Каптопрес

Каптопрес – український препарат-генерик, який випускається фармацевтичною компанією «Дарниця» і належить до комбінованих антигіпертензивних засобів, які використовують у лікуванні гіпертонії.

У складі медпрепарату – два компоненти:

• Каптоприл, що входить до групи інгібіторів АПФ і має гіпотензивний ефект, – гальмує перетворення ангіотензину I на гормон ангіотензин II. Це сприяє зниженню периферичного опору в судинах і переднавантаження на серцевий м'яз, стійкості до впливу фізичних навантажень і зниженню тиску.
• Гідрохлоротіазид, що належить до тіазидних діуретиків і має сечогінний ефект, – перешкоджає зворотному всмоктуванню води в канальцях, регулює водно-електролітний баланс і підсилює фармакологічну дію каптоприлу.

• Медикамент діє через 15–20 хвилин після потрапляння до організму.
• У медпрепарату немає ефекту першої дози, який викликає різке зниження тиску, коли пацієнт приймає першу таблетку.
• Каптопрес належить до препаратів першої рекомендації, оскільки діє шість-вісім годин і призначається кардіологами для лікування літніх пацієнтів, запобігає порушенню кровопостачання в головному мозку і розвитку серцевої недостатності.

Медикамент випускається в таблетках по 20 штук в упаковках виробника:

• Каптопрес-Дарниця – містить 50 мг каптоприлу та 25 мг гідрохлортіазиду;
• Каптопрес 12,5-Дарниця – 50 мг каптоприлу та 12,5 мг гідрохлортіазиду.

Українські аналоги ліків – Нормопрес і Капотіазид – продаються в аптеках.

Таблетки Каптопрес призначаються пацієнтам для терапії артеріальної гіпертензії першого-третього ступенів тяжкості. Ліки допомагають знизити тиск під час гіпертонічного кризу, оскільки діють через п'ятнадцять-двадцять хвилин після потрапляння до організму.

Купити таблетки Каптопрес можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1. Актуальна ціна таблеток Каптопрес вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Ліки Каптопрес в таблетках не призначають при:

• підвищеній чутливості до діючих та допоміжних речовин медикаменту і препаратів, які входять до групи інгібіторів АПФ, і сечогінних, що належать до сульфонамідів;
• ангіоневротичному набряку генетичного походження або такому, що виникає при прийомі інгібіторів АПФ;
• спадковому порушенні в пігментному обміні;
• важких порушеннях функції печінки (печінковій комі та прекомі);
• анурії;
• стан після пересадці нирки;
• звуженні просвіту ниркової артерії і підвищенні концентрацій метаболітів, які містять азот, у сечі;
• первинному гіперальдостеронізмі;
• гіповолемії;
• зниженні вмісту натрію і калію у крові;
• гіперкальціємії;
• подагрі;
• вагітності через порушення маткового і плацентарного кровотоку, що призводить до затримки росту немовляти;
• годуванні грудьми, тому що компоненти медпрепарату проникають у молоко матері.

Медикамент не використовують у лікуванні дітей до 18 років, оскільки немає інформації щодо безпечності його призначення в педіатрії.

Препарат Каптопрес може викликати такі побічні реакції:

• розлади функцій шлунково-кишкового тракту, які проявляються нудотою, болем у шлунку і блювотою, зниженням апетиту і сухістю в роті, стоматитом, виразкою і порушенням стільця;
• дисфункції печінки у вигляді жовтяниці, гепатиту та гіпербілірубінемії;
• порушення серцево-судинної і кровоносної систем, які ускладнюються пришвидшенням серцевого ритму, стенокардією, зниженням артеріального тиску і кардіогенним шоком, синдромом Рейно, гіперемією і блідістю шкіри, апластичною і гемолітичною анемією, агранулоцитозом, зменшенням кількості лейкоцитів, тромбоцитів, нейтрофілів і еритроцитів у крові;
• дисфункції нервової системи у вигляді труднощів під час засипання, головного болю і запаморочення, порушень зору і смакових відчуттів, шуму у вухах, поколювання рук або ніг, інсульту;
• утруднення дихання, що супроводжується кашлем, задишкою і алергічним нежитем;
• болі, що локалізуються в грудях, м'язах і суглобах;
• спазми в м'язах;
• імпотенцію;
• збільшення розмірів молочних залоз;
• алопецію;
• порушення роботи нирок, які характеризуються нирковою недостатністю;
• збільшення або зменшення об’єму сечі, яка виділяється вдень;
• алергії, які супроводжуються свербежем і висипами, набряком Квінке, кропив'янкою, еритемою і посиленням чутливості шкіри до дії сонячних променів.

Лікарський засіб підвищує вміст у плазмі крові іонів кальцію, азоту, сечовини і креатиніну.

Лікарський засіб застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням водно-електролітного балансу (внаслідок інтенсивної сечогінної терапії, діареї, блювання, дієти зі зниженим вмістом натрію) та пацієнтам на гемодіалізі, оскільки можливий розвиток артеріальної гіпотензії. Перед застосуванням лікарського засобу слід здійснити корекцію водно-електролітного балансу.

При лікуванні тіазидами можливе зниження глюкозотолерантності. Може виникнути необхідність модифікації доз протидіабетичних засобів, у тому числі інсуліну. На тлі терапії тіазидами може маніфестувати латентний цукровий діабет.

У пацієнтів, які отримують тіазиди, можуть розвиватися реакції гіперчутливості за наявності алергії або бронхіальної астми в анамнезі, а також якщо пацієнти раніше не страждали на ці захворювання.

При одночасному застосуванні препарату з такими лікарськими засобами можливо:

• з діуретиками (тіазидні або петлеві) – ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок дегідратації, спричиненої прийомом високих доз діуретиків. Гіпотензивний ефект можна зменшити шляхом припинення застосування діуретиків, збільшення споживання об'єму рідини та солі, зменшення початкових доз каптоприлу;
• з α- та β-адреноблокаторами, блокаторами кальцієвих каналів пролонгованої дії та іншими гіпотензивними засобами, органічними нітратами, інгібіторами МАО, снодійними засобами (нітразепам), транквілізаторами (алпразолами) – посилення гіпотензивної дії лікарського засобу; комбінацію даних лікарських засобів застосовувати з обережністю;
• з етанолвмісними лікарськими засобами та напоями, барбітуратами, наркотичними засобами, нейролептиками, трициклічними антидепресантами - посилення гіпотензивної дії лікарського засобу та ортостатичної гіпотензії;
• з симпатоміметиками, естрогенами, метанаміном – ослаблення гіпотензивної дії лікарського засобу, тому слід ретельно контролювати показники артеріального тиску у пацієнта;
• з нестероїдними протизапальними засобами – ослаблення гіпотензивної дії лікарського засобу та зниження функції нирок з підвищенням концентрації калію у плазмі крові; рідко можливий розвиток гострої ниркової недостатності, особливо у хворих із порушенням функції нирок. Комбінацію цих лікарських засобів застосовувати з обережністю. Перед початком лікування слід нормалізувати водно-сольовий обмін, під час лікування проводити періодичний контроль функції нирок. При застосуванні великих доз саліцилатів гідрохлортіазид може посилювати їхню токсичну дію на центральну нервову систему;
• з препаратами, що підвищують концентрацію калію в сироватці крові (гепарин, циклоспорин, калійзберігаючі діуретики – амілорид, спіронолактон, тріамтерен), препаратами та добавками, що містять калій – помітне збільшення концентрації калію в плазмі крові; не рекомендується одночасно застосовувати комбінацію цих лікарських засобів. При одночасному призначенні, при наявній гіпокаліємії їх слід застосовувати з великою обережністю та з частим моніторингом концентрації калію в сироватці крові;
• з алопуринолом, прокаїнамідом, імуносупресивними (азатіоприн) та цитостатичними засобами - пригнічення кровотворення;
• з діазоксидом – посилення гіперглікемічної, гіперурикемічної, гіпотензивної дії; може бути необхідним періодичний контроль рівня глюкози в крові та концентрації сечової кислоти;
• з анестетиками, недеполяризуючими міорелаксантами, препаратами для ініціювання наркозу (тубокурарину хлорид, галаміну триетіодид) – посилення дії вищевказаних лікарських засобів; може знадобитися корекція дози та водно-сольового обміну перед проведенням хірургічної операції;
• з препаратами літію, солями кальцію – посилення дії вищевказаних лікарських засобів; не рекомендується одночасно застосовувати комбінацію цих лікарських засобів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та літію може спричинити тимчасове підвищення рівня літію у сироватці крові та інтоксикацію літієм. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та тіазидних діуретиків може додатково збільшити рівні літію у сироватці крові та підвищити ризик інтоксикації літієм. Тому не рекомендується одночасне застосування каптоприлу з літієм. Якщо така комбінація лікарських засобів необхідна, слід здійснювати ретельний моніторинг рівня літію в сироватці крові;
• з серцевими глікозидами - підвищення токсичності препаратів дигіталісу (аритмії) на тлі гіпокаліємії, спричиненої гідрохлортіазидом;
• з карбамазепіном – підвищення ризику розвитку гіпонатріємії; може бути необхідним періодичний контроль рівня електролітів;
• з амфотерицином, карбеноксолоном, глюкокортикостероїдами, кортикотропіном, стимулюючими проносними засобами - посилення електролітного дисбалансу, зокрема виникнення гіпокаліємії;
• з метформіном метаболічний ацидоз у хворих із порушенням функції нирок;
• з метилдопою в окремих випадках – гемолітична анемія;
• з антидіабетичними препаратами, пероральними антикоагулянтами, препаратами для лікування подагри – ослаблення дії вказаних вище лікарських засобів; може знадобитися корекція дози лікарських засобів;
• з лікарськими засобами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в плазмі, у тому числі:
• антиаритмічні засоби класу Ι А (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), класу ΙΙΙ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
• нейролептики (тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифтороперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол);
• інші засоби: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, кетансерин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін внутрішньовенно - існує ризик розвитку аритмії типу «пірует» на тлі можливої гіпокаліємії та гіпомагнієм; необхідний періодичний контроль рівня калію в плазмі крові та електрокардіограми;
• з пресорними амінами (норадреналін) - слід припинити лікування препаратом за тиждень до початку хірургічної операції;
• з антацидами, їжею, холестиполом, холестираміном - зниження всмоктування та зменшення біодоступності лікарського засобу;
• з пробенецидом - зниження виведення каптоприлу;
• з йодовмісними контрастними засобами - збільшення ризику гострої ниркової недостатності, особливо при введенні великих доз, внаслідок дегідратації, викликаної гідрохлортіазидом. Перед введенням йоду необхідно нормалізувати рівень рідини в організмі.

Лікарські засоби, на ефекти яких впливають зміни рівня калію у сироватці крові. Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо гідрохлортіазид приймати одночасно з лікарськими засобами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові (наприклад, глікозиди наперстянки та антиаритмічні лікарські засоби), та лікарських засобів, що викликають поліморфну тахікардію піруту (шлуночкову тахікардію) (у тому числі деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку піруетної тахікардії.

1. Компендіум — лікарські препарати
2. Державний реєстр лікарських засобів
3. JAMA

Від чого Каптопрес?

Медикамент призначається хворим, у яких лікар діагностує артеріальну гіпертензію – захворювання, за якого показники артеріального тиску перевищують 140 на 80 мм ртутного стовпа і перевіряються два-три тижні в ранкові, денні та вечірні години.

Як приймати Каптопрес?

Дозу ліків призначає пацієнтові лікар, він же контролює показники крові: концентрації креатиніну, іонів калію, сечовини, які містяться в плазмі. Дорослі, у яких немає порушень функцій нирок, ковтають половину таблетки Каптопрес-12,5 перорально двічі на день за годину до їди і запивають водою. Дозування підвищують до однієї таблетки, якщо не знижується тиск. Хворим, у яких не порушуються робота нирок, і об'єм крові, що витрачається на виведення креатиніну, становить 30–80 мл/хв, призначають 0,5 таблетки медпрепарату Каптопрес-12,5 зранку. Кардіологи дозволяють на добу пити дві таблетки.

Як довго приймають Каптопрес?

Медикамент приймають двомісячними-річними курсами, оскільки терапія використовується для досягнення безпечних для здоров'я хворого цифр тиску: систолічного – 140, діастолічного – 80 мм рт. ст.