ВІНБЛАСТИН-ТЕВА

Склад

діюча речовина: вінбластину сульфат;

1 мл розчину для ін’єкцій містить вінбластину сульфату 1 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або світло-жовтого кольору розчин.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Алкалоїди барвінку та їх аналоги. Код АТХ L01C А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Вінбластин належить до алкалоїдів барвінку, зв’язується з тубуліном і порушує функцію мікротрубочок, перешкоджаючи полімеризації та індукуючи деполімеризацію сформованих мікротрубочок. Це порушує нормальну реорганізацію сітки мікротрубочок, яка необхідна для інтерфази та мітозу. На додаток до зупинки мітозу, алкалоїди барвінку, можливо, також впливають цитотоксично на непроліферуючі клітини у G1- та S-фазах.

Гематологічні ефекти: при лікуванні вінбластину сульфатом можна очікувати лейкопенію, кількість лейкоцитів є важливим орієнтиром для терапії. Загалом ступінь і тривалість лейкопенії збільшуються з підвищенням дози.

Після початку терапії вінбластину сульфатом найменша кількість лейкоцитів очікується через 5-10 днів після останнього дня застосування лікарського засобу. Після цього кількість лейкоцитів відновлюється досить швидко (протягом 7-14 днів). При підтримуючому лікуванні меншими дозами лейкопенія зазвичай не є проблемою. Хоча при лікуванні вінбластину сульфатом кількість тромбоцитів зазвичай значно не знижується, спорадично може виникати тяжка тромбоцитопенія, але рідше, ніж при застосуванні інших цитостатиків.

У пацієнтів із пригніченням кісткового мозку внаслідок попередньої променевої терапії або лікування іншими онколітиками може виникнути тромбоцитопенія (менше 200000 тромбоцитів на 1 мм³). Якщо променева терапія або інша хіміотерапія попередньо не проводилася, кількість тромбоцитів рідко зменшується до рівня нижче 200000 на мм³, навіть якщо вінбластин викликає явну лейкопенію. Зазвичай тромбоцитопенія зникає протягом кількох днів. Вплив вінбластину на кількість еритроцитів і рівень гемоглобіну зазвичай незначний, якщо не ускладнюється іншими видами лікування.

Фармакокінетика.

Вінбластин має великий об’єм розподілу, що може становити 27,3 літра/кг. Дослідження на щурах показали, що найвищі концентрації радіоактивності були виявлені в легенях, печінці, селезінці та нирках через 2 години після ін’єкції міченого вінбластину. Вінбластин значною мірою (>99%) зв’язується з білками сироватки крові. Вінбластин метаболізується до активного деацетилвінбластину.

Після швидкої внутрішньовенної ін’єкції зниження концентрації вінбластину в сироватці крові відбувається у три фази (зі значною міжіндивідуальною та індивідуальною варіабельністю):

– дуже швидке різке зниження концентрації (альфа-фаза, період напіввиведення 4 хвилини);

– досить короткий середній період (бета-фаза, період напіввиведення 1,6 години);

– набагато триваліша кінцева фаза (гамма-фаза, період напіввиведення 25 годин з діапазоном від 17 до 31 години).

Оскільки найважливішим шляхом виведення може бути виведення з жовчю, токсичність цього лікарського засобу може посилюватися при порушенні виведення з жовчю.

Після ін’єкції пацієнтам міченого вінбластину 10% радіоактивності було виявлено у фекаліях, 14% – у сечі, решту радіоактивності виявити не вдалося.

Системний кліренс становить 0,74 л/кг/год.

Вінбластин погано проникає через гематоенцефалічний бар’єр і не виявляється у спинномозковій рідині у терапевтичних концентраціях після внутрішньовенного введення.

Доклінічні дані з безпеки

Дослідження репродуктивності на тваринах показали шкідливий вплив на фертильність та ембріотоксичність. Дослідження хронічної токсичності показали пригнічення сперматогенезу і шлунково-кишкову токсичність. Різні тести на генотоксичність показали, що вінбластин може викликати хромосомні аномалії, мікроядра та поліплоїдію. Вінбластин, можливо, має канцерогенний ефект.

Показання

Вінбластину сульфат іноді можна застосовувати як монотерапію, проте зазвичай його застосовують у комбінації з іншими цитостатичними лікарськими засобами та/або променевою терапією для лікування таких злоякісних новоутворень:

– неходжкінська злоякісна лімфома;

– хвороба Ходжкіна;

– розповсюджений рак яєчок;

– рецидивний або метастатичний рак молочної залози (у разі неефективності схем на основі антрациклінів);

– лангергансоклітинний гістіоцитоз (гістіоцитоз X).

Протипоказання

– Гіперчутливість до діючої речовини, іншого алкалоїду барвінку або до будь-якої допоміжної речовини;

– лейкопенія, не пов’язана з пухлиною;

– тяжка неконтрольована інфекція; перед застосуванням вінбластину сульфату необхідно встановити контроль над такими інфекціями за допомогою антисептиків або антибіотиків;

– інтратекальне введення лікарського засобу Вінбластин-Тева;

– період годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Особливі заходи безпеки

Застосування

Вінбластину сульфат повинен застосовуватись тільки кваліфікованим лікарем, який має досвід застосування протипухлинних хіміотерапевтичних засобів, або під його безпосереднім наглядом.

Приготування

Підготовка хіміотерапевтичних засобів до введення повинна здійснюватися тільки спеціалістами, які пройшли навчання щодо безпечного застосування препарату. Відновлення порошку і перенесення у шприци слід здійснювати тільки у спеціально відведеному місці. Персонал, який виконує ці процедури, повинен бути належним чином захищений одягом, рукавичками та щитком для очей. Вагітні працівниці не повинні працювати з цитотоксичними засобами.

Вінбластин-Тева можна розводити у 0,9% розчині натрію хлориду або 5% розчині глюкози до концентрації 0,5 мг/мл і вводити внутрішньовенно. Розчин необхідно готувати безпосередньо перед застосуванням. Вінбластин-Тева не містить консервантів, і тому флакон з препаратом призначений тільки для одноразового використання.

Забруднення

У разі потрапляння препарату на шкіру або в очі уражену ділянку слід промити великою кількістю води або фізіологічного розчину. Крем із заспокійливою дією можна використовувати для усунення тимчасового печіння шкіри. При ураженні очей потрібно звернутися за медичною допомогою.

У разі проливання розчину необхідно надягнути рукавички і витерти розлитий розчин губкою, яка для цього обов’язково має знаходиться у місці роботи з препаратом. Місце проливу слід двічі промити водою. Усі розчини та губки потрібно помістити в поліетиленовий пакет і закрити його. Екскременти та блювотні маси пацієнта необхідно ретельно прибрати.

Утилізація

Шприци, контейнери, абсорбуючі матеріали, невикористаний розчин та будь-який інший забруднений матеріал слід помістити у товстий пластиковий пакет або інший непроникний контейнер і спалити. Будь-який невикористаний лікарський засіб, пошкоджені флакони або забруднені відходи необхідно помістити у контейнери для відходів, спеціально призначені для цієї мети, і утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Через підвищений ризик тромбозу при пухлинних захворюваннях часто застосовують антикоагулянтну терапію. Висока індивідуальна варіабельність здатності до коагуляції при захворюваннях та можливість взаємодії пероральних антикоагулянтів з протипухлинною хіміотерапією вимагають (якщо вирішено лікувати пацієнта пероральними антикоагулянтами) збільшення частоти моніторингу МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення).

Комбінація вінбластину сульфату з іншими мієлотоксичними або нейротоксичними засобами або з опроміненням більших ділянок підвищує ризик токсичності. Коли хіміотерапія проводиться у поєднанні з променевою терапією у зонах, що охоплюють печінку, застосування вінбластину сульфату слід відкласти до завершення променевої терапії.

Вінбластину сульфат слід призначати з обережністю пацієнтам, які одночасно приймають препарати, що пригнічують метаболізм лікарських засобів через ізоферменти печінкового цитохрому CYP3A, або пацієнтам із порушеннями функції печінки. Одночасне застосування вінбластину сульфату та інгібітора цього метаболічного шляху може призвести до швидшого виникнення та/або посилення тяжкості побічних реакцій.

Одночасне пероральне або внутрішньовенне застосування дигітоксину і комбінацій хіміотерапевтичних лікарських засобів, включаючи вінбластину сульфат, може призвести до зниження рівня дигітоксину у крові, а отже, до зниження його ефективності.

Одночасне пероральне або внутрішньовенне застосування фенітоїну і комбінацій хіміотерапевтичних лікарських засобів, включаючи вінбластину сульфат, може призвести до зниження рівня фенітоїну у крові та збільшення частоти нападів. Дозу фенітоїну слід коригувати на основі його рівня у крові. Роль вінбластину сульфату в цій взаємодії не з’ясована. Взаємодія, можливо, є результатом зменшення всмоктування фенітоїну і збільшення швидкості метаболізму та виведення.

При застосуванні комбінації вінбластину сульфату та мітоміцину С була описана тяжка, іноді необоротна легенева токсичність, особливо у разі попереднього ураження тканини (див. розділ «Особливості застосування»). Застосування вінбластину сульфату у комбінованій схемі з мітоміцином може призвести до гострого респіраторного дистресу і легеневої інфільтрації. Повідомлялося про випадки респіраторного дистресу з інтерстиціальними легеневими інфільтратами у пацієнтів, які отримували схему, що включала вінбластину сульфат, мітоміцин і прогестерон (MVP).

Повідомлялося, що одночасне застосування цисплатину підвищує концентрацію вінбластину сульфату у плазмі крові. Були повідомлення про синдром Рейно та гангрену після одночасного застосування вінбластину сульфату і блеоміцину, а також про інші судинні події (такі як інфаркт міокарда та порушення мозкового кровообігу) після комбінованого лікування вінбластину сульфатом, блеоміцином і цисплатином. Вінбластину сульфат може посилити нейротоксичність цисплатину або інтерферону і кардіотоксичність інтерферону.

Між вінбластину сульфатом та іншими цитостатиками або імуносупресивними лікарськими засобами можуть відбуватися фармакодинамічні та фармакокінетичні взаємодії з посиленням терапевтичних і токсичних ефектів. Також можлива взаємодія з опроміненням під час і після променевої терапії.

Еритроміцин може посилити токсичність вінбластину сульфату. Одночасне застосування вінбластину сульфату та ітраконазолу може збільшити ризик нейротоксичності або паралітичної кишкової непрохідності. Рівень протисудомних препаратів у сироватці крові може знижуватись при застосуванні цитотоксичних лікарських засобів, що включають вінбластину сульфат.

Вінбластину сульфат може сприяти поглинанню метотрексату клітинами. Взаємодія між вінбластину сульфатом, алкілуючими сполуками і метотрексатом протягом клітинного циклу може призвести до посилення загального цитотоксичного ефекту.

Пацієнтів, які отримують імуносупресивну хіміотерапію, не слід вакцинувати живою вакциною через ризик системного захворювання з можливим летальним наслідком. Цей ризик підвищується у осіб, які вже мають імуносупресію внаслідок основного захворювання. Слід використовувати інактивовану вакцину, якщо вона доступна.

Особливості застосування

Цей лікарський засіб слід застосовувати тільки під суворим наглядом лікаря, який спеціалізується на застосуванні онколітичних засобів, бажано у лікарнях з досвідом такого лікування. Шприци, що містять цей лікарських засіб, повинні бути помічені

«СМЕРТЕЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНИЙ У РАЗІ ВВЕДЕННЯ ІНШИМИ ШЛЯХАМИ. ТІЛЬКИ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОВЕННОГО ЗАСТОСУВАННЯ». Екстемпорально підготовлені шприци, що містять цей лікарських засіб, повинні бути упаковані в обгортку з написом

«НЕ ВИДАЛЯТИ ОБГОРТКУ ДО МОМЕНТУ ІН’ЄКЦІЇ. СМЕРТЕЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНИЙ У РАЗІ ВВЕДЕННЯ ІНШИМИ ШЛЯХАМИ. ТІЛЬКИ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОВЕННОГО ЗАСТОСУВАННЯ».

Вінбластин-Тева можна вводити тільки внутрішньовенно. Інтратекальне введення призводить до смертельної нейротоксичності.

Якщо після введення дози вінбластину сульфату виникає лейкопенія з кількістю лейкоцитів менше 2000/мм³, необхідно ретельно спостерігати за пацієнтом щодо ознак інфекції, поки кількість лейкоцитів не підвищиться до нормального рівня. При терапії вінбластином можна очікувати, що максимальне зниження кількості гранулоцитів відбуватиметься через 5-10 днів після останнього дня введення препарату. Потім кількість гранулоцитів відновлюється досить швидко і зазвичай завершується протягом наступних 7-14 днів. Пацієнти з виразками шкіри, кахектичні або геріатричні пацієнти більш вразливі до ефектів лейкопенії, спричиненої вінбластину сульфатом. Тому застосування вінбластину сульфату таким пацієнтам наполегливо не рекомендується. У пацієнтів з інфільтрацією кісткового мозку пухлинними клітинами після застосування вінбластину сульфату може виникнути більш виражена супресія кісткового мозку.

Хоча кількість тромбоцитів при лікуванні із застосуванням вінбластину сульфату зазвичай суттєво не знижується, у пацієнтів, кістковий мозок яких нещодавно був уражений попередньою променевою терапією або іншими онколітичними засобами, може виникати тромбоцитопенія (менше 150000 тромбоцитів/мм³). Якщо перед цим не проводилися інша хіміотерапія або опромінення, кількість тромбоцитів рідко знижується до рівня нижче 150000/мм³, навіть коли вінбластину сульфат може викликати суттєву гранулоцитопенію. Як правило, протягом кількох днів відбувається швидке відновлення після тромбоцитопенії.

Вплив вінбластину сульфату на кількість еритроцитів та рівень гемоглобіну зазвичай незначний, якщо не ускладнюється іншими видами лікування. Стоматит та нейрологічна токсичність, хоча і не є частими або постійними, можуть призводити до інвалідності.

Не рекомендується тривале щоденне застосування низьких доз вінбластину сульфату, навіть якщо загальна тижнева доза буде такою ж, як рекомендована доза. Дуже важливо точно дотримуватися призначеної схеми дозування. Якщо протягом тривалого періоду часу вводити кількість, яка в кілька разів перевищує призначену тижневу дозу, розділену на 7 днів, виникають судоми, тяжке і необоротне ураження центральної нервової системи і навіть летальний наслідок.

В період лікування та протягом 6 місяців після припинення лікування як жінкам, так і чоловікам слід використовувати засоби контрацепції (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Дотепер відсутні докази, що вінбластин є канцерогенним для людини, хоча у деяких пацієнтів після променевої терапії та застосування вінбластину сульфату у поєднанні з алкілуючими препаратами розвинувся лейкоз. Хоча досі немає єдиної відомої вказівки на мутагенну дію вінбластину сульфату, як і всі цитостатичні лікарські засоби, вінбластину сульфат слід використовувати з обережністю.

Після застосування алкалоїдів барвінку спостерігалися випадки гострої задишки та тяжких бронхіальних спазмів. Такі реакції виникають частіше при комбінуванні вінбластину сульфату з мітоміцином С. Може бути потрібне агресивне лікування, особливо пацієнтам з легеневою дисфункцією в анамнезі. Ці реакції можуть виникнути протягом періоду від кількох хвилин до кількох годин після ін’єкції вінбластину сульфату і до 2 тижнів після застосування мітоміцину. Більшість пацієнтів повністю відновлюються після лікування бронхолітиками, кортикостероїдами та киснем. Проте у деяких пацієнтів розвивалася прогресуюча задишка, що вимагала тривалого застосування кортикостероїдів. Вінбластину сульфат не можна вводити знову (див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При печінковій недостатності потрібна обережність, оскільки можливі уповільнення виведення і необхідність коригування дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Необхідна обережність при застосуванні пацієнтам з ішемічною хворобою серця. Цей лікарський засіб, як правило, не рекомендується застосовувати у поєднанні з живими атенуйованими вакцинами, фенітоїном та ітраконазолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Рекомендується ретельний моніторинг периферичної нервової системи для коригування дози. Під час індукції ремісії при лімфомі може підвищуватися рівень сечової кислоти в сироватці крові, тому слід контролювати рівень сечової кислоти в сироватці крові або вживати відповідних заходів. При лікуванні із застосуванням вінбластину сульфату слід уникати впливу інтенсивного сонячного світла. Необхідно уникати потрапляння вінбластину сульфату в очі. У пацієнтів літнього віку може посилюватися ортостатична гіпотензія. При підозрі на неадекватну секрецію антидіуретичного гормону слід контролювати рівень електролітів у сироватці крові та баланс рідини.

При лікуванні із застосуванням вінбластину сульфату як побічна реакція може виникнути запор, який добре реагує на такі звичайні заходи, як клізми та проносні засоби. Запор може набувати форми закупорки верхніх відділів товстої кишки, а пряма кишка може бути порожня при медичному огляді. Рентгенівський знімок органів черевної порожнини корисний для демонстрації цього стану. Пацієнтам, які отримують високі дози вінбластину сульфату, рекомендується рутинний профілактичний режим проти запорів.

Застережні заходи при введенні та відновленні

При проливанні під час розчинення та/або введення існує ризик ураження шкіри та рогівки. У таких випадках потрібне негайне промивання великою кількістю води. При приготуванні та введенні слід вживати відповідних застережних заходів щодо поводження з цитостатичними лікарськими засобами, таких як використання захисних рукавичок, маски для обличчя та захисних окулярів.

Необхідно уникати екстравазації. Потрапляння лікарського засобу у прилеглі тканини під час внутрішньовенного введення може спричинити значне подразнення. Необхідно негайно припинити ін’єкцію та ввести залишок дози в іншу вену. Місцеве введення гіалуронідази та помірне тепло на місце, де відбулася екстравазація, застосовувалися для диспергування лікарського засобу і зменшення дискомфорту та ймовірності розвитку целюліту і флебіту.

Інтратекальне введення лікарського засобу Вінбластин-Тева призводить до летальної нейротоксичності.

Післявипадкового інтратекального введення лікарського засобу Вінбластин-Тева рекомендується описане нижче лікування. В одному випадку прогресивний параліч у дорослого, якому інтратекально ввели споріднений алкалоїд барвінку вінкристину сульфат, вдалося зупинити за допомогою такого лікування. Лікування слід розпочати негайно.

1. В поперековій ділянці було видалено стільки спинномозкової рідини, скільки було можливим з точки зору безпеки.

2. Субарахноїдальний простір промивали розчином Рінгера лактату шляхом безперервної інфузії через катетер, встановлений у бічний шлуночок головного мозку, зі швидкістю 150 мл на годину. Рідину видаляли через поперековий доступ.

3. Як тільки з’явилася можливість, 25 мл свіжозамороженої плазми було розведено в 1 літрі розчину Рінгера лактату і розведений розчин вводили через церебральний шлуночковий катетер зі швидкістю 75 мл на годину. Рідину знову видаляли через поперековий доступ. Швидкість інфузії регулювали таким чином, щоб рівень білка у спинномозковій рідині підтримувався на рівні 150 мг/мл. Лікування знову повторювали з 3 пункту з використанням одного літра розведеної свіжозамороженої плазми.

4. 10 г глутамінової кислоти вводили внутрішньовенно протягом 24 годин, потім по 500 мг перорально 3 рази на добу протягом 1 місяця або до стабілізації неврологічної дисфункції. Роль глутамінової кислоти в цьому лікуванні не з’ясована, її використання може бути не обов’язковим.

5. Фолінову кислоту вводили внутрішньовенно у вигляді болюсу 100 мг, потім проводили інфузію зі швидкістю 25 мг/год протягом 24 годин, потім вводили болюсно по 25 мг кожні 6 годин протягом 1 тижня. Піридоксин вводили у дозі 50 мг кожні 8 годин шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин. Їх значення для зменшення нейротоксичності не з’ясоване.

Допоміжні речовини

Натрій. Цей лікарський засіб містить 35 мг натрію на флакон, що еквівалентно 1,8% рекомендованої ВООЗ максимальної добової норми споживання натрію для дорослої людини (2 г).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Даних щодо застосування вінбластину сульфату вагітним жінкам недостатньо. Фармакологічна дія вказує на можливий шкідливий вплив у період вагітності. Результати доклінічних досліджень засвідчили генотоксичність, тератогенність та іншу репродуктивну токсичність (див. розділ «Фармакологічні властивості. Доклінічні дані з безпеки»). Вінбластину сульфат не слід застосовувати в період вагітності без крайньої потреби. Якщо лікування вінбластину сульфатом абсолютно необхідне в період вагітності або якщо вагітність настає в період лікування, пацієнтку слід проінформувати про ризики для майбутньої дитини та проводити ретельне спостереження. Слід розглянути можливість проведення генетичної консультації.

Годування груддю

Невідомо, чи проникає вінбластину сульфат у грудне молоко. Застосування вінбластину сульфату в період годування груддю протипоказане. Годування груддю слід припинити на період лікування із застосуванням вінбластину сульфату.

Засоби контрацепції

Чоловіки та жінки репродуктивного віку повинні використовувати надійні засоби контрацепції в період лікування вінбластину сульфатом та щонайменше протягом 3 місяців, а краще до 6 місяців після лікування.

Фертильність

Вінбластину сульфат може негативно впливати на фертильність чоловіків і жінок. Як і для багатьох лікарських засобів, відсутня інформація щодо впливу вінбластину сульфату на сперматогенез. Описана аспермія у людини. Результати досліджень на тваринах вказують на припинення поділу в метафазі та дегенеративні зміни в статевих клітинах (див. розділ «Фармакологічні властивості. Доклінічні дані з безпеки»). Після лікування вінбластину сульфатом можливе оборотне або необоротне безпліддя як у чоловіків, так і у жінок. У деяких пацієнток, які отримували лікування вінбластину сульфатом у комбінації з іншими лікарськими засобами, виникала аменорея, яка часто була оборотною. Перед початком лікування вінбластину сульфатом чоловікам слід проконсультуватися щодо збереження сперми.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відсутні дані щодо впливу цього лікарського засобу на здатність керувати автомобілем. З огляду на побічні реакції слід зважати на можливість впливу на здатність керувати автомобілем.

Спосіб застосування та дози

Цей лікарський засіб призначений тільки для внутрішньовенного застосування. Застосовувати його повинні тільки особи, які мають досвід застосування вінбластину сульфату.

Смертельно небезпечний у разі введення іншими шляхами. Тільки для внутрішньовенного застосування.

У разі помилкового інтратекального введення див. розділ «Особливості застосування».

Вказівки щодо застосування/поводження з лікарським засобом див. у розділі «Особливі заходи безпеки». Перед кожним введенням необхідно проводити моніторинг кількості нейтрофілів.

Дозування

Початкова доза

Дорослі. Починати лікування доцільно з разової дози 0,1 мг/кг (3,7 мг/м²) внутрішньовенно 1 раз на тиждень з подальшим підрахунком кількості лейкоцитів, щоб визначити чутливість пацієнта до лікарського засобу.

Діти. Починати лікування доцільно з разової дози 2,5 мг/м² внутрішньовенно 1 раз на тиждень з подальшим підрахунком кількості лейкоцитів, щоб визначити чутливість пацієнта до лікарського засобу.

Підтримуюча доза

Лейкопенія як реакція на вінбластину сульфат є варіабельною. Тому рекомендується застосовувати лікарський засіб не частіше ніж 1 раз на 7 днів. Не рекомендується щоденне застосування низьких доз вінбластину сульфату, навіть якщо загальна тижнева доза буде такою ж, як рекомендована доза, оскільки частота та тяжкість токсичності можуть збільшитися. Початкову дозу можна збільшувати щотижня на 0,05 мг/кг (або 1,8 мг/м²) для дорослих і на 1,25 мг/м² для дітей. Звичайна доза становить 5,5-7,5 мг/м², середня доза для дорослих становить 0,15-0,2 мг/кг, або 4‑6 мг/м². Не слід збільшувати дозу після досягнення тієї максимальної дози, яка знижує кількість лейкоцитів приблизно до 3000/мм³. У деяких пацієнтів доза 0,1 мг/кг (або 3,7 мг/м²) вже може спричинити лейкопенію, іншим потрібно більше 0,3 мг/кг (або 11,1 мг/м²) і дуже рідко 0,5 мг/кг (18,5 мг/м²). Однак для більшості пацієнтів тижнева доза становитиме від 0,15 до 0,2 мг/кг. Після визначення дози вінбластину сульфату, яка спричинить зазначену вище лейкопенію, слід вводити кількість, що дорівнює попередній дозі в схемі, як підтримуючу дозу з тижневими інтервалами. Таким чином пацієнт отримує максимальну дозу, яка не спричиняє лейкопенію. Максимальна доза для дорослих становить 0,5 мг/кг (або 18,5 мг/м²). Звичайна доза для дітей становить 7,5 мг/м², доза 12,5 мг/м² призначається як монотерапія.

Наступну дозу вінбластину сульфату можна вводити тільки тоді, коли кількість лейкоцитів збільшиться щонайменше до 4000/мм³ та якщо вже минув семиденний інтервал дозування. У деяких випадках онколітична активність може спостерігатись до лейкопенічного ефекту. У такому випадку немає необхідності збільшувати наступну дозу. Для підтримуючої терапії з невизначеною тривалістю слід застосовувати максимальну дозу, яку можна вводити амбулаторно 1 раз на 7-14 днів без зниження кількості лейкоцитів до небезпечного рівня.

Доза при порушеннях функції печінки

При порушенні функції печінки в перший день лікування доза вінбластину сульфату становить 100% при концентрації білірубіну застосовувати при концентрації білірубіну >50 мкмоль/л (або >3 мг/дл).

Доза при порушеннях функції нирок

Оскільки метаболізм і виведення здійснюються переважно через печінку, пацієнти зі зниженою функцією нирок не потребують корекції дози.

Комбінована терапія

У комбінованих схемах дози та частота можуть відрізнятися від зазначених вище тижневих стандартних доз. Для правильного дозування у комбінованих схемах слід звертатися до актуальної медичної літератури.

Спосіб застосування

Лікарський засіб Вінбластин-Тева слід вводити тільки внутрішньовенно і не слід вводити внутрішньом’язово, підшкірно або інтратекально.

Інтратекальне введення призводить до летальної нейротоксичності і тому протипоказане.

Необхідну дозу лікарського засобу Вінбластин-Тева можна вводити або в трубку поточної внутрішньовенної інфузії, або безпосередньо у вену. Останній спосіб введення особливо підходить для амбулаторного лікування пацієнтів. Ін’єкцію можна виконати приблизно за 1 хвилину за умови, що голка правильно розміщена у вені та вінбластину сульфат не вводиться поза веною, що може спричинити целюліт або флебіт. Для запобігання екстравазації вінбластину сульфату перед тим, як вийняти голку, рекомендується спочатку промити голку та шприц венозною кров’ю. У разі екстравазації ін’єкцію слід негайно припинити, а частину дози, що залишилася, слід ввести в іншу вену. Вінбластину сульфат не слід розводити у великих об’ємах розчину (наприклад, 100-250 мл) і не слід вводити у вигляді повільної інфузії (30-60 хвилин або довше), оскільки це може збільшити ризик подразнення. Через підвищений ризик тромбозу не рекомендується вводити препарат Вінбластин-Тева у кінцівку, в якій порушений кровообіг або спостерігається схильність до порушення кровообігу внаслідок компресії або інвазії пухлиною, флебіт або варикоз.

Якщо відновлений вінбластину сульфат подається в іншому контейнері, ніж оригінальний скляний флакон, наприклад у шприці, то його необхідно подавати у зовнішньому контейнері з написом «тільки для внутрішньовенного введення».

Діти.

Лікарський засіб можна застосовувати дітям.

Передозування

Симптоми

Передозування вінбластину сульфату призводить до посилення побічних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»). Пригнічення кісткового мозку, зокрема лейкопенія, може бути більш вираженим. Крім того, може спостерігатися нейротоксичність (парестезія, периферична нейропатія), подібна до тієї, що спостерігалася після введення вінкристину сульфату.

Лікування

Антидоту для вінбластину сульфату немає. Лікування симптоматичне та підтримуюче. Рекомендується припинити застосування вінбластину сульфату. У разі необхідності слід провести загальні підтримуючі заходи та переливання крові. У разі передозування Рекомендації щодо лікування при передозуванні:

1) запобігання наслідкам синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону шляхом обмеження рідини та застосування діуретика, що діє на петлю Генле та функцію дистальних канальців;

2) застосування протисудомного лікарського засобу;

3) вживання рідкої їжі через можливу кишкову непрохідність;

4) моніторинг серцево-судинної системи;

5) щоденна гематологічна оцінка;

6) дослідження на тваринах показали, що фолієва кислота може мати захисну дію при дотриманні такої схеми: 100 мг внутрішньовенно кожні 3 години протягом 48 годин і кожні 6 годин протягом наступних 48 годин.

Гемодіаліз неефективний для виведення лікарського засобу. З огляду на фармакокінетичний профіль можна очікувати, що підвищений рівень зберігатиметься щонайменше 72 години. У разі проковтування вінбластину сульфату можна приймати перорально активоване вугілля у вигляді водної суспензії разом із проносним засобом. Про застосування холестираміну в такій ситуації не повідомлялося.

Побічні реакції

Частота виникнення побічних реакцій при застосуванні вінбластину сульфату загалом залежить від дози, що застосовується. Більшість побічних реакцій зазвичай тривають не більше 24 годин. За частотою побічні реакції розподілені таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,

З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – лейкопенія (найпоширеніша побічна реакція, зазвичай є дозообмежуючим фактором); часто – анемія, тромбоцитопенія та мієлосупресія; частота невідома – гемолітична анемія.

З боку ендокринної системи: рідко – повідомлялося про синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону як при застосуванні рекомендованої дози, так і при застосуванні вищих доз (див. також розділ «Передозування»).

З боку психіки: нечасто – депресія; частота невідома – психоз.

З боку нервової системи: часто – парестезія, втрата глибоких сухожилкових рефлексів; рідко – оніміння, периферичний неврит, головний біль, судоми, запаморочення (повідомлялося про випадки виникнення інсульту у пацієнтів, які отримували комбіновану хіміотерапію із застосуванням блеоміцину, цисплатину та вінбластину сульфату); частота невідома – нейрогенний біль (в ділянці обличчя та щелепи), периферична нейропатія, параліч голосових зв’язок.

З боку органів зору: частота невідома – тяжкі ерозії епітелію з блефароспазмом, набряком повік і преаурикулярних лімфатичних вузлів після контакту з рогівкою.

З боку органів слуху та рівноваги: рідко – ототоксичність, вестибулярне та слухове ураження восьмого черепного нерва (прояви включають часткову або повну глухоту, яка може бути тимчасовою або постійною, і порушення рівноваги, включаючи запаморочення, ністагм і вертиго); частота невідома – шум у вухах.

З боку серця: рідко – синусова тахікардія, стенокардія, атріовентрикулярна блокада, аритмія; частота невідома – повідомлялося про випадки виникнення інфаркту міокарда у пацієнтів, які отримували комбіновану хіміотерапію із застосуванням блеоміцину, цисплатину і вінбластину сульфату.

З боку судин: частота невідома – спостерігалися пароксизмальна гіпертензія та тяжка артеріальна гіпотензія; повідомлялося про випадки виникнення синдрому Рейно у пацієнтів, які отримували комбіновану хіміотерапію із застосуванням блеоміцину, цисплатину і вінбластину сульфату для лікування пухлин яєчок; ортостатична гіпотензія.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – фарингіт.

Повідомлялося про гостру задишку (бронхоспазм) після застосування алкалоїдів барвінку. У пацієнтів, які одночасно отримують або перед цим отримували мітоміцин С, протягом кількох хвилин або до кількох годин після застосування вінбластину сульфату або до 2 тижнів після введення мітоміцину С внаслідок розвитку легеневої токсичності цієї комбінації можуть виникати задишка, хрипи, інфільтративні зміни та порушення функції легенів. Застосування обох лікарських засобів слід негайно припинити (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Особливості застосування»).

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання; часто – запор (див. розділ «Особливості застосування»), кишкова непрохідність, кровотеча з давньої пептичної виразки, геморагічний ентероколіт, ректальна крововтрата, анорексія та діарея; частота невідома – стоматит, біль у шлунку, абдомінальний біль, болючість привушних слинних залоз.

З боку печінки та жовчного міхура: частота невідома – фіброз печінки.

З боку шкіри та підшкірної тканини: дуже часто – випадіння волосся (зазвичай неповне і в деяких випадках ріст волосся починається знову під час підтримувальної терапії), повідомлялося про появу пухирів у ротовій порожнині та на шкірі; частота невідома – дерматит, фототоксичність.

З боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини та кісток: частота невідома – атрофія м’язів.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – затримка сечі, тромботична мікроангіопатія з нирковою недостатністю.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: частота невідома – зниження фертильності, аспермія.

Загальні розлади та реакції у місці введення: нечасто – біль у місці пухлини, загальне нездужання; частота невідома – слабкість, гарячка, екстравазація в підшкірну клітковину під час внутрішньовенного введення розчину вінбластину сульфату може призвести до розвитку целюліту, некрозу та тромбофлебіту, біль в місці ін’єкції (особливо після ін’єкції в дрібні судини).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності препарату слід повідомляти за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в холодильнику (2–8 °C). Не заморожувати. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Хімічна та фізична стабільність після приготування була підтверджена протягом 6 годин за умови зберігання при кімнатній температурі (15–25 °C), розсіяному освітленні та при розведенні до концентрації 0,5 мг/мл розчином натрію хлориду 0,9% або розчином глюкози 5%.

Після відкриття флакона з мікробіологічної точки зору цей лікарський засіб слід застосовувати негайно. Якщо його не використати негайно, то споживач несе відповідальність за умови та тривалість зберігання при застосуванні, що зазвичай не повинно становити більше 24 годин при 2−8 °С, якщо тільки розведення не виконують у контрольованих і валідованих асептичних умовах.

Несумісність

Цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, крім зазначених у розділі «Особливі заходи безпеки».

Упаковка

По 10 мл лікарського засобу у скляному флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Фармахемі Б.В.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Вул. Свенсвег 5, 2031 GA Харлем, Нідерланди.

Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України