Азопт краплі очні 10 мг/мл флакон-крапельниця 5 мл

Брінзоламід ((r) - (+) - 4-етиламін-2- (3-метоксіпропіл) -3,4-дигідро-2Н-тієно [3,2-e] -1,2-тіазіна-6-сульфонамід-1 , 1-діоксид) - протиглаукомну засіб, інгібітор карбоангідрази. селективно пригнічує активність карбоангідрази ii (ка ii). карбоангидраза (ка) - фермент, який бере участь в процесі гідратації діоксиду вуглецю та дегідратації вугільної кислоти. в організмі людини цей фермент представлений різними ізоферментних формами, найбільш активної з яких є ка ii, спочатку виявлена в еритроцитах, а потім і в клітинах інших тканин, включаючи тканини ока. інгібування ка війкового тіла ока призводить до зниження секреції внутрішньоочної рідини (переважно за рахунок зменшення утворення іонів бікарбонату з наступним зниженням транспорту натрію і рідини) і зниження внутрішньоочного тиску, підвищення якого є основним фактором патогенезу ураження очного нерва та глаукоматозного звуження поля зору.

Для брінзоламіда in vitro показники активності та селективності інгібування щодо КА II складають: ІК ₅₀ = 3,2 нМ, К _і = 0,13 нМ.

Після закапування в око брінзоламід всмоктується в кров. Завдяки високій спорідненості до КА II брінзоламід швидко і легко проникає в еритроцити та має тривалий період напіввиведення з крові - приблизно 111 днів. В організмі людини утворюється метаболіт (N-дезетил-брінзоламід), який також акумулюється в еритроцитах і в присутності брінзоламіда активний переважно щодо КА I. У плазмі крові брінзоламід і його метаболіт визначаються в мінімальних концентраціях, які в більшості випадків нижче межі чутливості методу кількісного визначення (менше 7,5 нг / мл). Зв'язується з білками плазми крові приблизно на 60%. Брінзоламід виводиться переважно з сечею в незміненому вигляді (близько 60%). Приблизно 20% виводиться у вигляді метаболіту. У сечі виявляються також N-дезетил-брінзоламід і невеликі кількості N-дезметоксіпропіла і O-дезметілірованного метаболіти.

При проведенні фармакокінетичних досліджень здоровим добровольцям брінзоламід призначали всередину по 1 мг в капсулах 2 рази на добу протягом 32 тижнів. Для оцінки рівня системного пригнічення КА вимірювалась активність КА в еритроцитах. Насичення брінзоламіда КА-II еритроцитів було досягнуто через 4 тижні (концентрація в еритроцитах склала приблизно 20 мкм). N-дезетілбрінзоламід накопичувався в еритроцитах до досягнення стабільної концентрації, яка перебувала в межах 6-30 мкмоль протягом 20-28 тижнів. Пригнічення загальної активності КА-II еритроцитів в рівноважному стані становила приблизно 70-75%.

Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) призначали всередину по 1 мг брінзоламіда 2 рази на добу протягом 54 тижнів. Концентрація брінзоламіда в еритроцитах через 4 тижні перебувала в межах 20-40 мкм. У рівноважному стані концентрація брінзоламіда і його метаболіти в еритроцитах знаходилися в межах 22-46,1 і 17,1-88,6 мкм відповідно. При зниженні кліренсу креатиніну концентрація N-дезетілбрінзоламіда в еритроцитах підвищувалася, а загальна активність КА в еритроцитах знижувалася, проте концентрація брінзоламіда в еритроцитах і активність КА-II залишалися незмінними. У пацієнтів зі значно вираженою нирковою недостатністю ступінь гноблення загальної активності КА була вище, хоча вона не дотягувала до 90% в рівноважному стані.

При дослідженні з місцевим введенням в очі концентрація брінзоламіда в еритроцитах в рівноважному стані була такою ж, як і концентрація, встановлена при пероральному прийомі, однак концентрація N-дезетілбрінзоламіда була нижче. Активність КА становила приблизно 40-70% від її вихідного рівня.

Підвищений внутрішньоочний тиск або відкритокутова глаукома (в якості монотерапії у пацієнтів, нечутливих до терапії блокаторами β-адренорецепторів, або у пацієнтів, яким блокатори β-адренорецепторів протипоказані, або як додатковий засіб при терапії блокаторами β-адренорецепторів).

При застосуванні Азопта в якості монотерапії або додаткової терапії закапують по 1 краплі препарату в хворе око (очі) 2 рази на добу. у деяких пацієнтів кращий результат досягається при призначенні по 1 краплі 3 рази на добу.

Після закапування рекомендується притискати гирлі носослезного каналу або щільно закривати повіки для зниження системної абсорбції препарату і зниження ймовірності розвитку системних побічних ефектів.

У разі заміни іншого протиглаукомну кошти препаратом Азопт слід припинити застосування іншого засобу і через добу перейти на Азопт. Якщо призначено кілька препаратів, їх необхідно вводити в око з інтервалом не менше 5 хв. Перед застосуванням флакон необхідно добре струсити.

Гіперчутливість до компонентів препарату.

У клінічних дослідженнях за участю більш ніж 1500 пацієнтів, які отримували азопт в якості монотерапії або в комбінації з 0,5% р-ром тимолола малеата, найбільш частими побічними ефектами були: зміна смаку (гіркий або незвичний смак) (5,3%), тимчасова нечіткість зору після інстиляції, що тривала від декількох секунд до декількох хвилин (4,8%). повідомлялося також про такі побічні ефекти, які оцінювалися як безперечно, ймовірно або можливо пов'язані із застосуванням препарату. вони виникали часто (10%) або рідко (1%).

офтальмологічні ефекти

Часті: нечіткість зору, дискомфорт в очах (минуще печіння в очах або відчуття поколювання після закапування препарату), відчуття стороннього тіла в оці, гіперемія.

Рідкісні: сухість очей, біль в очах, виділення з очей, свербіж, кератит, блефарит, кон'юнктивіт, утворення кірочок по краям повік, відчуття липкості, сльозотеча, втома очей, кератопатія, кон'юнктивальні фолікули та порушення зору.

Наведені нижче офтальмологічні побічні ефекти спостерігалися тільки в дослідженнях при застосуванні Азопта в комбінації з тимололом.

Рідкісні: ерозія рогівки.

Системні ефекти

Азопт є сульфонамідних інгібітором КА і може абсорбуватися, вступаючи в системний кровотік. У зв'язку з цим можливі інші побічні ефекти, властиві цьому класу лікарських засобів, хоча при проведенні клінічних випробувань вони не спостерігалися.

Небажаним системним ефектом, пов'язаним із застосуванням Азопта, про який найчастіше повідомлялось у клінічних дослідженнях, була зміна смаку (гіркий або незвичний смак у роті після закапування препарату). Цей побічний ефект, ймовірно, викликаний проникненням очних крапель в носоглотку через носослізний канал. Притиснення гирла носослезного каналу або щільне закривання століття після закапування дозволяє знизити частоту виникнення цього побічного ефекту.

загальні

Рідкісні: біль в грудній клітці та алопеція.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часті: зміна смаку (гіркий або незвичний смак).

Рідкісні: сухість у роті, нудота та диспепсія.

реакції гіперчутливості

Рідкісні: дерматит.

З боку нервової системи

Часті: головний біль.

Рідкісні: парестезія, депресія, запаморочення.

З боку дихальної системи

Рідкісні: риніт, задишка, фарингіт, бронхіт, носова кровотеча та кровохаркання.

Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, нервової системи, системи крові, нирок і метаболізму, як правило, виникають при системному застосуванні інгібіторів КА. Такі ж типи побічних ефектів, властиві інгібіторів КА для перорального застосування, можуть виникнути та при їх місцевому застосуванні.

Азопт є сульфаніламідом і підлягає системній абсорбції незважаючи на те, що застосовується місцево. в зв'язку з цим при застосуванні брінзоламіда у вигляді очних крапель можуть виникнути побічні реакції, характерні для сульфаніламідів.

При появі значних побічних реакцій або гіперчутливості застосування слід припинити.

Досвід застосування Азопта для лікування пацієнтів з псевдоексфоліативним глаукомою і пігментного глаукомою обмежений.

Застосування брінзоламіда у пацієнтів з закритокутовою глаукомою не вивчалось.

Ефект впливу брінзоламіда на функцію епітелію рогівки при його пошкодженні не вивчалось.

Спеціальних досліджень щодо застосування препарату у пацієнтів, які носять контактні лінзи, не проводилося, тому рекомендується здійснювати спостереження за такими пацієнтами при застосуванні брінзоламіда, оскільки інгібітори КА можуть впливати на гідратацію рогівки, і застосування при цьому контактних лінз може підвищити ризик ушкодження рогівки. При інших ушкодженнях рогівки, наприклад у пацієнтів з цукровим діабетом, також рекомендується ретельний догляд. Повідомлялося, що бензалконіюхлорид, який зазвичай використовується як консервант в офтальмологічних препаратах, може викликати розвиток точкової кератопатії і / або токсичної виразкової кератопатії. Оскільки Азопт містить бензалконію хлорид, потрібен регулярний контроль при тривалому лікуванні препаратом у хворих з сухістю очей або хворих з ушкодженнями рогівки.

Бензалконію хлорид може всмоктуватися м'якими контактними лінзами, тому пацієнтів слід попередити про те, що необхідно зачекати 15 хвилин після закапування Азопта і лише після цього надягати контактні лінзи. Не слід застосовувати Азопт під час носіння контактних лінз.

Можливість розвитку синдрому відміни після припинення лікування препаратом не вивчалась.

Інгібітори карбоангідрази при пероральному застосуванні можуть знижувати здатність до виконання роботи, що вимагає концентрації уваги та координації у пацієнтів похилого віку. Азопт абсорбується при місцевому застосуванні, тому можливий розвиток зазначених системних ефектів.

Перед застосуванням добре збовтати. Для попередження забруднення кінчика крапельниці та суспензії не слід торкатися кінчиком флакона-крапельниці до століть і інших поверхонь. Флакон слід тримати щільно закритим.

Немає необхідності в корекції дози препарату в осіб похилого віку.

Ефективність та безпечність Азопта у пацієнтів у віці до 18 років не встановлена, тому призначати препарат таким пацієнтам не рекомендується.

Застосування Азопта для лікування пацієнтів з печінковою недостатністю не вивчена, тому не рекомендується призначати препарат таким пацієнтам.

Застосування Азопта у хворих з гострою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30 мл/хв) або пацієнтів з гіперхлоремічним ацидозом не вивчалось. Оскільки брінзоламід (і його метаболіт) виводиться головним чином із сечею, його застосування у таких пацієнтів протипоказано.

Контрольованих досліджень ефективності та безпеки застосування препарату у вагітних не проводили. Експериментальні дослідження на тваринах встановили наявність токсичного впливу на репродуктивну функцію; потенційний ризик для людини не вивчений. У зв'язку з цим Азопт слід призначати вагітним тільки у разі крайньої необхідності, коли потенційна користь для здоров'я матері перевищує можливий ризик для плоду.

Невідомо, чи надходить брінзоламід в грудне молоко, тому слід або відмовитися від прийому препарату, або перервати годування груддю.

Тимчасова нечіткість зору після закапування препарату може негативно вплинути на здатність керувати автомобілем або роботі з потенційно небезпечними механізмами. Якщо нечіткість зору виникає одразу після закапування, пацієнт повинен зачекати, доки зір повністю відновиться.

В ході клінічних досліджень при застосуванні Азопта в комбінації з тимололом ознак взаємодії не виявлено. в рідкісних випадках при пероральному застосуванні інгібіторів карбоангідрази з великими дозами саліцилатів були зареєстровані зміни кислотно-лужного та електролітного балансу.

Цитохром Р450, який відповідає за метаболізм брінзоламіда, включає ізоферменти CYP 3A4 (основний), CYP 2A6, CYP 2C8 та CYP 2C9. Можна очікувати, що такі інгібітори CYP 3A4, як кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір та тролеандоміцин, здатні пригнічувати метаболізм брінзоламіда. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні інгібіторів CYP 3A4. Однак кумуляція брінзоламіда в цьому випадку є малоймовірною, оскільки він переважно виводиться з сечею. Брінзоламід не є інгібітором ізоферментів цитохрому Р450.

При місцевому застосуванні брінзоламіда не описана. при прийомі всередину можуть виникнути такі симптоми: порушення електролітного балансу, ацидоз, порушення з боку нервової системи. лікування симптоматичне, необхідний моніторинг рівнів електролітів (особливо калію) в крові та контроль ph крові.

При температурі 4-30 °C. флакон після розтину повинен бути використаний протягом 4 тижнів.

діюча речовина: бринзоламід;

1 мл суспензії містить 10 мг бринзоламіду;

допоміжні речовини: бензалконію хлорид, маніт (E 421), карбомер 974Р, тилоксапол, динатрію едетат, натрію хлорид, кислота хлористоводнева концентрована та/або натрію гідроксид (для регулювання рН), вода очищена.

Краплі очні.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору однорідна суспензія.

Засоби, що застосовуються в офтальмології. Протиглаукомні препарати та міотичні засоби. Інгібітори карбоангідрази.

Код АТХ S01E C04.

Фармакодинаміка

Карбоангідраза (КA) – це фермент, виявлений у багатьох тканинах організму людини, у тому числі і в тканинах ока. Карбоангідраза каталізує оборотну реакцію гідратації діоксиду вуглецю та дегідратації вугільної кислоти.

Пригнічення карбоангідрази у циліарному тілі ока знижує секрецію внутрішньоочної рідини, головним чином уповільнюючи утворення іонів бікарбонату з подальшим зменшенням транспорту натрію та рідини. У результаті відбувається зниження внутрішньоочного тиску (ВОТ), який є головним фактором ризику у патогенезі ураження зорового нерва та втрати поля зору внаслідок глаукоми. Бринзоламід - інгібітор карбоангідрази ІІ (КА-ІІ), домінуючого ізоферменту ока, має показники in vitro IC50 3,2 нМ та Ki 0,13 нМ відносно КА-II.

При застосуванні препарату АЗОПТ^® з аналогом простагландинів травопростом у складі комбінованої терапії був вивчений ефект зниження ВОТ. Після застосування травопросту протягом 4 тижнів пацієнти з ВОТ ≥ 19 мм рт. ст. додатково рандомізовано отримували бринзоламід або тимолол. Спостерігалося додаткове зниження добового значення середнього ВОТ від 3,2 до 3,4 мм рт. ст. у групі, де застосовували бринзоламід, та від 3,2 до 4,2 мм рт. ст. у групі, де застосовували тимолол. У групах застосування бринзоламід-травопрост найчастіше спостерігалися офтальмологічні побічні реакції легкого ступеня, що головним чином пов’язані з ознаками місцевого подразнення. Побічні ефекти були помірними та загалом не впливали на рішення про припинення участі в дослідженні (див. також розділ «Побічні реакції»).

У 32 дітей віком до 6 років з діагнозом глаукома та очна гіпертензія було проведено клінічне дослідження застосування препарату АЗОПТ^®. Деякі пацієнти раніше не проходили лікування з приводу ВОТ, тоді як інші пацієнти вже застосовували інші препарати для зниження ВОТ. Пацієнти, які застосовували препарати для зниження ВОТ, не припиняли застосовувати свої лікарські засоби до початку монотерапії препаратом АЗОПТ^®.

При лікуванні препаратом АЗОПТ^® пацієнтів, які раніше не отримували терапії для зниження ВОТ (10 пацієнтів), ефективність була аналогічною тій, що спостерігалася у дорослих, середнє зниження ВОТ становило до 5 мм рт. ст. від початкового рівня. Середнє значення ВОТ мало тенденцію до незначного збільшення у пацієнтів, які місцево приймали лікарські засоби для зниження ВОТ (22 пацієнти), від початкового рівня у групі, де застосовували АЗОПТ^®.

За результатами традиційних доклінічних досліджень з безпеки, токсичності при багаторазовому застосуванні, генотоксичності та канцерогенної дії, особливого ризику для людини при застосуванні бринзоламіду не виявлено.

У ході досліджень токсичності на кролях при пероральному введенні бринзоламіду у дозі до 6 мг/кг/день (у 125 разів більше рекомендованої терапевтичної дози для офтальмологічного застосування) не було виявлено будь-якого впливу на розвиток плода, незважаючи на значний токсичний вплив на самку. Аналогічні дослідження на щурах виявили незначне зменшення осифікації кісток черепа та груднини плода у самок, які одержували бринзоламід у кількості 18 мг/кг/день (у 375 разів більше рекомендованої терапевтичної дози для офтальмологічного застосування), але у самок, які одержували

6 мг/кг/день, цього ефекту не спостерігалось. Ці результати були одержані при дозах, що викликали метаболічний ацидоз зі зменшенням приросту маси тіла самок та зменшенням маси плода. Спостерігалось залежне від дози зниження маси плода у самок, які одержували бринзоламід перорально: від незначного зниження (приблизно 5–6 %) при дозі 2 мг/кг/день і приблизно до 14 % при дозі 18 мг/кг/день. Під час годування груддю доза, яка не викликає негативної дії на плід, становила 5 мг/кг/день.

Фармакокінетика

Після місцевого застосування в око бринзоламід абсорбується у системний кровотік. За рахунок своєї високої спорідненості з КА-ІІ бринзоламід активно проникає у червоні кров’яні тільця (еритроцити) і демонструє тривалий період напіврозпаду у крові (у середньому приблизно 24 тижні). У клінічній практиці відзначено утворення метаболіту N-дезетилбринзоламіду, який теж зв’язується з КА і накопичується в еритроцитах. Цей метаболіт зв’язується головним чином із КА-І у присутності бринзоламіду. У плазмі крові концентрації як бринзоламіду, так і N-дезетилбринзоламіду низькі і, як правило, нижчі за межі кількісного визначення (нг/мл).

Зв’язування з протеїнами плазми крові не є повним (приблизно 60 %). Бринзоламід виводиться переважно нирками (приблизно 60 %). Майже 20 % дози виявлено у сечі у вигляді метаболіту. Бринзоламід та N-дезетилбринзоламід є домінуючими компонентами, що виводяться з сечею разом зі слідовими кількостями (дезметоксипропілу та О-дезметилу.

У ході фармакокінетичних досліджень здорові добровольці отримували бринзоламід перорально по 1 мг в капсулах 2 рази на добу протягом 32 тижнів. Для оцінки рівня системного пригнічення КА вимірювалась активність КА в еритроцитах.

Насичення бринзоламідом КА-ІІ еритроцитів було досягнуто протягом 4 тижнів (концентрація становила приблизно 20 мкМ). N-дезетилбринзоламід накопичувався в еритроцитах до досягнення стабільної концентрації, що перебувала у межах 6–30 мкМ, протягом 20–28 тижнів. Пригнічення загальної активності КА-ІІ еритроцитів у стабільних умовах становило приблизно 70–75 %.

Пацієнтам із помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) перорально вводили по 1 мг бринзоламіду 2 рази на добу протягом 54 тижнів. Концентрація бринзоламіду в еритроцитах через 4 тижні перебувала у межах від 20 до 40 мкМ. У стабіль­них умовах концентрація бринзоламіду та його метаболіту в еритроцитах перебувала у межах від 22 до 46,1 та від 17,1 до 88,6 мкМ відповідно.

При зменшенні кліренсу креатиніну концентрації N-дезетилбринзоламіду в еритроцитах зростали, а загальна актив­ність КА в еритроцитах зменшувалась, але концентрації бринзоламіду в еритроцитах та активність КА-II залишались незміненими. У пацієнтів із нирковою недостатністю тяжкого ступеня пригнічення загальної активності КА було більшим, хоча воно становило менше 90 % у стабільних умовах.

У дослідженнях при місцевому застосуванні в око концентрації бринзоламіду в еритроцитах за стабільних умов були такими ж, як концентрації, встанов­лені при пероральному прийомі, але концентрації N-дезетилбринзоламіду були ниж­чими. Активність карбоангідрази становила приблизно 40–70 % від її рівня до застосованої дози.

АЗОПТ^® призначений для зниження підвищеного внутрішньоочного тиску при:

▪ очній гіпертензії,

▪ відкритокутовій глаукомі,

як монотерапія для дорослих пацієнтів, нечутливих до бета-блокаторів, або для дорослих пацієнтів, яким бета-блокатори протипоказані, або як додаткова терапія при застосуванні бета-блокаторів або аналогів простагландинів.

▪ Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.

▪ Відома підвищена чутливість до сульфонамідів (див. також розділ «Особливості застосування»).

▪ Ниркова недостатність тяжкого ступеня.

▪ Гіперхлоремічний ацидоз.

Спеціальних досліджень взаємодії препарату АЗОПТ^® з іншими лікарськими засобами не проводили. У ході клінічних досліджень АЗОПТ^® застосовували у комбінації з аналогами простагландинів та тимололом у вигляді очних крапель, доказів несприятливої взаємодії не виявлено. При комбінованій терапії глаукоми взаємодія між препаратом АЗОПТ^® та міотиками або агоністами адренергічних рецепторів не оцінювалася.

АЗОПТ^® є інгібітором карбоангідрази, і хоча препарат застосовували місцево, він абсорбується системно. Повідомлялося про порушення кислотно-лужного балансу при пероральному застосуванні інгібіторів карбоангідрази. Слід враховувати такий прояв взаємодії у пацієнтів, які застосовують АЗОПТ^®.

Ізоферментами цитохрому Р450, що відповідають за метаболізм бринзоламіду, є CYP3A4 (головний), CYP2A6, CYP2С8 та CYP2С9. Очікується, що інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір та тролеандоміцин, будуть пригнічувати метаболізм бринзоламіду ферментом CYP3A4. Слід бути обережними при супутньому застосуванні інгібіторів CYP3A4. Оскільки бринзоламід головним чином виводиться нирками, його накопичення є малоймовірним. Бринзоламід не є інгібітором ізоферментів цитохрому Р450.

Системна дія

АЗОПТ^® є інгібітором карбоангідрази сульфонамідної групи, і, хоча його застосовували місцево, він абсорбується системно. Такі ж типи побічних реакцій, характерні для сульфонамідів, можуть виникнути при місцевому застосуванні. Якщо виникають ознаки серйозних побічних реакцій або підвищеної чутливості, слід припинити застосування препарату.

Повідомлялось про порушення кислотно-лужного балансу при пероральному застосуванні інгібіторів карбоангідрази. Оскільки є ризик виникнення метаболічного ацидозу, препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам із ризиком ураження нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосування бринзоламіду недоношеним новонародженим (гестаційний вік менше 36 тижнів) або новонародженим віком до 1 тижня не вивчали. Пацієнтам зі значним ступенем функціональної незрілості або аномаліями ниркових канальців можна застосувати бринзоламід тільки після належної оцінки співвідношення ризику та користі, оскільки існує ризик виникнення метаболічного ацидозу.

Пероральні інгібітори карбоангідрази можуть погіршити здатність виконувати діяльність, що потребує розумової зосередженості та/або фізичної координації. АЗОПТ^® абсорбується системно, тому такі ефекти можуть виникнути і при місцевому застосуванні.

Одночасне застосування

У пацієнтів, які приймають інгібітори карбоангідрази перорально та АЗОПТ^®, існує імовірність посилення відомих системних побічних ефектів інгібіторів карбоангідрази. Одночасне застосування препарату АЗОПТ^® та інгібіторів карбоангідрази для перорального застосування не досліджувалося, тому не рекомендується (див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

АЗОПТ^® головним чином оцінювався при одночасному застосуванні з тимололом для комбінованого лікування глаукоми. Крім того, був вивчений ефект зниження внутрішньоочного тиску (ВОТ) при застосуванні препарату АЗОПТ^® з аналогом простагландину травоспростом у складі комбінованої терапії. Дані щодо довгострокового застосування препарату АЗОПТ^® з травопростом як комбінованої терапії відсутні (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Існує обмежений досвід застосування препарату АЗОПТ^® для лікування пацієнтів із псевдоексфоліативною глаукомою та пігментною глаукомою. Рекомендується з обережністю лікувати таких пацієнтів та ретельно контролювати внутрішньоочний тиск. Дослідження застосування препарату АЗОПТ^® пацієнтам із закритокутовою глаукомою не проводили, тому застосування препарату таким пацієнтам не рекомендоване.

Не проводили дослідження можливого впливу бринзоламіду на функцію ендотелію рогівки у пацієнтів з ушкодженою рогівкою (зокрема у пацієнтів з низькою кількістю ендотеліальних клітин). Безпосереднє вивчення дії препарату у пацієнтів, які носять контактні лінзи, не проводили, тому при застосуванні бринзоламіду за такими пацієнтами рекомендується ретельний нагляд, оскільки інгібітори карбоангідрази можуть впливати на гідратацію рогівки, а застосування при цьому контактних лінз може підвищити ризик ушкодження рогівки. Рекомендується ретельний нагляд за пацієнтами з ушкодженнями рогівки, наприклад, при цукровому діабеті або дистрофії рогівки.

Повідомлялося, що бензалконію хлорид, який зазвичай використовується як консервант в офтальмологічних препаратах, може спричиняти точкову кератопатію та/або токсичну виразкову кератопатію. Оскільки АЗОПТ^® містить бензалконію хлорид, потрібен ретельний контроль при частому або тривалому лікуванні препаратом хворих із сухістю очей або хворих з ушкодженнями рогівки.

Застосування препарату АЗОПТ^® пацієнтам, які носять контактні лінзи, не вивчалося.

АЗОПТ^® містить бензалконію хлорид, що може спричинити подразнення ока і, як відомо, знебарвлювати м’які контактні лінзи. Слід уникати контакту з м’якими контактними лінзами. Слід попередити пацієнтів про те, що необхідно знімати контактні лінзи перед застосуванням очних крапель АЗОПТ^® і зачекати 15 хв після закапування, перш ніж знову одягнути контактні лінзи.

Ефекти відміни, що потенційно можуть виникати після припинення лікування препаратом АЗОПТ^®, не вивчалися; очікується, що зниження внутрішньоочного тиску триватиме протягом 5–7 днів.

Вагітність

Дані щодо офтальмологічного застосування бринзоламіду вагітним жінкам відсутні або їх кількість обмежена. Дослідження на тваринах продемонстрували наявність токсичного впливу на репродуктивну функцію при системному застосуванні (див. також розділ «Фармакологічні властивості»). АЗОПТ^® не слід призначати вагітним та жінкам репродуктивного віку, які не застосовують контрацептивні засоби.

Годування груддю

Невідомо, чи виділяється бринзоламід/ його метаболіти у грудне молоко при місцевому офтальмологічному застосуванні. Дослідження на тваринах показали, що бринзоламід у мінімальній кількості виділяється у грудне молоко при пероральному застосуванні.

Не можна виключити ризик для новонароджених та дітей грудного віку. Необхідно прийняти рішення що до того, чи варто припинити годування груддю, або припинити/утриматись від терапії препаратом АЗОПТ^® враховуючи користь годування груддю для дитини та користь терапії для матері.

Репродуктивна функція

Жодних ефектів бринзоламіду на репродуктивну функцію під час дослідження на тваринах не виявлено. Досліджень щодо можливого впливу бринзоламіду на репродуктивну функцію людини при місцевому застосуванні в офтальмології не проводилось.

АЗОПТ^® має мінімальний вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.

Тимчасове затуманення зору або інші розлади зору можуть негативно вплинути на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами (див. також розділ «Особливості застосування»). Якщо затуманення зору виникає під час закапування, пацієнт має зачекати, доки зір не відновиться, і лише потім керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.

Пероральні інгібітори карбоангідрази можуть погіршити здатність виконувати діяльність, що потребує розумової зосередженості та/або фізичної координації (див. також розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Дози

При застосуванні препарату АЗОПТ^® в якості монотерапії або додаткової терапії доза становить 1 краплю в кон’юнктивальний мішок ураженого ока (очей) 2 рази на добу. У деяких пацієнтів можливе досягнення кращих результатів при закапуванні 1 краплі 3 рази на добу.

У разі заміни іншого офтальмологічного протиглаукомного засобу на АЗОПТ^® слід припинити застосування іншого засобу і розпочати застосовувати АЗОПТ^® з наступного дня.

Якщо застосовувати більше одного офтальмологічного засобу місцево, інтервал між їх застосуванням повинен становити не менше 5 хвилин. Очні мазі застосовують в останню чергу.

Якщо доза була пропущена, лікування необхідно продовжити, застосовуючи наступну дозу згідно зі схемою лікування. Доза не повинна перевищувати однієї краплі в уражене око (очі) 3 рази на добу.

Для офтальмологічного застосування.

Рекомендується притиснути у ділянці нососльозового отвору або обережно закрити повіки після закапування. Це знижує системну абсорбцію лікарських засобів, введених в око, що зменшує ймовірність системних побічних ефектів.

Слід проінформувати пацієнта про необхідність добре збовтувати флакон перед застосуванням препарату. Після першого відкриття флакона слід зняти захисне кільце, що призначене для контролю першого відкриття.

Для попередження забруднення кінчика крапельниці та вмісту флакона необхідно дотримуватись обережності та не торкатися повік, прилеглих та інших поверхонь кінчиком флакона-крапельниці. Слід проінформувати пацієнта про необхідність тримати флакон щільно закритим під час його зберігання.

Особливі групи пацієнтів

Застосування пацієнтам літнього віку

Немає необхідності в коригуванні дози пацієнтам літнього віку

Застосування при порушеннях функції печінки та нирок.

Застосування препарату АЗОПТ^® для лікування пацієнтів з печінковою недостатністю не вивчали, тому препарат не рекомендується призначати таким пацієнтам.

Не проводилися дослідження застосування препарату АЗОПТ^® пацієнтам із нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну гіперхлоремічним ацидозом. Оскільки бринзоламід та його основний метаболіт виводяться переважно нирками, АЗОПТ^® протипоказаний для лікування таких пацієнтів (див. також розділ «Протипоказання»).

Діти

Безпека та ефективність застосування препарату АЗОПТ^® дітям (віком до 18 років) не встановлені.

Існуючі на сьогодні дані щодо застосування цій категорії пацієнтів представлено у розділах «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка». Застосування препарату АЗОПТ^® дітям не рекомендується.

Про випадки передозування не повідомлялося.

При передозуванні лікування має бути симптоматичним та підтримуючим. Можуть виникнути електролітний дисбаланс, ацидоз, а також можливі прояви з боку нервової системи. Необхідно контролювати рівень електролітів у сироватці (особливо калію) та рН крові.

У клінічних дослідженнях за участю 2732 пацієнтів, які застосовували АЗОПТ^® у якості монотерапію або у складі комбінованої терапії одночасно з тимололу малеатом 5 мг/мл, найчастішими побічними ефектами, пов’язаними з застосуванням препарату, про які повідомлялося, були: дисгевзія 6,0 % (гіркий або незвичний присмак, див. нижченаведений опис) та тимчасове затуманення зору (5,4 %) після інстиляції, що тривало від кількох секунд до кількох хвилин (див. також розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Нижчезазначені побічні реакції оцінювалися як такі, що пов’язані із призначенням препарату, та були класифіковані таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до 1/100), поодинокі (≥1/10000 до 1/1000), одиничні (1/10000) або невідомі (оцінка неможлива на основі існуючих даних). У межах кожної групи побічні реакції представлені у порядку зменшення їх ступеня тяжкості. Інформація про побічні реакції була отримана із клінічних досліджень та спонтанних повідомлень у постмаркетинговий період.

У клінічних дослідженнях із застосуванням очних крапель АЗОПТ^® часто повідомлялося про системну побічну реакцію у вигляді дисгевзії (гіркий або незвичний присмак у роті після закапування). Найбільш імовірно, вона була спричинена потраплянням очних крапель у носоглотку через носослізний канал. Притиснення в ділянці нососльозового отвору або щільне закриття повік після закапування може знизити вірогідність виникнення цієї реакції (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»).

АЗОПТ^® є інгібітором карбоангідрази сульфонамідної групи, що абсорбується системно. Як правило при застосуванні системних інгібіторів карбоангідрази виникають побічні реакції з боку шлунково-кишкової та нервової систем, а також гематологічні, ниркові та метаболічні порушення. Такі ж типи побічних реакцій, що притаманні інгібіторам карбоангідрази при пероральному прийомі, можуть виникнути і при їх місцевому застосуванні.

Не спостерігалось будь-яких непередбачених побічних реакцій при проведенні комбінованої терапії із застосуванням очних крапель АЗОПТ^® одночасно з травопростом. Побічні реакції, які відмічались при комбінованому лікуванні, спостерігались і при застосуванні кожного препарату окремо.

Діти

Під час короткотривалих клінічних досліджень приблизно у 12,5 % дітей спостерігалися прояви побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням цього лікарського засобу, більша частина з яких були несерйозними місцевими офтальмологічними реакціями легкого ступеня, зокрема гіперемія кон’юнктиви, подразнення очей, виділення з очей, підвищена сльозотеча (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Після реєстрації лікарського засобу важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції. Це забезпечує постійний моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлення.

2 роки. Термін зберігання після першого відкриття флакона – 4 тижні.

Спеціальні умови зберігання препарату не передбачені. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.

По 5 мл у флаконі-крапельниці «Дроп-Тейнер®»; по 1 флакону-крапельниці у коробці з картону.

За рецептом.

Алкон-Куврьор/Alcon-Couvreur.

Рійксвег 14, B-2870 Пуурс, Бельгія/Rijksweg 14, B-2870 Puurs, Belgium.