ІНСУВІТ® Н

Склад

діюча речовина: insulin (human);

1 мл розчину містить інсуліну людського (ДНК-рекомбінантного) 100 МО;

допоміжні речовини: метакрезол, цинку оксид, гліцерин, кислота хлористоводнева розведена або розчин натрію гідроксиду, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:прозорий безбарвний розчин. Під час зберігання може утворюватися тонкодисперсний осад.

Фармакотерапевтична група

Протидіабетичні засоби. Інсуліни та аналоги короткої дії.

Код АТX А10А В01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цукрознижувальний ефект інсуліну полягає у сприянні поглинанню глюкози тканинами після зв’язування інсуліну з рецепторами м’язових і жирових клітин, а також в одночасному пригніченні виділення глюкози з печінки.

Результати клінічного дослідження при лікуванні гіперглікемії (рівень глюкози крові вище 10 ммоль/л) у хворих на цукровий діабет, які перенесли велике оперативне втручання, показали, що нормоглікемія (рівень глюкози 4,4–6,1 ммоль/л), індукована внутрішньовенним введенням інсуліну людського короткої дії, знизила летальність.

Інсувіт^® Н – це препарат інсуліну короткої дії.

Початок дії спостерігається протягом 30 хвилин, максимальний ефект досягається протягом 1,5–3,5 годин, тривалість дії становить приблизно 7–8 годин.

Фармакокінетика

Період напіввиведення (t1/2) інсуліну з крові становить кілька хвилин, тому характер дії препарату інсуліну зумовлений виключно характеристиками його абсорбції. Цей процес залежить від низки факторів (наприклад, від дози інсуліну, способу та місця ін’єкції, товщини підшкірної клітковини, типу діабету), що зумовлює значну варіабельність ефекту препарату інсуліну у хворих.

Абсорбція. Пік концентрації у плазмі крові настає протягом 1,5–2,5 годин після підшкірної ін’єкції.

Розподіл. Значного зв’язування інсуліну з білками плазми крові, за винятком циркулюючих антитіл до нього (при їх наявності), виявлено не було.

Метаболізм. Людський інсулін розщеплюється інсуліновими протеазами чи інсулін-деградуючими ферментами і, можливо, протеїндисульфідізомеразою. Виявлено низку ділянок, у яких відбувається гідроліз молекули людського інсуліну. Жоден із метаболітів, що утворюються після гідролізу, не має біологічної активності.

Елімінація. Тривалість кінцевого t1/2 інсуліну визначається швидкістю його всмоктування з підшкірної клітковини. Тому тривалість кінцевого t1/2 вказує на швидкість всмоктування, а не елімінації (як такої) інсуліну з плазми крові (t1/2 інсуліну з кровотоку становить усього кілька хвилин). За даними проведених досліджень t1/2 становить 2–5 годин.

Діти та підлітки. Фармакокінетичний профіль інсуліну людського короткої дії досліджували у невеликої кількості дітей (6–12 років) і підлітків (13–17 років), хворих на цукровий діабет. Обмежені дані свідчать, що фармакокінетичний профіль інсуліну у дітей, підлітків і дорослих майже однаковий. Проте рівень максимальної концентрації (Сmax) був різний у дітей різного віку, що вказує на важливість індивідуального підбору доз препарату.

Доклінічні дані з безпеки

Доклінічні дослідження з фармакологічної безпеки (токсичність повторного введення препарату, генотоксичність, канцерогенність, токсичний вплив на репродуктивну здатність та розвиток плода) не виявили будь-якої небезпеки введення препарату інсуліну людського короткої дії.

Показання

Лікування цукрового діабету.

Протипоказання

Гіпоглікемія.

Підвищена чутливість до людського інсуліну або до будь-якого інгредієнта лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Як відомо, низка лікарських засобів впливає на обмін глюкози.

Лікарські засоби, які можуть знижувати потребу в інсуліні: пероральні цукрознижувальні засоби (ПЦЗ), інгібітори моноаміноксидази (МАО), неселективні b-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), саліцилати, анаболічні стероїди та сульфаніламіди.

Лікарські засоби, які можуть підвищувати потребу в інсуліні: пероральні контрацептиви, тіазиди, глюкокортикоїди, тиреоїдні гормони, симпатоміметики, гормон росту і даназол.

b-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії та сповільнювати відновлення після гіпоглікемії.

Октреотид/ланреотид може як знижувати, так і підвищувати потребу в інсуліні.

Алкоголь може посилювати або послаблювати гіпоглікемічний ефект інсуліну.

Особливості застосування

Гіперглікемія

Неадекватне дозування або припинення лікування (особливо при діабеті І типу) може призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу. Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово, протягом кількох годин або діб. Вони включають відчуття спраги, часте сечовипускання, нудоту, блювання, сонливість, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, а також запах ацетону у повітрі, що видихається.

При діабеті I типу гіперглікемія, що не лікується, призводить до діабетичного кетоацидозу, який є смертельно небезпечним.

Гіпоглікемія

Гіпоглікемія може виникнути при застосуванні дуже високої дози інсуліну порівняно з потребою в інсуліні. У разі гіпоглікемії або підозри на гіпоглікемію препарат не вводити.

Пропуск вживання їжі або непередбачене підвищене фізичне навантаження може призвести до появи гіпоглікемії.

Коли пацієнта переводять на інший тип інсуліну, симптоми гіпоглікемії можуть змінитися або стати менш вираженими порівняно з тими, які відчував пацієнт під час терапії попереднім інсуліном.

Хворі, в яких істотно поліпшився контроль рівня глюкози у крові завдяки інтенсивній інсулінотерапії, можуть відзначити зміни звичних симптомів-провісників гіпоглікемії, про що їх слід завчасно попередити.

Звичайні симптоми-провісники можуть зникнути у пацієнтів із довготривалим діабетом.

Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячкові стани, зазвичай збільшують потребу в інсуліні.

Супутні захворювання нирок, печінки або ураження надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози можуть потребувати зміни дози інсуліну.

Переведення з інших інсулінів

Переведення хворого на інший тип або вид інсуліну відбувається під суворим медичним контролем.

Зміна концентрації, виду (виробника), типу, походження інсуліну (людський або аналог людського інсуліну) та/або методу виробництва може зумовити необхідність корекції дози інсуліну.

Пацієнти, яких переводять на Інсувіт^® Н з іншого типу інсуліну, можуть потребувати підвищення кількості денних ін’єкцій або зміни дози порівняно з інсуліном, який вони зазвичай застосовували. Необхідність підбору дози може виникнути як при першому введенні нового препарату, так і протягом перших кількох тижнів або місяців його застосування.

Реакції в місцях ін’єкцій

При застосуванні будь-якої інсулінотерапії можуть виникнути реакції в місці ін’єкції, що можуть включати біль, почервоніння, свербіж, кропив’янку, набряк, синці та запалення. Постійна зміна місця ін’єкції, навіть у межах однієї ділянки, може зменшити або запобігти появі цих реакцій. Реакції зазвичай проходять через кілька днів або тижнів. У рідких випадках реакції в місці ін’єкції можуть потребувати припинення лікування препаратом Інсувіт^® Н.

Пацієнтів потрібно попередити про необхідність постійно змінювати місце ін’єкції, щоб зменшити ризик розвитку ліподистрофії та амілоїдозу шкіри. Існує потенційний ризик затримки абсорбції інсуліну та погіршення глікемічного контролю після ін’єкцій інсуліну в місцях цих реакцій. Повідомляється, що зміна місця ін’єкції на неуражену ділянку шкіри може призводити до гіпоглікемії. Рекомендується проводити моніторинг рівня глюкози в крові після зміни місця введення та у разі необхідності коригувати дози протидіабетичних препаратів.

Перед подорожуванням зі зміною часових поясів хворим слід отримати консультацію лікаря, оскільки при цьому змінюється графік ін’єкцій інсуліну і вживання їжі.

Інсувіт^® Н не слід застосовувати в інсулінових насосах для тривалого підшкірного введення у зв’язку з ризиком утворення осаду в трубках.

Комбінація лікарського засобу Інсувіт^® Н з піоглітазонами

При застосуванні піоглітазонів у комбінації з інсуліном повідомлялося про випадки розвитку застійної серцевої недостатності, особливо у хворих із факторами ризику. Це потрібно враховувати при призначенні лікування комбінацією піоглітазонів з інсуліном. При комбінованому застосуванні цих препаратів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря для своєчасного виявлення симптомів застійної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та виникнення набряків. У випадку будь-якого погіршення функції серця лікування піоглітазонами слід припинити.

Для попередження випадкових помилок при застосуванні препарату пацієнта необхідно попередити про необхідність завжди перевіряти етикетку на препараті перед кожною ін’єкцією для запобігання переплутування Інсувіту^® H з іншими препаратами інсуліну.

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років)

Препарат Інсувіт^® Н можна застосовувати пацієнтам літнього віку.

У пацієнтів літнього віку слід посилити моніторинг глюкози та індивідуально відкоригувати дозу інсуліну.

Ниркова та печінкова недостатність

Ниркова та печінкова недостатність може знизити потребу в інсуліні. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю слід посилити моніторинг глюкози та індивідуально відкоригувати дозу інсуліну.

Діти

Препарат Інсувіт^® Н можна застосовувати дітям та підліткам.

Вміст допоміжних речовин

Інсувіт^® Н містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар’єр, немає обмежень лікування діабету інсуліном у період вагітності. Рекомендується посилити контроль рівня глюкози в крові та контроль за лікуванням вагітних жінок, хворих на діабет, протягом усього періоду вагітності, а також при підозрі на вагітність, оскільки при неадекватному контролі діабету як гіпоглікемія, так і гіперглікемія підвищують ризик вад розвитку та смерті плода.

Потреба в інсуліні зазвичай знижується у І триместрі вагітності та істотно зростає у ІІ та ІІІ триместрах.

Після пологів потреба в інсуліні швидко повертається до початкового рівня.

Обмежень щодо лікування діабету інсуліном у період годування груддю також немає, оскільки лікування матері не створює жодного ризику для дитини, однак може виникнути необхідність корекції дози та/або дієти для матері.

Фертильність

Дослідження репродуктивної токсичності на тваринах із застосуванням людського інсуліну не виявили будь-якого негативного впливу на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Реакція хворого та його здатність концентрувати увагу можуть бути порушені при гіпоглікемії. Це може стати фактором ризику в ситуаціях, коли ця здатність набуває особливого значення (наприклад, при керуванні автомобілем або роботі з механізмами).

Хворим слід рекомендувати вживати заходів щодо профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо. Це особливо важливо для хворих, у яких ослаблені чи відсутні симптоми-провісники гіпоглікемії або епізоди гіпоглікемії виникають часто. За таких обставин слід зважити доцільність керування автомобілем взагалі.

Спосіб застосування та дози

Інсувіт^® Н є препаратом короткої дії, тому його часто застосовують у комбінації з інсуліном тривалої дії.

Сила дії людського інсуліну виражається у міжнародних одиницях (МО).

Дозування

Дозування інсуліну індивідуальне і визначається лікарем відповідно до потреб хворого.

Індивідуальна добова потреба в інсуліні зазвичай становить від 0,3 до 1,0 МО/кг/добу. Добова потреба в інсуліні може зростати у хворих із резистентністю до інсуліну (наприклад, у пубертатному періоді або при ожирінні) і знижуватися у хворих із залишковою ендогенною продукцією інсуліну.

Ін’єкцію слід робити за 30 хвилин до основного або додаткового вживання їжі, що містить вуглеводи.

Корекція дози

Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячкові стани, зазвичай підвищують потребу хворого в інсуліні. Супутні захворювання нирок, печінки або ураження надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози вимагають змін у дозі інсуліну.

Корекція дози може також бути потрібна при зміні фізичної активності або звичайного раціону харчування пацієнта. Підбір дози також може бути необхідним при переведенні хворих на інші препарати інсуліну.

Введення

Інсувіт^® Н призначений для підшкірних або внутрішньовенних ін’єкцій.

Інсувіт^® Нзазвичай вводять підшкірно в ділянку передньої черевної стінки, а також стегон, сідниць або дельтоподібного м’яза плеча. Введення у відтягнуту складку шкіри значно знижує ризик попадання у м’яз.

При підшкірних ін’єкціях у ділянку передньої черевної стінки всмоктування інсуліну відбувається швидше, ніж при введенні в інші ділянки тіла.

Після ін’єкції голка повинна залишатися під шкірою не менше 6 секунд, це забезпечить введення повної дози.

Для зниження ризику ліподистрофії та амілоїдозу шкіри місця ін’єкцій слід завжди змінювати, навіть у межах однієї ділянки тіла (див. розділи інструкції «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Внутрішньом’язові ін’єкції можна виконувати тільки під наглядом лікаря.

Інсувіт^® Н можна також вводити внутрішньовенно. Ці ін’єкції має виконувати лише лікар.

Застосування для внутрішньовенного введення

Препарат Інсувіт^® Н при концентрації інсуліну людського від 0,05 МО/мл до 1,0 МО/мл у інфузійному розчині, який містить 0,9 % натрію хлориду, 5 % або 10 % глюкози і 40 ммоль/л калію хлориду і знаходиться у поліпропіленових інфузійних ємностях, є стабільним протягом 24 годин при кімнатній температурі. Навіть при забезпеченій стабільності протягом тривалого часу певна кількість інсуліну може адсорбуватися внутрішньою поверхнею інфузійної ємності. Під час інфузій необхідно проводити моніторинг рівня глюкози у крові.

Інсувіт^® Н не призначений для застосування в інсулінових насосах для тривалого підшкірного введення.

Не застосовувати препарат Інсувіт^® Н:

· в інфузійних насосах;

· у разі алергії (гіперчутливості) до людського інсуліну або до будь-якого іншого інгредієнта препарату Інсувіт^® Н;

· при підозрі на розвиток гіпоглікемії (низький рівень цукру у крові);

· якщо картридж або пристрій, що містить картридж, падали, пошкоджені або зім’яті;

· якщо препарат зберігався неналежним чином або був заморожений;

· якщо інсулін не є прозорим і безбарвним.

Перед застосуванням препарату Інсувіт^® Н:

· перевірити етикетку, щоб переконатися в тому, що тип інсуліну відповідає призначеному;

· завжди слід перевіряти картридж, включаючи гумовий поршень (пробку); не використовувати картридж, якщо є будь-які зовнішні пошкодження.

Як застосовувати цей препарат інсуліну

Інсувіт^® Н вводити шляхом ін’єкції під шкіру (підшкірно). Завжди змінювати місце ін’єкції, навіть у межах однієї ділянки тіла, для зниження ризику розвитку ущільнень або віспин на шкірі. Найкращими місцями для самостійного введення ін’єкції є передня частина живота, сідниці, передня частина стегон або плечей. Інсулін діятиме швидше, якщо його ввести у ділянку живота.

При необхідності Інсувіт^® Н можна вводити внутрішньовенно, ці ін’єкції може виконувати лише лікар.

Інсувіт^® Н (у флаконах) слід вводити спеціальними інсуліновими шприцами, які мають відповідне градуювання. При застосуванні двох типів інсуліну необхідно змішувати їх в однаковій послідовності.

Перед введенням препарату необхідно впевнитися у тому, що градуювання шприца відповідає концентрації інсуліну, вказаній на етикетці флакона: 100 МО/мл. Використовувати шприци лише з градуюванням, яке відповідає концентрації інсуліну у цьому флаконі.

Перед набиранням інсуліну з флакона необхідно перевірити прозорість розчину. При появі пластівців, при помутнінні розчину, випадінні осаду або появі нальоту субстанції на склі флакона застосовувати препарат заборонено.

Слід уникати введення голки у кровоносну судину. Після введення препарату не можна розтирати місце ін’єкції.

При проведенні ін’єкції слід дотримуватись правил асептики. Щоб уникнути гнійно-запальних ускладнень, не використовувати одноразовий шприц повторно.

1. Гумову мембрану слід продезінфікувати ватним тампоном, змоченим у медичному спирті.

2. Набрати у шприц кількість повітря, ідентичну до дози інсуліну, що вводиться.

3. Упорснути вміст шприца у флакон з інсуліном.

4. Струсити флакон і набрати у шприц необхідну дозу інсуліну. Перевірити, чи не залишилося бульбашок повітря у шприці, перевірити дозу, що вводиться.

5. Ввести інсулін підшкірно.

Як вводити інсулін:

– відтягнути шкіру двома пальцями, ввести голку під шкіру і ввести вміст шприца;

– утримати голку під шкірою протягом 6 секунд і, переконавшись, що інсулін введений повністю, вийняти голку;

– якщо на поверхні шкіри з’явилася кров після того, як вийняли голку, необхідно щільно притиснути цю ділянку шкіри ватним тампоном.

Для введення Інсувіту^® Н необхідно використовувати шприц-ручку згідно з детальною інструкцією її використання. Не допускається повторне заповнення картриджа. Шприц-ручка призначена лише для індивідуального використання. Необхідно суворо дотримуватись інструкції виробника з використання шприц-ручки.

Як і всі інсулінові препарати, Інсувіт^® Н не можна змішувати з розчинами, які містять відновні речовини, а саме тіоли та сульфіти.

Діти.

Препарати біосинтетичного людського інсуліну є ефективними і безпечними лікарськими засобами при лікуванні цукрового діабету у різних вікових групах дітей та підлітків.

Добова потреба в інсуліні у дітей та підлітків залежить від стадії хвороби, маси тіла, віку, дієти, фізичних навантажень, ступеня інсулінорезистентності та динаміки рівня глікемії.

Передозування

Хоча для інсуліну специфічне поняття передозування не сформульоване, однак після його введення може розвинутися гіпоглікемія у вигляді послідовних стадій, якщо застосовувалися занадто високі, порівняно з потребами пацієнта, дози.

Легку гіпоглікемію можна лікувати прийомом внутрішньо глюкози або солодких продуктів. Тому хворим на діабет рекомендують постійно мати при собі декілька продуктів, що містять цукор.

У випадку тяжкої гіпоглікемії, коли хворий знаходиться у непритомному стані, особи, які пройшли відповідний інструктаж, повинні ввести йому глюкагон підшкірно або внутрішньом’язово (від 0,5 до 1,0 мг). Медичний працівник може ввести хворому глюкозу внутрішньовенно. Глюкозу також потрібно вводити внутрішньовенно у випадку, якщо хворий не реагує на введення глюкагону протягом 10–15 хвилин.

Після того як хворий опритомніє, йому слід вжити продукти, що містять вуглеводи, для запобігання рецидиву.

Побічні реакції

Найчастішим побічним ефектом терапії є гіпоглікемія. За даними клінічних досліджень, а також даними щодо застосування препарату після випуску його на ринок, частота виникнення гіпоглікемії варіює у різних групах хворих, при різних режимах дозування та рівнях контролю глікемії.

На початку інсулінотерапії можуть спостерігатися порушення рефракції, набряк та реакції у місці ін’єкції (біль, почервоніння, кропив’янка, запалення, синці, припухлість та свербіж у місці ін’єкції). Ці реакції зазвичай транзиторні. Швидке поліпшення контролю рівня глюкози в крові може спричинити стан гострої больової нейропатії, зазвичай оборотний.

Різке поліпшення контролю глікемії внаслідок інтенсифікації інсулінотерапії може супроводжуватися тимчасовим загостренням діабетичної ретинопатії, в той час як тривалий, добре налагоджений контроль глікемії зменшує ризик прогресування діабетичної ретинопатії.

За даними клінічних досліджень нижче наведено побічні реакції, класифіковані за частотою та класами систем органів згідно з MedDRA.

За частотою виникнення побічні реакції було розподілено на такі, що виникають дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100,

З боку імунної системи:

нечасто – кропив’янка, висипання;

дуже рідко – анафілактичні реакції*.

З боку метаболізму та харчування:

дуже часто – гіпоглікемія*.

З боку нервової системи:

нечасто – периферичні нейропатії (болісні нейропатії).

З боку органів зору:

дуже рідко – порушення рефракції;

нечасто – діабетична ретинопатія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

нечасто – ліподистрофія*;

частота невідома – амілоїдоз шкіри.

Генералізовані порушення та реакції в місці введення:

нечасто – реакції в місці ін’єкції, набряк.

*Див. інформацію нижче.

Опис окремих побічних реакцій

Анафілактичні реакції

Симптоми генералізованої гіперчутливості (включаючи генералізовані шкірні висипання, свербіж, пітливість, шлунково-кишкові розлади, ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, прискорене серцебиття, зниження артеріального тиску та запаморочення/втрату свідомості) зустрічаються дуже рідко, але можуть бути небезпечними для життя.

Гіпоглікемія

Найчастішим побічним ефектом є гіпоглікемія. Вона може виникнути, коли доза значно перевищує потреби хворого в інсуліні. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості, виникнення судом із подальшими тимчасовими або постійними порушеннями функції головного мозку і навіть до летального наслідку. Симптоми гіпоглікемії зазвичай виникають раптово. Вони можуть включати холодний піт, блідість і похолодіння шкіри, стомлюваність, знервованість або тремор, тривожність, незвичайне стомлення або слабкість, сплутаність свідомості, утруднення концентрації уваги, сонливість, надмірний голод, зміни зору, головний біль, нудоту та прискорене серцебиття.

Розлади шкіри та підшкірної клітковини.

Ліподистрофія та амілоїдоз шкіри можуть виникнути на місці ін’єкції та затримувати місцеве всмоктування інсуліну. Постійна зміна місця ін’єкції в межах однієї ділянки може допомогти зменшити ці реакції або запобігти їм (див. розділ «Особливості застосування»).

Звітування про підозрювані побічні реакції

Після реєстрації лікарського засобу важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Лікарям рекомендується повідомляти про підозрювані побічні реакції до місцевих органів фармаконагляду.

Термін придатності

2 роки.

Термін зберігання препарату у картриджах і флаконах після відкриття 42 доби при температурі не вище 25 ºС, захищаючи від перегрівання та сонячних променів. Картриджі, які використовуються, не слід тримати у холодильнику. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати при температурі від 2 ^оС до 8 ^оС (у холодильнику). Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Інсулін застосовувати із речовинами, перевіреними на повну сумісність з інсуліном.

Не можна змішувати з розчинами, що містять відновні речовини – тіоли та сульфіти.

Упаковка

По 3 мл у картриджі. По 5 картриджів у блістері, по 1 блістеру у пачці.

По 10 мл у флаконі. По 1 флакону у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Біокон Байолоджикс Індія Лімітед, Індія. Biocon Biologics India Limited, India.

АТ «Фармак», Україна.

Адреса

Спеціальна економічна зона, Ділянки 2, 3, 4 та 5, Фаза ІV, Боммасандра - Джігані Лінк Роуд, Боммасандра Пост, Бенгалуру, 560099, Індія. Special Economic Zone, Plots 2, 3, 4 & 5, Phase IV, Bommasandra - Jigani Link Road, Bommasandra Post, Bengaluru, 560099, India.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.

Заявник

ВІТАЛ Фарма ГмбХ, Німеччина. VITAL Pharma GmbH, Germany.

Місцезнаходження заявника

Шабервег 28б, 61348 Бад-Гомбург-фор-дер-Хее, Німеччина.

Schaberweg 28b, 61348 Bad Homburg v.d. Hohe, Germany.

Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України