Флекаїнід Сандоз таблетки по 50 мг 3 блістера по 10 шт

Фармакодинаміка. флекаинида ацетат є антиаритмическим засобом класу іс, призначений для лікування загрожує життю симптоматичної шлуночкової аритмії і суправентрикулярної аритмії високого ступеня тяжкості.

За електрофізіологічних властивостей флекаинид є місцевим анестетиком (клас ІС) протиаритмічного дії. Це місцевий анестетик амідного типу, структурно близький до Прокаїнамід і енкаїніду, оскільки зазначені речовини також є похідними бензаміди.

Флекаїнід як з'єднання класу ІС має три основних властивості: виражене пригнічення швидких натрієвих каналів серця; повільний початок дії і зміщення кінетичних характеристик гальмування натрієвих каналів (що є наслідком повільного зв'язування і дисоціації від натрієвих каналів); диференційований вплив лікарського засобу на тривалість зміни біоелектричного потенціалу м'язів шлуночків і волокон Пуркіньє, а саме: відсутність впливу на перші та значне скорочення тривалості зміни для останніх. Така комбінація властивостей забезпечує значне зниження провідності волокон, деполяризация яких залежить від швидких натрієвих каналів, при помірному збільшенні ефективного рефрактерного періоду, про що свідчать результати досліджень із застосуванням ізольованих серцевих тканин. Зазначеними електрофізіологічними властивостями флекаинида ацетату обумовлена можливість подовження інтервалу P-R і комплексу QRS на ЕКГ. У дуже високій концентрації флекаинид викликає слабке придушення повільних каналів міокарда. Це вплив асоціюється з негативним ефектом.

Фармакокінетика. Флекаїнід Сандоз при пероральному прийомі абсорбується майже повністю і не підлягає активному метаболічного перетворення першого проходження. Згідно з наявною інформацією, біодоступність флекаинида в формі ацетату становить приблизно 90%. Діапазон терапевтичної концентрації в плазмі крові, як прийнято вважати, становить 200-1000 нг / мл. При в / в введенні середня тривалість періоду до досягнення C _max в плазмі крові становить 0,67 год, а середній показник біологічної доступності - 98% в порівнянні з 1 ч і 78% відповідно при прийомі кошти в формі розчину для прийому всередину і 4ч і 81% відповідно - у формі таблеток. Близько 40% флекаинида зв'язується з білками плазми крові.

Флекаїнід Сандоз проникає через плаценту та в грудне молоко.

Флекаїнід Сандоз піддається активному метаболічного перетворення (залежному від генетичного поліморфізму), двома головними метаболітами є мета-О-деалкілірованний флекаинид і мета-О-деалкілірованний лакто флекаинида, обидва метаболіти щодо активні. Метаболічний перетворення відбувається за участю ферменту системи цитохрому Р450, а саме ферменту CYP 2D6, і асоційоване з генетичного поліморфізму.

Флекаїнід Сандоз виводиться переважно з сечею, близько 30% отриманої дози виводиться у формі незміненого речовини, решта - у вигляді метаболітів. Близько 5% виводиться з калом. Рівень виведення флекаинида знижується при нирковій недостатності, захворюваннях печінки, серцевої недостатності та при лужній сечі. При гемодіалізі виводиться тільки 1% флекаинида в формі незміненої речовини. T _½ флекаинида становить близько 20 год.

Av-вузлова стійка тахікардія; аритмії, асоційовані з синдромом Вольфа - Паркінсона - Уайта і подібними порушеннями, зумовленими наявністю додаткових провідних шляхів - в разі неефективності інших видів лікування.

Симптоматична пароксизмальна шлуночкова аритмія високого ступеня тяжкості, що загрожує життю пацієнта, за відсутності відповіді на інші види терапії. Також застосовується при непереносимості або неможливості проведення інших форм терапії.

Пароксизмальна аритмія передсердь (фібриляція передсердь, тріпотіння передсердь, тахікардія передсердь) у пацієнтів з несприятливою симптоматикою після конверсії, за умови наявності безсумнівною потреби в терапії, що підтверджується важкістю клінічної симптоматики, якщо інші види лікування неефективні.

Перед початком застосування слід виключити наявність серцевих захворювань органічного генезу і / або порушення фракції викиду лівого шлуночка, оскільки в такому випадку підвищується ризик небажаного посилення аритмії.

Препарат застосовують перорально. для усунення впливу їжі на абсорбцію лікарського речовини флекаинид сандоз слід приймати натщесерце або за 1 год до їди. таблетку флекаинид сандоз 100 мг можна розділити на дві рівні частини.

Початок терапії із застосуванням флекаинида ацетату і зміни режиму дозування слід здійснювати під наглядом з ЕКГ-моніторингом та контролем концентрації речовини в плазмі крові. Деяким пацієнтам на цей період часу необхідна госпіталізація, зокрема пацієнтам зі шлуночкової аритмією, яка загрожує життю. Рішення про необхідність госпіталізації приймається фахівцем. У пацієнтів з серцевими захворюваннями органічного генезу, особливо при наявності в анамнезі інфаркту міокарда, терапію із застосуванням флекаинида слід починати тільки у випадках, якщо інші лікарські засоби протиаритмічного дії, за винятком препаратів класу ІС (особливо аміодароном), неефективні або не переносяться пацієнтом, і за умови, що немедикаментозне лікування (хірургічне втручання, ампутація, імплантація дефібрилятора) не показано. В період проведення терапії необхідний постійний ЕКГ-моніторинг та контроль концентрації речовини в плазмі крові.

Дорослі та діти віком від 13 років. Суправентрикулярна аритмія: рекомендована початкова доза становить 50 мг 2 рази на добу. Для більшості пацієнтів прийом зазначеної дози забезпечує контроль небажаної симптоматики. Якщо це необхідно, дозу можна збільшити максимум до 300 мг/добу.

Шлуночкова аритмія: рекомендована початкова доза становить 100 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 400 мг, але таку дозу застосовують тільки в терапії пацієнтів великої статури або при необхідності швидкого забезпечення контролю аритмії. Через 3-5 днів рекомендується поступова корекція дози до мінімально достатнього рівня, який забезпечує контроль аритмії. При тривалому застосуванні препарату можливе зниження дози препарату.

Застосування в терапії пацієнтів похилого віку. У терапії пацієнтів похилого віку препарат застосовується в початковій добовій дозі, що не перевищує 100 мг (1 таблетка 50 мг 2 рази на добу), оскільки швидкість виведення флекаинида з плазми крові у осіб даної вікової категорії може бути знижена. Це слід враховувати також і при корекції дози. Максимальна доза для пацієнтів літнього віку не повинна перевищувати 300 мг (по 150 мг 2 рази на добу).

Рівень в плазмі крові. За показниками усунення шлуночкових екстрасистол, для забезпечення максимального терапевтичного ефекту вміст речовини в плазмі крові має становити 200-1000 нг / мл. Концентрація в плазмі крові більш 700-1000 нг / мл асоціюється з підвищенням ймовірності несприятливих явищ.

Порушення функції нирок. У терапії пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 35 мл/хв / 1,73 м ² або нижче) початкова доза не повинна перевищувати 100 мг/добу (або 50 мг 2 рази на добу). При застосуванні препарату в терапії таких пацієнтів настійно рекомендується моніторинг концентрації речовини в плазмі крові. Залежно від ефекту і переносимості дозу можна поступово і обережно підвищувати. Через 6-7 днів режим дозування підлягає корекції з урахуванням ефективності та переносимості терапії. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня кліренс флекаинида дуже низький, наслідком чого є збільшення тривалості T _½ (60-70 год).

Порушення функції печінки. При застосуванні препарату в терапії пацієнтів з порушенням функції печінки необхідний ретельний моніторинг, початкова доза не повинна перевищувати 100 мг/добу (по 50 мг 2 рази на добу).

У терапії пацієнтів з імплантованим кардіостимулятором препарат слід застосовувати з обережністю, добова доза не повинна перевищувати 100 мг, дозу розділяють на 2 прийоми.

При одночасному застосуванні разом з циметидином або аміодароном необхідний ретельний моніторинг. У терапії деяких пацієнтів дозу слід знижувати, добова доза не повинна перевищувати 100 мг, яку поділяють на 2 прийоми. Потрібно проводити моніторинг стану пацієнтів при проведенні як початкової, так і підтримуючої терапії.

Рекомендуються моніторинг концентрації речовини в плазмі крові та ЕКГ-моніторинг (проведення контрольних ЕКГ 1 раз на місяць). На етапі початкової терапії і при підвищенні дози ЕКГ-обстеження слід проводити кожні 2-4 дні.

При застосуванні препарату Флекаїнід Сандоз в терапії пацієнтів, які потребують менших дозах, слід часто виконувати ЕКГ-моніторинг (на додаток до моніторингу концентрації флекаинида в плазмі крові). Корекцію дози проводять з інтервалами в 6-8 днів. Для контролю індивідуального режиму дозування ЕКГ-обстеження таких пацієнтів слід проводити через 2 і 3 тижні після початку терапії.

Реакція підвищеної чутливості до Флекаїнід або будь-якого з допоміжних речовин препарату.

Серцева недостатність, інфаркт міокарда в анамнезі, що має безсимптомний перебіг вентрикулярной ектопією або безсимптомною нестійкої шлуночкової тахікардією.

Кардіогенний шок.

Довгострокова фібриляція передсердь, в терапії яких не робилася спроба конверсії синусового ритму, а також вальвулярние серцеві захворювання зі значущими порушеннями гемодинамічних показників.

Зниження або порушення вентрикулярной функції, при наявності кардіогенного шоку, брадикардії високого ступеня тяжкості (50 ударів в хвилину), гіпотензії високого ступеня тяжкості.

Застосування в комбінації з протиаритмічними засобами I класу (блокатори натрієвих каналів).

Синдром Бругада.

При відсутності можливості проведення кардіостимуляції флекаинид не слід застосовувати в терапії пацієнтів з порушенням функції синусового вузла, порушенням провідності передсердь, при AV-блокаді II або більш високого ступеня, при блокаді ніжки пучка Гіса або блокаді дистальнихвідділів.

Безсимптомна шлуночкова аритмія або незначно виражені симптоми шлуночкової аритмії.

Як і інші антиаритмічні засоби, флекаїнід може обумовлювати посилення аритмії. можливе підвищення інтенсивності симптомів існуючої аритмії або розвиток нового епізоду. ризик проаритмічної впливу є найбільш Виска у пацієнтів з серцевими захворюваннями органічного генезу і / або зі значними порушеннями функції лівого шлуночка.

Найбільш частими побічними явищами є AV-блокада II-III ступеня тяжкості, брадикардія, серцева недостатність, біль у грудях, інфаркт міокарда, артеріальна гіпотензія, припинення активності синусового вузла, тахікардія (передсердна і шлуночкова тахікардія) і виражене серцебиття.

Такі часті побічні явища, як запаморочення та порушення зору, виникають у приблизно 15% пацієнтів. Ці несприятливі явища, як правило, тимчасові та зникають при подальшому проведенні терапії або зниження дози. Наведений перелік побічних явищ ґрунтується на досвіді, отриманому при проведенні клінічних досліджень, і інформації, отриманої в рамках фармакологічного нагляду після реєстрації препарату.

Побічні явища класифіковані за системами органів і класами, а також частоті. Частота визначається наступним чином: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100, 1/10), нечасто (≥1 / 1000, 1/100), поодинокі (≥1 / 10 000, 1/1000) , рідко (1/10 000), частота невідома (не може бути визначена за наявними даними).

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: нечасто - зменшення кількості еритроцитів, зменшення кількості лейкоцитів і зменшення кількості тромбоцитів.

З боку імунної системи: рідко - збільшення кількості антинуклеарних антитіл, асоційоване або не асоціювати з системним запаленням.

З боку психіки: поодинокі - галюцинації, депресія, сплутаність стан свідомості, тривожність, амнезія, безсоння.

З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення, що, як правило, швидко проходить; едінічние- парестезії, атаксія, гіпестезія, гіпергідроз, непритомність, тремор, припливи, сонливість, головний біль, периферична нейропатія, судоми, дискінезія.

З боку органу зору: дуже часто - порушення зору, такі, як диплопія і нечіткість зору; рідко - преципітат на роговій оболонці.

З боку органів слуху та рівноваги: поодинокі - дзвін у вухах, запаморочення по типу вертиго.

З боку серцево-судинної системи: часто - проаритмічної вплив (найбільша ймовірність для пацієнтів з серцевими захворюваннями органічного генезу); нечасто - у пацієнтів з тріпотінням передсердь можливий розвиток (1: 1) AV-провідності зі збільшенням частоти серцевих скорочень; частота невідома - можливо залежне від дози збільшення інтервалу P-R і комплексу QRS.

Зміна порога чутливості до сигналу кардіостимулятора.

AV-блокада II-III ступеня тяжкості, зупинка серця, брадикардія, серцева недостатність / застійна серцева недостатність, біль у грудях, артеріальна гіпотензія, інфаркт міокарда, виражене серцебиття, припинення активності синусового вузла, тахікардія (передсердна і шлуночкова) або фібриляція передсердь. Прояв симптомів наявного синдрому Бругада.

З боку дихальної системи: часто - задишка; поодинокі - пневмоніти; частота невідома - фіброз легенів, інтерстиціальний захворювання легенів.

З боку травної системи: нечасто - нудота, блювота, запор, біль в животі, зниження апетиту, діарея, диспепсія, метеоризм.

З боку гепатобіліарної системи: поодинокі - підвищення активності печінкових ферментів, з жовтяницею або без неї; частота невідома - порушення печінкових функцій.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алергічний дерматит, в тому числі висип, алопеція; поодинокі - кропив'янка тяжкого ступеня; рідко - реакція фоточутливості.

Системні порушення та порушення, пов'язані з місцем введення: часто - астенія, стомлюваність, лихоманка, набряки.

Флекаїнід сандоз для перорального застосування слід призначати тільки в умовах стаціонару або під безпосереднім наглядом фахівця для лікування пацієнтів з:

AV-вузловий стійкою тахікардією, аритмією, асоційованої з синдромом Вольфа - Паркінсона - Уайта і подібними порушеннями, асоційованими з наявністю додаткових провідних шляхів.

Пароксизмальної фібриляції передсердь, при наявності несприятливої симптоматики.

Застосування препарату за іншими свідченнями слід починати в умовах стаціонару.

Доведено, що флекаинид підвищує ризик смерті пацієнтів після інфаркту міокарда має безсимптомний перебіг шлуночкової аритмією.

Флекаїнід Сандоз, як і інші засоби протиаритмічного дії, може обумовлювати посилення аритмії, тобто може викликати аритмію більш важкого ступеня, підвищення частоти епізодів аритмії або збільшення інтенсивності небажаної симптоматики.

Слід уникати застосування флекаинида в терапії пацієнтів з серцевими захворюваннями органічного генезу або порушеннями фракції викиду лівого шлуночка.

Флекаїнід слід застосовувати з обережністю у терапії пацієнтів з гострим розвитком фібриляції передсердь після кардіологічного хірургічного втручання.

Флекаїнід викликає подовження інтервалу Q-T і збільшення комплексу QRS на 12-20%. Вплив на інтервал Q-T незначно.

Можлива поява симптому Бругада при отриманні пацієнтом флекаинида. У разі виявлення змін за результатами ЕКГ-обстеження, які можуть свідчити про наявність синдрому Бругада, на тлі терапії із застосуванням флекаинида слід розглянути доцільність відміни подальшої терапії.

Оскільки виведення флекаинида з плазми крові пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня може бути значно повільніше, флекаїнід не слід застосовувати в терапії таких пацієнтів, за винятком випадків, коли можлива користь переважає потенційні ризики. Рекомендують моніторинг концентрації речовини в плазмі крові.

Флекаїнід Сандоз слід з обережністю застосовувати в терапії пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 35 мл/хв / 1,73 м ² або нижче); рекомендований терапевтичний моніторинг.

Швидкість виведення флекаинида з плазми крові пацієнтів похилого віку може бути знижена. Про це слід пам'ятати при корекції режиму дозування.

Порушення балансу електролітів (наприклад гипокалиемию і гіперкаліємію) слід коригувати до початку терапії із застосуванням флекаинида.

Брадикардії тяжкого ступеня або значну гіпотензію слід усунути перед початком терапії із застосуванням флекаинида.

Відомо, що Флекаїнід Сандоз підвищує поріг чутливості ендокарда до сигналів кардіостимуляторів, тобто чутливість ендокарда до кардиостимуляции знижується. Цей ефект звернемо і більше впливає на поріг гострої, а не хронічної чутливості. Отже, флекаїнід слід застосовувати з обережністю у терапії пацієнтів з встановленими постійними або тимчасовими кардіостимуляторами та не слід застосовувати в терапії пацієнтів з високим порогом чутливості до кардиостимуляции та в разі використання непрограмовані кардіостимулятора при відсутності належного реанімаційного обладнання.

Як правило, подвоєння частоти або амплітуди стимулюючого імпульсу (напруги) є достатнім для нормалізації роботи серця, але на початкових етапах після імплантації, при отриманні пацієнтом флекаинида, дуже важко забезпечити поріг шлуночкової чутливості 1 В.

Спостерігалися труднощі при дефібриляції. У більшості таких випадків у пацієнтів в анамнезі були серцеві захворювання зі збільшенням розміру серця, інфаркт міокарда, артеріосклеротіческой серцеві захворювання і серцева недостатність.

Є повідомлення про випадки підвищення швидкості скорочення шлуночків при фібриляції передсердь при відсутності терапевтичного ефекту. Флекаїнід Сандоз має селективну дію, підвищує рефрактерний період антероградного і особливо ретроградного проведення від синусового вузла до шлуночків серця. Це вплив проявляється на ЕКГ більшості пацієнтів як подовження коригованого інтервалу Q-T, таким чином, вплив на інтервал Q-T незначно. Однак є повідомлення і про випадки подовження інтервалу Q-T на 4%. Втім цей ефект менш виражений, ніж при застосуванні антиаритмічних засобів класу Іа.

Застосування в педіатричній практиці. Флекаїнід Сандоз не рекомендується до застосування в терапії дітей у віці до 12 років через відсутність належних даних про безпеку та ефективність.

Молочні продукти (молоко, дитяче харчування і, можливо, йогурти) можуть знижувати абсорбцію флекаинида у дітей і новонароджених. Повідомлялося про токсичність флекаинида, що застосовувався у дітей за умови скорочення споживання молока, а також у новонароджених, яким молочне дитяче харчування замінили на харчування з вмістом глюкози.

Застосування в період вагітності. Флекаїнід Сандоз проникає через плаценту при прийомі препарату в період вагітності. Тому його не слід застосовувати в період вагітності, якщо очікувана користь не перевищує потенційний ризик.

Застосування в період годування груддю. Флекаїнід Сандоз потрапляє в грудне молоко. Концентрація в плазмі крові дитини, що знаходиться на грудному вигодовуванні, в 5-10 разів нижче терапевтичної. У разі необхідності лікування слід припинити годування груддю.

Діти. Флекаїнід Сандоз не рекомендується до застосування в терапії дітей у віці до 13 років через відсутність належних даних про безпеку та ефективність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Рекомендується утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами, враховуючи можливість розвитку запаморочення, порушень зору.

Протиаритмічні засоби класу і. флекаинид сандоз не слід застосовувати одночасно з протиаритмічними засобами класу і.

Протиаритмічні засоби класу II. Слід враховувати можливість посилення небажаного инотропного впливу антиаритмічних засобів класу II, таких як блокатори β-адренорецепторів, при одночасному застосуванні з флекаїнідом.

Протиаритмічні засоби класу III. При одночасному застосуванні флекаинида з аміодароном звичайну дозу флекаинида слід знизити вдвічі та забезпечити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного виявлення небажаних явищ. Також рекомендується моніторинг концентрації речовини в плазмі крові.

Протиаритмічні засоби класу IV. Одночасне застосування флекаинида з блокаторами кальцієвих каналів, наприклад верапамилом, слід здійснювати з обережністю.

Можливі побічні ефекти, що загрожують життю пацієнта, асоційовані з лікарськими взаємодіями, що викликають підвищення концентрації речовини в плазмі крові. Метаболічний перетворення флекаинида забезпечується в основному ізоферментами CYP 2D6, і при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що пригнічують (наприклад антидепресанти, нейролептики, пропранолол, ритонавір, деякі антигістамінні) або підвищують активність (наприклад фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) цього ферменту, спостерігається відповідно підвищення або зниження концентрації флекаинида в плазмі крові.

Підвищення концентрації флекаинида в плазмі крові може бути також обумовлено і порушенням функції нирок внаслідок зниження кліренсу флекаинида.

Гіпокаліємію, як і гіперкаліємію, або інші порушення електролітного балансу слід скоригувати до початку застосування флекаинида. Гіпокаліємія може бути наслідком одночасного застосування сечогінних засобів, кортикостероїдів або проносних препаратів.

Антигістамінні засоби. Ризик виникнення шлуночкової аритмії зростає при призначенні разом з мізоластин і терфенадином. Слід уникати одночасного застосування.

Противірусні засоби. Концентрація речовини в плазмі крові зростає при одночасному застосуванні з ритонавіром, лопінавіром і індинавіром (підвищення ризику розвитку шлуночкової аритмії) (слід уникати одночасного застосування).

Антидепресанти. Флуоксетин, пароксетин і інші антидепресанти обумовлюють підвищення концентрації флекаинида в плазмі крові; при одночасному прийомі з трициклічними антидепресантами збільшується ризик виникнення шлуночкової аритмії.

Протиепілептичні засоби. Обмежені дані, отримані при прийомі пацієнтами препарату разом з активаторами ферментів (фенітоїном, фенобарбіталом, карбамазепіном), свідчать про 30% підвищення швидкості виведення флекаинида.

Нейролептичні засоби. Клозапин - підвищення ризику розвитку аритмії.

Протималярійні засоби. Хінін сприяє підвищенню концентрації флекаинида в плазмі крові.

Протигрибкові засоби. Тербінафін може викликати підвищення концентрації флекаинида в плазмі крові внаслідок пригнічення активності ферменту CYP 2D6.

Сечогінні засоби. Класовий ефект препаратів, гіпокаліємія, наслідком якої є збільшення кардіотоксичного впливу.

Н _{2-антигістамінні} засоби (для лікування виразки шлунка). Антагоніст _{Н2-рецепторів,} циметидин, пригнічує метаболічну перетворення флекаинида. У здорових добровольців, які отримували циметидин (по 1 г/добу) протягом 1 тижня, значення AUC флекаинида зросла приблизно на 30%, а T _½ збільшився приблизно на 10%.

Засоби, що допомагають кинути палити: одночасний прийом бупропиона (метаболічна перетворення якого здійснюється за участю ферменту CYP 2D6) і флекаинида слід здійснювати з обережністю і починати лікування з мінімальної дози рекомендованого діапазону. Якщо бупропіон призначають при отриманні пацієнтом флекаинида, слід розглянути доцільність зниження дози останнього.

Кардіоглікозіди. При застосуванні флекаинида можливе збільшення вмісту дигоксину в плазмі крові на 15%, що навряд чи має клінічне значення при концентрації в плазмі крові пацієнтів в терапевтичному діапазоні. Рекомендується визначати рівень дигоксину в плазмі крові пацієнтів, які отримують препарати наперстянки, не менше ніж через 6 годин після застосування дигоксину, незалежно від дози, до або після прийому флекаинида.

Антикоагулянти. Флекаїнід можна застосовувати одночасно з антикоагулянтами для перорального застосування.

Передозування флекаинида сандоз є загрозливою життя і вимагає невідкладного медичного втручання. підвищена чутливість до препарату та збільшення концентрації в плазмі крові до рівня, що перевищує терапевтичний, можуть також бути обумовлені взаємодією з іншими лікарськими засобами. специфічний антидот невідомий. не існує відомого методу швидко видалити флекаинид сандоз з організму. проведення діалізу або гемоперфузія неефективно.

Необхідна підтримуюча терапія, можливе видалення ще не абсорбованого речовини зі шлунково-кишкового тракту. Надалі можливі застосування препаратів інотропної дії або стимуляторів серцевої активності, таких як допамін, добутамін або ізопротеренол, а також механічна вентиляція легенів і заходи для підтримки кровообігу (наприклад насос для допоміжного кровообігу). Слід розглянути доцільність застосування тимчасового трансвенозного кардіостимулятора в разі блокади провідності. Оскільки T _½ з плазми крові становить близько 20 год, ці заходи підтримуючої терапії слід проводити протягом тривалого часу.

Форсований діурез з окисленням сечі теоретично сприяє виведенню речовини.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

1-01-РЕЦ-СНД-0919

діюча речовина: flecainide acetate;

1 таблетка містить флекаїніду ацетату 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.

Таблетки.

таблетки по 50 мг: білі, круглі, двоопуклі таблетки, без оболонки, з тисненням «С» на одній стороні та ідентифікуючими літерами «FI» на іншій стороні;

таблетки по 100 мг: білі, круглі, двоопуклі таблетки, без оболонки, з лінією поділу та тисненням ідентифікуючими літерами «С» над лінією та «FJ» під лінією, на іншій стороні ‒ лінія поділу.

Антиаритмічні засоби класу ІС. Флекаїнід. Код АТХ С01В С04.

Фармакодинаміка

Флекаїніду ацетат є антиаритмічним засобом класу ІС, призначеним для лікування загрозливої для життя симптоматичної вентрикулярної аритмії та суправентрикулярної аритмії високого ступеня тяжкості.

За електрофізіологічними властивостями флекаїнід є місцевим анестетиком (клас ІС) протиаритмічної дії. Це місцевий анестетик амідного типу, структурно близький до прокаїнаміду та енкаїніду, оскільки зазначені речовини також є похідними бензаміду.

Флекаїнід, як сполука класу ІС, має три основні властивості: вираженому пригніченні швидких натрієвих каналів серця; повільний початок дії та зміщені кінетичні характеристики гальмування натрієвих каналів (що є наслідком повільного зв’язування та відокремлення від натрієвих каналів); диференційований вплив засобу на тривалість зміни біоелектричного потенціалу м’язів шлуночків та волокна Пуркін’є, а саме: відсутність впливу на перші та значне скорочення тривалості зміни для останніх. Така комбінація властивостей забезпечує значне зниження провідності волокон, деполяризація яких залежить від швидких натрієвих каналів, при помірному зростанні ефективного рефрактерного періоду, про що свідчать результати досліджень із застосуванням ізольованих серцевих тканин. Зазначеними електрофізіологічними властивостями флекаїніду ацетату зумовлена можливість подовження інтервалу PR та комплексу QRS на ЕКГ. В дуже високій концентрації флекаїнід викликає слабке пригнічення повільних каналів міокарда. Цей вплив асоціюється із негативним інотропним ефектом.

Фармакокінетика

Флекаїнід САНДОЗ^® при пероральному прийомі абсорбується майже повністю і не зазнає активного метаболічного перетворення першого проходження. Згідно із наявною інформацією, біологічна доступність флекаїніду в формі ацетату становить приблизно 90%. Діапазон терапевтичної концентрації в плазмі крові, як прийнято вважати, становить від 200 до 1000 нг/мл. При внутрішньовенному введенні середня тривалість періоду до досягнення максимальної концентрації в сироватці крові становить 0,67 години, а середній показник біологічної доступності – 98%, в порівнянні із 1 годиною та 78% відповідно при отриманні засобу в формі розчину для внутрішнього застосування та 4 годинами і 81% відповідно ‒ в формі таблеток. Приблизно 40% флекаїніду зв’язується із білками плазми крові.

Флекаїнід САНДОЗ^® проникає через плаценту та екскретується в грудне молоко.

Флекаїнід САНДОЗ^® зазнає активного метаболічного перетворення (залежного від генетичного поліморфізму), двома головними метаболітами є мета-О-деалкілований флекаїнід та мета-О-деалкілований лактам флекаїніду, обидва метаболіти є відносно активними. Метаболічне перетворення відбувається за участю ізоферменту системи цитохрому Р450, а саме ізоферменту CYP2D6, і асоційоване із генетичним поліморфізмом.

Флекаїнід САНДОЗ^® виводиться, переважно із сечею, приблизно 30% отриманої дози виводиться в формі незміненої речовини, решта – в формі метаболітів. Приблизно 5% виводиться із калом. Рівень виведення флекаїніду знижується при нирковій недостатності, захворюваннях печінки, серцевій недостатності та при лужній сечі. При гемодіалізі виводиться лише 1% флекаїніду в формі незміненої речовини. Період напіввиведення флекаїніду становить приблизно 20 годин.

џ АВ-вузлова стійка тахікардія; аритмії, асоційовані із синдромом Вольфа ‒ Паркінсона ‒ Уайта та подібними порушеннями, обумовленими наявністю додаткових провідних шляхів ‒ у випадку неефективності інших видів лікування.

џ Симптоматична пароксизмальна вентрикулярна аритмія високого ступеня тяжкості, що загрожує життю пацієнта, при відсутності відповіді на інші види терапії. Також застосовується при непереносимості або неможливості проведення інших форм терапії.

џ Пароксизмальна аритмія передсердь (фібриляція передсердь, тріпотіння передсердь, тахікардія передсердь) у пацієнтів із несприятливою симптоматикою після конверсії, за умови наявності безсумнівної потреби в терапії, що підтверджується тяжкістю клінічної симптоматики, якщо інші види лікування є неефективними.

Перед початком застосування слід виключити наявність серцевих захворювань органічного генезу та/або порушення фракції викиду лівого шлуночка, оскільки в такому випадку зростає ризик небажаного підсилення аритмії.

- Реакція підвищеної чутливості до флекаїніду або будь-якої із допоміжних речовин препарату.

- Серцева недостатность, інфаркт міокарда в анамнезі, із безсимптомною вентрикулярною ектопією або безсимптомною нестійкою вентрикулярною тахікардією.

- Кардіогенний шок.

- Довготривала фібриляція передсердь, в терапії яких не робилася спроба конверсії синусового ритму, а також вальвулярні серцеві захворювання із значущими порушеннями гемодинамічних показників.

- Знижені або порушені вентрикулярні функції, при наявності кардіогенного шоку, брадикардії високого ступеня тяжкості (менш 50 ударів на хвилину), гіпотонії високого ступеня тяжкості.

- Застосування в комбінації із протиаритмічними засобами класу І (блокатори натрієвих каналів).

- Синдром Бругада.

- При відсутності можливості проведення кардіостимуляції флекаїнід не слід застосовувати в терапії пацієнтів із порушенням функцій синусового вузла, порушенням провідності передсердь, при атріовентрикулярній блокаді другого або більш високого ступеня, при блокаді ніжки пучка Гіса або блокаді дистальних відділів.

- Безсимптомна вентрикулярна аритмія або незначною мірою виражені симптоми вентрикулярної аритмії.

Протиаритмічні засоби класу І. Флекаїнід САНДОЗ^® не слід застосовувати одночасно із протиаритмічними засобами класу І.

Протиаритмічні засоби класу ІІ. Слід враховувати можливість підсилення небажаного інотропного впливу протиаритмічних засобів класу ІІ, таких як бета-блокатори, при одночасному застосовуванні із флекаїнідом.

Протиаритмічні засоби класу ІІІ. При одночасному застосовуванні флекаїніду із аміодароном звичайну дозу флекаїніду слід зменшити вдвічі та забезпечити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного виявлення небажаних явищ. Також, рекомендується моніторинг концентрації речовини в плазмі крові.

Протиаритмічні засоби класу ІV. Одночасне застосовування флекаїніду із блокаторами кальцієвих каналів, наприклад верапамілом, слід здійснювати із обережністю.

Можливі небажані явища, що загрожують життю пацієнта, асоційовані із лікарськими взаємодіями, що викликають збільшення концентрації речовини в плазмі крові. Метаболічне перетворення флекаїніду забезпечується, здебільшого, ізоферментами CYP2D6, і при одночасному застосуванні із лікарськими засобами, що пригнічують (напр., антидепресантів, нейролептиків, пропранолола, ритонавіра, деяких антигістамінів) або збільшують активність (напр., фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) цього ізоферменту, спостерігається відповідно зростання або зниження концентрації флекаїніду в плазмі крові.

Збільшення рівня концентрації флекаїніду в плазмі крові може бути також обумовлене і порушенням функцій нирок, внаслідок зниження кліренсу флекаїніду.

Гіпокаліємію, як і гіперкаліємію, або інші порушення електролітного балансу слід скоригувати до початку застосування флекаїніду. Гіпокаліємія може бути наслідком одночасного застосування сечогінних засобів, кортикостероїдів або проносних засобів.

Антигістамінні засоби. Ризик вентрикулярної аритмії зростає при призначенні разом із мізоластином та терфенадином. Слід уникати одночасного застосування.

Противірусні засоби. Концентрація речовини в плазмі крові зростає при одночасному застосуванні із ритонавіром, лопінавіром та індинавіром (збільшення ризику вентрикулярної аритмії) (слід уникати одночасного застосування).

Антидепресанти. Флуоксетин, пароксетин та інші антидепресанти сприяють зростанню концентрації флекаїніду в плазмі крові; при одночасному прийомі із трициклічними антидепресантами збільшується ризик вентрикулярної аритмії.

Протиепілептичні засоби. Обмежені дані, отримані при прийомі пацієнтами препарату разом із активаторами ферментів (фенітоїном, фенобарбіталом, карбамазепіном), свідчать про 30% зростання швидкості виведення флекаїніду.

Нейролептичні засоби. Клозапін – зростання ризику аритмії.

Протималярійні засоби. Хінін сприяє зростанню концентрації флекаїніду в плазмі крові.

Протигрибкові засоби. Тербінафін може сприяти зростанню концентрації флекаїніду в плазмі крові, внаслідок пригнічення активності ізоферменту CYP2D6.

Сечогінні засоби: класовий ефект препаратів, гіпокаліємія, наслідком якої є збільшення кардіотоксичного впливу.

Н2антигістамінні засоби (для лікування виразок шлунка). Антагоніст Н2-рецепторів, циметидин, пригнічує метаболічне перетворення флекаїніду. У здорових волонтерів, що отримували циметидин (по 1 г на добу) протягом 1 тижня, значення AUC флекаїніду зросло приблизно на 30%, а період напіввиведення збільшився приблизно на 10%.

Засоби, що допомагають кинути курити: одночасний прийом бупропіону (метаболічне перетворення якого здійснюється за участю ізоферменту CYP2D6) та флекаїніду слід здійснювати з обережністю і розпочинати лікування із найменшої дози рекомендованого діапазону. Якщо бупропіон призначають при отриманні пацієнтом флекаїніду, слід розглянути доцільність зниження дози останнього.

Кардіоглікозиди. При застосуванні флекаїніду можливе збільшення вмісту дигоксину в плазмі крові на 15%, що навряд чи має клінічне значення у разі концентрації в плазмі крові пацієнтів в діапазоні терапевтичного рівня. Рекомендовано визначати рівень дигоксину в плазмі крові пацієнтів, що отримують препарати дигіталісу, не менш ніж через 6 годин після отримання дигоксину, незалежно від дози, до або після прийому флекаїніду.

Антикоагулянти. Флекаїнід можна застосовувати одночасно із антикоагулянтами для перорального застосування.

Флекаїнід САНДОЗ^® для перорального застосування слід призначати виключно в умовах стаціонару або під безпосереднім наглядом спеціаліста для лікування пацієнтів із:

- АВ-вузловою стійкою тахікардією, аритмією, асоційованою із синдромом Вольфа ‒ Паркінсона ‒ Уайта та подібними порушеннями, асоційованими із наявністю додаткових провідних шляхів.

- Пароксизмальною фібриляцією передсердь, при наявності несприятливої симптоматики.

Застосування препарату за іншими показаннями слід починати в умовах стаціонару.

Доведено, що флекаїнід підвищує ризик смерності пацієнтів після інфаркту міокарда із безсимптомною вентрикулярною аритмією.

Флекаїнід САНДОЗ^®, як і інші засоби протиаритмічної дії, може сприяти підсиленню аритмії, тобто може викликати аритмію більш тяжкого ступеня, підвищення частоти епізодів аритмії або збільшення інтенсивності небажаної симптоматики.

Слід уникати застосування флекаїніду в терапії пацієнтів із серцевими захворюваннями органічного генезу або порушеннями фракції викиду лівого шлуночка.

Флекаїнід слід застосовувати із обережністю в терапії пацієнтів із гострим розвитком фібриляції передсердь після кардіологічного хірургічного втручання.

Флекаїнід викликає подовження інтервалу QT та ширину комплексу QRS на 12 ‒ 20%. Вплив на інтервал QT є незначним.

Можлива поява симптому Бругада при отриманні пацієнтом флекаїніду. У випадку виявлення змін за результатами ЕКГ ‒ обстеження, які можуть свідчити про наявність синдрому Бругада, на фоні терапії із застосуванням флекаїніду слід розглянути доцільність скасування подальшої терапії.

Оскільки виведення флекаїніду із плазми крові пацієнтів із порушеннями печінкових функцій тяжкого ступеня може бути значно повільнішим, флекаїнід не слід застосовувати в терапії таких пацієнтів, за винятком випадків, коли можлива користь перебільшує потенційні ризики. Рекомендований моніторинг концентрації речовини в плазмі крові.

Флекаїнід САНДОЗ^® слід з обережністю застосовувати в терапії пацієнтів із порушенням функцій нирок (кліренс креатиніну 35 мл/хв/1,73 м² або нижчий); рекомендований терапевтичний моніторинг.

Швидкість виведення флекаїніду із плазми крові пацієнтів похилого віку може бути зменшеною. Про це слід пам’ятати при коригуванні режиму дозування.

Порушення балансу електролітів (наприклад гіпокаліємію та гіперкаліємію) слід виправляти до початку терапії із застосуванням флекаїніду.

Брадикардію тяжкого ступеня або значну гіпотонію слід усунути перед початком терапії із застосуванням флекаїніду.

Відомо, що Флекаїнід САНДОЗ^® підвищує поріг чутливості ендокарду до сигналів кардіостимуляторів, тобто чутливість ендокарду до кардіостимуляції зменшується. Цей ефект є оборотним та більше впливає на поріг гострої, а не хронічної чутливості. Отже, флекаїнід слід застосовувати із обережністю в терапії пацієнтів із встановленими постійними або тимчасовими кардіостимуляторами і не слід застосовувати в терапії пацієнтів із високим порогом чутливості до кардіостимуляції та у випадку застосування непрограмованого кардіостимулятора при відсутності належного реанімаційного обладнання.

Як правило, подвоєння частоти або амплітуди стимулювального імпульсу (напруги) є достатнім для нормалізації роботи серця, але на початкових етапах після імплантації, при отриманні пацієнтом флекаїніду, дуже важко забезпечити поріг вентрикулярної чутливості нижче за 1 вольт.

Спостерігалися труднощі при дефібриляції. В більшості таких випадків у пацієнтів в анамнезі були серцеві захворювання із збільшенням розміру серця, інфаркт міокарда, артеріосклеротичні серцеві захворювання та серцева недостатність.

Є повідомлення про випадки зростання швидкості скорочення шлуночків при фібриляції передсердь за відсутності терапевтичного ефекту. Флекаїнід САНДОЗ^® має селективну дію, що підвищує рефракторний період антероградного і, особливо, ретроградного проведення від синусового вузла до шлуночків серця. Цей вплив виявляється на ЕКГ більшості пацієнтів як подовження коригованого інтервалу QT, таким чином, вплив на інтервал QT є незначним. Однак є повідомлення і про випадки подовження інтервалу QT на 4%. Втім цей ефект є менш виразним, ніж при застосуванні протиаритмічних засобів класу 1а.

Застосування в педіатричній практиці.

Флекаїнід САНДОЗ^® не рекомендований до застосування в терапії дітей віком до 12 років через відсутність належних даних стосовно безпеки та ефективності.

Молочні продукти (молоко, дитяче харчування і, можливо, йогурти) можуть знижувати абсорбцію флекаїніду у дітей та у новонароджених. Повідомлялося про токсичність флекаїніда, який застосовували дітям за умови скорочення споживання молока, а також новонародженим, яким молочне дитяче харчування замінили на харчування з вмістом глюкози.

Флекаїнід САНДОЗ^® проникає через плаценту та до плода при прийомі препарату в період вагітності. Тому його не слід застосовувати в період вагітності, якщо очікувана користь не перевищує потенційний ризик.

Застосування в період лактації

Флекаїнід САНДОЗ^® потрапляє в грудне молоко. Концентрація в плазмі крові дитини, що перебуває на грудному вигодовуванні, в 5 – 10 разів менша за терапевтичну. У разі необхідності лікування слід припинити годування груддю.

Рекомендовано утримуватись від керування автотранспортними засобами або роботи з іншими механізмами, враховуючи можливість розвитку запаморочення, порушень зору.

Препарат застосовують перорально. Для усунення впливу їжі на абсорбцію лікарської речовини Флекаїнід САНДОЗ^® слід приймати натще або за одну годину до їди. Таблетку Флекаїнід САНДОЗ^® 100 мг можна розділити на дві рівні частини.

Початок терапії із застосуванням флекаїніду ацетату та зміни режиму дозування слід здійснювати під медичним наглядом з ЕКГ-моніторингом та контролем концентрації речовини в плазмі крові. Деяким пацієнтам на цей час необхідна госпіталізація, зокрема пацієнтам із вентрикулярною аритмією, що загрожує життю. Рішення про необхідність госпіталізації приймається спеціалістом. У пацієнтів із серцевими захворюваннями органічного генезу, особливо при наявності в анамнезі інфаркту міокарда, терапію із застосуванням флекаїніду слід починати виключно у випадках, якщо інші лікарські засоби протиаритмічної дії, за винятком препаратів класу ІС (особливо аміодарону), є неефективними або нестерпними, і за умови, що безмедикаментозне лікування (хірургічне втручання, ампутація, імплантація дефібрилятора) не показане. В період проведення терапії необхідний постійний ЕКГ-моніторинг та контроль концентрації речовини в плазмі крові.

Дорослі та діти віком від 13 років

Суправентрикулярна аритмія: рекомендована початкова доза становить 50 мг два рази на добу. Для більшості пацієнтів прийом зазначеної дози забезпечує контроль небажаної симптоматики. Якщо це необхідно, дозу можна збільшити максимум до 300 мг на добу.

Вентрикулярна аритмія: рекомендована початкова доза становить 100 мг два рази на добу. Максимальна добова доза становить 400 мг, але таку дозу застосовують лише в терапії пацієнтів крупної статури або при необхідності швидкого забезпечення контролю аритмії. Через 3 – 5 днів рекомендується поступове коригування дози до мінімально достатнього рівня, який забезпечує контроль аритмії. При тривалому застосуванні препарату можливе подальше зниження дози препарату.

Застосування в терапії пацієнтів літнього віку

В терапії пацієнтів похилого віку препарат застосовується початковою добовою дозою, що не перевищує 100 мг (1 таблетка 50 мг два рази на день), оскільки швидкість виведення флекаїніду із плазми крові осіб літнього віку може бути зменшеною. Це слід враховувати також і при коригуванні дози. Максимальна доза для пацієнтів літнього віку не повинна перевищувати 300 мг (по 150 мг два рази на день).

Рівень в плазмі крові

За показниками усунення шлуночкових екстрасистол, для забезпечення максимального терапевтичного ефекту вміст речовини в плазмі крові повинен становити 200 – 1000 нг/мл. Концентрація в плазмі крові понад 700 – 1000 нг/мл асоціюється із підвищенням імовірності несприятливих явищ.

Порушення функцій нирок

В терапії пацієнтів із порушенням функцій нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 35 мл/хв/1,73 м² або нижчий) початкова доза не повинна перевищувати 100 мг/добу (або по 50 мг, два рази на день). При застосуванні препарату в терапії таких пацієнтів наполегливо рекомендується моніторинг концентрації речовини в плазмі крові. В залежності від ефекту та переносимості дозу можна поступово і обережно збільшувати. Через 6 – 7 днів режим дозування підлягає коригуванню, із урахуванням ефективності та стерпності терапії. У деяких пацієнтів із порушенням функцій нирок тяжкого ступеня кліренс флекаїніду є дуже повільним, наслідком чого є збільшення тривалості періоду напіввиведення (60 – 70 годин).

Порушення печінкових функцій

При застосуванні препарату в терапії пацієнтів із порушенням печінкових функцій необхідний ретельний моніторинг, початкова доза не повинна перевищувати 100 мг/добу (по 50 мг два рази на день).

В терапії пацієнтів із імплантованим кардіостимулятором препарат слід застосовувати з обережністю, добова доза не повинна перевищувати 100 мг, яку розділяють на 2 прийоми.

При одночасному застосуванні препарату разом із циметидином або аміодароном необхідний ретельний моніторинг. В терапії деяких пацієнтів дозу слід зменшувати, добова доза не повинна перевищувати 100 мг, яку розділяють на 2 прийоми. Потрібно проводити моніторинг стану пацієнтів при проведенні як початкової, так і підтримувальної терапії.

Рекомендований моніторинг концентрації речовини в плазмі крові та ЕКГ-моніторинг (проведення контрольних ЕКГ один раз на місяць). На етапі початкової терапії та при збільшенні дози ЕКГ ‒ обстеження слід проводити кожні 2 – 4 дні.

При застосуванні Флекаїніду САНДОЗ^® в терапії пацієнтів, що потребують обмеження доз, слід часто робити ЕКГ-моніторинг (на додаток до моніторингу концентрації флекаїніду в плазмі крові). Коригування дози здійснюється з інтервалами в 6 – 8 днів. Для контролю індивідуального режиму дозування ЕКГ ‒ обстеження таких пацієнтів слід проводити через 2 та 3 тижні після початку терапії.

Діти.

Флекаїнід САНДОЗ^® не рекомендований до застосування в терапії дітей віком до 13 років через відсутнсть належних даних стосовно безпеки та ефективності.

Передозування Флекаїнідом САНДОЗ^® є загрозливим для життя та вимагає невідкладного медичного втручання. Підвищена чутливість до препарату та збільшення концентрації в плазмі крові до рівня, що перевищує терапевтичний, можуть також бути обумовлені взаємодією з іншими лікарськими засобами. Специфічний антидот невідомий. Не існує відомого метода швидко видалити Флекаїнід САНДОЗ^® із організму. Проведення діалізу або гемоперфузії є неефективним.

Необхідна підтримувальна терапія, можливе усунення ще не абсорбованої речовини із шлунково-кишкового тракту. В подальшому можливе застосування препаратів інотропної дії або стимуляторів серцевої активності, таких як допамін, добутамін або ізопротеренол, а також механічна вентиляція легенів та заходи для підтримки кровообігу (наприклад насос для допоміжного кровообігу). Слід розглянути доцільність застосування тимчасового трансвенозного кардіостимулятора у випадку блокади провідності. Оскільки період напіввиведення із плазми крові становить приблизно 20  годин, ці заходи підтримувальної терапії слід проводити протягом тривалого часу.

Форсований діурез із окисненням сечі, теоретично, сприяє виведенню речовини.

Як і інші протиаритмічні засоби, флекаїнід може сприяти підсиленню аритмії. Можливе збільшення інтенсивності симптомів існуючої аритмії, або розвиток нового епізоду. Ризик проаритмічного впливу є найбільшим для пацієнтів із серцевими захворюваннями органічного генезу та/або із значними порушеннями функцій лівого шлуночка.

Найчастішими побічними явищами є АВ-блокада другого або третього ступеня тяжкості, брадикардія, серцева недостатність, біль у грудях, інфаркт міокарда, гіпотонія, припинення активності синусового вузла, тахікардія (передсердна та шлуночкові тахікардія) та сильне серцебиття.

Такі часті побічні явища, як запаморочення та порушення зору спостерігаються у приблизно 15% пацієнтів при отриманні терапії. Ці несприятливі явища є, як правило, тимчасовими, та зникають при подальшому проведенні терапії або при зменшенні дози. Наведений перелік побічних явищ ґрунтується на досвіді, отриманому при проведенні клінічних досліджень, та інформації, отриманій у межах фармакологічного нагляду після реєстрації препарату.

Побічні явища класифіковані за системами органів та класами, а також за частотою. Частота визначається таким чином: дуже часті (³ 1/10), часті (³ 1/100, ³ 1/1000, рідкісні (, частота невідома (не може бути визначена за наявними даними).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи

Нечасті: зменшення кількості еритроцитів, зменшення кількості лейкоцитів та зменшення кількості тромбоцитів.

З боку імунної системи

Рідкісні: збільшення кількості антинуклеарних антитіл, асоційоване або не асоційоване із системним запаленням.

З боку психіки

Поодинокі: галюцинації, депресія, спутаний стан свідомості, тривожність, амнезія, безсоння.

З боку нервової системи

Дуже часті: запаморочення, що, як привило, швидко минає.

Поодинокі: парестезія, атаксія, гіпостезія, гіпергідроз, непритомність, тремор, припливи, сонливість, головний біль, периферична нейропатія, судоми, дискінезія.

З боку органів зору

Дуже часті: порушення зору такі, як диплопія та нечіткість зору.

Рідкісні: преципітат на роговій оболонці.

З боку органів слуху і рівноваги

Поодинокі: дзвін у вухах, запаморочення за типом вертиго.

З боку серцевої системи

Часті: проаритмічний вплив (найбільша ймовірність для пацієнтів із серцевими захворюваннями органічного генезу).

Нечасті: у пацієнтів із тріпотінням передсердь можливий розвиток 1:1 АВ ‒ провідності із збільшенням частоти серцевих скорочень.

Частота невідома: можливе залежне від дози збільшення інтервалів PR та QRS.

Зміна порога чутливості до сигналу кардіостимулятора.

Атріовентрикулярна (АТ) блокада другого або третього ступеня тяжкості, зупинка серця, брадикардія, серцева недостатність / застійна серцева недостатність, біль у грудях, гіпотонія, інфаркт міокарда, сильне серцебиття, припинення активності синусового вузла, тахікардія (передсердна та шлуночкова), або фібриляція передсердь. Прояв симптомів наявного синдрому Бругада.

З боку дихальної системи

Часті: задишка.

Поодинокі: пневмоніти.

Частота невідома: фіброз легенів, інтерстиційне захворювання легенів.

З боку травної системи

Нечасті: нудота, блювання, запор, абдомінальний біль, зниження апетиту, діарея, диспепсія, метеоризм.

З боку гепатобіліарної системи

Поодинокі: зростання активності печінкових ферментів, із жовтяницею або без неї.

Частота невідома: порушення печінкових функцій.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Нечасті: алергічні дерматити, в тому числі висипи, алопеція.

Поодинокі: кропив’янка тяжкого ступеня.

Рідкісні: реакція фоточутливості.

Системні порушення та порушення, пов’язані із місцем введення

Часті: астенія, втомлюваність, гарячка, набряки.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Блістер, що містить 10 таблеток, по 3 або 6, або 12 блістерів у картонній коробці.

За рецептом.

Салютас Фарма ГмбХ

Місцезнаходження виробника.

Отто-вон-Гюріке-Аллеє 1, 39179, Барлебен, Німеччина