Корвітол таблетки по 100 мг 5 блістерів по 10 шт

Фармакодинаміка. метопролол - блокатор β-адренорецепторів без внутрішньої симпатоміметичної активності. специфічним шляхом блокує дію катехоламінів на рівні адренергічних β1-рецепторів. знижує потребу міокарда в кисні при навантаженні, позитивно впливає при тривалому лікуванні стенокардії (зниження частоти больових нападів). знижує систолічний пекло, особливо після напруги, і запобігає розвитку рефлекторної ортостатичної гіпотензії. зниження діастолічного пекло настає через кілька тижнів регулярного застосування - метопролол знижує плазмову активність реніну. пригнічуючи β2-адренорецептори, метопролол може викликати підвищення тонусу гладких м'язів.

Фармакокінетика. Всмоктування і розподіл. Після прийому всередину метопролол повністю абсорбується. Концентрація метопрололу в плазмі крові лінійно залежить від прийнятої дози в межах терапевтичних доз. З _max в плазмі крові досягається через 1,5-2 год після застосування (Tmax). Хоча концентрація в плазмі крові різна у різних осіб, індивідуальна відтворюваність є хорошою. В результаті важливого ефекту при первинному проходженні через печінку системна біодоступність метопрололу після застосування однієї пероральної дози досягає 50%. Після повторного застосування вона підвищується до 70%. Застосування під час їжі може збільшити біодоступність на 30-40%. Показник зв'язування метопрололу з білками плазми крові низький (приблизно 5-10%).

Біотрансформація. Метопролол піддається майже повного окислювальному метаболізму в печінці ферментами цитохрому Р450 (в основному ізоферментом СYP 2D6). Відзначено значні етнічні відмінності щодо розподілу осіб з повільним метаболізмом. Кількість осіб з повільним метаболізмом становить 7% у європеоїдів, але менше 1% - у монголоїдів. У пацієнтів з повільним метаболізмом через систему СYP 2D6 концентрації метопрололу в плазмі крові можуть в кілька разів перевищувати концентрації препарату в осіб з нормальною швидкістю метаболізму через систему СYP 2D6. Проте метаболізм метопрололу по СYP 2D6-залежному шляху, можливо, не впливає або впливає в меншій мірі на безпеку і переносимість метопрололу. При цирозі печінки слід очікувати підвищення рівня неметаболізованого метопрололу в плазмі крові через зниження швидкості метаболізму.

Метаболізм і виведення з організму. Метопролол метаболізується в печінці, при цьому утворюються три метаболіти. Два з трьох метаболітів мають слабко виражені β-блокуючими властивостями, однак не є клінічно значущими.

Зазвичай більше 95% перорально прийнятої дози препарату виводиться з сечею. Приблизно 5% даної дози виводиться із сечею в незміненому вигляді; в окремих випадках кількість препарату, що виводиться із сечею в незміненому вигляді, може досягати 30%. T _½ становить 3,5 год (1-9 год). Загальна швидкість виведення з плазми крові (кліренс) досягає приблизно 1000 мл/хв.

У пацієнтів похилого віку не відзначено значних змін фармакокінетики метопрололу в порівнянні з пацієнтами молодого віку.

Системна біодоступність і виведення метопрололу не змінюються у пацієнтів з нирковою недостатністю. Але виведення метаболітів у таких пацієнтів знижений. У хворих зі швидкістю клубочкової фільтрації 5 мл/хв відбувається значне накопичення метаболітів. Таке накопичення метаболітів не має β-блокуючого ефекту.

У пацієнтів з порушенням функції печінки фармакокінетика метопрололу (у зв'язку з низьким рівнем зв'язування з білками) змінюється незначно. Однак у пацієнтів з цирозом печінки біодоступність метопрололу може підвищуватися, а загальний кліренс - знижуватися.

Аг. стенокардія (в тому числі постінфарктна). аритмія (включаючи суправентрикулярна тахікардія). екстрене лікування інфаркту міокарда і профілактика повторного інфаркту. гиперкинетический кардіальний синдром. профілактика нападів мігрені.

Метопролол призначений для щоденного прийому, бажано вранці. таблетку слід ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю питної води. таблетку можна розділити на рівні частини. для цього слід взяти таблетку великим і вказівним пальцями обох рук рискою для поділу вгору, натиснути великими пальцями та розламати таблетку на дві половини вздовж розлому. в період підбору дози слід контролювати ЧСС для попередження брадикардії. максимальна добова доза - 200 мг. якщо після тривалого застосування препарату потрібно припинити лікування, то робити це слід поступово і повільно, тому що раптова відміна препарату може призвести до різкого підвищення пекло, серцевої ішемії із загостренням стенокардії або до інфаркту міокарда.

АГ. Рекомендована доза становить 50-100 мг (одноразово вранці або з розподілом на два прийоми - вранці та ввечері). Якщо при цьому дозуванні терапевтичного ефекту не досягнуто, добова доза може бути підвищена до 200 мг (з розподілом на два прийоми - вранці та ввечері), або препарат слід комбінувати з іншими антигіпертензивними лікарськими засобами.

Стенокардія (в тому числі після інфаркту міокарда). Рекомендована доза становить 50-100 мг/добу (1 раз на добу вранці або 2 рази вранці та ввечері). Якщо ця доза не дає бажаного терапевтичного ефекту, її можна підвищити до 200 мг, розділених на 2 прийоми (вранці та ввечері). При цьому слід перевіряти АТ. При необхідності препарат можна комбінувати з іншими препаратами для лікування стенокардії.

Аритмія (включаючи суправентрикулярна тахікардія). Рекомендована доза становить 100-200 мг/добу (дозу 100 мг приймають один раз вранці, дозу 200 мг - 100 мг вранці та 100 мг ввечері).

Лікування гострої фази інфаркту міокарда і профілактика повторного інфаркту

Лікування гострої фази. При гострому інфаркті міокарда лікування починають якомога швидше після госпіталізації, постійно контролюючи роботу серця за допомогою ЕКГ і виміру рівня артеріального тиску. Початкова доза - 5 мг метопрололу тартрату в / в. Залежно від переносимості, такі дози по 5 мг метопрололу тартрату можна вводити в / в з інтервалом в 2 хв до досягнення загальної максимальної дози 15 мг метопрололу тартрату. Якщо повна доза 15 мг, введена в / в, переноситься добре, через 15 хв після останнього в / в введення один раз застосовують 50 мг перорально. У наступні 48 год 50 мг метопрололу приймають перорально кожні 6 ч. Для пацієнтів, не переносили дозу 15 мг метопрололу тартрату при в / в введенні, подальшу терапію з пероральних застосуванням слід починати з обережністю з 25 мг.

Підтримуюча доза. Рекомендована доза становить 200 мг у 2 прийоми (вранці та ввечері). При зниженні ЧСС і / або АТ або інших ускладненнях, які потребують лікування, застосування препарату слід припинити негайно.

Гіперкінетичний серцевий синдром. Рекомендована доза становить 50-100 мг/добу (застосовувати 1 раз вранці або розділити на 2 прийоми - вранці та ввечері). Якщо ця доза не дає бажаного терапевтичного ефекту, її можна підвищити до 200 мг, розділених на 2 прийоми (вранці та ввечері). При цьому слід перевіряти рівень артеріального тиску. Дозу слід знизити при досягненні терапевтичного ефекту.

Профілактика нападів мігрені. Рекомендована добова доза становить 100-200 мг/добу (дозу 100 мг приймають 1 раз вранці, дозу 200 мг - 100 мг вранці та 100 мг ввечері).

Пацієнти з порушенням функції нирок. Немає необхідності в корекції дози.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Корекція дози (зменшення дози метопрололу) зазвичай необхідна для пацієнтів з порушенням функції печінки (наприклад з цирозом печінки).

Пацієнти похилого віку. Немає необхідності в корекції дози.

Підвищена чутливість до компонентів препарату або інших блокаторів β-адренорецепторів; av-блокада (ii і iii ступеня), синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; декомпенсована серцева недостатність (набряк легенів, синдром гіпоперфузії або гіпотензії); виражена брадикардія (ЧСС ≤50 уд. / хв); шок; тяжкі порушення периферичного кровообігу з болем або трофічними змінами; артеріальна гіпотензія (систолічний пекло 100 мм рт. ст.); бронхіальна гіперактивність (наприклад ба), важка форма хронічних обструктивних бронхолегеневих захворювань; ацидоз; нелікована феохромоцитома; тривала або періодична інотропна терапія агоністами β-рецепторів; застосування метопрололу протипоказано у хворих, у яких проводиться в / в введення антагоністів кальцію типу верапамілу і дилтіазему або інших антиаритмічних препаратів (дизопірамід); супутня терапія інгібіторами мао-а.

Метопролол не слід призначати пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда при ЧСС 50 уд. / Хв, інтервалом P-Q 0,24 с або систолічним АТ 100 мм рт. ст.

Частота виникнення побічних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (1/10); часто: (1/100, 1/10); нечасто (1/1000, 1/100); рідко (1/10 000, 1/1000); дуже рідко (1/10 000); частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко - алергічний риніт.

Метаболічні та аліментарні порушення: рідко - цукровий діабет, загострення цукрового діабету; невідомо - гіпоглікемія (після тривалого, суворого посту або важкого фізичного навантаження, гіпоглікемічні стани можуть виникати на тлі терапії препаратом).

З боку психіки: нечасто - порушення сну, нічні кошмари, депресія, галюцинації; дуже рідко - проблеми з пам'яттю, зміна особистості, перепади настрою.

З боку нервової системи: нечасто - запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості, незвичайні сноведеній, парестезії; дуже рідко - порушення смакових відчуттів.

З боку органу зору: рідко - сухість в оці або запалення кон'юнктиви; дуже рідко - порушення зору.

З боку органів слуху та рівноваги: дуже рідко - відчуття шуму / дзвону у вухах, порушення слуху.

З боку серця: рідко - тахікардія, брадикардія, порушення провідності, загострення серцевої недостатності; рідко - периферичні набряки; дуже рідко - посилення стенокардії.

З боку судин: нечасто - холодні кінцівки; рідко - артеріальна гіпотензія, синкопе; невідомо - загострення синдрому Рейно (це стосується також і інших форм порушень перфузії кінцівок).

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко - задишка при фізичному навантаженні; невідомо - респіраторний дистрес-синдром (через збільшення опору дихальних шляхів можливий респіраторний дистрес у пацієнтів, схильних до бронхоспастичним реакцій, особливо при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів).

Шлунково-кишковий тракт: нечасто - нудота, блювота, біль у животі, діарея, запор; рідко - сухість у роті.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко - гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто - реакції гіперчутливості, посилене потовиділення; дуже рідко - псоріаз, посилення тяжкості псоріазу, псоріазоподібний висип, випадання волосся; невідомо - порушення жирового обміну.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: рідко - м'язові спазми, м'язова слабкість; дуже рідко - артрит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко - імпотенція / статева дисфункція, хвороба Пейроні.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: дуже рідко - загострення ниркової недостатності.

Загальні порушення і реакції в місці введення: невідомо - підвищена стомлюваність.

Лабораторні показники: дуже рідко - збільшення маси тіла, відхилення від норми з боку показників функції печінки; невідомо - зниження рівня ХС ЛПВЩ і підвищення рівня ТГ при нормальному рівні загального ХС.

При прийомі метопрололу тартрату, як і при прийомі інших блокаторів β-адренорецепторів, необхідно контролювати ЧСС і пекло (спочатку щодня, потім 1 раз на місяць).

Як правило, при лікуванні хворих на бронхіальну астму в якості супутньої терапії слід призначати β ₂ -агоністи (у таблетках або аерозолі). У випадках, коли ці пацієнти починають приймати препарат, може знадобитися підвищення дози β ₂ -агоністів. Ризик впливу препарату на β ₂ -рецептори нижче, ніж у випадку застосування звичайних неселективних блокаторів β ₁ -адренорецепторів в таблетках.

Особливо ретельний лікарський контроль необхідний при лікуванні хворих на цукровий діабет (контроль рівня глюкози в крові), пацієнтів з нестабільним рівнем глюкози в крові, при дотриманні суворої дієти з голодуванням, пацієнтів дотримуються тривалого суворого посту і при великому фізичному навантаженні - через можливість розвитку важких гіпоглікемічних станів.

Метропролол може маскувати деякі клінічні прояви тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату для хворих на тиреотоксикоз протипоказана через можливе збільшення вираженості симптоматики.

Пацієнти, які проходять лікування з приводу серцевої недостатності, повинні отримувати терапію при цій хворобі до початку застосування метопрололу, а також під час цього лікування. Дуже рідко вже існуючі легкі форми порушення AV-провідності можуть обтяжувати та приводити до AV-блокади більш важкого ступеня. Пацієнти з AV-блокадою I ступеня повинні проходити лікування цим препаратом дуже обережно. З обережністю метопролол застосовувати у хворих з міастенією гравіс. У разі розвитку брадикардії (ЧСС 50-55 уд. / Хв) в ході лікування метопрололом доза повинна бути знижена і / або препарат слід поступово скасувати. Завдяки гіпотензивній дії препарат може посилити прояви симптомів порушення периферичного кровообігу, таких як переміжна кульгавість.

Якщо препарат застосовувати у пацієнтів з феохромоцитомою, паралельно слід приймати α-симпатолитического препарат.

У разі, якщо неможливо припинити застосування препарату Корвітол до процедури під загальним наркозом або перед використанням периферичного м'язового релаксанта, анестезіолог повинен бути поінформований про застосування пацієнтом препарату Корвітол. Не рекомендується припиняти лікування під час проведення хірургічного втручання. У разі, якщо прийом препарату необхідно відмінити, відміну слід здійснити не пізніше ніж за 48 годин до операції, за винятком особливих випадків, наприклад тиреотоксикозу або феохромоцитоми.

Якщо необхідно припинити лікування і в разі, коли це можливо, його слід припинити протягом 10-14 днів з щоденним зниженням дози на 25 мг/добу протягом останніх 6 днів. Протягом цього періоду особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам з ІХС. Ризик виникнення серцевих нападів, включаючи раптовий летальний результат, може підвищитися при припиненні лікування блокаторами β-адренорецепторів. Терапію не слід скасовувати раптово з-за можливості розвитку синдрому відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).

Метопролол може викликати незначне підвищення рівня ТГ і зниження вмісту вільних жирних кислот в крові. У деяких випадках спостерігалося незначне зниження рівня ЛПВЩ, і воно було істотно меншим порівняно з прийомом неселективних блокаторів β ₂ -адренорецепторів. Проте в одному довгостроковому дослідженні показано значне зниження рівня загального холестерину після лікування метопрололом протягом декількох років.

Дані по ефективності та безпеки застосування препарату у хворих з тяжкою стабільною серцевою недостатністю (IV ступінь по NYHA) обмежені. Лікування таких пацієнтів повинні проводити лікарі із спеціальними навичками та досвідом.

У пацієнтів зі стенокардією Принцметала частота і тяжкість нападів стенокардії можуть підвищуватися в результаті опосередкованого α-рецепторами звуження коронарних судин. Тому таким пацієнтам не слід призначати неселективні β-блокатори, селективні блокатори β ₁ -адренорецепторів необхідно застосовувати з обережністю.

Анафілактичний шок важкий перебіг у пацієнтів, які отримують лікування блокаторами β-адренорецепторів.

Пацієнти, в історії хвороби яких були відзначені важкі алергічні реакції, повинні проходити терапію метопрололом дуже обережно. Особливу увагу також слід приділяти пацієнтам з алергічними реакціями, які отримують лікування вакцинами (десенсибілізуюча терапія). Ефект від введення звичайних доз адреналіну може бути відсутнім.

Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати, що препарат може зменшувати секрецію слізної рідини.

В окремих випадках блокатори β-рецепторів можуть провокувати виникнення псоріазу, посилення симптомів цього захворювання чи виникнення екзантем, що нагадують псоріаз. Блокатори β-рецепторів можна призначати пацієнтам з псоріазом в анамнезі тільки після ретельної оцінки користі / ризику.

Пацієнтам з депресивними захворюваннями в історії хвороби слід призначати лікування метопрололом, тільки ретельно оцінивши ставлення позитивного ефекту до ризику.

Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок, з серйозними гострими станами та пацієнтам, які отримують комбіноване лікування препаратами наперстянки, слід приділити особливу увагу.

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати хворим зі спадковим дефіцитом лактази, непереносимістю галактози або порушенням метаболізму глюкози / галактози.

Пацієнти з гострим інфарктом міокарда або нестабільною стенокардією в попередні 28 днів, а також хворі з порушенням функції печінки (див. Спосіб застосування), у віці старше 80 років або молодше 40 років; пацієнти з гемодинамічно вираженими захворюваннями клапанів, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, пацієнти під час або протягом 4 місяців після оперативного втручання на серці повинні лікуватися тільки під наглядом лікаря зі спеціалізованими навичками та досвідом.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Метопролол, як і інші лікарські засоби, не слід застосовувати в період вагітності та годування груддю без крайньої необхідності. Як і інші блокатори β-адренорецепторів, метопролол може викликати побічні ефекти, такі як брадикардія, гіпотензія і гіпоглікемія, у плода та новонародженого або у немовляти в період грудного вигодовування.

Як правило, блокатори β-адренорецепторів пригнічують плацентарний кровотік, що може стати причиною передчасних пологів, затримки росту і загибелі плоду. Метопролол може викликати розвиток брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії і пригнічення дихання у новонароджених, тому його прийом слід припинити за 48-72 год до передбачуваного початку пологів. Якщо це неможливо, необхідно ретельно контролювати стан немовляти протягом 48-72 годин після народження.

З іншого боку, кількість метопрололу, яке немовля отримує з грудним молоком, для реалізації потенційного ефекту блокади β-адренорецепторів незначно за умови, що дози метопрололу, які отримує мати, знаходяться в межах нормального терапевтичного діапазону (за винятком повільних метаболізаторов). Необхідно ретельно контролювати стан немовлят на грудному вигодовуванні для виявлення потенційних ефектів блокади β-адренорецепторів.

Для того щоб концентрація активного діючої речовини в грудному молоці була низькою, не слід годувати дитину протягом 3-4 годин після прийому препарату.

У дослідженнях розмноження у щурів із застосуванням метопрололу тартрату в дозах, в 55,5 рази перевищують максимальну рекомендовану дозу для людини, не виявлено жодних доказів порушення фертильності, однак рідко метопролол може визивть хвороба Пейроні у чоловіків.

Діти. Застосування препарату протипоказано дітям.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Застосування препарату може впливати на діяльність, що вимагає високої швидкості психічних і фізичних реакцій, прийняття швидкого рішення (наприклад, керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, робота на висоті), тому на період лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, роботи на висоті. Імовірність такого впливу підвищується на початку лікування, при збільшенні дози або зміні препарату, а також при вживанні алкоголю.

Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом, якщо вони одночасно з препаратом корвітол приймають гангліоблокатори, інші блокатори β-адренорецепторів (наприклад, очні краплі).

Обережність рекомендується в разі одночасного застосування деяких антиаритмічних препаратів типу хінідину або аміодарону і пропафенона, оскільки блокатори β-блокатори можуть підсилювати негативні інотропні та негативні дромотропное ефекти. Одночасного призначення з пропафеноном слід уникати. Пропафенон пригнічує метаболізм метопрололу через цитохром Р450 2D6. Результат такої комбінації непередбачуваний, оскільки пропафенон також проявляє властивості блокаторів β-адренорецепторів.

Кардіодепресивну дію препарату Корвітол і антиаритмічних препаратів (аміодарон, пропафенон та інші антиаритмічні препарати) може підсумовуватися. Ефект аміодарону (значна синусова брадикардія) може зберігатися протягом тривалого часу після припинення прийому препарату.

При одночасному застосуванні препарату Корвітол і серцевихглікозидів, резерпіну, α-метилдопи, гуанфацину або клонідину може відбуватися значне зниження ЧСС або уповільнення провідності.

При раптовій відміні клонідину на тлі лікування блокаторами β-адренорецепторів може підвищитися артеріальний тиск. Якщо необхідно скасувати супутню терапію клонідином, блокатор β-адренорецепторів слід припинити застосовувати за кілька днів до відміни клонідину.

У пацієнтів, які одночасно з препаратом Корвітол приймають антагоністи кальцію верапамілового типу або дилтіазем та / або препарати для лікування аритмії (такі як дизопірамід), можливі негативні інотропні та хронотропні ефекти. Тому рекомендується ретельний контроль стану таких пацієнтів.

У пацієнтів, які отримують лікування блокаторами β-адренорецепторів, інгаляційні анестетики підсилюють кардіодепресивний ефект. Індуктори або інгібітори метаболізму можуть впливати на концентрацію метопрололу в плазмі крові. Концентрація метопрололу в плазмі крові знижується при прийомі рифампіцину або може підвищуватися при прийомі циметидину, фенітоїну, алкоголю, гідралазину та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (пароксетин, флуоксетин та сертралін).

Одночасне застосування метопрололу з лідокаїном може затримувати виведення лідокаїну з організму.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для в / в введення підвищують ризик анафілактичних реакцій.

Одночасне застосування метопрололу і нервово-м'язових релаксантів (наприклад суксаметоній, тубокурарин) може посилювати нервово-м'язову блокаду.

Одночасне застосування препарату Корвітол з НПЗП, такими як індометацин, може знизити антигіпертензивний ефект метопрололу.

Кардіоселективні блокатори β-адренорецепторів в значно меншій мірі впливають на артеріальний тиск при введенні пацієнтам адреналіну, ніж неселективні β-блокатори.

Оскільки блокатори β-блокатори можуть вплинути на периферичний кровообіг, слід проявляти обережність при одночасному застосуванні препаратів з аналогічною дією, наприклад з ерготаміном.

Блокатори β-блокатори можуть провокувати парадоксальні гіпертензивні реакції у пацієнтів, які застосовують фенілпропаноламін в високих дозах.

При одночасному прийомі блокаторів β-адренорецепторів з інсуліном або пероральними антидіабетичними засобами може посилюватися або пролонгуватись їх дію. При цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія і тремор) можуть маскуватися або зникати. У таких випадках необхідно проводити регулярний контроль рівня глюкози в крові з можливою корекцією дози цукрознижуючих засобів в разі потреби.

Слід уникати одночасного прийому з барбітуратами, оскільки барбітурати (досліджено на пентобарбіталом) стимулюють метаболізм метопрололу шляхом індукції ферменту. Метопролол майже повністю метаболізується в печінці ферментами системи цитохрому P450 (в основному ізоферментом CYP 2D6). На концентрацію метопрололу в плазмі крові можуть впливати препарати, інгібуючі CYP 2D6, наприклад, хінідин, тербінафін, пароксетин, флуоксетин, бупропіон, тіоридазин, ритонавір, гідроксіхлорокін, кинин, сертралін, целекоксиб, пропафенон і дифенгидрамин. На початку лікування цими препаратами може виникнути необхідність зниження дози метопрололу.

Одночасне застосування глікозидів наперстянки та блокаторів β-адренорецепторів може збільшувати час AV-провідності та викликати брадикардію. Дифенгидрамин знижує (в 2,5 рази) кліренс метопрололу до α-гідроксіметопролола через систему CYP 2D6 у осіб зі швидкою гідроксіляціі. Ефекти метопрололу посилюються. Можливо, діфенгідрамін може пригнічувати метаболізм інших субстратів CYP 2D6.

Рифампіцин може стимулювати метаболізм метопрололу через CYP 2D6, що призводить до зниження його рівнів в плазмі крові.

Слід дотримуватися обережності при комбінації з нітратами, трициклічними антидепресантами, фенотіазинами, діуретиками та іншими вазодилататорами через ризик гіпотензії і / або брадикардії.

Супутня терапія дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів (наприклад ніфедипіном) з метопрололом, як і іншими блокаторами β-адренорецепторів, підвищує ризик гіпотензії і серцевої недостатності у пацієнтів з латентною серцевою недостатністю.

Метопролол протидіє β ₁ -ефекту симпатоміметичних засобів, але має незначний вплив на бронходілатаціонний ефект β ₂ -агоністів при застосуванні терапевтичних доз.

При одночасному застосуванні препарату Корвітол і норадреналіну, адреналіну або інших симпатоміметичних речовин (наприклад тих, які містяться в засобах від кашлю, краплях для носа і очей) можливе значне підвищення артеріального тиску.

При терапії метопрололом можна спостерігати зниження відповіді на адреналіну в дозах, які зазвичай застосовуються для лікування алергічних реакцій.

Через можливість розвитку важкої АГ інгібітори МАО не слід застосовувати разом з препаратом.

Симптоми: в залежності від ступеня інтоксикації, клінічна картина характеризується в основному симптомами з боку серцево-судинної і центральної нервової системи. передозування метопрололу може призвести до вираженого зниження пекло, синусової брадикардії, av-блокаді i-iii ступеня, подовження інтервалу q-t, асистолії, недостатньою периферичної перфузії, серцевої недостатності, кардіогенного шоку, зупинці серця, бронхоспазму, пригнічення або зупинку дихання, підвищеної стомлюваності , порушення або втрати свідомості, тремору, судом, підвищеного потовиділення, парестезії, комі, нудоті, блювоті, спазмів стравоходу, гіпоглікемії (особливо у дітей), гіперглікемії, ціаноз, впливу на нирки та тимчасового міастенічний синдрому.

Супутнє вживання алкоголю, прийом антигіпертензивних препаратів, хінідину або барбітуратів можуть погіршити стан пацієнта. Перші ознаки передозування можуть виникнути через 20 хв-2 години після передозування.

Лікування проводиться в умовах відділення інтенсивної терапії з моніторингом життєво важливих функцій. Прийом активованого вугілля, при необхідності - промивання шлунка. У разі тяжких форм гіпотензії, брадикардії або загрози серцевої недостатності слід вводити β ₁ -агоніст в / в (наприклад преналтерол) з інтервалом 2-5 хв, або інфузійно до досягнення терапевтичного ефекту. У разі відсутності селективного β ₁ -агоніста можна вводити в / в допамін або атропіну сульфат для блокади блукаючого нерва. Атропін (0,25-0,5 мг дорослим, 10-20 мкг/кг маси тіла дітям) слід ввести до промивання шлунка через ризик вагусной стимуляції. Може знадобитися інтубація і використання апарату штучного дихання; адекватне відновлення ОЦК; інфузія глюкози; моніторування ЕКГ; повторне в / в введення атропіну 1-2 мг (головним чином при вагусних симптомах). Якщо терапевтичного ефекту не досягнуто, можна застосовувати інші симпатоміметики, такі як добутамін, ізопреналін, орципреналін, адреналін або норадреналін.

Також слід вводити глюкагон у дозі 1-10 мкг/кг маси тіла в / в, згодом можна вводити 2-2,5 мг / год у вигляді безперервної інфузії. При значній брадикардії, яка не піддається медикаментозної терапії, слід застосовувати штучний водій серцевого ритму. Для купірування бронхоспазму слід вводити інгаляційно або в / в β ₂ агоніст або амінофілін в / в. Слід враховувати, що дози антидотів, необхідні для усунення симптомів передозування блокаторів β-адренорецепторів, набагато вище терапевтичних, оскільки β-рецептори пов'язані блокаторами β-адренорецепторів.

У разі генералізованих судом рекомендується повільне внутрішньовенне введення діазепаму.

При температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: метопролол;

1 таблетка містить метопрололу тартрату 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон (К-30), натрію кроскармелоза, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору, круглі, плоскопаралельні таблетки зі скошеними краями і насічкою для поділу з одного боку.

Селективні блокатори β-адренорецепторів. Код АТХ С07А В02.

Фармакодинаміка

Метопролол – β-блокатор адренергічних рецепторів з відносною β1-селективністю («кардіоселективністю») без внутрішньої симпатоміметичної активності. Специфічним шляхом блокує дію катехоламінів на рівні адренергічних β1-рецепторів. Зменшує потребу міокарда у кисні при навантаженні, що має позитивну дію при тривалому лікуванні стенокардії (зменшення частоти больових нападів). Знижує систолічний артеріальний тиск, особливо після напруження, і запобігає розвитку рефлекторної ортостатичної гіпотензії. Зниження діастолічного артеріального тиску настає через кілька тижнів регулярного застосування – метопролол знижує плазматичну активність реніну. Інгібуючи β2-рецептори, метопролол може викликати збільшення тонусу гладких м’язів.

Фармакокінетика

Всмоктування та розподіл.

Після перорального застосування метопролол майже повністю абсорбується з кишково-шлункового тракту. Концентрація метопрололу у плазмі крові лінійно залежить від прийнятої дози у межах терапевтичних доз. Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається приблизно через 1,5–2 години після застосування (Tmax). Хоча концентрація у плазмі крові є різною у різних осіб, індивідуальна відтворюваність є хорошою. У результаті важливого першого ефекту під час проходження через печінку системна біологічна доступність метопрололу після застосування однієї пероральної дози досягає приблизно 50 %. Після повторного застосування вона збільшується до 70 %. Застосування під час їди може збільшити біологічну доступність на 30–40 %. Показник сполучення метопрололу з протеїнами плазми крові є низьким (приблизно 5–10 %).

Біотрансформація.

Метопролол піддається майже повному окислювальному метаболізму у печінці ферментами цитохрому Р450 (в основному ізоферментом СYP2D6). Кількість осіб з повільним метаболізмом становить 7 % у європеоїдів, але менше 1 % у монголоїдів. У пацієнтів з повільною метаболізацією через систему СYP2D6 концентрації метопрололу в плазмі крові можуть у кілька разів перевищувати концентрації препарату в осіб з нормальною швидкістю метаболізму через систему СYP2D6. Однак, метаболізм метопрололу через систему СYP2D6, можливо, не впливає або впливає меншою мірою на безпеку та переносимість метопрололу. При цирозі печінки слід очікувати підвищення рівня неметаболізованого метопрололу у плазмі крові через зменшення швидкості метаболізму.

Метаболізм і виведення з організму.

Метопролол метаболізується у печінці з утворенням трьох метаболітів. Два з трьох метаболітів мають слабко виражені β-блокувальні властивості, однак це не є клінічно значущим. Зазвичай більше 95 % пероральної дози препарату виводиться із сечею. Приблизно 5 % цієї дози виводиться із сечею у незміненому стані; в окремих випадках кількість препарату, що виводиться із сечею у незміненому стані, може досягати 30 %.

Період напіввиведення становить 3,5 години (1–9 годин). Загальна швидкість виведення з плазми крові (кліренс) становить приблизно 1000 мл/хв.

У пацієнтів літнього віку не спостерігається значних змін у фармакокінетиці метопрололу порівняно з пацієнтами молодого віку.

Системна біодоступність та виведення метопрололу не змінюються у пацієнтів з нирковою недостатністю. Але виведення метаболітів у таких пацієнтів зменшене. У пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації менше 5 мл/хв відбувається значне накопичення метаболітів. Таке накопичення метаболітів не сприяє загальному β-блокувальному ефекту.

У пацієнтів зі зниженою функцією печінки фармакокінетика метопрололу (у зв’язку з низьким рівнем зв’язування з білками) змінюється незначною мірою. Однак у пацієнтів з цирозом печінки біодоступність метопрололу може збільшуватися, а загальний кліренс – зменшуватися.

- Артеріальна гіпертензія.

- Стенокардія (у тому числі постінфарктна).

- Аритмія (включаючи суправентрикулярну тахікардію).

- Екстрене лікування інфаркту міокарда та профілактика повторного інфаркту.

- Гіперкінетичний кардіальний синдром.

- Профілактика мігрені.

Корвітол^® показаний дорослим.

- Підвищена чутливість до діючої речовини, до інших блокаторів β-адренорецепторів або до будь-якої з допоміжних речовин;

- шок;

- атріовентрикулярна блокада II або III ступенів;

- синдром слабкості синусового вузла;

- декомпенсована серцева недостатність (набряк легенів, синдром гіпоперфузії або артеріальної гіпотензії);

- синоатріальна блокада;

- виражена брадикардія (перед початком лікування частота серцевих скорочень у стані спокою менш ніж 50 ударів за 1 хвилину);

- артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менш ніж 100 мм рт. ст.);

- ацидоз;

- нелікована феохромоцитома;

- тривала або періодична інотропна терапія агоністами β-рецепторів;

- бронхіальна гіперреактивність (наприклад бронхіальна астма), тяжка форма хронічних обструктивних бронхолегеневих захворювань;

- тяжкі порушення периферичного кровообігу з болем або трофічними змінами;

- супутня терапія інгібіторами моноаміноксидази А (МАО-А інгібітори).

Внутрішньовенне введення антагоністів кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему або інших антиаритмічних препаратів (таких як дизопірамід) протипоказане пацієнтам, які лікуються препаратом Корвітол^® (за винятком інтенсивної терапії).

Метопролол не слід призначати пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда при частоті серцевих скорочень менше 50 уд/хв, інтервалом P–Q > 0,24 c або систолічним артеріальним тиском 100 мм рт. ст.

Примітка. Для пацієнтів з декомпенсованою серцевою недостатністю, які добре переносять інші лікарські засоби, застосування метопрололу можливе при індивідуальному титруванні дози.

Слід враховувати нижченаведені взаємодії між метопрололом та іншими лікарськими засобами.

Метопролол майже повністю метаболізується у печінці ферментами системи цитохрому P450 (в основному ізоферментом CYP2D6) (див. розділ «Фармакокінетика»). Тому концентрація метопрололу у плазмі крові може підвищуватися при одночасному застосуванні субстратів, що інгібують CYP2D6, і знижуватися при прийомі речовин, що індукують CYP2D6. Тому разом з метопрололом інгібітори та індуктори CYP2D6 слід застосовувати з обережністю.

Клінічно значущими інгібіторами CYP2D6 є:

- антидепресанти, такі як флуоксетин, пароксетин, сертралін або бупропіон;

- антипсихотики, такі як тіоридазин;

- антиаритмічні засоби, такі як хінідин, пропафенон або аміодарон;

- противірусні засоби, такі як ритонавір;

- антигістамінні засоби, такі як дифенгідрамін;

- антималярійні засоби, такі як гідроксихлорохін, хінін;

- протигрибкові засоби, такі як тербінафін;

- антагоністи Н2-рецепторів, такі як циметидин;

- целекоксиб.

На початку лікування цими препаратами може виникнути необхідність зменшити дози метопрололу.

Індукторами CYP2D6 є:

- рифампіцин;

- дексаметазон.

Пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом, якщо вони одночасно з лікарським засобом Корвітол^® приймають гангліоблокатори, інші β-блокатори (наприклад, очні краплі).

При супутньому прийомі лікарського засобу Корвітол^® з інсуліном або пероральними антидіабетичними засобами може посилюватися або пролонгуватися їхня дія. При цьому симптоми-передвісники гіпоглікемії (особливо тахікардія і тремор) замасковані або послаблюються. Тому необхідно регулярно контролювати рівень глюкози в крові і коригувати дозу антигіперглікемічних засобів у разі необхідності.

Слід уникати одночасного прийому з барбітуратами, оскільки барбітурати (досліджено на пентобарбіталі) стимулюють метаболізм метопрололу шляхом індукції ферменту.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні лікарського засобу Корвітол^® з трициклічними антидепресантами, фенотіазинами, нітрогліцерином, а також діуретиками, вазодилататорами та іншими антигіпертензивними засобами, через ризик артеріальної гіпотензії.

Одночасне застосування лікарського засобу Корвітол^® з дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипіном) підвищує ризик гіпотензії і, в окремих випадках, ризик розвитку серцевої недостатності у пацієнтів з латентною серцевою недостатністю.

Необхідно з обережністю призначати метопролол пацієнтам, які застосовують стимулятори β2-рецепторів та β1-рецепторів, а також дигідропіридини.

Обережність рекомендується у разі супутнього застосування деяких антиаритмічних препаратів типу хінідину, аміодарону або пропафенону, оскільки β-блокатори можуть посилювати негативні інотропні, дромотропні та хронотропні ефекти. Одночасного призначення з пропафеноном слід уникати. Відомо, що у 4 пацієнтів, які отримували лікування метопрололом, після прийому пропафенону концентрації метопрололу у плазмі крові збільшувалися у 2‒5 разів, а у 2 пацієнтів виникли побічні ефекти, типові для метопрололу. Взаємодія була підтверджена у 8 здорових добровольців. Ця взаємодія, можливо, пояснюється тим, що пропафенон, подібно до хінідину, пригнічує метаболізм метопрололу через цитохром СYP2D6. Результат застосування такої комбінації непередбачуваний, оскільки пропафенон також має β-блокувальні властивості. Кардіодепресивні ефекти лікарського засобу Корвітол^® та антиаритмічних засобів (наприклад, аміодарон, пропафенон та інші антиаритмічні препарати) можуть додаватися. Ефект аміодарону у разі одночасного застосування з метопрололом (значна синусова брадикардія) може зберігатися протягом тривалого часу після припинення прийому препарату, оскільки аміодарон має надзвичайно тривалий період напіввиведення (приблизно 50 діб).

Антиаритмічні засоби I класу та β-блокатори мають адитивну негативну інотропну дію, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати застосування цієї комбінації при синдромі слабкості синусового вузла та порушенні атріовентрикулярної (АВ) провідності. Така взаємодія найкраще описана при застосуванні дизопіраміду.

Дифенгідрамін зменшує (у 2,5 разу) кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу через систему CYP 2D6 в осіб, які мають швидку гідроксиляцію. Ефекти метопрололу посилюються. Можливо, дифенгідрамін може інгібувати метаболізм інших субстратів CYP 2D6.

У пацієнтів, які одночасно з препаратом Корвітол^® приймають антагоністи кальцієвих каналів верапамілового або дилтіаземового ряду або інші препарати для лікування аритмії (такі як дизопірамід), можливі негативні інотропні та хронотропні ефекти, зокрема гіпотензія, брадикардія або інші аритмії, тому показаний ретельний контроль стану таких пацієнтів. Пацієнтам, які приймають β-блокатори, не слід призначати внутрішньовенно верапаміл через загрозу зупинки серця. Дилтіазем та блокатори β-рецепторів мають адитивну інгібуючу дію на AВ-провідність та функцію синусового вузла. При цьому може спостерігатися виражена брадикардія.

При супутньому застосуванні препарату Корвітол^® і серцевих глікозидів, резерпіну, α-метилдопи, гуанфацину або клонідину можливе значне зниження частоти серцевих скорочень або сповільнення провідності.

При раптовій відміні клонідину на тлі одночасного лікування препаратом Корвітол^® може значно підвищитися артеріальний тиск. Тому припиняти застосування клонідину необхідно лише через кілька днів після відміни лікарського засобу Корвітол^®. Потім можна поступово відміняти клонідин.

Одночасне застосування глікозидів наперстянки і блокаторів β-рецепторів може збільшувати час артріовентрикулярної провідності та спричинити брадикардію.

Метопролол протидіє β1-ефектам симпатоміметичних засобів, але має незначний вплив на бронходилятаційний ефект β2-агоністів при застосуванні нормальних терапевтичних доз.

При супутньому застосуванні препарату Корвітол^® і норепінефрину, епінефрину або інших симпатоміметичних речовин (наприклад тих, які містяться в засобах від кашлю, краплях для носа і очей) можливе значне підвищення артеріального тиску.

Під час терапії препаратом Корвітол^® можливе зниження відповіді на дози адреналіну, які зазвичай застосовуються для лікування алергічних реакцій.

Після введення епінефрину (адреналіну) пацієнтам, які застосовували неселективні блокатори β-рецепторів (включаючи піндолол та пропранолол), розвивалася виражена артеріальна гіпертензія та брадикардія (зафіксовано близько 10 випадків). Крім того, припускають, що епінефрин, який міститься в анестетиках місцевої дії, може спровокувати розвиток цих реакцій у разі внутрішньосудинного введення препарату. Ризик, імовірно, є меншим у разі застосування з кардіоселективними блокаторами β-рецепторів.

Оскільки β-блокатори можуть вплинути на периферичний кровообіг, слід проявляти обережність при одночасному застосуванні препаратів з аналогічною дією, наприклад з ерготаміном.

Блокатори β-рецепторів можуть провокувати парадоксальні гіпертензивні реакції у пацієнтів, які застосовують високі дози фенілпропаноламіну. Було описано два випадки гіпертензивного кризу під час лікування тільки фенілпропаноламіном.

Через можливість сильної гіпертензії інгібітори моноаміноксидази (МАО) не слід приймати разом з лікарським засобом Корвітол^®.

Індометацин і рифампіцин можуть знижувати ефект лікарського засобу Корвітол^®. Імовірно, що ця взаємодія не відбувається з суліндаком. Дослідження негативної взаємодії було проведено з диклофенаком.

Дія лікарського засобу Корвітол^® може посилюватися при прийомі циметидину, фенітоїну, алкоголю, гідралазину.

У пацієнтів, які одержують лікування β-блокаторами, інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивний ефект.

Корвітол^® може зменшувати виведення лідокаїну.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для внутрішньовенного введення підвищують ризик анафілактичних реакцій.

Одночасне застосування лікарського засобу Корвітол^® з наркотичними засобами може призводити до значного зниження артеріального тиску. Негативні інотропні ефекти двох вищезазначених лікарських засобів можуть додаватися.

Нервово-м’язова блокада, спричинена міорелаксантами периферичної дії (наприклад, суксаметоній, тубокурарин), може посилюватися блокуванням β-рецепторів лікарським засобом Корвітол^®.

Потрібно з обережністю комбінувати метопролол з іншими препаратами із антигіпертензивним ефектом.

Особливо ретельний лікарський контроль необхідний:

- при AВ-блокаді І ступеня; дуже рідко вже існуючі легкі форми AВ-порушення провідності можуть обтяжуватися та призводити до AВ-блокади більш тяжкого ступеня;

- пацієнтам з цукровим діабетом зі значними коливаннями рівня цукру в крові (через можливість розвитку тяжких гіпоглікемічних станів);

- у разі тривалого, суворого голодування та при великому фізичному навантаженні (через можливість розвитку тяжких гіпоглікемічних станів);

- якщо препарат застосовувати пацієнтам, хворим на феохромоцитому (пухлину мозкової речовини наднирників), паралельно слід застосовувати альфа-симпатолітичний препарат;

- пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

При прийомі метопрололу тартрату, як і при прийомі інших β-блокаторів, необхідно контролювати частоту серцевих скорочень (ЧСС) та артеріальний тиск (АТ) (спочатку щодня, потім 1 раз на місяць).

Пацієнтам, які приймають β-блокатори, не слід вводити внутрішньовенно антагоністи кальцію верапамілового типу.

Як правило, при лікуванні хворих на астму супутньо призначають β2-агоністи (у таблетках або аерозолі). У період, коли такі пацієнти починають приймати препарат, може потребуватися збільшення дози β2-агоністів. Ризик, що препарат буде впливати на β2-рецептори, нижчий, ніж у випадку застосування звичайних неселективних β1-блокаторів у таблетках.

В окремих випадках блокатори β-адренорецепторів можуть провокувати виникнення псоріазу, посилення симптомів цього захворювання або появу екзантем, що нагадують псоріаз. Блокатори β-адренорецепторів слід призначати пацієнтам із псоріазом в особистому або сімейному анамнезі тільки після ретельної оцінки користі/ризику.

Пацієнтам з депресивними захворюваннями в історії хвороби слід призначати лікування метопрололом, тільки ретельно оцінивши відношення позитивного ефекту до ризику.

Блокатори β-адренорецепторів можуть підвищувати чутливість до алергенів і посилювати ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Тому пацієнтів, в історії хвороби яких були відзначені тяжкі реакції гіперчутливості, а також пацієнтів, які проходять терапію вакцинами та десенсибілізувальну терапію, слід лікувати дуже обережно (у зв’язку з ризиком виникнення надмірних алергічних реакцій). Ефект від введення звичайних доз адреналіну може бути відсутнім.

Корвітол^® може маскувати деякі симптоми тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату для пацієнтів із тиреотоксикозом протипоказана через можливе посилення симптоматики.

Пацієнти, які проходять лікування серцевої недостатності, повинні проходити лікування цієї хвороби до початку застосування метопрололу, а також під час цього лікування.

З обережністю метопролол застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс.

Метопролол може посилити вже наявну брадикардію. У разі розвитку брадикардії (ЧСС менше 50–55 уд/хв) у ході лікування метопрололом доза має бути зменшена та/або препарат слід поступово відмінити.

Маючи гіпотензивну дію, препарат може посилити прояви порушень периферичного кровообігу, таких як переміжна кульгавість.

Якщо неможливо відмінити Корвітол^® перед проведенням загальної анестезії або перед застосуванням міорелаксантів периферичної дії, анестезіолог повинен бути поінформований про лікування пацієнта препаратом Корвітол^®. Не рекомендується припиняти лікування під час проведення хірургічного втручання.

У разі хірургічного втручання необхідно попередити анестезіолога, що пацієнт приймає метопролол. Пацієнтам, яким має бути проведено хірургічне втручання, припиняти лікування β-блокаторами не рекомендується. Якщо відміна метопрололу вважається необхідною, то вона, по можливості, повинна відбуватися не менше ніж за 48 годин до загальної анестезії. Термінового застосування високих доз метопрололу пацієнтам, які перенесли несерцеві хірургічні втручання, слід уникати, оскільки це пов’язано з розвитком брадикардії, артеріальної гіпотензії та інсульту, включаючи летальні наслідки у пацієнтів із серцево-судинними факторами ризику.

Однак для деяких пацієнтів є бажаним використання β-блокаторів як премедикації. У таких випадках необхідно обирати анестетик з незначним негативним інотропним ефектом, щоб мінімізувати ризик пригнічення діяльності міокарда.

Метопролол може спричинити незначне підвищення рівнів тригліцеридів та зменшення рівнів вільних жирних кислот у крові. У деяких випадках спостерігалося незначне зниження рівня ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), і воно було значно меншим порівняно з таким у разі прийому неселективних β2-блокаторів. Однак в одному довгостроковому дослідженні спостерігалося значне зниження рівня загального холестерину після лікування метопрололом протягом кількох років.

Дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату пацієнтам з тяжкою стабільною серцевою недостатністю (NYHA IV (за класифікацією системи Нью-Йоркської асоціації кардіологів)) обмежені. Лікування таких пацієнтів повинні проводити лікарі зі спеціальними навичками та досвідом.

Пацієнти з нестабільною серцевою недостатністю (NYHA IV), гострим інфарктом міокарда або нестабільною стенокардією у попередні 28 днів, пацієнти віком від 80 років або до 40 років; пацієнти з гемодинамічно вираженими захворюваннями клапанів, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, під час або протягом 4 місяців після оперативного втручання на серці повинні лікуватися тільки під наглядом лікаря зі спеціалізованими навичками та досвідом.

Якщо необхідно припинити лікування, це слід робити протягом 10–14 днів зі щоденним зниженням дози на 25 мг протягом останніх 6 днів. Протягом цього періоду особливу увагу потрібно приділяти пацієнтам з ішемічною хворобою серця. Ризик виникнення серцевих нападів, включаючи раптовий летальний наслідок, збільшується під час припинення лікування β-блокаторами. Лікування не слід припиняти раптово через можливість розвитку синдрому відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).

У пацієнтів зі стенокардією Принцметала частота та тяжкість нападів стенокардії може збільшитися внаслідок опосередкованого альфа-рецепторами звуження коронарних судин. Тому таким пацієнтам не слід призначати неселективні β-блокатори, селективні β1-блокатори слід застосовувати з обережністю.

Симптоми-передвісники гіпоглікемії (зокрема тахікардія і тремор) можуть бути замасковані.

Слід приділити особливу увагу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок, з серйозними гострими станами (що супроводжуються метаболічним ацидозом) та пацієнтам, які отримують комбіноване лікування препаратами наперстянки. У разі тяжкого порушення функції нирок Корвітол^® слід застосовувати лише при належному моніторингу функції нирок.

Біодоступність метопрололу може підвищуватися при цирозі печінки.

Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати можливість зменшення секреції слізної рідини.

Застосування лікарського засобу Корвітол^® може спричиняти позитивні результати допінг-тестів.

Неможливо передбачити вплив на здоров’я у разі неналежного застосування лікарського засобу Корвітол^® як допінгу – небезпека для здоров’я не може бути виключена.

Цей препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей лікарський засіб.

Вагітність.

Метопролол, як і інші лікарські засоби, не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю без крайньої потреби.

Експерименти на тваринах не виявили тератогенних властивостей метопрололу.

Як і інші β-адреноблокатори, метопролол проникає крізь плаценту і може спричиняти побічні ефекти, такі як брадикардія, гіпотензія та гіпоглікемія, у плода та новонародженого або у немовляти у період грудного годування.

Як правило, β-блокатори пригнічують плацентарний кровотік, що може стати причиною передчасних пологів, затримки росту плода та внутрішньоутробної загибелі плода. Ризик серцевих і легеневих ускладнень у новонароджених, чиї матері отримували метопролол під час вагітності, підвищений у післяпологовий період.

Метопролол може спричинити розвиток брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонароджених, тому його слід відмінити за 48–72 години до очікуваного початку пологів. Якщо це неможливо, необхідно ретельно контролювати стан немовляти на наявність ознак β-блокади протягом 48–72 годин після народження.

Годування груддю.

Метопролол проникає у грудне молоко. Концентрація метопрололу у грудному молоці приблизно втричі вища, ніж у сироватці крові матері. Незважаючи на те, що після застосування терапевтичних доз виникнення побічних реакцій не очікується (за винятком повільних метаболізаторів), немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, слід ретельно оглядати на наявність ознак потенційної β-блокади. Для того, щоб кількість діючої речовини, що надходить з грудним молоком, була низькою, не слід годувати дитину груддю протягом 3–4 годин після прийому препарату.

Фертильність.

Дослідження розмноження у щурів із застосуванням метопрололу тартрату в дозах, які у 55,5 разу перевищували максимальну рекомендовану дозу для людини, не виявили жодних доказів порушення фертильності, однак рідко метопролол викликає захворювання Пейроні у чоловіків.

У зв’язку з розвитком індивідуальних реакцій (таких як втомлюваність і запаморочення, див. розділ «Побічні реакції») може погіршитися здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Ймовірність такого впливу підвищується на початку лікування, при збільшенні дози або зміні препарату, а також при вживанні алкоголю. Тому на період лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, роботи на висоті.

Метопролол призначений для щоденного прийому. При застосуванні одноразової дози їх слід приймати зранку, а у разі прийому подвійної дози – вранці та ввечері. Таблетки слід приймати після їди, не розжовуючи, запивати достатньою кількістю питної води.

Таблетку можна поділити на рівні дози. Для цього візьміть таблетку великим та вказівним пальцями обох рук насічкою для поділу вгору, натисніть великими пальцями і розламайте таблетку на дві половини уздовж розламу.

Максимальна добова доза – 200 мг. У період підбору дози слід контролювати частоту серцевих скорочень для попередження брадикардії. Дозування слід визначати індивідуально, головним чином, відповідно до успішності лікування. Застосовують нижченаведене керівництво з дозування:

Артеріальна гіпертензія.

Корвітол^® 50: 1 таблетка 1–2 рази на добу або 1–2 таблетки 1 раз на добу (відповідає 50–100 мг метопрололу тартрату).

У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 2 таблеток двічі на добу (відповідає 200 мг метопрололу тартрату).

Корвітол^® 100: ½ таблетки 1–2 рази на добу або ½–1 таблетка 1 раз на добу (відповідає 50–100 мг метопрололу тартрату).

У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 1 таблетки двічі на добу (відповідає 200 мг метопрололу тартрату) або комбінувати лікарський засіб з іншими антигіпертензивними препаратами.

Стенокардія (в тому числі після інфаркту міокарда).

Рекомендована доза препарату становить 50–100 мг на добу (один раз на добу вранці або два рази – вранці та ввечері). Якщо ця доза не дає бажаного терапевтичного ефекту, її можна збільшити до 200 мг, розподілених на два прийоми (вранці та ввечері). При цьому слід перевіряти артеріальний тиск. У разі необхідності препарат можна комбінувати з іншими препаратами для лікування стенокардії.

Гіперкінетичний кардіальний синдром.

Корвітол^® 50: 1 таблетка 1–2 рази на добу або 1–2 таблетки 1 раз на добу (відповідає 50–100 мг метопрололу тартрату).

У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 2 таблеток двічі на добу (відповідає 200 мг метопрололу тартрату) з перевіркою артеріального тиску.

Корвітол^® 100: ½ таблетки 1–2 рази на добу або ½–1 таблетка 1 раз на добу (відповідає 50–100 мг метопрололу тартрату).

У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 1 таблетки двічі на добу (відповідає 200 мг метопрололу тартрату) з перевіркою артеріального тиску. Дозу потрібно зменшити при досягненні терапевтичного ефекту.

Аритмія (включаючи суправентрикулярну тахікардію).

Корвітол^® 50: 2 таблетки 1–2 рази на добу (відповідає 100–200 мг метопрололу тартрату).

Корвітол^® 100: 1 таблетка 1–2 рази на добу (відповідає 100–200 мг метопрололу тартрату).

Екстрене лікування інфаркту міокарда та профілактика повторного інфаркту.

Лікування гострої фази.

При гострому інфаркті міокарда лікування починають якомога швидше після госпіталізації, постійно контролюючи серцеву діяльність за допомогою ЕКГ і артеріальний тиск. Лікування розпочинають з 5 мг метопрололу тартрату внутрішньовенно. Залежно від переносимості, наступні дози по 5 мг метопрололу тартрату можна вводити внутрішньовенно з інтервалом у 2 хвилини до досягнення максимальної загальної дози 15 мг метопрололу тартрату.

Якщо повна доза 15 мг, введена внутрішньовенно, переноситься добре, через 15 хвилин після останнього внутрішньовенного введення 1 раз застосовують 1 таблетку лікарського засобу Корвітол^® 50 або ½ таблетки лікарського засобу Корвітол^® 100 (відповідає 50 мг метопрололу тартрату).

У наступні 48 годин застосовують 1 таблетку лікарського засобу Корвітол^® 50 або ½ таблетки лікарського засобу Корвітол^® 100 (відповідає 50 мг метопрололу тартрату) кожні 6 годин. Для пацієнтів, які не переносили дозу більше 15 мг метопрололу тартрату внутрішньовенно, подальшу пероральну терапію слід розпочинати з обережністю із застосування 1 раз ½ таблетки лікарського засобу Корвітол^® 50 (відповідає 25 мг метопрололу тартрату).

Підтримувальна доза.

Рекомендована доза становить 200 мг у два прийоми вранці та ввечері (по 2 таблетки лікарського засобу Корвітол^® 50 2 рази на добу або по 1 таблетці лікарського засобу Корвітол^® 100 2 рази на добу).

Якщо спостерігається зниження ЧСС і/або артеріального тиску або інші ускладнення, що потребують лікування, застосування препарату Корвітол^® необхідно припинити негайно.

Профілактика мігрені.

Корвітол^® 50: 2 таблетки 1–2 рази на добу (відповідає 100–200 мг метопрололу тартрату).

Корвітол^® 100: 1 таблетка 1–2 рази на добу (відповідає 100–200 мг метопрололу тартрату).

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Немає потреби коригувати дозу.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Виведення метопрололу тартрату зменшується при тяжких порушеннях функції печінки (наприклад у пацієнтів з цирозом печінки), у результаті чого може виникнути необхідність у зниженні дози.

Пацієнти літнього віку.

Немає потреби коригувати дозу.

Тривалість застосування.

Тривалість застосування залежить від тяжкості та перебігу захворювання і визначається лікарем індивідуально.

Якщо після тривалого лікування застосування препарату Корвітол^®слід перервати або припинити, то робити це потрібно поступово і повільно, бо раптова відміна може призвести до серцевої ішемії із загостренням стенокардії, до інфаркту міокарда або різкого підвищення артеріального тиску.

Діти.

Лікування препаратом Корвітол^® протипоказане дітям, тому що безпека та ефективність лікарського засобу Корвітол^® у цій популяції не встановлені. Дані відсутні.

Токсичність.

У дорослої людини прийом дози 7,5 г спричиняв летальну інтоксикацію. У 5-річної дитини прийом 100 мг препарату не супроводжувався симптомами інтоксикації після проведення промивання шлунка. Помірну інтоксикацію спричинила доза 450 мг у 12-річної дитини та доза 1,4 г у дорослої людини, серйозну інтоксикацію у дорослої людини спричиняла доза 2,5 г, а 7,5 г – дуже серйозну інтоксикацію.

Симптоми передозування.

Залежно від ступеня інтоксикації, клінічна картина характеризується в основному симптомами з боку серцево-судинної і центральної нервової систем. Передозування може призвести до сильного зниження артеріального тиску, синусової брадикардії, атріовентрикулярної блокади І–ІІІ ступеня, подовження інтервалу QT, асистолії, недостатньої периферичної перфузії, зупинки серця, серцевої недостатності та кардіогенного шоку. Також можливі утруднення дихання, бронхоспазм, пригнічення або зупинка дихання, підвищена стомлюваність, блювання, порушення свідомості або втрата свідомості, тремор, генералізовані судоми, підвищена пітливість, парестезії, кома, нудота, спазми стравоходу, гіпоглікемія (особливо у дітей), гіперглікемія, гіперкаліємія, ціаноз, вплив на нирки та тимчасовий міастенічний синдром.

Супутнє вживання алкоголю, прийом антигіпертензивних препаратів, хінідину або барбітуратів можуть погіршити стан пацієнта. Перші ознаки передозування можуть виникнути через 20 хвилин – 2 години після передозування.

Терапевтичні заходи при передозуванні.

У разі передозування або критичного зниження частоти серцевих скорочень та/або артеріального тиску лікування препаратом Корвітол^® необхідно припинити.

Лікування проводиться в умовах відділення інтенсивної терапії з моніторингом життєво важливих функцій (параметрів кровообігу й дихання, функції нирок, рівня глюкози у крові, електролітів сироватки крові). Застосовують активоване вугілля, стимуляцію блювання, у разі необхідності – промивання шлунка. У випадку тяжкої форми гіпотензії, брадикардії або загрози серцевої недостатності слід вводити β1-агоніст внутрішньовенно (наприклад, преналтерол) з інтервалом 2–5 хв або інфузійно до досягнення терапевтичного ефекту. У разі відсутності селективного β1-агоніста можна вводити внутрішньовенно допамін або атропіну сульфат для блокади блукаючого нерва. Атропін (0,25–0,5 мг – дорослим, 10–20 мкг/кг маси тіла – дітям) слід ввести до промивання шлунка через ризик вагусної стимуляції. Може знадобитися інтубація та використання апарату штучного дихання; адекватне відновлення об’єму циркулюючої крові; інфузія глюкози; моніторинг роботи серця за допомогою ЕКГ; повторне внутрішньовенне введення атропіну 1–2 мг (головним чином при вагусних симптомах). Якщо терапевтичного ефекту не досягнуто, можна використати інші симпатоміметики залежно від маси тіла та дії, такі як добутамін, ізопреналін, орципреналін, епінефрин або норадреналін. У разі пригнічення функції міокарда: інфузія добутаміну або допаміну та кальцію глубіонату (9 мг/мл, 10‒20 мл).

Можна ввести глюкагон (спочатку 1–10 мг внутрішньовенно, згодом 2–2,5 мг/год у вигляді безперервної інфузії), а також амрінон.

Інфузія натрію (хлориду або бікарбонату) у разі подовження QRS-комплексу та аритмії. При значній брадикардії, яка не піддається медикаментозній терапії, слід застосовувати тимчасовий штучний водій серцевого ритму. У разі зупинки кровообігу можуть бути потрібні заходи з реанімації протягом кількох годин.

У разі бронхоспазму можна вводити інгаляційно β2-симпатоміметики (наприклад тербуталін) (а також внутрішньовенно, якщо ефект недостатній) або амінофілін внутрішньовенно. Слід враховувати, що дози антидотів, необхідні для усунення симптомів передозування β-блокаторами, набагато вищі за терапевтичні, оскільки β-рецептори зв’язані β-блокаторами.

У разі генералізованих судом рекомендується повільне внутрішньовенне введення діазепаму.

Частота виникнення побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (³ 1/10); часто (³ 1/100 – ³ 1/1000 – ³ 1/10000 –

¹ Після тривалого, строгого голодування або важкого фізичного навантаження, гіпоглікемічні стани можуть виникати на тлі одночасної терапії препаратом Корвітол^®.

² Це стосується також і інших форм порушень периферичної перфузії.

³ У зв’язку з можливим збільшенням опору дихальних шляхів можливий респіраторний дистрес у пацієнтів, схильних до бронхоспастичних реакцій, особливо при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів.

Інші побічні реакції: агранулоцитоз, сонливість, безсоння, розлад концентрації уваги, нервозність, тривожність, постуральні порушення (дуже рідко – із запамороченням), атріовентрикулярна блокада І, ІІ або ІІІ ступеня, біль у перикарді, біль у грудній клітці, аритмії, артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, гангрена у пацієнтів з наявними тяжкими порушеннями периферичного кровообігу, риніт, печія, здуття, загострення кропив’янки, дистрофічні зміни шкіри, фотосенсибілізація, артралгія, посилення симптомів переміжної кульгавості, поява антинуклеарних антитіл (не пов’язаних із системним червоним вовчаком), метопролол може маскувати симптоми тиреотоксикозу, прояви латентного цукрового діабету.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику застосування лікарського засобу. Працівники галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

3 роки.

Не застосовувати лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати при температурі не вище 25 °C. Лікарський засіб зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 5 блістерів у картонній коробці.

За рецептом.

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ.

Адреса

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.