Упаковка / 30 шт.
51.30 грн.блістер / 15 шт.
25.65 грн.Торгівельна назва | Бікард |
Діючі речовини | Бісопролол |
Кількість діючої речовини: | 10 мг |
Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
Кількість в упаковці: | 30 таблеток (2 блистера по 15 шт.) |
Первинна упаковка: | блістер |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | Не має значення |
Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Імпортний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Брендований дженерик |
Виробник: | ЛАБОРАТОРІОС НОРМОН С.А. |
Країна виробництва: | Іспанія |
Заявник: | ProPharma |
Умови відпуску: | За рецептом |
Код АТС C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи C07 Засоби для лікування серцевої аритмії і гіпертонії (Бета-адреноблокатори) C07A Блокатори бета-адренорецепторів C07AB Селективні блокатори бета-адренорецепторів C07AB07 Бісопролол |
Фармакодинамічні параметри. бісопролол - конкурентний кардіоселективний β1-адренергічні антагоніст. він має два заступника в пара-положенні бензольного кільця, володіє одним хіральних центром і вводиться у вигляді рацемической суміші.
Бісопролол є ліпофільним речовиною; не проявляє мембраностабілізуючої або внутрішньоїсимпатоміметичної активності. Бісопролол вибірково блокує катехоламінова стимуляцію β 1 -адренергических рецепторів в серці та гладких м'язах судинної стінки. Це призводить до зниження ЧСС, серцевого викиду, систолічного і діастолічного АТ.
При більш низьких дозах (20 мг на добу) бісопролол вибірково блокує серцеві β 1 адренергічні рецептори з незначною активністю щодо β 2 -адренергических рецепторів легень і гладкої мускулатури судинної стінки. Селективність рецепторів бісопрололу зменшується в добовій дозі ≥20 мг. У таких дозах бісопролол може конкурентно блокувати β 2 -адренергічні рецептори в гладких м'язах бронхів і судин.
Фармакокінетичніпараметри. Добре абсорбується в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність 80%. Прийом їжі на всмоктування не впливає. C max в плазмі крові досягається за період 2-4 ч.
Бісопролол приблизно на 30% зв'язується з білками плазми крові.
Приблизно 50% дози метаболізується CYP3A4 до неактивних метаболітів. Бісопролол також метаболізується CYP2D6, хоча це не представляється клінічно значущим. Приблизно половина загальної перорально введеної дози виводиться з сечею в незміненому вигляді, а інша частина - у вигляді неактивних метаболітів. Менше 2% дози виводиться з калом.
Т ½ становить 9-12 годин, збільшуючись у літніх пацієнтів і хворих з нирковою недостатністю.
Per os, не розжовуючи, запити невеликим обсягом води, в ранкові години (не залежно від прийому їжі).
Терапія АГ, ІХС. Дозу титрують. Рекомендована добова доза - 5 мг. У разі, якщо систолічний АТ 105 мм рт. ст., можливий прийом 2,5 мг бісопрололу на добу. При потребі можливе підвищення дози до 10 мг на добу (максимальна рекомендована добова доза - 20 мг).
Доза препарату коригується лікарем в індивідуальному порядку і залежить від ЧСС і терапевтичного ефекту.
Терапія Бікардом хворих ХСН (без симптомів загострення) повинна проводитися фахівцем, що має досвід лікування таких пацієнтів.
Починають терапію хворих стабільною ХСН (на тлі контролю артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, симптомів прогресування серцевої недостатності) з прийому 1,25 мг бісопрололу фумарату раз на добу протягом 1 тижня. При гарній переносимості (протягом всього періоду титрування) підвищують дозу до 2,5 мг раз на добу (на період 1 тиждень), потім підвищують її до 3,75 мг раз на добу (на період 1 тиждень) і далі до 5 мг раз на добу (протягом 4 тижнів). Потім дозу підвищують до 7,5 мг раз на добу (ще на 4 тижні) і, при гарній переносимості, збільшують до 10 мг (найвища добова рекомендована доза) раз на добу як підтримуючу терапію.
При поганій переносимості найвищої рекомендованої дози можна плавно її знизити. У разі посилення серцевої недостатності, зниження артеріального тиску (90/60 мм рт. Ст.) Або уражень ЧСС (60 уд. / Хв) в період титрування або після нього, слід скорегувати дозу препарату (на час її знизити) або призупинити терапію. Після того як стан хворого стабілізується, рекомендується розглянути питання про відновлення терапії.
При потребі припинення терапії дозу знижують плавно (наприклад, дворазово щотижня). Різке припинення терапії, особливо при ІХС, не рекомендується в зв'язку з небезпекою погіршення стану хворого.
Тривалість терапії препаратом Бікард визначається характером і тяжкістю патології.
У хворих АГ або ІХС з легкої або помірної печінковою або нирковою недостатністю, як правило, підбір дози не проводять. У разі порушення функції нирок або печінки тяжкого ступеня доза Бікарда не повинна перевищувати 10 мг на добу. У пацієнтів, які отримують діаліз, режим дозування не змінюють.
У пацієнтів з ХСН в поєднанні з порушенням печінкових або ниркових функцій потрібно обачність при підвищенні дози.
Не потрібно коригувати дозу у літніх хворих.
Чи не призначають в дитячому віці.
Терапію бисопрололом праціентов зі стабільною ХСН починають з поступового плавного підвищення дози.
Різка відміна препарату у хворих на ІХС може спричинити минуще порушення загального стану.
Початок і скасування терапії бісопрололом слід проводить під регулярними контролем.
На даним момент відсутній належний досвід терапії серцевої недостатності у пацієнтів після інфаркту міокарда протягом 3 міс, хворих рестриктивной кардіоміопатією, вродженими вадами серця, придбаними клапанними пороками серця зі значним порушенням гемодинаміки, цукровий діабет 1-го типу, ниркової або печінкової недостатністю у важкій стадії .
Обережно застосовують в таких випадках:
Застосування блокаторів β-адренорецепторів у пацієнтів, яким заплановано проведення наркозу, знижує частоту розвитку в периоперационном періоді ішемії міокарда і порушень серцевого ритму. Відповідно, якщо пацієнт отримує терапію препаратами даної групи, її слід продовжувати в зазначений період.
При необхідності застосування наркозу анестезіолог повинен бути попереджений про те, що пацієнт приймає блокатори β-адренорецепторів.
Якщо бісопролол необхідно скасувати перед проведенням хірургічної операції, його дозу плавно знижують і припиняють застосування за 48 год до наркозу.
При відсутності вагомих причин для проведення лікування Кардіоселективний блокаторами β-адренорецепторів не слід їх застосовувати у хворих з обструктивними патологією респіраторного тракту. Якщо ж така потреба існує, препарат застосовують з обережністю, починаючи з мінімально можливої дози, під наглядом лікаря (контроль появи диспное, кашлю, зниження толерантності до фізичних навантажень).
У хворих на бронхіальну астму або інший хронічної обструктивної патологією легких необхідно супутнє застосування бронходилататорів.
Хворі БА при терапії препаратом можуть потребувати застосування більш високих доз β 2 -сімпатоміметіков.
Пацієнтам з псоріазом рекомендована терапія препаратом тільки після проведення скрупульозної оцінки превалювання корисних ефектів від його застосування можливий ризик.
Хворим на феохромоцитому застосування препарату починають тільки після початку лікування блокаторами α-адренорецепторів. Застосування препарату може маскувати прояви гіпертиреозу.
Застосування препарату може забезпечити хибнопозитивний результат тесту на допінг.
Застосовують у вагітних тільки в разі превалювання очікуваних позитивних ефектів для матері над можливим ризиком для плода. В такому випадку необхідно ретельне спостереження за новонародженим протягом перших 3 діб життя.
У період годування груддю не рекомендовано застосування препарату.
В окремих випадках ймовірно вплив на здатність керувати транспортним засобом або роботи з іншими механізмами. Посилена увага потрібна на старті терапії, при зміні дози препарату або при прийомі алкогольних напоїв.
Чи не призначають разом
У терапії ХСН: з протиаритмічними препаратами I класу.
За всіма показниками:
Застосовують у поєднанні з обачністю
У терапії АГ або ІХС: з протиаритмічними препаратами I класу.
За всіма показниками:
можливі комбінації
Розвивається av-блокада (iii ступеня), знижується ЧСС (60 уд. / Хв), з'являється запаморочення. часто знижується пекло (90/60 мм рт. ст.), знижується нижче норми вміст глюкози в крові, розвивається гостра серцева недостатність, спазм гладких м'язів стінки бронхів. можлива підвищена чутливість до бісопрололу у хворих на серцеву недостатність.
Терапію препаратом завершують. Лікування - симптоматичне і підтримуюче.
У разі зниження ЧСС (60 уд. / Хв) вводять атропін; при відсутності реакції - ізопреналін або інший препарат, який надає позитивний хронотропний ефект; можливо трансвенозная ведення штучного водія ритму.
У разі зниження артеріального тиску (90/60 мм рт. Ст.) - в / в вазоконстріктори та інфузія рідини, можливий позитивний ефект від введення глюкагону.
У разі зниження вмісту глюкози в крові нижче норми - вводять її в / в.
У разі розвитку спазму гладких м'язів стінки бронхів застосовують бронхолітики, β 2-адреноміметики та / або амінофілін.
У разі загострення ХСН застосовують сечогінні, судинорозширювальні засоби, препарати з інотропним дейстівія.
У разі AV-блокади (II і III ступінь) на тлі скрупульозного спостереження проводять інфузії ізопреналіна або вводять трансвенозно кардіостимулятор.
У місці, недоступному для дітей, при температурі 25 °C.
Опис препарату Бікард табл. в/о 10мг №30 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Упаковка / 30 шт.
51.30 грн.діюча речовина: bisoprolol;
1 таблетка містить бісопрололу фумарату відповідно 5 мг або 10 мг;
допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію гідрофосфат безводний, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 6000, заліза оксид жовтий (Е 172).
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Селективні блокатори бета-адренорецепторів.
Код АТХ С07А В07.
Бісопролол – високоселективний ß1-адреноблокатор. Не має внутрішньої симпатоміметичної активності і клінічно виражених мембраностабілізуючих властивостей. Препарат має дуже низьку спорідненість із ß2-рецепторами гладкої мускулатури бронхів і судин, а також із ß2-рецепторами, які беруть участь у метаболічній регуляції. Таким чином, бісопролол не впливає на опір дихальних шляхів і ß2-опосередковані метаболічні ефекти. Селективність бісопрололу відносно ß1-адренорецепторів поширюється за межі терапевтичного діапазону доз.
Бісопролол не має вираженого негативного інотропного ефекту.
Максимальний ефект бісопрололу наступає через 3-4 години після перорального прийому. Період напіввиведення з плазми складає 10-12 годин, що призводить до 24-годинної ефективності після одноразового прийому. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 2 тижні прийому.
При інтенсивній терапії у пацієнтів з ішемічною хворобою серця без хронічної серцевої недостатності бісопролол зменшує серцевий викид та потребу міокарда в кисні завдяки зменшенню ЧСС та ударного об’єму. При тривалій терапії підвищений периферичний опір зменшується. Також в основі антигіпертензивного ефекту ß-блокаторів лежить механізм дії зниження активності реніну в плазмі.
Бісопролол пригнічує реакцію на симпатоадренергічну активність, блокуючи кардіо-ß1-рецептори. Це призводить до уповільнення серцебиття та зниження скорочувальної функції міокарда, що спричиняє зниження потреби міокарда в кисні. Завдяки цьому досягається бажаний ефект у пацієнтів зі стенокардією та ішемічною хворобою серця.
Абсорбція. Після прийому внутрішньо більш ніж 90% бісопрололу абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Абсорбція не залежить від прийому їжі. Значення ефекту першого проходження становить ≤ 10 %. Біодоступність становить близько 90 %.
Розподіл. Об’єм розподілу становить 3,5 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 30 %.
Метаболізм та виведення. Бісопролол виводиться з організму двома шляхами: 50 % біотрансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів та виводиться нирками, 50 % виводиться нирками у незміненому вигляді. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Завдяки тривалому періоду напіввиведення (10-12 годин) препарат зберігає терапевтичний ефект впродовж 24 годин при застосуванні один раз на добу.
Лінійність. Фармакокінетика бісопрололу лінійна, її показники не залежать від віку.
Особливі групи пацієнтів. Оскільки бісопролол виводиться із організму нирками та печінкою в рівній мірі, у пацієнтів із порушенням функції печінки або порушенням функції нирок корекція режиму дозування не потрібна. Фармакокінетика у пацієнтів зі стабільною хронічною серцевою недостатністю та з порушенням функцій печінки або нирок не вивчалася. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю ІІІ функціонального класу (за NYHA) рівень бісопрололу в плазмі крові вищий та період напіввиведення довший порівняно зі здоровими добровольцями. Максимальна концентрація у плазмі крові в рівноважному стані становить 64+21 нг/мл при добовій дозі 10 мг та періоді напіввиведення 17+5 годин.
Комбінації, які не рекомендовано застосовувати.
Лікування хронічної серцевої недостатності.
Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливе потенціювання ефекту щодо атріовентрикулярної провідності та посилення негативного інотропного ефекту.
Всі показання.
Антагоністи кальцію (групи верапамілу, меншою мірою – дилтіазему): негативний вплив на скорочувальну функцію міокарда та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу у пацієнтів, які приймають ß-блокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади.
Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксoнідин, рилменідин): можливе погіршення перебігу серцевої недостатності внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу (зниження частоти серцевих скорочень і серцевого викиду, вазодилатація). Раптова відміна препарату, особливо якщо йому передує відміна блокаторів ß-адренорецепторів, може підвищити ризик виникнення рикошетної гіпертензії.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.
Лікування артеріальної гіпертензії або ішемічної хвороби серця (стенокардії).
Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливе потенціювання ефекту щодо атріовентрикулярної провідності та посилення негативного інотропного ефекту.
Всі показання.
Антагоністи кальцію типу дигідропіридинового ряду (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можливе підвищення ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.
Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад, аміодарон): можливе потенціювання впливу на атріовентрикулярну провідність.
ß-блокатори місцевої дії (наприклад, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можливе підсилення системних ефектів бісопрололу.
Парасимпатоміметики: можливе збільшення часу атріовентрикулярної провідності та підвищення ризику брадикардії.
Інсулін та пероральні гіпоглікемізуючі засоби: підсилення гіпоглікемічної дії. Блокада ß-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії.
Засоби для анестезії: підвищується ризик пригнічення функції міокарда і виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування»).
Серцеві глікозиди: зниження частоти серцевих скорочень, збільшення часу атріовентрикулярної провідності.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): можливе послаблення гіпотензивного ефекту бісопрололу.
ß-симпатоміметики (наприклад, орципреналін, ізопреналін, добутамін): застосування у комбінації з препаратом Бікард® може призвести до зниження терапевтичного ефекту обох засобів. Для лікування алергічних реакцій можуть бути потрібні вищі дози адреналіну.
Симпатоміметики, які активують α- і ß-адренорецептори (наприклад, адреналін, норадреналін): можливий прояв опосередкованого через α-адренорецептори судинозвужувального ефекту, що призводить до підвищення артеріального тиску та посилення переміжної кульгавості. Подібна взаємодія вірогідніша при застосуванні неселективних ß-блокаторів.
При сумісному застосуванні з антигіпертензивними засобами та засобами, що виявляють гіпотензивний ефект (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазин) можливе підвищення ризику артеріальної гіпотензії.
Комбінації, що можливі.
Мефлохін: можливе підвищення ризику розвитку брадикардії.
Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищення гіпотензивного ефекту ß-блокаторів, але є ризик розвитку гіпертонічного кризу.
Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності із застосуванням бісопрололу слід розпочинати з фази титрування.
Пацієнтам із ішемічною хворобою серця лікування не слід припиняти раптово без нагальної потреби, тому що це може призвести до транзиторного погіршення стану. Ініціювання та припинення лікування бісопрололом вимагає регулярного моніторингу.
На даний час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування серцевої недостатності у пацієнтів із наступними захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет І типу
(інсулінозалежний), тяжкі порушення функції нирок, тяжкі порушення функції печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені пороки серця, гемодинамічно значущі набуті клапанні вади серця, інфаркт міокарда протягом останніх 3 місяців.
Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах:
У пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування ß-блокаторів знижує випадки аритмії та ішемії міокарда впродовж введення в наркоз, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування ß-блокаторів під час периопераційного періоду. Необхідно обов’язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів ß-адренорецепторів, оскільки лікар повинен враховувати потенційну взаємодію з іншими ліками, яка може призвести до брадіаритмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації крововтрати. У разі відміни бісопрололу перед оперативними втручаннями дозу слід поступово знизити та припинити прийом препарату за 48 годин до загальної анестезії.
Комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію групи верапамілу або дилтіазему, із антиаритмічними препаратами І класу і з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендуються (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Незважаючи на те, що кардіоселективні ß-блокатори (ß1) мають менший вплив на функцію легень порівняно із неселективними ß-блокаторами, слід уникати їх застосування, як і всіх ß-блокаторів, при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, якщо немає вагомих причин для проведення терапії. У разі необхідності препарат Бікард® слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів із обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування бісопрололом слід розпочинати із найнижчої можливої дози та слід спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення нових симптомів (таких як, задишка, непереносимість фізичних навантажень, кашель).
При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних захворюваннях легень, що можуть викликати симптоми, показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на тлі прийому препарату пацієнти з бронхіальною астмою через підвищення резистентності дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз ß2-симпатоміметиків.
Хворим на псоріаз (у т. ч. в анамнезі) ß-блокатори (наприклад, бісопролол) призначають після ретельного співвідношення користь/ризик.
Пацієнтам із феохромоцитомою призначають препарат Бікард® тільки після призначення терапії α-адреноблокаторами. Симптоми тиреотоксикозу можуть бути замасковані на тлі прийому препарату. При застосуванні препарату Бікард® може відмічатись позитивний результат при проведенні допінг контролю.
Вагітність. Бісопролол має фармакологічні властивості, які можуть спричинити шкідливий вплив на перебіг вагітності та/або розвиток плода/новонародженого. Як правило, ß-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може спричиняти затримку внутрішньоутробного розвитку, внутрішньоутробну смерть, мимовільний аборт або передчасні пологи. Можуть розвинутися побічні ефекти у плода та новонародженого (наприклад, гіпоглікемія, брадикардія). Якщо лікування ß-блокаторами необхідне, бажано, щоб це був ß1-селективний адреноблокатор.
У період вагітності препарат застосовують тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Необхідно контролювати матково-плацентарний кровотік та зростання плода. У разі шкідливого впливу на перебіг вагітності або плід слід розглянути можливість альтернативного лікування.
Після пологів новонароджений має знаходитися під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати впродовж перших 3 діб.
Період годування груддю. Даних щодо екскреції бісопрололу у грудне молоко немає, тому не рекомендується застосовувати препарат Бікард® під час годування груддю.
У ході досліджень за участю пацієнтів з ішемічною хворобою серця препарат не впливав на здатність керувати автомобілем. Однак в індивідуальних випадках препарат може вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Особливу увагу необхідно приділяти на початку лікування, при зміні дози препарату або при взаємодії з алкоголем.
Препарат Бікард® слід приймати не розжовуючи, вранці натще, під час або після сніданку, запиваючи невеликою кількістю рідини.
Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця (стенокардія).
Лікування слід розпочинати поступово з низьких доз із подальшим підвищенням дози. Рекомендована доза становить 5 мг (1 таблетка препарату Бікард® по 5 мг) на добу. При неважкому ступені гіпертензії (діастолічний тиск до 105 мм рт. ст.) підходить доза 2,5 мг.
За необхідності добова доза може бути підвищена до 10 мг (1 таблетка препарату Бікард® по 10 мг) на добу. Подальше збільшення дози виправдане лише у виняткових випадках. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг на добу.
Коригування дози встановлюються лікарем індивідуально залежно від частоти пульсу та терапевтичної користі.
Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, при необхідності – серцевими глікозидами.
Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ (або блокатори ангіотензинових рецепторів у разі непереносимості інгібіторів АПФ), блокатори ß-адренорецепторів, діуретики і, за необхідності, серцеві глікозиди.
Бікард® призначають для лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю без ознак загострення.
Терапію повинен проводити лікар з досвідом лікування хронічної серцевої недостатності.
Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності препаратом Бікард® розпочинається відповідно до поданої нижче схеми титрування та може коригуватися залежно від індивідуальних реакцій організму.
* На початку терапії хронічної серцевої недостатності рекомендується застосовувати бісопролол у дозуванні по 2,5 мг.
Максимальна рекомендована доза бісопрололу фумарату становить 10 мг 1 раз на добу.
Протягом фази титрування необхідний контроль за наступними показниками життєдіяльності (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень) і симптомами прогресування серцевої недостатності. Симптоми можуть розвиватися з першого дня після початку лікування.
Модифікація лікування.
Якщо максимальна рекомендована доза погано переноситься, можливе поступове зниження дози. Якщо під час фази титрування або після неї спостерігається поступове погіршення серцевої недостатності, розвивається артеріальна гіпотензія або брадикардія, рекомендується коригування дози препарату, що може потребувати тимчасового зниження дози бісопрололу або, можливо, призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта завжди слід розглядати можливість повторної ініціації лікування бісопрололом.
Не слід припиняти лікування препаратом раптово, особливо пацієнтам з ішемічною хворобою серця, оскільки це може призвести до погіршення стану пацієнта. У разі необхідності лікування препаратом рекомендовано завершувати повільно, поступово знижуючи дозу (наприклад, зменшуючи дозу вдвічі щотижня).
Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності зазвичай довготривале.
Курс лікування препаратом Бікард® тривалий та залежить від природи та тяжкості хвороби.
Пацієнти з печінковою та/або нирковою недостатністю.
Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця. Для пацієнтів із порушенням функцій печінки або нирок легкого і середнього ступеня тяжкості підбір дози зазвичай робити не потрібно. Пацієнтам із тяжкою формою ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) і пацієнтам із тяжкою формою печінкової недостатності доза не повинна перевищувати добову дозу 10 мг препарату Бікард®. Є обмежені дані щодо застосування бісопрололу пацієнтам на діалізі. Необхідності змінювати режим дозування немає.
Хронічна серцева недостатність. Немає даних щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю одночасно з порушеннями функції печінки або нирок, тому збільшувати дозу необхідно з обережністю.
Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.
Діти.Клінічні дані щодо ефективності і безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні, тому не слід застосовувати препарат цій категорії пацієнтів.
Симптоми.
При передозуванні (наприклад, застосування добової дози 15 мг замість 7,5 мг) були зафіксовані випадки розвитку атріовентрикулярної блокади ІІІ ступеня, брадикардії та запаморочення. Найчастішими ознаками передозування ß-блокаторами є брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія і бронхоспазм. На даний час відомо декілька випадків передозування у пацієнтів із артеріальною гіпертензією та /або ішемічною хворобою серця (максимальна доза – 2000 мг бісопрололу). Відмічалися брадикардія та/або артеріальна гіпотензія. Усі пацієнти одужали. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу, пацієнти із серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату. Тому лікування слід починати з поступовим збільшенням дозування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Лікування.
При передозуванні припиняють лікування препаратом та проводять підтримуючу і симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що бісопролол важко піддається діалізу. При підозрі на передозування відповідно до очікуваної фармакологічної дії та базуючись на рекомендаціях для інших ß-блокаторів слід розглянути нижчезазначені загальні заходи.
При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо реакція відсутня, з обережністю вводять ізопреналін або інший препарат із позитивним хронотропним ефектом. У виняткових випадках може знадобитись трансвенозне введення штучного водія ритму.
При артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення рідини та судинозвужувальних препаратів. Внутрішньовенне введення глюкагону може бути корисним.
При атріовентрикулярній блокаді II і III ступеня: ретельне спостереження та інфузійне введення ізопреналіну або трансвенозне введення кардіостимулятора.
При загостренні хронічної серцевої недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів, інотропних препаратів, вазодилататорів.
При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад, ізопреналін), ß2-адреноміметики та/або амінофілін.
При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення глюкози.
Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:
дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не визначена за даними).
З боку серця.
Дуже часто: брадикардія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).
Часто: ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).
Нечасто: порушення атріовентрикулярної провідності, брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця), ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).
З боку нервової системи.
Часто: запаморочення*, головний біль*.
Рідко: сінкопе.
З боку органів зору.
Рідко: зниження сльозовиділення (треба враховувати при носінні контактних лінз).
Дуже рідко: кон’юнктивіт.
З боку органів слуху.
Рідко: погіршення слуху.
З боку дихальної системи.
Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів в анамнезі.
Рідко: алергічний риніт.
З боку травного тракту.
Часто: нудота, блювання, діарея, запор.
З боку шкіри та сполучних тканин.
Рідко: реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, почервоніння, висипання.
Дуже рідко: алопеція. При лікуванні ß-блокаторами може спостерігатись погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипання.
З боку кістково-м’язової системи.
Нечасто: м’язова слабкість, судоми.
З боку печінки.
Рідко: гепатит.
З боку судинної системи.
Часто: відчуття холоду або оніміння в кінцівках, артеріальна гіпотензія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).
Нечасто: ортостатична гіпотензія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), артеріальна гіпотензія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).
З боку репродуктивної системи.
Рідко: порушення потенції.
Психічні розлади.
Нечасто: депресія, порушення сну.
Рідко: нічні кошмари, галюцинації.
Лабораторні показники.
Рідко: підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АСТ, АЛТ).
/Загальні розлади.
Часто: астенія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), втомлюваність*.
Нечасто: астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).
* Стосується тільки пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця. Ці симптоми зазвичай виникають на початку терапії, слабко виражені і зникають протягом перших 1-2 тижнів.
У разі виникнення побічних явищ або небажаних реакцій необхідно негайно проінформувати лікаря.
Основні фізико-хімічні властивості:
для таблеток з дозуванням 5 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою блідо-жовтого кольору, круглої форми, двоопуклі, з рискою;
для таблеток з дозуванням 10 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглої форми, двоопуклі, з рискою.
2 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 15 таблеток у блістері; по 2 блістери в картонній пачці.
За рецептом.
Laboratorios Normon, S.A.
Лабораторіос Нормон С. А.
Ronda de Valdecarrizo, 6, Tres Cantos 28760 (Madrid) Spain.
Ронда де Вальдекаррісо, 6, Трес Кантос, 28760 Мадрид, Іспанія.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}