Упаковка / 20 шт.
111.60 грн.блістер / 10 шт.
55.80 грн.Торгівельна назва | Каптопрес |
Діючі речовини | Гідрохлортіазид, Каптоприл |
Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
Кількість в упаковці: | 20 таблеток (2 блістери по 10 шт.) |
Первинна упаковка: | блістер |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | До |
Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Вітчизняний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Брендований дженерик |
Виробник: | ДАРНИЦЯ ПРАТ ФАРМ. ФІРМА |
Країна виробництва: | Україна |
Заявник: | Дарниця |
Умови відпуску: | За рецептом |
Код АТС C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи C09 Засоби для зниження артеріального тиску (Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему) C09B Комбіновані препарати інгібіторів апф C09BA Інгібітори апф та діуретики C09BA01 Каптоприл і діуретики |
Фармакодинамічні параметри. каптоприл є специфічний конкурентний інгібітор апф, що відповідає за трансформацію ангіотензину i в ангіотензин ii (останній є регулятором пекло і ключовим компонентом системи ренін - ангіотензин - альдостерон).
Афінність каптоприлу до АПФ приблизно в 30 000 разів вище, ніж у ангіотензину I. Зниження в організмі змісту ангіотензину II і, відповідно, вираженості його пресорних ефектів, веде до зниження артеріального тиску.
У зв'язку з відносною відсутністю негативного зворотного зв'язку по вивільненню реніну, викликаним зниженням ангіотензину II, активність реніну в плазмі крові збільшується.
У крові та сечі знижується вміст альдостерону (і, як наслідок, незначно підвищується рівень калію в сироватці крові поряд з виведенням натрію і рідини з організму).
Тіазидний діуретик гідрохлортіазид пригнічує реабсорбцію води в дистальних звивистих канальців нефрона. Прийом гідрохлоротіазиду веде до посилення екскреції натрію і хлоридів (приблизно в еквівалентних кількостях) і вторинної втрати калію і бікарбонату.
Нормальні значення АТ при прийомі гідрохлортіазиду не змінюються.
Фармакокінетичніпараметри
Каптоприл. Швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті (на тлі прийому їжі швидкість абсорбції знижується на 30-40%). Поглинається 70-75% перорально введеної дози, біодоступність становить близько 65%. C max в крові досягається через 45-60 хв після прийому. Каптоприл містить сульфгідрильні групи та легко зв'язується з альбуміном та інші білками плазми крові. Т ½ незмінного каптоприлу становить близько 2 год. Основний шлях виведення - з сечею (протягом 24 год 95% прийнятої дози). Нирковий кліренс незміненої каптоприлу перевищує швидкість клубочкової фільтрації внаслідок активної канальцевої секреції препарату.
Гідрохлортіазид. Швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, біодоступність становить 68-78%. C max в крові досягається через 1-2 години після прийому. Близько 58% зв'язується з білками плазми крові. Т ½ ≈3-4 ч (збільшується у пацієнтів з ХСН і нирковою недостатністю). Швидко виділяється нирками (20-75% незміненій дози).
Аг.
Per os за 1 год до їжі 1 раз на добу. доза підбирається індивідуально.
Стартова доза (в тому числі у пацієнтів з кліренсом креатиніну 30-80 мл/хв): 25 мг каптоприлу + 12,5 мг. При необхідності дозу підвищують до 50 мг каптоприлу + 25 мг гідрохлоротіазиду. Якщо стан пацієнта не вимагає швидкої зміни дози, її коректують з інтервалом 6 тижнів.
(Або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією);
.
При прийомі каптоприлу:
При прийомі гідрохлортіазиду:
Каптоприл / гідрохлоротіазид.
Чи не поєднувати з алкоголем.
На тлі терапії рекомендується контроль картини периферичної крові, вмісту електролітів, креатиніну і сечовини в плазмі крові; дієта з обмеженням натрію.
З обережністю застосовують у пацієнтів з порушенням вмісту рідини та електролітів в організмі або перебувають на гемодіалізі.
У хворих у віці 65 років, а також з вираженими розладами кардіоваскулярної функції обов'язковий ретельний контроль вмісту рідини та електролітів в організмі, АТ і функції нирок.
До початку лікування потрібні зниження або припинення прийому діуретиків, корекція вмісту рідини та електролітів.
Гідрохлортіазид. Потрібно обачність при застосуванні у хворих з порушенням функції або прогресуючої патологією печінки (необхідний скрупульозний контроль артеріального тиску, ниркової функції, вмісту рідини та електролітів в організмі).
З огляду на ймовірності розвитку азотемії при терапії тіазидами необхідна ретельна оцінка її доцільності (з можливим припиненням) при прогресуванні патології нирок.
Антигіпертензивний ефект може посилитися у пацієнтів, які перенесли симпатектомію.
У разі розвитку реакцій чутливості до сонячного світла необхідна відміна препарату або захист відкритих ділянок тіла від інсоляції або УФ-випромінювання.
Можливо:
Можливе загострення подагри (в результаті підвищення вмісту сечової кислоти).
Може бути причиною позитивних результатів допінг-тесту.
Каптоприл. У пацієнтів з патологією нирок можливе підвищення вмісту в плазмі крові креатиніну і сечовини. При зниженні ниркової функції необхідно знизити дозу каптоприлу і / або скасувати застосування сечогінного препарату.
У пацієнтів зі зниженою нирковою функцією або на тлі застосування каптоприлу в дозі 150 мг/добу може виникнути протеїнурія.
Контроль наявності білка в сечі потрібно в разі зниження ниркової функції під час терапії препаратом.
У пацієнтів з порушенням функції нирок, цукровий діабет, а також при прийомі калійзберігаючихдіуретиків, що містять калій дієтичних добавок або замінників кухонної солі, препаратів, що підвищують рівень калію в плазмі крові, застосування інгібіторів АПФ підвищує ризик гіперкаліємії.
При застосуванні інгібіторів АПФ можлива поява непродуктивного кашлю.
У разі неускладненій АГ можливий розвиток артеріальної гіпотензії. Імовірність вказаної події підвищується у хворих з серцевою недостатністю, які отримують гемодіаліз, або з порушенням вмісту рідини та електролітів в організмі. У даній категорії пацієнтів, а також у хворих на ІХС або з патологією церебральних судин, нирково-судинною гіпертензією необхідна стартова терапія під наглядом лікаря з застосуванням низьких, ретельно підібраних доз.
Необхідна скасування препарату в таких випадках:
Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату:
При виникненні гіпотензії на тлі застосування каптоприлу у пацієнтів, що підлягають хірургічному втручанню або анестезії препаратами, що знижують артеріальний тиск, проводять корекцію шляхом введення додаткового об'єму рідини.
У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, можливий розвиток стійких анафілактичнихреакцій:
;
.
Для інгібіторів АПФ можливий розвиток перехресної гіперчутливості.
З огляду на вміст лактози в препараті його застосування протипоказано хворим з лактазной недостатністю, галактоземією або порушенням всмоктування глкози або галактози в шлунково-кишковому тракті.
Препарат не приймають в період вагітності та годування груддю.
Інформації про застосування препарату у дітей немає.
В період прийому препарату необхідно утримуватися від дій, що вимагають підвищеної концентрації і швидкості психомоторних реакцій (в тому числі керування транспортним засобом і робота з іншими механізмами).
каптоприл
Підсилює пригнічення ЦНС при одночасному прийомі з алкоголем.
Підсилює гіпоглікемічну дію пероральних цукрознижувальних засобів.
Підсилює можливе зниження артеріального тиску при застосуванні анестетиків.
Зменшує прояви вторинного гіперальдостеронізму та гіпокаліємії внаслідок застосування сечогінних засобів.
Підвищення вмісту в плазмі крові дигоксину, а також препаратів літію.
Гіпотензивний ефект посилюється при одночасному застосуванні з етанолом, іншимиантигіпертензивними або сечогінними засобами, антипсихотиками, клонідином, а також наркотичними анальгетиками.
Гіпотензивний ефект слабшає при одночасному прийомі з антацидними засобами, естрогенами, симпатоміметиками, НПЗП.
Одночасний прийом з циклоспорином, калійзберігаючимидіуретиками, що містять калій дієтичними добавками або замінниками кухонної солі посилює ризик розвитку гіперкаліємії.
Ризик виникнення нейтропенії та / або агранулоцитозу підвищує одночасне застосування каптоприлу з імунодепресантами, цитостатиками та / або алопуринолом.
Екскреція каптоприлу нирками уповільнюється при одночасному застосуванні з пробенецидом.
Гідрохлортіазид
Одночасний прийом алкоголю, барбітуратів або наркотичних засобів може потенціювати ортостатичну гіпотензію.
У разі поєднаного прийому з протидіабетичними препаратами їх дозу слід відкоригувати.
У разі одночасного застосування з іншими антигіпертензивними препаратами - адитивний ефект або потенціювання дії.
Абсорбція гідрохлортіазиду різко знижується при застосуванні холестираміну або колестипола (на 85 і 43% відповідно).
Одночасне застосування з ГКС, АКТГ веде до розладів балансу електролітів, вираженої гіпокаліємії.
Можливе зниження реакції на пресорні аміни.
Можливе підвищення чутливості до неполярізірующім миорелаксантам.
Одночасний прийом з НПЗП може знизити ефект сечогінний засіб.
Одночасний прийом з препаратами літію (за рахунок зниження його ниркового кліренсу) підвищує ризик токсичних ефектів зазначених коштів.
Каптоприл. передозування проявляється головним болем, підвищенням ЧСС (90 уд. / хв), різкою артеріальноюгіпотензією, зниженням апетиту, дисгевзія, розвитком шкірних алергічних реакцій, агранулоцитозу. в рідкісних випадках можливі аритмія, зниження ЧСС (40 уд. / хв), парези, судоми, ступор, шок, недостатність функції нирок, розлади балансу рідини та електролітів в організмі.
Терапія симптоматична.
Гідрохлортіазид. Передозування проявляється діареєю, нудотою, блювотою, слабкістю. Можливий розвиток парестезій, спазму м'язів, запаморочення, гіпотензії, підвищення ЧСС (90 уд. / Хв), шоку, порушення свідомості, кахексії, полі-, оліго-, анурії, зниження в крові вмісту калію, натрію, хлору, алкалоз. У пацієнтів з недостатністю функції нирок - підвищення рівня азоту сечовини в крові. У важких випадках - різко виражене розлад балансу рідини та електролітів в організмі, кома.
Терапія передозування: штучно викликана блювота; промивання шлунка, сорбенти. Важкі випадки вимагають проведення інтенсивної детоксикації (гемодіалізу), нормалізації життєво важливих функцій, балансу рідини та електролітів в організмі, відновлення ниркової функції.
При температурі ≤25 °C в оригінальній упаковці.
Опис препарату Каптопрес-Дарниця табл. №20 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Повними аналогами Каптопрес-Дарниця табл. №20 є:
Упаковка / 20 шт.
111.60 грн.Речовини, що діють: каптоприл, гідрохлортіазид;
1 таблетка містить: каптоприлу 50 мг, гідрохлортіазиду 25 мг;
Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактоза моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, магнію стеарат.
Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та смугою, зі специфічним запахом.
Комбіновані препарати інгібіторів АПФ. Каптоприл та діуретики. Код АТХ С09В А01.
«Каптопрес Дарниця» - комбінований антигіпертензивний лікарський засіб, що містить дозовану комбінацію каптоприлу та гідрохлортіазиду.
Каптоприл - інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Пригнічує утворення ангіотензину II, перешкоджаючи його судинозвужувальної дії та стимулюючого впливу на секрецію альдостерону в надниркових залозах. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск, зменшує переднавантаження на міокард, знижує тиск у правому передсерді та малому колі кровообігу.
Гідрохлортіазид викликає помірно виражений діуретичний ефект, збільшуючи виведення з організму іонів натрію, хлору, калію та води. Зменшує вміст іонів натрію в судинній стінці, знижуючи її чутливість до вазоконстрикторних впливів та посилюючи тим самим антигіпертензивний ефект каптоприлу.
Каптоприл при застосуванні внутрішньо активно абсорбується у травному тракті. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі становить приблизно 1 годину. З білками плазми зв'язується 25-30% каптоприлу. Метаболізується у печінці. Головними метаболітами є каптоприл-цистеїн, дисульфітний димер каптоприлу. Період напіввиведення (Т½) каптоприлу - приблизно 2-3 години. 95% каптоприлу виводиться нирками: 50% у вигляді матаболітів, до 50% у незміненому стані.
Гідрохлортіазид при застосуванні внутрішньо абсорбується у травному тракті на 68-78%. Період напіввиведення (Т½) становить приблизно 3-4 години. 20-75% гідрохлортіазиду виводиться нирками у незміненому стані.
У хворих з нирковою недостатністю виділення лікарського засобу уповільнюється.
Артеріальна гіпертензія.
Підвищена чутливість до каптоприлу, інших інгібіторів АПФ, гідрохлортіазиду, інших препаратів, похідних сульфонаміду, або до інших компонентів лікарського засобу.
Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку під час лікування іншими інгібіторами АПФ.
Вроджений (ідіопатичний) ангіоневротичний набряк.
Виражені порушення функції нирок (концентрація креатиніну в плазмі більше 1,8 мг/100 мл або кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), тяжка ниркова недостатність.
Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією.
Стан після трансплантації нирки.
Анурія.
Стеноз гирла аорти та інші обструктивні порушення, які ускладнюють викид крові з лівого шлуночка.
Гіпертрофічна кардіоміопатія з низьким серцевим викидом.
Тяжкі порушення функції печінки (прекоматозний стан, печінкова кома, печінкова недостатність).
Первинний гіперальдостеронізм.
Порфірія.
Гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпонатріємія при гіповолемії, гіперкальціємія, подагра.
Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
При одночасному застосуванні препарату з такими лікарськими засобами можливо:
Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат). Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками цитотоксичних лікарських засобів та посилювати їх мієлосупресорний ефект.
Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден). Через ослаблення моторики шлунково-кишкового тракту та зменшення швидкості евакуації зі шлунка біодоступність діуретиків тіазидного типу зростає.
Циклоспорин. При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватись гіперурикемія та зростати ризик ускладнень на кшталт подагри.
Амантадин. Тіазиди, у тому числі гідрохлортіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилову кислоту -> 3 г на добу та неселективні НПЗП. При одночасному прийомі НПЗЗ можуть послаблювати антигіпертензивний ефект гідрохлортіазиду та посилювати вплив гідрохлортіазиду на рівень калію у сироватці крові.
Лікарські засоби, на ефекти яких впливають зміни рівня калію у сироватці крові. Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо гідрохлортіазид приймати одночасно з лікарськими засобами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові (наприклад, глікозиди наперстянки та антиаритмічні лікарські засоби), та лікарських засобів, що викликають поліморфну тахікардію піруту (шлуночкову тахікардію) (у тому числі деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку піруетної тахікардії.
Дані клінічних випробувань показали, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів ангіотензин II рецептора або аліскірену пов'язана з високою частотою проявів побічних реакцій, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкалієм ниркову недостатність) порівняно з окремим застосуванням препаратів, що діють на РААС.
Застосування лікарського засобу може спричинити позитивний результат при аналізі сечі на ацетон.
Лікарський засіб можна застосовувати для лікування гострого інфаркту міокарда у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою (кардіологічні дози), тромболітичними засобами, β-адреноблокаторами та/або нітратами.
Перед початком лікування необхідно зменшити або повністю припинити прийом діуретиків.
Перед призначенням інгібіторів АПФ слід відкоригувати об'єм циркулюючої крові (ОЦК), а також вирішити питання щодо призначення мінімальної ефективної оптимальної дози лікарського засобу.
Під час застосування лікарського засобу слід періодично визначати рівень електролітів (зокрема калію), вміст сечовини та креатиніну у плазмі крові, картину периферичної крові.
Під час застосування лікарського засобу показано дієту з низьким вмістом натрію.
Під час застосування лікарського засобу не рекомендується вживати алкогольних напоїв.
Лікарський засіб застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням водно-електролітного балансу (внаслідок інтенсивної сечогінної терапії, діареї, блювання, дієти зі зниженим вмістом натрію) та пацієнтам на гемодіалізі, оскільки можливий розвиток артеріальної гіпотензії. Перед застосуванням лікарського засобу слід здійснити корекцію водно-електролітного балансу.
Лікарський засіб застосовувати з обережністю хворим із вираженими порушеннями серцевої діяльності, пацієнтам похилого віку (старше 65 років). Призначення лікарського засобу цієї категорії пацієнтів можливе лише за умов ретельного контролю артеріального тиску, функції нирок, стану водно-електролітного обміну.
У разі гіпотонії пацієнту необхідно прийняти горизонтальне положення (покласти на спину), а при необхідності збільшити ОЦК за рахунок введення 0,9% розчину натрію хлориду.
Особливості застосування, пов'язані з наявністю у складі лікарського засобу гідрохлортіазиду.
Як і при застосуванні інших антигіпертензивних лікарських засобів, у деяких пацієнтів може виникати симптоматична гіпотензія.
При лікуванні тіазидами можливе зниження глюкозотолерантності. Може виникнути необхідність модифікації доз протидіабетичних засобів, у тому числі інсуліну. На тлі терапії тіазидами може маніфестувати латентний цукровий діабет.
Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками кальцію, а також викликати невелике транзиторне підвищення рівня кальцію у сироватці крові. Значна гіперкальціємія може бути проявом латентного гіперпаратиреозу.
У пацієнтів, які отримують тіазиди, можуть розвиватися реакції гіперчутливості за наявності алергії або бронхіальної астми в анамнезі, а також якщо пацієнти раніше не страждали на ці захворювання. Надходили повідомлення про загострення системного червоного вовчаку або його активацію на фоні прийому тіазидів.
Лікарський засіб може впливати на результати наступних лабораторних аналізів:
Лікарський засіб застосовувати з обережністю при порушенні функції печінки або при прогресуючих захворюваннях печінки, оскільки тіазидні діуретики можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу, що може призвести до швидкого розвитку печінкової коми. Призначення лікарського засобу цієї категорії пацієнтів можливе лише за умов ретельного контролю артеріального тиску, функції нирок, стану водно-електролітного обміну.
Лікарський засіб застосовувати з обережністю при порушенні функції нирок, оскільки тіазидні діуретики можуть спричинити азотемію. Також можлива кумуляція лікарського засобу. При прогресуванні захворювань нирок, що характеризуються підвищенням рівня залишкового азоту крові, слід ретельно оцінити доцільність продовження терапії та за необхідності припинити лікування.
Гіпотензивна дія гідрохлортіазиду може посилюватись після симпатектомії.
У пацієнтів, які приймають гідрохлортіазид, можливе загострення подагри через підвищення концентрації сечової кислоти, клінічне виявлення прихованої форми цукрового діабету, загострення системного червоного вовчака.
Під час лікування тіазидними діуретиками повідомлялося про випадки реакції фоточутливості. Якщо під час застосування лікарського засобу виникають реакції фоточутливості, то рекомендується відмінити лікарський засіб. Якщо лікар вважає за необхідне повторне призначення діуретика, рекомендується захистити ділянки тіла, які зазнають впливу сонячних променів або штучного УФ-опромінення.
Гідрохлортіазид може спричинити водно-електролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз). Симптоми: сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, сонливість, неспокій, біль у м'язах або судоми, м'язова слабкість, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія та шлунково-кишкові розлади, такі як нудота та блювання. Хоча одночасне застосування з каптоприлом зменшує ризик розвитку гіпокаліємії, спричиненої гідрохлортіазидом, до групи високого ризику розвитку гіпокаліємії відносяться пацієнти з цирозом печінки, підвищеним діурезом, недостатнім пероральним заміщенням втрати електролітів, а також особи, які отримують терапію глюкокортикостероїдами або адрено. У спекотну погоду у пацієнтів, схильних до набряків, може виникнути гіпонатріємія, яка зазвичай помірна і не потребує лікування.
Гідрохлортіазид може спричинити гіперкальціємію. Тому перед проведенням визначення функції паращитовидних залоз застосування лікарського засобу слід припинити.
Гідрохлортіазид може підвищувати рівень холестерину та тригліцеридів, знижувати у крові вміст магнію та тиреоглобулінів, що зв'язують йод (без ознак порушень функції щитовидної залози).
Гідрохлортіазид може спричинити позитивний тест на допінг.
Особливості застосування, пов'язані з наявністю у складі лікарського засобу каптоприлу.
Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 40 мл/хв). Початкові дози каптоприлу слід призначати відповідно до кліренсу креатиніну, а надалі залежно від реакції пацієнта на лікування. Слід регулярно проводити контроль показників функції нирок (на початку та періодично під час лікування): визначати рівень калію та креатиніну у плазмі крові.
Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам з неускладненою артеріальною гіпертензією, оскільки в окремих випадках можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Імовірність її розвитку зростає у пацієнтів з порушенням водно-електролітного балансу (внаслідок інтенсивної сечогінної терапії, діареї, блювання, дієти зі зниженим вмістом натрію) та пацієнтів на гемодіалізі. Також симптоматична гіпотензія спостерігалася у пацієнтів із серцевою недостатністю. Лікування таких хворих слід починати під наглядом лікаря низькими дозами, при цьому ретельно підбирати дози. Це також стосується пацієнтів з ішемічною хворобою серця або захворюванням судин мозку, у яких значне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу (інсульту).
Необхідно уникати прийому каптоприлу у разі розвитку кардіогенного шоку та значних гемодинамічних порушень.
Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам з реноваскулярною гіпертензією, оскільки при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності.
Лікування таких хворих слід починати під наглядом лікаря низькими дозами, при цьому ретельно підбирати дози.
Очевидно, що комбіноване застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецептора ангіотензин II або аліскірену підвищує ризик виникнення гіпотензії, гіперкаліємії і призводить до зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецептора ангіотензин II або аліскіреном не рекомендується.
Якщо терапія подвійною блокадою, безумовно, необхідна, її слід проводити під наглядом лікаря з частими перевірками функції нирок, електролітів та артеріального тиску.
Не можна одночасно застосовувати інгібітори АПФ та блокатори ангіотензин II рецепторів у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю хворим на цукровий діабет, який приймає пероральні протидіабетичні засоби або інсулін і регулярно проводити контроль рівня глюкози в крові, особливо протягом першого місяця лікування.
Дуже рідко прийом інгібіторів АПФ пов'язаний із синдромом, який починається з холестатичної жовтяниці та швидко прогресує до некрозу печінки та (іноді) призводить до летального результату. Механізм цього синдрому не визначено. Пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ та у яких розвинулась жовтяниця або помітне підвищення рівня печінкових ферментів, слід припинити застосування інгібіторів АПФ та звернутися до лікаря.
У пацієнтів, особливо у хворих на високі дози каптоприлу (понад 150 мг/добу) або з порушенням функції нирок можливий розвиток протеїнурії. Вміст білка в сечі більше 1 г на добу було зареєстровано приблизно у 0,7% пацієнтів, які отримували каптоприл. Нефротичний синдром діагностовано у 20% пацієнтів із протеїнурією. У більшості випадків протеїнурія зникала протягом 6 місяців після відміни лікарського засобу. Параметри функції нирок, такі як рівень азоту сечовини та креатиніну, рідко змінювалися. У хворих з порушенням функції нирок слід визначати вміст білка у сечі до лікування та періодично під час терапії лікарським засобом.
Повідомлялося про випадки нейтропенії, агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших чинників нейтропенія спостерігається рідко. З крайньою обережністю лікарський засіб слід призначати хворим з колагенозами, пацієнтам, які проходять курс лікування імунодепресантами, приймають алопуринол або прокаїнамід, а також при поєднанні цих станів, особливо на тлі порушення функції нирок. У деяких пацієнтів розвиваються важкі інфекції, які завжди піддаються інтенсивної терапії антибіотиками. При застосуванні лікарського засобу у таких пацієнтів слід проводити періодичний контроль кількості лейкоцитів у крові та їх диференціальний підрахунок (до лікування, кожні 2 тижні протягом перших трьох місяців терапії та періодично надалі) та попередити хворого про необхідність повідомляти про будь-які ознаки інфекції (підвищення температури, збільшення лімфатичних вузлів, біль у горлі). При виникненні нейтропенії (кількість нейтрофілів <1000/мм3) застосування лікарського засобу слід припинити. Після припинення терапії у більшості хворих кількість нейтрофілів швидко повертається до норми.
У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, зокрема каптоприлу, спостерігається підвищення рівня калію у сироватці крові. До групи ризику розвитку гіперкаліємії належать пацієнти з нирковою недостатністю, цукровим діабетом, особи, які приймають калійзберігаючі діуретики, харчові добавки з калієм, а також пацієнти, які приймають інші лікарські засоби, які підвищують рівень калію у сироватці крові. Якщо прийом вищевказаних лікарських засобів на фоні лікування інгібіторами АПФ необхідний, слід регулярно проводити контроль калію в сироватці крові.
Повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та гортані у деяких пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, особливо протягом перших тижнів лікування. В окремих випадках ангіоневротичний набряк може розвинутись навіть після тривалого лікування інгібіторами АПФ. Зареєстровано поодинокі летальні випадки внаслідок ангіоневротичного набряку гортані чи язика. У разі розвитку набряку слід негайно припинити прийом каптоприлу та провести відповідне лікування. Пацієнта необхідно госпіталізувати та встановити спостереження протягом принаймні 12-24 години до повного зникнення симптомів. Для пацієнтів негроїдної раси характерний підвищений ризик ангіоневротичного набряку.
У пацієнтів, які підлягають хірургічному втручанню або анестезії препаратами, що знижують артеріальний тиск, каптоприл може блокувати підвищення утворення ангіотензину ІІ під впливом компенсаторного викиду реніну. Артеріальну гіпотензію, що виникла внаслідок цього механізму, слід скоригувати за допомогою додаткового об'єму рідини.
При застосуванні інгібіторів АПФ у пацієнтів може з'явитись стійкий непродуктивний кашель, який зникає після припинення лікування.
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, можливий розвиток стійких анафілактоїдних реакцій. Розвиток цих реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення прийому інгібіторів АПФ.
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проходження гемодіалізу з використанням високопроточних мембран, можливий розвиток стійких анафілактоїдних реакцій. Розвиток цих реакцій можна уникнути шляхом заміни діалізних мембран на мембрани іншого типу або застосовувати антигіпертензивні засоби іншого класу.
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ можливий розвиток стійких анафілактоїдних реакцій. Розвиток цих реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення прийому інгібіторів АПФ перед кожним аферезом.
Для препаратів, що містять інгібітори АПФ, можлива перехресна гіперчутливість.
Застосування інгібіторів АПФ, зокрема каптоприлу, пацієнтам негроїдної раси є менш ефективним для зниження артеріального тиску, ніж пацієнтам іншої раси, внаслідок переважання низьких фракцій реніну.
Одночасне застосування лікарського засобу з літієм не рекомендується через посилення токсичності останнього.
Лікарський засіб містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати лікарський засіб.
Застосування в період вагітності та годування груддю
Лікарський засіб протипоказаний застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування препаратом підтверджується вагітність, його застосування слід негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.
Лікарський засіб не застосовувати під час годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакцій під час керування автотранспортом чи іншими механізмами.
При застосуванні лікарського засобу слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами, можливе запаморочення та сонливість, особливо на початку терапії.
Лікарський засіб приймати внутрішньо за 1 годину до їди, оскільки за наявності їжі в шлунку всмоктування лікарського засобу знижується.
Дозу лікарського засобу встановлює лікар індивідуально, залежно від клінічної картини захворювання.
Початкова доза може становити ½ таблетки (25 мг каптоприлу та 12,5 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу.
Надалі при необхідності підтримуючу дозу можна збільшити до 1 таблетки (50 мг каптоприлу та 25 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу.
Максимальний терапевтичний ефект настає через 6-8 тижнів від початку лікування. Коригування дози слід проводити з 6-тижневими інтервалами, якщо клінічні прояви не вимагають швидшої зміни дозування. При недостатньому зниженні артеріального тиску у схему лікування можна включити додатково каптоприл та гідрохлортіазид у вигляді монопрепаратів. При цьому добова доза каптоприлу не повинна перевищувати 150 мг, гідрохлортіазиду – 50 мг.
Хворі на порушення функції нирок.
Оскільки каптоприл та гідрохлортіазид виводяться з організму переважно нирками, то при порушенні їхньої функції рівень препаратів може збільшуватися. Рекомендується зниження дози лікарського засобу: при кліренсі креатиніну від 30 до 80 мл/хв початкова доза становить 1/2 таблетки (25 мг каптоприлу та 12,5 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу вранці.
Діти.
Даних щодо застосування лікарського засобу дітям немає.
Каптоприл.
Симптоми:різке зниження артеріального тиску, тахікардія, біль голови, відсутність апетиту, порушення смакових відчуттів, шкірні алергічні реакції, нейтропенія. У тяжких випадках можливі судоми, парези, шок, ступор, порушення ритму серця, брадикардія, ниркова недостатність, електролітний дисбаланс. З появою цих симптомів слід негайно припинити прийом лікарського засобу та звернутися до лікаря.
Лікування: Хворому слід надати горизонтальне положення та промити шлунок.
При тяжких симптомах передозування хворий підлягає термінової госпіталізації для проведення інтенсивних методів детоксикації, у тому числі гемодіалізу, та заходів, спрямованих на збільшення об'єму циркулюючої крові, нормалізації функцій серцево-судинної, дихальної та нервової систем, відновлення функції нирок. Необхідно уникати проведення гемодіалізу через високопродуктивні мембрани з поліакрилонітритметалосульфату (АN69), гемофільтрації через можливість розвитку анафілактоїдних реакцій. Перитонеальний діаліз є неефективним.
Симптоматична терапія, спрямована на нормалізацію артеріального тиску та усунення інших симптомів.
Гідрохлортіазид.
Симптоми:слабкість, нудота, блювання, спрага, діарея. Ці явища швидко зникають при зменшенні дози або скасуванні лікарського засобу. У деяких випадках при прийомі високих доз лікарського засобу повідомлялося про можливість виникнення таких симптомів: тахікардія, гіпотензія, шок, запаморочення, сплутування свідомості, розлади свідомості, спазми м'язів, парестезії, виснаження, поліурія, олігурія, анурія, гіпокаліємія, гіпонатрія алкалоз; підвищення рівня азоту сечовини в крові (у хворих з нирковою недостатністю). Тяжкими проявами передозування можуть бути тяжкі порушення водно-електролітного балансу та розвиток коматозного стану як результат безпосередньої патологічної дії гідрохлортіазиду на центральну нервову систему.
Лікування. Для виведення лікарського засобу із шлунка рекомендується викликати блювання; промивання шлунка; застосування сорбентів. У разі виникнення тяжких проявів передозування хворий підлягає негайній госпіталізації до спеціалізованого лікувального закладу для проведення інтенсивних детоксикаційних заходів (гемодіаліз), а також усунення водно-електролітних порушень, нормалізації функції серцево-судинної, дихальної та центральної нервової системи. Специфічного антидоту немає.
Каптоприл.
З боку органів зору: нечіткість зору.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: сухий, дратівливий (непродуктивний) кашель, диспное, бронхоспазм, риніт, ларингіт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, біль за грудиною.
З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії, біль у животі, діарея, запор, стоматит/афтозні виразки, глосит, виразка, панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: порушення печінкової функції та холестаз (включаючи жовтяницю), гепатит (включаючи некроз), підвищення рівня печінкових ферментів, гіпербілірубінемію.
З боку нирок та сечовивідної системи: порушення ниркової функції (включаючи ниркову недостатність), протеїнурію, поліурію, олігурію, підвищену частоту сечовипускання, нефротичний синдром.
З боку обміну речовин, метаболізму: анорексія, гіпоглікемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія.
З боку нервової системи: головний біль, сонливість, порушення смаку, запаморочення, астенія, парестезії, порушення мозкового кровообігу (включаючи інсульт та синкопе).
З боку психіки: порушення сну, сплутування свідомості, депресія.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, синдром Рейно, припливи, блідість, тахікардія або тахіаритмія, стенокардія, прискорене серцебиття, кардіогенний шок, зупинка серця.
З боку крові та лімфатичної системи: еозинофілія, панцитопенія (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), тромбоцитопенія, анемія (включаючи апластичну та гемолітичну), лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.
З боку імунної системи: свербіж з висипом або без висипу, висипання, алопеція, ангіоневротичний набряк обличчя, повік, язика, інтерстиціальний ангіоневротичний набряк, периферичні набряки, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, фоточутливість, еритродерма, пемфігоїд, .
З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж із висипом або без висипу, висипання, алопеція, поліморфна еритема, фоточутливість, еритродерма, пемфігоїдні реакції, ексфоліативний дерматит.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: міалгія, артралгія.
З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: імпотенція, гінекомастія.
Загальні порушення: слабкість, стомлюваність, лімфаденопатія.
Лабораторні показники: підвищення вмісту BUN, креатиніну сироватки крові, зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, підвищення ШОЕ, підвищення рівня антинуклеарних антитіл, може спричинити хибно-позитивний результат аналізу сечі на ацетон.
Гідрохлортіазид.
З боку органів зору: ксантопсія, що проходить нечіткість зору, гостра міопія, гостра закритокутова глаукома.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: респіраторні порушення (включаючи пневмоніт та набряк легень).
З боку шлунково-кишкового тракту: сіалоаденіт, втрата апетиту, відчуття спраги, сухість у роті, нудота, блювання, подразнення шлунка, діарея, запор, панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця), холецистит.
З боку нирок та сечовивідної системи: порушення ниркової функції, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
З боку обміну речовин, метаболізму: анорексія, гіперглікемія, глюкозурія; зниження толерантності до глюкози, що може спровокувати маніфестацію латентного цукрового діабету; гіперурикемія, що може провокувати напади подагри у пацієнтів із асимптомним перебігом захворювання; порушення електролітного балансу, зокрема гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію та кому; ацидоз; гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіпомагніємія; гіперкальціємія; підвищення рівня холестерину та тригліцеридів.
З боку нервової системи: біль голови, сонливість, судоми, парестезії, вертиго, запаморочення.
З боку психіки: занепокоєння, знервованість, депресія, зміни настрою, порушення сну, дезорієнтація, сплутування свідомості.
З боку серцево-судинної системи: постуральна гіпотензія, серцева аритмія; некротичний васкуліт (васкуліт, шкірний васкуліт).
З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, порушення діяльності кісткового мозку.
З боку імунної системи: реакції фоточутливості, висипання, екзема, пурпура, вовчаковоподібний синдром, реактивація шкірного червоного вовчаку, кропив'янка, анафілактичні реакції, анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: реакції фоточутливості, висипання, екзема, пурпура, вовчаковоподібний синдром, реактивація шкірного червоного вовчака, кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: біль у м'язах, м'язовий спазм.
З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: статеві розлади.
Загальні порушення: лихоманка, слабкість, виснаження.
3 роки.
Умови харчування
Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °C.
По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці, по 2 контурні коміркові упаковки в пачці.
За рецептом.
ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Українa, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
Рейтинг популярності базується на фактичній кількості замовлень клієнтами сайту за останні 30 днів. Чим більше замовлень, тим вище рейтинг.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}