ЛЕРКАНІДИПІН-ТЕВА

Склад

діюча речовина: лерканідипін;

1 таблетка містить 10 мг або 20 мг лерканідипіну гідрохлориду, що еквівалентно 9,4 мг або 18,8 мг лерканідипіну;

допоміжні речовини:

таблетки 10 мг: ядро: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят (тип А), целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат; оболонка¹: гіпромелоза (Е 464), титану діоксид (E 171), тартразину алюмінієвий лак (E 102), макрогол 6000, тальк, заліза оксид жовтий (E 172);

¹Opadry 03F32418 Yellow

таблетки 20 мг: ядро: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят (тип А), целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат; оболонка²: гіпромелоза (Е 464), титану діоксид (E 171), алюри червоного АС алюмінієвий лак (Е 129), макрогол 6000, тальк, індигокарміну алюмінієвий лак (Е 132).

² Opadry 03F34650 Pink

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 10 мг: жовті або темно-жовті круглі опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Один з боків таблетки містить тиснення у вигляді числа «10», на іншому боці таблетки присутня риска.

таблетки 20 мг: світло-рожеві або рожеві круглі опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Один з боків таблетки містить тиснення у вигляді числа «20», на іншому боці таблетки присутня риска.

Фармакотерапевтична група

Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини. Код АТХ С08С А13.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Лерканідипін – це антагоніст кальцію дигідропіридинової групи. Інгібує трансмембранний потік кальцію всередину кардіоміоцитів та гладком’язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії лерканідипіну зумовлений прямим релаксаційним впливом на гладкі м’язи судин, за рахунок чого зменшується загальний судинний периферичний опір. Незважаючи на короткий період напіввиведення з плазми крові, лерканідипін чинить пролонговану антигіпертензивну дію за рахунок його високого коефіцієнта мембранного розподілу. Завдяки високій судинній селективності препарат не чинить негативної інотропної дії. Гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну.

Фармакокінетика

Лерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо у дозі 10–20 мг, і максимальні концентрації у плазмі крові реєструються приблизно через 1,5–3 години.

Внаслідок високого метаболізму при первинному проходженні через печінку абсолютна біодоступність лерканідипіну, прийнятого пацієнтом після їди, становить приблизно 10 % хоча вона зменшувалася до ⅓ цього значення, якщо препарат застосовували здорові добровольці натще. Якщо препарат приймати не пізніше ніж через 2 години після вживання дуже жирної їжі, його біодоступність збільшується у 4 рази. Тому лерканідипін слід приймати до вживання їжі.

Розподіл з плазми крові у тканини та органи є швидким та широким. Ступінь зв’язування лерканідипіну з білками сироватки перевищує 98 %. Вільна фракція препарату може збільшуватися у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок та печінки, оскільки при цьому зменшується рівень білка у плазмі крові.

Лерканідипін екстенсивно метаболізується ізоферментом CYP3А4. Він переважно перетворюється у неактивні метаболіти, приблизно 50 % прийнятої дози виводиться із сечею. Елімінація проходить в основному шляхом біотрансформації. Середній період напіввиведення становить 8–10 годин, а терапевтична дія триває 24 години через високий ступінь зв’язування лерканідипіну з ліпідами клітинних мембран. При повторному застосуванні кумуляція не спостерігалась.

При пероральному застосуванні лерканідипіну його концентрація у плазмі крові не є прямо пропорційною до прийнятої дози (нелінійна кінетика). Після прийому 10 мг, 20 мг і 40 мг максимальні концентрації у плазмі крові, які спостерігалися, мали співвідношення 1 : 3 : 8, а площі під кривими залежності концентрації у плазмі крові від часу мали співвідношення 1 : 4 : 18, що вказує на поступове насичення метаболізму при першому проходженні. Таким чином, біодоступність лерканідипіну збільшується з підвищенням дози.

Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з дисфункцією нирок або печінки слабкого або середнього ступеня тяжкості схожа на таку, що спостерігається у загальній групі пацієнтів. У хворих із тяжким ступенем дисфункції нирок або у діалізозалежних хворих концентрації лікарських засобів були більш високими (приблизно 70 %). У хворих із середнім або тяжким ступенем порушення функції печінки системна біодоступність лерканідипіну, імовірно, збільшується, оскільки він метаболізується головним чином у печінці.

Показання

Есенціальна гіпертензія легкого або помірного ступеня тяжкості.

Протипоказання

- Підвищена чутливість до лерканідипіну чи інших дигідропіридинів або до будь-якого компонента препарату;

- протипоказано жінкам репродуктивного віку, якщо вони мають бажання завагітніти та не застосовують ефективну контрацепцію;

- обструкція судин, що виходять з лівого шлуночка;

- нелікована застійна серцева недостатність;

- нестабільна стенокардія;

- тяжка дисфункція печінки та нирок (кліренс креатиніну

- протипоказано після інфаркту міокарда протягом 1 місяця;

- одночасне застосування з інгібіторами CYP3А4, циклоспорином, грейпфрутовим соком.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Лерканідипін метаболізується під дією ферменту CYP3A4, тому інгібітори та індуктори цього ферменту, які приймають одночасно з лерканідипіном, можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Слід уникати одночасного застосування лерканідипіну з інгібіторами CYP3A4 (з кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, еритроміцином або тролеандоміцином), оскільки це призводить до підвищення рівня лерканідипіну у плазмі крові.

Протипоказане одночасне застосування циклоспорину та лерканідипіну, оскільки це призводить до підвищення рівня обох речовин у плазмі крові.

Не слід приймати одночасно лерканідипін та грейпфрутовий сік, оскільки це призводить до пригнічення метаболізму лерканідипіну, як і інших дигідропіридинів, і спричиняє підвищення гіпотензивної дії.

У літніх пацієнтів при одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну та мідазоламу підвищується всмоктування лерканідипіну; концентрація мідазоламу не змінюється.

Слід бути обережним при одночасному призначенні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4, такими як терфенадин, астемізол, антиаритмічними препаратами ІІІ класу, такими як аміодарон, хінідин.

Індуктори CYP3A4, наприклад протисудомні засоби (карбамазепін, фенітоїн) або рифампіцин, знижують рівень лерканідипіну у плазмі крові, і у зв’язку з цим його антигіпертензивна дія знижується. У цих випадках рекомендовано частіший контроль рівня артеріального тиску.

Одночасне застосування лерканідипіну з метопрололом, ß-блокатором, який виводиться переважно через печінку, призводить до зменшення біодоступності лерканідипіну на 50 %, тому може бути потрібна корекція дози препарату. Біодоступність метопрололу не змінюється. Цей ефект може виникати внаслідок зменшення печінкового кровотоку, що спричиняється ß-блокаторами, тому може зустрічатися з іншими препаратами цієї групи. Отже, лерканідипін можна призначати з ß-адреноблокаторами, але при цьому може бути потрібне коригування дози.

Одночасне застосування з флуоксетином (інгібітором СYP2D6 і СYP3A4) літнім пацієнтам не виявило клінічно значущої модифікації фармакокінетики лерканідипіну.

Одночасний прийом циметидину по 800 мг на добу не спричиняє значних змін концентрації лерканідипіну у плазмі крові, але слід бути обережним при застосуванні більш високих доз, бо може збільшитися біодоступність і антигіпертензивний ефект лерканідипіну.

Одночасне застосування 20 мг лерканідипіну хворим, які постійно приймають ß-метилдигоксин, показало відсутність фармакокінетичної взаємодії. Одночасне застосування з дигоксином показало підвищення Сmax дигоксину, але не AUC (площа під кривою). Хворих, яким одночасно призначений дигоксин, слід ретельніше контролювати щодо ознак інтоксикації дигоксином.

Коли лерканідипін у дозі 20 мг одночасно приймали з 40 мг симвастатину, показник AUC лерканідипіну змінювався незначною мірою, тоді як показник AUC симвастатину збільшувався на 56 %, а цей же показник його активного метаболіту ß-гідроксикислоти – на 28 %. Малоймовірно, що такі зміни є клінічно значущими. Не очікується взаємодії між цими препаратами, якщо лерканідипін застосовувати зранку, а симвастатин ввечері.

При одночасному застосуванні лерканідипіну у дозі 20 мг натще та варфарину зміни фармакокінетики останнього не спостерігалося.

Лерканідипін можна застосовувати одночасно з діуретиками та інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту.

Під час прийому лерканідипіну слід уникати вживання алкоголю, оскільки це може призвести до посилення вазодилататорного ефекту.

Особливості застосування

Лерканідипін не чинить несприятливого впливу на рівень глюкози у крові або рівень ліпідів у сироватці крові.

Слід уникати одночасного вживання алкоголю, оскільки він може посилити вазодилататорний ефект антигіпертензивних лікарських засобів.

Індуктори CYP3A4 (карбамазепін, фенітоїн, рифампіцин) знижують рівень лерканідипіну у плазмі крові, у зв’язку з цим його ефективність може бути нижче очікуваної.

При лікуванні пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла (якщо не імплантований кардіостимулятор) слід бути обережними. З осторогою призначати при дисфункції лівого шлуночка серця, хоча гемодинамічно контрольовані дослідження не виявили погіршення шлуночкової функції.

Деякі дигідропіридини короткочасної дії асоціюються з підвищеним серцево-судинним ризиком при лікуванні хворих з ішемічною хворобою серця. Лерканідипін є препаратом довготривалої дії, проте таким хворим препарат слід застосовувати з обережністю.

Анестезіолог повинен бути проінформований про те, що хворий приймає лерканідипін.

Цей лікарський засіб містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами: з лактозною непереносимістю, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози – не повинні приймати цей лікарський засіб.

Цей лікарський засіб містить барвник тартразину алюмінієвий лак (E102), що може викликати алергічні реакції.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Наявні дані свідчать, що лерканідипін не виявляв тератогенного ефекту на тварин та не впливав на їх репродуктивну функцію. Однак через відсутність досвіду клінічного застосування у період вагітності або годування груддю та відсутність даних щодо тератогенного впливу інших дигідропіридинів препарат не рекомендовано застосовувати у період вагітності або жінкам репродуктивного віку, якщо вони мають бажання завагітніти та не застосовують ефективну контрацепцію.

Годування груддю

Не виключений ризик проникнення лерканідипіну чи його метаболітів у грудне молоко.

Зважаючи на вищенаведену інформацію, препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Фертильність

У деяких пацієнтів, яких лікували блокаторами кальцієвих каналів, спостерігалися оборотні біохімічні зміни в голівках сперматозоїдів, які можуть зашкодити заплідненню. У випадках, коли багатократне запліднення in vitro є безуспішним і іншого пояснення знайти неможливо, слід розглянути ймовірність такої причини, як застосування блокаторів кальцієвих каналів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Вплив препарату на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами малоймовірний. Проте слід зважити на можливий розвиток запаморочення, слабкості, підвищеної втомлюваності, рідко – сонливості. При цих станах керування автотранспортом чи іншими механізмами протипоказане.

Спосіб застосування та дози

Дорослі

Застосовувати внутрішньо. Рекомендована доза становить 10 мг 1 раз на добу, бажано вранці, не менше ніж за 15 хвилин до прийому їжі. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта дозу можна підвищити до 20 мг.

Підбір дози має бути поступовим, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається після 2 тижнів лікування.

Згідно з дослідженням залежності «доза – ефект» малоймовірно, що при підвищенні дози вище 20 мг на добу ефективність лікарського засобу збільшиться, у той самий час ризик зростання побічних ефектів збільшується.

Може бути запропоновано додавання лерканідипіну у схеми лікування з ß-адреноблокаторами (атенолол) або діуретиками (гідрохлоротіазид), або інгібіторами АПФ (каптоприл або еналаприл) для пацієнтів, артеріальний тиск яких адекватно не контролювався при монотерапії вказаними препаратами.

Пацієнти літнього віку

Хоча фармакокінетичні дані та клінічний досвід дозволяють припустити, що коригування добової дози не потрібне, слід бути особливо обережними, призначаючи препарат літнім пацієнтам, але слід виявити обережність на початку лікування.

Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю

Слід виявляти особливу обережність, призначаючи препарат пацієнтам із незначною або помірною нирковою та печінковою недостатністю. Хоча в цих підгрупах звичайна рекомендована доза переноситься добре, слід з обережністю підвищувати дозу до 20 мг на день. У пацієнтів із печінковою недостатністю антигіпертензивний ефект може посилюватись, отже, може потребуватися корекція дози.

Пацієнтам із серйозною печінковою або нирковою недостатністю лерканідипін застосовувати протипоказано (швидкість клубочкової фільтрації

Діти.

Застосування препарату дітям не рекомендовано у зв’язку з відсутністю клінічного досвіду.

Передозування

Протягом періоду післяреєстраційного застосування повідомлялося про деякі випадки передозування (від 40 мг до 800 мг, у тому числі спроба суїциду).

Симптоми. За аналогією з іншими дигідропіридинами, при передозуванні слід очікувати виникнення надмірної периферичної вазодилатації і помітної артеріальної гіпотензії та рефлекторної тахікардії.

Лікування. При тяжкій артеріальній гіпотензії, брадикардії та втраті свідомості необхідно призначати кардіоваскулярні препарати; при брадикардії необхідно ввести внутрішньовенно атропін. З огляду на подовжену фармакологічну дію лерканідипіну у разі передозування є необхідним нагляд за станом гемодинаміки таких пацієнтів щонайменше протягом 24 годин. Інформації щодо застосування діалізу немає. Беручи до уваги високу ліпофільність препарату, найбільш імовірно, що рівень у плазмі крові не є репрезентативним для визначення періоду ризику, і діаліз може бути неефективним.

Побічні реакції

Найчастіше зустрічалися такі побічні реакції, пов’язані із застосуванням лерканідипіну: головний біль, запаморочення, периферичні набряки, тахікардія, посилене серцебиття, припливи.

З боку імунної системи: підвищена чутливість.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, непритомність.

При застосуванні деяких антагоністів кальцію повідомлялось про екстрапірамідний синдром.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, посилене серцебиття, стенокардія, припливи, біль у грудях, інфаркт міокарда, артеріальна гіпотензія.

З боку шлунково-кишкового тракту: епігастральний біль, діарея, диспепсія, нудота, блювання, гіпертрофічний гінгівіт.

З боку шкіри та її придатків: висипання.

З боку опорно-рухової системи, сполучної тканини і кісток: міалгія.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: поліурія, часте сечовипускання.

Загальні порушення: периферичні набряки, астенія, підвищена втомлюваність.

Протягом періоду післяреєстраційного застосування лерканідипіну повідомлялося про такі поодинокі небажані реакції: гіпертрофічний гінгівіт, оборотне збільшення рівня печінкових трансаміназ у сироватці крові, артеріальна гіпотензія, збільшення частоти сечовиділення, біль у грудях. Застосування деяких дигідропіридинів може іноді призводити до прекардіального болю або стенокардії, у виняткових випадках у пацієнтів зі стенокардією може збільшитися частота, тривалість або тяжкість нападів, можуть відзначатися ізольовані випадки інфаркту міокарда.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла та у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 7 таблеток у блістері; по 4 блістери у коробці. По 10 таблеток у блістері; по 6 блістерів у коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Тева Фармацевтікал Індастріз Лтд.

Адреса

Вул. Елі Хурвіц 18, Інд. зона, Кфар-Саба, Ізраїль.

Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України