Топрил

Склад

діюча речовина: ramipril;

1 капсула містить раміприлу 2,5 мг, 5 мг або 10 мг

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат

• желатинова капсула (2,5 мг) містить діамантовий блакитний FCF (Е 133), еритрозин (Е 127), тартразин (Е 102), титану діоксид (Е 171)
• желатинова капсула (5 мг) містить діамантовий блакитний FCF (Е 133), тартразин (Е 102), титану діоксид (Е 171)
• желатинова капсула (10 мг) містить діамантовий блакитний FCF (Е 133), титану діоксид (Е 171).

Форма випуску

Капсули (по 10 капсул в блістері, по 3 блістери в картонній упаковці).

Основні фізико-хімічні властивості

• капсули по 2,5 мг тверді желатинові капсули білого / блакитного кольору, що містять білий або майже білий порошок
• капсули по 5 мг тверді желатинові капсули білого / зеленого кольору, що містять білий або майже білий порошок
• капсули по 10 мг: тверді желатинові капсули білого / синього кольору, що містять білий або майже білий порошок. На корпус нанесено логотип фірми.

Фармакодинаміка

Раміприлат, активний метаболіти препарату раміприлу, пригнічує ензим діпептіділкарбоксіпептідазу (синоніми: АПФ, кініназа II). У плазмі крові та тканинах цей ензим каталізує конверсію ангіотензину I в активну судинозвужувальну субстанцію ангіотензину II, а також розпад активного вазоділататора брадикинина. Зменшення формування ангіотензину II і пригнічення розпаду брадикініну ведуть до вазодилатації.

Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, раміпрілат сприяє зменшенню секреції альдостерону.

Призначення раміприлу викликає істотне зниження периферичного опору артерій. Загалом, немає суттєвих змін ниркового плазмотока і швидкості клубочкової фільтрації. Призначення раміприлу пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження рівня артеріального тиску в горизонтальному і вертикальному положеннях, без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень.

У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект після однократного прийому настає через 1-2 години після перорального застосування препарату. Максимальний ефект після однократного прийому зазвичай досягається через 3-6 годин після перорального застосування. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Максимальний антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні раміприлом загалом стає очевидним через 3-4 тижні. Показано, що антигіпертензивний ефект утримується при тривалій терапії протягом 2 років. Раптове припинення прийому раміприлу не тягне до швидкого і надмірного рикошетного підвищення артеріального тиску.

На додаток до звичайної терапії діуретиками та, при необхідності, серцевихглікозидів, було показано, що раміприл ефективний у пацієнтів з II-IV функціонального класу NYHA. Препарат має сприятливі ефекти на серцеву гемодинаміку (зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків, ОПСС, підвищення серцевого викиду і поліпшення серцевого індексу). Він також зменшує нейроендокринну активацію.

Фармакокінетика

Абсорбція. Після прийому раміприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту: максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 1:00. На підставі виведення з сечею ступінь абсорбції становить не менше 56%, і на нього суттєво не впливає наявність їжі в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність активного метаболіту після перорального призначення раміприлу в дозі 2,5 мг і 5 мг становить 45%.

Максимальна концентрація в плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягається через 2-4 години після прийому препарату. В умовах застосування звичайних доз (1 раз на добу) рівноважна концентрація в плазмі крові досягається на 4 день застосування препарату.

Розподіл. Зв'язування раміприлу з білками крові становить приблизно 73%, а раміприлату - 56%.

Метаболізм. Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату, дікетопіперазінового ефіру, дікетопіперазіновоі кислоти та глюкуронідів раміприлу і раміприлату.

Висновок. Екскреція метаболітів переважно ниркова. Зниження концентрації раміприлату в плазмі крові відбувається за кілька фаз. З огляду на потужне, насичуючи зв'язування з АПФ і повільну дисоціацію з ензимом, раміпрілат характеризується пролонгованим термінальній фазою елімінації при дуже низьких концентраціях в плазмі крові.

Лікування артеріальної гіпертензії.

Профілактика серцево-судинних захворювань: зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з:

• вираженим серцево-судинних захворювань атеротромботического генезу (наявність в анамнезі ішемічної хвороби серця або інсульту або захворювання периферичних судин)
• діабет, мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику.

Лікування захворювання нирок:

• початкова клубочковая діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність мікроальбумінурії;
• виражена клубочковая діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеінуріі, у пацієнтів, що мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику;
• виражена клубочковая недіабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеінуріі ≥ 3 г/добу.

Лікування серцевої недостатності, що супроводжується клінічними проявами.

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда: зменшення смертності під час гострої стадії інфаркту міокарда у пацієнтів з клінічними ознаками серцевої недостатності при початку лікування більш ніж через 48 годин після виникнення гострого інфаркту міокарда.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого з допоміжних речовин, що входять до складу препарату, або до інших інгібіторів АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту).

Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку (спадкового, ідіопатичного або раніше перенесеного на тлі застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II).

Значний двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії при наявності єдиної нирки.

Період вагітності.

Раміприл не слід застосовувати пацієнтам з артеріальною гіпотонією або гемодинамічно нестабільними станами.

Не слід застосовувати разом з препаратами, що містять аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ <60 мл/хв).

Необхідно уникати одночасного застосування інгібіторів АПФ і екстракорпоральних методів лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, оскільки таке застосування може призвести до анафілактичних реакцій тяжкого ступеня. Такі екстракорпоральних методів лікування включають діаліз або гемофільтрації з використанням певних мембран з високою гідравлічної проникністю (наприклад поліакрилонітрилових) і аферез ліпопротеїдів низької щільності з використанням декстрасульфату.

Рекомендується приймати топр щодня в один і той же час. Капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи, запиваючи водою. Капсули можна приймати незалежно від прийому їжі, оскільки вживання їжі не впливає на біодоступність препарату.

дорослі

Пацієнти, діуретики. На початку лікування може виникати артеріальна гіпотензія, розвиток якої є більш ймовірним у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики. У подібних випадках рекомендується проявляти обережність, оскільки у цих пацієнтів можливе зниження ОЦК і / або кількості електролітів.

Бажано припинити застосування діуретиків за 2-3 дні до початку лікування, якщо це можливо (див. Розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, яким не можна скасувати діуретик, лікування слід починати з дози 1,25 мг. Слід ретельно контролювати функцію нирок і рівень калію в крові. Подальше дозування слід коригувати залежно від цільового рівня артеріального тиску.

Артеріальна гіпертензія

Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від особливостей стану пацієнта (див. Розділ «Особливості застосування») і результатів контрольних вимірювань артеріального тиску. Топр можна застосовувати у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими класами антигіпертензивних лікарських засобів.

Початкова доза.

Лікування препаратом топр слід починати поступово, починаючи з рекомендованої початкової дози 2,5 мг на добу.

У пацієнтів зі значною активацією ренін-ангіотензин-після прийому початкової дози може виникати значне зниження артеріального тиску. Для таких пацієнтів рекомендована доза становить 1,25 мг, а їх лікування потрібно починати під контролем (див. Розділ «Особливості застосування»).

Титрування дози та підтримуюча доза. Дозу можна подвоювати кожні 2-4 тижні до досягнення цільового рівня артеріального тиску максимальна доза становить 10 мг на добу. Як правило, препарат приймають 1 раз на добу.

Профілактика серцево-судинних захворювань.

Початкова доза.

Рекомендована початкова доза препарату становить 2,5 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза.

Залежно від індивідуальної переносимості препарату дозу слід поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1-2 тижні лікування, а потім - через 2-3 тижні - збільшити її до цільової підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу.

Дивіться наведену вище інформацію щодо дозування препарату для пацієнтів, які отримують діуретики.

Лікування захворювання нирок.

У пацієнтів з діабетом і мікроальбумінурією.

Початкова доза.

Рекомендована початкова доза становить 1,25 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу збільшують. Через 2 тижні лікування разову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг, а потім до 5 мг через 2 тижні лікування.

У пацієнтів з діабетом і не менш одним фактором серцево-судинного ризику.

Початкова доза.

Рекомендована початкова доза препарату топр становить 2,5 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза.

Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу збільшують. Через 1-2 тижні лікування добову дозу препарату рекомендується подвоїти до 5 мг, а потім до 10 мг через 2-3 тижні лікування. Цільова добова доза становить 10 мг.

У пацієнтів з недіабетичної нефропатією, про яку свідчить наявність макропротеінуріі ≥ 3 г/добу.

Початкова доза.

Рекомендована початкова доза становить 1,25 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості пацієнтом препарату при подальшому лікуванні дозу збільшують. Через 2 тижні лікування разову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг, а потім до 5 мг через 2 тижні лікування.

Серцева недостатність з клінічними проявами.

Початкова доза.

Для пацієнтів, стан яких стабілізувався після лікування діуретиками, рекомендована початкова доза становить 1,25 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза.

Дозу топр титрують шляхом її подвоєння через кожні 1-2 тижні до досягнення максимальної добової дози 10 мг. Бажано розподілити дозу на 2 прийоми.

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда при наявності серцевої недостатності.

Початкова доза.

Через 48 годин після виникнення інфаркту міокарда пацієнтам, стан яких клінічно і гемодинамічно стабільним, призначають початкову дозу 2,5 мг 2 рази на добу протягом 3 днів. Якщо початкова доза 2,5 мг переноситься погано, тоді слід застосовувати дозу 1,25 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) 2 рази на добу протягом 2 днів з подальшим підвищенням до 2,5 мг і 5 мг 2 рази на добу. Якщо дозу можна підвищити до 2,5 мг 2 рази на добу, лікування слід відмінити.

Дивіться наведену вище інформацію щодо дозування препарату для пацієнтів, які отримують діуретики.

Титрування дози та підтримуюча доза. Надалі добову дозу підвищують шляхом її подвоєння з інтервалом в 1-3 дні до досягнення цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу.

Коли це можливо, підтримуючу добову дозу ділять на 2 прийоми.

Якщо дозу можна підвищити до 2,5 мг 2 рази на добу, лікування слід відмінити. Досвіду лікування пацієнтів із тяжкою (IV ФК за класифікацією NYHA) серцевою недостатністю одразу після інфаркту міокарда все ще недостатньо. Якщо все ж прийнято рішення про лікування таких пацієнтів цим препаратом, рекомендується починати терапію з дози 1,25 мг 1 раз на добу і будь-яке її збільшення проводити з надзвичайною обережністю.

Симптомами, пов'язаними з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть бути надмірна периферична вазодилатація (з вираженої гіпотензії, шоком), брадикардія, порушення електролітного балансу і ниркова недостатність. Станом пацієнта слід ретельно спостерігати та проводити симптоматичну і підтримуючу терапію. Запропонованим лікувальних заходів відносяться первинна детоксикація (промивання шлунка, введення адсорбентів), а також заходи, спрямовані на відновлення стабільної гемодинаміки, в тому числі введення агоністів альфа-1 адренорецепторів або ангіотензину II (Ангіотензінамід). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться з системного кровотоку шляхом гемодіалізу.

Профіль безпеки препарату топр містить дані про постійний кашель і реакції, викликані гіпотензії. До серйозних побічних реакцій відносяться ангіоневротичнийнабряк, гіперкаліємія, порушення функції печінки або нирок, панкреатит, важкі реакції з боку шкіри та нейтропенія / агранулоцитоз.

Серцеві розлади: ішемія міокарда, включаючи стенокардію або інфаркт міокарда; тахікардія аритмія; відчуття посиленого серцебиття; периферичні набряки.

З боку крові та лімфатичної системи: еозинофілія, зменшення кількості лейкоцитів (включаючи нейтропенію або агранулоцитоз), зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості тромбоцитів; недостатність кісткового мозку, панцитопенія, гемолітична анемія.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення вертиго, парестезії, агевзія, дисгевзія; тремор, порушення рівноваги; церебральна ішемія, в тому числі ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака; порушення психомоторних функцій; відчуття печіння; паросмія.

З боку органу зору: порушення зору, включаючи нечіткість зору; кон'юнктивіт.

З боку органів слуху та лабіринту: порушення слуху, шум у вухах.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади: непродуктивний дратівливий кашель, бронхіт, синусит, задишка бронхоспазм, в тому числі загострення астми закладеність носа.

З боку шлунково-кишкового тракту: запальні явища в шлунково-кишковому тракті, розлади травлення, дискомфорт у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання, панкреатит

У рідкісних випадках повідомлялося про летальні наслідки при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхній частині живота, включаючи гастрит, запор, сухість у роті глосит, стоматит.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність збільшення мочеобразования, погіршення перебігу фонової протеїнурії, підвищення рівня сечовини в крові підвищення рівня креатиніну в крові.

З боку шкіри та підшкірних тканин: висип, зокрема макулопапульозне; ангіоневро-ний набряк в дуже виняткових випадках - порушення прохідності дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку, яке може мати летальні наслідки; свербіж, гіпергідроз; ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхоліз; реакція фото чутливості.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: м'язові спазми, міалгія; артралгія.

Ендокринні розлади: Синдром неналежного секреції АДГ (СНСАГ)

Метаболічні та аліментарні порушення: підвищення рівня калію в крові, анорексія, зниження апетиту, зниження рівня натрію в крові.

Судинні розлади: артеріальна гіпотензія, ортостатична зниження артеріального тиску, непритомність; припливи; стеноз судин, гипоперфузия, васкуліт феномен Рейно.

Порушення загального стану: біль у грудях, втома, пірексія, астенія.

З боку імунної системи: анафілактичні та анафілактоїдні реакції, підвищення рівня антинуклеарних антитіл.

Гепатобіліарні порушення: підвищення рівня печінкових ферментів і / або кон'югатів білірубіну холестатичнажовтуха, пошкодження печінкових клітин; гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолитический гепатит (в дуже виняткових випадках - з летальним результатом).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: транзиторна еректильна імпотенція, зниження лібідо гінекомастія.

З боку психіки: зниження настрою, тривожність, нервозність, неспокій, порушення сну, включаючи сонливість, стан сплутаності свідомості, порушення уваги.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Вагітність. Препарат топр протипоказаний в період вагітності (див. Розділ «Протипоказання»). Такими чином, необхідно виключити вагітність перед початком лікування. Необхідно уникати вагітності, якщо лікування інігібторами АПФ є обов'язковим.

Якщо пацієнтка планує завагітніти, необхідно припинити лікування інгібіторами АПФ, тобто замінити їх іншим видом лікування.

Якщо пацієнтка завагітніла під час лікування, застосування препарату топр необхідно замінити терапією без інігібторів АПФ якомога швидше.

Годування грудьми. Через брак інформації щодо застосування раміприлу під час годування грудьми (див. Розділ «Фармакологічні властивості») не рекомендується призначати цей препарат жінкам, які годують груддю, і бажано віддавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації є більш безпечним, особливо при грудному вигодовуванні новонароджених або недоношених немовлят.

Діти

Препарат топр не рекомендується застосовувати дітям (віком до 18 років), оскільки даних про ефективність і безпеку цього препарату для таких пацієнтів недостатньо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги та знижувати швидкість його реакції, є ризикованим в ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами).

Це, як правило, можливо на початку лікування або при переході від терапії іншими препаратами для лікування препаратом топр. Після прийому першої дози або подальшого підвищення дози не рекомендується керувати транспортним засобом або працювати з механізмами протягом кількох годин.

Протипоказані комбінації. Методи екстракорпоральної терапії, в результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад мембран з полиакрилонитрила) і аферез ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрасульфату - з огляду на підвищений ризик розвитку важких анафілактичних реакцій. Якщо таке лікування необхідно, слід розглянути питання про використання іншого діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.

Комбіноване застосування препарату топр з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або помірно важкими порушеннями функції нирок і не рекомендується іншим категоріям пацієнтів.

Комбінації, що вимагають заходів.

Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію в плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину II, триметоприм, такролімус, циклоспорин). Може виникнути гіперкаліємія, тому потрібно ретельно контролювати рівень калію в плазмі крові.

Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад діуретики) та інші речовини, здатні знижувати артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Слід очікувати збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії.

Вазопресорні симпатомиметики та інші речовини (наприклад изопротеренол, добутамін, допамін, адреналін), які можуть зменшити антигіпертензивний ефект препарату топр. Рекомендується ретельно контролювати артеріальний тиск

Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, які можуть викликати зміни картини крові. Підвищена ймовірність виникнення гематологічних реакцій.

Солі літію. Інгібітори АПФ можуть зменшити виведення літію, що може призвести до збільшення токсичності літію. Необхідно ретельно контролювати рівень літію.

Протидіабетичні засоби, включаючи інсулін. Можуть виникнути гіпоглікемічні реакції. Рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози в крові.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і ацетилсаліцилова кислота. Очікується зниження антигіпертензивного ефекту препарату топр. Більш того, одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може супроводжуватися підвищеним ризиком погіршення функції нирок і збільшенням рівня калію в крові.

Сіль. При надмірному споживанні солі можливе послаблення гіпотензивного ефекту препарату.

Специфічна гипосенсибилизация. Внаслідок інгібування АПФ зростає ймовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися і по інших алергенів.

Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності:

Капсули по 2,5 і 5 мг - 3 роки.

Капсули по 10 мг - 2 роки.