Еластичні бинти

Еластичні бинти, види та класифікація

Еластичний бинт — лікувальний аксесуар, який з 1918 року використовується як засіб допоміжної терапії в практичній хірургії для накладання тугої фіксуючої або компресійної пов'язки, яка захищає від пошкодження, а також застосовується в реабілітаційному періоді після травм різної етіології.

Залежно від функціонального призначення бинти поділяються на три види:

1. компресійні — призначаються флебологами в лікуванні та профілактиці хвороб вен;
2. фіксуючі — використовуються для накладання пов'язок, які запобігають травмуванню або компенсують наслідки забиття, розтягування або вивиху;
3. фіксуючі пов'язки, що застосовуються після операцій.

Залежно від рівня розтяжності виділяють три класи еластичних бинтів:

1. низької розтяжності, коефіцієнт еластичності яких не перевищує 70%, та забезпечує посилену компресію;
2. середньої розтяжності — з коефіцієнтом подовження, що становить - 80-140%;
3. сильної розтяжності, завдяки яким досягається найбільш щадна компресія, коефіцієнт еластичності дорівнює 140%.

Види травм та хвороби, в лікуванні яких застосовуються еластичні бинти, склад та принцип дії на травмовані ділянки тіла

Еластичні бинти належать до категорії виробів медичного призначення та виконують додаткову функцію, завдяки якій скорочується тривалість реконвалесценції пацієнтів.

Спектр призначення еластичних бинтів включає:

• торакальну, абдомінальну, серцево-судинну та інші види хірургії;
• період відновлення після перенесених травм;
• попередження виникнення травм, забитих місць, розтягувань зв'язок, вивихів у спортсменів та людей, робота яких пов'язана з важкими фізичними навантаженнями;
• профілактику розвитку та комплексну терапію варикозу;
• період до проведення, а також одужання після оперативного втручання для зменшення запалення, запобігання утворенню тромбів у нижніх кінцівках та зниження ризику розвитку повітряної емболії;
• терапію лімфедеми, щоб нормалізувати відтік лімфи та зменшити набряк кінцівок;
• тяжкі опіки, оскільки знижується ступінь розростання рубцевої тканини, що прискорює загоєння;
• терапію дегенеративно-дистрофічних патологій суглобів;
• вагітність та пологи, які часто супроводжуються порушенням венозного кровотоку.

До складу перев'язувального матеріалу входить бавовна, нитки латексу та волокна поліестеру, завдяки яким:

• забезпечується фіксація, збереження фізіологічного положення та наступна часткова іммобілізація пошкодженого суглоба, коліна або кінцівки;
• зменшується та перерозподіляється навантаження при русі;
• досягається зменшення рухливості м'язів та зв'язок;
• покращується венозний кровотік;
• поступово знижується ризик виникнення набряків та утворення гематом, оскільки виникає зовнішній тиск на тканині;
• зменшується біль та запалення;
• нормалізується циркуляція крові, через мікромасажний вплив на тканини, що знаходяться під пов'язкою;
• виключається проникнення внутрішньо патогенних мікроорганізмів, що перешкоджає приєднанню бактеріальної інфекції.

Як використовувати медичний виріб залежно від виду травми

Еластичний бинт — засіб екстреної долікарської допомоги, який потрібно зберігати в домашній аптечці, оскільки виріб:

• зафіксує суглоб, пошкоджений внаслідок вивиху, у необхідному положенні;
• скоротить підвищене навантаження на зв'язки, що виникає внаслідок розтягування;
• попередить набряк тканин при забитих місцях.

Щоб зафіксувати травмований суглоб, використовують бинт з низькою розтяжністю та застосовують три правила накладання пов'язки:

1. рулон бинта, яким необхідно захопити 15-20 сантиметрів нижче пошкодженої ділянки та 15 см вище, розкручують назовні;
2. накладати еластичний бинт потрібно внахлест і не допускати утворення просвітів — нижня смуга повинна перекриватися верхньою на 1/3;
3. маніпуляцію проводять у напрямку від гомілки до коліна.

Еластичний бинт на руку накладають у напрямку від кисті до ліктя.

Важливо пам'ятати, що під час відпочинку бинти необхідно зняти або зменшити тиск пов'язки.

Застосування еластичних бинтів у компресійній терапії

При накладенні компресійної пов'язки потрібно правильно вибрати бинт з урахуванням таких характеристик:

• тиску спокою, який створює бинт у момент, коли м'язи розслаблюються;
• робочого тиску — який виникає у період скорочення м'язів.

Еластичні бинти, які характеризуються низькою та середньою розтяжністю, створюють підвищений робочий тиск у поєднанні з низьким тиском у стані спокою і використовуються в комплексному лікуванні при:

• важких формах хронічної венозної недостатності;
• варикозному розширенні вен;
• трофічних порушеннях шкіри;
• лімфедемі та лімфатичному набрякові.

Бинти з високою розтяжністю призначаються:

• для запобігання утворенню гематом та зниження ризику кровотеч після флебоектомії;
• у терапії ХВН у хворих, яким необхідний постільний режим після операції на венах;
• для усунення симптомів венозної недостатності, що розвивається зі збільшенням фізичного навантаження.

Еластичний бинт на ногу накладається:

• з ранку, коли пацієнт прокинувся, щоб кінцівка не набрякла;
• рівномірно, без утворення складок, щоб унеможливити травми шкіри, коли людина ходитиме;
• у напрямку пальців стопи з фіксацією п'яти, щоб пов'язка не зісковзувала під час руху;
• бинтом закривають стопу і гомілку до коліна;
• необхідно, щоб наступний виток пов'язки перекрив на 40-50% попередній;
• закінчують бинтування на 15 см вище ділянкуи хворої ноги.

Після перев'язки хворому потрібно півгодини походити.

Якщо у пацієнта спостерігається оніміння пальців ноги, пульсація чи біль у місці накладання пов'язки, необхідно знову повторити маніпуляцію або підібрати інший бинт.

Рекомендації флебологів, які допоможуть правильно підібрати еластичний бинт

Щоб вибрати медичний аксесуар, слід звернути увагу на важливі характеристики:

• довжину бинта — виріб, який призначений для бинтування променево-зап'ясткового суглоба зазвичай становить 1-1,5 метра. Для колінного і ліктьового суглобів підійде бинт довжиною 2-3 метри, для гомілковостопного - 1,5-2 метри, для пов'язки на ногу використовують бинт довжиною 5-7 метрів;
• ступінь розтягування, оскільки чим більше здатність бинта розтягуватися, тим меншим буде рівень компресії.

Матеріал, з якого виготовляються бинти, має бути еластичним, містити 60% бавовни, не викликати алергію та подразнення шкіри у пацієнтів.

Бинт повинен розтягуватися лише у довжину, а ширина завжди залишається незмінною.

Еластичні бинти не можна застосовувати при:

• відкритих переломах;
• порізах, нагноєннях шкіри та дерматиті;
• неконтрольованої серцевої недостатності;
• проведення додаткового анатомічного шунтування.

Купити еластичний бинт після консультації з лікарем пацієнт може в аптеках роздрібної фармацевтичної мережі 9-1-1, які працюють у містах та населених пунктах України.

Ціна на перев'язувальні вироби залежить від:

• складу матеріалів, що використовуються при виготовленні бинтів;
• технології виробництва;
• оптового дистриб'ютора.

Список використаної літератури

• nhs.uk;
• Державний реєстр лікарських засобів України;
• ncbi.nlm.nih.gov.

Популярні питання

Як правильно підібрати еластичний бинт?

Пацієнту попередньо необхідно:

• проконсультуватися з лікарем, який оцінить тяжкість стану та підбере бинт необхідної довжини та компресії;
• звернути увагу на склад бинта, який має містити щонайменше 50-60 % бавовни;
• структура виробу не має пропускати повітря і викликати алергічну реакцію.

Залежно від локалізації травми застосовують бинти різної довжини, в терапії та профілактиці варикозу використовують вироби довжиною 3-5 метрів та шириною 7-10 см.

Чим відрізняється еластичний бинт від простого?

До переваг еластичних бинтів перед марлевими відносяться:

• багаторазове застосування, а також використання після прання;
• зручність накладання пов'язки на відділи тулуба та кінцівки;
• здатність забезпечити тривалу фіксацію у місці локалізації травми чи патологічного процесу;
• відсутність труднощів при знятті та подальшому накладенні;
• економічність, тому що при правильному догляді один еластичний бинт замінює 20 марлевих.