Торгівельна назва | Каптопрес |
Діючі речовини | Гідрохлортіазид, Каптоприл |
Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
Кількість в упаковці: | 20 таблеток (2 блістери по 10 шт.) |
Первинна упаковка: | блістер |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | До |
Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Вітчизняний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Брендований дженерик |
Виробник: | ДАРНИЦЯ ПРАТ ФАРМ. ФІРМА |
Країна виробництва: | Україна |
Заявник: | Дарниця |
Умови відпуску: | За рецептом |
Код АТС C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи C09 Засоби для зниження артеріального тиску (Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему) C09B Комбіновані препарати інгібіторів апф C09BA Інгібітори апф та діуретики C09BA01 Каптоприл і діуретики |
Фармакодинаміка. каптопрес 12,5-Дарниця - комбінований антигіпертензивний препарат, що містить дозовану комбінацію каптоприлу і гідрохлоротіазиду.
Каптоприл - інгібітор АПФ. Пригнічує утворення ангіотензину II, перешкоджаючи його судинозвужувального дії і стимулюючому впливу на секрецію альдостерону в надниркових залозах. Знижує ОПСС, АТ, зменшує переднавантаження на міокард, знижує тиск у правому передсерді та малому колі кровообігу.
Гідрохлортіазид викликає помірно виражений діуретичний ефект, збільшуючи виведення з організму іонів натрію, хлору, калію і води. Зменшує вміст іонів натрію в судинній стінці, знижуючи її чутливість до вазоконстрикторних впливів і посилюючи тим самим антигіпертензивний ефект каптоприлу.
Фармакокінетика
Каптоприл. Після прийому всередину не менше 75% препарату швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. С max в плазмі крові досягається через 1 год після застосування препарату.
Зв'язування з білками крові становить 25-30%. Метаболізується в печінці. Головними метаболітами є каптоприл-цистеїн, дисульфітний димер каптоприлу. Т ½ ≈2-3 ч. Понад 95% каптоприлу виводиться нирками, 50% - в незміненому вигляді, решта - у вигляді метаболітів.
Гідрохлортіазид. При прийомі всередину абсорбується в шлунково-кишковому тракті на 68-78%. Т ½ ≈3-4 ч. Гідрохлортіазид швидко виводиться з організму нирками в незміненому вигляді (20-75%). У хворих з нирковою недостатністю виведення препарату уповільнюється.
Артеріальна гіпертензія.
Каптопрес 12,5-Дарниця слід приймати за 1 год до їжі, оскільки при застосуванні препарату під час їжі його всмоктування знижується.
Дози повинні підбиратися індивідуально, відповідно до клінічної картині захворювання.
Початкова доза може залишати ½ таблетки (25 мг каптоприлу та 6,25 мг гідрохлоротіазиду) 1 раз на добу. Надалі при необхідності підтримуюча доза може бути підвищена до 1 таблетки (50 мг каптоприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду) 1 раз на добу. Максимальний терапевтичний ефект спостерігається на 6-8-му тижні від початку лікування. Коригування дози слід проводити з 6-тижневими інтервалами, якщо клінічні прояви не потребують швидкої зміни дозування. При недостатньому зниженні артеріального тиску в схему лікування можна включити додатково каптоприл і гідрохлоротіазид у вигляді монопрепаратів. При цьому добова доза каптоприлу не повинна перевищувати 150 мг, гідрохлортіазиду - 50 мг.
Хворі з порушенням функції нирок. Оскільки каптоприл і гідрохлоротіазид виводяться з організму переважно нирками, при порушеній функції нирок рівень препаратів в плазмі крові може підвищуватися, тому рекомендується зниження дози: при кліренсі креатиніну від 30 до 80 мл/хв початкова доза становить ½ таблетки (25 мг каптоприлу та 6,25 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу (вранці).
Підвищена чутливість до каптоприлу, інших інгібіторів апф, гідрохлортіазиду, інших препаратів, похідних сульфонаміду, або інших компонентів препарату; наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку під час лікування іншими інгібіторами апф; вроджений ангіоневротичний набряк; виражені порушення функції нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові 1,8 мг / 100 мл або кліренс креатиніну 30 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією; стан після трансплантації нирки; анурія; стеноз гирла аорти та інші обструктивні порушення, які перешкоджають відтоку крові з лівого шлуночка; первинний гіперальдостеронізм, гіпокаліємія, гіпонатріємія при гіповолемії, гіперкальціємія, подагра; порфірія; тяжкі порушення функції печінки (прекоматозний стан, печінкова кома);
Каптоприл
З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, панцитопенія (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), тромбоцитопенія, анемія (включаючи апластичну та гемолітичну), лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.
Порушення обміну речовин, метаболізму: анорексія, гіпоглікемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія.
Психічні порушення: порушення сну, сплутаність свідомості, депресія.
Неврологічні порушення: головний біль, сонливість, порушення смаку, запаморочення, парестезії, порушення мозкового кровообігу (включаючи інсульт і синкопе).
З боку органу зору: нечіткість зору.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія або тахіаритмія, стенокардія, кардіогенний шок, асистолія.
Судинні порушення: артеріальна гіпотензія, синдром Рейно, припливи, блідість шкірних покривів.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: сухий, дратівливий (непродуктивний) кашель, задишка, бронхоспазм, риніт, ларингіт, алергічний альвеоліт / еозинофільна пневмонія, біль за грудиною.
З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії, біль в животі, діарея, запор, стоматит / афтозний стоматит, глосит, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки та холестаз (включаючи жовтяницю), гепатит (включаючи некроз), підвищення рівня печінкових ферментів, гіпербілірубінемія.
З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: свербіж з висипом / без висипу, висип, алопеція, ангіоневротичний набряк обличчя, повік, язика, інтерстиціальний ангіоневротичнийнабряк, периферичні набряки, кропив'янка, синдром Стівенса - Джонсона, поліморфна еритема, фотосенсибілізація, еритродермія, пемфігоїдні реакції, ексфоліативний дерматит, аутоімунні захворювання, лихоманка.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: міалгія, артралгія.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність), протеїнурія, поліурія, олігурія, підвищена частота сечовипускання, нефротичний синдром.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція, гінекомастія.
Загальні порушення: втомлюваність, лімфаденопатія.
Лабораторні показники: збільшення вмісту азоту сечовини крові, креатиніну плазми крові, зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, підвищення ШОЕ, підвищення рівня антинуклеарних антитіл.
Гідрохлортіазид
Інфекції та інвазії: сіаладеніт.
З боку кровоносної та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія / агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, порушення функції кісткового мозку.
З боку обміну речовин: анорексія, гіперглікемія, глюкозурія, зниження толерантності до глюкози, що може спровокувати маніфестацію латентного цукрового діабету, гіперурикемія, що може викликати напади подагри у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання, порушення електролітного балансу, зокрема гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію та кому, ацидоз; гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія; гіперкальціємія, підвищення рівня холестерину і тригліцеридів.
З боку психіки: занепокоєння, нервозність, депресія, зміна настрою, порушення сну, дезорієнтація, сплутаність свідомості.
З боку центральної нервової системи: головний біль, сонливість, судоми, парестезії, вертиго, запаморочення.
З боку органу зору: ксантопсія, транзиторні порушення зору.
З боку серцево-судинної системи: постуральна АГ, аритмія, некротичний васкуліт.
З боку дихальної системи: респіраторні порушення (включаючи пневмоніт і набряк легенів).
З боку шлунково-кишкового тракту: втрата апетиту, спрага, сухість у роті, нудота, блювота, подразнення шлунка, діарея, запор, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: холестатична жовтяниця (внутрішньопечінковий холестаз), холецистит.
З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: фотосенсибілізація, висип, екзема, пурпура, вовчакоподібний синдром, реактивація шкірної червоного вовчака, кропив'янка, анафілактичні реакції, анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса - Джонсона.
З боку кістково-м'язової системи: м'язовий спазм, міалгії.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
Загальні порушення: гарячка, слабкість.
Перед початком лікування слід зменшити або повністю припинити прийом діуретиків.
При застосуванні препарату необхідно контролювати рівень електролітів (зокрема калію), вміст сечовини та креатиніну в плазмі крові, картину периферичної крові.
При застосуванні препарату показана дієта з низьким вмістом натрію.
Під час прийому препарату не рекомендується вживати алкогольні напої.
Препарат застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням водно-електролітного балансу (внаслідок інтенсивної сечогінної терапії, діареї, блювоти, дієти з пониженим вмістом натрію) і пацієнтів на гемодіалізі, оскільки можливий розвиток артеріальної гіпотензії. Перед застосуванням препарату необхідно провести коригування водно-електролітного балансу.
Препарат застосовувати з обережністю у хворих з вираженими порушеннями серцевої діяльності, пацієнтів похилого віку (65 років). Призначення препарату цієї категорії пацієнтів можливо тільки в умовах ретельного контролю артеріального тиску, функції нирок, стану водно-електролітного обміну.
Особливості застосування, пов'язані з наявністю в препараті гідрохлортіазиду. Препарат застосовувати з обережністю при порушенні функції печінки або прогресуючих захворюваннях печінки, оскільки тіазиди можуть викликати порушення водно-електролітного балансу, що може привести до швидкого розвитку печінкової коми. Призначення препарату цієї категорії пацієнтів можливо тільки в умовах ретельного контролю артеріального тиску, функції нирок, стану водно-електролітного обміну.
Препарат слід застосовувати з обережністю при порушенні функції нирок, оскільки тіазиди можуть викликати азотемію. Також можлива кумуляція препарату. При прогресуванні захворювань нирок, що характеризуються підвищенням рівня залишкового азоту крові, слід ретельно оцінити доцільність продовження терапії і при необхідності припинити лікування.
Гіпотензивну дію гідрохлоротіазиду може підсилюватися після симпатектомії.
У пацієнтів, що приймають гідрохлортіазид, можливе загострення подагри через підвищення концентрації сечової кислоти, клінічне виявлення прихованої форми цукрового діабету, загострення системного червоного вовчака.
Під час лікування тіазидними діуретиками повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості. Якщо під час застосування препарату виникають реакції фоточутливості, то препарат рекомендується скасувати. Якщо лікар вважає за необхідне повторне призначення діуретика, рекомендується захистити ділянки тіла, які піддаються впливу сонячних променів або штучного ультрафіолетового опромінення.
Гідрохлортіазид може викликати водно-електролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпонатріємія і гіпохлоремічний алкалоз). Симптоми: сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, сонливість, неспокій, біль в м'язах або судоми, м'язова слабкість, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія і шлунково-кишкові розлади (нудота, блювота). Хоча одночасне застосування з каптоприлом знижує ризик розвитку гіпокаліємії, викликаної гідрохлортіазидом, до групи високого ризику розвитку гіпокаліємії відносяться пацієнти з цирозом печінки, підвищеним діурезом, недостатнім пероральним заміщенням втрати електролітів, а також особи, які отримують терапію ГКС або АКТГ. У спекотну погоду у пацієнтів, схильних до набряків, може виникнути гіпонатріємія, зазвичай помірна, не вимагає лікування.
Гідрохлортіазид може викликати гіперкальціємію. Тому перед проведенням визначення функції паращитовидних залоз препарат слід відмінити.
Гідрохлортіазид може підвищувати рівень холестерину і тригліцеридів, знижувати в плазмі крові вміст магнію і тиреоглобуліну, що зв'язують йод (без ознак порушень функції щитоподібної залози).
Гідрохлортіазид може стати причиною позитивного тесту на допінг.
Особливості застосування, пов'язані з наявністю в складі препарату каптоприлу. Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 40 мл/хв). Початкові дози каптоприлу необхідно призначати відповідно до кліренсом креатиніну, а в подальшому в залежності від реакції пацієнта на лікування. Слід регулярно проводити контроль показників функції нирок (на початку і періодично під час лікування): визначати рівень калію і креатиніну в плазмі крові.
Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з неускладненій АГ, оскільки в окремих випадках можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Імовірність її виникнення підвищується у пацієнтів з порушенням водно-електролітного балансу (внаслідок інтенсивної сечогінної терапії, діареї, блювоти, дієти з пониженим вмістом натрію) і пацієнтів на гемодіалізі. Також симптоматичну гіпотензію відзначали у хворих з серцевою недостатністю. Лікування таких пацієнтів слід починати під наглядом лікаря, низькими дозами, при цьому ретельно підбирати дози. Це також стосується і хворих на ішемічну хворобу серця або захворюванням судин мозку, у яких значне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу (інсульту).
Необхідно уникати прийому каптоприлу при розвитку кардіогенного шоку і значних гемодинамічних порушень.
Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, оскільки при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких хворих необхідно починати під наглядом лікаря, низькими дозами, при цьому ретельно підбирати дози.
Препарат слід застосовувати з обережністю у хворих на цукровий діабет, які приймають пероральні протидіабетичні засоби або інсулін, і регулярно контролювати рівень глюкози в плазмі крові, особливо протягом 1-го місяця лікування.
Дуже рідко прийом інгібіторів АПФ пов'язаний з синдромом, який починається з холестатичної жовтяниці та швидко прогресує до некрозу печінки та (іноді) призводить до летального результату. Механізм цього синдрому не визначений. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ і у яких розвинулася жовтяниця або помітне підвищення рівня печінкових ферментів, слід припинити застосування інгібіторів АПФ і звернутися до лікаря.
У пацієнтів, особливо що приймають відносно високі дози каптоприлу (більше 150 мг/добу) або з порушенням функції нирок, можливий розвиток протеїнурії. Вміст білка в сечі більше 1 г/добу зареєстровано приблизно у 0,7% пацієнтів, які отримували каптоприл. Нефротичний синдром діагностований у 20% хворих з протеїнурією. У більшості випадків протеїнурія зникала протягом 6 місяців після відміни препарату. Параметри функції нирок, такі як рівень азоту сечовини та креатиніну, змінювалися рідко. У хворих з порушенням функції нирок слід визначити вміст білка в сечі до лікування і періодично контролювати під час терапії препаратом.
Повідомлялося про випадки нейтропенії, агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок при відсутності інших факторів нейтропению відзначали рідко. Вкрай обережно препарат слід призначати хворим з коллагенозами, пацієнтам, які проходять курс лікування імунодепресантами, приймають алопуринол або прокаїнамід, а також при поєднанні цих станів, особливо на тлі наявного порушення функції нирок. У деяких пацієнтів даної групи розвиваються важкі інфекції, які не завжди піддаються інтенсивної терапії антибіотиками. При застосуванні препарату у таких пацієнтів слід проводити періодичний контроль кількості лейкоцитів в плазмі крові та їх диференційний підрахунок (до лікування, кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування і періодично надалі) і попередити хворого про необхідність повідомляти про будь-які ознаки інфекції (підвищення температури , збільшення лімфатичних вузлів, біль в горлі). При виникненні нейтропенії (кількість нейтрофілів 1000 / мм 3) застосування препарату слід припинити. Після припинення терапії у більшості хворих кількість нейтрофілів швидко повертається до нормального рівня.
У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, в тому числі каптоприл, відзначають підвищення рівня калію в плазмі крові. До групи ризику розвитку гіперкаліємії належать пацієнти з нирковою недостатністю, цукровим діабетом, особи, які беруть калійзберігаючі діуретики, харчові добавки з калієм, а також пацієнти, що приймають інші лікарські засоби, що підвищують рівень калію в плазмі крові. Якщо прийом вищезазначених препаратів на тлі лікування інгібіторами АПФ необхідний, слід регулярно контролювати рівень калію в плазмі крові.
Повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та гортані у деяких пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, особливо протягом перших тижнів лікування. В окремих випадках ангіоневротичний набряк може розвинутися навіть після тривалого лікування інгібіторів АПФ. Зареєстровано поодинокі летальні випадки внаслідок ангіоневротичного набряку гортані чи язика. У разі розвитку набряку слід негайно припинити прийом каптоприлу і провести відповідне лікування. Пацієнта необхідно госпіталізувати та спостерігати протягом 12-24 год до повного зникнення симптомів. Для пацієнтів негроїдної раси властивий високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
У пацієнтів, які підлягають хірургічному втручанню або анестезії препаратами, що знижують артеріальний тиск, каптоприл може блокувати підвищення утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Гіпотензію, що виникла в результаті цього механізму, слід коригувати за допомогою введення додаткового об'єму рідини.
При застосуванні інгібіторів АПФ у пацієнтів може виникнути стійкий непродуктивний кашель транзиторного характеру.
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, можливий розвиток стійких анафілактичнихреакцій, якого можна уникнути шляхом тимчасового припинення прийому інгібіторів АПФ.
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проходження гемодіалізу з використанням високопроточних мембран, можливий розвиток стійких анафілактичнихреакцій, якого можна уникнути шляхом заміни діалізних мембран на мембрани іншого типу або застосування антигіпертензивних засобів іншого класу.
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності можливий розвиток стійких анафілактичнихреакцій, якого можна уникнути шляхом тимчасового припинення прийому інгібіторів АПФ перед кожним аферезом.
Для препаратів, що містять інгібітори АПФ, можлива перехресна гіперчутливість.
Застосування інгібіторів АПФ, в тому числі каптоприлу, у пацієнтів негроїдної раси є менш ефективним для зниження артеріального тиску, ніж у пацієнтів іншої раси, внаслідок переважання низьких фракцій реніну.
Одночасне застосування препарату з літієм не рекомендується через посилення токсичності останнього.
Препарат містить лактозу, тому у пацієнтів з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції застосування препарату протипоказано.
Застосування в період вагітності та годування груддю. Каптопрес 12,5-Дарниця протипоказаний під час вагітності. На час лікування препаратом годування груддю необхідно припинити.
Діти. Даних про застосування препарату у дітей немає.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. В період лікування слід утримуватися від керування транспортом і роботи з іншими механізмами, які вимагають підвищеної концентрації і швидкості психомоторних реакцій.
З діуретиками (тіазидними) - ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок дегідратації, викликаної прийомом високих доз діуретиків. гіпотензивний ефект можна знизити шляхом скасування діуретиків, збільшення споживання обсягу рідини та солі, зменшення початкових доз каптоприлу;
з блокаторами α- і β-блокатори, блокаторами кальцієвих каналів пролонгованої дії та іншими гіпотензивними засобами, органічними нітратами, інгібіторами МАО, снодійними засобами (нітразепам), транквілізаторами (алпразолам) - посилення гіпотензивної дії препарату; комбінацію даних лікарських засобів застосовувати з обережністю;
з вживанням препаратами та напоями, барбітуратами, наркотичними засобами, нейролептиками, трициклічними антидепресантами - посилення гіпотензивної дії препарату і ортостатичноїгіпотензії;
з симпатоміметиками, естрогенами, метанаміном - ослаблення гіпотензивної дії препарату;
з нестероїдними протизапальними препаратами - ослаблення гіпотензивної дії препарату і зниження функції нирок з підвищенням концентрації калію в плазмі крові, рідко можливий розвиток гострої ниркової недостатності, особливо у хворих з порушенням функції нирок. Комбінацію даних лікарських засобів застосовувати з обережністю. Перед початком лікування слід нормалізувати водно-сольовий обмін, при лікуванні проводити періодичний контроль функції нирок. При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилювати їх токсичну дію на центральну нервову систему;
з препаратами, що підвищують концентрацію калію в плазмі крові (гепарин, циклоспорин, калійзберігаючі діуретики - амілорид, спіронолактон, триамтерен), препаратами та добавками, які містять калій - помітне підвищення концентрації калію в плазмі крові: чи не рекомедуется одночасно застосовувати комбінацію даних лікарських засобів;
з алопуринолом, прокаїнамідом, імуносупресивними препаратами (азатіоприн) і цитостатиками - пригнічення кровотворення;
з діазоксидом - посилення гипергликемического, гіперурикемічну, гіпотензивної дії; може знадобитися періодичний контроль рівня глюкози в плазмі крові та концентрації сечової кислоти;
з анестетиками, недеполяризуючими миорелаксантами, препаратами для ініціювання наркозу (тубокурарину хлорид, галламіна тріетіодід) - посилення дії вищевказаних препаратів; може знадобитися коригування дози та водно-сольового обміну перед проведенням хірургічної операції;
з препаратами літію, солями кальцію - посилення дії вищевказаних препаратів: чи не рекомедуется одночасно застосовувати комбінацію даних лікарських засобів;
з серцевими глікозидами - підвищення токсичності препаратів дігіталіcа (аритмії) на тлі гіпокаліємії, викликаної гідрохлортіазидом;
з карбамазепіном - підвищення ризику розвитку гіпонатріємії; може знадобитися періодичний контроль рівня електролітів;
з амфотерицином В, карбеноксолоном, ГКС, кортикотропіном, стимулюючими проносними засобами - посилення електролітного дисбалансу, зокрема виникнення гіпокаліємії;
зметформіном - метаболічний ацидоз у хворих з порушенням функції нирок;
з метилдопою - в окремих випадках - гемолітична анемія;
з антидіабетичними препаратами, пероральними антикоагулянтами, препаратами для лікування подагри - ослаблення дії вищевказаних препаратів; може знадобитися коригування дози препаратів;
з лікарськими засобами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в плазмі крові, в тому числі:
з пресорними амінами (норадреналін) - слід припинити лікування препаратом за тиждень до початку хірургічної операції;
з антацидами, їжею, колестиполом, колестираміном - зниження всмоктування і зменшення біодоступності препарату;
з пробенецидом - зниження виведення каптоприлу;
з йодвмісними контрастними засобами - збільшення ризику гострої ниркової недостатності, особливо при введенні високих доз, внаслідок дегідратації, викликаної гідрохлортіазидом. Перед введенням йоду необхідно нормалізувати рівень рідини в організмі.
Застосування препарату може призвести до позитивного результату при аналізі сечі на ацетон.
Препарат можна застосовувати для лікування гострого інфаркту міокарда в поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою (кардіологічні дози), тромболітичними засобами, блокаторами β-адренорецепторів та / або нітратами.
Каптоприл. симптоми: різке зниження пекло, тахікардія, головний біль, відсутність апетиту, порушення смакових відчуттів, шкірні алергічні реакції, нейтропенія. у важких випадках можливі судоми, парези, шок, ступор, аритмія, брадикардія, ниркова недостатність, електролітний дисбаланс. при появі цих симптомів слід негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.
Лікування. Симптоматична терапія, спрямована на нормалізацію артеріального тиску і усунення інших симптомів.
Гідрохлортіазид. Симптоми: слабкість, нудота, блювота, пронос. Ці явища швидко зникають при зниженні дози або відміні препарату. У деяких випадках при прийомі високих доз препарату повідомлялося про можливість виникнення таких симптомів, як: тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, запаморочення, сплутаність свідомості, розлади свідомості, спазми м'язів, парестезії, виснаження, поліурія, олігурія, анурія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія , алкалоз, підвищення рівня азоту сечовини в крові (у хворих з нирковою недостатністю). Значними проявами передозування можуть бути важкі порушення водно-електролітного балансу і розвиток коматозного стану як результат безпосереднього патологічного дії гідрохлоротіазиду на ЦНС.
Лікування. Для виведення препарату зі шлунка рекомендується викликати блювоту; промивання шлунка, застосування сорбентів. У разі виникнення важких проявів передозування хворий підлягає негайній госпіталізації в спеціалізований лікувальний заклад для проведення інтенсивних детоксикаційних заходів (гемодіаліз), а також усунення водно-електролітних порушень, нормалізації вітальних функцій, відновлення функції нирок. Специфічного антидоту немає.
В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.
Опис препарату Каптопрес 12,5-Дарниця табл. №20 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Повними аналогами Каптопрес 12,5-Дарниця табл. №20 є:
Упаковка / 20 шт.
102.60 грн.действующие вещества: captopril, hydrochlorothiazide;
1 таблетка содержит: каптоприла 50 мг, гидрохлоротиазида 12,5 мг;
вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, лактоза моногидрат, кремния диоксид коллоидный безводный, крахмал картофельный, кислота стеариновая.
Таблетки.
Основные физико-химические свойства: таблетки белого цвета, плоскоцилиндрической формы, с фаской и полосой, со специфическим запахом.
Комбинированные препараты ингибиторов АПФ. Каптоприл и диуретики. Код АТХ С09В А01.
«Каптопрес 12,5-Дарница» - комбинированное антигипертензивное лекарственное средство, содержащее дозированную комбинацию каптоприла и гидрохлоротиазида.
Каптоприл - ингибитор ангиотензинпревращающего фермента (АПФ). Подавляет образование ангиотензина II, препятствуя его сосудосуживающему действию и стимулирующему влиянию на секрецию альдостерона в надпочечниках. Снижает общее периферическое сосудистое сопротивление, артериальное давление, уменьшает преднагрузку на миокард, снижает давление в правом предсердии и малом круге кровообращения.
Гидрохлоротиазид вызывает умеренно выраженный диуретический эффект, увеличивая выведение из организма ионов натрия, хлора, калия и воды. Уменьшает содержание ионов натрия в сосудистой стенке, снижая ее чувствительность к вазоконстрикторным влияниям и усиливая тем самым антигипертензивный эффект каптоприла.
Каптоприл при применении внутрь активно абсорбируется в пищеварительном тракте. Время достижения максимальной концентрации в плазме крови составляет приблизительно 1 час. С белками плазмы крови связывается 25-30 % каптоприла. Метаболизируется в печени. Главными метаболитами являются каптоприл-цистеин, дисульфитный димер каптоприла. Период полувыведения (Т½) каптоприла - примерно 2-3 часа. 95 % каптоприла выводится почками: 50 % в виде матаболитов, до 50 % в неизмененном состоянии.
Гидрохлоротиазид при применении внутрь абсорбируется в пищеварительном тракте на 68-78 %. Период полувыведения (Т½) составляет примерно 3-4 часа. 20-75 % гидрохлоротиазида выводится почками в неизмененном состоянии.
У больных с почечной недостаточностью выделения лекарственногосредства замедляется.
Артериальная гипертензия.
Повышенная чувствительность к каптоприлу, другим ингибиторам АПФ, к гидрохлоротиазиду, другим препаратам, производным сульфонамида, или к другим компонентам лекарственного средства.
Наличие в анамнезе ангионевротического отека во время лечения другими ингибиторами АПФ.
Врожденный (идиопатический) ангионевротический отек.
Выраженные нарушения функции почек (концентрация креатинина в плазме крови более 1,8 мг/100 мл или клиренс креатинина менее 30 мл/мин), тяжелая почечная недостаточность.
Двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки с прогрессирующей азотемией.
Состояние после трансплантации почки.
Анурия.
Стеноз устья аорты и другие обструктивные нарушения, которые затрудняют выброс крови из левого желудочка.
Гипертрофическая кардиомиопатия с низким сердечным выбросом.
Тяжелые нарушения функции печени (прекоматозное состояние, печеночная кома, печеночная недостаточность).
Первичный гиперальдостеронизм.
Порфирия.
Гипокалиемия, гиперкалиемия, гипонатриемия при гиповолемии, гиперкальциемия, подагра.
Беременные или женщины, планирующие забеременеть (см. «Применение в период беременности или кормления грудью»).
При одновременном применении препарата с такими лекарственными средствами возможно:
Цитотоксические средства (например циклофосфамид, метотрексат). Тиазиды могут уменьшать выведение почками цитотоксических лекарственных средств и усиливать их миелосупресорний эффект.
Антихолинергические средства (например атропин, бипериден). Из-за ослабления моторики желудочно-кишечного тракта и уменьшения скорости эвакуации из желудка биодоступность диуретиков тиазидного типа возрастает.
Циклоспорин. При одновременном применении циклоспорина может усиливаться гиперурикемия и возрастать риск осложнений вроде подагры.
Амантадин. Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, могут увеличивать риск побочных эффектов, вызванных амантадином.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2), ацетилсалициловую кислоту - > 3 г/сут и неселективные НПВП. При одновременном приеме НПВП могут ослаблять антигипертензивный эффект гидрохлоротиазида и усиливать влияние гидрохлоротиазида на уровень калия в сыворотке крови.
Лекарственные средства, на эффекты которых влияют изменения уровня калия в сыворотке крови. Рекомендуется периодический мониторинг уровня калия в сыворотке крови и ЭКГ-обследование, если гидрохлортиазид принимать одновременно с лекарственными средствами, на эффекты которых влияют изменения уровня калия в сыворотке крови (например гликозиды наперстянки и антиаритмические лекарственные средства), и лекарственных средств, вызывающих полиморфную тахикардию пируэтного типа (желудочковую тахикардию) (в том числе некоторые антиаритмические средства), поскольку гипокалиемия является фактором, способствующим развитию пируэтной тахикардии.
Данные клинических испытаний показали, что двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС) путем комбинированного применения ингибиторов АПФ, блокаторов ангиотензин II рецептора или алискирена связана с высокой частотой проявлений побочных реакций, таких как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и снижением функции почек (включая острую почечную недостаточность) по сравнению с отдельным применением препаратов, действующих на РААС.
Применение лекарственного средства может привести к положительному результату при анализе мочи на ацетон.
Лекарственное средство можно применять для лечения острого инфаркта миокарда в сочетании с ацетилсалициловой кислотой (кардиологические дозы), тромболитическими средствами, β-адреноблокаторами и/или нитратами.
Перед началом лечения необходимо уменьшить или полностью прекратить прием диуретиков.
Перед назначением ингибиторов АПФ следует откорректировать объем циркулирующей крови (ОЦК), а также решить вопрос о назначении минимальной эффективной оптимальной дозы лекарственного средства.
Во время применения лекарственного средства следует периодически определять уровень электролитов (в частности калия), содержание мочевины и креатинина в плазме крови, картину периферической крови.
Во время применения лекарственного средства показана диета с низким содержанием натрия.
Во время применения лекарственного средства не рекомендуется употреблять алкогольные напитки.
Лекарственное средство применять с осторожностью пациентам с нарушением водно-электролитного баланса (вследствие интенсивной мочегонной терапии, диареи, рвоты, диеты с пониженным содержанием натрия) и пациентам на гемодиализе, поскольку возможно развитие артериальной гипотензии. Перед применением лекарственного средства следует провести коррекцию водно-электролитного баланса.
Лекарственное средство применять с осторожностью больным с выраженными нарушениями сердечной деятельности, пациентам пожилого возраста (старше 65 лет). Назначение лекарственного средства этой категории пациентов возможно только в условиях тщательного контроля артериального давления, функции почек, состояния водно-электролитного обмена.
В случае гипотонии пациенту необходимо принять горизонтальное положение (положить на спину), а при необходимости - увеличить ОЦК за счет введения 0,9 % раствора натрия хлорида.
Особенности применения, связанные с наличием в составе лекарственного средства гидрохлоротиазида.
Как и при применении других антигипертензивных лекарственных средств, у некоторых пациентов может возникать симптоматическая артериальная гипотензия.
При лечении тиазидами возможно снижение глюкозотолерантности. Может возникнуть необходимость в модификации доз противодиабетических средств, в том числе инсулина. На фоне терапии тиазидами может манифестировать латентный сахарный диабет.
Тиазиды могут уменьшать выведение почками кальция, а также вызвать небольшое транзиторное повышение уровня кальция в сыворотке крови. Значительная гиперкальциемия может быть проявлением латентного гиперпаратиреоза.
У пациентов, получающих тиазиды, могут развиваться реакции гиперчувствительности при наличии аллергии или бронхиальной астмы в анамнезе, а также если пациенты ранее не страдали этими заболеваниями. Поступали сообщения об обострении системной красной волчанки или его активацию на фоне приема тиазидов.
Лекарственное средство может влиять на результаты следующих лабораторных анализов:
Лекарственное средство применять с осторожностью при нарушении функции печени или при прогрессирующих заболеваниях печени, поскольку тиазидные диуретики могут вызвать нарушения водно-электролитного баланса, что может привести к быстрому развитию печеночной комы. Назначение лекарственного средства этой категории пациентов возможно только в условиях тщательного контроля артериального давления, функции почек, состояния водно-электролитного обмена.
Лекарственное средство применять с осторожностью при нарушении функции почек, поскольку тиазидные диуретики могут вызвать азотемию. Также возможна кумуляция лекарственного средства. При прогрессировании заболеваний почек, характеризирующихся повышением уровня остаточного азота крови, следует тщательно оценить целесообразность продолжения терапии и при необходимости прекратить лечение.
Гипотензивное действие гидрохлоротиазида может усиливаться после симпатэктомии.
У пациентов, принимающих гидрохлоротиазид, возможно обострение подагры из-за повышения концентрации мочевой кислоты, клиническое выявление скрытой формы сахарного диабета, обострение системной красной волчанки.
Во время лечения тиазидными диуретиками сообщалось о случаях реакций фоточувствительности. Если во время применения лекарственного средства возникают реакции фоточувствительности, то лекарственное средство рекомендуется отменить. Если врач считает необходимым повторное назначение диуретика, рекомендуется защитить участки тела, которые подвергаются воздействию солнечных лучей или искусственного УФ-облучения.
Гидрохлоротиазид может вызвать водно-электролитный дисбаланс (гипокалиемия, гипонатриемия и гипохлоремический алкалоз). Симптомы: сухость во рту, жажда, слабость, вялость, сонливость, беспокойство, боль в мышцах или судороги, мышечная слабость, артериальная гипотензия, олигурия, тахикардия и желудочно-кишечные расстройства, такие как тошнота и рвота. Хотя одновременное применение с каптоприлом уменьшает риск развития гипокалиемии, вызванной гидрохлоротиазидом, к группе высокого риска развития гипокалиемии относятся пациенты с циррозом печени, повышенным диурезом, недостаточным пероральным замещением потери электролитов, а также лица, получающие терапию глюкокортикостероидами или адренокортикотропным гормоном. В жаркую погоду у пациентов, склонных к отекам, может возникнуть гипонатриемия, обычно умеренная и не требующая лечения.
Гидрохлоротиазид может вызвать гиперкальциемию. Поэтому перед проведением определения функции паращитовидных желез применение лекарственного средства следует прекратить.
Гидрохлоротиазид может повышать уровень холестерина и триглицеридов, снижать в крови содержание магния и тиреоглобулинов, связывающих йод (без признаков нарушений функции щитовидной железы).
Гидрохлоротиазид может стать причиной положительного теста на допинг.
Особенности применения, связанные с наличием в составе лекарственного средства каптоприла.
Лекарственное средство следует применять с осторожностью пациентам с нарушением функции почек (клиренс креатинина меньше 40 мл/мин). Начальные дозы каптоприла следует назначать в соответствии с клиренсом креатинина, а в дальнейшем в зависимости от реакции пациента на лечение. Следует регулярно проводить контроль показателей функции почек (в начале и периодически во время лечения): определять уровень калия и креатинина в плазме крови.
Лекарственное средство следует применять с осторожностью пациентам с неосложненной артериальной гипертензией, поскольку в отдельных случаях возможно развитие симптоматической артериальной гипотензии. Вероятность ее развития возрастает у пациентов с нарушением водно-электролитного баланса (вследствие интенсивной мочегонной терапии, диареи, рвоты, диеты с пониженным содержанием натрия) и пациентов на гемодиализе. Также симптоматическая гипотензия наблюдалась у пациентов с сердечной недостаточностью. Лечение таких больных следует начинать под наблюдением врача, низкими дозами, при этом тщательно подбирать дозы. Это также касается и пациентов с ишемической болезнью сердца или заболеванием сосудов мозга, у которых значительное снижение артериального давления может привести к инфаркту миокарда или нарушению мозгового кровообращения (инсульта).
Необходимо избегать приема каптоприла при развитии кардиогенного шока и значительных гемодинамических нарушений.
Лекарственное средство следует применять с осторожностью пациентам с реноваскулярной гипертензией, поскольку при одновременном применении с ингибиторами АПФ повышается риск развития тяжелой артериальной гипотензии и почечной недостаточности.
Лечение таких больных следует начинать под наблюдением врача, низкими дозами, при этом тщательно подбирать дозы.
Очевидно, что комбинированное применение ингибиторов АПФ, блокаторов ангиотензин II рецептора или алискирена повышает риск возникновения гипотензии, гиперкалиемии и приводит к снижению функции почек (включая острую почечную недостаточность). Поэтому двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС) путем комбинированного применения ингибиторов АПФ, блокаторов ангиотензин II рецептора или алискиреном не рекомендуется.
Если терапия двойной блокадой безусловно необходима, ее следует проводить под наблюдением врача с частыми проверками функции почек, электролитов и артериального давления.
Нельзя одновременно применять ингибиторы АПФ и блокаторы ангиотензин II рецепторов у пациентов с диабетической нефропатией.
Лекарственное средство следует применять с осторожностью больным сахарным диабетом, принимающим пероральные противодиабетические средства или инсулин и регулярно проводить контроль уровня глюкозы в крови, особенно в течение первого месяца лечения.
Очень редко прием ингибиторов АПФ связан с синдромом, который начинается с холестатической желтухи и быстро прогрессирует до некроза печени и (иногда) приводит к летальному исходу. Механизм этого синдрома не определен. Пациентам, которые получают ингибиторы АПФ и у которых розвилась желтуха или заметное повышение уровня печеночных ферментов, следует прекратить применение ингибиторов АПФ и обратиться к врачу.
У пациентов, особенно у принимающих относительно высокие дозы каптоприла (более 150 мг/сутки) или с нарушением функции почек возможно развитие протеинурии. Содержание белка в моче более 1 г в сутки было зарегистрировано приблизительно у 0,7 % пациентов, получавших каптоприл. Нефротический синдром диагностирован у 20 % пациентов с протеинурией. В большинстве случаев протеинурия исчезала в течение 6 месяцев после отмены лекарственного средства. Параметры функции почек, такие как уровень азота мочевины и креатинина, изменялись редко. У больных с нарушением функции почек следует определять содержание белка в моче до лечения и периодически во время терапии лекарственным средством.
Сообщалось о случаях нейтропении, агранулоцитоза, тромбоцитопении и анемии у пациентов, получавших ингибиторы АПФ. У пациентов с нормальной функцией почек при отсутствии других факторов нейтропения наблюдается редко. С крайней осторожностью лекарственное средство следует назначать больным с коллагенозами, пациентам, которые проходят курс лечения иммунодепрессантами, принимают аллопуринол или прокаинамид, а также при сочетании этих состояний, особенно на фоне имеющегося нарушения функции почек. У некоторых таких пациентов развиваются тяжелые инфекции, которые не всегда поддаются интенсивной терапии антибиотиками. При применении лекарственного средства у таких пациентов следует проводить периодический контроль количества лейкоцитов в крови и их дифференциальный подсчет (до лечения, каждые 2 недели на протяжении первых трех месяцев терапии и периодически в дальнейшем) и предупредить больного о необходимости сообщать о любых признаках инфекции (повышение температуры, увеличение лимфатических узлов, боль в горле). При возникновении нейтропении (количество нейтрофилов <1000/мм3) применение лекарственного средства следует прекратить. После прекращения терапии у большинства больных количество нейтрофилов быстро возвращается в норму.
У некоторых пациентов, принимающих ингибиторы АПФ, в том числе каптоприл, наблюдается повышение уровня калия в сыворотке крови. К группе риска развития гиперкалиемии относятся пациенты с почечной недостаточностью, сахарным диабетом, лица, принимающие калийсберегающие диуретики, пищевые добавки с калием, а также пациенты, которые принимают другие лекарственные средства, повышающие уровень калия в сыворотке крови. Если прием вышеуказанных лекарственных средств на фоне лечения ингибиторами АПФ необходим, следует регулярно проводить контроль уровня калия в сыворотке крови.
Сообщалось о случаях ангионевротического отека лица, конечностей, губ, языка, голосовой щели и гортани у некоторых пациентов, которые принимали ингибиторы АПФ, особенно на протяжении первых недель лечения. В отдельных случаях ангионевротический отек может развиться даже после длительного лечения ингибиторами АПФ. Зарегистрировано единичные летальные случаи вследствие ангионевротического отека гортани или языка. В случае развития отека следует немедленно прекратить прием каптоприла и провести соответствующее лечение. Пациента необходимо госпитализировать и установить наблюдение в течение по крайней мере 12-24 часов до полного исчезновения симптомов. Для пациентов негроидной расы характерен повышенный риск развития ангионевротического отека.
У пациентов, подлежащих хирургическому вмешательству или анестезии препаратами, снижающими артериальное давление, каптоприл может блокировать повышение образования ангиотензина II под влиянием компенсаторного выброса ренина. Артериальную гипотензию, возникшую в результате этого механизма, следует скорректировать с помощью введения дополнительного объема жидкости.
При применении ингибиторов АПФ у пациентов может появиться устойчивый непродуктивный кашель, который исчезает после прекращения лечения.
У пациентов, принимающих ингибиторы АПФ во время проведения десенсибилизации аллергеном с яда перепончатокрылых, возможно развитие стойких анафилактоидных реакций. Развития этих реакций можно избежать путем временного прекращения приема ингибиторов АПФ.
У пациентов, принимающих ингибиторы АПФ во время прохождения гемодиализа с использованием высокопроточных мембран, возможно развитие устойчивых анафилактоидных реакций. Развития этих реакций можно избежать путем замены диализных мембран на мембраны другого типа или применять антигипертензивные средства другого класса.
У пациентов, принимающих ингибиторы АПФ, при проведении афереза ЛПНП возможно развитие устойчивых анафилактоидных реакций. Развития этих реакций можно избежать путем временного прекращения приема ингибиторов АПФ перед каждым аферезом.
Для препаратов, содержащих ингибиторы АПФ, возможна перекрестная гиперчувствительность.
Применение ингибиторов АПФ, в том числе каптоприла, пациентам негроидной расы менее эффективно для снижения артериального давления, чем пациентам другой расы, вследствие преобладания низких фракций ренина.
Одновременное применение лекарственного средства с литием не рекомендуется из-за усиления токсичности последнего.
Лекарственное средство содержит лактозу, поэтому пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, недостаточностью лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции нельзя применять лекарственное средство.
Лекарственное средство противопоказано применять беременным или женщинам, которые планируют забеременеть. Если во время лечения препаратом подтверждается беременность, его применение следует немедленно прекратить и заменить другим лекарственным средством, разрешенным к применению беременным.
Лекарственное средство не применять в период кормления грудью.
Способность влиять на скорость реакций при управлении автотранспортом или другими механизмами.
При применении лекарственного средства следует воздержаться от управления транспортными средствами или работы с другими механизмами, возможно головокружение и сонливость, особенно в начале терапии.
Лекарственное средство принимать внутрь за 1 час до еды, поскольку при наличии пищи всасываемость лекарственного средства снижается.
Дозу лекарственного средства устанавливает врач индивидуально в зависимости от клинической картины заболевания.
Начальная доза может составлять ½ таблетки (25 мг каптоприла и 6,25 мг гидрохлоротиазида) 1 раз в сутки.
В дальнейшем при необходимости поддерживающую дозу можна увеличить до 1 таблетки (50 мг каптоприла и 12,5 мг гидрохлоротиазида) 1 раз в сутки.
Максимальный терапевтический эффект наступает через 6-8 недель после начала лечения. Корректировку дозы следует проводить с 6-недельными интервалами, если клинические проявления не требуют более быстрого изменения дозировки. При недостаточном снижении артериального давления в схему лечения можно включить дополнительно каптоприл и гидрохлоротиазид в виде монопрепаратов. При этом суточная доза каптоприла не должна превышать 150 мг, гидрохлоротиазида - 50 мг.
Больные с нарушением функции почек.
Поскольку каптоприл и гидрохлоротиазид выводятся из организма преимущественно почками, то при нарушении их функции уровень препаратов может увеличиваться. Рекомендуется снижение дозы лекарственного средства: при клиренсе креатинина от 30 до 80 мл/мин начальная доза составляет ½ таблетки (25 мг каптоприла и 6,25 мг гидрохлоротиазида) 1 раз в сутки утром.
Дети.
Данных о применении лекарственного средства детям нет.
Каптоприл.
Симптомы: резкое снижение артериального давления, тахикардия, головная боль, отсутствие аппетита, нарушение вкусовых ощущений, кожные аллергические реакции, нейтропения. В тяжелых случаях возможны судороги, парезы, шок, ступор, нарушение ритма сердца, брадикардия, почечная недостаточность, электролитный дисбаланс. При появлении этих симптомов следует немедленно прекратить прием лекарственного средства и обратиться к врачу.
Лечение: Больному следует придать горизонтальное положение и промыть желудок.
При тяжелых симптомах передозировки больной подлежит срочной госпитализации для проведения интенсивных методов детоксикации, в том числе гемодиализа, и мер, направленных на увеличение объема циркулирующей крови, нормализации функций сердечно-сосудистой, дыхательной и нервной систем, восстановление функции почек. Необходимо избегать проведения гемодиализа через высокопроизводительные мембраны из полиакрилонитритметалосульфата, (АN69), гемофильтрации из-за возможности развития анафилактоидных реакций. Перитонеальный диализ неэффективен.
Симптоматическая терапия, направленная на нормализацию артериального давления и устранение других симптомов.
Гидрохлоротиазид.
Симптомы: слабость, тошнота, рвота, жажда, диарея. Эти явления быстро исчезают при уменьшении дозы или отмене лекарственного средства. В некоторых случаях при приеме высоких доз лекарственного средства сообщалось о возможности возникновения таких симптомов: тахикардия, артериальная гипотензия, шок, головокружение, спутывание сознания, расстройства сознания, спазмы мышц, парестезии, истощение, полиурия, олигурия, анурия, гипокалиемия, гипонатриемия, гипохлоремия, алкалоз, повышение уровня азота мочевины в крови (у больных с почечной недостаточностью). Тяжелыми проявлениями передозировки могут быть тяжелые нарушения водно-электролитного баланса и развитие коматозного состояния как результат непосредственного патологического действия гидрохлоротиазида на центральную нервную систему.
Лечение. Для выведения лекарственного средства из желудка рекомендуется вызвать рвоту; промывание желудка, применение сорбентов. В случае возникновения тяжелых проявлений передозировки больной подлежит немедленной госпитализации в специализированное лечебное учреждение для проведения интенсивных детоксикационных мероприятий (гемодиализ), а также устранения водно-электролитных нарушений, нормализации функции сердечно-сосудистой, дыхательной и центральной нервной системы, восстановление функции почек. Специфического антидота нет.
Каптоприл.
Со стороны органов зрения: нечеткость зрения.
Со стороны респираторной системы, органов грудной клетки и средостения: сухой, раздражающий (непродуктивный) кашель, диспноэ, бронхоспазм, ринит, ларингит, аллергический альвеолит/эозинофильная пневмония, боль за грудиной.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: сухость во рту, тошнота, рвота, дискомфорт в эпигастрии, абдоминальная боль, диарея, запор, стоматит/афтозные язвы, глоссит, пептическая язва, панкреатит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: нарушения печеночной функции и холестаз (включая желтуху), гепатит (включая некроз), повышение уровня печеночных ферментов, гипербилирубинемия.
Со стороны почек и мочевыводящей системы: нарушения почечной функции (включая почечную недостаточность), протеинурия, полиурия, олигурия, повышенная частота мочеиспускания, нефротический синдром.
Со стороны обмена веществ, метаболизма: анорексия, гипогликемия, гиперкалиемия, гипонатриемия.
Со стороны нервной системы: головная боль, сонливость, нарушение вкуса, головокружение, астения, парестезии, нарушения мозгового кровообращения (включая инсульт и синкопе).
Со стороны психики: нарушение сна, спутывание сознания, депрессия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипотензия, ортостатическая гипотензия, синдром Рейно, приливы, бледность, тахикардия или тахиаритмия, стенокардия, учащенное сердцебиение, кардиогенный шок, остановка сердца.
Со стороны крови и лимфатической системы: эозинофилия, панцитопения (особенно у пациентов с нарушением функции почек), тромбоцитопения, анемия (включая апластическую и гемолитическую), лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз.
Со стороны иммунной системы: зуд с сыпью или без сыпи, высыпания, алопеция, ангионевротический отек лица, век, языка, интерстициальный ангионевротический отек, периферические отеки, крапивница, синдром Стивенса-Джонсона, полиморфная эритема, фоточувствительность, эритродерма, пемфигоидные реакции, эксфолиативный дерматит, аутоиммунные заболевания, лихорадка.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: зуд с сыпью или без сыпи, высыпания, алопеция, полиморфная эритема, фоточувствительность, эритродерма, пемфигоидные реакции, эксфолиативный дерматит.
Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани: миалгия, артралгия.
Со стороны репродуктивной системы и функции молочных желез: импотенция, гинекомастия.
Общие нарушения: слабость, утомляемость, лимфаденопатия.
Лабораторные показатели: повышение содержания BUN, креатинина сыворотки крови, снижение уровня гемоглобина, гематокрита, повышение СОЭ, повышение уровня антинуклеарных антител, может вызвать ложноположительный результат анализа мочи на ацетон.
Гидрохлоротиазид.
Со стороны органов зрения: ксантопсия, проходящая нечеткость зрения, острая миопия, острая закрытоугловая глаукома.
Со стороны респираторной системы, органов грудной клетки и средостения: респираторные нарушения (включая пневмонит и отек легких).
Со стороны желудочно-кишечного тракта: сиалоаденит, потеря аппетита, ощущение жажды, сухость во рту, тошнота, рвота, раздражение желудка, диарея, запор, панкреатит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: желтуха (внутрипеченочная холестатическая желтуха), холецистит.
Со стороны почек и мочевыводящей системы: нарушение почечной функции, почечная недостаточность, интерстициальный нефрит.
Со стороны обмена веществ, метаболизма: анорексия, гипергликемия, глюкозурия, снижение толерантности к глюкозе, что может спровоцировать манифестацию латентного сахарного диабета; гиперурикемия, что может провоцировать приступы подагры у пациентов с асимптомным течением заболевания; нарушения электролитного баланса, в частности гипохлоремический алкалоз, что может индуцировать печеночную энцефалопатию и кому; ацидоз; гипокалиемия; гипонатриемия; гипомагниемия; гиперкальциемия; повышение уровня холестерина и триглицеридов.
Со стороны нервной системы: головная боль, сонливость, судороги, парестезии, вертиго, головокружение.
Со стороны психики: беспокойство, нервозность, депрессия, изменения настроения, нарушения сна, дезориентация, спутывание сознания.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: постуральная артериальная гипотензия, сердечная аритмия; некротический васкулит (васкулит, кожный васкулит).
Со стороны крови и лимфатической системы: лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, апластическая анемия, гемолитическая анемия, нарушение деятельности костного мозга.
Со стороны иммунной системы: реакции фоточувствительности, высыпания, экзема, пурпура, волчаночноподобный синдром, реактивация кожной красной волчанки, крапивница, анафилактические реакции, анафилактический шок, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: реакции фоточувствительности, высыпания, экзема, пурпура, волчаночноподобный синдром, реактивация кожной красной волчанки, крапивница, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона.
Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани: боль в мышцах, мышечный спазм.
Со стороны репродуктивной системы и функции молочных желез: половые расстройства.
Общие нарушения: лихорадка, слабость, истощение.
3 года.
Хранить в недоступном для детей месте в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °C.
По 10 таблеток в контурной ячейковой упаковке, по 2 контурные ячейковые упаковки в пачке.
По рецепту.
ЧАО «Фармацевтическая фирма «Дарница».
Адрес
Украина, 02093, г. Киев, ул. Бориспольская, 13.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
Рейтинг популярності базується на фактичній кількості замовлень клієнтами сайту за останні 30 днів. Чим більше замовлень, тим вище рейтинг.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}