АСПЕКАРД

Склад

діюча речовина: аcetylsalicylic acid;

1 таблетка містить кислоти ацетилсаліцилової 0,1 г (100 мг);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, кислота стеаринова.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, верхня і нижня поверхні яких плоскі, краї поверхонь скошені.

Фармакотерапевтична група

Антитромботичні засоби.

Код АТХ В01А С06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Ацетилсаліцилова кислота пригнічує агрегацію тромбоцитів шляхом блокування синтезу тромбоксану А2. Механізм її дії полягає у необоротній інактивації ферменту циклооксигенази (ЦОГ-1). Зазначений інгібуючий ефект особливо виражений для тромбоцитів, оскільки вони не здатні до ресинтезу вказаного ферменту. Ацетилсаліцилова кислота виявляє й інші інгібуючі ефекти на тромбоцити. Завдяки зазначеним ефектам її застосовують при багатьох васкулярних захворюваннях.

Ацетилсаліцилова кислота належить до групи нестероїдних протизапальних лікарських засобів (НПЗЗ) з аналгетичними, жарознижувальними і протизапальними властивостями. Перорально у більш високих дозах ацетилсаліцилову кислоту слід застосовувати для полегшення болю та при легких фебрильних станах, таких як застуда та грип, для зниження температури і послаблення болю у суглобах і м′язах, при гострих та хронічних запальних захворюваннях, таких як ревматоїдний артрит, остеоартрит та анкілозуючий спондиліт.

Фармакокінетика

Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться з організму переважно нирками.

У ході досліджень на тваринах саліцилати при високих дозах спричиняли ураження нирок і не призводили до жодних інших органічних уражень.

Ацетилсаліцилова кислота широко вивчалася in vitro та in vivo на мутагенність, проте не було виявлено відповідних доказів наявності мутагенного потенціалу. Те ж саме стосується досліджень канцерогенності. Саліцилати виявляли тератогенний вплив у ході досліджень на різних видах тварин.

Були описані порушення імплантації, ембріотоксичний і фітотоксичний ефекти та порушення здатності до навчання у потомства після застосування препарату у пренатальний період.

Показання

Для зниження ризику:

- смерті у пацієнтів з підозрою на гострий інфаркт міокарда;

- захворюваності і смерті у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда;

- транзиторних ішемічних атак (TIA) та інсульту у пацієнтів з TIA;

- захворюваності і смерті при стабільній і нестабільній стенокардії;

- інфаркту міокарда у пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень (цукровий діабет, контрольована артеріальна гіпертензія) та у хворих із багатофакторним ризиком серцево-судинних захворювань (гіперліпідемія, ожиріння, тютюнопаління, літній вік).

Для профілактики:

- тромбозів і емболій після операцій на судинах (черезшкірна транслюмінарна катетерна ангіопластика (РТСА), ендартеректомія сонної артерії, аортокоронарне шунтування (CABG), артеріовенозне шунтування);

- тромбозу глибоких вен і емболій легеневої артерії після довготривалої іммобілізації (після хірургічних операцій).

Для вторинної профілактики інсульту.

Протипоказання

- Гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти, інших саліцилатів або до будь-якого компонента лікарського засобу.

- Астма, спричинена застосуванням саліцилатів або речовин з подібною дією, особливо НПЗЗ, в анамнезі.

- Гострі пептичні виразки.

- Геморагічний діатез.

- Ниркова недостатність тяжкого ступеня.

- Печінкова недостатність тяжкого ступеня.

- Застійно-серцева недостатність тяжкого ступеня.

- Комбінація з метотрексатом у дозуванні 15 мг/тиждень або більше - підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми).

- ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Протипоказання для одночасного застосування.

- Застосування ацетилсаліцилової кислоти та метотрексату в дозах 15 мг/тиждень і більше підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми) (див. розділ «Протипоказання»).

Комбінації, які потрібно застосовувати з обережністю.

- При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти та метотрексату в дозах менше 15 мг/тиждень підвищується гематологічна токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми).

- Антидіабетичні засоби (наприклад, інсулін, сульфонілсечовина): можливе зниження рівня цукру в крові. При одночасному застосуванні високих доз ацетилсаліцилової кислоти та антидіабетичних препаратів групи похідних сульфонілсечовини посилюється гіпоглікемічний ефект останніх за рахунок витіснення сульфонілсечовини, зв’язаної з протеїнами плазми, ацетилсаліциловою кислотою.

- Одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти з НПЗЗ, такими як ібупрофен або напроксен, перешкоджає необоротному інгібуванню тромбоцитів ацетилсаліциловою кислотою. Клінічна значущість цієї взаємодії невідома. Лікування ібупрофеном або напроксеном пацієнтів з ризиком кардіоваскулярних захворювань може обмежувати кардіопротекторну дію ацетилсаліцилової кислоти. (див. розділ «Особливості застосування»).

- Посилення дії при одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти і антикоагулянтів, тромболітиків, та інших інгібіторів агрегації тромбоцитів або інгібіторів гемостазу, барбітуратів, літію, сульфонамідів та трийодтироніну - підвищується ризик кровотечі.

- При одночасному застосуванні високих доз саліцилатів із НПЗЗ (через взаємопосилювальний ефект) підвищується ризик виникнення виразок і шлунково-кишкових кровотеч.

- При застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищується ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі внаслідок синергічного впливу.

- При одночасному застосуванні з дигоксином концентрація останнього у плазмі підвищується внаслідок зниження ниркової екскреції.

- Діуретичні засоби в комбінації з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти: зниження дії діуретичних засобів. Одночасне застосування з ацетилсаліцилової кислоти призводить до зниження дії антагоністів альдостерону (наприклад, спіронолактону), петльових діуретиків.

- Системні глюкокортикоїди: підвищення ризику шлунково-кишкових виразок та кровотеч. Системні глюкокортикостероїди (за винятком гідрокортизону, який застосовують для замісної терапії при хворобі Аддісона) знижують рівень саліцилатів у крові та підвищують ризик передозування саліцилатів після закінчення лікування глюкокортикостероїдами.

- Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ та β-блокатори): якщо пацієнтам одночасно застосовують Аспекард та зазначені лікарські засоби, рекомендується ретельно контролювати артеріальний тиск та корегувати дозу за необхідності. Ангіотензинперетворювальні ферменти (АПФ) у комбінації з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти спричиняють зниження фільтрації в клубочках внаслідок інгібування вазодилататорного ефекту простагландинів та зниження антигіпертензивного ефекту.

- При одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою ацетилсаліцилова кислота витісняє її зі зв’язку з протеїнами плазми, підвищуючи токсичність останньої. Внаслідок цього плазмові рівні вальпроату підвищуються, що призводить до збільшення частоти розвитку побічних реакцій, до появи ознак інтоксикації, таких як тремор, ністагм, атаксія та зміни особистості.

- Алкоголь сприяє пошкодженню слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і пролонгує час кровотечі внаслідок синергізму ацетилсаліцилової кислоти та алкоголю.

- Одночасне застосування з урикозуричними засобами, такими як бензобромарон, пробенецид, сульфінпіразон, сульфопразон знижує ефект виведення сечової кислоти (внаслідок конкуренції виведення сечової кислоти нирковими канальцями).

- Подовження періоду напіввиведення з плазми крові пеніциліну.

Особливості застосування

Ацетилсаліцилову кислоту застосовують з обережністю у разі:

- гіперчутливості до аналгетичних, протизапальних, протиревматичних засобів, а також при наявності алергії на інші речовини;

- виразок шлунково-кишкового тракту, включаючи хронічні та рекурентні виразки або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі;

- наявності симптомів хронічної шлункової або дуоденальної диспепсії або їх рецидивів;

- одночасного застосування антикоагулянтів;

- порушень функції нирок або порушень серцево-судинного кровообігу (таких як патологія судин нирки, застійна серцева недостатність, гіповолемія, обширні операції, сепсис або сильні кровотечі), оскільки ацетилсаліцилова кислота також збільшує ризик порушення функції нирок та гострої ниркової недостатності;

- тяжкої недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, оскільки ацетилсаліцилова кислота може спричинити гемоліз або гемолітичну анемію, особливо за наявності факторів, які збільшують ризик гемолізу, таких як високі дози препарату, гарячка або інфекційний процес;

- порушення функції печінки.

Ібупрофен може зменшити інгібіторний ефект ацетилсаліцилової кислоти щодо агрегації тромбоцитів. У разі застосування Аспекарду перед початком прийому ібупрофену як знеболювального засобу пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем.

Ацетилсаліцилова кислота може зумовлювати розвиток бронхоспазму або нападу бронхіальної астми чи інші реакції підвищеної чутливості. Фактори ризику включають астму в анамнезі, сінну гарячку, поліпоз носа або хронічне респіраторне захворювання, алергічні реакції (наприклад шкірні реакції, свербіж, кропив’янку) на інші речовини в анамнезі.

Через інгібіторний ефект ацетилсаліцилової кислоти щодо агрегації тромбоцитів, який зберігається упродовж кількох днів після прийому, застосування препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту, може підвищити імовірність / посилення кровотечі при хірургічних операціях (включаючи незначні хірургічні втручання, наприклад видалення зуба).

При застосуванні малих доз ацетилсаліцилової кислоти може знижуватися виведення сечової кислоти. Це може призвести до нападу подагри у схильних до неї пацієнтів.

Не слід застосовувати препарати, які містять ацетилсаліцилову кислоту, дітям та підліткам із гострою респіраторною вірусною інфекцією (ГРВІ), яка супроводжується або не супроводжується підвищенням температури тіла, без консультації з лікарем. При деяких вірусних захворюваннях, особливо при грипі А, грипі В і вітряній віспі, існує ризик розвитку синдрому Рея, який є дуже рідкісною, але небезпечною для життя хворобою, що потребує невідкладного медичного втручання. Ризик може бути підвищеним, якщо ацетилсаліцилову кислоту застосовують як супутній лікарський засіб, проте причинно-наслідковий зв'язок у цьому випадку не доведений. Якщо вказані стани супроводжуються постійним блюванням, це може бути проявом синдрому Рея.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або ембріональний/внутрішньоутробний розвиток. Наявні дані епідеміологічних досліджень вказують на ризик викидня та вад розвитку плода після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на початку вагітності. Ризик підвищується залежно від збільшення дози та тривалості терапії. Згідно з наявними даними, зв'язок між прийомом ацетилсаліцилової кислоти і підвищеним ризиком викидня не підтверджено.

Наявні епідеміологічні дані щодо виникнення вад розвитку не є послідовними, проте підвищений ризик гастрошизису не можна виключати при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. Результати проспективного дослідження впливу на ранньому терміні вагітності (1 - 4-й місяць) за участю приблизно 14800 пар «жінка - дитина» не вказують на підвищений ризик розвитку мальформацій.

Дослідження на тваринах показали, що застосування інгібіторів простагландинів призводить до підвищення кількості розладів імплантації, постімплатаційних втрат та загибелі ембріона/плода. Крім того, підвищена частота тяжких вад розвитку, включаючи серцево-судинні вади, спостерігалася у тварин, які отримували інгібітори простагландинів під час органогенезу. Також встановлено зв’язок застосування саліцилатів з появою побічних реакцій у плода (підвищення смертності, розлади росту, інтоксикація саліцилатами). Дослідження ацетилсаліцилової кислоти на тваринах вказують на репродуктивну токсичність.

Під час І і ІІ триместру вагітності препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не слід призначати без чіткої клінічної необхідності. Для жінок, які потенційно можуть бути вагітними, або жінок у І і ІІ триместрах вагітності доза препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту, повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування якомога коротшою.

Повідомлялося про випадки розладів імплантації, ембріотоксичні та фетотоксичні впливи та вплив на здатність до навчання дитини внаслідок пренатальної дії саліцилатів.

Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:

- серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки і легеневою гіпертензією);

- порушення функції нирок з можливим подальшим розвитком ниркової недостатності з олігогідрамніоном.

В кінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на жінку і дитину таким чином:

- можливість подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, навіть після дуже низьких доз;

- гальмування скорочень матки, що може призвести до затримки або подовження тривалості пологів.

Зважаючи на це, ацетилсаліцилова кислота протипоказана під час ІІІ триместру вагітності.

Саліцилати потрапляють у грудне молоко. Концентрації у грудному молоці є еквівалентними або навіть вищими, ніж концентрації у плазмі крові матері.

Якщо \ необхідність застосування за показанням під час лактації, слід припинити годування груддю у разі регулярного застосування високих доз (> 300 мг/день).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Не відзначалося впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Препарат приймати всередину за 30 - 60 хвилин до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Для зниження ризику смерті пацієнтам із підозрою на гострий інфаркт міокарда застосовувати препарат у дозі 100 - 300 мг на добу. Упродовж 30 днів після інфаркту міокарда продовжують застосовувати підтримуючу дозу 100 - 300 мг на добу.

Через 30 днів слід розглянути питання про подальшу профілактику рецидиву інфаркту міокарда.

Щоб досягти швидкої абсорбції при застосуванні для цього показання, першу таблетку необхідно розжувати.

Для зниження ризику захворювання і летального наслідку пацієнтам, які перенесли інфаркт міокарда, застосовувати 100 - 300 мг на добу.

Для вторинної профілактики інсульту застосовувати препарат у дозі 100 - 300 мг на добу.

Для зниження ризику ТІА та інсульту пацієнтам з ТІА застосовувати 100 - 300 мг на добу.

Для зниження ризику розвитку захворювання і летального наслідку пацієнтам зі стабільною і нестабільною стенокардією застосовувати 100 - 300 мг на добу.

Для профілактики тромбоемболії після операцій на судинах (черезшкірна транслюмінарна катетерна ангіопластика (РТСА), ендартеректомія сонної артерії, аортокоронарне шунтування (САВG), артеріовенозне шунтування) застосовувати препарат у дозі 100-200 мг на добу кожного дня або 300 мг на добу через день.

Для профілактики тромбозу глибоких вен і емболії легеневої артерії після довготривалого стану іммобілізації (після хірургічних операцій) – 100 - 200 мг на добу або 300 мг на добу через день.

Для профілактики інфаркту міокарда пацієнтам з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень (цукровий діабет, контрольована артеріальна гіпертензія) та хворим із багатофакторним ризиком серцево-судинних захворювань (гіперліпідемія, ожиріння, тютюнопаління, літній вік) застосовувати 100 мг на добу або 300 мг на добу через день.

Діти.

Лікарський засіб Аспекард не застосовують дітям.

Застосування ацетилсаліцилової кислоти дітям віком до 16 років може спричинити тяжкі побічні ефекті (у тому числі синдром Рея, однією з ознак якого є постійне блювання).

Передозування

Симптоми тяжкого отруєння можуть розвиватися повільно, наприклад протягом 12–24 годин після застосування. Після перорального застосування дози ацетилсаліцилової кислоти до 150 мг/кг маси тіла можливий розвиток інтоксикації середнього ступеня, а при застосуванні дози > 300 мг/кг маси тіла – тяжкого ступеня.

Токсична дія саліцилатів можлива у результаті хронічної інтоксикації, що виникла внаслідок тривалої терапії (застосування понад 100 мг/кг/добу більше 2 днів може спричинити токсичні ефекти), у результаті гострої інтоксикації, яка загрожує життю (передозування) і причиною якої може бути, наприклад, випадкове застосування дітям або непередбачене передозування.

Хронічне отруєння саліцилатами може мати прихований характер, оскільки ознаки і симптоми його неспецифічні. Помірна хронічна інтоксикація, спричинена саліцилатами, або саліцилізм, спостерігається, як правило, тільки після повторних прийомів великих доз.

Про гостру інтоксикацію свідчить виражена зміна кислотно-лужного балансу, який може варіювати залежно від віку пацієнта і тяжкості інтоксикації. Найчастішим її проявом у дітей є метаболічний ацидоз. Тяжкість стану не можна оцінити лише на підставі концентрації саліцилатів у плазмі. Абсорбція ацетилсаліцилової кислоти може уповільнюватися внаслідок затримки шлункового вивільнення, формування конкрементів у шлунку.

Симптоми. Запаморочення, вертиго, дзвін у вухах, глухота, посилене потовиділення, нудота і блювання, головний біль, гіпокальціємія або гіпоглікемія, шкірний висип, шлунково-кишкові кровотечі, пригнічення тромбоутворення до коагулопатії, серцево-судинні розлади (від аритмії, артеріальної гіпотензії до зупинки серця), тиніт, порушення зору та слуху, тремор, сплутаність свідомості, гіпертермія, гіпервентиляція, порушення кислотно-лужної рівноваги та електролітний дисбаланс, зневоднення, кома та дихальна недостатність.

Дзвін у вухах можливий при концентрації саліцилатів у плазмі крові вище ніж 150 - 300 мкг/мл. Серйозніші побічні реакції зустрічаються при концентрації саліцилатів у плазмі крові вище 300 мкг/мл.

Лікування. Лікування гострої інтоксикації, спричиненої передозуванням ацетилсаліцилової кислоти, визначається ступенем тяжкості, клінічними симптомами і забезпечується стандартними заходами, які проводяться при отруєнні. Усі застосовані заходи повинні бути спрямовані на прискорення видалення препарату та відновлення електролітного і кислотно-лужного балансу.

Через загрозливі для життя стани внаслідок тяжкої інтоксикації слід негайно вжити усіх необхідних запобіжних заходів: профілактика або зниження ресорбції, промивання шлунка на ранніх стадіях (до однієї години після прийому), активоване вугілля, контроль та відповідна корекція електролітів. Застосування глюкози. Застосування бікарбонату натрію для корекції ацидозу і для прискорення виведення (pH сечі > 8). Застосування гліцину: початкова доза – 8 г перорально, потім – 4 г кожні 2 години протягом 16 годин. Можливе потребуватися гемоперфузія або гемодіаліз (необхідність застосування може бути встановлена у токсикологічному центрі).

Прояви і симптоми, результати аналізів внаслідок комплексних патофізіологічних ефектів отруєння саліцилатами та необхідні терапевтичні заходи:

Побічні реакції

З боку шлункового-тракту:

часті: мікрокровотечі (70 %);

нечасті:

диспепсія, нудота, блювання, діарея, печія, анорексія;

поодинокі: біль в епігастральній ділянці та абдомінальний біль; запалення шлунково-кишкового тракту, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, які у дуже рідких випадках потенційно можуть спричинити шлунково-кишкові геморагії і перфорації з відповідними лабораторними показниками та клінічними проявами, шлунково-кишкові кровотечі.

З боку крові та лімфатичної системи:

Внаслідок антиагрегантної дії на тромбоцити ацетилсаліцилова кислота може асоціюватися з ризиком розвитку кровотеч. Спостерігались такі кровотечі, як періопераційні геморагії, гематоми, кровотечі з органів сечостатевої системи, носові кровотечі, кровотечі з ясен, блювання кров’ю, мелена.

Рідко або дуже рідко - серйозні кровотечі, такі як геморагії шлунково-кишкового тракту, церебральні геморагії (особливо в пацієнтів із неконтрольованою гіпертензією та/або при одночасному застосуванні антигемостатичних засобів), які могли загрожувати життю.

Геморагії можуть призвести до гострої і хронічної постгеморагічної анемії, залізодефіцитної анемії (внаслідок так званої прихованої мікрокровотечі) з відповідними лабораторними проявами і клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірного покриву, гіпоперфузія;

Рідко: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, лейкопенія, апластична анемія.

У пацієнтів з тяжкими формами недостатності глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази виявлено гемоліз та гемолітичну анемію при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти.

З боку імунної системи:

нечасті: реакції підвищеної чутливості з відповідними лабораторними та клінічними проявами включають астматичний стан;

поодинокі: шкірні реакції легкого або середнього ступеня, а також реакції з боку респіраторного тракту, шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи, включаючи такі симптоми, як висипання, кропив’янка, набряки, свербіж, риніт, закладеність носа, брохоспазм, ангіоневротичний набряк, напади астми, зниження артеріального тиску до стану шоку, серцево-дихальна недостатність;

дуже рідко – шкірні реакції тяжкого ступеня, включаючи ексудативну мультиформну еритему, синдром Стивенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, анафілактичний шок.

З боку метаболізму та харчування:

рідкісні: гіпоглікемія, залізодефіцитна анемія, порушення кислотно-лужної рівноваги.

З боку нервової системи:

поодинокі: головний біль, запаморочення, тиніт, порушення зору, порушення слуху, сплутаність свідомості.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

поодинокі: печінкова дисфункція, транзиторна печінкова недостатність, підвищення рівня трансаміназ.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: повідомлялося про порушення функції нирок та розвиток гострої ниркової недостатності.

З боку статевої системи: менорагія.

Інші:

рідкісні: синдром Рея (див. розділ «Особливості застосування»).

У спонтанних повідомленнях надходила інформація про інші побічні реакції усіх лікарських форм аспірину, у тому числі пероральної короткострокової та довгострокової терапії, тому визначення категорій частоти згідно з CIOMS III не можливе.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 12 або 10 блістерів у пачці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

ТОВ «Бріз».

Адреса

LV-1057, Латвія, Рига, вул. Расас 5.

Заявник

ТОВ «СТИРОЛБІОФАРМ БАЛТИКУМ».

Місцезнаходження заявника

LV-1050, Латвія, Рига, вул. Расас, 5.

Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України