін у плазмі крові має бути на рівні, що відповідає віку, масі тіла та статі. Пацієнтам літнього віку Індапен SR можна призначати, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначними.

Пацієнти із порушенням функції печінки (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказання»)

У разі тяжкого порушення функції печінки лікування препаратом протипоказане.

Діти.

З огляду на відсутність даних з безпеки та ефективності застосовувати лікарський засіб у педіатричній практиці не рекомендується.

Симптоми передозування перш за все мають прояви водно-електролітних порушень (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічно можливе виникнення нудоти, блювання, артеріальної гіпотензії, судом, сонливості, запаморочення (вертиго), сплутаності свідомості, поліурії або олігурії аж до анурії (що спричинена гіповолемією).

Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка та/або призначенням активованого вугілля із наступним відновленням водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.

Більшість небажаних ефектів, як клінічних, так і з боку лабораторних показників, є дозозалежними. Тіазидоподібні діуретики, у тому числі індапамід, можуть спричинити побічні явища, зазначені нижче, з наступною частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, ≥ 1/1000, ≥ 1/10000), дуже рідко (

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи

Дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

Неврологічні розлади

Рідко – запаморочення (вертиго), підвищена втомлюваність, головний біль, парестезія;

частота невідома – непритомність.

Кардіальні порушення

Дуже рідко – аритмія, артеріальна гіпотензія;

частота невідома – пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes), що може призвести до летального наслідку (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

З боку шлунково-кишкового тракту

Нечасто – блювання;

рідко – нудота, запор, сухість у роті;

дуже рідко – панкреатит.

З боку сечовидільної системи

Дуже рідко – ниркова недостатність.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже рідко – порушення функції печінки;

частота невідома – при печінковій недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. розділи «Особливості застосування», «Протипоказання»), гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Реакції гіперчутливості, головним чином з боку шкіри, у пацієнтів, які мають схильність до алергічних та астматичних реакцій:

часто – макулопапульозні висипання;

нечасто – пурпура;

дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона;

частота невідома – можливе загострення існуючого гострого системного червоного вовчака. Повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору

частота невідома – міопія, затуманення зору, порушення зору, хоріоїдний випіт.

Дослідження

Частота невідома – подовження інтервалу Q-T на електрокардіограмі (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»); збільшення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові під час лікування діуретиками, раціональність призначення яких має бути ретельно зважена перед призначенням пацієнтам із подагрою або цукровим діабетом; підвищення рівня печінкових ферментів.

З боку обміну речовин, метаболізму

Під час клінічних досліджень гіпокаліємія (калій у плазмі крові 3,2 ммоль/л через 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії середнє зниження рівня калію у сироватці крові становило 0,23 ммоль/л.

Дуже рідко: гіперкальціємія.

Частота невідома – зниження рівня калію з виникненням гіпокаліємії, зокрема серйозної, у певних категорій пацієнтів високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»); гіпонатріємія із гіповолемією може призвести до виникнення дегідратації та ортостатичної гіпотензії; супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища низькі).

2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі нижче 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 14 таблеток у блістері, по 2 блістери або 4 блістери у картонній коробці.

По 15 таблеток у блістері, по 2 блістери або 4 блістери у картонній коробці.

За рецептом.

Фармацевтичний завод «ПОЛЬФАРМА» С. А./

Pharmaceutical Works «POLPHARMA» S.A.

Адреса

вул. Пельплиньска 19, 83-200, Старогард Гданьски, Польща/

19, Pelplinska Str., 83-200 Starogard Gdanski, Poland.