Фармадипін краплі оральні 2% флакон 5 мл

Фармакодинаміка. ФАРМАДИПІН виявляє антиангінальну та антигіпертензивну дію. блокує надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини коронарних і периферичних артерій через повільні потенціалзалежні кальцієві канали мембран клітин. розслаблює гладкі м'язи судин, усуває спазми та розширює коронарні та периферичні артерії, зменшуючи периферичний опір, пекло, післянавантаження і потребу міокарда в кисні; незначно знижує скоротність міокарда, дещо зменшує агрегацію тромбоцитів.

Фармакокінетика. При прийомі всередину добре всмоктується в травному тракті, біодоступність - 40-60%. Особливо швидко (через 5-10 хв) ефект розвивається при сублінгвальному прийомі. Зазвичай максимум дії реєструється через 30-40 хв. Прийом їжі істотно не впливає на швидкість всмоктування препарату. Гемодинамический ефект зберігається протягом 4-6 ч. З білками плазми крові зв'язується до 90% ніфедипіну. Метаболізується в печінці та виводиться з організму переважно у вигляді неактивних метаболітів. Загальний кліренс ніфедипіну - 0,4-0,6 л/кг / год. T _½ становить 2-4 ч. У осіб похилого віку та пацієнтів з цирозом печінки метаболізм ніфедипіну уповільнюється, тому у них T _½ препарату може подовжуватися майже в 2 рази, що вимагає зниження дози та збільшення інтервалів між прийомами препарату. В організмі ніфедипін не кумулює. У незначних кількостях проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком.

Аг (з метою лікування гіпертензивних кризів).

Фармадипін застосовують для лікування гіпертонічної кризи як препарат невідкладної допомоги. не рекомендується застосовувати препарат у цій лікарській формі для курсового прийому.

При необхідності проведення курсу антигіпертензивної терапії препарат і лікарську форму підбирає лікар.

При раптовому і значному підвищенні артеріального тиску початкова разова доза для дорослих становить 3-5 крапель (2-3,35 мг), для осіб похилого віку - не більше 3 крапель (2 мг) під язик або накапати на шматочок сухаря або цукру, як можна довше утримуючи у роті. При недостатній ефективності дозу поступово можна підвищувати до клінічно значущого ефекту. Надалі у випадках підвищення артеріального тиску необхідно орієнтуватися саме на цю дозу. При необхідності (підвищення артеріального тиску до 190 / 100-220 / 110 мм рт. Ст.) Разову дозу можна поступово підвищити в окремих випадках до 10-15 крапель (6,7-10 мг) з урахуванням індивідуальних змін показників АТ у хворого.

Необхідно враховувати індивідуальну чутливість окремих хворих до ФАРМАДИПІН. У таких випадках дозу підбирають індивідуально, починаючи з 3 крапель, і поступово збільшувати на 2-3 краплі (1,34-2 мг) до досягнення клінічного ефекту.

Перевищення початкової дози препарату може привести до різкого зниження артеріального тиску!

Гострий інфаркт міокарда (перші 4 тижні); кардіогенний шок; тяжкий аортальний та мітральний стеноз; нестабільна стенокардія; не використовувати для лікування нападів стенокардії, вторинної профілактики інфаркту міокарда; серцева недостатність в стадії декомпенсації; артеріальна гіпотензія (систолічний пекло 90 мм рт. ст.); шлуночкові тахікардії з розширеним комплексом qrs; синдром слабкості синусового вузла; синдром Вольфа - Паркінсона - Уайта (wpw), синдром Лауна - генонга - Левайна (lgl); av-блокада ii і iii ступеня; порфірія; ілеостома, встановлена після проктоколектомія; період вагітності; період грудного вигодовування; дитячий вік; підвищена чутливість до ніфедипіну та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до інших дигідропіридинів; не брати одночасно з рифампіцином.

При дотриманні рекомендацій щодо застосування препарату побічні явища бувають незначними та скороминущими, як правило, не вимагають відміни терапії.

При частому і неконтрольованому застосуванні можливі побічні реакції, характерні для препаратів цієї фармакологічної групи.

З боку серцево-судинної системи: часто - набряк, вазодилатація, нечасто - тахікардія, посилене серцебиття, артеріальна гіпотензія, синкопе.

З боку центральної і периферичної нервової системи: часто - головний біль; нечасто - вертиго, мігрень, запаморочення, тремор, розлад сну, тривожність; рідко - короткочасне порушення зору, збудження, парестезії, дизестезії.

З боку ендокринної системи: гіперглікемія (слід враховувати у хворих на цукровий діабет).

З боку травної системи: часто - запор; нечасто - при застосуванні підвищених доз абдомінальний біль, диспепсичні явища, метеоризм, нудота, блювота (дуже рідко), гіперплазія ясен (при тривалому застосуванні), сухість у роті, транзиторне підвищення ферментів печінки.

З боку сечовидільної системи: нечасто - поліурія, дизурія.

З боку системи кровотворення: рідко - анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Алергічні реакції: нечасто - алергічна реакція, алергічний набряк / ангиоотек (включаючи набряк гортані); рідко - свербіж, кропив'янка, висип; дуже рідко - анафілактичні / анафілактоїдні реакції.

Інші: часто - погане самопочуття; нечасто - носова кровотеча, закладеність носа, еритема; рідко - набряки гомілки, судоми м'язів, набряк суглобів, еректильна дисфункція, неспецифічний біль, лихоманка, задишка.

Препарат слід застосовувати тільки в умовах ретельного клінічного спостереження хворого: при нестабільної стенокардії, вираженій серцевій недостатності та важкому аортальному стенозі, важкої легеневої гіпертензії, гіпертрофічної кардіоміопатії, тяжких порушеннях мозкового кровообігу, цукровому діабеті, порушеннях функції печінки та нирок, а також хворих похилого віку. у пацієнтів похилого віку більш вірогідне зменшення церебрального кровотоку через різку периферичної вазодилатації. у пацієнтів із злоякісною аг і гіповолемією, що перебувають на гемодіалізі, на тлі прийому ніфедипіну може спостерігатися значне зниження пекло. особливо на початку лікування і при одночасному застосуванні блокаторів β-рецепторів може розвинутися гіпотензія, яку деякі хворі погано переносять. за станом таких хворих необхідний ретельний нагляд. у хворих, які приймають блокатори β-рецепторів, на початку лікування можуть з'явитися ознаки застійної серцевої недостатності. у хворих з тяжкою коронарною недостатністю через рефлекторної тахікардії може погіршитися протягом ІХС, а разом з цим - почастішати напади стенокардії. слід з обережністю призначати ніфедипін хворим стенокардією або після перенесеного інфаркту. при появі на фоні лікування болю за грудиною ніфедипін слід скасувати. не слід вживати алкоголь і курити під час лікування ніфедипіном.

Дози інших застосовуються з ніфедипіном препаратів слід встановлювати в індивідуальному порядку. Серцеві глікозиди також можуть застосовуватися під час лікування ніфедипіном. При застосуванні ніфедипіну можливе хибне підвищення результатів спектрофотометричного визначення концентрації ванилилминдальной кислоти в сечі.

При застосуванні ніфедипіну з одночасним в / в введенням магнію сульфату вагітним необхідний ретельний моніторинг артеріального тиску через можливість його зниження, що може зашкодити матері та плоду.

Пацієнти з порушеною функцією печінки потребують ретельного моніторингу, а у важких випадках - зниження дози.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому P450 3A4. У зв'язку з цим препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати ефект першого проходження або кліренс ніфедипіну (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

При супутньому застосуванні ніфедипіну з цими препаратами необхідно контролювати артеріальний тиск і, в разі необхідності, слід розглянути питання про зниження дози ніфедипіну.

Окремі експерименти in vitro виявили взаємозв'язок між застосуванням антагоністів кальцію, зокрема, ніфедипіну, і зворотними біохімічними змінами сперматозоїдів, що погіршують спроможність останніх до запліднення. У разі, якщо спроба запліднення in vitro виявилася невдалою при відсутності інших пояснень, антагоністи кальцію, зокрема, ніфедипін, можуть розглядатися як можлива причина цього явища.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. При застосуванні препарату слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної уваги (керування транспортними засобами, робота з іншими механізмами та ін.).

Застосування в період вагітності та годування груддю. Ніфедипін протипоказано застосовувати в період вагітності. Ніфедипін проникає в материнське молоко, тому під час застосування препарату слід припинити грудне вигодовування.

Діти. Препарат не застосовують для лікування дітей.

Ніфедипін може збільшувати вираженість антигіпертензивного ефекту антигіпертензивних препаратів, які застосовуються одночасно, таких як діуретики, блокатори β-рецепторів, інгібітори апф, антагоністи АТ 1 рецепторів, інші кальцієві антагоністи, блокатори α-адреноблокатори, інгібітори ФДЕ-5, α-метилдопа.

При комбінуванні з блокаторами β-рецепторів, поряд з посиленням гіпотензивної дії, в деяких випадках можливий розвиток серцевої недостатності.

Дилтіазем уповільнює виведення ніфедипіну з організму (при необхідності дозу ніфедипіну знижують).

Аміодарон і хінідин можуть підсилювати негативну інотропну дію ніфедипіну. В окремих випадках при поєднанні ніфедипіну і хінідину при прийомі всередину відбувається зниження концентрації хінідину в плазмі крові.

Комбінації ніфедипіну з серцевими глікозидами, теофіліном зазвичай добре переносяться хворими, в дуже рідкісних випадках можливе підвищення рівня дигоксину і теофіліну в плазмі крові (слід контролювати вміст останніх у плазмі крові).

Ніфедипін підвищує концентрацію карбамазепіну, фенітоїну в плазмі крові. Одночасне застосування ніфедипіну та циметидину може привести до підвищення рівня ніфедипіну в плазмі крові.

Рифампіцин індукує активність ферментів печінки, прискорюючи метаболізм ніфедипіну, що може привести до зниження клінічного ефекту ніфедипіну (така комбінація протипоказана).

Лікування ніфедипіном слід припинити за 36 годин до запланованої анестезії із застосуванням фентанілу. Ніфедипін сумісний з рентгеноконтрастними засобами.

Ніфедипін в комбінації з в / в введенням магнію сульфату у вагітних може викликати нервово-м'язову блокаду.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому P450 3A4, що знаходиться в слизовій оболонці кишечника і печінки. Виходячи з цього препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати ефект першого проходження (після перорального застосування) або кліренс ніфедипіну. Одночасне застосування макролідних антибіотиків (наприклад еритроміцин), інгібіторів анти-ВІЛ-протеази (наприклад, ритонавір), азольного антімікотіков (наприклад кетаконазол), нефазодону, флуоксетину, хінупристин / дальфопристин, циметидину, цизаприду і ніфедипіну може призвести до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові.

Відомо, що вальпроєва кислота підвищує концентрацію в плазмі крові структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок інгібування ферментів. Тому не можна виключити підвищення концентрації і ефективності ніфедипіну в плазмі крові.

Відомо, що такролімус метаболізується через систему цитохрому P450 3A4.

Опубліковані дані вказують на те, що в окремих випадках дозу такролімусу при одночасному застосуванні з ніфедипіном можна знизити. При одночасному застосуванні двох препаратів слід проводити моніторинг концентрації такролімусу в плазмі крові та, в разі необхідності, розглянути питання про зниження дози такролімусу.

Грейпфрутовий сік пригнічує систему цитохрому P450 3A4. Вживання грейпфрутового соку при застосуванні ніфедипіну призводить до підвищення концентрації препарату в плазмі крові та збільшення тривалості дії ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні або зниженні кліренсу. Через це може посилюватися антигіпертензивна дія препарату. Після регулярного вживання грейпфрутового соку цей ефект може тривати протягом 3 днів після останнього вживання соку.

Тому під час терапії ніфедипіном слід уникати вживання грейпфрутів / грейпфрутового соку.

Застосування ніфедипіну може призвести до помилкових результатів при спектрофотометричному визначенні концентрації ванилилминдальной кислоти в сечі (при застосуванні методу високоефективної рідинної хроматографії цей ефект не спостерігався).

Симптоми гострої інтоксикації ніфедипіном: порушення свідомості аж до коми, зниження пекло, тахікардія / брадикардія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок, який супроводжується набряком легенів.

Лікування. Заходи по наданню невідкладної допомоги в першу чергу повинні бути спрямовані на виведення препарату з організму та відновлення стабільної гемодинаміки.

Після перорального застосування рекомендується повністю очистити шлунок, в разі необхідності - в комбінації з промиванням тонкого кишечника.

Оскільки для ніфедипіну характерні високий ступінь зв'язування з білками плазми крові та відносно невисокий обсяг розподілу, гемодіаліз неефективний, але рекомендується проведення плазмаферезу.

Брадикардію можна усунути за допомогою β-симпатоміметиків. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

Гіпотензію, яка виникла внаслідок кардіогенного шоку і вазодилатації, можна усунути препаратами кальцію (10-20 мл 10% розчину кальцію хлориду або глюконату вводять в / в повільно, потім повторюють у разі потреби). Внаслідок цього рівень кальцію в плазмі крові може досягти верхньої межі норми або бути дещо підвищеним. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування таких симпатоміметиків, як допамін або норадреналін. Дози цих препаратів підбирають з урахуванням досягнутого лікувального ефекту.

До додаткового введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки це підвищує небезпеку перевантаження серця.

У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C. після відкриття флакона препарат зберігається 28 днів.

діюча речовина: nifedipine;

1 мл розчину містить ніфедипіну у перерахуванні на 100 % суху речовину 20 мг (30 крапель);

допоміжні речовини: поліетиленгліколь 400, етанол 96 %.

Краплі оральні.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора жовтого або зеленувато-жовтого кольору в’язка рідина зі слабким спиртовим запахом.

Селективні антагоністи кальцію з переважаючим впливом на судини. Код ATХ C08C A05.

Фармакодинаміка

Фармадипін^® проявляє антиангінальну та антигіпертензивну дію. Блокує надходження іонів кальцію у кардіоміоцити та гладеньком’язові клітини коронарних і периферичних артерій через повільні потенціалзалежні кальцієві канали мембран клітин. Розслаблює гладенькі м’язи судин, ліквідує спазми і розширює коронарні та периферичні артерії, зменшуючи периферичний судинний опір, артеріальний тиск, післянавантаження і потребу міокарда в кисні; незначно знижує скоротливість міокарда, дещо зменшує агрегацію тромбоцитів.

Фармакокінетика

При прийомі внутрішньо добре всмоктується з травного тракту, біодоступність – 40-60 %. Особливо швидко (через 5-10 хв) ефект розвивається при сублінгвальному прийомі. Звичайно максимум дії реєструється через 30-40 хвилин. Прийом їжі істотно не впливає на швидкість всмоктування препарату. Гемодинамічний ефект зберігається протягом 4-6 годин. З білками плазми крові зв’язується до 90 % ніфедипіну. Метаболізується у печінці і виводиться з організму переважно у вигляді неактивних метаболітів. Загальний кліренс ніфедипіну – від 0,4 до 0,6 л/кг/год. Період напіввиведення становить 2-4 години. У людей літнього віку та пацієнтів із цирозом печінки метаболізм ніфедипіну уповільнюється, тому в них період напіввиведення препарату може подовжитися майже в 2 рази, що потребує зменшення дози та збільшення інтервалів між прийомами препарату. В організмі ніфедипін не кумулює. У незначних кількостях потрапляє крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри, проникає у грудне молоко.

Артеріальна гіпертензія (з метою лікування гіпертензивних кризів).

- Гострий інфаркт міокарда (протягом перших 4 тижнів);

- кардіогенний шок;

- тяжкий аортальний та мітральний стеноз;

- нестабільна стенокардія;

- не використовувати для лікування нападів стенокардії, вторинної профілактики інфаркта міокарда;

- декомпенсована серцева недостатність;

- артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск (АТ) нижче 90 ммрт. ст.);

- шлуночкові тахікардії з розширеним комплексом QRS;

- синдром слабкості синусового вузла;

- синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW), синдром Лауна-Ганонга-Левайна (LGL);

- AV блокада II та III ступенів;

- порфірія;

- ілеостома, що встановлена після проктоколектомії;

- підвищена чутливість до ніфедипіну та інших компонентів препарату;

- підвищена чутливість до інших дигідропіридинів;

- не приймати одночасно з рифампіцином.

Препарати, які впливають на ефективність ніфедипіну.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, що розташована в слизовій оболонці кишечнику та печінці. Через це, препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати «перше проходження» (після перорального застосування) або кліренс ніфедипіну.

При застосуванні ніфедипіну разом з нижченаведеними препаратами слід брати до уваги ступінь і тривалість взаємодії.

Рифампіцин

Рифампіцин значно індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з рифампіцином біодоступність ніфедипіну значно знижується і, таким чином, його ефективність послаблюється. Зважаючи на це, застосування комбінації ніфедипіну з рифампіцином протипоказане.

При одночасному застосуванні нижченаведених слабих або помірних інгібіторів системи цитохрому Р450 3А4 необхідно контролювати артеріальний тиск і, у разі необхідності, слід розглянути питання про зниження дози ніфедипіну.

Макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин)

Досліджень взаємодії ніфедипіну та макролідних антибіотиків не проводилося. Певні макролідні антибіотики інгібують опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. Зважаючи на це, не можна виключити ймовірність збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі при одночасному застосуванні обох препаратів.

Азитроміцин, який структурно схожий на представників класу макролідних антибіотиків, не інгібує CYP3А4.

Інгібітори анти-ВІЛ протеази (наприклад, ритонавір)

Клінічне дослідження, що вивчає ймовірність взаємодії ніфедипіну та певних інгібіторів анти-ВІЛ протеази, ще не проводилось. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 3А4. Крім того, препарати цього класу інгібують in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні та зниження швидкості виведення з організму.

Азольні антимікотики (наприклад, кетоконазол)

Клінічного дослідження, що вивчає ймовірність взаємодії ніфедипіну та певних азольних антимікотиків, ще не проводилось. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 3А4. При пероральному застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного збільшення системної біодоступності ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні.

Флуоксетин

Клінічне дослідження, що вивчає ймовірність взаємодії ніфедипіну та флуоксетину, ще не проводилось. Відомо, що флуоксетин інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі.

Нефазодон

Клінічне дослідження, що вивчає ймовірність взаємодії ніфедипіну та нефазодону, ще не проводилось. Відомо, що нефазодон інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі.

Хінупристин/дальфопристин

Одночасне застосування хінупристину/дальфопристину і ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі.

Вальпроєва кислота

Клінічного дослідження, що вивчає ймовірність взаємодії ніфедипіну та вальпроєвої кислоти, ще не проводилось. Відомо, що вальпроєва кислота збільшує концентрацію в плазмі структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок інгібування ферментів. Зважаючи на це, не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі та збільшення ефективності.

Циметидин

Внаслідок інгібування цитохрому Р450 3А4, циметидин підвищує концентрацію ніфедипіну в плазмі та може посилювати антигіпертензивний ефект.

Цизаприд

Одночасне застосування цизаприду і ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі.

Протиепілептичні засоби, які індукують систему цитохрому Р450 3А4, такі як фенітоїн, карбамазепін і фенобарбітал

Фенітоїн індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з фенітоїном біодоступність ніфедипіну знижується, а ефективність послаблюється. При одночасному застосуванні обох препаратів необхідно контролювати клінічну відповідь на терапію ніфедипіном і, у разі необхідності, розглянути питання про підвищення дози ніфедипіну. У разі підвищення дози ніфедипіну під час одночасного застосування обох препаратів, при відміні фенітоїну слід розглянути питання про зниження дози ніфедипіну.

Клінічних досліджень для вивчення ймовірності потенційної взаємодії ніфедипіну та карбамазепіну або фенобарбіталу не проводилось. Відомо, що обидва препарати знижують концентрації в плазмі структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок індукції ферментів. Зважаючи на це, не можна виключити зниження концентрації ніфедипіну в плазмі та зменшення ефективності.

Антигіпертензивні препарати

Ніфедипін може збільшувати антигіпертензивний ефект антигіпертензивних препаратів, що застосовуються одночасно, таких як: діуретики, β-блокатори, інгібітори АПФ, антагоністи АТ1 рецепторів, інші кальцієві антагоністи, α-адренергічні блокатори, інгібітори ФДE5, α-метилдопа, магнію сульфат.

При одночасному застосуванні ніфедипіну з β-блокаторами потрібен ретельний моніторинг пацієнта, оскільки відомі поодинокі випадки загострення серцевої недостатності.

Дигоксин і теофілін

Комбінація ніфедипіну із дигоксином та теофіліном зазвичай добре переноситься хворими, дуже рідко можливе підвищення рівня дигоксину та теофіліну у плазмі крові (слід контролювати вміст останніх у плазмі крові). Зважаючи на це, пацієнта необхідно контролювати на наявність симптомів передозування дигоксину і, у разі необхідності, слід знизити дозу глікозиду, беручи до уваги концентрацію дигоксину в плазмі.

Аміодарон і хінідин

Аміодарон і хінідин можуть підсилювати негативну інотропну дію ніфедипіну. При одночасному застосуванні ніфедипіну та хінідину в окремих випадках спостерігалося зниження рівня хінідину, а при відміні ніфедипіну – різке збільшення концентрації хінідину в плазмі. Зважаючи на це, при одночасному застосуванні або відміні ніфедипіну рекомендується проводити моніторинг концентрації хінідину в плазмі, а у разі необхідності відкоригувати дозу хінідину. Деякі автори повідомляли про збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі при одночасному застосуванні обох препаратів, проте інші автори не відзначали зміни фармакокінетики ніфедипіну.

Зважаючи на це, слід ретельно контролювати артеріальний тиск при включенні хінидину в схему терапії ніфедипіном. У разі необхідності слід знизити дозу ніфедипіну.

Такролімус

Відомо, що такролімус метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4. Опубліковані дані вказують на те, що в окремих випадках дозу такролімусу при одночасному застосуванні з ніфедипіном можна знизити. При одночасному застосуванні обох препаратів слід проводити моніторинг концентрації такролімусу в плазмі, і у разі необхідності слід розглянути питання про зниження дози такролімусу.

Інші види взаємодій

Грейпфрутовий сік

Грейпфрутовий сік інгібує систему цитохрому Р450 3А4. Вживання грейпфрутового соку при застосуванні ніфедипіну призводить до підвищення концентрації препарату в плазмі і збільшення тривалості дії ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні або зниженні кліренсу. Внаслідок цього може посилюватися антигіпертензивна дія препарату. Після регулярного вживання грейпфрутового соку цей ефект може тривати упродовж принаймні 3 днів після останнього вживання соку.

Зважаючи на це, при терапії ніфедипіном слід уникати вживання грейпфрутів/грейпфрутового соку.

Застосування ніфедипіну може призвести до отримання хибнопідвищених результатів при спектрофотометричному визначенні концентрації ванілілмигдалевої кислоти у сечі (проте при застосуванні методу високоефективної рідинної хроматографії цей ефект не спостерігається).

Необхідно бути обережним при застосуванні препарату Фармадипін^® пацієнтам з наявним сильним звуженням шлунково-кишкового тракту через можливість виникнення обструкційних симптомів. Дуже рідко можуть виникати безоари, які можуть потребувати хірургічного втручання.

У поодиноких випадках були описані обструкційні симптоми за відсутності в анамнезі порушень з боку шлунково-кишкового тракту.

Застосування препарату Фармадипін^® може призвести до отримання хибнопозитивних результатів при рентгенівському дослідженні із використанням барієвого контрастного засобу (наприклад, дефекти наповнення інтерпретуються як поліп).

Пацієнти з порушеннями функцій печінки потребують ретельного моніторингу, а у тяжких випадках – зниження дози.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, через це, препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати «перше проходження» або кліренс ніфедипіну.

До препаратів, які є слабими або помірними інгібіторами системи цитохрому Р450 3А4 і можуть призводити до збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі, належать: макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин), інгібітори анти-ВІЛ протеази (наприклад, ритонавір), азольні антимікотики (наприклад, кетоконазол), антидепресанти нефазодон та флуоксетин, хінупристин/дальфопристин, вальпроєва кислота, циметидин.

При супутньому застосуванні препарату Фармадипін^® з цими препаратами необхідно контролювати артеріальний тиск і, у разі необхідності, розглянути питання про зниження дози ніфедипіну.

Препарат не слід застосовувати, якщо можливий зв’язок між попереднім застосуванням ніфедипіну та ішемічним болем. У пацієнтів зі стенокардією напади можуть виникати частіше, а їх тривалість та інтенсивність можуть збільшуватись, особливо на початку лікування.

Лікарські засоби з діючою речовиною ніфедипін не застосовують пацієнтам з гострим нападом стабільної стенокардії.

Слід з особливою обережністю призначати препарат пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, за умов злоякісної артеріальної гіпертензії або гіповолемії, оскільки розширення кровоносних судин може спричинити у них значне зниження артеріального тиску. Застосування ніфедипіну хворим на цукровий діабет може потребувати корекції лікуваня.

Цей лікарський засіб містить невелику кількість етанолу (алкоголю), менше 100 мг/дозу.

Вагітність.

Ніфедипін протипоказано застосовувати під час вагітності.

Годування груддю.

Ніфедипін проникає у грудне молоко, тому під час застосування препарату слід припинити годування груддю.

Фертильність.

Окремі експерименти in vitro виявили взаємозв’язок між застосуванням антагоністів кальцію, зокрема, ніфедипіну, та оборотними біохімічними змінами сперматозоїдів, що погіршують спроможність останніх до запліднення. У разі, якщо спроби запліднення in vitro виявляються неуспішними, за відсутності інших пояснень, антагоністи кальцію, наприклад ніфедипін, можуть розглядатися як можлива причина цього явища.

При застосуванні препарату слід утримуватись від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги (керування автотранспортом та механізмами тощо).

Фармадипін^® застосовувати для лікування гіпертонічних кризів як препарат швидкої допомоги. Не рекомендується застосовувати препарат у цій лікарській формі для курсового прийому.

При необхідності проведення курсової антигіпертензивної терапії препарат і лікарську форму підбирає лікар.

При раптовому і значному підвищенні артеріального тиску початкова разова доза для дорослих становить 3-5 крапель (2-3,35 мг), для осіб літнього віку – не більше 3 крапель (2 мг) під язик або накапати на шматочок сухаря чи на цукор, якомога довше тримаючи в роті. При недостатній ефективності дозу поступово можна підвищувати до клінічно значущого ефекту. Надалі у випадках підвищення артеріального тиску необхідно орієнтуватися саме на цю дозу. При необхідності (підвищення АТ до 190/100 мм рт. ст. – 220/110 мм рт. ст.) разову дозу можна поступово підвищити в окремих випадках до 10-15 крапель (6,7-10 мг) з урахуванням індивідуальних змін показників АТ у хворого.

Необхідно враховувати індивідуальну чутливість окремих хворих до Фармадипіну^®. У таких випадках дозу треба підбирати індивідуально, починаючи з 3 крапель, і поступово збільшувати на 2-3 краплі (1,34-2 мг) до досягнення клінічного ефекту.

Перевищення початкової дози препарату може призвести до різкого зниження артеріального тиску!

Діти.

Препарат не застосовувати для лікування дітей (до 18 років).

Симптоми гострої інтоксикації ніфедипіном: порушення свідомості аж до коми, зниження артеріального тиску, тахікардія/брадикардія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок, що супроводжується набряком легенів.

Лікування. Заходи для надання невідкладної допомоги у першу чергу повинні бути спрямовані на виведення препарату з організму та відновлення стабільної гемодинаміки.

Після перорального застосування рекомендується повністю випорожнити шлунок, у разі необхідності – у комбінації з промиванням тонкого кишечнику.

Виведення препарату з організму повинно бути якомога повнішим, включаючи тонкий кишечник, особливо у випадках інтоксикації препаратами ніфедипіну з уповільненим вивільненням для запобігання абсорбції діючої речовини.

Оскільки для ніфедипіну характерний високий ступінь зв’язування з білками плазми крові та відносно невеликий об’єм розподілу, гемодіаліз неефективний, проте рекомендується проведення плазмаферезу.

Брадикардію можна усунути бета-симпатоміметиками. При уповільненні серцевого ритму, що становить загрозу для життя, рекомендується застосування штучного водія ритму.

Гіпотензію, що виникла внаслідок кардіогенного шоку і вазодилатації, можна усувати препаратами кальцію (10-20 мл 10 % розчину кальцію хлориду або глюконату вводять внутрішньовенно повільно, потім повторюють у разі потреби). Внаслідок цього сироваткові рівні кальцію можуть досягти верхньої межі норми або бути незначно підвищеними. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування таких симпатоміметиків, як допамін або норадреналін. Дози цих препаратів підбирають з урахуванням досягнутого лікувального ефекту.

До додаткового введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перенавантаження серця.

При дотриманні рекомендацій щодо застосування препарату побічні реакції бувають незначними і оборотними, як правило, не потребують відміни терапії.

При частому і неконтрольованому застосуванні можливі побічні реакції характерні, для препаратів цієї фармакологічної групи.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний набряк/ангіонабряк (включаючи набряк гортані*), анафілактична/анафілактоїдна реакція.

Психічні розлади: реакції стривоженості, збудження, розлади сну.

З боку нервової системи: головний біль, вертиго, мігрень, запаморочення, тремор, гіпестезія, парестезія, дизестезія, сонливість, втрата свідомості.

З боку обміну речовин та метаболізму: гіперглікемія (слід враховувати у хворих на цукровий діабет).

З боку органів зору: порушення зору, біль в очах.

З боку системи серця: тахікардія, посилене серцебиття, біль у грудях (стенокардія).

Васкулярні розлади: набряк, вазодилатація, гіпотензія.

З боку дихальної системи: носова кровотеча, закладення носа, диспное.

З боку шлунково-кишкового тракту: запор, біль у шлунково-кишковому тракті і абдомінальний біль, нудота, диспепсія, метеоризм, сухість у роті, гіперплазія ясен, безоар, дисфагія, кишкова непрохідність, виразка кишечнику, блювання, недостатність гастроезофагеального сфінктера.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: транзиторне підвищення активності ферментів печінки, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: еритема, токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, пурпура, свербіж, кропив’янка, висип.

З боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини та кісток: м’язові судоми, набряки суглобів, артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, дизурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція.

Загальні розлади: відчуття нездужання, неспецифічний біль, лихоманка.

*може призводити до наслідків, які становлять загрозу для життя.

У пацієнтів зі злоякісною гіпертензією та гіповолемією, які перебувають на гемодіалізі, може спостерігатися значне зниження артеріального тиску внаслідок вазодилатації.

3 роки.

Не використовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 5 мл або 25 мл у флаконі. По 1 флакону у пачці.

За рецептом.

АТ «Фармак».

Адреса

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.