Сальмонельоз

Сальмонельоз

Сальмонельоз — поширена гостра кишкова інфекція. Майже половина інфекційних захворювань припадає саме на сальмонельоз. Небезпека хвороби полягає у тому, що вона легко передається людям від тварин. Характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та інтоксикаційним синдромом. Відомі окремі випадки бактеріоносійства без характерної симптоматики і розвитку важких системних процесів.

Причини сальмонельозу

Збудник захворювання Salmonella — бактерія, стійка до агресивних умов довкілля. Заразитися можна і від людини, але основна роль в епідеміології інфекції належить тваринам. На яйцях та в молоці сальмонела зберігається до 24 днів, у фекаліях — до 1 місяця, у м'ясі та ковбасі — до 2 місяців, у питній та воді з відкритих джерел — до 4 місяців. У продуктах харчування бактерії живуть довго та продовжують розмножуватися. Це особливо стосується риби гарячого копчення, в'яленої риби, молока, свійської та водоплавної птиці, інших видів м'яса та продукції з нього.

Сальмонельоз – інфекція, яка передається контактним шляхом:

• через руки, медичний інструмент, посуд та інші предмети побуту;
• при контакті із зараженими тваринами;
• при вживанні води та їжі, що не пройшла достатньої термічної обробки;
• при спілкуванні з людьми, які є носіями сальмонел, але не мають клінічних ознак сальмонельозу.

Бактерії проникають у ШКТ та локалізуються переважно в тонкому кишечнику, рідше — товстому відділі кишечника. У міських умовах є імовірність зараження повітряно-пиловим способом. У цьому випадку сальмонели потрапляють у легені або кровоносну систему і з кровотоком потрапляють до інших органів – печінки, селезінки та ін.

Симптоми сальмонельозу

Симптоматика та тяжкість ураження залежать від кількості патогенних бактерій, що потрапили до організму, а також імунітету людини. Найважчий перебіг має сальмонельоз у дітей, особливо грудних, і людей похилого віку.

Інкубаційний період може сягати 3 днів, але у середньому становить 15–20 годин.

Майже в 98% випадків діагностується гастроінтестинальна (шлунково-кишкова) форма сальмонельозу. Вона зазвичай починається гостро, із симптомів загальної інтоксикації: головного болю, підвищення температури тіла до 40 °С, загальної слабкості, блювання. Шлункові прояви виникають на 2–3 день. При легкому перебігу захворювання симптоматика слабка, навіть без лікування одужання здебільшого настає протягом 5–7 днів. Але при тяжкому перебігу спостерігаються такі ознаки сальмонельозу:

• виражена інтоксикація із нудотою та блюванням;
• частий смердючий стілець — рідкий із домішкою слизу, до 10 разів на добу і більше;
• біль у животі;
• збільшення селезінки та печінки у розмірах;
• зниження артеріального тиску;
• тахікардія;
• ціаноз шкіри;
• порушення функції нирок (підвищення вмісту азоту, уповільнення утворення сечі, виділення білка із сечею);
• гостра ниркова недостатність.

У поодиноких випадках виникає тифоподібний сальмонельоз. Характеризується тривалою лихоманкою до 14 днів, апатією, загальмованістю, блідістю шкірних покривів, розеолезною або герпетичною висипкою, ураженням селезінки та печінки.

Небезпечною формою сальмонельозу є септична. Їй властива клінічна картина, яка спостерігається при сепсисі. Основні симптоми: багаторазові рідкі випорожнення, рясне потовиділення, виражений озноб, розвиток аортитів та ендокардитів, формування гнійних вогнищ.

Діагностика

Попередній висновок «захворювання на сальмонельоз» лікар ставить на підставі скарг пацієнта та даних його анамнезу, зокрема, має значення вживання потенційно інфікованих продуктів, спілкування з людьми, які мають інфекційну діарею.

Для підтвердження діагнозу проводять бактеріологічне дослідження, використовуючи фекалії або блювотні маси, при генералізованих формах (тифоподібної та септичної) — кров, жовч, ліквор або синовіальну рідину.

Щоб підтвердити або виключити ураження внутрішніх органів та виявлення можливих змін у системах, проводять елетрокардіограму, УЗД черевної порожнини, нирок, печінки, селезінки, рентген кісток та органів грудної клітки, фіброколоноскопію товстої кишки, ректороманоскопію прямої кишки.

Також здійснюють диференціальну діагностику сальмонельозу з гострими кишковими інфекціями, які викликають інші збудники, харчовими отруєннями, сепсисом, гострим апендицитом, інвагінацією кишечника, хворобою Крона, єрсиніозом, неспецифічним виразковим колітом.

Як лікувати сальмонельоз?

При легких формах захворювання необхідними заходами є дієта та оральна регідратація. Для зниження температури тіла приймають Парацетамол або Ібупрофен.

При середньотяжкому та тяжкому перебігу хвороби показані антибактеріальні препарати при сальмонельозі — Амікацин, Нетілміцин, Ніфурател, Цефотаксим.

Хворому у тяжкому стані, особливо дитині, оральна регідратація не показана — проводять інфузійну терапію.

Для усунення шлунково-кишкових симптомів використовують вітрогонні, в'яжучі та обволікаючі засоби.

Ускладнення сальмонельозу

За відсутностіь своєчасного лікування можливий розвиток таких ускладнень:

• синдром дегідратації (зневоднення);
• перфорація кишкової стінки;
• кишкова кровотеча;
• інвагінація кишки;
• токсичний синдром;
• гіповолемічний та септичний шок;
• нейротоксикоз;
• гостра ниркова недостатність;
• ДВС-синдром (підвищене тромбоутворення та порушення згортання крові).

Профілактика

Щоб уникнути зараження сальмонельозом, необхідно ретельно мити руки, уникати вживання сирих яєць і парного молока, стежити за чистотою посуду. Велике значення має правильне приготування м'яса (достатня термічна обробка).

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про сальмонельоз