Золев

ЗОЛЕВ-500

табл. п / полон. оболонкою 500 мг, № 5

Левофлоксацин 500 мг

ЗОЛЕВ-750

табл. п / полон. оболонкою 750 мг, № 5

Левофлоксацин 750 мг

фармакодинамика. Левофлоксацин характеризується широким спектром антибактеріальної дії. Бактерицидний ефект забезпечується завдяки пригніченню левофлоксацином бактеріального ферменту ДНК-гірази, який належить до II типу топоізомераз. Результатом такого пригнічення є неможливість переходу бактеріальної ДНК зі стану релаксації в надскрученное стан, що, в свою чергу, унеможливлює подальший розподіл (розмноження) бактеріальних клітин. Спектр активності левофлоксацину включає грампозитивні, грамнегативні бактерії разом з неферментуючими бактеріями.

До препарату чутливі такі мікроорганізми:

грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus methi-S, Staphylococcus coagulase negative methi-S (1), Streptococci group C, G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni-I / S / R, Streptococcus pyogenes;

грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae ampi-S / R, Haemophilus para- influenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis β +/-, Morganella morganii, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens;

анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus;

інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma, H. pylori.

До препарату не постійно чутливі:

• грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus methi-R .;
• грамнегативні аероби: Burkholderia cepacia;
• анаероби: Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiiotamicron, Bacteroides vulgaris, Clostridium difficile.

До препарату резистентні:

грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus methi-R, Staphylococcus coagulase negative methi-S (1).

Подібно до інших фторхінолонів, левофлоксацин неактивний щодо спірохет.

Фармакокінетика. Всмоктування. Перорально застосований левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується з піком концентрації в плазмі крові, який досягається через 1 год після прийому. Абсолютна біодоступність - майже 100%. Левофлоксацин підлягає лінійній фармакокінетиці в діапазоні 50-600 мг. Прийом їжі не впливає на його всмоктування.

Розподіл. Близько 30-40% левофлоксацину зв'язується з протеїном плазми крові. Кумуляційний ефект левофлоксацину при дозуванні 500 мг 1 раз на добу не має клінічного значення і може бути знехтуваний. Існує незначна, але передбачувана його кумуляція при дозуванні 500 мг 2 рази на добу. Стабільні показники розподілу досягаються протягом 3 діб.

Розподіл в тканинах та рідинах організму

Розподіл у слизовій бронхів і секреті бронхіального епітелію. Сmax левофлоксацину у слизовій бронхів та секреті бронхіального епітелію при дозі 500 мг per os становила 8,3 та 10,8 мкг/мл відповідно.

Розподіл у тканині легенів. Сmax левофлоксацину в тканинах легенів при дозі 500 мг per os становила близько 11,3 мкг/мл та досягалась протягом 4-6 годин після застосування. Концентрація в легенях постійно перевищувала таку в плазмі крові.

Розподіл у рідині пухирів. Сmax левофлоксацину в рідині пухирів після застосування 500 мг 1 або 2 рази на добу становила 4 і 6,7 мкг/мл відповідно.

Розподіл у спинномозковій рідині. Левофлоксацин погано потрапляє у спинномозкову рідину.

Розподіл у тканині передміхурової залози. Після перорального застосування 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації в тканини передміхурової залози становили 8,7; 8,2 і 2 мкг / г відповідно через 2; 6 і 24 ч; середнє співвідношення концентрації в передміхуровій залозі / плазмі крові - 1,84.

Концентрація в сечі. Середня концентрація левофлоксацину протягом 8-12 годин після одноразової дози 150 або 300 мг, або 500 мг per os становила 44; 91 і 200 мкг/мл відповідно.

Метаболізм. Левофлоксацин метаболізується в дуже незначній мірі, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5% кількості препарату, що виділяється з сечею.

Виведення. Після перорального застосування левофлоксацин виводиться з плазми відносно повільно (Т½ становить 6-8 год). Виділення здійснюється в основному нирками (більше 85% дози). Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після в / в і перорального застосування.

інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

• гострий синусит;
• загострення хронічного бронхіту;
• пневмонія;
• ускладнені та неускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит);
• інфекції шкіри та м'яких тканин;
• простатит;
• септицемія / бактеріємія;
• інтраабдомінальні інфекції.

приймають 1-2 рази на добу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби та становить не більше 14 днів. Рекомендовано продовжувати лікування принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Таблетки ковтають, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Застосовують незалежно від прийому їжі. Для зручності дозування таблетку 500 і 750 мг можна розділити (на таблетці є риска для ділення).

Слід дотримуватися таких рекомендацій щодо дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок при кліренсі креатиніну> 50 мл/хв:

* У комбінації з антибіотиками, які діють на анаеробні збудники.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок при кліренсі креатиніну <50 мл/хв:

* Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткових доз не потрібно.

Дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин в незначній мірі метаболізується в печінці та виділяється переважно нирками.

Дозування для пацієнтів похилого віку. Якщо функція нирок не порушена, немає потреби в корекції дози.

підвищена чутливість до левофлоксацину, інших хінолонів або будь-якого інгредієнта препарату; епілепсія; у хворих зі скаргами на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів.

інфекції та інвазії: грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida, проліферація інших резистентних мікроорганізмів.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний / анафілактоїдні шок, ангіоневротичний набряк (див. Особливості застосування), анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози.

З боку метаболізму та харчування: анорексія, гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (див. Особливості застосування), гіперглікемія, гіпоглікемічна кома.

З боку психіки: безсоння, ажитація, сплутаність свідомості, нервозність, психотичні розлади (в тому числі галюцинації, параноя), депресія, тривожність, занепокоєння, патологічні сновидіння, нічний марення, психотичні реакції з саморуйнівним поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див . ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, сонливість, судоми, тремор, парестезія / гіпестезія, зниження відчуття дотику, сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія, дисгевзія (суб'єктивне розлад смаку), включаючи агевзія (втрата смаку), паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху), дискінезія, екстрапірамідні розлади, інші порушення координації рухів також під час ходьби, непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку органу зору: зорові порушення, затуманення зору, тимчасова втрата зору.

З боку органів слуху та лабіринту: вертиго, шум у вухах, порушення слуху, втрата слуху.

З боку серця: тахікардія, серцебиття, шлуночковатахікардія, може призводити до зупинки серця; шлуночкові аритмія і аритмія типу torsade de pointes (переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу Q-T); подовження інтервалу Q-T на ЕКГ (див. Особливості застосування та Передозування).

З боку судин: артеріальна гіпотензія, алергічний васкуліт / лейкоцитокластичний васкуліт.

Дихальні, з боку органів грудної клітки та медіастинальні порушення: задишка, бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

З боку травної системи: відсутність апетиту; стоматит; діарея; нудота; блювота; біль в животі; диспепсія; здуття живота; запор; діарея геморагічна, що в дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ / АСТ, ЛФ, гамма-глутамілтранспептідаза); підвищення білірубіну в крові; гепатит; жовтяниця і важке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. Особливості застосування).

З боку шкіри та підшкірних тканин: висип, свербіж, кропив'янка, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса - Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, гіпергідроз, фотосенсибілізація.

Іноді можуть виникати шкірно-слизові реакції навіть після прийому першої дози.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: ураження сухожиль (див. Особливості застосування), в тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад ахіллового сухожилля), артралгія, міалгія, розрив сухожиль, зв'язок, м'язів, артрит. Можлива м'язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis, рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовидільної системи: підвищені показники креатиніну в плазмі крові, гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні порушення і стани у місці введення: астенія, загальна слабкість, підвищення температури тіла, біль (включаючи біль у спині, грудях і кінцівках), напади порфірії у пацієнтів з порфірією.

при дуже тяжкому перебігу запалення легенів, викликаного пневмококами, левофлоксацин може не проявити оптимального терапевтичного ефекту.

Госпітальні інфекції, спричинені P. aeruginosa, можуть зажадати комбінованої терапії.

Метицилінрезистентний золотистий стафілокок резистентний до фторхінолонів, в тому числі та до левофлоксацину, тому левофлоксацин не рекомендується призначати для лікування інфекцій, викликаних метіціллінрезістентним золотистим стафілококом, за винятком випадків, коли підтверджена чутливість мікроорганізму до левофлоксацину.

Левофлоксацин можна призначати для лікування гострого бактеріального синуситу і загострення хронічного бронхіту при адекватній діагностиці даних захворювань.

Частим збудником інфекцій сечовивідних шляхів може бути резистентна до левофлоксацину E. сoli, що слід взяти до уваги, призначаючи левофлоксацин пацієнтам із захворюваннями сечовивідних шляхів.

Тендиніт і розрив сухожиль. При лікуванні хінолонами можливо виникнення тендиніту, який може призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове. Тендиніт і розриви сухожиль, іноді білатеральні, можуть виникати через 48 годин після застосування левофлоксацину і навіть через кілька місяців після відміни левофлоксацина. Найбільш схильні до тендиніту і розривів сухожиль пацієнта віком старше 60 років, пацієнти, які отримують дозу 1000 мг левофлоксацину, і при лікуванні кортикостероїдами. Добову дозу необхідно коригувати у пацієнтів похилого віку, враховуючи кліренс креатиніну. Таким чином, необхідно проводити контроль за пацієнтами похилого віку, призначаючи їм левофлоксацин. При підозрі на тендиніт застосування левофлоксацину слід негайно припинити та почати необхідне лікування (наприклад забезпечивши іммобілізацію сухожилля).

Захворювання, викликані Clostridium difficile. Діарея, особливо важка, стійка або з домішкою крові протягом або після лікування (включаючи кілька тижнів після лікування) левофлоксацином може бути симптомами хвороби, викликаної Clostridium difficile, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. При підозрі на псевдомембранозний коліт левофлоксацин слід негайно відмінити та без затримки розпочати симптоматичне та специфічне лікування (наприклад, призначити ванкоміцин). При такій ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечника.

Пацієнти зі схильністю до судом. Хінолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати розвиток судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі.

Як і інші хінолони, препарат слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, схильних до судом, наприклад, з уже існуючими ураженнями ЦНС, при одночасній терапії фенбуфеном і подібними до нього нестероїдні протизапальні або лікарськими засобами, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. Взаємодія з іншими лікарськими). У разі появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Пацієнти з латентною або розвинутою недостатністю активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій при застосуванні хінолонових антибактеріальних препаратів. Тому у таких пацієнтів застосовувати левофлоксацин слід з обережністю.

Ниркова недостатність. Левофлоксацин виділяється в основному нирками, тому пацієнтам з нирковою недостатністю потрібна корекція дози.

Реакції гіперчутливості. Левофлоксацин може періодично викликати серйозні потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (в тому числі ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок) навіть після першого застосування. При виникненні реакцій гіперчутливості необхідно відмінити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.

Важкі бульозні реакції. При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі бульозні реакції, таких як синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. При виникненні бульозних реакцій необхідно негайно відмінити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.

Зміна рівня глюкози в крові. При застосуванні хінолонів, особливо у хворих на цукровий діабет, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні засоби (в тому числі глібенкламід) або інсулін, повідомлялося про зміни рівня глюкози в крові (як гіперглікемія, так і гіпоглікемія). Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У хворих на цукровий діабет необхідно контролювати рівень глюкози в крові.

Фотосенсибілізація. Під час лікування левофлоксацином повідомлялося про реакції фоточутливості.

З метою попередження виникнення реакцій фоточутливості пацієнтам, які приймають левофлоксацин, слід уникати сонячного опромінення і УФ-променів (лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) через можливу фотосенсибілізації під час прийому левофлоксацину або протягом 48 годин після припинення застосування левофлоксацину.

Пацієнтам, які приймають антагоністи вітаміну K, слід контролювати показники згортання крові при одночасному прийомі левофлоксацину і антагоністів вітаміну K (варфарин) через потенційного ризику підвищення показників згортання крові (протромбіновий час / міжнародне нормалізоване відношення (МНО)) і / або кровотечі.

Психотичні реакції. У пацієнтів, які отримували хінолони, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про виникнення психотичних реакцій. У дуже рідкісних випадках вони приводили до суїцидальних думок і саморуйнівної поведінки - іноді навіть після прийому єдиною дози левофлоксацину. У разі, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та провести симптоматичну терапію. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин у пацієнтів з психотичними розладами або з психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу Q-T. При прийомі фторхінолонів повідомлялося про випадки подовження інтервалу Q-T. Слід дотримуватися обережності при прийомі фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу Q-T, при порушенні балансу електролітів (гіпокаліємія, гіпомагніємія), синдромі вродженого або набутого подовженого інтервалу Q-T, захворюваннях серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда , брадикардія), одночасному застосуванні лікарських засобів, які подовжують інтервал Q-T (у тому числі антиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби). Пацієнти похилого віку і жінки більш чутливі до лікарських засобів, які подовжують інтервал Q-T. Тому застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, у цієї групи пацієнтів слід з обережністю.

Про випадки бисть розвивається сенсорної або сенсомоторної периферичної нейропатії повідомлялося у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення незворотного стану.

Гепатобіліарна система. При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про випадки некрозу печінки аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. Побічна дія). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування і звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або біль в області живота.

Myasthenia gravis. Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м'язову передачу і можуть провокувати м'язову слабкість у пацієнтів з міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів в післяреєстраційному період повідомлялося про серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки та необхідність застосування підтримки дихання у пацієнтів з міастенією гравіс. Левофлоксацин не рекомендується застосовувати у пацієнтів з міастенією гравіс в анамнезі.

Порушення зору. Якщо відзначають порушення зору чи іншу дію на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. Побічна дія).

Суперінфекція. При застосуванні левофлоксацину, особливо тривалому, можливі розвиток опортуністичних інфекцій та зростання резистентних мікроорганізмів. При розвитку вторинної інфекції необхідно вжити відповідних заходів.

Лабораторні дослідження. У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність у підтвердженні позитивних результатів на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Левофлоксацин пригнічує ріст Mycobacterium tuberculosis і тому може відзначатися помилково негативні результати при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів з туберкульозом.

Період вагітності та годування груддю. У зв'язку з відсутністю досліджень за участю людини та можливістю пошкодження хінолонами суглобового хряща в період росту організму препарат не можна призначати в період вагітності та годування груддю. Якщо під час лікування препаратом настала вагітність, про це необхідно повідомити лікаря.

Діти. Дітям у віці до 18 років не слід призначати препарат, оскільки не можна виключити ушкодження суглобового хряща.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Пацієнтам, які керують транспортними засобами або працюють з іншими механізмами, слід враховувати можливі небажані дії щодо нервової системи (запаморочення, загальмованість, сонливість, сплутаність свідомості, порушення з боку органів зору та слуху, розлади процесів руху).

антациди, що містять магній і алюміній, препарати, що містять солі заліза, цинку, діданозин. Всмоктування левофлоксацину суттєво зменшується при одночасному застосуванні з антацидами, які містять магній та алюміній, препаратами, що містять солі заліза, або диданозином (діданозин в буферній таблетці з алюмінієм або магнієм). Одночасне застосування фторхінолонів з мультивитаминами, що містять цинк, призводить до зниження їх всмоктування.

Рекомендований термін між прийомом левофлоксацину і названими препаратами повинен становити не менше 2 год.

Солі кальцію мінімально впливають на всмоктування левофлоксацину.

Сукральфат. Біодоступність левофлоксацину значно знижується при одночасному прийомі з сукралфатом. Період між прийомом цих препаратів повинен становити не менше 2 год.

Теофілін, фенбуфен або подібні НПЗЗ. Можливо істотне зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими речовинами, які знижують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину в присутності фенбуфену приблизно на 13% вище, ніж при застосуванні тільки левофлоксацина.

Пробенецид і циметидин. Пробенецид і циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується в присутності пробенециду на 34%, а циметидину - на 24%. Завдяки цьому обидва препарати здатні блокувати канальцеву екскрецію левофлоксацину.

Фармакокінетика левофлоксацину не змінюється при одночасному застосуванні з такими препаратами: кальцію карбонат, дігоксин, глібенкламід, ранітидин, варфарин.

Циклоспорин. Т½ циклоспорину збільшується на 33% при застосуванні його одночасно з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К. При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (варфарин) підвищуються коагуляційні тести (протромбіновий час / МНО) і / або кровотечі, які можуть бути вираженими. З огляду на це, пацієнтам, паралельно отримують антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал Q-T. Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які отримують лікарські засоби, що подовжують інтервал Q-T (у тому числі антиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби).

Левофлоксацин не впливає на фармакокінетику теофіліну, який переважно метаболізується за допомогою CYP 1A2, тому можна вважати, що левофлоксацин не є інгібітором CYP 1A2.

Їжа. Чи не взаємодіє з їжею, можна приймати незалежно від прийому їжі.

Не рекомендується застосування левофлоксацину одночасно з алкоголем.

симптоми: запаморочення, порушення свідомості, судомні напади, нудота, ерозія слизових оболонок, подовження інтервалу Q-T або збільшення вираженості проявів інших побічних реакцій. У випадках передозування необхідно ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ.

Лікування симптоматичне. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, неефективний для виведення левофлоксацину з організму. Не існує специфічних антидотів.

при температурі не вище 30 °C.