Гідрокортизону ацетат суспензія для ін'єкцій 2,5 % в ампулах по 2 мл 10 шт

Фармакодинаміка. гідрокортизону ацетат відноситься до групи ГКС природного походження. має протишоковий, антитоксическим, імуносупресивної, антиексудативною, протисвербіжну, протизапальну, десенсибілізуючу, антиалергічну дію. гальмує реакцію гіперчутливості, проліферативні та ексудативні процеси у вогнищі запалення. дію гідрокортизону ацетату опосередкована через специфічні внутрішньоклітинні рецептори. протизапальну дію засноване на гальмуванні всіх фаз запалення: стабілізації клітинних і субклітинних мембран, зменшенні вивільнення протеолітичних ферментів з лізосом, гальмуванні освіти супероксидного аніону та інших вільних радикалів. гідрокортизон гальмує вивільнення медіаторів запалення, у тому числі інтерлейкіну-1, гістаміну, серотоніну, брадикініну, зменшує вивільнення арахідонової кислоти з фосфоліпідів і синтез простагландинів, лейкотрієнів, тромбоксану. зменшує запальні клітинні інфільтрати, знижує міграцію лейкоцитів і лімфоцитів у вогнище запалення. гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує інтенсивність утворення рубцевої тканини. зменшує кількість опасистих клітин, які продукують гіалуронову кислоту, пригнічує активність гіалуронідази та сприяє зменшенню проникності капілярів. гальмує продукування колагенази та активує синтез інгібіторів протеаз. знижує синтез і посилює катаболізм білків у м'язовій тканині. стимулюючи стероїдні рецептори, індукує утворення особливого класу білків - ліпокортинів, яким притаманне протинабрякову дію. має контринсулярного дію, підвищуючи рівень глікогену в печінці та викликає розвиток гіперглікемії. затримує натрій і воду в організмі, збільшуючи при цьому ОЦК і підвищуючи пекло (протишокова дія).

Стимулює виведення калію, зменшує абсорбцію кальцію зі шлунково-кишкового тракту, зменшує мінералізацію кісткової тканини.

Як і інші глюкокортикоїди, гідрокортизон зменшує кількість Т-лімфоцитів в крові, знижуючи тим самим вплив Т-хелперів на В-лімфоцити, гальмує утворення імунних комплексів, зменшуючи прояви алергічних реакцій.

Фармакокінетика. Гідрокортизон, який застосовується місцево, може всмоктуватися і проявляти системну дію. Порівняно повільно всмоктується з місця введення. До 90% препарату зв'язується з білками крові (з транскортином - 80%, з альбумінами - 10%), близько 10% є вільну фракцію. Метаболізм здійснюється в печінці. На відміну від синтетичних похідних, через плаценту проникає незначна кількість препарату (до 67% руйнується в самій плаценті до неактивних метаболітів). Метаболіти гідрокортизону виводяться переважно з сечею.

Остеоартрит, різні моноартрози (колінного, ліктьового, тазостегнового суглобів), ревматоїдний артрит і артрити іншого походження (за винятком туберкульозних і гонорейних артритів). плечолопатковий періартрит, бурсит, епікондиліт, тендовагініт. перед операцією на анкілотіческіх суглобах.

В якості місцевого доповнення до системної кортикостероїдної терапії.

Перед застосуванням вміст ампули струснути до утворення гомогенної суспензії.

Дорослим і дітям у віці з 14 років: разова доза залежить від розміру суглоба і від тяжкості захворювання - 5-50 мг гідрокортизону внутрисуставно і периартикулярно.

Протягом 24 годин дорослим можна проводити ін'єкції не більше ніж в три суглоба.

Дітям: разова доза гідрокортизону залежить від розміру суглоба і від тяжкості захворювання - 5-30 мг внутрисуставно і периартикулярно.

Лікувальний ефект при внутрішньосуглобове введення препарату настає протягом 6-24 год і зберігається від декількох діб до декількох тижнів. Повторне введення препарату можливе через 3 тижні.

Препарат не можна вводити безпосередньо в сухожилля, тому при тендините препарат потрібно вводити в сухожильну піхву.

Препарат не можна застосовувати для системної кортикостероїдної терапії.

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого з допоміжних компонентів; системні грибкові захворювання; пацієнтам, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, протипоказано застосування живих або аттенуірованних вакцин (див. особливі вказівки); в / м кортикостероїдні препарати протипоказані при ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура; протипоказано для інтратекального введення.

Наведені нижче побічні реакції є типовими для всіх системних кортикостероїдів. їх включення в цей перелік не обов'язково означає, що безпосереднє явище спостерігалося при застосуванні цієї конкретної лікарської форми.

Порушення лабораторних та інструментальних показників: після лікування кортикостероїдами спостерігалося підвищення рівня АлАТ, АсАТ і ЛФ. Зазвичай ці зміни невеликі, вони не пов'язані ні з одним клінічним синдромом і мають зворотній характер при припиненні лікування. Підвищення внутрішньоочного тиску. Зниження толерантності до вуглеводів, підвищення потреби в інсуліні або пероральних протидіабетичних засобах при цукровому діабеті. Негативний азотистий баланс внаслідок катаболізму білків. Підвищення або зниження рухливості та кількості сперматозоїдів.

З боку метаболізму та харчування: затримка натрію, затримка рідини, втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз, збільшення екскреції кальцію, підвищення апетиту, аномальні жирові відкладення, збільшення маси тіла.

З боку серця: брадикардія, зупинка серця, порушення ритму серця, розширення меж серця, гіпертрофічна кардіоміопатія, набряк легенів, непритомність, тахікардія. Застійна серцева недостатність у сприйнятливих пацієнтів.

Судинні розлади: петехії і екхімози, синці, АГ, судинний колапс, жирова емболія, розрив міокарда після недавно перенесеного інфаркту міокарда, тромбоемболії, тромбофлебіт, васкуліт.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: кропив'янка, акне, алергічний дерматит, шкірна і підшкірна атрофія, тонка слабка шкіра, сухість та лущення шкіри, набряк, еритема, гіперпігментація, гіпопігментація, гіпертрихоз, підвищене потовиділення, висипання, стриї, витончення волосся на голові; у пацієнтів, які отримують кортикостероидную терапію, повідомлялося про розвиток саркоми Капоші.

Загальні порушення і порушення в місці введення: реакції в місці введення, включаючи печіння або поколювання, інфекції в місці ін'єкції, стерильний абсцес, пригнічення реакції на шкірні проби, помилкові шкірні реакції, затримка загоєння ран, маніфестація латентного цукрового діабету, маскування інфекцій, активація латентних інфекцій, в тому числі повторна активація туберкульозу, опортуністичні інфекції, викликані будь-якими патогенами, будь-якої локалізації від легких до летальних, зниження резистентності до інфекцій, нездужання.

З боку нервової системи: доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, судомні напади, запаморочення, головний біль, неврити, невропатії, парестезії. Арахноидит, менінгіт, парапарез / параплегія, сенсорні розлади з'являлися після інтратекального застосування.

З боку органу зору: задні субкапсулярні катаракти, екзофтальм, глаукома, рідкісні випадки сліпоти, асоційовані з ін'єкціями в періокулярного зону.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: якщо при приготуванні суспензії застосовувати бензиловий спирт, слід взяти до уваги, що бензиловий спирт може привести до розвитку синдрому задишки з летальним результатом у недоношених дітей.

З боку шлунково-кишкового тракту: гикавка, розвиток виразки з можливою перфорацією і кровотечею, шлункова кровотеча, панкреатит, езофагіт, перфорація кишечника, здуття живота, дисфункція кишечника, нудота.

З боку нирок і сечовивідної системи: глюкозурія, дисфункція сечового міхура.

З боку гепатобіліарної системи: гепатомегалія.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: попередження насильства міопатія, артропатія, втрата м'язової маси, м'язова слабкість, остеопороз, патологічні переломи, компресійні переломи хребта, асептичний некроз, розрив сухожилля, зокрема ахіллового сухожилля, затримка росту у дітей.

Ендокринні порушення: нерегулярний менструальний цикл, розвиток кушингоїдного стану, гірсутизм, пригнічення системи гіпофіз-наднирники.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, в тому числі анафілаксія і анафілактоїдні реакції (наприклад бронхоспазм, ангіоневротичний набряк).

Психічні розлади: ейфорія, безсоння, зміни настрою, зміни особистості, депресія, розлади психіки; загострення існуючої емоційної нестабільності або тенденцій до розвитку психозу.

Пацієнтам, які отримують кортикостероидную терапію і переносять незвичний стрес, до, під час і після стресової ситуації показано застосування кортикостероїдів в підвищених дозах або кортикостероїдів швидкої дії.

Кортикостероїди можуть маскувати деякі ознаки інфекції, і при їх застосуванні можуть виникати нові інфекції. При застосуванні кортикостероїдів резистентність організму до інфекцій і здатність організму локалізувати інфекцію можуть бути зниженими.

Розвиток інфекцій будь-якої локалізації, викликаних будь-якими патогенами (в тому числі вірусні, бактеріальні, грибкові, протозойними або гельмінтних інфекціями), може бути пов'язано із застосуванням кортикостероїдів в якості монотерапії або в комбінації з іншими імуносупресивними засобами, що впливають на клітинну ланку імунітету, гуморальну ланку імунітету або функцію нейтрофілів. Такі інфекції можуть бути легкими, але можуть бути тяжкого ступеня і іноді летальними. З підвищенням доз кортикостероїдів підвищується частота розвитку інфекційних ускладнень.

При активному, дисемінованому або фульмінантному туберкульозі гідрокортизон можна застосовувати тільки для лікування захворювання разом з відповідною протитуберкульозною схемою лікування. Якщо застосування кортикостероїдів показано пацієнтам з латентним туберкульозом або туберкулінової реактивністю, необхідний ретельний нагляд, оскільки захворювання може знову активуватися. Під час тривалої кортикостероїдної терапії такі пацієнти повинні отримувати хіміопрофілактику.

Пацієнтам, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, протипоказано застосування живих або аттенуірованних вакцин; у таких пацієнтів слід застосовувати вбиті або інактивовані вакцини. Однак відповідь на такі вакцини може бути знижено. Пацієнтам, які отримують кортикостероїди в неіммуносупрессівних дозах, показано проведення процедур імунізації.

Гідрокортизон може викликати підвищення артеріального тиску, затримку натрію і води в організмі та збільшення екскреції калію. Тому може знадобитися дотримання дієти з обмеженням кількості кухонної солі та вживання харчових добавок на основі калію. Всі кортикостероїди збільшують екскрецію кальцію.

Оскільки в поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували лікування кортикостероїдами парентерально, розвивалися анафілактоїдні реакції (наприклад бронхоспазм), перед їх застосуванням слід вжити відповідних заходів обережності, особливо тоді, коли в анамнезі пацієнта є алергія на будь-який лікарський засіб.

Незважаючи на те що недавні дослідження не проводили із застосуванням гідрокортизону або інших стероїдів, результати досліджень застосування метилпреднізолону натрію сукцинату при септичному шоці свідчать, що в деяких підгрупах пацієнтів високого ризику (тобто пацієнтів з підвищенням рівня креатиніну більше 2 мг/дл або вторинними інфекціями) може відзначатися підвищення летальності.

Ефект гідрокортизону може бути посиленим у пацієнтів із захворюванням печінки, оскільки у них значно знижені метаболізм і виведення гідрокортизону.

У дітей, які отримують тривале лікування глюкокортикоїдами в розділених добових дозах, може відзначатися затримка росту. Застосування такої схеми лікування повинно обмежуватися найбільш серйозним показанням.

Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з простим герпесом очей, що супроводжується ризиком перфорації рогівки.

При застосуванні кортикостероїдів можуть виникати психічні розлади, які варіюють від ейфорії, безсоння, змін настрою, змін особистості до явних маніфестацій психозу. Також кортикостероїди можуть викликати аггравацию існуючої емоційної нестабільності або тенденцію розвитку психозу.

Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати при неспецифічний виразковий коліт, якщо існує ймовірність розвитку перфорації при наявності абсцесу або інших піогенними інфекцій, а також при дивертикуліті, свіжих кишкових анастомозах, активній або латентній виразковій хворобі, нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі та міастенії гравіс.

При застосуванні високих доз кортикостероїдів описані випадки розвитку гострої міопатії, яка частіше виникає у пацієнтів з порушеннями нервово-м'язової передачі (зокрема міастенії гравіс) або у пацієнтів, які отримують терапію нервово-м'язовими блокаторами (такими як панкуроний). Така гостра міопатія є генералізованою, може вражати дихальні м'язи та м'язи очей і приводити до розвитку квадріпареза. Може відзначатися підвищення рівня КФК. До настання клінічного поліпшення або одужання після припинення застосування кортикостероїдів може проходити від декількох тижнів до декількох років.

Були повідомлення про розвиток саркоми Капоші у пацієнтів, які отримують терапію кортикостероїдами, однак припинення терапії може призводити до її клінічної ремісії.

З метою зменшення можливості розвитку атрофії шкіри в місці введення не слід перевищувати рекомендовані дози. Слід уникати ін'єкції в дельтоподібний м'яз через високого ризику розвитку підшкірної атрофії.

Високі дози кортикостероїдів не слід застосовувати для лікування при черепно-мозковій травмі.

Опубліковані дані свідчать про можливий зв'язок між застосуванням кортикостероїдів і розривом міокарда після недавно перенесеного інфаркту міокарда; тому цим пацієнтам терапію із застосуванням кортикостероїдів слід застосовувати з особливою обережністю.

Може викликати пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, розвиток синдрому Кушинга та гіперглікемії.

Вторинну адренокортикальну недостатність, викликану застосуванням лікарського засобу, можна зменшити шляхом поступового зниження дози. Недостатність такого роду може зберігатися протягом декількох місяців після припинення терапії. Тому в будь-якій ситуації прояви стресу протягом цього періоду гормональна терапія повинна бути відновлена.

При одночасному застосуванні з амфотерицином В відзначалися випадки розширення меж серця і розвитку серцевої недостатності (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Може викликати загострення інтеркурентних інфекцій, викликаних Amoeba, Candida, Cryptoccocus, Mycobacterium, Nocardia, Pneumocystis і Toxoplasma. Перед початком терапії кортикостероїдами рекомендується виключити латентний або активний амебіаз у пацієнтів, які відвідували тропічні країни, або у пацієнтів з діареєю неясного генезу.

Не застосовувати при церебральної малярії, оскільки немає на даний час доказів користі від застосування кортикостероїдів при цьому стані.

Вітряна віспа та кір: можуть бути серйозні або навіть летальні ускладнення у дорослих і дітей. Пацієнтів, які перенесли ці хвороби в минулому, слід ретельно захистити від ризику поширення на них цих захворювань.

Застосування кортикостероїдів може викликати задню субкапсулярні катаракту, глаукому, пошкодження зорових нервів, може сприяти розвитку вторинних очних інфекцій, викликаних бактеріями, грибами або вірусами.

Застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів з відомим або підозрюваним поразкою Strongyloides. У таких пацієнтів иммуносупрессия може привести до гіперінфекціі та поширенню міграції личинок, що може викликати важкий ентероколіт і летальну грамотрицательную септицемию.

З обережністю слід застосовувати у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією.

Пацієнтам з гіпотиреозом дозу кортикостероїдів необхідно коригувати.

У пацієнтів з цирозом печінки відзначається сильніший ефект за рахунок зниження метаболізму кортикостероїдів.

При терапії кортикостероїдами можливе підвищення внутрішньоочного тиску, що вимагає контролю, особливо при тривалій терапії.

Цей лікарський засіб містить сорбіт. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

Цей лікарський засіб містить спирт бензиловий, тому його не можна застосовувати у недоношених дітей і новонароджених. Може викликати токсичні та алергічні реакції у немовлят і дітей до 3 років.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) / дозу натрію, тобто практично вільно від натрію.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Застосування в період вагітності. Дослідження на тваринах показали, що кортикостероїди в разі їх застосування у вагітної самки в високих дозах можуть викликати пороки розвитку плоду. Адекватних досліджень впливу на репродуктивну функцію людини не проводилося. Тому застосування цього лікарського засобу під час вагітності або у жінок, що бажають завагітніти, вимагає ретельної оцінки користі застосування в порівнянні з потенційними ризиками для вагітної і плода. Оскільки докази безпеки застосування у людини в період вагітності є непрямими, гідрокортизон можна застосовувати при вагітності, тільки якщо користь терапії для матері перевищує ризик для плода.

Кортикостероїди легко проходять через плацентарний бар'єр. Дітей, народжених жінками, які отримували високі дози кортикостероїдів в період вагітності, слід ретельно обстежити щодо ознак недостатності кори надниркових залоз.

Застосування в період годування груддю. Кортикостероїди проникають в грудне молоко. Гідрокортизон можна застосовувати в період годування груддю, тільки якщо користь терапії для матері перевищує ризик для дитини.

Канцерогенність, мутагенність, вплив на фертильність. Адекватних досліджень на тваринах наявності або відсутності у кортикостероїдів канцерогенного або мутагенного дії не проводилося.

Кортикостероїди можуть підвищити або знизити рухливість і кількість сперматозоїдів у деяких пацієнтів.

Діти. У дітей препарат застосовують тільки за абсолютними показаннями.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Вплив кортикостероїдів на здатність керувати траспортнимі засобами або працювати з іншими автоматизованими системами не оцінює. Після лікування кортикостероїдами можливий розвиток таких небажаних ефектів, як синкопе, вертиго і судоми. При наявності вищевказаних ефектів пацієнтам не слід керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами.

Лікарські засоби - індуктори печінкових ферментів, такі як фенобарбітал, фенітоїн і рифампіцин, можуть збільшувати кліренс кортикостероїдів, і при їх застосуванні може знадобитися підвищення дози кортикостероїдів, щоб отримати бажану відповідь на лікування.

Такі лікарські засоби, як тролеандоміцин і кетоконазол, можуть інгібувати метаболізм кортикостероїдів і зменшувати їх кліренс. Тому слід титрувати дозу кортикостероїдів, щоб уникнути розвитку їх токсичності.

Кортикостероїди можуть збільшувати кліренс аспірину, який застосовують тривалий час і в високих дозах. Це може викликати зниження рівнів салицилата в сироватці крові або підвищення ризику розвитку саліцілатной токсичності при скасуванні кортикостероїдів. Ацетилсаліцилову кислоту слід з обережністю застосовувати разом з кортикостероїдами пацієнтам з гіпотромбінемії.

Вплив кортикостероїдів на пероральніантикоагулянти в значній мірі варіює; вони можуть як послаблювати, так і посилювати їх дію. Тому слід проводити регулярний моніторинг показників коагулограми з метою підтримання бажаного антикоагулянтного ефекту.

З обережністю слід застосовувати з препаратами, що впливають на рівень калію (наприклад, діуретиками). Не застосовувати з амфотерицином В.

Кортикостероїди можуть викликати гіперглікемію, тому застосовувати з протидіабетичними засобами потрібно з обережністю.

Антибіотики. Повідомлялося, що макролідні антибіотики викликали істотне зниження кліренсу кортикостероїдів.

Циклоспоріни. При одночасному застосуванні цих препаратів відзначається підвищення активності та циклоспорину, і кортикостероїду. Повідомлялося також про випадки виникнення судом.

Антихолінестеразні препарати. Одночасне застосування може призвести до розвитку важкої слабкості у хворих з міастенією гравіс. Тому застосування цих препаратів необхідно припинити не менше ніж за 24 години до початку терапії кортикостероїдами.

Антидіабетичні засоби. Оскільки кортикостероїди можуть підвищити концентрацію глюкози в крові, може виникнути необхідність в корекції дози антидіабетичних засобів.

Протитуберкульозні засоби. Можливе зниження концентрації ізоніазиду в плазмі крові.

Холестирамін може підвищувати кліренс кортикостероїдів.

Аміноглютемід може викликати втрату індукованої кортикостероїдами адренального супрессии.

Серцеві глікозиди. У пацієнтів, які застосовують серцеві глікозиди, відзначається підвищений ризик розвитку аритмії через гіпокаліємію.

Естрогени, включаючи пероральні контрацептиви. Естроген може викликати зниження метаболізму певних кортикостероїдів в печінці, будучи причиною збільшення їх ефекту.

Шкірні проби. Кортикостероїди можуть пригнічувати реакції на шкірні проби.

Вакцини. У пацієнтів, які перебувають на тривалій терапії кортикостероїдами, може проявлятися слабовиражений відповідь на токсоідние і живі або інактивовані вакцини через пригнічення відповіді антитіл. Кортикостероїди можуть також потенціювати відповідь деяких організмів, що містяться в живих аттенуірованних вакцинах.

При застосуванні вакцин або токсоид згідно з планом вакцинації слід розглянути можливість відкласти вакцинацію до завершення терапії кортикостероїдами.

Клінічного синдрому передозування гідрокортизону не існує.

Гідрокортизон виводиться шляхом діалізу.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Не заморожувати.

діюча речовина: hydrocortisone;

1 мл суспензії містить гідрокортизону ацетату у перерахуванні на 100 % суху речовину 25 мг;

допоміжні речовини: пропіленгліколь, сорбіт (Е 420), повідон, натрію хлорид, спирт бензиловий, вода для ін’єкцій.

Суспензія для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: препарат після збовтування протягом 2 хвилин являє собою суспензію білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, що при стоянні осідає, зі специфічним запахом.

Кортикостероїди для системного застосування, прості препарати. Гідрокортизон. Код АТХ H02A B09.

Фармакодинаміка

Гідрокортизону ацетат належить до групи глюкокортикостероїдів природного походження. Має протишокову, антитоксичну, імуносупресивну, антиексудативну, протисвербіжну, протизапальну, десенсибілізуючу, антиалергічну дію. Гальмує реакцію гіперчутливості, проліферативні та ексудативні процеси у вогнищі запалення. Дія гідрокортизону ацетату опосередкована через специфічні внутрішньоклітинні рецептори. Протизапальна дія полягає у гальмуванні всіх фаз запалення: стабілізації клітинних і субклітинних мембран, зменшенні вивільнення протеолітичних ферментів із лізосом, гальмуванні утворення супероксидного аніону та інших вільних радикалів. Гідрокортизон гальмує вивільнення медіаторів запалення, у тому числі інтерлейкіну-1 (ІЛ-1), гістаміну, серотоніну, брадикініну, зменшує вивільнення арахідонової кислоти із фосфоліпідів і синтез простагландинів, лейкотрієнів, тромбоксану. Зменшує запальні клітинні інфільтрати, знижує міграцію лейкоцитів і лімфоцитів у вогнище запалення. Гальмує сполучнотканинні реакції у ході запального процесу і знижує інтенсивність утворення рубцевої тканини. Зменшує кількість опасистих клітин, які продукують гіалуронову кислоту, пригнічує активність гіалуронідази і сприяє зменшенню проникності капілярів. Гальмує продукування колагенази та активує синтез інгібіторів протеаз. Знижує синтез і посилює катаболізм білків у м’язовій тканині. Стимулюючи стероїдні рецептори, індукує утворення особливого класу білків – ліпокортинів, яким притаманна протинабрякова дія. Має контрінсулярну дію, підвищуючи рівень глікогену у печінці, і спричиняє розвиток гіперглікемії. Затримує натрій і воду в організмі, збільшуючи при цьому об’єм циркулюючої крові та підвищуючи артеріальний тиск (протишокова дія). Стимулює виведення калію, зменшує абсорбцію кальцію з травного тракту, зменшує мінералізацію кісткової тканини.

Як і інші глюкокортикоїди, гідрокортизон знижує кількість Т-лімфоцитів у крові, зменшуючи тим самим вплив Т-хелперів на В-лімфоцити, гальмує утворення імунних комплексів, зменшуючи прояви алергічних реакцій.

Фармакокінетика

Гідрокортизон, який застосовують місцево, може всмоктуватися і проявляти системну дію. Порівняно повільно всмоктується з місця введення. До 90 % препарату звʼязується з білками крові (з транскортином – 80 %, з альбумінами – 10 %), близько 10 % являє собою вільну фракцію. Метаболізм здійснюється у печінці. На відміну від синтетичних похідних, через плаценту проникає незначна кількість препарату (до 67 % руйнується у самій плаценті до неактивних метаболітів). Метаболіти гідрокортизону виводяться переважно нирками.

• Остеоартрит, різні моноартрози (колінного, ліктьового, тазостегнового суглобів), ревматоїдний артрит і артрити іншого походження (за винятком туберкульозних і гонорейних артритів). Плечолопатковий періартрит, бурсит, епікондиліт, тендовагініт.
• Перед операцією на анкілотичних суглобах.
• Як місцеве доповнення до системної кортикостероїдної терапії.

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Системні інфекції (якщо не застосовувати специфічну протиінфекційну терапію).
• Пацієнтам, які вакциновані живими вакцинами.
• Внутрішньосуглобові та периартикулярні ін’єкції цього лікарського засобу протипоказані, якщо інфікований суглоб або навколишні тканини. Присутність інфекції також є протипоказанням для ін’єкцій у сухожильні піхви та сумки. Препарат не можна вводити безпосередньо в сухожилля, а також у хребет або інші недіартродіальні суглоби.

Метаболізм кортикостероїдів може бути підвищений, а терапевтичні ефекти знижені деякими барбітуратами (наприклад, фенобарбіталом) і фенітоїном, рифампіцином, рифабутином, примідоном, карбамазепіном і аміноглютетимідом.

Міфепристон може знижувати дію кортикостероїдів протягом 3–4 днів.

Еритроміцин і кетоконазол можуть пригнічувати метаболізм кортикостероїдів.

Ритонавір може збільшувати плазмові концентрації гідрокортизону ацетату.

Естрогени та інші пероральні контрацептиви збільшують концентрацію кортикостероїдів у плазмі крові, і може бути потрібним коригування дози, якщо пероральні контрацептиви додаються або відміняються при стабільному режимі дозування.

Очікується, що сумісне лікування з інгібіторами CYP3A, включаючи препарати, що містять кобіцистат, збільшить ризик системних побічних ефектів. Цієї комбінації слід уникати, якщо тільки користь не переважає підвищений ризик системних побічних ефектів кортикостероїдів, у цьому випадку у пацієнтів слід контролювати виникнення системних ефектів кортикостероїдів.

Одночасне застосування з кортикостероїдами може пригнічувати стимулювальний вплив соматропіну на швидкість росту.

Кортикостероїди протидіють очікуваній дії гіпоглікемічних препаратів (включаючи інсулін), гіпотензивних засобів та діуретиків.

Ефективність кумаринових антикоагулянтів може залежати від одночасної терапії кортикостероїдами, для запобігання спонтанній кровотечі необхідний ретельний моніторинг МНВ або протромбінового часу.

Рівні саліцилатів (ацетилсаліцилова кислота і бенорилат) у сироватці крові можуть значно зрости, якщо припинити терапію кортикостероїдами, що може призвести до інтоксикації. Одночасний прийом саліцилатів або нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) з кортикостероїдами збільшує ризик шлунково-кишкових кровотеч і виразок.

Гіпокаліємічні ефекти ацетазоламіду, петльових діуретиків, тіазидних діуретиків і карбеноксолону посилюються при застосуванні кортикостероїдів, слід контролювати ознаки гіпокаліємії під час їх сумісного застосування. Ризик гіпокаліємії збільшується при одночасному застосуванні теофіліну і амфотерицину. Кортикостероїди не слід призначати одночасно з амфотерицином, якщо це не потрібно для контролю реакцій.

Ризик гіпокаліємії також зростає, якщо високі дози кортикостероїдів призначати з високими дозами симпатоміметиків, наприклад з бамбутеролом, фенотеролом, формотеролом, ритодрином, сальбутамолом, сальметеролом та тербуталіном. Токсичність серцевих глікозидів, наприклад дигоксину, збільшується при виникненні гіпокаліємії.

Одночасне застосування метотрексату може призводити до підвищення ризику гематологічної токсичності.

Високі дози кортикостероїдів погіршують імунну відповідь, тому слід уникати застосування живих вакцин (див. розділ «Особливості застосування»).

Оскільки суглоби та тканини після ін’єкцій кортикостероїдів мають підвищену сприйнятливість до інфекції, місцеві ін’єкції цього лікарського засобу слід проводити в асептичних умовах.

Андреналова супресія

Атрофія кори надниркових залоз розвивається при тривалій терапії і може зберігатися роками після припинення лікування. Тому відміна кортикостероїдів після тривалої терапії завжди повинна бути поступовою, щоб уникнути гострої наднирковозалозної недостатності, з поступовим зменшенням протягом тижнів або місяців залежно від дози і тривалості лікування. Під час тривалої терапії будь-які інтеркурентні захворювання, травма або хірургічне втручання вимагають тимчасового збільшення дози. Якщо застосування кортикостероїдів було припинено після тривалої терапії, може бути потрібним їх тимчасове поновлення.

Пацієнтам мають бути надані чіткі вказівки про запобіжні заходи для мінімізації ризику із зазначенням докладної інформації про особу, яка призначила лікування, лікарський препарат, дозування та тривалість лікування.

Протизапальна/імуносупресивна дія та інфекція

Пригнічення запальної відповіді та імунної функції підвищує сприйнятливість до інфекцій і їх тяжкість. Клінічна картина часто може бути атиповою, а серйозні інфекції, такі як септицемія і туберкульоз, можуть бути замасковані і досягати пізньої стадії, перш ніж їх розпізнають. Нові інфекції можуть з’явитися під час використання кортикостероїдів.

Вітряна віспа спричиняє особливе занепокоєння, оскільки це зазвичай незначне захворювання може призвести до летального наслідку у пацієнтів з ослабленим імунітетом. Пацієнтам (або батькам дітей) з неясним анамнезом захворювання вітряною віспою слід рекомендувати уникати тісного особистого контакту з вітряною віспою або оперізувальним герпесом, і в разі впливу вони повинні звернутися за невідкладною медичною допомогою. Необхідна пасивна імунізація імуноглобуліном проти вітряної віспи/оперізувального герпесу у пацієнтів, які були в контакті із хворим, у яких знижений імунітет та які отримують системні кортикостероїди або застосовували їх у попередні 3 місяці; при позитивному результаті хвороба вимагає спеціалізованої допомоги та термінового лікування. Не слід припиняти застосування кортикостероїдів, і, можливо, слід збільшити дозу.

Пацієнтам слід рекомендувати проявляти особливу обережність, щоб уникнути контакту з кором і негайно звернутися до лікаря у разі контакту. Може бути потрібною профілактика імуноглобуліном нормальним внутрішньом’язово.

Живі вакцини не слід призначати особам з ослабленою імунною реакцією, спричиненою високими дозами кортикостероїдів. Можна вводити інактивовані вакцини або анатоксини, хоча їх дія може бути ослабленою.

Особлива обережність та частий моніторинг потрібні при призначенні системних кортикостероїдів пацієнтам із наступними захворюваннями:

• туберкульоз в анамнезі або характерна картина на рентгенограмі грудної клітини. Однак розвиток активного туберкульозу може бути припинено профілактичним застосуванням протитуберкульозної терапії;
• цукровий діабет (або сімейна історія діабету);
• остеопороз (жінки у постменопаузі особливо схильні до ризику);
• гіпертонія або застійна серцева недостатність;
• наявність або анамнез важких афективних розладів (особливо стероїдний психоз в анамнезі);
• глаукома (або сімейна історія глаукоми);
• перенесена міопатія, спричинена кортикостероїдами;
• виразкова хвороба шлунка;
• епілепсія;
• печінкова недостатність;
• ниркова недостатність.

Великі об’єми слід використовувати з обережністю і тільки при необхідності, особливо у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок через ризик накопичення і токсичності (метаболічний ацидоз).

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда

Під час лікування пацієнта потрібно спостерігати за психотичними реакціями, м’язовою слабкістю, електрокардіографічними змінами, гіпертонією і несприятливими гормональними ефектами.

Кортикостероїди слід використовувати з обережністю пацієнтам з гіпотиреозом.

Діти

Кортикостероїди спричиняють затримку росту в ранньому дитинстві, дитинстві та підлітковому віці; це може бути незворотнім. Лікування повинно бути обмежено мінімальним дозуванням протягом найкоротшого часу, щоб мінімізувати пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової (ГГА) системи та затримку росту (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Підвищений ризик через накопичення у маленьких дітей.

Пацієнти літнього віку

Загальні побічні ефекти системних кортикостероїдів можуть бути пов’язані з більш серйозними наслідками у літньому віці, особливо з остеопорозом, гіпертонією, гіпокаліємією, діабетом, схильністю до інфекцій і витонченням шкіри. Необхідний ретельний клінічний нагляд, щоб уникнути небезпечних для життя реакцій (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Симптоми відміни

У пацієнтів, які отримували дози вище фізіологічних доз системних кортикостероїдів (приблизно 40 мг кортизону або еквівалент) протягом більше 3 тижнів, відміна не повинна бути різкою. Спосіб зниження дози залежить значною мірою від імовірності рецидиву захворювання при зниженні дози системних кортикостероїдів. Під час відміни може бути потрібною клінічна оцінка активності хвороби. Якщо при відміні системних кортикостероїдів захворювання навряд чи відновиться, але існує невизначеність щодо пригнічення ГГА системи, дозу системного кортикостероїду можна швидко зменшити до фізіологічної. Як тільки досягається добова доза, еквівалентна 40 мг кортизону, знижувати дозу слід повільніше для відновлення системи ГГА.

Різке припинення системного лікування кортикостероїдами, яке тривало до 3 тижнів, є доцільним, якщо вважається, що хвороба навряд чи рецидивує. Різке припинення прийому кортизону у дозі до 200 мг на добу або еквівалентного препарату протягом 3 тижнів навряд чи призведе до клінічно значущого пригнічення системи ГГА у більшості пацієнтів. У наступних групах пацієнтів слід розглядати поступове припинення системної терапії кортикостероїдами навіть після курсів тривалістю 3 тижні або менше:

• пацієнти, у яких були повторні курси системних кортикостероїдів, особливо якщо приймати більше 3 тижнів;
• при призначенні короткого курсу протягом 1 року після припинення довгострокової терапії (місяці або роки);
• пацієнти, у яких можуть бути причини для виникнення адренокортикальної недостатності, відмінні від екзогенної терапії кортикостероїдами;
• пацієнти, які отримують дози системного кортикостероїду, що перевищують 200 мг кортизону в день (або еквівалент);
• пацієнти, які приймають повторні дози ввечері.

Пацієнти/та/або особи, які здійснюють догляд, повинні бути попереджені про те, що при застосуванні системних стероїдів можуть виникнути потенційно важкі психічні побічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»). Симптоми зазвичай з’являються протягом декількох днів або тижнів після початку лікування. Ризики можуть бути вище при високих дозах/системному впливі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), хоча рівні доз не дозволяють прогнозувати початок, тип, серйозність або тривалість реакцій. Більшість побічних реакцій проходять після зниження дози або відміни препарату, хоча може бути потрібним спеціальне лікування. Пацієнтам/особам, які здійснюють догляд, слід рекомендувати звернутися до лікаря, якщо виникають тривожні психологічні симптоми, особливо якщо є підозра на пригнічений настрій або суїцидальні думки. Пацієнти/особи, які здійснюють догляд, також повинні бути готові до можливих психічних розладів, які можуть виникнути під час або одразу після зниження дози/скасування системних стероїдів, хоча про такі реакції повідомляли нечасто.

Особлива обережність потрібна при розгляді питання про застосування системних кортикостероїдів у пацієнтів з важкими афективними розладами, що існують або в анамнезі, у себе або у родичів першого ступеня. До них відносяться депресивні або маніакально-депресивні захворювання і попередній стероїдний психоз.

Порушення зору

Можуть виникати зорові порушення при системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів. Якщо у пацієнта з’являються такі симптоми як помутніння зору або інші порушення зору, пацієнт повинен бути направлений до офтальмолога для оцінки можливих причин, які можуть включати катаракту, глаукому або рідкісні захворювання, такі як центральна серозна хоріоретинопатія, про які повідомляли після використання системних і місцевих кортикостероїдів.

Цей лікарський засіб містить сорбіт. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Цей лікарський засіб містить спирт бензиловий, тому його не можна застосовувати недоношеним дітям та новонародженим. Може спричинити токсичні та алергічні реакції у немовлят та дітей віком до 3 років.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Вагітність

Здатність кортикостероїдів проникати через плаценту варіюється між окремими препаратами, проте кортизон легко проникає через плаценту.

Введення кортикостероїдів вагітним тваринам може спричиняти порушення розвитку плода, включаючи розщілину піднебіння, затримку внутрішньоутробного розвитку і впливати на ріст і розвиток мозку. Відсутні докази того, що кортикостероїди призводять до збільшення частоти вроджених аномалій, таких як розщілина піднебіння/губи у людини, проте при довготривалому або повторному застосуванні протягом вагітності кортикостероїди можуть підвищувати ризик затримки внутрішньоутробного розвитку. У новонароджених, які піддавалися внутрішньоутробному впливу кортикостероїдів, теоретично може спостерігатися гіпофункція надниркових залоз, але зазвичай це проходить спонтанно після пологів і не є клінічно важливим. Кортикостероїди слід призначати тільки тоді, коли користь для матері і дитини переважує ризики. Однак, коли застосування кортикостероїдів критично важливе, пацієнток із нормальним перебігом вагітності слід лікувати так само, як і невагітних.

Годування груддю

Кортикостероїди проникають у грудне молоко, хоча немає ніяких даних для кортизону. Дози до 200 мг кортизону на добу навряд чи можуть спричиняти системні ефекти у дитини. Немовлята, які отримують вищі дози, можуть мати пригнічення адреналової функції, але користь від грудного годування може переважити теоретичний ризик.

Незначна.

Перед застосуванням вміст ампули струсити до утворення гомогенної суспензії.

Дорослим та дітям віком від 14 років: разова доза залежно від розміру суглоба і від тяжкості захворювання – 5–50 мг гідрокортизону внутрішньосуглобово та періартикулярно.

Протягом 24 годин дорослим можна проводити ін’єкції не більше ніж у 3 суглоби.

Дітям: разова доза гідрокортизону залежно від розміру суглоба і від тяжкості захворювання – 5–30 мг внутрішньосуглобово та періартикулярно.

Пацієнти літнього віку: стероїди слід застосовувати з обережністю через посилення побічних ефектів.

Лікувальний ефект при внутрішньосуглобовому введенні лікарського засобу настає протягом 6–24 годин і зберігається від кількох діб до кількох тижнів. Повторне введення препарату можливе через 3 тижні.

Препарат не можна вводити безпосередньо в сухожилля, тому при тендиніті його треба вводити в сухожильну піхву.

Препарат не можна застосовувати для системної кортикостероїдної терапії.

Діти.

Кортикостероїди спричиняють затримку росту у ранньому дитинстві, дитинстві та підлітковому віці; це може бути незворотним. Лікування повинно бути обмежено мінімальним дозуванням протягом якомога більш короткого часу, щоб мінімізувати пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової системи і затримку росту (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Існує підвищений ризик накопичення препарату у маленьких дітей.

Цей лікарський засіб містить спирт бензиловий, тому його не можна застосовувати недоношеним дітям та новонародженим. Може спричинити токсичні та алергічні реакції у немовлят та дітей віком до 3 років.

Симптоми

Передозування малоймовірне при застосуванні цього лікарського засобу, специфічного антидоту не існує. Передозування може спричинити нудоту і блювання, затримку натрію і води, гіперглікемію та іноді – шлунково-кишкові кровотечі.

Лікування

Лікування повинно бути тільки симптоматичним, хоча для запобігання шлунково-кишкової кровотечі можна призначати циметидин (200–400 мг при повільній внутрішньовенній ін’єкції кожні 6 годин) або ранітидин (50 мг при повільній внутрішньовенній ін’єкції кожні 6 годин).

При внутрішньосуглобових або інших місцевих ін’єкціях основним побічним ефектом є тимчасове місцеве загострення з посиленням болю і набряку, що зазвичай проходить через кілька годин.

У певних обставинах, особливо після високої або тривалої локальної дози, кортикостероїди можуть абсорбуватися в кількостях, достатніх для отримання системних ефектів.

Частота прогнозованих небажаних ефектів, включаючи гіпоталамо-гіпофізарно-адреналову супресію, корелює з відносною ефективністю препарату, дозуванням, термінами введення і тривалістю лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Небажані ефекти особливо імовірні на початку лікування або при збільшенні дози.

Усі небажані явища наведені за класами систем органів і частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо – на підставі представлених даних неможливо розрахувати частоту їх виникнення.

(a) Реакції виникають часто і можуть відбуватися як у дорослих, так і у дітей. У дорослих частота важких реакцій оцінюється в 5–6 %. Психологічні ефекти були зареєстровані при відміні кортикостероїдів; виникала психологічна залежність; частота невідома.

Симптоми відміни

Дуже швидке зменшення дозування кортикостероїдів після їх тривалого застосування може спричинити гостру адреналову недостатність, артеріальну гіпотензію та летальний наслідок (див. розділ «Особливості застосування»). Синдром відміни може також проявлятися у підвищенні температури, міалгії, артралгії, риніті, кон’юнктивіті, болючих сверблячих вузлах шкіри та зменшенні маси тіла.

3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Заморожування не допускається. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Не можна змішувати препарат з іншими лікарськими засобами в одній ємкості.

По 2 мл в ампулі; по 10 ампул у пачці. По 2 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері; по 2 блістери в пачці.

За рецептом.

АТ «Фармак».

Адреса

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.