Ганна Обоянська

Фармацевту довіряють навіть більше, ніж лікарю

В нас люди не поспішають до поліклініки, коли захворіли чи їм здається, що захворіли. Всемогутній google-лікар на всі питання має відповіді, і вони не замислюються, що цю інформацію не потрібно використовувати як керівництво до дії. «А от до фармацевтів дослухаються. Саме працівник аптеки має порадити звернутися до фахівця, коли бачить серйозну проблему зі здоров'ям у відвідувача. Це я вважаю найголовнішим в нашій професії – вберегти людину від приймання непотрібних лікарських засобів та в разі необхідності підібрати саме ті ліки, які допоможуть їй одужати», – ділиться своїм професійним кредо Анна Обоянська.

А найбільшим компліментом вона вважає, коли відвідувачі кажуть: «У вас крута аптека! Тут все є! Дякую за консультацію».

Чому саме фармація? Ця любов з дитинства?

Це був не мій вибір. Його зумовили обставини та моя мама. Вона працювала медичною сестрою і я часто навідувала її на роботі. Проходила повз аптеку і завжди підглядала, чим там займаються люди в білих халатах. Це був загадковий світ, але двері туди для мене були зачинені.

А потім захворіла моя бабуся і в аптеку довелося ходити чи не щодня. Мене вражало, скільки всього фармацевти знають про здоров’я, про ліки.

Коли постало питання вибору професії, мама підказала мені вступити в коледж НФаУ. Я дослухалася. Закінчила у 2012 році школу і вступила до коледжу. Три роки провчилася і під час практики пересвідчилася, що цей вибір виявився правильним. Для мене відчинилися двері у той загадковий світ аптеки!

Рік працювала в аптеці асистентом фармацевта, мені було важливо здобути досвід. Потім вступила до Національного фармацевтичного університету, успішно закінчила його. Далі був інститут підвищення кваліфікації.

Пригадайте свій перший робочий день: що вас вразило найбільше, а що, можливо, налякало?

Я вже на практиці працювала за першим столом, але справжнім фахівцем тоді ще себе не вважала, тому постійно нервувала.

А коли прийшла в Аптечну мережу 9-1-1, то все розпочалося з навчального класу. Це навчання додало впевненості та вже під час стажування в харківській «Аптеці 9-1-1», що на вулиці Вернадського, 16, почувалася спокійніше. Аптека була невеликою і проблем не виникало.

Після тижня стажування настала моя перша самостійна нічна зміна. Я обслуговувала людей через віконце, як заведено в нашій мережі. І тут у віконце стукає чоловік, я підходжу, а він там, на порозі, втрачає свідомість і падає. Що робити? Вийти та залишити аптеку я не можу. Та й переміщувати непритомну людину заборонено, це може зашкодити. Викликала «швидку», яка, на щастя, приїхала за кілька хвилин. Потім з’ясувалося, що чоловік просто хильнув зайвого і через це йому стало зле. Але страху я натерпілася, поки лікарі приводили його до тями.

Яку аптечну мережу Ви можете назвати альма-матер?

Безумовно, Аптечну мережу 9-1-1! Тут надають всі умови для молодого фахівця. Величезна база знань для тих, хто нещодавно закінчив навчання, постійна підтримка, адаптація та стажування. І це неоціненно, якщо ти хочеш зростати! До того ж тут набагато більший асортимент, ніж, приміром, в аптечній мережі «Бажаємо здоров'я». Та й програмне забезпечення там розрахована лише на фахівців зі стажем.

А ви мали досвід роботи в «Бажаємо здоров’я»?

Так, з «Першої аптеки» на Майдані Конституції, де я відпрацювала первостольником 4 роки, я змушена була піти, бо переїхала в інше місто. Прийшла в аптеку «Бажаємо здоров’я». В мене були грандіозні плани – хотілося розвивати аптеку, підвищувати якість обслуговування пацієнтів. Але колектив не бажав ніяких змін. Вони влаштовували конфліктні ситуації, постійно сварилися. На роботу в них залишалось обмаль часу. Я витримала 2 роки та пішла.

Ви там вперше стали завідувачкою?

Ні, на завідування мене запросили в нашу мережу – це була «Аптека 9-1-1» в смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області.

Курсів завідування аптекою не існує, тому багато читала, вивчала стандарти аптечної справи. Мені допомагав і завжди охоче відповідав на всі запитання мій перший куратор Сергій Іванович Мазулін. Під його керівництвом я й пройшла цю школу.

Маючи прикрий досвід роботи в попередній мережі, я найважливішою своєю справою вважала створення команди. Мені вдалося побудувати колектив, який «дивиться в один бік».

Де і як ви зустріли початок війни?

23 лютого в мене був звичайний вихідний. Я лягла спати в мирній країні, а прокинулася від звуку вибухів, що лунали в Харківській області дуже гучно. Головне питання, яке мене в той момент хвилювало – чи зможу я дістатися своєї аптеки в Солоницівці.

До куратора я не змогла додзвонитися. Зателефонувала на «гарячу лінію» і запитала, що мені робити. У відповідь почула: «Вирішуйте самі».

Кілька днів провела вдома. Запаслася їжею. А потім прийняла рішення виходити на роботу. Незрозуміло було, як працюватиме і чи працюватиме взагалі транспорт. Кількість машин на виїзді з міста лякала. Тому довелося вийти не у свою аптеку, а в одну з харківських.

І в яку саме?

Наприкінці лютого вийшла в «Аптеку Центральну №2». Дісталася туди на таксі. Зайти в аптеку змогла тільки завдяки аптечній формі – люди інакше не пропускали. Їх можна зрозуміти: черга величезна, вони стояли тут з самісінького ранку, а може й з ночі. Навкруги лунали вибухи та це змушувало всіх нервувати. Я працювала до 16.00 сама. Потім почалася комендантська година і довелося зачинитися.

Наступною стала моя рідна «Перша аптека». Нас було двоє – інші колеги не змогли доїхати. Море людей. Адже це самісінький центр міста. Ми збивалися з ніг, щоб встигнути обслужити якомога більше відвідувачів.

Близько 14-ї години аптеку оточили наші військові та змусили всіх вийти. Поруч стояв танк. Тоді я, чи не вперше з початку війни, відчула справжній страх. Нас з колегою розвіз по домівках водій нашої компанії. І я під враженням пережитого вирішила кілька днів пересидіти вдома.

Але довго не всиділа і вийшла в «Головну аптеку твого міста» на Холодній горі. Там було спокійніше, ніж в центрі. Разом з моїми друзями та колегами відкрили зачинену аптеку – всі препарати були в наявності. За два тижні розпродали майже все і тим самим складом 17 березня перейшли в «Аптеку Низькі ціни №1» на Полтавському шляху. Вона була досить великою і запас препаратів там теж зберігся чималий. Але навчені гірким досвідом роботи в попередніх аптеках, коли люди скуповували все в шаленій кількості, прийняли рішення відпускати в одні руки по 10 таблеток і по 1 флакону. Постачання не було і ліки стрімко закінчувалися. У кінці березня нам привезли товар з сусідньої зачиненої аптеки. Завдяки йому довелося протриматися майже до квітня, коли ситуація потроху стабілізувалася.

Дата створення: 01.02.2023                Дата оновлення: 16.02.2023