Йодомарин таблетки по 200 мкг 2 блістера по 25 шт

Фармакодинаміка. йодомарін - це лікарський засіб неорганічного йоду. йод - це життєво необхідний мікроелемент, який входить до складу гормонів щитоподібної залози - тироксину (Т4) і трийодтироніну (Т3) і забезпечує її нормальне функціонування.

При надходженні йодидів до клітин епітелію фолікулів щитоподібної залози під впливом ферменту йодид-пероксидази відбувається окислення йоду з утворенням елементарного йоду. Речовина вступає в реакцію заміщення з ароматичним циклом тирозину, у результаті цього утворюються тироніни: 3,5-йодопохідні (гормон тироксин - Т ₄₎ і 3-йодопохідні (гормон трийодтиронін _Т3). Тироніни утворюють комплекс з білком тиреоглобуліном, який депонується в колоїді фолікула щитоподібної залози та зберігається в такому стані протягом декількох днів і тижнів. При дефіциті йоду цей процес порушується. Йод, який надходить до організму у фізіологічних кількостях, запобігає розвитку ендемічного зобу; нормалізує розміри щитоподібної залози у новонароджених, дітей, підлітків і дорослих пацієнтів; впливає на показники співвідношення Т ₃ / Т _4, рівень ТТГ.

Фармакокінетика. Після перорального застосування неорганічний йод майже повністю всмоктується в тонкому кишечнику. Протягом 2 годин після всмоктування йод розподіляється в міжклітинному просторі; накопичується в щитовидній залозі, нирках, шлунку, молочних і слинних залозах. Обсяг розподілу у здорової людини становить в середньому 23 л (38% маси тіла). Концентрація в плазмі крові після застосування стандартної дози становить 10-50 нг / мл, при цьому вміст йоду в грудному молоці, слині, шлунковому соку в 30 разів вище концентрації в плазмі крові. У щитовидній залозі міститься ¾ (10-20 мг) всього йоду, що знаходиться в організмі. Йод виводиться в основному з сечею, в меншій мірі - з калом і повітрям, що видихається. При досягненні стабільного рівня концентрації кількість виведеного йоду пропорційна добовому надходженню з їжею.

Профілактика розвитку дефіциту йоду, у тому числі в період вагітності або годування груддю.

Профілактика рецидиву йододефіцитних зоба після хірургічного лікування, а також після завершення комплексного лікування препаратами гормонів щитоподібної залози.

Лікування дифузного еутиреоїдного йододефіцитних зоба у дітей, в тому числі у новонароджених і немовлят, і дорослих осіб молодого віку.

Профілактика дефіциту йоду та ендемічного зобу у випадках, коли надходження йоду в організм дорослої людини складає 150-200 мкг/добу. необхідно додатково застосовувати таке його кількість:

• новонароджені, діти грудного віку та діти у віці до 12 років: 50-100 мкг йоду на добу (½-1 таблетка Йодомарин 100 або ½ таблетки Йодомарин 200);
• діти у віці старше 12 років і дорослі: 100-200 мкг йоду на добу (1-2 таблетки Йодомарин 100 або ½-1 таблетки Йодомарин 200);
• період вагітності та годування груддю: 200 мкг йоду на добу (2 таблетки Йодомарин 100 або 1 таблетка Йодомарин 200).

Профілактика рецидиву йододефіцитних зоба після хірургічного лікування, а також після завершення комплексного лікування препаратами гормонів щитоподібної залози: дітям і дорослим - по 100-200 мкг йоду на добу (1-2 таблетки Йодомарин 100 або ½-1 таблетки Йодомарин 200).

Лікування дифузного еутиреоїдного йододефіцитних зоба:

• новонароджені, діти грудного віку та діти: 100-200 мкг йоду на добу (1-2 таблетки Йодомарин 100 або ½-1 таблетки Йодомарин 200);
• дорослі особи молодого віку: 300-500 мкг йоду на добу (3-5 таблеток Йодомарин 100 або 1½-2½ таблетки Йодомарин 200).

Спосіб застосування. Таблетки приймати після їжі та запивати достатньою кількістю рідини, наприклад, склянкою води. Дітям грудного віку і у віці до 3 років лікарський засіб можна давати в подрібненому вигляді. Застосування препарату з профілактичною метою проводиться, як правило, протягом декількох місяців або років, а частіше - все життя. Для лікування зоба у новонароджених і дітей грудного віку в більшості випадків досить 2-4 тижнів, у дітей і дорослих - 6-12 міс або більше. Питання про дозування і тривалості застосування лікарського засобу для профілактичних заходів або для лікування захворювань щитоподібної залози вирішує лікар в індивідуальному порядку.

Діти. Лікарський засіб застосовують у дітей будь-якого віку в разі показань.

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого з допоміжних компонентів препарату. виражений гіпертиреоз. в разі латентного гіпертиреозу протипоказано застосовувати препарат в дозах, що перевищують 150 мкг йоду на добу. в разі автономної аденоми, а також фокальних і дифузних автономних вогнищ щитоподібної залози протипоказано застосовувати препарат в дозі від 300 до 1000 мкг йоду на добу (за винятком передопераційної йодотерапії з метою блокади щитоподібної залози за Пламмеру). туберкульоз легенів. геморагічний діатез. герпетиформний дерматит Дюрінга (синдром Дюрінга - Брока).

При профілактичному застосуванні йодиду у пацієнтів будь-якого віку, а також при терапевтичному застосуванні у новонароджених, дітей грудного віку і дітей побічних ефектів, як правило, не відзначають. однак при наявності великих автономних вогнищ щитоподібної залози та при призначенні йоду в добових дозах, що перевищують 150 мкг, повністю виключити появу вираженого гіпертиреозу неможливо.

Наведені нижче побічні реакції виникали з такою частотою: дуже часто (≥1 / 10); часто (від ≥1 / 100 до 1/10); нечасто (від ≥1 / 1000 до 1/100); рідко (від ≥1 / 10 000 до 1/1000); дуже рідко (1/10 000); невідомо (неможливо оцінити на підставі доступних даних).

З боку імунної системи: дуже рідко - реакції гіперчутливості (наприклад риніт, викликаний йодом, бульозна або туберозная йододерма, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, лихоманка, акне і припухлість слинних залоз).

З боку ендокринної системи: дуже рідко - при терапії дифузного еутиреоїдного йододефіцитних зоба у дорослих в окремих випадках можливий розвиток гіпертиреозу, спричиненого йодом. У переважній більшості випадків передумовою для цього є наявність дифузних або обмежених автономних вогнищ щитоподібної залози. Перш за все це стосується хворих похилого віку із зобом тривалого перебігу.

Також можливі: прояви йодизму (включаючи такі симптоми, як набряк слизової оболонки носа, кропив'янка, набряк Квінке, шкірний висип, свербіж, у поодиноких випадках - анафілактичний шок), еозинофілія, тахікардія, тремор, дратівливість, порушення сну, підвищене потовиділення, неприємні відчуття в епігастральній ділянці, діарея. При застосуванні препарату в високих дозах в окремих випадках можливий розвиток зоба та гіпотиреозу.

Повідомлення про підозрюваних побічних реакціях. Повідомлення про підозрюваних побічних реакціях після реєстрації лікарського засобу грають важливу роль. Це дозволяє продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику лікарського засобу. Працівники охорони здоров'я повинні повідомляти про будь-яких підозрюваних побічних реакціях через національну систему оповіщення.

Лікарський засіб не слід застосовувати при гіпотиреозі, крім випадків, коли гіпотиреоз спричинений дефіцитом йоду. призначення йоду слід уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або підозрі на рак щитоподібної залози. слід враховувати, що при терапії лікарським засобом у хворих з нирковою недостатністю можливий розвиток гіперкаліємії.

Йодомарин містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою формою непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози Йодомарин приймати не слід.

Застосування в період вагітності та годування груддю. У період вагітності та годування груддю потреба в йоді підвищена, тому достатнє надходження йоду в організм (250 мкг/добу) особливо важливо. У зв'язку зі здатністю йоду проникати через плаценту і чутливістю плода до фармакологічно активним дозам йоду, його слід застосовувати тільки в рекомендованих дозах. Це стосується також годування грудьми, оскільки концентрація йоду в грудному молоці в 30 разів вище, ніж в плазмі крові.

Винятком є високодозована йодна профілактика, яка проводиться після ядерно-технічних аварій.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами. Не впливає.

Дефіцит йоду підсилює реакцію на тиреостатичну терапію, тоді як надлишок йоду її знижує, тому перед або під час лікування гіпертиреозу прийому йоду по можливості необхідно уникати. тиреостатические лікарські засоби зі свого боку гальмують перехід йоду в органічні сполуки в щитоподібній залозі та, таким чином, можуть спричиняти утворення зоба.

Речовини, що поглинаються щитовидною залозою за таким же механізмом захоплення, що і йод, можуть пригнічувати поглинання йоду щитовидною залозою з конкурентного механізму (наприклад перхлорат, який, крім того, пригнічує рециркуляцию йодиду всередині щитоподібної залози). Пригнічення також можливо з боку лікарських засобів, які самі не поглинаються, як, наприклад, тіоціанат в концентраціях, що перевищують 5 мг/дл.

Поглинання йоду щитоподібною залозою та метаболізм йоду в залозі стимулюються ендогенних і екзогенних ТТГ.

Одночасне лікування високими дозами йоду, які пригнічують інкрецію гормонів щитоподібної залози, і солями літію може пріводітть до розвитку зоба та гіпотиреозу.

Високі дози калію йодиду у поєднанні з калійзберігаючимидіуретиками можуть викликати гіперкаліємію.

При одночасному застосуванні посилюється вплив хінідину на серце у зв'язку з підвищенням концентрації калію в плазмі крові.

Одночасне застосування з рослинними алкалоїдами та солями важких металів може привести до утворення нерозчинного осаду і пригнічення всмоктування йоду.

Симптоми інтоксикації: забарвлення слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторна блювота (забарвлення в синій колір при наявності крохмалю в їжі), біль в животі, діарея (можлива наявність крові в калі), зневоднення і шок. в рідкісних випадках спостерігалося утворення стенозу стравоходу. відзначалися летальні випадки. в окремих випадках хронічна передозування призводить до розвитку так званого йодизма, тобто інтоксикації йодом: металевий присмак у роті, набряк і запалення слизових оболонок (нежить, кон'юнктивіт, гастроентерит, бронхіт). йодид може активізувати латентні запальні процеси, такі як туберкульоз. можливий розвиток набряків, еритем, вугреподібних і бульозний висипань, геморагій, пропасниці та нервового збудження.

Лікування. Терапія при гострій інтоксикації: промивання шлунка розчином крохмалю, білка або 5% розчином натрію тіосульфату до видалення всіх слідів йоду. Проведення симптоматичної терапії з метою усунення порушень водного та електролітного балансу, а в разі необхідності - протишокова терапія.

Терапія при хронічній інтоксикації: скасування йоду.

Гіпотиреоз, спричинений прийомом йоду: скасування йоду, призначення гормонів щитоподібної залози з метою нормалізації обміну речовин.

Гіпертиреоз, викликаний прийомом йоду: це не передозування в буквальному сенсі, тому що гіпертиреоз може також виникати від такої кількості йоду, яке в інших країнах вважається фізіологічним.

Лікування відповідно до плином: легкі форми зазвичай лікування не вимагають, виражені форми вимагають тиреостатической терапії (ефективність якої є відстроченої в часі). У важких випадках (тиреотоксичний криз) необхідні інтенсивна терапія, плазмаферез або тиреоїдектомія.

Йодомарин 100: при температурі не вище 30 °C.

Йодомарин 200: упаковку, яка містить ПВХ / алюмінієвий блістер, зберігати при температурі не вище 25 °C. Для упаковки, що містить алюміній / алюмінієвий блістер, спеціальних умов зберігання не потрібно.

діюча речовина: калію йодид;

1 таблетка містить калію йодиду 262 мкг, що відповідає 200 мкг йодиду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію карбонат легкий, желатин, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки з плоскопаралельними поверхнями, білого або майже білого кольору, зі скошеними краями та насічкою для поділу з одного боку.

Лікарські засоби для лікування захворювань щитоподібної залози. Тиреоїдні лікарські засоби. Лікарські засоби йоду. Код АТХ Н03С А.

Фармакодинаміка

Йодомарин® 200 – це лікарський засіб неорганічного йоду. Йод – це життєво необхідний мікроелемент, який входить до складу гормонів щитоподібної залози – тироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3), що забезпечує її нормальне функціонування.

При надходженні йодидів до клітин епітелію фолікулів щитоподібної залози під впливом ферменту йодид-пероксидази відбувається окиснення йоду з утворенням елементарного йоду. Речовина вступає в реакцію заміщення з ароматичним циклом тирозину, у результаті цього утворюються тироніни: 3,5-йод похідна (гормон тироксин – Т4)та 3-йод похідна (гормон трийодтиронін – Т3). Тироніни утворюють комплекс з білком тиреоглобуліном, який депонується у колоїді фолікула щитоподібної залози та зберігається у такому стані протягом кількох днів і тижнів. При дефіциті йоду цей процес порушується. Йод, який надходить до організму у фізіологічних кількостях, запобігає розвитку ендемічного зоба, пов’язаного з нестачею цього елементу в їжі; нормалізує розміри щитоподібної залози у новонароджених, дітей і дорослих пацієнтів молодого віку; впливає на показники співвідношення Т3/Т4, рівень тиреотропного гормону (ТТГ).

Фармакокінетика

Після перорального застосування йод майже повністю всмоктується у тонкому кишечнику. Протягом 2 годин після всмоктування він розподіляється у міжклітинному просторі; накопичується у щитоподібній залозі, нирках, шлунку, молочних та слинних залозах. Об’єм розподілу у здорової людини становить у середньому 23 літри (38 % маси тіла). Концентрація у плазмі крові після застосування стандартної дози становить 10–50 нг/мл, при цьому вміст йоду у грудному молоці, слині, шлунковому соку у 30 разів вищий, ніж концентрація у плазмі крові. У щитоподібній залозі міститься ¾ (10–20 мг) усього йоду, що знаходиться в організмі. Йод виводиться в основному із сечею, меншою мірою – з калом та повітрям, що видихається. При досягненні рівноважної концентрації кількість йоду, що виводиться, пропорційна добовому надходженню йоду з їжею.

Профілактика розвитку дефіциту йоду, у тому числі у період вагітності або годування груддю.

Профілактика рецидиву йододефіцитного зоба після хірургічного лікування, а також після завершення комплексного лікування лікарськими засобами гормонів щитоподібної залози.

Лікування дифузного еутиреоїдного зоба у дітей, у тому числі у новонароджених, та дорослих осіб молодого віку.

Наявність в анамнезі підвищеної чутливості до діючої речовини або до будь-якого з допоміжних компонентів лікарського засобу. Виражений гіпертиреоз. У разі латентного гіпертиреозу протипоказано застосовувати лікарський засіб у дозах, що перевищують 150 мкг йоду на добу. У разі автономної аденоми, а також фокальних та дифузних автономних вогнищ щитоподібної залози протипоказано застосовувати лікарський засіб у дозі від 300 до 1000 мкг йоду на добу (за винятком передопераційної йодотерапії з метою блокади щитоподібної залози за Пламером). Туберкульоз легенів. Геморагічний діатез. Герпетиформний дерматит Дюринга (синдром Дюринга – Брока).

Дефіцит йоду посилює реакцію на тиреостатичну терапію, тоді як надлишок йоду її знижує, тому перед або під час лікування гіпертиреозу прийому йоду у разі можливості необхідно уникати. Тиреостатичні лікарські засоби зі свого боку гальмують перехід йоду в органічні сполуки у щитоподібній залозі і, таким чином, можуть спричиняти утворення зоба.

Речовини, що поглинаються щитоподібною залозою за таким же механізмом захоплення, що і йод, можуть пригнічувати поглинання йоду щитоподібною залозою за конкурентним механізмом (наприклад перхлорат, який, окрім того, пригнічує рециркуляцію йодиду всередині щитоподібної залози). Пригнічення також можливе з боку лікарських засобів, які самі не поглинаються, як, наприклад, тіоціанат у концентраціях, що перевищують 5 мг/дл.

Поглинання йоду щитоподібною залозою і метаболізм йоду у залозі стимулюються ендогенним і екзогенним тиреотропним гормоном (ТТГ).

Одночасне лікування високими дозами йоду, що пригнічують інкрецію гормонів щитоподібної залози, і солями літію може сприяти розвитку зоба і гіпотиреозу.

Високі дози калію йодиду у поєднанні з калійзберігаючими діуретиками можуть спричинити гіперкаліємію.

При одночасному застосуванні посилюється вплив хінідину на серце у зв’язку зі збільшенням концентрації калію у плазмі крові.

Одночасне застосування з рослинними алкалоїдами та солями важких металів може призвести до утворення нерозчинного осаду та пригнічення всмоктування йоду.

Лікарський засіб не слід застосовувати при гіпотиреозі, окрім випадків, коли гіпотиреоз спричинений дефіцитом йоду. Призначення йоду слід уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або підозрі на рак щитоподібної залози. Слід враховувати, що при терапії лікарським засобом у хворих з нирковою недостатністю можливий розвиток гіперкаліємії.

Лікарський засіб Йодомарин® 200 містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою формою непереносимості галактози, тяжким дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози і галактози Йодомарин® 200 приймати не слід.

У період вагітності або годування груддю потреба у йоді підвищена, тому достатнє надходження йоду в організм (200 мкг на добу) особливо важливе. У зв’язку зі здатністю йоду проникати через плаценту та чутливістю плода до фармакологічно активних доз йоду, його слід застосовувати тільки у рекомендованих дозах. Це стосується також періоду годування груддю, оскільки концентрація йоду у грудному молоці у 30 разів вища, ніж у сироватці крові. Винятком є високодозована йодна профілактика, яка проводиться після ядерно-технічних аварій.

Не впливає.

Профілактика дефіциту йоду та ендемічного зоба у випадках, коли надходження йоду в організм дорослої людини становить менше 150–200 мкг/добу – необхідно додатково застосовувати таку його кількість:

Немовлята та діти віком до 12 років: 50–100 мкг йоду на добу (100 мкг йоду еквівалентно ½ таблетки Йодомарину® 200. Для можливості дозування 50 мкг йоду слід використовувати лікарські засоби з відповідним вмістом діючої речовини).

Діти віком від 12 років і дорослі: 100–200 мкг йоду на добу (від ½ до 1 таблетки Йодомарину® 200).

Період вагітності або годування груддю: 200 мкг йоду на добу (1 таблетка Йодомарину® 200).

Профілактика рецидиву йододефіцитного зоба після хірургічного лікування, а також після завершення комплексного лікування лікарськими засобами гормонів щитоподібної залози.

Дітям та дорослим: 100–200 мкг йоду на добу (від ½ до 1 таблетки Йодомарину® 200).

Лікування еутиреоїдного зоба.

Новонароджені та діти: 100–200 мкг йоду на добу (від ½ до 1 таблетки Йодомарину® 200).

Дорослі особи молодого віку: 300–500 мкг йоду на добу (від 1½ до 2½ таблетки Йодомарину® 200).

Таблетки приймати після їди та запивати достатньою кількістю рідини, наприклад склянкою води. Немовлятам та дітям віком до 3 років лікарський засіб можна давати у подрібненому вигляді. Застосування лікарського засобу з профілактичною метою проводиться, як правило, протягом кількох місяців або років, а частіше – протягом усього життя. Для лікування зоба у новонароджених у більшості випадків достатньо 2–4 тижнів, у дітей та дорослих – 6–12 місяців або більше. Загалом питання про дозування та тривалість застосування лікарського засобу для профілактичних заходів або для лікування захворювань щитоподібної залози вирішує лікар в індивідуальному порядку.

Діти.

Лікарський засіб застосовувати дітям будь-якого віку у разі показань.

Симптоми інтоксикації: забарвлення слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторне блювання (забарвлення у синій колір у разі наявності крохмалю в їжі), біль у животі, діарея (можлива присутність крові у випорожненнях), зневоднення і шок. У поодиноких випадках спостерігалося утворення стенозів стравоходу. Летальні випадки відзначалися тільки після прийому великої кількості йоду (30–250 мл йодної настойки). В окремих випадках хронічне передозування призводить до розвитку так званого йодизму, тобто інтоксикації йодом: металевий присмак у роті, набряк і запалення слизових оболонок (нежить, кон’юнктивіт, гастроентерит, бронхіт). Йодид може активізувати латентні запальні процеси, такі як туберкульоз. Можливий розвиток набряків, еритеми, вугреподібних та бульозних висипів, геморагій, гарячки та нервового збудження.

Лікування.

Терапія при гострій інтоксикації: промивання шлунка розчином крохмалю, білка або 5 % розчином натрію тіосульфату до видалення усіх слідів йоду. Проведення симптоматичної терапії з метою усунення порушень водного та електролітного балансу, а у разі необхідності – протишокова терапія.

Терапія при хронічній інтоксикації: відміна йоду.

Гіпотиреоз, спричинений прийомом йоду: відміна йоду, призначення гормонів щитоподібної залози з метою нормалізації обміну речовин.

Гіпертиреоз, спричинений прийомом йоду: це не передозування у буквальному значенні, тому що гіпертиреоз може також виникати від такої кількості йоду, яка в інших країнах вважається фізіологічною.

Лікування відповідно до перебігу: легкі форми зазвичай лікування не вимагають, виражені форми вимагають тиреостатичної терапії (ефективність якої є відстроченою у часі). У найтяжчих випадках (тиреотоксична криза) необхідні інтенсивна терапія, плазмаферез або тиреоїдектомія.

При профілактичному застосуванні йодиду у пацієнтів будь-якого віку, а також при терапевтичному застосуванні у новонароджених та дітей небажаних ефектів, як правило, не спостерігається. Проте при наявності великих вогнищ автономії щитоподібної залози і при призначенні йоду в добових дозах, що перевищують 150 мкг, повністю виключити появу вираженого гіпертиреозу неможливо.

Нижченаведені побічні реакції виникали з такою частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000), невідомо (неможливо оцінити на підставі доступних даних).

З боку імунної системи.

Дуже рідко: реакції гіперчутливості (такі, як риніт, спричинений йодом, бульозна або туберозна йододерма, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, гарячка, акне і припухлість слинних залоз).

З боку ендокринної системи.

Дуже рідко: при терапії зоба у дорослих (добова доза від 300 до 1000 мкг йоду) можливий розвиток гіпертиреозу, спричиненого йодом. У переважній більшості випадків передумовою для цього є наявність дифузних або обмежених ділянок автономії щитоподібної залози. Перш за все це стосується пацієнтів літнього віку, які страждають зобом протягом тривалого часу.

Також можливі: прояви йодизму (зокрема такі симптоми, як набряк слизової оболонки носа, кропив’янка, набряк Квінке, шкірні висипання, свербіж, у поодиноких випадках – анафілактичний шок), еозинофілія, тахікардія, тремор, дратівливість, порушення сну, підвищене потовиділення, неприємні відчуття в епігастральній ділянці, діарея. При застосуванні лікарського засобу у високих дозах в окремих випадках можливий розвиток зоба і гіпотиреозу.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику лікарського засобу. Працівники галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Для упаковки, що містить ПВХ/алюмінієвий блістер – 3 роки.

Для упаковки, що містить алюміній/алюмінієвий блістер – 5 років.

Не застосовувати лікарський засіб після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Упаковку, що містить ПВХ/алюмінієвий блістер, зберігати при температурі не вище 25 °C.

Для упаковки, що містить алюміній/алюмінієвий блістер, спеціальні умови зберігання не вимагаються.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Картонна коробка, що містить 5 блістерів по 10 таблеток або 2 блістери по 25 таблеток.

Без рецепта.

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ.

Адреса

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.