Аденорм капсули з модифікованим вивільненням тверді по 0,4 мг 3 блістера по 10 шт

Фармакодинаміка. Аденорму вибірково і конкурентно блокує постсинаптичні α1-адренорецептори, зокрема α1a і α1d, що знаходяться в гладкій мускулатурі передміхурової залози, шийки сечового міхура і простатичної частини уретри. це призводить до зниження тонусу гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки сечового міхура і простатичної частини уретри та поліпшенню відтоку сечі. одночасно зменшуються симптоми обструкції та подразнення, пов'язані з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (утруднене початок сечовипускання, ослаблення струменя сечі, капання після закінчення сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура, часті позиви до сечовипускання, позиви до сечовипускання в нічний час, невідкладність сечовипускання).

Ці ефекти довгий час зберігаються при тривалому лікуванні та в значній мірі відкладають проведення хірургічної операції або катетеризації.

Антагоністи α ₁ -адренорецепторів мають здатність знижувати артеріальний тиск шляхом зниження периферичного тонусу судин. При проведенні випробувань препарату Аденорму не спостерігалося клінічно вираженого зниження артеріального тиску.

Фармакокінетика

Всмоктування. Тамсулозін добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, а його біодоступність становить майже 100%. Всмоктування тамсулозину відбувається дещо повільніше після прийому їжі. Однорідність всмоктування досягається в тому випадку, коли пацієнт приймає Аденорму в один і той же час після прийому їжі. Фармакокінетика тамсулозину має лінійний характер.

При прийомі разової дози препарату після їди пікова концентрація активної речовини в плазмі крові досягається приблизно через 6 годин, а стабільна концентрація утворюється на 5-ту добу після щоденного прийому препарату. C _max при цьому приблизно на ⅔ вища за таку, що досягається після прийому разової дози.

Розподіл. У чоловіків тамсулозин приблизно на 99% зв'язується з білками плазми крові. Обсяг розподілу препарату незначний (близько 0,2 л/кг).

Метаболізм. Тамсулозину гідрохлорид не схильний до ефекту першого проходження й повільно метаболізується в печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів, що зберігають високу селективність до α ₁ -адренорецепторів. Велика частина активної речовини присутня в крові в незміненому вигляді.

Елімінація. Тамсулозін і його метаболіти виводяться з організму переважно з сечею. Близько 9% дози залишається у вигляді незмінного діючої речовини.

Після разового прийому препарату після їди та при стабільній концентрації в плазмі крові T _½ становить близько 10 і 13 годин відповідно.

Лікування функціональних порушень з боку нижніх сечовивідних шляхів при доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

Рекомендована доза для дорослих - 1 капсула щодня після сніданку; капсулу слід ковтати цілою з молоком або водою (близько 150 мл), стоячи або сидячи; капсулу приймати цілими, не розжовуючи, оскільки це буде перешкоджати модифікованому вивільненню активного інгредієнта.

Гіперчутливість до активної речовини гідрохлориду, включаючи медикаментозно-індукований ангіоневротичнийнабряк, або будь-якого з допоміжних речовин; наявність в анамнезі ортостатичноїгіпотензії; тяжка печінкова недостатність.

З боку нервової системи: запаморочення; головний біль; непритомність.

З боку органу зору: затуманення зору, порушення зору.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття; ортостатичнагіпотензія.

Респіраторно-медіастинальні порушення: риніт; Носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту: запор, діарея, нудота, блювота.

З боку шкіри та слизових оболонок: висип, свербіж, кропив'янка; ангіоневротичнийнабряк; синдром Стівенса - Джонсона; мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит.

З боку статевої системи: розлади еякуляції, включаючи ретроградну еякуляцію і недостатність еякуляції.

Загальні порушення: астенія.

Описані випадки інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром звуженої зіниці) при операції з приводу катаракти та глаукоми у пацієнтів, які приймали тамсулозин (див. Особливості застосування).

Крім вищевказаних побічних реакцій, повідомлялося про випадки фібриляції передсердь, аритмії, тахікардії та диспное, частота виникнення яких не може бути достовірно встановлена.

Як і при застосуванні інших блокаторів α1-блокатори, в окремих випадках при застосуванні лікарського засобу Аденорму можливе зниження пекло, що може іноді привести до втрати свідомості. при появі перших ознак ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) пацієнт повинен сісти або прийняти горизонтальне положення до зникнення вищезгаданих симптомів.

Перед тим як почати лікування лікарським засобом Аденорму, слід пройти медичне обстеження з метою встановлення інших супутніх захворювань, які можуть викликати такі ж симптоми, як і доброякісна гіперплазія передміхурової залози. До початку лікування необхідно провести ректальне обстеження передміхурової залози та при необхідності - тест на визначення рівня специфічного антигену передміхурової залози (PSA) до початку і через однакові періоди під час лікування.

Призначати лікарський засіб пацієнтам з важкою формою ниркової недостатності (кліренс креатиніну 10 мл/хв) необхідно з особливою обережністю, оскільки клінічних досліджень щодо застосування лікарського засобу у таких пацієнтів не проводили.

У деяких пацієнтів, які застосовували тамсулозин, під час хірургічного втручання з приводу катаракти та глаукоми відзначався синдром атонического зіниці (IFIS, варіант синдрому звуженої зіниці), що може стати причиною збільшення кількості ускладнень під час або після проведення такої операції.

Як правило, за 1-2 тижні до проведення операції з приводу катаракти та глаукоми рекомендується припинити лікування тамсулозином, однак користь від припинення лікування тамсулозином на сьогодні точно не встановлена. Повідомлялося також про синдром атонического зіниці у пацієнтів, які припинили застосування тамсулозину задовго до проведення оперативного втручання з приводу катаракти.

Пацієнтам перед плановою операцією з приводу катаракти або глаукоми не рекомендується починати застосування тамсулозину гідрохлориду. При підготовці до операції хірурги та офтальмологи повинні дізнатися, чи застосовував (або застосовує) пацієнт тамсулозин, з метою попередження можливих ускладнень, пов'язаних з IFIS.

Тамсулозину гідрохлорид не слід призначати в комбінації з потужними інгібіторами CYP 3A4 пацієнтам з низьким метаболізмом CYP 2D6.

Тамсулозину гідрохлорид слід застосовувати з обережністю в комбінації з потужними та помірними інгібіторами CYP 3A4 (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Лікарський засіб містить цукор, що слід враховувати у хворих на цукровий діабет.

Відомі випадки алергічних реакцій на тамсулозин у пацієнтів з наявністю в анамнезі алергії на сульфаніламіди. Слід дотримуватися обережності при застосуванні тамсулозину гідрохлориду у пацієнтів, у яких раніше відзначалася алергія на сульфаніламіди.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Аденорму не показаний до застосування у жінок.

Фертильність. Наявні дані свідчать, що під час застосування тамсулозину спостерігалися випадки порушення еякуляції, ретроградною еякуляції та недостатньою еякуляції.

Діти. Лікарський засіб не застосовувати у дітей. Безпека і ефективність застосування тамсулозину у дітей (у віці до 18 років) не оцінювали.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами. Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами або механізмами не проводили. Однак пацієнтів слід попередити про можливість виникнення запаморочення.

Дослідження взаємодії проводилися тільки у дорослих.

При одночасному застосуванні тамсулозину з атенололом, еналаприлом, ніфедипіном або теофіліном лікарської взаємодії не відзначалось. Одночасне застосування з циметидином підвищує, а з фуросемідом - знижує концентрацію тамсулозину в плазмі крові, але оскільки ці рівні залишаються в межах норми, у спеціальній корекції дози тамсулозину немає необхідності.

Відомо, що діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин і варфарин не впливають на вільну фракцію тамсулозину в плазмі крові людини. Аналогічно тамсулозин не змінює рівень вільних фракцій діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду і хлормадинону в плазмі крові людини.

Однак диклофенак і варфарин можуть підвищувати швидкість елімінації тамсулозину.

Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду з сильними інгібіторами CYP 3A4 може призвести до збільшення впливу тамсулозину гідрохлориду. Одночасне застосування з кетоконазолом (відомий потужний інгібітор CYP 3A4) призводило до збільшення AUC і С _max до 2,8 і 2,2 відповідно.

Тамсулозину гідрохлорид не слід призначати в комбінації з сильними інгібіторами CYP 3A4 пацієнтам з низьким метаболізмом CYP 2D6.

Тамсулозину гідрохлорид слід застосовувати з обережністю в комбінації з потужними та помірними інгібіторами CYP 3A4.

Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду та пароксетину (потужний інгібітор СYP 2D6) призводить до збільшення С _max і AUC до 1,3 і 1,6 відповідно, але це не є клінічно значущим.

Одночасне застосування з іншими блокаторами α ₁ -адренорецепторів може посилювати гіпотензивний ефект.

Симптоми. передозування тамсулозину гідрохлориду може викликати важке гіпотензивну дію. важке гіпотензивну дію зазначалося при різних ступенях передозування.

Лікування. У разі різкого зниження тиску внаслідок передозування слід проводити підтримуючу терапію, спрямовану на відновлення нормальної функції серцево-судинної системи (наприклад пацієнт повинен прийняти горизонтальне положення). Якщо цей захід не діє, провести інфузійну терапію і призначити вазопресорні засоби. Необхідно стежити за функцією нирок і проводити загальну підтримуючу терапію. Внаслідок високого ступеня зв'язування тамсулозину з білками плазми крові проведення гемодіалізу навряд чи є доцільним.

З метою припинення подальшого всмоктування лікарського засобу можна штучно викликати блювоту. При передозуванні значною кількістю лікарського засобу пацієнтові необхідно промити шлунок із застосуванням активованого вугілля і нізкоосмотіческіх проносних засобів, таких як сульфат натрію.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: 1 капсула містить тамсулозину гідрохлорид (у вигляді тамсулозину гідрохлориду 0,15 % СР, пелет) 0,4 мг;

допоміжні речовини: цукор сферичний, етилцелюлоза, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелю-

лоза), повідон, гіпромелози (гідроксипропілметилцелюлози) фталат, спирт цетиловий, діетил-

фталат, тальк;

склад твердої желатинової капсули: желатин, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), титану діоксид (Е 171), індиготин (Е 132).

Капсули з модифікованим вивільненням, тверді.

Основні фізико-хімічні властивості: капсули тверді желатинові із кришечкою світло-зеленого кольору і корпусом оранжевого кольору. Вміст капсул – сферичні пелети білого або майже білого кольору.

Засоби, що застосовуютьсяпри доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Антагоністи α₁-адренергічних рецепторів. Код АТХ G04C A02.

Фармакодинаміка

Аденорм вибірково і конкурентно блокує постсинаптичні α₁-адренорецептори, зокрема α_1A та α_1D, що знаходяться у гладенькій мускулатурі передміхурової залози, шийки сечового міхура і простатичної частини уретри. Це призводить до зниження тонусу гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки сечового міхура і простатичної частини уретри та поліпшення виділення сечі. Одночасно зменшуються симптоми обструкції та подразнення, пов’язані з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (утруднення початку сечовипускання, послаблення струменя сечі, крапання після закінчення сечовипускання, відчуття неповного спорожнення сечового міхура, часті позиви до сечовипускання, позиви до сечовипускання в нічний час, невідкладність сечовипускання).

Ці ефекти довгий час зберігаються при довгостроковому лікуванні і значною мірою стримують проведення хірургічної операції або катетеризації.

Антагоністи α₁-адренорецепторів мають здатність знижувати артеріальний тиск шляхом зниження периферичного тонусу судин. Під час проведення випробувань лікарського засобу Аденорм не відзначалося клінічно вираженого зниження артеріального тиску.

Фармакокінетика

Всмоктування: тамсулозин добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, а його біодоступність становить майже 100 %. Всмоктування тамсулозину відбувається дещо повільніше після прийому їжі. Однорідність всмоктування досягається в тому випадку, коли пацієнт приймає Аденорм в один і той самий час після прийому їжі. Фармакокінетика тамсулозину має лінійний характер.

Після прийому разової дози лікарського засобу після їжі пікова концентрація тамсулозину у плазмі крові досягається приблизно через 6 годин, а стабільна концентрація утворюється на п’яту добу після щоденного прийому лікарського засобу. C_max при цьому є приблизно на дві третини вищою за ту, що утворюється після прийому разової дози.

Розподіл: у чоловіків тамсулозин приблизно на 99 % зв’язується з білками плазми. Об’єм розподілу лікарського засобу незначний (приблизно 0,2 л/кг).

Метаболізм: тамсулозину гідрохлорид не піддається ефекту першого проходження і повільно метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів, що зберігають високу селективність до α₁-адренорецепторів. Більша частина активної речовини присутня в крові у незміненому вигляді.

Елімінація: тамсулозин та його метаболіти виводяться з організму переважно із сечею. Приблизно 9 % від дози залишається у вигляді незміненої діючої речовини.

Після разового прийому дози лікарського засобу після їжі та при стабільній концентрації у плазмі крові періоди напіввиведення становлять приблизно 10 та 13 годин відповідно.

Лікування функціональних розладів з боку нижніх сечовивідних шляхів придоброякісній гіперплазії простати.

Гіперчутливість до тамсулозину гідрохлориду, включаючи медикаментозно індукований ангіоневротичний набряк, або до будь-якої з допоміжних речовин; наявність в анамнезі ортостатичної гіпотензії; тяжка печінкова недостатність.

Дослідження взаємодії проводили тільки у дорослих.

При одночасному застосуванні тамсулозину гідрохлориду з атенололом, еналаприлом або теофіліном лікарської взаємодії не відзначалося. Одночасне застосування з циметидином підвищує, а з фуросемідом – знижує концентрацію тамсулозину у плазмі крові, але оскільки ці рівні залишаються в межах норми, у спеціальній корекції дозування тамсулозину немає потреби.

Наявні дані свідчать, що діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин та варфарин не впливають на вільну фракцію тамсулозину у плазмі крові людини. Подібним чином тамсулозин не змінює рівень вільних фракцій діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону у плазмі крові людини.

Проте диклофенак та варфарин можуть підвищувати швидкість елімінації тамсулозину.

Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду з сильними інгібіторами CYP3A4 може призвести до збільшення впливу тамсулозину гідрохлориду. Одночасне застосування з кетоконазолом (відомий сильний інгібітор CYP3A4) призводило до збільшення AUC і С_max до 2,8 і 2,2 відповідно.

Тамсулозину гідрохлорид не слід призначати у комбінації з сильними інгібіторами CYP3A4 пацієнтам з низьким метаболізмом CYP2D6.

Тамсулозину гідрохлорид слід застосовувати з обережністю у комбінації з сильними і помірними інгібіторами CYP3A4.

Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду і пароксетину (сильний інгібітор СYP2D6) призводить до збільшення С_max і AUC до 1,3 і 1,6 відповідно, але це не є клінічно значущим.

Одночасне застосування з іншими α₁-адреноблокаторами може посилювати гіпотензивний ефект.

Як і при застосуванні інших α₁-адреноблокаторів, в окремих випадках при застосуванні лікарського засобу Аденорм можливе зниження артеріального тиску, що може іноді призвести до втрати свідомості. При появі перших ознак ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) пацієнт має присісти чи прийняти горизонтальне положення до зникнення вищезгаданих симптомів.

Перед тим як розпочати лікування лікарським засобом Аденорм, слід пройти медичне обстеження з метою виявлення інших супутніх захворювань, що можуть спричинити такі симптоми, як доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Перед початком лікування необхідно провести ректальне обстеження передміхурової залози та при необхідності - тест на визначення рівня специфічного антигену передміхурової залози (PSA) до початку та через однакові проміжки часу під час лікування.

Призначати лікарський засіб пацієнтам із тяжкою формою ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) необхідно з особливою обережністю, оскільки клінічних досліджень з використання лікарського засобу для таких пацієнтів не проводили.

У деяких пацієнтів, які приймали або приймають тамсулозин, під час хірургічного втручання з приводу видалення катаракти і глаукоми відзначався синдром атонічної зіниці (IFIS, варіант синдрому звуженої зіниці), що може стати причиною збільшення кількості ускладнень під час чи після проведення такої операції.

Як правило, за 1-2 тижні перед проведенням операції з приводу видалення катаракти і глаукоми рекомендується припинити лікування тамсулозином, проте користь від припинення лікування тамсулозином на даний час точно не встановлені.

Про синдром атонічної зіниці повідомлялося також у пацієнтів, у яких припинили застосування тамсулозину протягом тривалого часу до проведення оперативного втручання з приводу катаракти.

У пацієнтів перед плановою операцією катаракти чи глаукоми не рекомендується початок прийому тамсулозину гідрохлориду. При підготовці до операції хірурги та офтальмологи мають дізнатися, чи приймав (або приймає) пацієнт тамсулозин з метою попередження можливих ускладнень, пов’язаних із IFIS.

Тамсулозину гідрохлорид не слід призначати у комбінації з сильними інгібіторами CYP3A4 пацієнтам з низьким метаболізмом CYP2D6.

Тамсулозину гідрохлорид слід застосовувати з обережністю у комбінації з сильними і помірними інгібіторами CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікарський засіб містить цукор, що слід враховувати хворим на цукровий діабет.

Відомі випадки алергічних реакцій на тамсулозин у пацієнтів з наявністю в анамнезі алергії на сульфаніламіди. Слід дотримуватись обережності при застосуванні тамсулозину гідрохлориду пацієнтам, у яких раніше відзначалася алергія на сульфаніламіди.

Аденормне показаний для застосування жінкам.

Фертильність

Наявні дані свідчать, що під час застосування тамсулозину спостерігалися випадки порушення еякуляції, ретроградної еякуляції і недостатньої еякуляції.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або механізмами не проводили. Однак пацієнти мають бути попереджені про можливість виникнення запаморочення.

Рекомендована доза для дорослих – 1 капсула щоденно, після сніданку або після першого прийому їжі. Капсулу слід ковтати цілою, не розламувати чи пережовувати, оскільки це буде перешкоджати модифікованому вивільненню активного компонента.

Пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна корекція дози.

Пацієнтам з помірною та середньою печінковою недостатністю не потрібна корекція дози. (див. розділ «Протипоказання»).

Діти.Лікарський засіб не застосовувати дітям.

Безпека та ефективність застосування тамсулозину дітям віком до 18 років не оцінювалася.

Симптоми.

Передозування тамсулозином гідрохлоридом може потенційно спричинити тяжку гіпотензивну дію. Тяжка гіпотензивна дія відзначалася при різних ступенях передозування.

Лікування.

У випадку різкого зниження тиску внаслідок передозування слід проводити підтримуючу терапію, спрямовану на відновлення нормальної функції серцево-судинної системи, (наприклад, пацієнт має прийняти горизонтальне положення). Якщо цей захід не діє, провести інфузійну терапію та призначити вазопресорні засоби. Необхідно слідкувати за функцією нирок та проводити загальну підтримуючу терапію. Внаслідок високого ступеня зв’язування тамсулозину з білками плазми проведення гемодіалізу є навряд чи доцільним.

З метою припинення подальшого всмоктування лікарського засобу можна штучно викликати блювання. При передозуванні значної кількості лікарського засобу пацієнту необхідно промити шлунок із застосуванням активованого вугілля та низькоосмотичних послаблювальних засобів, таких як сульфат натрію.

З боку нервової системи: запаморочення; головний біль; непритомність.

З боку органів зору: затуманення зору, порушення зору.

З боку серця: відчуття серцебиття;

З боку судинної системи: ортостатична гіпотензія.

Респіраторно-медіастинальні розлади: риніт; носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту: запор, діарея, нудота, блювання.

З боку шкіри та слизових оболонок: висип, свербіж, кропив’янка; ангіоневротичний набряк; синдром Стівенса-Джонсона; мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит.

З боку статевої системи: розлади еякуляції, включаючи ретроградну еякуляцію і недостатність еякуляції.

Загальні розлади: астенія.

Описані випадки інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром звуженої зіниці) при операції з приводу катаракти та глаукоми у пацієнтів, які приймали тамсулозин (див. розділ «Особливості застосування»).

Крім вищевказаних побічних реакцій, повідомлялося про випадки фібриляції передсердь, аритмії, тахікардії та диспное, частота виникнення яких не може бути достовірно встановлена.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 капсул у блістері; по 3 блістери у пачці.

За рецептом.

АТ «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД».

Адреса

04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівська, 38.