Цебанекс

Порошок для приготування розчину для парентерального застосування в скляних флаконах по 1 або 2 г, в картонній коробці 1 флакон.

1 флакон з порошком для приготування розчину для ін'єкційного введення Цебанексу містить:

• Сульбактаму - 0,5 г;
• Цефоперазону - 0,5г.

1 флакон з порошком для приготування розчину для ін'єкційного введення Цебанексу містить:

• Сульбактаму - 1г;
• Цефоперазону - 1г.

Цебанексу - комплексний протимікробний препарат широкого спектра дії. Цебанексу містить цефоперазон і сульбактам у співвідношенні 1: 1.

Цефоперазон - антибактеріальний лікарський речовина III покоління цефалоспоринів. Цефоперазон активний відносно мікроорганізмів, що знаходяться в стадії розмноження.

Сульбактам - лікарська речовина необоротно інгібуючу бета-лактамази. Сульбактам практично не чинить клінічно значущої протимікробної активності (за винятком Acinetobacter і Neisseriaceae), проте значно збільшує спектр дії цефоперазону, за рахунок мікроорганізмів, які продукують бета-лактамази.

Цебанексу ефективний при інфекціях викликаних грампозитивними та грамнегативними аеробними бактеріями, а також активний відносно грамнегативних і грампозитивних бацил і коків.

Перед призначенням препарату слід перевіряти чутливість штамів Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae. Нечутливі до препарату Цебанексу мікоплазми та стафілококи, стійкі до метициліну.

Пік плазмової концентрації активних речовин після внутрішньом'язового введення досягається протягом 5 хвилин. Близько 90% цефоперазону і 38% сульбактаму зв'язуються з білками плазми.

Активні компоненти препарату Цебанексу добре проникають в тканини та біологічні рідини організму, а також проникають через гематоплацентарний бар'єр. При запаленні мозкових оболонок цефоперазон і сульбактам створюють високі концентрації в спинномозковій рідині.

Період напіввиведення цефоперазону складає близько 1,7 годин, сульбактаму - 1 година. У дітей період напіввиведення цефоперазону дещо менше, ніж у дорослих (0,9-1,4 години), а сульбактаму дещо більше (1,4-1,8 годин). Цефоперазон виводиться переважно печінкою, деяка частина виводиться нирками, сульбактам - переважно нирками.

У пацієнтів з порушенням функції печінки відзначається збільшення виведення цефоперазону нирками.

Цебанексу призначений для терапії пацієнтів, які страждають на інфекційні захворювання, які викликані чутливою до активних компонентів препарату мікрофлорою, в тому числі:

• інфекції дихальних шляхів;
• інфекції органів черевної порожнини та малого таза;
• септицемія, інфекції кісток, суглобів і м'яких тканин, менінгіт.

Цебанексу при важких інфекціях можна призначати в комплексі з іншими антибіотиками, що володіють бактерицидною дією.

Цебанексу призначений для приготування розчину для внутрішньом'язового, внутрішньовенного струминного і внутрішньовенного крапельного введення. Перед першим застосуванням препарату рекомендується провести шкірну пробу, з метою виявлення можливої непереносимості препарату.

Для приготування розчину для ін'єкцій вміст флакона розводять до отримання кінцевої концентрації в розчині 100мг / мл. Для розведення препарату можна використовувати воду для ін'єкцій, розчин 5% глюкози в 0,225% розчині натрію хлориду або розчин глюкози у фізіологічному розчині натрію хлориду.

Для приготування розчину для інфузій слід спочатку приготувати за схемою розчин для ін'єкцій, який далі розводять в 20-100мл сумісного розчину. При використанні води для ін'єкцій як розчинник для приготування інфузійного розчину максимальний допустимий обсяг становить 20мл. Для вторинного розведення (приготування інфузійного розчину) допускається використовувати також розчин Рінгера лактату. Швидкість інфузії повинна становити не більше 20 мл / 15 хвилин.

При приготуванні розчину для внутрішньом'язового введення допускається використовувати воду для ін'єкцій або воду для ін'єкцій і розчин лідокаїну. При використанні лідокаїну у флакон (1г препарату) спочатку слід додати 2,6мл води для ін'єкцій і після розчинення порошку додати 0,8мл 2% розчину лідокаїну. Внутрішньом'язово вводять тільки у великі м'язи (сідничний м'яз або передню поверхню стегна).

Для досягнення максимального терапевтичного ефекту препарат рекомендується вводити через рівні проміжки часу. Тривалість терапії та дози препарату визначає лікар індивідуально.

Стандартні схеми застосування препарату Цебанексу (дози препарату наведені в перерахунку на цефоперазон):

При неускладнених інфекційних захворюваннях, а також інфекціях середнього ступеня тяжкості дорослим рекомендується призначення 0,5-1г цефоперазону двічі на добу.

При важких інфекційних захворюваннях дорослим рекомендується призначення 2г цефоперазону двічі на добу.

При неускладненому уретриті, викликаному гонококами, дорослим рекомендується одноразове введення 0,5 г цефоперазону.

Для дорослих максимальна рекомендована добова доза цефоперазону складає 4г, сульбактаму - 4г.

Максимальна добова доза для пацієнтів похилого віку становить 2г цефоперазону і 2г сульбактаму.

Дітям добову дозу препарату розраховують за формулою 20-40мг цефоперазону і 20-40мг сульбактаму на кожен кілограм маси тіла в залежності від тяжкості захворювання. Добову дозу ділять на 2-4 введення через рівні проміжки часу.

При важкому інфекційному захворюванні добова доза цефоперазону може бути збільшена до 160мг / кг маси тіла (80мг цефоперазону і 80мг сульбактаму на кожен кілограм маси тіла).

Максимальна добова доза препарату для новонароджених становить 80мг / кг маси тіла (40мг цефоперазону і 40мг сульбактаму на кожен кілограм маси тіла).

Пацієнтам зі зниженою функцією печінки може знадобитися корекція дози препарату Цебанексу, в такому випадку дозу цефоперазону і сульбактаму лікуючий лікар розраховує індивідуально, враховуючи функцію печінки та загальний стан пацієнта. При відсутності можливості регулярного контролю рівня цефоперазону в плазмі у пацієнтів з порушенням функції печінки максимальна рекомендована добова доза становить 2 г цефоперазону і 2г сульбактаму.

Пацієнтам з порушенням функції нирок дозу препарату встановлюють, враховуючи кліренс креатиніну (дози приведені в перерахуванні на сульбактам):

Пацієнтам з кліренсом креатиніну від 15 до 30мл / хв призначають не більше 1 г сульбактаму двічі на добу.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв призначають не більше 0,5 г сульбактаму двічі на добу.

Пацієнтам зі зниженою функцією нирок і нормальною функцією печінки при важких інфекційних захворюваннях допускається додаткове призначення цефоперазону.

При застосуванні препарату Цебанексу можливий розвиток таких небажаних ефектів, характерних для цефоперазону і сульбактаму:

З боку центральної і периферичної нервової системи: тремор, головний біль, запаморочення.

З боку судин, серця і системи крові: васкуліт, зниження артеріального тиску, нейтропенія, зниження рівня гематокриту і гемоглобіну, тромбоцитопенія, гіпопротромбінемія, еозинофілія, лейкопенія. Крім того, можливе отримання хибнопозитивної реакції тесту Кумбса.

З боку шлунково-кишкового тракту і печінки: нудота, блювота, порушення стільця, підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, гепатотоксична дія. У деяких випадках при тривалому лікуванні відзначалося розвиток псевдомембранозного коліту.

Алергічні реакції: синдром Стівенса-Джонсона, кропив'янка, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.

Інші небажані ефекти: біль у місці введення препарату, при внутрішньовенному введенні - флебіт у місці ін'єкції, підвищення температури тіла, гематурія, хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі (при проведенні аналізу з використанням розчину Фелінга або Бенедикта).

Як правило, небажані ефекти виражені слабо і не потребують відміни препарату.

Цебанексу не призначають пацієнтам з непереносимістю сульбактаму, а також пеніцилінових і цефалоспоринових антибіотиків.

Обережність слід дотримувати при призначенні препарату пацієнтам зі схильністю до розвитку алергічних реакцій (при застосуванні сульбактаму і цефоперазону можливий розвиток важких анафілактичних реакцій, в тому числі з летальним результатом). У разі розвитку алергічних реакцій слід провести відповідну терапію і спостерігати за станом пацієнта протягом не менше 1 доби.

Крім того, слід дотримуватися обережності, призначаючи Цебанексу пацієнтам, які дотримуються різних дієт або перебувають на парентеральному харчуванні, а також пацієнтам з обструктивними захворюваннями жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, зниженою функцією нирок і печінки, порушеннями кровотворення, хронічний алкоголізм.

Пацієнтам похилого віку Цебанексу призначають з обережністю і в мінімальних ефективних дозах.
Тільки після ретельного аналізу співвідношення ризик / користь препарат Цебанексу можна призначати недоношеним і новонародженим дітям, а також вагітним жінкам.

Цебанексу в період вагітності призначають тільки за життєвими показаннями та в разі неефективності більш безпечних для плоду альтернативних засобів.

В період лактації перед початком терапії препаратом Цебанексу рекомендується проконсультуватися з лікарем і вирішити питання про можливе переривання грудного вигодовування.

Заборонено змішувати в одному шприці з аміноглікозидами, а також іншими лікарськими засобами (за винятком сумісних ін'єкційних та інфузійних розчинів, які використовують в якості розчинників).

При необхідності одночасного застосування препарату з ін'єкційними формами аміноглікозидів ін'єкції рекомендується проводити в різні ділянки з інтервалом не менше 60 хвилин. Однак слід враховувати, що одночасне застосування даних препаратів збільшує ризик розвитку нефротоксичної дії.

Протимікробні засоби, що володіють бактеріостатичну дію, знижують ефективність препарату Цебанексу.

Відзначено збільшення періоду напіввиведення сульбактаму при одночасному застосуванні з пробенецидом.

Рекомендується контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які одночасно отримують антикоагулянти та препарат Цебанексу.

Заборонено вживання алкоголю і прийом лікарських засобів, що містять етиловий спирт, в період терапії препаратом Цебанексу.

Введення високих доз препарату Цебанексу може привести до посилення вираженості небажаних ефектів цефоперазону і сульбактаму. Характерними симптомами передозування препарату Цебанексу є небажані ефекти з боку центральної нервової системи (в тому числі судоми), що викликано збільшенням концентрації активних компонентів препарату в спинномозковій рідині.

Специфічного антидоту немає. При передозуванні призначають терапію, спрямовану на усунення симптомів передозування.

При тяжких формах захворювань, а також при передозуванні препарату Цебанексу у пацієнтів з порушеною функцією нирок рекомендується проведення діалізу.

Порошок для приготування розчину для ін'єкцій придатний протягом 2 років після випуску за умови зберігання в сухих приміщеннях з температурою, яка не перевищує 25 градусів Цельсія.

Готовий розчин для ін'єкцій зберігають не більше 24 годин при температурі від 15 до 25 градусів Цельсія і не більше 48 годин при температурі від 5 до 8 градусів Цельсія.

Не слід застосовувати препарат у разі порушення цілісності упаковки під час зберігання.

Цефоперазон плюс, Сульзонцеф, Сульперазон.