Гірська хвороба

Гірська хвороба

Гірська хвороба, або висотна хвороба, висотна гіпоксія, — патологічний стан організму. Етіологія гірської хвороби полягає у виникненні кисневої недостатності на певній висоті над рівнем моря.

Причини

Причина виникнення та розвитку гірської висотної хвороби полягає у зниженому відсотку кисню у повітрі на великій висоті. Тиск атмосфери та парціальний тиск кисню в крові падають. Це призводить до недостатнього насичення крові, зниження концентрації кисню в гемоглобіні, зменшення різниці артеріального та венозного тиску, утруднюється перехід кисню до тканин. Внаслідок кисневої недостатності розвивається гіпоксія, що призводить до появи гірської хвороби.

Класифікація

Прояви гірської хвороби можуть відбуватися у гострій та хронічній формах. Гостра гірська хвороба характеризується швидким початком та стрімким розвитком симптомів. Може мати підгострий характер та тривати протягом 10 днів.

Хронічна гірська хвороба розвивається у представників народів, які тривалий час живуть на певній висоті над рівнем моря.

Симптоми

Патогенез гірської хвороби проявляється зазвичай на висоті від 1000 до 1500 м у горах із морським кліматом та від 3500 м у горах із сухим континентальним кліматом.

Клінічні ознаки гірської хвороби мають легкий, середній та тяжкий ступені. За легкого ступеня поява симптомів гірської хвороби відбувається за кілька годин після початку сходження. Загальне самопочуття людини погіршується, з'являються млявість, нездужання, тахікардія, задишка, розлади сну, запаморочення.

При висотній хворобі середнього ступеня виникає відчуття безпричинної ейфорії, яке з часом перетворюється на млявість та апатію. Посилюються прояви кисневого голодування: головний біль, запаморочення, проблеми із засинанням, напади ядухи уві сні, кошмари. З боку шлунка та кишечника виникають нудота, блювання, зникає апетит.

Тяжкий ступінь гірської хвороби спричинює збільшення гіпоксії. Головний біль локалізується в ділянках лоба, скронь та потилиці. Посилюється запаморочення, спостерігається ціаноз шкірних покривів. Можуть відбуватися носові або шлункові кровотечі, кровохаркання. Зростає температура тіла, виникає озноб.

Групи ризику

У групі ризику гострої гірської хвороби — мандрівники, альпіністи. До гірської хвороби хронічної форми схильні жителі гір.

До факторів ризику виникнення захворювання належать:

• фізична перевтома;
• зневоднення;
• переохолодження;
• порушення сну;
• застудні захворювання;
• супутні травми;
• швидкий підйом на гору;
• гірська хвороба в анамнезі;
• вживання алкогольних напоїв чи кави.

Діагностика

Під час діагностики та встановлення причин, чому розвивається гірська хвороба, необхідно звернути увагу на показники серцево-судинної системи. Спостерігатимуться підвищення артеріального тиску, тахікардія (пульс вище 180 ударів), задишка, що наростає (вдих частіше 30 разів на хвилину).

Зазвичай зовнішньої клінічної оцінки достатньо, щоб поставити діагноз. У разі ускладнень (набряку легень або мозку) проводять рентген органів грудної клітки, МРТ або КТ головного мозку.

Лікування

При неускладнених стадіях гірської хвороби необхідно відразу припинити підйом на гору, рекомендується спуск вниз. При зменшенні висоти симптоми захворювання зникають швидко, самопочуття людини поліпшується. Постраждалому потрібні відпочинок, питво. У деяких випадках, допомагаючи при гірській хворобі, можна скористатися анальгетиками або засобом від нудоти. Таблетки від гірської хвороби: Парацетамол, Аспірин, Ібупрофен.

При тяжкому ступені гірської хвороби лікування супроводжується застосуванням кисневої маски, прийомом жарознижувальних препаратів, ацетазоламіду та дексаметазону.

У разі набряку легень людину необхідно терміново спустити хоча б на сотню метрів, надати сидяче положення, використати кисневу маску. При підвищенні артеріального тиску вводять діуретики (Фуросемід). Також застосовують медичні препарати Нітрогліцерин, Ніфедипін, Амінофілін.

На стегна постраждалого накладають венозні джгути, щоб створити кров'яне депо, зупинити повернення крові до серця. У разі застосування джгутів необхідно контролювати артеріальний пульс нижче від місця накладання. Джгути не можна залишати надовго (не більше півтори години), щоб при їхньому знятті не спровокувати серцеву недостатність.

При набряку мозку людину слід негайно транспортувати вниз, оскільки цей стан може призвести до загибелі. Потрібно забезпечити подачу кисню. З препаратів використовують дексаметазон. Не рекомендується давати хворому засоби для підвищення тиску, судинорозширювальні або діуретики. Ці лікарські засоби можуть посилювати набряк мозку.

Ускладнення

Небезпека гірської хвороби полягає у її наслідках для здоров'я, а саме — у набряку легень та головного мозку. Набряк мозку трапляється рідко, характеризується накопиченням рідини в головному мозку. Симптоматично проявляється дезорієнтацією, втратою рівноваги, порушенням координації рухів та ходьби, головним болем. Ця патологія смертельно небезпечна.

Набряк легень (скупчення рідини) виникає після стрімкого сходження протягом доби і більше. Виявляється часто, може виникнути окремо, без прояву типових симптомів гострої гірської хвороби. Ризик патології зростає за наявності у людини респіраторних інфекцій. Як правило, симптоми виявляються у нічний час і швидко прогресують. Це задишка, ціаноз, наявність крові у слині, тяжке дихання з булькаючими звуками, дихальна недостатність. Набряк легень може за кілька годин призвести до коми або смерті.

Профілактика

Для профілактики гірської хвороби перед початком походу в гори необхідно:

• мати хорошу фізичну форму;
• продумати шлях та тактику сходження;
• користуватися якісним спорядженням та екіпіруванням;
• проводити акліматизацію під час сходження;
• не допускати різкого підйому на висоту.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про гірську хворобу

Як виявляється гірська хвороба?

Головне, в чому виявляється гірська хвороба, — симптоми, що активно розвиваються: стомлюваність, тахікардія, підвищений тиск. При прогресуванні — ейфорія, після чого апатія, головний біль, розлади сну, втрата апетиту.

Чим небезпечна гірська хвороба?

Гірська хвороба небезпечна можливими ускладненнями: набряк легень та головного мозку. Ці патології стрімко розвиваються і без надання допомоги можуть призвести до коми та смерті.

Що буде, якщо не лікувати гірську хворобу?

Якщо вчасно не розпочати лікування, гірська хвороба стає смертельно небезпечною.

Яка допомога при гірській хворобі?

Люди, які практикують підйоми на висоту, мають знати, як уникнути гірської хвороби, і виконувати правила надання допомоги. Насамперед людину спускають униз, забезпечують спокій і пиво, уважно стежать за показниками серцевого ритму та артеріального тиску.