Ліки, які призначають для лікування:
Уреаплазмоз у жінок та чоловіків — поширена інфекція, яка передається статевим шляхом.
У чоловіків патологічний процес може зачіпати уретру, яєчка, передміхурову залозу, сечовий міхур, у жінок — піхву, маткові труби, матку, яєчники.
Збудник хвороби виявлений і вивчений досить давно, але фахівці досі не впевнені, чи є уреаплазмоз самостійним захворюванням, чи збільшення чисельності уреаплазм (більше 104 КУО/мл) — наслідок інших процесів в організмі. Ці сумніви зумовлені останніми дослідженнями, під час яких встановлено, що бактерії є майже у 80% здорових жінок. Більше того, вони виявляються приблизно в 30% новонароджених дівчаток. У здорових чоловіків уреаплазми виявляються дещо рідше, але регулярно, і до жодних наслідків не призводять. Ці дані ставлять під сумнів теорію, за якою уреаплазми небезпечні для здоров'я людини.
Збудник хвороби — мікоплазми Ureaplasma urealyticum та Ureaplasma parvum. Оскільки вони є у багатьох людей, їх відносять до групи умовно-патогенних мікроорганізмів, чисельність яких починає збільшуватися за певних умов. Як правило, це відбувається при потраплянні до організму іншої інфекції — хламідій, трихомонад, вірусу герпесу, гонококів тощо.
Безсимптомний уреаплазмоз проявляється при переохолодженні, ослабленні імунітету, загостренні хронічної хвороби на тлі стресу.
Уреаплазмоз у чоловіків і жінок має низку загальних ознак:
Жінки часто скаржаться на дискомфорт у нижній частині живота, чоловіки — біль у паху, почервоніння мошонки, ущільнення яєчка.
При прогресуванні запального процесу можливі підвищення температури тіла, зниження працездатності, млявість, слабкість.
Насамперед проводять ПЛР-аналіз (зішкріб або мазок). Цей лабораторний спосіб дослідження дає змогу лише підтвердити (або виключити) наявність уреаплазми. Далі проводять кількісний аналіз. Якщо кількість бактерій перевищує 104 КУО/мл і не виявляються інші мікроорганізми, здатні викликати інфекційне захворювання з такими ж симптомами, ставлять діагноз «уреаплазмоз». Але в більшості випадків у пацієнта виявляють інші патогенні бактерії.
Додатково визначають чутливість збудника до антибіотиків.
Диференціальну діагностику проводять із сифілісом, піодермією, шанкроїдом, іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом, а також простатитом та уретритом у чоловіків, у жінок — із бактеріальним вагінозом та кандидозом.
Виявлення уреаплазми не є основою для проведення терапії. Медикаментозне лікування призначають у тому випадку, якщо у хворого є запальний процес в органах малого таза.
Ureaplasma — мікроорганізми, які є чимось середнім між бактерією і вірусом. Вони не мають ДНК та клітинної оболонки, тому стійкі або слабко чутливі до більшості антибактеріальних препаратів. Тому зазвичай при уреаплазмозі застосовують антибіотики з різних груп — тетрациклін або доксициклін (група тетрацикліну) і кларитроміцин або азитроміцин (група макролідів).
Для усунення неприємних симптомів та придушення росту бактерії використовують місцеві антисептичні препарати при уреаплазмозі — Бетадин, Вагінорм-С, Флуомізин. Зовнішні статеві органи промивають антисептичними засобами — хлоргексидином, слабким розчином марганцівки, настоєм череди чи ромашки.
Жінкам для відновлення піхвової мікрофлори рекомендується прийом еубіотиків, як-от Біфіліз, Біфідумбактерин, Ацилакт, Лактобактерин.
Якщо захворювання має хронічний характер, лікар може порекомендувати пацієнтові фізіотерапевтичні процедури — магнітотерапію, електрофорез, грязелікування, гінекологічний масаж або масаж передміхурової залози.
Паралельно курс лікування слід пройти і статевому партнеру.
Щоб не допустити розвитку захворювань, які передаються статевим шляхом, рекомендується:
У разі підозри на наявність інфекції слід негайно звертатися до лікаря.
Уреаплазмоз може набувати хронічного характеру і періодично рецидивувати, спричинюючи дискомфортні відчуття в ділянці сечостатевих органів. Захворювання в хронічній формі може викликати стриктуру (звуження) сечівника, спайки у фалопієвих трубах, запалення яєчників, ерозію шийки матки.
Раніше вважалося, що уреаплазмоз здатний зумовлювати такі серйозні ускладнення, як безпліддя, вагітність, що завмерла, передчасні пологи. Однак після публікації результатів останніх зарубіжних досліджень ця інформація вважається сумнівною.
У чоловіків уреаплазми — одна з причин уретриту та простатиту.
Діти інфікуються від матері під час пологів. У дорослих зараження відбувається статевим шляхом. Це умовно-патогенний мікроорганізм, який виявляється у більшості здорових людей, так зване носійство. За сприятливих умов бактерія починає активно розмножуватися та провокує запальний процес. Запалення переважно виникає в органах статевої системи, але можуть залучатися і внутрішні органи, шкіра, суглоби.
Симптоми уреаплазмозу нагадують ознаки вагініту та циститу: хворобливе сечовипускання, біль унизу живота, свербіж у ділянці статевих органів, біль або дискомфорт під час статевих актів, прозорі або каламутні виділення з піхви.
Терапію призначають у тому випадку, якщо кількість уреаплазм перевищує 104 КУО/мл, пацієнта турбують неприємні симптоми, не виявляються інші бактерії, що спричиняють інфекційно-запальні захворювання.
Діагноз «уреаплазмоз» видалили з Міжнародної класифікації хвороб. Сьогодні цим терміном називають наявність в організмі людини уреаплазми. На відміну від українських та російських медиків, закордонні фахівці не вважають такий стан патологією, тому питання про вплив уреаплазм поки що залишається відкритим.
Зверніть увагу!
Карта симптомів призначена виключно для освітніх цілей. Не займайтеся самолікуванням; з усіх питань, які стосуються визначення захворювання і способів його лікування, звертайтеся до лікаря. Наш сайт не несе відповідальності за наслідки, спричинені використанням розміщеної на ньому інформації.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
