Комбігрип Декса таблетки 10 блістерів по 8 шт

Фармакодинаміка. парацетамол (Комбігрип, Комбігрип декса) є знеболюючим і жарознижуючим засобом. знеболювальну та жарознижувальну дію парацетамолу пов'язана з впливом препарату на центр терморегуляції в гіпоталамусі та здатністю інгібувати синтез простагландинів.

Кофеїн (Комбігрип, Комбігрип Декса) - стимулятор ЦНС. Стимулює дихальний центр, завдяки чому підвищується швидкість і збільшується глибина насичення легенів киснем, підвищується тонус скелетних м'язів, зменшується поріг гіперкапнії. Для отримання такого ж ефекту при застосуванні анальгетика без кофеїну необхідна доза, приблизно на 40% вище, ніж 1 доза в поєднанні з кофеїном. Таким чином, кофеїн застосовується як ад'ювант парацетамолу.

Фенілефринугідрохлорид (Комбігрип, Комбігрип Декса) стимулює постсинаптичні α-адренорецептори, звужує легеневі судини та підвищує тиск у легеневій артерії. Як вазоконстриктор володіє антіконгестівние ефектом: зменшує набряк і гіперемія слизової оболонки носа, вираженість ексудативних проявів, відновлює вільне дихання.

Хлорфеніраміну малеат (Комбігрип, Комбігрип Декса) є Н ₁ -блокатором, який гальмує реакцію гладких м'язів на гістамін. Надає протиалергічну дію, зменшує сльозотечу, свербіж слизової оболонки порожнини носа.

Декстрометорфану гідробромід (Комбігрип Декса) є протикашльовою засобом центральної дії. Він пригнічує кашльовий центр, безпосередньо діючи на нього, і підвищує поріг чутливості кашльового центру до подразнюючих агентів.

Ментол (Комбігрип мазь) чинить місцево-подразнюючу, знеболювальну, відволікаючу, протисвербіжну, антисептичну, заспокійливу дію. Ефект в основному обумовлений рефлекторними реакціями, пов'язаними з роздратуванням чутливих нервових закінчень: подразнення рецепторів шкіри стимулює утворення і вивільнення ендогенних біологічно активних речовин (енкефалінів, ендорфінів, пептидів, кінінів), що беруть участь в регуляції больових відчуттів, проникності судин та інших процесах, що забезпечують знеболюючий, відволікаючий і протисвербіжну ефекти. Антисептична активність проявляється невибіркову ураженням мікробних клітин. Дратівливий (відволікаючий) ефект сприяє зниженню больових відчуттів. Місцева дія супроводжується звуженням судин, відчуттям холоду, яке змінюється відчуттям легкого печіння і поколювання. Шкірно-вісцеральні рефлекси (рефлекторна дуга мине головний мозок) поліпшують трофіку тканин (відповідно до зон іннервації). Рефлекторно змінюється тонус судин як поверхневих, так і глибоко розташованих в тканинах і внутрішніх органах.

Камфора (Комбігрип мазь) надає антисептичну, місцево-подразнюючу, знеболювальну, антиагрегантну дію. Рефлекторно збуджує судиноруховий і дихальний центри, виявляючи аналептичну активність. Володіє периферичної вазопресорної активністю. Пригнічує агрегацію тромбоцитів. Виділяючись з організму через дихальні шляхи, сприяє відкашлюванню мокротиння. При місцевій аплікації надає відволікаючу дію.

Тимол (Комбігрип мазь) є антисептиком і дезинфектантом. Руйнуючи важливі для життєздатності мікроорганізмів ферменти, запобігає поширенню процесу гниття і затримує його на самому початку. Тимол застосовують у вигляді інгаляції при бронхітах і інших захворюваннях органів дихання, що супроводжуються виділенням мокроти. Він стимулює слизові оболонки органів дихання, зменшує виділення мокроти, розріджує її, набагато зменшує кількість слизу в ній, усуває специфічний запах, запобігає надмірну секрецію, таким чином запобігаючи сепсис.

Метилсалицилат (Комбігрип мазь) має протизапальну, знеболювальну дію. Він неселективно пригнічує ЦОГ, знижує синтез простагландинів. Нормалізує підвищену проникність капілярів, поліпшує процеси мікроциркуляції, зменшує набряк і інфільтрацію запалених тканин.

Олія евкаліптова (Комбігрип мазь) надає антисептичну і дезинфікуючу дію. При місцевому нанесенні послаблює чутливість. Евкаліптова олія також стимулює серцеву діяльність.

Масло терпентинне (Комбігрип мазь) застосовують місцево як відволікаючий і зігріваючий засіб.

Фармакокінетика. Парацетамол (Комбігрип, Комбігрип Декса) швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, зв'язується з білками плазми крові. Період напіввиведення з плазми крові становить 1-4 год. Метаболізується в печінці з утворенням глюкуроніду і сульфату парацетамолу. Виводиться нирками в основному у вигляді продуктів кон'югації, 5% виводиться в незміненому вигляді.

Кофеїн (Комбігрип, Комбігрип Декса) і його водорозчинні солі швидко всмоктуються у кишечнику (у тому числі в товстому). Період напіввиведення з плазми крові становить близько 5 год, у деяких осіб - до 10 год. Основна частина деметилюється і окислюється. Близько 10% виділяється нирками в незміненому вигляді. В організмі доношених новонароджених дітей і старше (1,5-2 міс) елімінується повільніше (період напіввиведення - від 80 до 26,3 год відповідно).

Фенілефринугідрохлорид (Комбігрип, Комбігрип Декса) має низьку біодоступність внаслідок нерівномірної абсорбції і впливу моноамінооксидази у шлунково-кишковому тракті та печінці при першому проходженні. Виводиться нирками у вигляді метаболітів. При кислому pH сечі прискорюється виведення з організму.

Хлорфеніраміну малеат (Комбігрип, Комбігрип Декса) - це компонент, який зменшує вираженість характерних ефектів гістаміну, що особливо важливо в запобіганні та полегшенні багатьох алергічних симптомів. Він всмоктується порівняно повільно в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація в плазмі крові досягається від 2,5 до 6 год після застосування всередину. Біодоступність низька і становить 25-50%. Хлорфенірамін піддається метаболізму при першому проходженні в печінці. Хлорфеніраміну малеат в значній мірі метаболізується в печінці з утворенням метаболітів дезметил і дідезметілхлорфенірамін. Близько 70% його зв'язується з білками плазми крові. Хлорфенірамін розподіляється по всьому тілу, проходить через гематоенцефалічний бар'єр. У незміненому вигляді та у вигляді метаболітів виводиться в основному з сечею; виведення залежить від pH сечі та видільної функції нирок. Сліди виявлені в калі. Тривалість дії - 4-6 ч. Більш швидке і екстенсивне всмоктування, більш швидке виведення і коротший період напіввиведення були відмічені у дітей.

Декстрометорфану гідробромід (Комбігрип, Комбігрип Декса) швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Метаболізується в печінці та виводиться з сечею як декстрометорфан у незміненому вигляді та у вигляді деметілізірованних метаболітів, включаючи декстрорфан, який пригнічує кашель. Період напіввиведення декстрометорфану гідроброміду становить 4 год.

Комбігрип мазь

Ментол після всмоктування біотрансформується в печінці та виділяється з сечею і жовчю у вигляді глюкуронідів.

Камфора легко всмоктується зі всіх поверхонь нанесення, гідроксилюється в печінці до гідроксікамфорних метаболітів, що зв'язуються з глюкуроновою кислотою, і виводиться з сечею. Камфора проникає через плаценту.

Метилсалицилат швидко проникає в глибокі шари шкіри, всмоктується, гідролізується, перетворюється на аніон саліцилової кислоти та виводиться з сечею. Кліренс саліцилатів залежить від pH сечі.

Комбігрип: симптоматична терапія грипу та ГРВІ.

Комбігрип Декса: симптоматична терапія грипу та ГРВІ (гіпертермія, головний біль, риніт, кашель) у дорослих і дітей віком старше 6 років.

Комбігрип мазь:

запальні захворювання дихальних шляхів (риніт, фарингіт, ларингіт, трахеїт);

міалгія;

артралгія.

Комбігрип

Дорослі та діти віком старше 12 років: по 1-2 таблетки до 4 разів на добу.

Діти у віці 6-12 років: по ^_1/2 -1 таблетці 3-4 рази на добу. Необхідно дотримуватися інтервалу між прийомами не менше 4 год.

Препарат приймають щонайменше через 30 хв після їди.

Тривалість лікування - не більше 7 днів.

Комбігрип Декса

Дорослі та діти віком старше 12 років: по 1 таблетки до 4 разів на добу, з інтервалом не менше 3-4 ч.

Діти у віці 6-12 років: по ^_1/2 таблетці 4 рази на добу.

Препарат приймають щонайменше через 30 хв після їди.

Тривалість лікування - не більше 7 днів.

Комбігрип мазь

При захворюваннях дихальних шляхів наносять на шкіру в області грудної клітини та шиї товстим шаром і розтирають. При бажанні площу аплікації можна накрити теплою, сухою тканиною, однак її треба прикладати нещільно, щоб дати можливість випаровуванням досягти носа і горла.

При болю в м'язах і суглобах нанести на ділянку м'язів або суглобів товстим шаром і обережно розтерти.

У дорослих і дітей у віці 2-12 років препарат застосовують до 3 разів на добу або за призначенням лікаря.

Тривалість лікування - не більше 7 днів. Якщо симптоми застуди не зникають, застосування препарату слід припинити.

Алкоголізм, гіпертрофія передміхурової залози, тяжкі форми атеросклерозу, аг, гострий панкреатит і гепатит, тромбоз периферичних артерій, тяжкі форми ІХС, порушення серцевої провідності, шлуночкова тахікардія, підвищена чутливість до компонентів препарату, одночасне призначення з інгібіторами мао, діти віком до 6 років .

Комбігрип мазь: епілепсія або підвищена судомна готовність, оскільки різкі запахи можуть спровокувати приступ; діти віком до 2 років; період вагітності, оскільки камфора і евкаліптова олія легко проникають через шкіру і плацентарний бар'єр.

Агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія, ниркова колька, асептична піурія, інтерстиціальний гломерулонефрит, алергічні реакції. також можливі неспокій, збудження, безсоння, сонливість, запаморочення, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, підвищення пекло, нудота, блювота, зниження апетиту, діарея, констіпація, біль в епігастральній ділянці.

Комбігрип мазь. Можливі помірне локальне подразнення, еритема, висипання, лущення та свербіж шкіри в області нанесення мазі. Також може бути помірне минуще зміна кольору шкіри та поява плям на тканині.

Ментол може викликати кропивницю, еритему або інші ураження шкіри (дерматит).

При тривалому застосуванні може знижуватися чутливість до препарату та аналгезуючий ефект.

Комбігрип, Комбігрип декса. перед застосуванням препарату слід переконатися, що основна причина кашлю визначена і що зниження інтенсивності кашлю не призведе до підвищення ризику розвитку ускладнень. препарат може знижувати швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами. фенілефрин може викликати тахікардію, запаморочення або відчуття посиленого серцебиття; про це слід попередити пацієнтів.

Не рекомендується застосування препарату в період вагітності. Дія препарату в період годування груддю не вивчався.

З обережністю застосовують при захворюваннях печінки, серця і судин, алкоголізмі.

Під час лікування препаратом слід виключити вживання алкоголю.

Комбігрип мазь. Уникати потрапляння препарату в очі та на слизові оболонки.

При місцевому подразненні застосування препарату припиняють, застосовують відповідну терапію.

Препарат наносити тільки на неушкоджену шкіру, не можна наносити на відкриті рани.

Не застосовувати препарат у дітей для змазування носоглотки.

Наполегливий кашель може бути ознакою важкого захворювання. Якщо кашель не зникає протягом 1 тижня, рецидивує або супроводжується лихоманкою, висипаннями, наполегливої головним болем, слід переглянути тактику лікування.

Не застосовувати препарат при тривалому або хронічному кашлі у курців, БА, емфіземи або якщо кашель супроводжується рясним відділенням мокроти.

Не наносити препарат на великі ділянки шкіри.

Препарат не рекомендують застосовувати в період годування груддю.

Комбігрип. якщо передбачається комбінована терапія, дозування одного або обох засобів слід знизити. особливості взаємодії препарату обумовлені властивостями вхідних в його склад компонентів.

Кофеїн підвищує ефект непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину) і ймовірність ураження печінки гепатотоксичними препаратами. Метоклопрамід підвищує, а холестирамін знижує швидкість всмоктування. Барбітурати знижують антипіретична дію парацетамолу.

Кофеїн знижує ефект снодійних і наркотичних засобів, підвищує (покращуючи біодоступність) - ацетилсаліцилової кислоти, парацетамолу та інших нестероїдних протизапальних засобів. Покращує всмоктування ерготаміну в травному тракті.

Застосування фенілефрину з іншими симпатомиметическими амінами та інгібіторами МАО може призвести до додаткового підвищення артеріального тиску. Інгібітори МАО можуть пролонгувати антихолінергічний ефект Антігістаміновие препаратів. Блокатори α-адреноблокатори (фентоламін), фенотіазини, фуросемід та інші діуретики перешкоджають вазоконстрикції.

Була відзначена несумісність хлорфеніраміну малеату з кальцію хлоридом, канаміцину сульфатом, норадреналіном, фенобарбіталом.

Комбігрип Декса. Застосування декстрометорфану гідроброміду з інгібіторами ензимів, включаючи аміодарон, флуоксетин, галоперидол, пароксетин, пропафенон та тіоридазин, може впливати на когнітивну функцію.

Немає повідомлень про взаємодію Комбігрип мазі з іншими лікарськими засобами.

Симптоми передозування зумовлені властивостями окремих компонентів препарату.

Парацетамол у високих дозах спричинює гепатонекроз. Клінічні та біохімічні ознаки ураження печінки виявляються через 24-72 год: підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія і зниження рівня протромбіну. Виявляється анорексією, нудотою, блювотою, болем у животі, блідість шкірних покривів.

Передозування кофеїну проявляється відчуттям тривоги, занепокоєнням, тремором, головним болем, сплутаністю свідомості, екстрасистолією.

Передозування фенілефрину гідрохлориду виявляється шлуночковою екстрасистолією і пароксизмами шлуночкової тахікардії, відчуттям тяжкості в голові та кінцівках, значним підвищенням артеріального тиску.

При передозуванні хлорфеніраміну малеату психічний стан може варіювати від пригніченого до збудженого (неспокій та судоми). Можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми.

Комбігрип Декса. Передозування декстрометорфану гідрохлориду може проявлятися збудженням і психічними розладами. У дуже високих дозах може викликати пригнічення функції дихання.

Лікування: промивання шлунка, введення N-ацетилцистеїну, симптоматична терапія.

Комбігрип мазь. Можливе посилення вираженості побічних ефектів, атаксія, сонливість, рефлекторна зупинка дихання.

У сухому, захищеному від світла місці при температурі 15-25 °C. Комбігрип мазь Не заморожувати.

діючі речовини: парацетамол, кофеїн, фенілефрину гідрохлорид, хлорфеніраміну малеат, декстрометорфану гідробромід;

1 таблетка містить парацетамолу 500 мг, кофеїну 30 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг, хлорфеніраміну малеату 2 мг, декстрометорфану гідроброміду 10 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат, тальк, натрію крохмальгліколят (тип А), натрію кроскармелоза, барвник зелене яблуко (тартразин (Е 102), діамантовий блакитний (Е 133)).

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки без оболонки зеленого кольору із вкрапленнями, овальної форми, з рискою, мають відбитки «S» та «L» на тій стороні, де риска.

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків.

Код АТХ N02B E51.

Фармакодинаміка

Комбінований препарат для лікування грипу та застуди. Чинить протикашльову дію, має жарознижувальні, знеболювальні, протиалергійні та слабкі протизапальні властивості. Заспокоює сухий непродуктивний кашель. Усуває симптоми закладеності носа, нежить, сльозотечу, чихання, головний біль, покращує загальне самопочуття.

Парацетамол діє як знеболювальний та жарознижувальний засіб. Аналгетична та жарознижувальна дія парацетамолу пов’язана із впливом препарату на центр терморегуляції у гіпоталамусі та здатністю інгібувати синтез простагландинів.

Фенілефрину гідрохлорид діє як судинозвужувальний засіб, зменшує набряк слизової оболонки носа і придаткових пазух.

Хлорфеніраміну малеат чинить протиалергійну дію, знімає сльозотечу та свербіж у носі.

Кофеїн чинить стимулюючу дію на центральну нервову систему (ЦНС), головним чином на кору головного мозку, дихальний та вазомоторний центри, підвищує розумову та фізичну працездатність, зменшує сонливість, відчуття втоми та послаблює дію засобів, що пригнічують ЦНС.

Декстрометорфану гідробромід є протикашльовим засобом центральної дії. Він зменшує чутливість рецепторів і підвищує поріг чутливості кашльового центру до подразників дихальних шляхів. Терапевтично полегшує симптоми сухого кашлю, зменшує подразнення дихальних шляхів.

Фармакокінетика

Парацетамол швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, зв’язується з білками плазми крові. Період напіввиведення з плазми крові становить 1–4 години. Метаболізується у печінці з утворенням глюкуроніду і сульфату парацетамолу. Виводиться нирками, головним чином у вигляді продуктів кон’югації, менше 5 % екскретується у незміненому вигляді.

Кофеїн і його водорозчинні солі швидко всмоктуються у кишечнику (в т. ч. у товстій кишці). Період напіввиведення з плазми крові становить близько 5 годин, у деяких осіб – до 10 годин. Основна частина деметилюється і окиснюється. Близько 10 % виділяється нирками у незміненому вигляді. В організмі доношених новонароджених і грудних дітей (віком 1,5–2 місяці) елімінується повільніше (Т1/2 – від 80 до 26,3 години відповідно).

Фенілефрину гідрохлорид має низьку біодоступність унаслідок нерівномірної абсорбції і впливу моноаміноксидази (МАО) у шлунково-кишковому тракті і печінці при першому проходженні. Виводиться нирками у вигляді метаболітів. Підкислення сечі прискорює виведення із організму.

Хлорфеніраміну малеат всмоктується порівняно повільно зі шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2,5–6 годин після застосування перорально. Біодоступність низька і становить від 25 % до 50 % від прийнятої кількості. Хлорфенірамін піддається метаболізму при першому проходженні через печінку. Хлорфеніраміну малеат у значній мірі метаболізується у печінці з утворенням метаболітів – дезметил- і дідезметилхлорфеніраміну. Близько 70 % його зв’язується у плазмі крові з білками. Хлорфенірамін розподіляється в усіх органах і тканинах, проходить через гематоенцефалічний бар’єр. Компонент у незміненому вигляді та метаболіти виводяться переважно із сечею, виведення залежить від рН сечі та ступеня виділення; лише сліди виявлені в калі. Тривалість дії становить від 4 до 6 годин. Більш швидке і екстенсивне всмоктування, більш швидке виведення і коротший період напіввиведення відзначені у дітей.

Декстрометорфану гідробромід швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Він метаболізується у печінці і виводиться із сечею у незміненому вигляді та у вигляді деметильованих метаболітів, включаючи декстрорфан, який пригнічує кашель. Період напіввиведення декстрометорфану гідроброміду становить 4 години.

Лікування симптомів грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій (гіпертермія, головний біль, нежить, кашель) у дорослих та дітей віком від 12 років.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, інших похідних ксантинів (теофілін, теобромін), опіоїдів, антигістамінних, симпатоміметичних амінів.

Тяжкі серцево-судинні захворювання, включаючи декомпенсовану серцеву недостатність, шлуночкову тахікардію, гострий інфаркт міокарда, порушення серцевої провідності, аритмії, виражений атеросклероз, схильність до спазму судин, тяжку форму ішемічної хвороби серця; тяжка артеріальна гіпертензія; тромбоз периферичних артерій.

Виражені порушення функції печінки та нирок.

Стенозуюча виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, пілородуоденальна обструкція; гострий панкреатит, гепатит, вроджена гіпербілірубінемія.

Аденома передміхурової залози з утрудненим сечовипусканням, обструкція шийки сечового міхура.

Епілепсія, алкоголізм, підвищена збудливість, порушення сну.

Гіпертиреоз, цукровий діабет, феохромоцитома.

Бронхіальна астма, емфізема, хронічне обструктивне захворювання легень.

Закритокутова глаукома.

Захворювання крові (у т. ч. виражена анемія, лейкопенія), дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Літній вік (від 60 років).

Одночасне застосування з трициклічними антидепресантами, ß-блокаторами, інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, з інгібіторами МАО та впродовж 2 тижнів після припинення їх застосування.

Протипоказаний пацієнтам із ризиком виникнення дихальної недостатності.

Метоклопрамід і домперидон підвищують, а холестирамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. При одночасному застосуванні з парацетамолом можуть спостерігатися такі види взаємодій: уповільнення виведення антибіотиків із організму; тетрациклін збільшує ризик розвитку анемії та метгемоглобінемії, спричиненої парацетамолом; антациди та їжа зменшують абсорбцію парацетамолу. При одночасному довготривалому застосуванні посилюється антикоагулянтний ефект кумаринів (наприклад, варфарину). Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Протисудомні препарати (фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють мікросомальні ферменти печінки та ізоніазид, можуть посилювати гепатотоксичність парацетамолу. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Застосування фенілефрину гідрохлориду з інгібіторами МАО, трициклічними антидепресантами, індометацином та бромокриптином може спричинити тяжку артеріальну гіпертензію, із симпатоміметичними амінами, дигоксином і серцевими глікозидами – підвищує ризик аритмій та інфаркту міокарда.

Може знижувати ефективність ß-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи) з підвищенням ризику артеріальної гіпертензії та побічних серцево-судинних реакцій.

Алкалоїди раувольфії зменшують терапевтичний ефект фенілефрину гідрохлориду; α-адреноблокатори (фентоламін), фенотіазини, фуросемід та інші діуретики перешкоджають вазоконстрикції.

Хлорфеніраміну малеат посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, засобів, що пригнічують ЦНС (транквілізатори, барбітурати), протипаркінсонічних препаратів.

Не застосовувати одночасно з алкоголем. Хлорфеніраміну малеат та алкоголь при одночасному застосуванні потенціюють дію один одного.

Одночасне застосування зі снодійними засобами, барбітуратами, заспокійливими засобами, нейролептиками, транквілізаторами, анестетиками, наркотичними аналгетиками, алкоголем посилює дію хлорфеніраміну малеату.

Мапротилін (чотирициклічний антидепресант) та інші препарати антихолінергічної дії: може посилитись антихолінергічна дія цих препаратів або таких антигістамінних засобів, як хлорфенірамін.

Кофеїн при одночасному застосуванні посилює ефект аналгетиків-антипіретиків (покращує біодоступність), похідних ксантину, a- та β-адреноміметиків, психостимулювальних, тиреотропних засобів, ерготаміну (покращується всмоктування ерготаміну зі шлунково-кишкового тракту).

Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну.

Кофеїн збільшує імовірність ураження печінки гепатотоксичними препаратами.

Кофеїн знижує ефект опіоїдних аналгетиків, анксіолітиків, снодійних та седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують ЦНС, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ; знижує концентрацію літію у крові.

Декстрометорфану гідробромід не слід приймати разом з інгібіторами ензимів, включаючи аміодарон, флуоксетин, галоперидол, пароксетин, пропафенон та тіоридазин, оскільки це підвищує його концентрацію та ризик виникнення побічних ефектів. Декстрометорфану гідробромід метаболізується цитохромом CYP2D6 і має екстенсивний метаболізм першого проходження.

Ототоксичні та фотосенсибілізуючі препарати при одночасному застосуванні можуть підсилювати побічні ефекти.

Не перевищувати рекомендовані дози та тривалість лікування.

Не застосовувати одночасно препарати, які містять парацетамол, оскільки можливе передозування парацетамолу, що може спричинити печінкову недостатність. Тривале застосування високих доз препарату може призвести до ураження печінки та нирок. У пацієнтів із захворюваннями печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. У пацієнтів із тяжкими інфекціями, такими як сепсис, що супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

Необхідно порадитися з лікарем щодо можливості застосування препарату пацієнтам із порушеннями функції нирок та печінки легкого та середнього ступеня тяжкості.

Велика кількість лікарських засобів, які застосовують одночасно, алкоголізм, алкогольне ураження печінки, сепсис або цукровий діабет можуть підвищувати ризик гепатотоксичності парацетамолу (ацетамінофену) у терапевтичних дозах.

Не рекомендується застосовувати препарат одночасно з іншими протизастудними засобами, із седативними, снодійними засобами. Ризик передозування підвищується при алкогольному захворюванні печінки. Під час лікування слід виключити вживання алкоголю та застосування вищезазначених лікарських засобів, оскільки це посилює седативний ефект хлорфеніраміну малеату і гепатотоксичність парацетамолу.

Якщо симптоми захворювання не зникають або головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря. У разі високої температури тіла або тривалої гарячки, що зберігається протягом 3 днів на тлі застосування препарату, або при появі ознак суперінфекції слід звернутися до лікаря.

Дуже рідко повідомляли про випадки тяжких шкірних реакцій. При почервонінні шкіри, появі висипань, пухирців або лущенні шкіри необхідно припинити застосування парацетамолу та негайно звернутися за медичною допомогою.

Перед призначенням препарату необхідно переконатися, що основна причина кашлю визначена і що зниження інтенсивності кашлю не збільшить ризик клінічних або фізіологічних ускладнень.

При застосуванні препарату слід уникати надмірного вживання кави, міцного чаю, інших тонізуючих напоїв та застосування лікарських засобів, що містять кофеїн, оскільки це може спричинити проблеми зі сном, тремор, напруження, дратівливість, відчуття серцебиття.

3 обережністю застосовувати пацієнтам із компенсованою серцевою недостатністю; пацієнтам із вродженим подовженим інтервалом QT або у випадках тривалого прийому препаратів, що можуть подовжувати інтервал QT, пацієнтам, у яких існує ризик виникнення судомних нападів; пацієнтам із хронічним обструктивним захворюванням дихальних шляхів, персистуючим або хронічним кашлем, який виникає внаслідок куріння або емфіземи легень, коли кашель супроводжується надлишковою секрецією харкотиння. Слід переконатися, що основна причина кашлю визначена і що зниження інтенсивності кашлю не посилить ризик клінічних або фізіологічних ускладнень.

Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень вмісту в крові глюкози і сечової кислоти; хлорфенірамін може маскувати симптоми гіперчутливості та впливає на результати шкірних проб. Застосування препарату може зумовити позитивний аналітичний результат допінг-контролю. Слід припинити застосування лікарського засобу за кілька днів до проведення вищезазначених маніпуляцій.

Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем пацієнтам, які застосовують варфарин або подібні препарати, що виявляють антикоагулянтний ефект, та пацієнтам із порушеннями функції нирок і печінки.

Фенілефрин може спричинити прискорення пульсу, запаморочення або сильне серцебиття, про що необхідно попередити пацієнтів.

Таблетки містять азобарвник тартразин (E 102), який може спричиняти алергічні реакції.

У разі випадкового передозування хворому необхідно негайно звернутися до лікаря, навіть якщо самопочуття не погіршилось.

Не застосовувати у період вагітності або годування груддю.

У період лікування слід уникати керування транспортними засобами, роботи з механізмами та інших небезпечних видів діяльності.

Дорослим і дітям віком від 12 років – 1 таблетка 4 рази на добу не частіше ніж кожні 3–4 години. Препарат приймають щонайменше через півгодини після вживання їжі.

Тривалість лікування – не більше 5 днів.

Діти.

Препарат застосовують дітям віком від 12 років.

Симптоми передозування.

У пацієнтів із факторами ризику терапевтичні дози парацетамолу можуть спричиняти симптоми передозування при одночасному застосуванні деяких лікарських засобів та при захворюваннях, що підвищують окиснювальний стрес та виснажують запаси глутатіону в печінці (тривале голодування, сепсис, цукровий діабет).

Парацетамол у великих дозах спричиняє гепатонекроз. Клінічні і біохімічні ознаки ураження печінки виявляються через 12–48 годин. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При передозуванні в перші 24 години розвиваються симптоми: блідість шкірних покривів, нудота, блювання, анорексія та біль у животі. Підвищується активність печінкових трансаміназ, збільшується концентрація білірубіну і знижується рівень протромбіну. Застосування дорослим 10 г або більше парацетамолу та дитиною понад 150 мг парацетамолу на кілограм маси тіла може призвести до гепатоцелюлярного некрозу із розвитком енцефалопатії з порушенням свідомості, печінкової коми та летального наслідку. У поодиноких випадках повідомляли про гостру ниркову недостатність із гострим некрозом канальців, що виявляється болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією, нефротоксичністю (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Відзначалась також серцева артимія. При тривалому застосуванні високих доз можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, дистрофія міокарда.

У разі передозування можуть спостерігатися підвищене потовиділення, запаморочення, психомоторне збудження або пригнічення ЦНС, сонливість, порушення свідомості, порушення серцевого ритму, тахікардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія, судоми, панкреатит, порушення сну.

У пацієнтів із факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія)) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Симптоми передозування, обумовлені дією фенілефрину та хлорфеніраміну малеату: головний біль, гіпергідроз, сонливість, безсоння, зміни поведінки, аритмії, тремор, судоми, гіперрефлексія, запаморочення, нудота, блювання, дратівливість, неспокій.

При передозуванні хлорфеніраміну малеату стан може варіювати від пригніченого до збудженого (неспокій та судоми). Можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми, включаючи мідріаз, фотофобію, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення температури тіла, атонію кишечнику; пригнічення ЦНС супроводжується розладами дихання та порушеннями роботи серцево-судинної системи.

При передозуванні кофеїну зафіксовано такі симптоми: зневоднення, гіпертермія, дзвін у вухах, біль в епігастральній ділянці, збільшення частоти діурезу, екстрасистолія, тахікардія або серцева аритмія, стимулюючий вплив на ЦНС (запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість, психомоторне збудження, стан афекту, тривожність, тремор, блювання, судоми, ажитація, занепокоєння, делірій, підвищена тактильна або больова чутливість). Клінічно важливі симптоми передозування кофеїном пов’язані також з ураженням печінки парацетамолом.

Симптоми передозування декстрометорфану гідроброміду: сонливість, сплутаність свідомості, запаморочення, атаксія, нечіткість зору, ністагм, нудота, блювання, дратівливість, гіперактивність, збудження і психічні розлади. Дуже великі дози можуть викликати пригнічення дихання. При прийомі одноразово 300 мг декстрометорфану відмічався токсичний психоз (гіперактивність та галюцинації).

Лікування передозування.

При передозуванні парацетамолом необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. В перші години після підозрюваного передозування необхідно провести промивання шлунка. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації недостовірні). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно слід вводити N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання можна застосовувати метіонін перорально як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.

Специфічного антидоту кофеїну немає, але підтримувальні заходи, такі як застосування антагоністів β-адренорецепторів, можуть полегшити кардіотоксичний ефект. Необхідно промити шлунок, рекомендована оксигенотерапія, при судомах – діазепам. Симптоматична терапія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, висипання на шкірі та слизових оболонках (генералізовані, еритематозні, кропив’янка), анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса–Джонсона), токсичний епідермальний некроліз.

З боку центральної нервової системи: психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, зміни поведінки, відчуття страху, тривога, дратівливість, порушення сну, безсоння, сонливість, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, депресивні стани, тремор, відчуття поколювання і тяжкості у кінцівках, шум у вухах, головний біль, в окремих випадках – кома, судоми, дискінезія.

З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших нестероїдних протизапальних засобів.

З боку органів зору: порушення зору та акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість очей.

З боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, нудота, блювання, сухість у роті, гіперсалівація, печія, дискомфорт і біль в епігастрії, загострення виразкової хвороби, метеоризм, діарея, запор.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, зазвичай без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (при застосуванні високих доз), гепатотоксичність.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, у т. ч. гемолітична анемія, синці або кровотечі; сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці); при тривалому застосуванні у високих дозах – апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку нирок та сечовидільної системи: при застосуванні високих доз – нефротоксичність (включаючи папілярний некроз), порушення сечовипускання, затримка сечі та утруднення сечовипускання, дизурія, інтерстиціальний нефрит, підвищення кліренсу креатиніну, збільшення екскреції натрію та кальцію, асептична піурія, ниркова коліка.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, тахікардія або рефлекторна брадикардія, аритмія, задишка, біль у серці.

Інші: загальна слабкість, посилене потовиділення, гіпоглікемія, яка може прогресувати аж до гіпоглікемічної коми, закладеність носа, можливе хибне підвищення сечової кислоти у крові, що визначається методом Bittner; незначне підвищення 5-гідроксііндолоцтової кислоти, ванілілмигдалевої кислоти та катехоламінів у сечі.

Одночасний прийом препарату в рекомендованих дозах із продуктами, що містять кофеїн, може посилити побічні ефекти, зумовлені кофеїном, такі як запаморочення, підвищена збудливість, безсоння, неспокій, тривожність, роздратованість, головний біль, порушення з боку шлунково-кишкового такту і прискорене серцебиття.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 4 таблетки у блістері з фольги алюмінієвої і плівки полівінілхлоридної. По 1 блістеру у пачці з картону. По 20 пачок поміщають у пачку з картону.

По 8 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої і плівки полівінілхлоридної. По 1 блістеру у пачці з картону. По 10 пачок поміщають у пачку з картону.

По 4 таблетки у блістері з фольги алюмінієвої. По 1 блістеру у пачці з картону. По 20 пачок поміщають у пачку з картону.

По 8 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої. По 1 блістеру у пачці з картону. По 10 пачок поміщають у пачку з картону.

По 4 таблетки у блістері із фольги алюмінієвої. По 1 блістеру поміщають у паперовий конверт. По 20 паперових конвертів поміщають у пачку з картону.

Без рецепта.

Евертоджен Лайф Саєнсиз Лімітед/Evertogen Life Sciences Limited.

Плот №: Ес-8, Ес-9, Ес-13/Пі та Ес-14/Пі Ті Ec Ай Ай Сі, Фарма Ес І Зет, Грін Індастріал Парк, Полепаллі (Ві), Єдчерла (Ем), Махабубнагар, Телангана, ІH-509 301, Індія/

Plot No: S-8, S-9, S-13/P&S-14/P TSIIC, Pharma SEZ, Green Industrial Park, Polepally (V), Jadcherla (M), Mahabubnagar, Telangana, IN-509 301, India.