Елігард 22,5 мг порошок для приготування розчину для підшкірних ін'єкцій шприц 22,5 мг + розчинник 1 шт

Фармакодинаміка. лейпрореліну ацетат - синтетичний непептідние аналог природного гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ), який при тривалому застосуванні пригнічує секрецію гіпофізарного гонадотропіну і пригнічує тестикулярний стероидогенез у чоловіків. має більш високу ефективність, ніж природний гормон, і його вплив можна зупинити після припинення лікування.

Призначення лейпрореліну ацетату спочатку призводить до підвищення рівня циркулюючого ЛГ і ФСГ, внаслідок чого протягом деякого часу відбувається підвищення рівня гонадних стероїдів, тестостерону і дигідротестостерону у чоловіків. При тривалому застосуванні лейпрореліну ацетату рівень ЛГ і ФСГ знижується. У чоловіків рівень тестостерону знижується до кастрационного рівня (≤50 нг / дл). Це відбувається протягом 3-5 тижнів після початку лікування.

Середній рівень тестостерону через 6 місяців лікування становить для лейпрореліну ацетату 7,5 мг - 6,1 ± 0,4 нг / дл і лейпрореліну ацетату 22,5 мг - 10,1 ± 0,7 нг / дл відповідно, що можна порівняти з його рівнем після виконання білатеральної орхіектомії. У всіх пацієнтів, які брали участь в клінічному дослідженні, при застосуванні лейпрореліну ацетату 7,5 мг кастраційний рівень був досягнутий через 6 тижнів (у 94% з них - до 28-го дня і у 98% - до 35-го дня); лейпрореліну ацетату 22,5 мг - у всіх пацієнтів кастраційний рівень був досягнутий через 5 тижнів (у 99% з них - до 28-го дня). У більшості пацієнтів рівень тестостерону був 20 нг / дл. Рівень простатспецифического антигену знизився на 94% при дозі 7,5 мг на протязі 6 міс і при дозі 22,5 мг - на 98%.

Середній рівень тестостерону через 6 місяців лікування становить для лейпрореліну ацетату 45 мг - 10,4 ± 0,53 нг / дл, що можна порівняти з його рівнем після виконання білатеральної орхіектомії. У всіх пацієнтів, крім 1 пацієнта, які брали участь в основному клінічному дослідженні при отриманні лейпрореліну ацетату 45 мг, кастраційний рівень був досягнутий через 4 тижні. У більшості пацієнтів рівень тестостерону був 20 нг / дл. Рівень простатспецифического антигену (ПСА) знизився на 97% при дозі 45 мг протягом 6 міс.

Результати досліджень показали, що при тривалому лікуванні рівень тестостерону зберігається нижче кастрационного до 7 років і навіть до кінця життя.

Фармакокінетика

Абсорбція: у пацієнтів з карциномою передміхурової залози в пізній стадії після першої ін'єкції лейпрореліну ацетату 7,5 мг С _max лейпрореліну в плазмі крові різко підвищується до 25,3 нг / дл через 4-8 год після ін'єкції; після введення лейпрореліну ацетату 22,5 мг С _max підвищується до 127 нг / дл через 4,6 год. З початкового підвищення після кожної ін'єкції (фаза плато - від 2 до 28 днів після введення лейпрореліну ацетату 7,5 мг та від 3 до 84 днів - після 22,5 мг) рівень в плазмі крові залишався відносно стабільним для лейпрореліну ацетату 7,5 мг - 0,28-1,67 нг / мл і лейпрореліну ацетату, 22,5 мг - 0,2-2,0 нг / мл. Дані про кумуляцію речовини при повторних ін'єкціях відсутні.

У пацієнтів з поширеною карциномою передміхурової залози в пізній стадії після введення лейпрореліну ацетату 45 мг С _max підвищується до 82 нг / дл через 4,4 год. Після початкового підвищення після кожної ін'єкції (фаза плато від 3-168 днів після введення лейпрореліну ацетату 45 мг ) рівень в плазмі крові залишався відносно стабільним для лейпрореліну ацетату 45 мг - 0,2-2,0 нг / мл. Дані про накопичення речовини при повторних ін'єкціях відсутні.

Розподіл: середній об'єм розподілу лейпрореліну після в / в введення здоровим чоловікам - добровольцям становив 27 л. Зв'язування з білками плазми крові людини in vitro для лейпрореліну ацетату 7,5 мг та 45 мг становило 43-49%, для лейпрореліну ацетату 22,5 мг - 47-49%.

Виведення: при введенні 1 мг лейпрореліну ацетату в / в здоровим добровольцям середній кліренс становив 8,34 л / год з остаточним T _½ 3 ч (приблизно).

Дослідження щодо виведення і метаболізму препарату не проводились.

Лікування гормонозалежного поширеного раку передміхурової залози та лікування локалізованого раку передміхурової залози високого ризику і місцево-поширеного раку передміхурової залози в поєднанні з опроміненням.

Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг і Елігард 45 мг необхідно вводити під наглядом медичного працівника, який має відповідний досвід оцінки реакції на лікування.

Елігард 7,5 мг призначають у вигляді п / к ін'єкції 1 раз на місяць. Введений розчин утворює депо препарату, забезпечуючи постійне вивільнення лейпрореліну ацетату протягом 1 міс.

Елігард 22,5 мг призначають у вигляді п / к ін'єкції 1 раз в 3 міс. Введений розчин утворює депо препарату, забезпечуючи постійне вивільнення лейпрореліну ацетату протягом 3 міс.

Терапія гормонозалежного раку передміхурової залози із застосуванням Елігарду є тривалою і не повинна перериватися після настання поліпшення або ремісії.

Елігард 45 мг призначати у вигляді п / к ін'єкції 1 раз в 6 міс. Введений розчин утворює депо препарату, забезпечуючи постійне вивільнення лейпрореліну ацетату протягом 6 міс.

Як правило, терапія гормонозалежного поширеного раку передміхурової залози із застосуванням препарату Елігард 45 мг представляє собою тривале лікування і не слід його переривати після настання поліпшення або ремісії.

Елігард 45 мг застосовувати в складі неоад'ювантної або ад'ювантноїтерапії одночасно з опроміненням при лікуванні локалізованого раку передміхурової залози високого ризику і місцево-поширеного раку передміхурової залози.

Реакцію на лікування препаратом Елігард 45 мг слід контролювати шляхом спостереження за клінічними проявами хвороби та вимірювання рівня ПСА в плазмі крові.

Клінічні дослідження показали, що в більшості випадків у пацієнтів без орхідектомія рівень тестостерону підвищується протягом перших 3 днів лікування і потім знижується протягом 3-4 тижнів нижче рівня медичної кастрації. Кастраційний рівень тестостерону підтримується при тривалому застосуванні лікарського засобу (досягається рівень тестостерону 1%). Якщо відповідь пацієнта на лікування недостатній, бажано перевірити, чи досяг рівень тестостерону кастрационного рівня, чи продовжує знаходитися на належному рівні.

При неправильному приготуванні розчину для ін'єкцій або неправильному введенні лікарського засобу можливі випадки відсутності терапевтичної ефективності; при підозрі або відомому неправильному введенні препарату необхідно оцінити рівень тестостерону (див. Особливості застосування).

У пацієнтів з метастатичним кастрационной-резистентним раком передміхурової залози, яким не проводили хірургічну кастрацію, які приймають агоністи ГнРГ, такі як лейпрорелін, і не мають протипоказань до лікування інгібіторами біосинтезу андрогенів або інгібіторами рецепторів андрогенів, лікування агоністами ГнРГ може бути продовжено.

Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг

Вступ. Вміст двох попередньо наповнених стерильних шприців повинно бути змішане безпосередньо перед введенням Елігарду у вигляді п / к ін'єкції. Попадання препарату в артерію або вену неприпустимо!

Як і при застосуванні інших препаратів, які призначаються п / к, місце введення Елігарду слід періодично міняти.

Реакція на лікування препаратом повинна контролюватися шляхом спостереження за клінічними проявами захворювання та вимірювання рівня простатспецифического антигену в плазмі крові. Якщо відповідь пацієнта на лікування недостатній, бажано перевірити, чи досяг рівень тестостерону кастрационного рівня і продовжує зберігатися на ньому.

Корекція дози для особливої популяції пацієнтів. Клінічні дослідження за участю пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю не проводилися.

Інструкція щодо застосування і поводження зі шприцами. Вміст двох попередньо наповнених стерильних шприців необхідно змішати безпосередньо перед введенням пацієнту п / к. Приготування суміші виконується таким чином:

1. Перед застосуванням потримати упаковку з препаратом при кімнатній температурі. Відкрити упаковку і розкласти її вміст на чисту робочу поверхню (шприц А і шприц Б містяться в окремих упаковках).

2. Після того, як дістали шприц А (рідкий полімер у вигляді розчинника для приготування розчину) і шприц Б (ліофілізований лейпрореліну ацетат) з упаковки, вийняти зі шприца Б другої обмежувач і короткий поршень. Вставити довгий поршень у шприц Б з першим обмежувачем.

3. Зняти кришки зі шприца А (тримати шприц А у вертикальному положенні, щоб рідина не витекла) і шприца Б і обережно вставити один шприц в інший.

4. Змішати р-р (шприц в горизонтальному положенні), поперемінно натискаючи на поршень шприца А і шприца Б 60 разів для отримання однорідного розчину. Коли суміш добре перемішана, вона придбає забарвлення від світло-рудувато-коричневої до рудувато-коричневої (для Елігард 7,5 мг) і від безбарвної до світло-жовтого (для Елігард 22,5 мг).

5. Тримати шприци вертикально зі шприцом Б знизу. Ввести отриману суміш в шприц Б. Взяти шприц А, продовжуючи до кінця натискати на його поршень.

Примітка: можуть з'явитися невеликі пухирці повітря. Це нормальне явище і воно ніяк не впливає на освіту депо після введення. Вставити в шприц Б стерильну голку.

6. Тримати шприц Б вертикально. Вставити в шприц Б стерильну голку.

7. Суміш готова для п / к введення.

8. Р-р слід ввести негайно після змішування.

Тільки для одноразового використання. Невикористаний розчин потрібно знищити.

Елігард 45 мг

Вступ. Лікарський засіб Елігард 45 мг готується і вводиться тільки медичними працівниками, які мають досвід введення препарату.

Зміст двох попередньо наповнених стерильних шприців слід змішати безпосередньо перед введенням Елігард 45 мг у вигляді п / к ін'єкції.

Процес змішування описаний нижче в розділі Інструкції щодо застосування і поводження зі шприцами.

Попадання препарату в артерію або вену категорично неприпустимо.

Як і при призначенні інших препаратів, які вводять п / к, місце введення препарату Елігард 45 мг слід періодично міняти.

Корекція дози для особливих популяцій пацієнтів. Клінічні дослідження за участю пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю не проводили.

Інструкції щодо застосування та поводження зі шприцами. Перед використанням необхідно дати постояти лікарського засобу при кімнатній температурі протягом 30 хв

Слід спочатку підготувати пацієнта до ін'єкції, а потім підготувати лікарський засіб до введення, дотримуючись інструкції, зазначеної нижче.

При неправильному приготуванні розчину для п / к ін'єкції можливі випадки відсутності терапевтичної ефективності.

Крок 1. Відкрити обидва лотка (відкрити фольгу з позначеної боку) і викласти їх вміст на чисту робочу поверхню (в 2 лотках містяться шприци А і Б). Витягти влагопоглотитель.

Крок 2. Взяти шприц Б, що не відкручуючи, витягнути з нього короткий поршень синього кольору разом з прикріпленим обмежувачем сірого кольору шприца Б. На даному етапі не змішувати зміст шприців з наявністю 2 обмежувачів.

Крок 3. Взяти білий поршень для шприца Б і обережно прикрутити його до сірого обмежувача, що залишився в шприці Б.

Крок 4. Витягнути сіру пробку зі шприца Б.

Крок 5. Тримати шприц А у вертикальному положенні, щоб не витекла рідина, і викрутити прозору кришку зі шприца А.

Крок 6. З'єднати разом 2 шприца, засовуючи шприц Б в шприц А і вкручуючи до фіксації. Чи не тиснути.

Крок 7. Перевернути з'єднані шприци та тримати їх вертикально (шприц Б знизу), поки рідина для ін'єкцій зі шприца А не буде в шприц Б (містить порошок лейпрореліну ацетату).

Крок 8. Ретельно змішати лікарський засіб, утримуючи шприц в горизонтальному положенні та поперемінно натискаючи на поршень шприца А і шприца Б всього 60 разів, що приблизно триватиме 60 с, до отримання однорідної в'язкої розчину. Чи не нахиляти шприци (слід звернути увагу, що це може викликати витік рідини, оскільки шприци можуть частково відкрутиться).

Після ретельного перемішування в'язкий розчин придбає колір від безбарвного до білого або світло-жовтого.

Важливо. Після змішування негайно виконати нижченаведені кроки, оскільки лікарський засіб з часом стає в'язким.

Слід звернути увагу: необхідно змішувати лікарський засіб, як описано, струшування не забезпечує адекватного змішування лікарського засобу.

Крок 9. Тримати шприци вертикально зі шприцом Б внизу. Шприци необхідно залишати надійно з'єднаними. Натискаючи на поршень шприца А і кілька відводячи поршень шприца Б, ввести всю отриману суміш в шприц Б (короткий широкий шприц).

Крок 10. Відкрутити шприц А, продовжуючи натискати на поршень шприца А. Переконатися, що лікарський засіб не просочується, оскільки в подальшому приєднана голка відповідно не зможе забезпечити уникнення витоку.

Примітка. Могутт з'явитися один великий або кілька невеликих бульбашок повітря. Це нормальне явище, воно не впливає на освіту депо після введення.

Чи не видаляти бульбашки зі шприца Б на цій стадії, оскільки можна втратити кілька лікарського засобу.

Крок 11. Тримати шприц вертикально. Відкрити упаковку безпечної голки, розриваючи паперову позначку і витягти безпечну голку. Закріпити безпечну голку шприца Б, тримаючи його і вкручуючи голку за годинниковою стрілкою до повного закріплення. Чи не тиснути.

Крок 12. Перед введенням вийняти захисний ковпачок голки.

Важливо. Перед введенням нічого не робити з безпечної голкою.

Крок 13. Перед введенням видалити великі бульбашки зі шприца Б. Ввести лікарський засіб п / к. Необхідно забезпечити введення повного обсягу лікарського засобу зі шприца Б.

Крок 14. Після ін'єкції закрити захисний ковпачок, використовуючи будь-який з активних методів, описаних нижче.

1. Закриття на плоскій поверхні.

На плоскій поверхні натягнути захисний ковпачок, що знаходиться в позиції важеля внизу, покриваючи голку, закрити ковпачок.

Перевірити закриту позицію через відчутний клацання. Закрита позиція повністю покриває наконечник голки.

2. Закриття великим пальцем.

Помістити великий палець на важіль, злегка змістити захисний механізм у напрямку до кінця голки до тих пір, поки кінчик голки не буде повністю закритий.

Переконатися, що важіль переведений в закрите положення за допомогою відчуття і клацання. В крайньому положенні кінчик голки повністю закритий.

Крок 15. Коли захисний ковпачок закритий, негайно виконати утилізацію голок і шприців в контейнери для гострих предметів відповідно до затверджених методами.

• Гіперчутливість до лейпрореліну ацетату, іншим агоністів ГнРГ або одному з допоміжних речовин; пацієнтам, яким до цього проведена орхіектомія (як і інші агоністи ГнРГ, Елігард не веде до подальшого зниження рівня тестостерону в плазмі крові після хірургічної кастрації); в якості єдиного методу лікування для хворих на рак передміхурової залози з компресією спинного мозку або вираженими метастазами в хребет (див. особливі вказівки).

Елігард не застосовують у жінок і дітей.

Побічні реакції, які спостерігаються при введенні препарату, в основному виникають у зв'язку зі специфічним фармакологічною дією лейпрореліну - підвищення і зниження гормонального рівня. в більшості випадків виділяють такі негативні реакції: жар, нудота, нездужання і втома, короткочасне місцеве подразнення на ділянці уколу. слабкий або помірний жар відзначають приблизно у 58% пацієнтів.

Перелічені нижче негативні реакції спостерігалися протягом клінічних досліджень препарату у хворих на рак передміхурової залози. Негативні реакції класифікуються за частотою їх прояву: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100, 1/10), нечасто (≥1 / 1000, 1/100), рідко (≥1 / 10 000, 1 / 1000), дуже рідко (1/10 000), невідомо (неможливо оцінити на підставі доступних даних).

Інфекції та інвазії: часто - назофарингіт; нечасто - інфекції сечовивідних шляхів, інфекції шкіри.

Метаболізм і харчові розлади: нечасто - загострення цукрового діабету.

Психічні розлади: нечасто - розлади сну, депресія, зниження лібідо.

Порушення з боку центральної нервової системи: нечасто - запаморочення, головний біль, втрата чутливості, безсоння, розлади смаку та нюху; рідко - аномальні мимовільні рухи.

Порушення з боку серця: невідомо - подовження інтервалу Q-T (див. Особливості застосування, Взаємодія).

Порушення з боку судин: дуже часто - припливи; нечасто - підвищення або зниження артеріального тиску; рідко - втрата свідомості, колапс.

З боку органів грудної клітки та медіастинальні розлади: нечасто - ринорея, задишка.

Порушення з боку травної системи: часто - нудота, діарея; нечасто - запор, сухість у роті, диспепсія, блювання; рідко - метеоризм, відрижка.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже часто - синці, еритема; часто - свербіж, нічне потовиділення; нечасто - липкий піт, підвищене потовиділення; рідко - алопеція, висипання на шкірі.

З боку кістково-м'язової системи: часто - артралгія, біль у кінцівках, біль у м'язах; нечасто - біль у спині, м'язові спазми.

Порушення з боку нирок та сечовидільної системи: часто - порушення частоти сечовипускання, труднощі при сечовипусканні, дизурія, ніктурія, олігурія; нечасто - спазм сечового міхура, наявність крові в сечі, зниження частоти сечовипускання, затримка сечі.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто - біль в молочних залозах, атрофія і біль яєчка, безпліддя, гіпертрофія молочних залоз, зменшення розмірів статевого члена; нечасто - гінекомастія, імпотенція, розлади з боку яєчок; дуже рідко - біль в молочних залозах.

Загальні розлади: дуже часто - стомлюваність, відчуття печіння і парестезія на ділянці введення, часто - нездужання, біль, синці та відчуття печіння в ділянці уколу, тремор, слабкість; нечасто - свербіж в місці уколу, летаргія, біль, підвищена температура тіла; рідко - виразка в місці уколу; дуже рідко - некроз у місці уколу.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто - зміни в загальному аналізі крові.

Дослідження: часто - підвищений вміст КФК в плазмі крові, збільшення часу згортання крові; нечасто - підвищений вміст АлАТ, підвищений вміст ТГ в крові, збільшення протромбінового часу, маси тіла.

Серед інших побічних ефектів, які взагалі виникають при лікуванні препаратом, слід зазначити наступні: периферичні набряки, емболія легеневої артерії, прискорене серцебиття, біль в м'язах, м'язова слабкість, озноб, запаморочення, висип, амнезія і розлад зору; можливі анафілактичні та анафілактоїдні реакції. Інфаркт гіпофіза в анамнезі рецидивує дуже рідко після прийому агоністів ГнРГ. Також відзначалися поодинокі випадки тромбоцитопенії та лейкопенії. Повідомлялося про зміну толерантності до глюкози.

Місцеві побічні реакції, що виникають після введення Елігарду, схожі на місцеві реакції, пов'язані з подібними препаратами, які вводяться п / к. Загалом, згідно з даними ці місцеві побічні реакції, що виникають після п / к ін'єкцій, слабкі та нетривалі.

Зміни кісткової щільності. Знижена кісткова щільність розглядалася в медичній літературі на прикладі двох чоловіків, яким була проведена орхіектомія або які лікувалися агоністами ГнРГ. Достовірно відомо, що тривале лікування Лейпрореліну може викликати посилення симптомів остеопорозу. Підвищення ризику виникнення тріщин - це наслідок остеопорозу (див. Особливості застосування).

Загострення ознак і симптомів хвороби. Лікування Лейпрореліну може викликати загострення ознак і симптомів захворювання протягом перших кількох тижнів. При наявності метастазів в хребет і / або непрохідності сечових шляхів або наявності крові в сечі загострюються, виникають неврологічні розлади, такі як слабкість і / або парестезія нижніх кінцівок або погіршення симптомів з боку сечових шляхів.

При неправильному приготуванні розчину для ін'єкції можлива відсутність ефективності препарату (див. Застосування). в разі підозрюваних або відомих помилок введення необхідно оцінювати рівень тестостерону в крові.

Андрогендепріваціонная терапія може подовжувати інтервал Q-T. У пацієнтів з наявністю в анамнезі факторів ризику подовження інтервалу Q-T і у пацієнтів, які одночасно отримують лікарські засоби, здатні подовжувати інтервал Q-T (див. Взаємодія з іншими лікарськими), лікарям перед початком застосування лікарського засобу Елігард 7,5 мг, Елігард 22, 5 мг необхідно оцінити показник користь / ризик, в тому числі можливість виникнення torsades de pointes.

Лейпрореліну ацетат, як і інші агоністи ГнРГ, викликає короткочасне підвищення концентрації тестостерону, дигідротестостерону і кислої фосфатази в плазмі крові протягом 1-го тижня лікування. У пацієнтів можуть посилитися або з'явитися нові симптоми, включаючи біль у кістках, нейропатию, гематурію, обструкцію сечоводу або інтравезікальние обструкцію (див. Побічна дія). Ці симптоми зазвичай проходять при продовженні лікування.

Додаткове застосування відповідного антиандрогену слід починати за 3 дні до початку терапії Лейпрореліну і продовжувати протягом перших 2 або 3 тижнів лікування. Це необхідно для запобігання наслідкам початкового підвищення рівня тестостерону в плазмі крові.

Після хірургічної кастрації Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг не викликає подальшого зниження рівня тестостерону в плазмі крові у пацієнтів-чоловіків.

При застосуванні агоністів ГнРГ повідомлялося про випадки обструкції сечоводу і компресії спинного мозку, що може призводити до паралічу з наявністю або відсутністю летального результату. При виникненні компресії спинного мозку або ниркової недостатності необхідно проводити стандартне лікування цих ускладнень.

Пацієнтів з метастазами в хребет і / або головний мозок, а також з обструкцією сечових шляхів слід ретельно спостерігати протягом перших кількох тижнів лікування.

У деяких пацієнтів пухлина може бути нечутливою до гормонів. При цьому стані, для якого характерна відсутність клінічного поліпшення, незважаючи на придушення тестостерону, подальша терапія лікарським засобом Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг не має сенсу.

Є повідомлення про зниження щільності кісткової тканини у чоловіків, яким проводили орхіектомією або лікували агоністом ГнРГ (див. Побічна дія).

Антиандрогенна терапія значно підвищує ризик розвитку перелому внаслідок виникнення остеопорозу. З цього приводу існують обмежені дані. Через 22 міс застосування фармакологічної андрогендепріваціонной терапії у 5% пацієнтів відзначалися переломи внаслідок виникнення остеопорозу та у 4% пацієнтів - через 5-10 років лікування. Ризик виникнення переломів внаслідок виникнення остеопорозу в цілому вище, ніж ризик виникнення патологічних переломів. Крім тривалого дефіциту тестостерону, на розвиток остеопорозу можуть впливати літній вік, куріння, вживання алкоголю, надмірна маса тіла і недостатні фізичні навантаження.

Протягом постмаркетингового нагляду після застосування ГнРГ-агоністів, в більшості випадків через 2 тижні після першої дози, у деяких пацієнтів - протягом години, рідко повідомлялося про випадки крововиливу в гіпофіз (клінічного синдрому другого за складністю після гіпофізно інфаркту). У цих випадках крововилив в гіпофіз викликало миттєву головний біль, блювоту, погіршення зору, офтальмоплегію, зміни психічного стану і іноді - серцево-судинну недостатність. Необхідна термінова медична допомога.

Гіперглікемія і діабет. У деяких пацієнтів, яким проводили терапію агоністом ГнРГ, повідомлялося про випадки гіперглікемії та підвищений ризик виникнення цукрового діабету. Гіперглікемія може означати початок розвитку цукрового діабету або погіршення глікемічного контролю у пацієнтів з цією патологією. У пацієнтів, які отримують агоністи ГнРГ, необхідно періодично контролювати рівень глюкози в крові та / або рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) і проводити лікування гіперглікемії або цукрового діабету відповідно до сучасної клінічної практикою.

Серцево-судинні захворювання. При терапії агоністами ГнРГ у чоловіків повідомлялося про підвищений ризик розвитку інфаркту міокарда, раптовому сердечному летальний кінець або інсульті. Такий ризик досить низький і необхідно ретельно оцінювати фактори ризику виникнення серцево-судинних захворювань при призначенні лікування пацієнтам з раком передміхурової залози. Пацієнтів, які отримують агоністи ГнРГ, необхідно спостерігати на наявність симптомів і ознак, що вказують на розвиток серцево-судинних захворювань, і контролювати згідно сучасній клінічній практиці.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Дані відсутні, лікарський засіб Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг протипоказано.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Чи не проведено досліджень впливу препарату Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами може погіршитися у зв'язку з втомою, запамороченням і порушеннями зору - це можливі побічні ефекти лікування або наслідок основного захворювання.

Досліджень з вивчення фармакокінетичної взаємодії Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг з іншими препаратами не проводили. про взаємодію лейпрореліну ацетату з іншими лікарськими препаратами не повідомляли.

Оскільки андрогендепріваціонная терапія може подовжувати інтервал Q-T, необхідно ретельно оцінити одночасне застосування лікарського засобу Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг з лікарськими засобами, які подовжують інтервал Q-T, або лікарськими засобами, які можуть привести до виникнення torsades de pointes, такими як антиаритмічні лікарські засоби класу I (наприклад хінідин, дизопірамід) або класу III (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадоном, моксифлоксацином, нейролептиками (див. Особливості застосування).

Несумісність. Застосовувати тільки наданий розчинник.

Випадків не відмічено. при передозуванні пацієнта слід спостерігати та при необхідності призначити відповідне лікування.

В оригінальній упаковці при температурі 2-8 °C. перед введенням необхідно тримати лікарський засіб при кімнатній температурі. після вилучення з холодильника можна зберігати в оригінальній упаковці при кімнатній температурі (не вище 25 °C) до 4 тижнів.

ALL / 2017/0003 / UA / Dec / 2017 / Morion / 15000

діючі речовини: лейпрорелін; попередньо наповнений шприц Б – доступна кількість після змішування за допомогою розчинника становить 7,5 мг або 22,5 мг лейпрореліну ацетату (що еквівалентно 6,96 мг або 20,87 мг лейпрореліну відповідно);

допоміжні речовини: попередньо наповнений шприц А – полі(DL-лактид-ко-гліколід) полімер, N-метил-2-піролідон.

Порошок для приготування розчину для підшкірних ін’єкцій у комплекті з розчинником.

Основні фізико-хімічні властивості: попередньо наповнений шприц Б – порошок білого або майже білого кольору;

попередньо наповнений шприц А – розчинник (для Елігард 7,5 мг): прозора в’язка рідина від світло-рудувато-коричневого до рудувато-коричневого кольору; може містити бульбашки повітря, але вільна від частинок, які можна побачити, та механічних включень; розчинник (для Елігард 22,5 мг): прозора в’язка рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору; може містити бульбашки повітря, але вільна від частинок, які можна побачити, та механічних включень.

Аналоги гонадотропін-рилізинг гормону. Лейпрорелін.

Код АТХ L02А Е02.

Фармакодинаміка

Лейпрореліну ацетат є синтетичним непептидним аналогом природного гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ), який при тривалому призначенні інгібує секрецію гіпофізарного гонадотропіну і пригнічує тестикулярний стероїдогенез у чоловіків. Цей ефект оборотний у разі припинення терапії лікарським засобом. Аналог має більшу ефективність, ніж природний гормон, і його вплив оборотний при припиненні лікування.

Призначення лейпрореліну ацетату спочатку призводить до підвищення рівня циркулюючого лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), внаслідок чого протягом деякого часу відбувається підвищення рівня гонадних стероїдів, тестостерону і дигідротестостерону у чоловіків. При тривалому призначенні лейпрореліну ацетату рівень ЛГ і ФСГ знижується. У чоловіків рівень тестостерону знижується до кастраційного рівня (£ 50 нг/дл). Це відбувається протягом 3-5 тижнів після початку лікування.

Середній рівень тестостерону через 6 місяців лікування становить для лейпрореліну ацетату в дозі 7,5 мг – 6,1 (±0,4) нг/дл, лейпрореліну ацетату в дозі 22,5 мг – 10,1 (±0,7) нг/дл, що відповідає його рівню після виконання білатеральної орхіектомії. У всіх пацієнтів, які брали участь в основному клінічному дослідженні при отриманні лейпрореліну ацетату в дозі 7,5 мг, кастраційний рівень був досягнутий через 6 тижнів, у 94 % був досягнутий до 28 дня й у 98 % – до 35-го дня; лейпрореліну ацетату в дозі 22,5 мг – кастраційний рівень був досягнутий через 5 тижнів, у 99 % з них – до 28-го дня. У більшості пацієнтів рівень тестостерону був нижче 20 нг/дл. Хоча повністю користь таких низьких рівнів не оцінювалась.

Рівень простатоспецифічного антигену (ПСА) знизився на 94 % при дозі 7,5 мг протягом 6 місяців, при дозі 22,5 мг – на 98 % відповідно.

Тривалі дослідження показали, що при тривалому лікуванні рівень тестостерону зберігається нижче кастраційного до 7 років та, імовірно, до кінця життя.

Фармакокінетика

Абсорбція: у пацієнтів з поширеною карциномою передміхурової залози після першої ін’єкції лейпрореліну ацетату 7,5 мг середній рівень концентрації лейпрореліну у сироватці крові різко підвищується до 25,3 нг/дл через 4-8 годин (Сmax) після ін’єкції; після введення лейпрореліну ацетату 22,5 мг підвищується до 127 нг/дл через 4,6 години (Сmax). Після початкового підвищення після кожної ін’єкції (фаза плато від 2-28 днів після введення лейпрореліну ацетату 7,5 мг, від 3-84 днів після введення лейпрореліну ацетату 22,5 мг) рівень у сироватці крові залишався відносно стабільним для лейпрореліну ацетату 7,5 мг 0,28-1,67 нг/мл, лейпрореліну ацетату 22,5 мг – 0,2-2,0 нг/мл. Дані про накопичення речовини при повторних ін’єкціях відсутні.

Розподіл: середній об’єм розподілу лейпрореліну після внутрішньовенного болюсного введення здоровим добровольцям чоловікам становив 27 літрів. Зв’язування з білками у плазмі крові людини in vitro для лейпрореліну ацетату 7,5 мг та 22,5 мг становило 43-49 %.

Виведення: при введенні 1 мг лейпрореліну ацетату внутрішньовенно здоровим добровольцям середній кліренс становив 8,34 л/год з остаточним періодом напіввиведення 3 години (приблизно).

Ніяких досліджень щодо виведення препарату Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг не проводили.

Ніяких досліджень щодо метаболізму препарату Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг не проводили.

Лікування гормонозалежного поширеного раку передміхурової залози та лікування локалізованого раку передміхурової залози високого ризику і місцево-поширеного раку передміхурової залози у комбінації з опроміненням.

Гіперчутливість до лейпрореліну ацетату, інших агоністів гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ) або до будь якої з допоміжних речовин.

Пацієнтам, які до цього пройшли орхіектомію (як і інші ГнРГ-агоністи, Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг не спричиняє подальшого зменшення рівнів тестостерону в сироватці крові після хірургічної кастрації).

У якості єдиного методу лікування для хворих на рак простати з компресією спинного мозку або вираженими метастазами в хребет (див. розділ «Особливості застосування»).

Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг протипоказаний жінкам і дітям.

Ніяких досліджень щодо вивчення фармакокінетичної взаємодії Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг з іншими препаратами не проводилися. Про взаємодію лейпрореліну ацетату з іншими лікарськими препаратами не повідомляли.

Оскільки андрогендеприваційна терапія може подовжувати інтервал QT, необхідно ретельно оцінити одночасне застосування лікарського засобу Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, або лікарськими засобами, що можуть спричиняти виникнення torsades de pointes, такими як антиаритмічні лікарські засоби класу І (наприклад, хінідин, дизопірамід) або класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадоном, моксифлоксацином, нейролептиками (див. розділ «Особливості застосування»).

Правильне розведення. При неправильному приготуванні розчину для ін’єкції можуть виникати випадки відсутності ефективності (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У разі підозрюваних чи відомих помилок введення необхідно оцінювати рівень тестостерону у крові.

Андрогендеприваційна терапія може подовжувати інтервал QT.

У пацієнтів з наявністю в анамнезі факторів ризику подовження інтервалу QT і у пацієнтів, які одночасно отримують лікарські засоби, що можуть подовжувати інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), лікарям перед початком застосування лікарського засобу Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг необхідно оцінити показник користі/ризику, у тому числі можливість виникнення torsades de pointes.

Серцево-судинні захворювання. При терапії агоністами ГнРГ в чоловіків повідомлялося про підвищений ризик розвитку інфаркту міокарда, раптового серцевого летального наслідку або інсульту. Такий ризик виникнення досить низький і необхідно ретельно оцінювати фактори ризику виникнення серцево-судинних захворювань при призначенні лікування пацієнтам з раком передміхурової залози. Пацієнтів, які отримують агоністи ГнРГ, необхідно спостерігати на наявність симптомів та ознак, що вказують на розвиток серцево-судинних захворювань, та контролювати згідно з сучасною клінічною практикою.

Короткочасне підвищення концентрації тестостерону. Лейпрореліну ацетат, як і інші агоністи ГнРГ, спричиняє короткочасне підвищення концентрації тестостерону, дигідротестостерону і кислої фосфатази у сироватці крові протягом 1-го тижня лікування. У пацієнтів можуть посилитися або виникнути нові симптоми, включаючи біль у кістках, нейропатію, гематурію, обструкцію сечоводу або інтравезикальну обструкцію (див. розділ «Побічні ефекти»). Ці симптоми зазвичай минають при продовженні лікування.

Додаткове застосування відповідного антиандрогену слід розпочинати за три дні до початку терапії лейпрореліном і має тривати протягом перших двох або трьох тижнів лікування. Це необхідно для запобігання наслідкам початкового підвищення рівня тестостерону у сироватці крові.

Після хірургічної кастрації Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг не спричиняє подальшого зниження рівнів тестостерону у сироватці у пацієнтів чоловіків.

Щільність кісткової тканини. Є повідомлення про зниження щільності кісткової тканини у чоловіків, яким проводили орхіектомію або яких лікували агоністом ГнРГ (див. розділ «Побічні ефекти»).

Антиандрогенна терапія значно підвищує ризик розвитку перелому внаслідок виникнення остеопорозу. З цього приводу існують обмежені дані. Через 22 місяці застосування фармакологічної андрогендеприваційної терапії у 5 % пацієнтів відзначалися переломи внаслідок виникнення остеопорозу та в 4 % пацієнтів – через 5-10 років лікування. Ризик виникнення переломів внаслідок виникнення остеопорозу в загальному вищий, ніж ризик виникнення патологічних переломів.

Крім тривалого дефіциту тестостерону, на розвиток остеопорозу може впливати літній вік, паління, споживання алкоголю, зайва маса тіла і недостатні фізичні навантаження.

Крововилив в гіпофіз. Протягом постмаркетингового нагляду після застосування ГнРГ-агоністів, у більшості випадків через 2 тижні після першої дози, у деяких пацієнтів – протягом першої години, рідко повідомлялося про випадки крововиливу в гіпофіз (клінічного синдрому другого за складністю після гіпофізного інфаркту). У цих випадках крововилив у гіпофіз спричиняв миттєвий головний біль, блювання, погіршення зору, офтальмоплегію, зміни психічного стану та іноді – серцево-судинну недостатність. Потрібна термінова медична допомога.

Гіперглікемія та діабет. У деяких пацієнтів, яким проводили терапію агоністом ГнРГ, повідомлялося про випадки гіперглікемії та підвищеного ризику виникнення діабету. Гіперглікемія може означати початок розвитку цукрового діабету або погіршення глікемічного контролю у пацієнтів з діабетом. У пацієнтів, які отримують агоністи ГнРГ, необхідно періодично контролювати рівень глюкози в крові та/або рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) і проводити лікування гіперглікемії або діабету відповідно до сучасної клінічної практики.

Судоми. В після реєстраційному періоді отримані повідомлення про виникнення судом у пацієнтів, які отримували лейпрореліну ацетат при наявності або відсутності факторів ризику розвитку судом. При виникненні судом необхідно проводити лікування на підставі сучасної клінічної практики.

Інші явища. При застосуванні агоністів ГнРГ повідомлялося про випадки обструкції сечоводу і компресії спинного мозку, що може призводити до паралічу з наявністю або відсутністю летальних ускладнень. При виникненні компресії спинного мозку або ниркової недостатності необхідно проводити стандартне лікування цих ускладнень.

За пацієнтами з метастазами у хребет та/або головний мозок, а також за пацієнтами з обструкцією сечових шляхів слід проводити пильний нагляд протягом перших кількох тижнів лікування.

Дані відсутні, лікарський засіб Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг протипоказаний жінкам.

Не було проведено досліджень впливу препарату Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг на здатність керувати автомобілем та роботу з іншими механізмами.

Здатність керувати автомобілем та робота з іншими механізмами може погіршуватися у зв’язку з втомою, запамороченням та порушеннями зору – це можливі побічні ефекти лікування або наслідок основного захворювання.

Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг необхідно вводити під наглядом медичного працівника, який має відповідний досвід оцінки реакції на лікування.

Елігард 7,5 мг призначати у вигляді підшкірної ін’єкції один раз на місяць. Введений розчин утворює депо препарату, що забезпечує постійне вивільнення лейпрореліну ацетату протягом одного місяця.

Елігард 22,5 мг призначати у вигляді підшкірної ін’єкції 1 раз на 3 місяці. Введений розчин утворює депо препарату, що забезпечує постійне вивільнення лейпрореліну ацетату протягом 3-х місяців.

Як правило, терапія гормонозалежного поширеного раку передміхурової залози із застосуванням препарату Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг являє собою тривале лікування і не слід його переривати після настання поліпшення або ремісії.

Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг застосовувати у складі неоад’ювантної або ад’ювантної терапії одночасно з опроміненням при лікуванні локалізованого раку передміхурової залози високого ризику і місцево-поширеного раку передміхурової залози.

Реакцію на лікування препаратом Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг слід контролювати шляхом спостереження за клінічними проявами хвороби і вимірювання рівня простатоспецифічного антигену (ПСА) у сироватці крові.

Клінічні дослідження показали, що в більшості випадків у пацієнтів без орхідектомії рівні тестостерону підвищуються протягом перших трьох днів лікування і потім знижуються протягом 3-4 тижнів нижче рівнів медичної кастрації. Кастраційний рівень тестостерону підтримується при тривалому застосуванні лікарського засобу (досягається рівня тестостерону   недостатня, бажано перевірити, чи досяг рівень тестостерону кастраційного рівня, чи продовжує знаходитися на ньому. При неправильному приготуванні розчину для ін’єкцій чи при неправильному введенні лікарського засобу можливі випадки відсутності терапевтичної ефективності; при підозрюваному або відомому неправильному введенні лікарського засобу необхідно оцінити рівень тестостерону (див. розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів з метастатичним кастраційно-резистентним раком передміхурової залози, яким не проводили хірургічну кастрацію та які приймають агоністи ГнРГ, такі як лейпрорелін, і не мають протипоказань до лікування інгібіторами біосинтезу андрогенів або інгібіторами андрогенових рецепторів, лікування агоністами ГнРГ може бути продовжено.

Введення. Лікарський засіб Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг готується та вводиться тільки медичними працівниками, які мають досвід введення препарату.

Вміст двох попередньо наповнених стерильних шприців слід змішати безпосередньо перед введенням Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг у вигляді підшкірної ін’єкції.

Процес змішування описано нижче у 4 підрозділі «Інструкції щодо застосування і поводження зі шприцами».

Потрапляння препарату в артерію або вену категорично не припустимо.

Як і при призначенні інших препаратів, які призначають підшкірно, місце введення препарату Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг слід періодично змінювати.

Корекція дозування для особливих популяцій пацієнтів

Клінічні дослідження з участю пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю не проводили.

Інструкції щодо застосування і поводження зі шприцами.

Перед використанням необхідно дати постояти лікарському засобу при кімнатній температурі протягом 30 хвилин.

Слід спочатку підготувати пацієнта до ін’єкції, а потім підготувати лікарський засіб до введення, дотримуючись інструкції, зазначеної нижче.

При неправильному приготуванні розчину для підшкірної ін’єкції можливі випадки відсутності терапевтичної ефективності.

Крок 1. Відкрити обидва лотки (потягнувши за вільний край алюмінієвої фольги), вийняти вміст лотків на чисту робочу поверхню (два лотки містять шприц А (рис 1.1) та шприц Б (рис. 1.2)). Забрати вологопоглинач.

короткий поршень синього кольору

з обмежником

Крок 2. Взяти шприц Б, не відкручуючи поршень з обмежника, витягнути з нього короткий поршень синього кольору разом з прикріпленим обмежником сірого кольору шприца Б (рис. 2).

На цьому етапі не змішувати вміст шприців з наявністю 2 обмежників.

Потягніть

Крок 3. Взяти білий поршень для шприца Б і обережно вкрутити його до сірого обмежника, що залишився у шприці Б.

Крок 4. Витягнути сіру гумову пробку зі шприца Б та відкласти шприц (рис. 4).

Потягніть

Крок 5. Тримати шприц А у вертикальному положенні, щоб не витекла рідина, і викрутити прозору кришку зі шприца А (рис. 5).

Відкрутіть

Крок 6. З’єднати разом 2 шприци, шприц А знизу, засовуючи шприц Б у шприц А та вкручуючи до фіксації (див. рис. 6а та 6b). Не тиснути.

Крок 7.

Перевернути з’єднані шприци так, щоб шприц Б був знизу, тримати шприци вертикально, натискати на поршень шприца А, поки рідина для ін’єкцій зі шприца А не надійде у шприц Б (містить порошок лейпрореліну ацетату) (див. рис. 7).

Крок 8. Ретельно змішати лікарський засіб, утримуючи шприц у  горизонтальному положенні та поперемінно натискаючи на поршень шприца А і шприца Б загалом 60 разів, що приблизно триватиме 60 секунд, до отримання однорідного в’язкого розчину (див. рис. 8). Не нахиляти шприци (слід звернути увагу, що це може спричинити витікання рідини, оскільки шприци можуть частково відкрутитися).

Після ретельного перемішування отримується в’язкий розчин від безбарвного до світло-жовтого кольору (можуть відмічатися відтінки білого або світло-жовтого кольору).

Важливо: необхідно використовувати розчин відразу після приготування, оскільки його в’язкість з часом збільшується. Не заморожувати готовий лікарський засіб.

Слід звернути увагу на те, що необхідно змішувати лікарський засіб так, як описано вище, струшування не забезпечує адекватного змішування лікарського засобу.

Крок 9. Тримати шприци вертикально зі шприцом Б внизу. Шприци необхідно залишати надійно з’єднаними. Натискаючи на поршень шприца А і дещо відводячи поршень шприца Б, ввести всю отриману суміш у шприц Б (короткий, широкий шприц) (див. рис. 9).

Потягніть

Натисніть

Крок 10. Відкрутити шприц А, продовжуючи натискати на поршень шприца А (рис.10). Переконатися, що лікарський засіб не просочується, оскільки у подальшому приєднана голка не зможе забезпечити уникнення витікання.

Примітка. Може з’явитися одна велика або декілька невеликих бульбашок повітря. Це нормальне явище, і воно ніяк не впливає на утворення депо після введення.

Будь ласка, не намагайтеся видалити бульбашки зі шприца Б на цій стадії, оскільки можна втратити деяку кількість лікарського засобу.

Крок 11.

· Тримати шприц Б вертикально та відтягнути поршень білого кольору, щоб уникнути втрати лікарського засобу.

· Відкрийте упаковку зі стерильною голкою, знявши паперовий клапан, та вийміть безпечну голку. Не видаляйте відкидний захисний пристрій.

· Закріпіть безпечну голку до шприца Б, утримуючи шприц, і обережно поверніть голку за годинниковою стрілкою приблизно на три чверті обороту до повної фіксації (рис.11).

Важливо: не перетягуйте голку надто сильно, оскільки може тріснути роз’єм голки, що призведе до витікання лікарського засобу під час ін’єкції. У разі якщо тріснув роз’єм голки або наявні зовнішні ознаки пошкодження, або відмічалося витікання, лікарський засіб не слід застосовувати.

Заміна пошкодженої голки на аналогічну недопустима, препарат у разі пошкодження голки не слід вводити. Весь лікарський засіб слід безпечно утилізувати.

У разі пошкодження роз’єму голки необхідно використовувати іншу упаковку лікарського засобу.

Крок 12. Перемістити захисний пристрій в напрямку від голки та перед введенням лікарського засобу зняти захисний ковпачок голки (рис. 12).

Важливо: не приводьте в дію захисний пристрій голки до введення лікарського засобу.

Потягніть

Крок 13. Перед введенням видалити великі бульбашки зі шприца Б. Ввести лікарський засіб підшкірно, паралельно притримуючи захисний пристрій на відстані від голки. Будь ласка, переконайтеся, що введено повний об’єм лікарського засобу зі шприца Б.

Крок 14. Після ін’єкції негайно активуйте захисний ковпачок голки будь-яким з двох способів, описаних нижче.

1 спосіб.

1. Закриття на плоскій поверхні.

Покладіть шприц з голкою на плоску поверхню важелем захисного пристрою вниз та натисканням на важіль активуйте захисний механізм (рис.14.1а).

Переконайтеся, що важіль переведений у закрите положення та кінчик голки повністю закритий (рис. 14.1б).

2 спосіб.

Закриття великим пальцем.

Помістіть великий палець на захисний пристрій (рис. 14.2а), накрийте наконечник голки та активуйте захисний механізм.

Переконайтеся, що важіль переведений у закрите положенне та кінчик голки повністю закритий (до характерного клацання) (рис. 14.2б).

Крок 15. Після закриття захисного механізму негайно помістіть голку та шприц у відповідний контейнер для гострих предметів.

Діти. Безпеку та ефективність застосування препарату дітям не оцінювали, так як його не застосовують у педіатричній практиці.

У клінічній практиці не було випадків передозування препаратів Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг. У разі передозування за пацієнтом необхідно вести спостереження і при необхідності призначати відповідне симптоматичне лікування.

Побічні ефекти, які спостерігаються при введенні лікарського засобу Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг, в основному виникають через специфічну фармакологічну дію лейпрореліну – зростання та зниження деяких гормональних рівнів. У більшості випадків виділяють такі негативні реакції: жар, нездужання, нудота, та втома, і короткочасне місцеве подразнення у ділянці ін’єкції. Слабкий або помірний жар трапляється приблизно у 58 % пацієнтів.

Нижченаведені негативні реакції спостерігалися протягом клінічних досліджень препарату Елігард у хворих на поширений рак передміхурової залози. Негативні реакції класифікуються за частотою проявів: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100,   та дуже рідко (

Інші побічні ефекти, які загалом виникають при лікуванні лейпрореліном ацетату, включають периферичні набряки, емболія легеневої артерії, прискорене серцебиття, біль у м’язах, м’язова слабкість, зміна чутливості шкірних покривів, озноб, висипання, амнезія та розлади зору. При тривалому застосуванні даного класу препаратів відмічалась атрофія м’язів. Рідко після застосування агоністів ГнРГ повідомляли про інфаркт гіпофізу, який раніше мав місце. Також рідко повідомляли про випадки тромбоцитопенії та лейкопенії. Повідомлялося про зміну толерантності до глюкози.

Після застосування аналогів агоністів ГнРГ відмічалися випадки судом (див. розділ «Особливості застосування»).

Місцеві побічні реакції, які виникають після введення препаратів Елігард 7,5 мг, Елігард 22,5 мг, схожі на місцеві реакції, пов’язані з подібними препаратами, які вводяться підшкірно.

Загалом ці місцеві побічні реакції, які трапляються після підшкірних ін’єкцій слабкі та нетривалі.

Після застосування аналогів агоністів ГнРГ відмічалися випадки анафілактичних/анафілактоїдних реакцій.

Зміни кісткової щільності

У медичній літературі повідомляли про знижену кісткову щільність у чоловіків, яким була проведена орхіектомія або які лікувалися аналогами ГнРГ. Цілком імовірно, що довготривале лікування лейпрореліном може спричинити зростання симптомів остеопорозу. Щодо зростання ризику виникнення тріщин – це наслідки остеопорозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Загострення ознак та симптомів хвороби

Лікування лейпрореліном може спричиняти загострення ознак та симптомів захворювання протягом перших кількох тижнів. Можуть виникати метастази у хребет та/або закупорки сечових шляхів або гематурія, неврологічні розлади, такі як слабкість та/або парестезія нижніх кінцівок або погіршення сечових симптомів.

2 роки.

Після діставання з холодильника може зберігатися в оригінальній упаковці при кімнатній температурі (не вище 25 °C) до 4 тижнів.

Після першого відкриття лотків порошок та розчинник для приготування розчину для ін’єкцій необхідно змішувати негайно та вводити пацієнту.

Після змішування: здійснювати введення негайно, оскільки в’язкість розчину постійно зростає.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 2-8 ^ос. Перед введенням необхідно тримати лікарський засіб при кімнатній температурі. Після діставання з холодильника можна зберігати в оригінальній упаковці при кімнатній температурі (не вище 25 °C) до 4 тижнів.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Застосовувати тільки наданий розчинник.

Комплект містить 2 лотки. Один лоток містить попередньо заповнений шприц А з розчинником, поршень шприца Б та пакетик з вологопоглинаючим агентом. Другий лоток містить попередньо заповнений шприц Б з порошком, голку та пакетик з вологопоглинаючим агентом.

Комплект у картонній пачці.

За рецептом.

Астеллас Фарма Юроп Б. В., Нідерланди / Astellas Pharma Europe B. V., the Netherlands.

Адреса

Астеллас Фарма Юроп Б. В.: Хогемат 2, 7942 ДЖ Меппел, Нідерланди /

Astellas Pharma Europe B. V.: Hogemaat 2, 7942 JG Meppel, the Netherlands.

У випадку виникнення побічних ефектів просимо направляти інформацію до представництва Астеллас Фарма Юроп Б. В. на адресу 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, корп. 7-В, офіс 41, тел: 044-490-68-25, факс: 044-490-68-26.