Некроз

Некроз - необоротне припинення життєвої активності клітин, тканин або органів у живому організмі, викликане впливом хвороботворних мікробів.

Загальні відомості

Під некрозом мають на увазі місцеве омертвіння клітин, тканин або органів у людському організмі. Даний стан можливий у результаті декількох факторів. У першому випадку він може виникнути через порушення трофіки. Крім цього до місцевої смерті окремих клітин або тканин може призвести й вплив будь-якого травмуючого агента. Різні розлади кровообігу - ще одна досить часта причина виникнення даного стану. Що стосується травмуючих агентів, то вони можуть бути як термічними, так і хімічними, механічними, променевими, токсичними або електричними. Загалом, це може бути як опік, так і обмороження або удар електричним струмом. Якщо на клітини потрапляють кислоти, тоді результатом буде сухий некроз. При хімічних опіках про себе дає знати омертвіння тканин. Під впливом мікробних токсинів може розвинутися омертвіння як тканин, так і клітин. Якщо піддатися впливу проникаючої радіації, тоді розвинеться одна з найскладніших форм омертвіння, яка може стати причиною летального результату. Загалом, дана патологія воістину небезпечна. Особливо складно з нею боротися в тих випадках, коли омертвіння відбувається в області органів. Важливо відзначити й той факт, що при попаданні в організм в такі моменти токсинів або мікробів цілком можливо дуже швидке поширення некрозу. У таких випадках у людей розвивається гангренозний апендицит, гангрена легені, газова гангрена або будь-який інший далеко не найприємніший стан. У боротьбі з даною патологією дуже важливо діагностувати її на ранніх етапах розвитку.

Причини некрозу

Причиною загибелі тканини може бути безпосереднє руйнування її будь-яким агентом (фізичним або хімічним), а також непрямі зміни, такі як алергічна реакція, порушення іннервації і порушення кровообігу.

Дія на тканини температури вище 60° або нижче -15° призводить до швидкої їх загибелі, некрозу ( опіки, обмороження ). Сильні кислоти, коагулюючи білки клітин, викликають сухі коагуляційні некрози; сильні луги, розчиняючи білки та омиваючи жири, ведуть до розвитку колікваційних некрозів тканин (хімічні опіки). Мікробні токсини також можуть призводити до некрозу клітин, тканин (наприклад, газова гангрена кінцівки, гангренозний апендицит та ін.).

Ценкеровський (воскоподібний) некроз - сухий некроз м'язів, при якому вогнища мають сіро-жовтий колір із сальним блиском (схожість із воском). Спостерігається при черевному, висипному тифі, травмах, судомних станах.

Дисемінований некроз Гірголава - початкова фаза гангрени при важкому обмороженні; характеризується наявністю окремих ділянок некрозу, що ще не злилися між собою, розсіяних (дисемінованих) в тканинах.

Марантичний некроз - розвивається від тривалого компресійного здавлення тканин. Особливо виражений у виснажених хворих, у яких він переходить у пролежні.

Гуматозний некроз - розвивається в результаті сифілісу. Гума - утворення гранульом, частіше на шкірі обличчя, викликане реакцією тканин на спірохети. Некротизований центр оточений т.н. демаркаційним запаленням, у центрі гуми - безформна маса розплавлених тканин.

Симптоми

Оніміння, відсутність чутливості - найперший симптом, який повинен стати приводом для відвідин лікаря. Спостерігається блідість шкірних покривів у результаті неправильного кровообігу, поступово колір шкіри стає синюшним, потім чорним або темно-зеленим. Якщо некроз виникає в нижніх кінцівках, то спочатку це проявляється швидким стомленням при ходьбі, відчуттям холоду, судомами, появою кульгавості, після чого утворюються незагоєні трофічні виразки, некротизуючі згодом.

Погіршення загального стану організму відбувається від порушень функцій центральної нервової системи, кровообігу, дихальної системи, нирок, печінки. При цьому спостерігається зниження імунітету через появу супутніх хвороб крові та анемії. Відбувається розлад обміну речовин, виснаження, гіповітаміноз і перевтома.

Види некрозу

Залежно від того які зміни відбуваються в тканинах виділяють дві форми некрозу:

1. Коагуляційний (сухий) некроз - виникає, коли тканинний білок згортається, ущільнюється, висихає і перетворюється в творожисту масу. Це результат припинення припливу крові та випаровування вологи. Ділянки тканини при цьому сухі, ламкі, темно-коричневого або сіро-жовтого кольору з чіткою демаркаційною лінією. На місці відторгнення мертвих тканин виникає виразка, розвивається гнійний процес, формується абсцес, при розтині утворюється свищ. Сухий некроз утворюється в селезінці, нирках, культі пуповини у новонароджених.
2. Колікваційний (вологий) некроз - проявляється набуханням, розм'якшенням і розчиненням мертвих тканин, утворенням маси сірого кольору, появою гнильного запаху.

Існує кілька видів некрозу:

• Інфаркт - виникає в результаті раптового припинення кровопостачання в осередку тканини або органу. Термін ішемічний некроз означає некроз частини внутрішнього органу - інфаркт мозку, серця, кишечника, легені, нирки, селезінки. При невеликому інфаркті відбувається аутолітичне розплавлення або розсмоктування і повне відновлення тканини. Несприятливий результат інфаркту - порушення життєдіяльності тканини, ускладнення або смерть.
• Секвестр - омертвіла ділянка кісткової тканини розташовується в секвестральній порожнині, відділяється від здорової тканини через гнійний процес (остеомієліт).
• Гангрена - омертвіння шкіри, слизових поверхонь, м'язів. Її розвитку передує некроз тканин.
• Пролежні - виникають у знерухомлених людей внаслідок тривалого здавлення тканин або пошкодження шкіри. Все це призводить до утворення глибоких, гнійних виразок.

Результати некрозу

Наслідками некрозу є:

• демаркація - при відносно успішному результаті навколо відмерлих тканин виникає реактивне запалення, яке відокремлює мертву тканину від здорової. У цій зоні розширюються кровоносні судини, виникає повнокров'я і набряк, з'являється велика кількість лейкоцитів.
• організація - заміщення мертвих мас сполучною тканиною. У таких випадках на місці некрозу утворюється рубець.
• інкапсуляція - обростання ділянки некрозу сполучною тканиною.
• петрифікація - звапніння. Накопичення в капсулі солей кальцію.
• осифікація - крайня ступінь петрифікації. Утворення кістки в ділянці змертвіння.
• гнійне розплавлення - таке гнійне розплавлення інфарктів при сепсисі.

Що можете зробити ви

Нічого. При найменших ознаках некрозу варто звертатися за докторською допомогою.

Що може зробити лікар

Терапія некрозів залежить від їх виду. Якщо ураження є сухим, то проводиться обробка тканин антисептиками, а на місце відмирання накладаються пов'язки на основі хлоргексидину або етилового спирту. Зону некрозу підсушують п'ятипроцентним розчином марганцівки або звичайною зеленкою. Далі здійснюється висічення уражених нежиттєздатних тканин, яке проводиться через два-три тижні після їх чіткого позначення. При цьому розріз робиться в районі життєздатної тканини.

При сухому некрозі лікується основний недуг, що допомагає дещо обмежити обсяги мертвих тканин. Також здійснюється оперативна оптимізація кровообігу і лікарське лікування, покликане поліпшити кровопостачання. Щоб попередити вторинне інфікування проводиться прийом антибактеріальних препаратів.

Якщо некроз є вологим, він супроводжується розвитком інфекції і досить важкою загальною інтоксикацією, відповідно терапія повинна мати радикальний і енергійний характер. На ранній стадії лікування лікарі намагаються перевести його в сухий, але якщо такі спроби не дають результату, уражену частину кінцівки січуть.

Місцеве лікування при терапії вологого некрозу має на увазі проведення промивань рани розчином перекису, лікарі здійснюють розтин затекло, а також кишень і застосовують різні методики дренування. Крім того практикується накладення антисептичних пов'язок. Усі хворі піддаються обов'язковій іммобілізації.

Паралельно з місцевим лікуванням пацієнтові вводять антибіотики, детоксикаційні розчини та здійснюють судинну терапію.