Тримек

склад:

• діюча речовина: сеftriaxone;
• 1 флакон містить цефтриаксону натрію еквівалентно цефтриаксону 1000 мг.

Форма випуску:

Порошок у флаконах ємністю 10 мл, закупорених пробками та алюмінієвими ковпачками. На флакони наклеюють етикетки. По 1 флакону кладуть в коробку.

Лікування інфекцій, збудники яких чутливі до цефтриаксону:

• інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, а також інфекції вуха, горла і носа;
• інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів і
• шлунково-кишковий тракт);
• інфекції нирок і сечовивідних шляхів;
• інфекції статевих органів, включаючи гонорею;
• сепсис;
• інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції;
• інфекції у хворих з ослабленим імунітетом;
• менінгіт;
• дисемінований бореліоз Лайма (ранні та пізні стадії захворювання).

Передопераційна профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях на органах шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, сечовивідних шляхів і при гінекологічних процедур, але тільки в разі потенційної або відомої контамінації.

При призначенні Трімеку необхідно дотримуватися офіційних рекомендацій з антибіотикотерапії, зокрема рекомендацій з профілактики антибіотикорезистентності.

Підвищена чутливість до цефалоспоринів. При наявності у хворого підвищеної чутливості до пеніциліну слід врахувати можливість перехресної алергічної реакції на препарат.

Препарат протипоказаний недоношеним дітям до 41 тижні з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).

Гипербилирубинемия у новонароджених і недоношених. Дослідження in vitro показали, що цефтриаксон може витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном сироватки крові, що може призвести до ризику розвитку енцефалопатії, спричиненої білірубіном.

Препарат протипоказаний новонародженим у віці ≤ 28 днів в разі необхідності (або очікуваної необхідності) застосування внутрішньовенних розчинів, що містять кальцій, в тому числі внутрішньовенне вливання, що містять кальцій, наприклад, при парентеральному харчуванні, в зв'язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. "Спосіб застосування та дози").

У новонароджених і недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки, при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію. У деяких з цих випадків застосовувалися ті самі інфузійні системи для введення для препарату і розчинів, що містять кальцій, і в деяких інфузійних системах для введення спостерігалося утворення преципітатів.

Ні в якому разі не можна застосовувати цефтриаксон з кальцийсодержащих розчинами (розчин Рінгера тощо). Кальцій розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтриаксону.

Дорослі та діти старше 12 років: зазвичай призначають 1-2 г препарату 1 раз на добу (кожні 24 години). При важких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г.

діти

Новонароджені, немовлята і діти до 12 років

Новонароджені (до 2 тижнів): 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. З огляду на недорозвиненість ферментної системи, добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози доношених і недоношених дітей відмінностей немає. Препарат протипоказаний новонародженим у віці ≤ 28 днів в разі необхідності (або очікуваної необхідності) застосування внутрішньовенних розчинів, що містять кальцій, в тому числі внутрішньовенне вливання, що містять кальцій, наприклад, при парентеральному харчуванні, в зв'язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону.

Діти у віці від 15 днів до 12 років 20-80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих.

Внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вище слід вводити шляхом інфузії протягом не менше 30 хвилин.

Хворі похилого віку

Хворим похилого віку корекція дози не потрібна.

тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як прийнято при терапії антибіотиками, хворим слід продовжувати приймати препарат ще протягом як мінімум 48-72 годин після того, як температура нормалізується і аналізи покажуть відсутність збудників.

комбінована терапія

Щодо багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між препаратом і аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, ії слід мати на увазі при наявності тяжких, загрозливих для життя інфекцій, визваннихРsеudоmоnаs аеrugіnоsа. Через фізичну несумісність цефтриаксону й аміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих дозах.

Дозування в особливих випадках

менінгіт

При бактеріальному менінгіті у дітей до 12 років лікування починають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, його чутливості дозу можна відповідно зменшити. Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:

• Neisseria meningitidis 4 дні
• Наеторhilіs іпflіеnzае 6 днів
• Streptococcus рпеітопіае 7 днів

гонорея

Для лікування гонореї (викликаної утворюючими та неутворюючіми пенициллиназу штамами) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом'язово.

Профілактика інфекцій в хірургії

Для профілактики післяопераційних інфекцій в хірургії рекомендується, в залежності від ступеня небезпеки зараження, вводити разову дозу 1-2 г препарату за 30-90 хвилин до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне (але окреме) введення препарату і одного з 5-нітроімідазолів, наприклад орнідазолу.

Ниркова і печінкова недостатність

Хворим з порушеннями функції нирок немає необхідності знижувати дозу, якщо функція печінки залишається нормальною.

Лише в разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г. Хворим з порушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу, якщо функція нирок залишається нормальною. При одночасній тяжкій нирковій і печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону в плазмі крові та проводити корекцію дози препарату у разі необхідності.

Хворим, які перебувають на гемодіалізі, немає необхідності в додатковому введенні препарату після діалізу. Слід, однак, контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці крові щодо можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза препарату для хворих, які перебувають на гемодіалізі, не повинна перевищувати 2 м

бореліоз Лайма

Дорослим і дітям - 50 мг/кг (максимальна добова доза - 2 г) 1 раз на добу протягом 14 днів.

приготування розчинів

Готувати розчини безпосередньо перед їх застосуванням.

Свіжоприготовані розчини зберігають свою фізичну і хімічну стабільність протягом 6 годин при кімнатній температурі (або протягом 24 годин при температурі 5 °C). Залежно від концентрації і тривалості зберігання колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до бурштинового. Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.

ін'єкція

Перед застосуванням лідокаїну слід зробити шкірну пробу на переносимість.

Для внутрішньом'язової ін'єкції 1 г розчиняють в 3,5 мл 1% розчину лідокаїну, ін'єкцію роблять глибоко у сідничний м'яз. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну сідницю. Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно.

внутрішньовенна ін'єкція

Для внутрішньовенної ін'єкції розчиняють 1 г препарату в 10 мл стерильної води для ін'єкцій; вводять внутрішньовенно повільно (2-4 хвилини).

внутрішньовенне вливання

Внутрішньовенне вливання повинно тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину для вливання розчиняють 2 г препарату в 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9% хлорид натрію, 0,45% хлорид натрію + 2,5% глюкоза, 5% глюкоза, 10% глюкоза , 6% декстран у розчині глюкози 5%, 6-10% гідроксіетильованого крохмаль, вода для ін'єкцій. З огляду на можливу несумісність, розчини, які містять препарат, не можна змішувати з розчинами, що містять інші антибіотики, як при приготуванні, так і при введенні.

Не можна використовувати розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення препарату у флаконах або для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв'язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні препарату з розчинами, що містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Препарат не можна одночасно вводити з розчинами, що містять кальцій, в тому числі з тривалими інфузіями, що містять кальцій, наприклад, при парентеральному харчуванні (див. "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При застосуванні препарату можливі нижченаведені побічні явища, які регресували спонтанно або після відміни препарату.

Інфекції: мікоз статевих шляхів, вторинні грибкові інфекції та інфекції, викликані резистентними мікроорганізмами.

З боку крові: еозинофілія, лейкопенія, гранулоцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, збільшення протромбінового часу; підвищення рівня креатиніну в сироватці крові; розлади коагуляції, спостерігалися випадки агранулоцитозу (<500 / мм 3), переважно після застосування загальної дози 20 г чи більше. Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові. Повідомлялося про незначне подовження протромбінового часу.

З боку травної системи: діарея, нудота, блювання, стоматит, глосит; панкреатит, який розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів. Більшість з цих хворих мали фактори ризику застою в жовчовивідних шляхах, наприклад лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повністю парентеральне харчування. При цьому не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією препарату в жовчовивідних шляхах; дуже рідко - псевдомембранозний ентероколіт.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: преципітати кальцієвої солі цефтриаксону в жовчному міхурі з відповідною симптоматикою у дітей, оборотний холелітіаз у дітей. Підвищення рівня печінкових ферментів у сироватці крові (АСТ, АЛТ, лужної фосфатази).

З боку шкіри: висипання, алергічний дерматит, свербіж, кропив'янка, набряки, екзантема; ексудативна мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку нирок і сечовівівідіх шляхів: олігурія, гематурія, глюкозурія; утворення конкрементів у нирках, головним чином у дітей у віці від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (~ 80 мг/кг на добу) або кумулятивні дози понад 10 г, а також мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, постільний режим) . Утворення конкрементів у нирках може протікати безсимптомно або проявлятися клінічно, може викликати ниркову недостатність, яка минає після припинення лікування препаратом.

Загальні розлади: головний біль і запаморочення, лихоманка, озноб, а також анафілактичні або анафілактоїдні реакції.

В поодиноких випадках спостерігаються запальні реакції стінки вени. Їх можна уникнути, застосовуючи повільну ін'єкцію (2-4 хвилини).

Ін'єкція без застосування лідокаїну болюча.

Вплив на результати лабораторних аналізів.

У рідкісних випадках при лікуванні препаратом у хворих можуть відзначатися хибнопозитивні результати реакції Кумбса. Як і інші антибіотики, препарат може викликати псевдопозитивні результати проби галактоземією. Хибно позитивні результати можуть бути отримані та при визначенні глюкози в сечі, тому під час лікування препаратом глюкозурию, в разі необхідності слід визначати лише ферментним методом.

У разі передозування гемодіаліз або перитонеальний діаліз не знизять концентрації препарата.Спеціфіческого антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Безпека застосування цефтриаксону для жінок в період вагітності не вивчалася.

У малих концентраціях цефтриаксон проникає в грудне молоко. Тому при призначенні цефтриаксону в період годування груддю необхідно припинити.

ДІТИ

Препарат застосовують в педіатричній практиці.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, при застосуванні препарату повідомлялося про випадки анафілактичних реакцій з летальним результатом, навіть якщо в докладному анамнезі немає відповідних посилань. При виникненні алергічних реакцій препарат слід одразу відмінити та призначити відповідне лікування.

Цефтриаксон може збільшувати протромбіновий час. У зв'язку з цим при підозрі на дефіцит вітаміну К необхідно визначати протромбіновий час.

На тлі застосування практично всіх антибактеріальних препаратів, в тому числі та цефтриаксону, можливе виникнення діареї, асоційованої з Clostridium difficile, від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним результатом. Антибактеріальні препарати змінюють нормальну флору товстого кишечника, що призводить до надмірного росту Clostridium difficile. Clostridium difficile продукує токсини А і В, які сприяють розвитку діареї, асоційованої з Clostridium difficile. ШтаммиClostridium difficile, надмірно продукують токсини, викликають підвищену захворюваність і летальність, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробних засобів та потребувати колектоміі. Діарею, асоційовану з Clostridium difficile, необхідно виключити у всіх пацієнтів під час застосування антибіотиків. Необхідно зібрати детальний медичний анамнез, оскільки діарея, асоційована з Clostridium difficile, може виникати протягом двох місяців після закінчення застосування антибактеріальних засобів.

При підозрі або підтвердженні діареї, асоційованої з Clostridium difficile, необхідно відмінити антибіотикотерапію, яка не впливає на Clostridium difficile. За клінічними показаннями слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових добавок, антибіотикотерапію, до якої чутлива Clostridium difficile, і хірургічне обстеження.

Протягом тривалого застосування препарату можливі труднощі у контролюванні нечутливих до препарату мікроорганізмів. У зв'язку з цим необхідний ретельний нагляд за пацієнтами. При виникненні суперінфекції необхідно вжити відповідних заходів.

Після застосування цефтриаксону зазвичай в дозах, що перевищують стандартні рекомендовані, при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура можуть спостерігатися тіні, що помилково сприймаються за камені. Це преципітати кальцієвої солі цефтриаксону, які зникають після завершення чи припинення терапії препаратом. Подібні зміни рідко супроводжуються будь симптоматикою. Але і в таких випадках рекомендується лише консервативне лікування. Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, то рішення про відміну препарату приймає лікар.

У хворих, яким вводили препарат, описано поодинокі випадки панкреатиту, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів. Більшість з цих хворих мали фактори ризику застою в жовчовивідних шляхах, наприклад лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повністю парентеральне харчування. При цьому не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією препарату в жовчовивідних шляхах.

Цефтриаксон може витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном сироватки крові. У зв'язку з цим застосування препарату новонародженим з гіпербілірубінемією протипоказане (див. "Протипоказання").

Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату хворим з нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.

Цефтриаксон не можна змішувати або призначати одночасно з кальцийсодержащих розчинами, навіть при введенні препаратів через різні інфузійні системи. У новонароджених і недоношених дітей описані випадки утворення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію. Про випадки освіти внутрішньосудинних преципітатів після одночасного застосування цефтриаксону з внутрішньовенними кальцийсодержащих розчинами також повідомлялося в пацієнтів інших вікових груп. У зв'язку з цим не можна застосовувати кальцій розчини для внутрішньовенного введення новонародженим та пацієнтам інших вікових груп протягом не менше 48 годин після введення останньої дози препарату (див. "Протипоказання").

Іммуноопосредованних гемолітична анемія спостерігалася у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, у тому числі даний препарат. Про випадки важкої гемолітичної анемії, в тому числі летальні, повідомлялося в дорослих пацієнтів і дітей. При розвитку анемії при застосуванні цефтриаксону необхідно виключити анемію, спричинену цефтриаксоном, і скасувати препарат до встановлення етіології анемії.

Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові.

У рідкісних випадках при лікуванні препаратом у хворих можуть відзначатися хибнопозитивні результати реакції Кумбса. Як і інші антибіотики, препарат може викликати псевдопозитивні результати проби галактоземією. Хибно позитивні результати можуть бути отримані та при визначенні глюкози в сечі, тому під час лікування препаратом глюкозурию, в разі необхідності слід визначати лише ферментним методом.

Взаємодія з кальцієм

Препарат не можна призначати одночасно або змішувати з кальцийсодержащих розчинами, навіть при використанні окремих інфузійних систем. Описана невелика кількість летальних випадків внаслідок утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону в легенях і нирках новонароджених. У деяких випадках венозні доступи та період введення цефтриаксону і містять кальцій, розчинів були різні.

ЗДАТНІСТЬ ВПЛИВАТИ НА ШВИДКІСТЬ РЕАКЦІЇ ПРИ УПРАВЛІННІ автотранспортом АБО РОБОТІ З ІНШИМИ МЕХАНІЗМАМИ

Немає даних про вплив цефтриаксону на швидкість реакції, але в зв'язку з можливістю виникнення запаморочення препарат може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Ні в якому разі не можна застосовувати препарат з кальцийсодержащих розчинами (розчин Рінгера тощо). Кальцій розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтриаксону.

У новонароджених і недоношених дітей описані випадки утворення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки, при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію.

При одночасному застосуванні високих доз препарату і таких сильнодіючих діуретиків, як фуросемід, порушень функції нирок не спостерігалося. Немає вказівок на те, що препарат підвищує нефротоксичність аміноглікозидів. Після вживання алкоголю одразу після прийому препарату не спостерігалося ефектів, схожих на дію дисульфіраму (тетурама). Цефтриаксон не містить N-метілтіотетразольну групу, яка могла б викликати непереносимість етанолу, а також кровотечі, що властиво деяким іншим цефалоспоринам. Пробенецид не впливає на виведення препарату.

Іn vitro був виявлений антагонізм між хлорамфеніколом та цефтриаксоном.

Не можна використовувати розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення препарату у флаконах або для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв'язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Освіта преципитатов кальцієвих солей цефтриаксону також можливо при змішуванні препарату з розчинами, що містять кальцій, в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Препарат не можна одночасно вводити з розчинами, що містять кальцій, в тому числі з тривалими інфузіями, що містять кальцій, наприклад, при парентеральному харчуванні (див. "Спосіб застосування та дози"). Дослідження іn vitro показали, що у немовлят підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону.

Є дані про несумісність цефтриаксону з амзакріном, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Бактеріостатичні кошти можуть впливати на бактерицидну дію цефалоспоринів. Цефтриаксон може зменшувати ефективність гормональних пероральних контрацептивів. У зв'язку з цим рекомендується застосовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування і протягом 1 місяця після лікування.

Немає повідомлень про взаємодію між цефтриаксоном і препаратами для перорального прийому, які містять кальцій, і взаємодія між цефтріаксоном при внутрішньом'язової ін'єкції і продуктами, що містять кальцій (внутрішньовенно або перорально).

Фармакодинаміка.

Трімек - парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління з пролонгованою дією.

Мікробіологія

Бактерицидна активність цефтриаксону зумовлена пригніченням синтезу клітинних мембран.Цефтріаксон активний іn vitro відносно більшості грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів. Цефтриаксон характеризується дуже великою стійкістю до більшості β-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ) грам позитивних та грам бактерій.Цефтріаксон активний відносно нижчезазначених мікроорганізмів іn vitro і при клінічних інфекціях (див. "Показання").

Грампозитивні аероби.

Staphylococcus aureus (метіціліночутлівій), коагулазоотріцательние стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи А), Streptococcus agalactiae (β-гемолітичний, групи В), β-гемолітичні стрептококи (групи ні А, ні В), Streptococcus viridans, Streptococcus рпеітопіае.

Примітка. Стійкі до метициліну Staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтриаксону. Також Enterococcus faecalis, Enterococcus fаесіum і Listeria monocytogenesпроявляют стійкість до цефтриаксону.

Грамнегативні аероби.

Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus (головним чином А. bаumаnіі) *, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкагеноподібні бактерії, Воrrеlіа burgdorferi, Capnocytophaga spp., Citrobacter diversus (в тому числі С. amalonaticus), Citrobacter freundii * Escherichia соІі, Enterobacter aerogenes *, Enterobacter сlоасае *, Enterobacter spp. (Інші) *, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella охуіоса, Klebsiella рnеumоnіае **, Moraxella catarrhalis (раніше називалися Branhamella catarrhalis), Moraxella оslоеnsіs, Moraxella spp. (Інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoea, Neisseria meningitidis, Раstеurеllа multосіdа, Рlеsіоmоnаs shigelloides, Рrоtеus mirabilis, Рrоtеus penneri * Рrоtеus vulgаrіs * Рsеudоmоnаs fluorescens *, Pseudomonas spp. (Інші) *, Providentia rettgeri * Providentia spp. (Інші), Salmonella typhi, Salmonella spp. (Нетіфоідні), Serratia marcescens *, Serratia spp. (Інші) *, Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia еntеrосоlіtіса, Yersinia spp. (Інші).

* Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону головним чином унаслідок утворення β-лактамаз, що кодуються хромосомами.

** Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону внаслідок утворення низки плазмідоопосередкованої β-лактамаз.

Примітка. Багато зі штамів вищезазначених мікроорганізмів, які мають множинну стійкість до таких антибіотиків, як амінопеніцилінів і уреїдопеніциліни, цефалоспорини першого та другого покоління, аміноглікозиди, чутливі до цефтриаксону. Treponema раllidumчувствітельна до цефтриаксону іn vitro і в дослідах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтриаксон ефективний для лікування первинного і вторинного сифілісу, за винятком клінічних штамів Р. Аеrugіnоsа, стійких до цефтриаксону.

Анаероби.

Bacteroides spp. (Чутливі до жовчі) *, Clostridium spp. (Крім С. difficile), Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp. (Інші), Gaffkia anaerobica (раніше називалися Peptococcus), Рерtоstfерtососсus spp.

* Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону внаслідок утворення β-лактамаз.

Примітка. Багато зі штамів Bacteroides spp. , Які продукують β-лактамази (зокрема В. fragilis), стійкі до цефтриаксону. Стійкий Clostridium difficile.

Для визначення чутливості мікроорганізмів слід використовувати диски з цефтриаксоном, оскільки цефтриаксон активний відносно окремих штамів, які стійкі при використанні дисків, призначених для всієї групи цефалоспоринів.

Замість стандартів НККЛС для визначення чутливості мікроорганізмів можна використовувати та інші добре стандартизовані нормативи, наприклад DIN і ICS, що дозволяють адекватно оцінити рівень чутливості.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика цефтриаксону має нелінійний характер. Всі основні фармакокінетичні параметри, засновані на загальних концентраціях препарату, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози.

всмоктування

Максимальна концентрація в плазмі крові після одноразового введення 1 г препарату становить 81 мг/л і досягається через 2-3 години після введення. Площа під кривою концентрації в плазмі крові після внутрішньовенного введення дорівнює такій після введення. Це означає, що біодоступність цефтриаксону після внутрішньом'язового введення становить 100%.

розподіл

Обсяг розподілу цефтриаксону становить 7-12 л. Після введення в дозі 1-2 г цефтриаксон добре проникає в тканини та рідини організму. Протягом більш ніж 24 годин його концентрації набагато перевищують мінімальні пригнічують концентрації для більшості збудників інфекцій більш ніж в 60 тканинах і рідинах (в тому числі легенях, серці, жовчовивідних шляхах, печінці, мигдаликах, середньому вусі та слизовій носа, кістках, а також спинномозковій , плевральній і синовіальній рідинах, в секреті простати).

Після введення цефтриаксон швидко проникає в спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів зберігаються протягом 24 годин.

Зв'язування з білками

Цефтриаксон оборотно зв'язується з альбуміном з ростом концентрації в плазмі крові.

Проникнення в окремі тканини

Цефтриаксон проникає через запалені мозкові оболонки у дітей, в т.ч. новонароджених. Через 24 години після введення препарату в дозі 50-100 мг/кг маси тіла (новонародженим та немовлятам відповідно) концентрації цефтриаксону в спинномозковій рідині перевищують 1,4 мг/л.Максімальная концентрація в спинномозковій рідині досягається приблизно через 4 години після введення і становить в середньому 18 мг/л. При бактеріальному менінгіті середня концентрація цефтриаксону в цереброспінальній рідині становить 17% концентрації в плазмі крові, при асептичному менінгіті - 4%. У дорослих хворих на менінгіт після введення дози 50 мг/кг маси тіла через 2-24 години досягаються такі концентрації цефтриаксону в цереброспінальній рідині, які в багато разів перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для найпоширеніших збудників менінгіту.

Цефтриаксон проходить через плацентарний бар'єр і в малих концентраціях проникає в грудне молоко.

метаболізм

Цефтриаксон піддається системному метаболізму, а перетворюється в неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

висновок

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс 5-12 мл / мін.50-60% цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками та 40-50% - в незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих становить близько 8 годин.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У новонароджених нирками виводиться приблизно 70% дози. У дітей перших 8 днів життя, а також у пацієнтів старше 75 років період напіввиведення в середньому в 2-3 рази більше, ніж у дорослих молодого віку.

У хворих з нирковою або печінковою недостатністю фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначно, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення. Якщо порушена тільки функція нирок - збільшується виведення з жовчю, якщо порушена функція печінки - збільшується виведення нирками.

Цефтриаксон не можна змішувати з кальцийсодержащих розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана.

Цефтриаксон несумісний з амсакрин, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім тих, які вказані в розділі "Спосіб застосування та дози".

ТЕРМІН ПРИДАТНОСТІ

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 С в захищеному від світла та недоступному для дітей місці.