Сентор

• АГ;
• АГ і гіпертрофія лівого шлуночка з метою зменшення ризику ускладнень і смерті внаслідок серцево-судинних порушень;
• цукровий діабет II типу з нефропатією, для уповільнення прогресування захворювання нирок, а також для зменшення вираженості протеїнурії.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого з компонентів препарату, період вагітності та годування груддю.

• з боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, тахікардія, ортостатичний ефект, носова кровотеча, гіпотензія, васкуліт, включаючи пурпуру Шенлейна - Геноха;
• з боку травної системи: біль у животі, запор, диспепсія, нудота, гепатит (рідко), порушення функції печінки;
• з боку опорно-рухового апарату: біль у спині, м'язові судоми, біль у м'язах, біль у суглобах;
• з боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль, безсоння, шум у вухах, головний біль;
• з боку дихальної системи: кашель, закладеність носа, фарингіт, сінусопатія, інфекції верхніх дихальних шляхів;
• з боку системи крові: анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія.
• з боку шкіри: висипання, свербіж, кропив'янка.
• з боку імунної системи: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк (набряк гортані, язика, обличчя, губ);
• інші симптоми: астенія (втома), біль в грудній клітці, набряки, нездужання;
• зміни лабораторних показників: гіперкаліємія, підвищення рівнів АЛТ та АСТ, підвищення рівня сечовини, залишкового азоту, креатиніну в сироватці крові.

Гіперчутливість

При застосуванні препарату можливий розвиток ангіоневротичного набряку, включаючи набряк гортані та язика, що призводить до обструкції дихальних шляхів та / або набряку обличчя, губ. Такий ефект рідко можливий при лікуванні лозартаном. Ускладнення терапії найбільш ймовірно у пацієнтів з набряком в анамнезі, в тому числі та при застосуванні інгібіторів АПФ.

Гіпотензія та порушення водно-сольового балансу

У пацієнтів зі зменшеним внутрішньосудинним об'ємом (наприклад внаслідок лікування високими дозами діуретиків) може виникнути симптоматична гіпотензія. Цей стан потребує корекції перед початком застосування Сентора або зниження початкової дози препарату.

Електролітний дисбаланс можливий у пацієнтів із захворюванням нирок при наявності або відсутності цукрового діабету. При застосуванні Сентора у цій категорії хворих необхідно враховувати можливий електролітний дисбаланс. Особливо слід звернути увагу на можливість появи гіперкаліємії.

Порушення функції печінки

При цирозі печінки концентрація лозартану в плазмі крові значно підвищується, тому хворим з патологією печінки необхідно знизити дозу препарату.

Порушення функції нирок

Повідомляли про виникнення змін функції нирок у пацієнтів, особливо у тих, у яких раніше діагностувалося порушення функції нирок або тяжка серцева недостатність. У таких пацієнтів можливий розвиток ниркової недостатності. Це пов'язано з пригніченням ренін-ангіотензинової системи. Зміни функції нирок, як правило, оборотні після закінчення терапії. Препарати, що діють на ренін-ангіотензинову систему, можуть оборотно підвищувати рівень залишкового азоту і креатиніну в плазмі крові у хворих з двостороннім звуженням ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки.

У хворих з вираженою печінковою недостатністю або після трансплантації нирок на фоні застосування лозартану можливий розвиток анемії.

непереносимість лактози

Слід врахувати, що 1 таблетка Сентора 50 мг містить 1,05 мг лактози, 1 таблетка Сентора 100 мг - 2,10 мг лактози. При наявності непереносимості лактози, дефіциті лактази або мальабсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати препарат Сентор.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Протипоказано застосування препарату в період вагітності та годування груддю.

Діти. Безпека і ефективність застосування лозартану для лікування дітей не доведені.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Немає підтверджених даних про вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.

В клінічних фармакокінетичних дослідженнях не виявлено клінічно значущих взаємодій препарату з гідрохлоротіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом та еритроміцином. Повідомляли, що рифампіцин і флуконазол знижують рівень активного метаболіту в плазмі крові, але клінічне значення цих взаємодій не оцінювались. Одночасне застосування лозартану і калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, триамтерена, амилорида), калієвих добавок або сольових замінників, що містять калій, може призвести до підвищення рівня калію в плазмі крові. НПЗП, в тому числі специфічні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота в дозі вище 3 г/добу можуть знижувати ефективність антагоністів рецептора ангіотензину II. При одночасному застосуванні антагоністів рецептора ангіотензину II з НПЗП, особливо при наявності зниженій функції нирок, можливе подальше порушення функції нирок аж до розвитку гострої ниркової недостатності та підвищення рівня калію в сироватці крові. Ці ефекти зазвичай оборотні. При одночасному застосуванні лозартану з солями літію можливе оборотне підвищення концентрації останнього в плазмі крові та підвищення його токсичності.

Даних про передозування лозартану у людей мало. Найбільш можливими проявами передозування є гіпотензія і тахікардія; брадикардія може бути наслідком парасимпатичної (вагусной) стимуляції. Терапія симптоматична і підтримуюча. Гемодіаліз неефективний.

При температурі 15-30 °C.