Діаліпон розчин для інфузій 3 % в ампулах по 10 мл 5 шт

Фармакодинаміка. альфа-ліпоєва кислота виступає як коензим в окислювальному декарбоксилюванні α-кетокислот; відіграє важливу роль в енергетичному обміні клітини. в амідній формі (ліпоамід) є есенціальним кофактором мультиензимних комплексів, що каталізують декарбоксилювання α-кетокислот циклу Кребса. альфа-ліпоєвої кислоти притаманні антитоксичні та антиоксидантні властивості, вона також здатна відновлювати інші антиоксиданти, зокрема при цукровому діабеті. у хворих на діабет альфа-ліпоєва кислота знижує резистентність до інсуліну та гальмує розвиток периферичної нейропатії. сприяє зниженню вмісту глюкози в крові та накопиченню глікогену в печінці. альфа-ліпоєва кислота впливає на обмін хс, бере участь у регулюванні ліпідного та вуглеводного обміну, поліпшує функцію печінки (внаслідок гепатопротекторної, антиоксидантної, дезінтоксикаційної дії). також альфа-ліпоєва кислота добре впливає на процеси регенерації.

Фармакокінетика. T _½ препарату - 30 хв. Загальний кліренс становить 694 мл/хв. Обсяг розподілу - 12,7 л. Після одноразового в / в введення в перші 3-6 год з сечею виводиться 93-97% альфа-ліпоєвої кислоти або її дериватів.

У складі комплексної терапії полінейропатій різного генезу (діабетична полінейропатія, алкогольна полінейропатія), при атеросклерозі (як гіполіпідемічний засіб), захворюваннях печінки (гепатити, цироз, жирова дистрофія печінки при відсутності гепатиту в), при гострих і хронічних інтоксикаціях (отруєннях солями важких металів, грибами).

Препарат призначають для в / в ін'єкцій / інфузій після попереднього розведення в 0,9% розчині натрію хлориду.

При важкої діабетичної полінейропатії лікування дорослих починають з інфузії 20 мл розчину (600 мг альфа-ліпоєвої кислоти), розведеного в 250 мл 0,9% розчину натрію хлориду, 1 раз на добу. Вводять повільно - не більше 50 мг альфа-ліпоєвої кислоти (1,7 мл розчину для інфузій) за хвилину. У дуже тяжких випадках добову дозу підвищують до 900-1200 мг/добу.

Початковий курс лікування проводять протягом 2-4 тижнів. Згодом переходять на підтримуючу терапію лікарськими формами альфа-ліпоєвої кислоти для перорального прийому (Діаліпон капсули) в дозі 600 мг препарату 1-3 рази на добу протягом 1-3 міс.

Для профілактики діабетичної полінейропатії, при атеросклерозі, хронічних інтоксикаціях, захворюваннях печінки дозу препарату встановлюють індивідуально, залежно від віку, маси тіла хворого і ступеня тяжкості захворювання. Починати лікування необхідно з початкової дози 10 мл розчину (300 мг альфа-ліпоєвої кислоти) на добу.

Курс терапії Діаліпоном рекомендується проводити 2 рази на рік.

Гіперчутливість до препарату або до одного з його компонентів, дитячий вік, період вагітності та годування груддю.

При швидкої в / в ін'єкції можливі відчуття тяжкості в голові, підвищення внутрішньочерепного тиску, гарячі припливи, пітливість, нудота, блювота, короткочасна затримка або утруднення дихання, які проходять самостійно.

З боку нервової системи: в деяких випадках після в / в введення відзначали головний біль, запаморочення, судоми, диплопію, порушення зору.

З боку системи кровотворення: в деяких випадках після в / в введення виявляли петехіальні крововиливи в слизову оболонку, шкіру, тромбоцитопатії, порушення функції тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічний висип (пурпура), тромбофлебіт.

З боку обміну речовин: гіпоглікемія (запаморочення, підвищене потовиділення, головний біль, розлад зору) внаслідок поліпшення утилізації глюкози.

Алергічні реакції: при в / в введенні в місці введення можлива поява кропив'янки та розвиток екземи, петехіальний висип, свербіж, дерматит; рідко - системні алергічні реакції аж до анафілактичного шоку.

Місцеві реакції: іноді - у пацієнтів з підвищеною чутливістю в місці ін'єкції Діаліпону можливо відчуття пекучого болю.

Порушення з боку серцево-судинної системи: біль в області серця, тахікардія.

При лікуванні хворих на цукровий діабет необхідний частий контроль глікемії. в деяких випадках потрібно коригування дози гіпоглікемічних засобів для запобігання гіпоглікемії.

Під час лікування полінейропатії, завдяки регенераційні процеси, можливо короткочасне посилення чутливості, яке супроводжується парестезією з відчуттям «повзання мурашок».

Постійне вживання алкоголю є фактором ризику розвитку полінейропатії і може знизити ефективність Діаліпону. Тому рекомендується утриматися від прийому алкоголю під час лікування препаратом. Не слід призначати Діаліпон одночасно з препаратами, що містять метали (препаратами заліза, магнію, кальцію).

Препарат є світлочутливим, тому ампули слід діставати з упаковки тільки безпосередньо перед використанням.

Інфузійні розчини необхідно захищати від сонячного світла, прикриваючи їх світлозахисними пакетами. У цих умовах приготований інфузійний розчин залишається придатним для застосування протягом не більше 6 ч.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Препарат Діаліпон протипоказаний до застосування в період вагітності. При необхідності його застосування під час лактації слід припинити годування груддю. В експериментальних дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенної дії тіоктової кислоти. Аналогічних досліджень у людей не проводили. Даних про виділення тіоктової кислоти в грудне молоко немає.

Діти. Діаліпон не можна призначати дітям і підліткам через відсутність клінічного досвіду застосування препарату у цієї категорії пацієнтів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, але в разі виникнення ознак побічної дії препарату (див. Побічні ефекти) необхідно утриматися від цього роду занять.

Можливе посилення гіпоглікемічного ефекту при прийомі інсуліну чи пероральних гіпоглікемічних засобів, тому необхідний постійний контроль рівня глікемії, особливо на початку лікування Діаліпоном, і корекція доз гіпоглікемічних засобів. одночасне застосування може призвести до втрати активності цисплатину.

При передозуванні можливі нудота, блювота, головний біль. при передозуванні чи підозрі на розвиток серйозних побічних ефектів необхідно негайно припинити ін'єкцію і, не виймаючи ін'єкційної голки, здійснити через неї повільне вливання 0,9% розчину натрію хлориду.

Є дані, що внаслідок випадкового або навмисного застосування ліпоєвої кислоти в дозі 10-40 г на тлі алкогольної інтоксикації спостерігалися поодинокі випадки з серйозними ознаками інтоксикації аж до фатального результату. Клінічні ознаки інтоксикації виявлялися у вигляді психомоторного порушення або непритомності з подальшими генералізованими судомами та розвитком лактатацидозу. Наслідком інтоксикації ліпоєвої кислотою є гіпоглікемія, шок, рабдоміоліз, гемоліз, діссеменірованная внутрішньосудинне зсідання, пригнічення кісткового мозку і органна недостатність.

При гострому отруєнні ліпоєвої кислотою показана негайна госпіталізація з проведенням загальнотерапевтичних заходів детоксикації організму (штучне дихання, блювота, промивання шлунка, активоване вугілля та ін.). Для лікування генералізованих судом, лактатацидозу та інших наслідків інтоксикації слід керуватися засобами сучасної інтенсивної терапії та симптоматичного підходу для прискорення виведення ліпоєвоїкислоти. Подальше лікування симптоматичне.

В захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: тіоктова кислота;

1 мл розчину містить меглюмінової солі альфа-ліпоєвої кислоти 58,382 мг, що у перерахуванні на 100 % речовину відповідає 30 мг альфа-ліпоєвої кислоти;

допоміжні речовини: меглюмін (N-метилглюкамін), поліетиленгліколь 300 (макрогол 300), вода для ін'єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина жовтого кольору.

Засоби, що впливають на систему травлення та метаболічні процеси. Код АТХ А16А Х01.

Фармакодинаміка

Тіоктова кислота – речовина, подібна до вітамінів, але яка утворюється в організмі і виконує функцію кофермента при окиснювальному декарбоксилуванні a-кетокислот. Спричинена цукровим діабетом гіперглікемія призводить до відкладення глюкози на матричних протеїнах кровоносних судин та утворення кінцевих продуктів прогресуючого глікозилювання. Цей процес призводить до зменшення ендоневрального кровотоку та ендоневральної гіпоксії/ішемії, пов'язаних із підвищеним утворенням вільних кисневих радикалів, які пошкоджують нерв, а також до збіднення у периферичних нервах такого антиоксиданту як глутатіон. У дослідженнях на щурах тіоктова кислота таким чином впливала на біохімічний процес, спричинений цукровим діабетом, який був спровокований стрептозотоцином, що зменшувалось утворення кінцевих продуктів прогресуючого глікозилювання, покращувався ендоневральний кровотік, підвищувався фізіологічний вміст глутатіону, який діє в ураженому діабетичним процесом нерві подібно до дії антиоксиданту на вільні радикали. Ці ефекти, що спостерігаються в експерименті, свідчать про те, що тіоктова кислота може покращувати функцію периферичних нервів. Це стосується сенсорних порушень, які мають місце при полінейропатії і можуть проявлятися у вигляді дизестезій, парестезій, таких, наприклад, як відчуття печіння, біль, відчуття оніміння або повзання мурашок. Дослідження, направлене на вивчення ефективності застосування тіоктової кислоти для симптоматичного лікування діабетичної полінейропатії, підтвердило дані про сприятливі ефекти тіоктової кислоти на такі досліджувані симптоми як парестезія, відчуття печіння, оніміння та біль.

Фармакокінетика

Тіоктова кислота значною мірою піддається ефекту першого проходження через печінку. У системній біодоступності наявні значні індивідуальні коливання. Тіоктова кислота біотрасформується шляхом окиснювання бокового ланцюга та кон'югації, 80-90 % її метаболітів виводяться нирками. Період напіввиведення тіоктової кислоти становить 25 хвилин, а загальний кліренс у плазмі крові – 10-15 мл/хв/кг. Після 30-хвилинної інфузії 600 мг тіоктової кислоти її вміст у плазмі крові становить близько 20 мкг/мл. У сечі знаходиться лише незначна кількість виведеної інтактної речовини.

Парестезії при діабетичній полінейропатії.

Підвищена чутливість до тіоктової кислоти або до будь-якого іншого компонента препарату.

Серцева та дихальна недостатність, гостра фаза інфаркту міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, дегідратація, хронічний алкоголізм та інші cтани, які можуть призводити до лактоацидозу.

Тіоктова кислота реагує з іонними комплексами металів (наприклад, із цисплатином), тому препарат може знижувати ефект цисплатину.

З молекулами цукру тіоктова кислота утворює важкорозчинні комплексні сполуки.

Тіоктова кислота є хелатором металу, тому її не можна застосовувати разом із металами (препаратами заліза, магнію).

Тіоктова кислота може посилювати цукрознижувальний ефект інсуліну та/або інших протидіабетичних засобів, тому, особливо на початку лікування тіоктовою кислотою, показаний регулярний контроль рівня цукру в крові. Для запобігання появи симптомів гіпоглікемії в окремих випадках може виникнути потреба у зниженні дози інсуліну та/або орального протидіабетичного засобу.

Етанол зменшує терапевтичну ефективність тіоктової кислоти.

При парентеральному застосуванні тіоктової кислоти існує ризик виникнення алергічних реакцій, включаючи анафілактичний шок, тому пацієнти повинні перебувати під відповідним наглядом. У разі появи симптомів (наприклад свербежу, нудоти, нездужання) слід негайно припинити введення препарату і вжити необхідних терапевтичних заходів.

У поодиноких пацієнтів із декомпенсованим або неадекватно контрольованим діабетом та погіршенням загального стану здоров'я можуть розвинутися тяжкі анафілактичні реакції, пов'язані із застосуванням препарату «Діаліпон^®».

Зафіксовано випадки розвитку аутоімунного інсулінового синдрому (АІС) під час лікування тіоктовою кислотою. Пацієнти з генотипом людського лейкоцитарного антигену (алелі HLA-DRB1*04:06 і HLA-DRB1*04:03) більш схильні до розвитку АІС при лікуванні тіоктовою кислотою. Алелі HLA-DRB1*04:03 (коефіцієнт сприйнятливості до розвитку АІС – 1,6) особливо поширені у представників європеоїдної раси (у Південній Європі більше, ніж у Північній), а алелі HLA-DRB1*04:06 (коефіцієнт сприйнятливості до розвитку АІС – 56,6) особливо поширені у японських і корейських пацієнтів.

АІС слід враховувати при диференційній діагностиці спонтанної гіпоглікемії у пацієнтів, які застосовують тіоктову кислоту.

Головний чинник ефективного лікування діабетичної полінейропатії – оптимальна корекція рівня цукру в крові хворого. Хворим на цукровий діабет, особливо на початку лікування, необхідний частий контроль рівня глюкози крові. У деяких випадках необхідно скоригувати дози протидіабетичних засобів для запобігання гіпоглікемії. Під час лікування полінейропатії завдяки регенераційним процесам можливе короткочасне посилення чутливості, що супроводжується парестезією з відчуттям повзання мурашок.

Регулярне вживання алкоголю є значним фактором ризику виникнення та прогресування клінічної картини нейропатії і, таким чином, може перешкоджати ефективності лікування препаратом «Діаліпон^®», розчин. Тому пацієнтам із діабетичною полінейропатією настійно рекомендується відмовитися від вживання алкоголю. Це також стосується періодів, коли терапія не проводиться.

Препарат світлочутливий, тому ампули слід діставати з упаковки тільки безпосередньо перед використанням.

Певним обмеженням внутрішньовенного введення препаратів тіоктової кислоти є літній вік (понад 75 років).

Застосування тіоктової кислоти у період вагітності не рекомендується через відсутність відповідних клінічних даних.

Даних про проникнення тіоктової кислоти у грудне молоко немає, тому застосовувати її у період годування груддю не рекомендується.

Під час застосування препарату необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортними засобами і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Дозу і тривалість лікування визначає лікар індивідуально.

При інтенсивних парестезіях рекомендується внутрішньовенне введення препарату у дозі від 10 до 20 мл на добу, що відповідає 300-600 мг тіоктової кислоти на добу. Розчин для інфузій застосовувати протягом 2-4 тижнів на початковій стадії лікування. Вміст ампули розводити у 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду та вводити внутрішньовенно, причому тривалість інфузії повинна становити не менше 30 хвилин. Через чутливість діючої речовини до світла розчин для інфузії готувати безпосередньо перед введенням та захищати від дії світла, наприклад за допомогою алюмінієвої фольги. Приготовлений розчин для інфузій можна зберігати протягом 6 годин за умови захисту від дії світла.

Для подальшої терапії використовувати пероральні форми препарату «Діаліпон^®» у дозі 300-600 мг тіоктової кислоти на добу.

Діти.

«Діаліпон^®» не рекомендується призначати дітям і підліткам через відсутність клінічного досвіду застосування препарату даній категорії пацієнтів.

При передозуванні можуть з'явитися нудота, блювання і головний біль. При застосуванні дуже високих доз від 10 до 40 г тіоктової кислоти у поєднанні з алкоголем спостерігається тяжка інтоксикація, що може спричинити летальний наслідок. Клінічна картина отруєння на початку проявляється психомоторним збудженням або порушенням свідомості і у подальшому протікає з нападами генералізованих судом і розвитком лактатацидозу. Наслідками інтоксикації можуть бути гіпоглікемія, шок, рабдоміоліз, гемоліз, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові, пригнічення кісткового мозку та мультиорганна недостатність.

Лікування. При підозрі на значну інтоксикацію (наприклад, > 80 мг/кг маси тіла у дорослих) показана негайна госпіталізація та проведення загальноприйнятих заходів (наприклад штучне блювання, промивання шлунка, застосування активованого вугілля). Лікування нападів генералізованих судом, лактатацидозу та інших наслідків інтоксикацїї, що загрожують життю хворого, слід орієнтувати на сучасні принципи інтенсивної терапії та проводити симптоматично. До цього часу даних про доцільність застосування гемодіалізу, методів гемоперфузії або гемофільтрації у рамках форсованого виведення тіоктової кислоти немає.

Класифікація частоти виникнення побічних реакцій:

• дуже часто: ≥ 1/10;
• часто: ≥ 1/100 – < 1/10;
• нечасто: ≥ 1/1000 – < 1/100;
• рідко: ≥ 1/10000 – < 1/1000;
• дуже рідко: < 1/10000;
• частота невідома: на основі наявних даних визначити частоту неможливо.

З боку центральної нервової системи: дуже рідко: зміна або порушення смакових відчуттів, головний біль, припливи, підвищена пітливість, утруднене дихання, підвищення внутрішньочерепного тиску, запаморочення, судоми, порушення зору та двоїння в очах. У більшості випадків усі вказані прояви минають самостійно.

З боку травного тракту: в окремих випадках при швидкому внутрішньовенному введенні препарату спостерігалися нудота, блювання, діарея, біль у животі, які минали самостійно.

З боку системи кровотворення:

• в окремих випадках спостерігалися петехіальні крововиливи у слизові оболонки/шкіру, тромбофлебіт, гіпокоагуляція;
• дуже рідко: геморагічні висипання (пурпура), порушення функції тромбоцитів.

Порушення метаболізму: внаслідок покращеного засвоєння глюкози у деяких випадках може знижуватися рівень цукру в крові, через що можлива поява подібних до гіпоглікемії симптомів, таких як запаморочення, підвищена пітливість, головний біль, розлади зору.

З боку імунної системи:

• дуже рідко: шкірні висипання, кропив'янка, свербіж, екзема, а також системні реакції аж до розвитку анафілактичного шоку;
• частота невідома: аутоімунний інсуліновий синдром (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку серцево-судинної системи: при швидкому внутрішньовенному введенні можуть спостерігатися біль у ділянці серця, тахікардія, що минають самостійно.

Реакції в місці введення: дуже рідко: реакції в місці введення, слабкість.

Повідомлення про можливі небажані реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику застосування даного лікарського засобу. Працівники галузі охорони здоров'я повинні повідомляти про будь-які можливі небажані реакції через національну систему оповіщення.

5 років.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці .

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

«Діаліпон^®» реагує in vitro з іонними комплексами металів (наприклад, із цисплатином), тому препарат може знижувати їх ефект. «Діаліпон^®» з цукрами утворює важкорозчинні комплексні сполуки, тому даний інфузійний розчин несумісний із розчинами глюкози, фруктози, розчином Рінгера. Препарат несумісний із розчинами, які містять сполуки, що вступають у реакцію з SH-групами або дисульфідними містками. Для розведення препарату використовувати лише 0,9 % розчин натрію хлориду.

По 10 мл або 20 мл в ампулі; по 5 або 10 ампул у пачці.

По 5 ампул у блістері; по 1 або 2 блістери у пачці.

За рецептом.

АТ «Фармак».

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.