Грипоцитрон Хот лимон порошок для орального розчину в пакетах по 4 г 10 шт

Жарознижуючий, знеболюючий, антигістамінний, судинозвужувальний комбінований препарат, дія якого обумовлена властивостями компонентів, що входять до його складу.

Ацетамінофен (парацетамол) має жарознижувальну, знеболювальну та слабку протизапальну дію. Ацетамінофен переважно пригнічує синтез простагландинів у ЦНС і меншою мірою впливає на периферичну нервову систему, блокуючи проведення больових імпульсів.

Феніраміну малеат - антигістамінний засіб, блокатор гістамінових H ₁ -рецепторів на ефекторних клітинах, зменшує проникність судин, попереджає розвиток набряку тканин, знижує вираженість місцевих ексудативних процесів, усуває сльозотечу, свербіж на ділянці очей і носа.

Фенілефрину гідрохлорид - симпатоміметик, який більшою мірою стимулює α-адренорецептори, чинить судинозвужувальну дію, зменшує набряк слизової оболонки носа і придаткових пазух.

Аскорбінова кислота компенсує підвищену потребу у вітаміні С при респіраторних інфекціях, посилює неспецифічну резистентність організму.

Ацетамінофен швидко і майже повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті, проходить через плацентарний бар'єр, незначна частина виділяється в грудне молоко. 95% ацетамінофену метаболізується в печінці шляхом сульфо- та глюкуронокон'югаціі, а також окислення системою цитохром Р450. Т _½ становить 1-4 ч. З _mах - 3-4 ч. Виводиться нирками, в основному у вигляді метаболітів, 3% препарату виводиться в незміненому вигляді.

Феніраміну малеат добре абсорбується після застосування всередину. Біотрансформація відбувається в печінці шляхом окислення системою цитохромів Р450, Т _½ становить 16-18 год після застосування всередину. 70-83% виводяться нирками в незміненому стані та у вигляді метаболітів.

Дія фенілефрину гідрохлориду настає швидко після застосування і триває приблизно 20 хв. Біотрансформація відбувається в печінці або шлунково-кишкового тракту. Виводиться нирками.

Кислота аскорбінова швидко абсорбується в шлунково-кишковому тракті. Рівень зв'язування з білками плазми низький. Накопичується в плазмі крові та клітинах, найвища концентрація відзначається в залізистих тканинах. Біотрансформація відбувається в печінці. Виводиться у вигляді метаболітів і в незміненому вигляді нирками.

Симптоматичне лікування інфекційно-запальних захворювань (грип, ГРВІ, простудні захворювання), що супроводжуються підвищеною температурою тіла, ознобом, головним болем, нежитем, набряком слизової оболонки носа (ринітом), чханням і болем у м'язах (ломота), а також алергічного риніту, ринофарингіту , також застосовують з метою підвищення ефективності імунного захисту організму.

Застосовувати всередину. перед застосуванням вміст 1 пакета розчинити в склянці кип'яченої гарячої води (не в окропі);

ГРІППОЦІТРОН ХОТ ЛИМОН; ГРІППОЦІТРОН ХОТ ОРАНЖ; ГРІППОЦІТРОН ФОРТЕ.

Всередину дорослим і дітям у віці 12 років (Гріппоцітрон Хот лимон) і 14 років (Гіппоцітрон Фрот) по 1 пакетику кожні 4-6 год, але не більше 3 пакетів на добу. Приймати теплим. Тривалість лікування - до 5 днів.

ГРІППОЦІТРОН КІДС ЛИМОН; ГРІППОЦІТРОН КІДС ОРАНЖ.

Разова доза для дітей у віці 2-5 років - вміст 1 пакета, для дітей у віці 6-12 років - вміст 2 пакетів. При необхідності повторюють прийом кожні 4-6 год, але не більше 4 пакетів на добу. Загальна тривалість лікування не повинна перевищувати 5 днів. Подальше застосування можливе лише під наглядом лікаря.

Гіперчутливість до компонентів препарату, тяжка печінкова і / або ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, глаукома, епілепсія, захворювання крові, ПІЛОРОДУОДЕНАЛЬНИМИ обструкція, обструкція шийки сечового міхура.

ГРІППОЦІТРОН ХОТ ЛИМОН; ГРІППОЦІТРОН ХОТ ОРАНЖ; ГРІППОЦІТРОН ФОРТЕ.

Важкі серцево-судинні захворювання, виражена АГ, шлуночковатахікардія, аденома передміхурової залози з утрудненим сечовипусканням, стенозуючих виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, захворювання легенів (включаючи бронхіальну астму), схильність до ангіоспазму. Період вагітності та годування груддю.

ГРІППОЦІТРОН КІДС ЛИМОН; ГРІППОЦІТРОН КІДС ОРАНЖ.

Препарат протипоказаний в таких випадках:

• синдром Жильберта (переміжна доброякісна жовтяниця, яка виникає внаслідок дефіциту глюкуронілтрансферази);
• тяжкі порушення серцевої провідності;
• некомпенсированная серцева недостатність;
• гіпертиреоз;
• непереносимість фруктози;
• синдром мальабсорбції глюкози-галактози;
• тромбоз;
• тромбофлебіт;
• схильність до тромбозу;
• виражена гіпербілірубінемія;
• синдром Дубина - Джонсона;
• порушення кровотворення;
• виражена лейкопенія;
• анемія;
• виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії загострення;
• вік до 2 років.

Не застосовувати разом з інгібіторами МАО та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.

Гріппоцітрон хот лимон; гріппоцітрон хот оранж; гріппоцітрон форте.

Можливі: сонливість, запаморочення, сухість у роті або горлі, стомлюваність, головний біль, безсоння, дратівливість або нервозність, тахікардія і відчуття серцебиття, алергічні реакції (шкірний висип, свербіж, кропив'янка); рідко (переважно у дітей) - збудженість і порушення сну.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, запор, діарея або метеоризм.

Побічні реакції, пов'язані з дією парацетамолу: алергічні реакції: рідко - кропив'янка, свербіж, висипання на шкірі, висип на слизових оболонках, ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку центральної нервової системи: психомоторне збудження і порушення орієнтації (зазвичай розвивається при прийомі у високих дозах).

З боку шлунково-кишкового тракту: рідко - біль в епігастральній ділянці, нудота, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект); при тривалому застосуванні, особливо у великих дозах, можлива гепатотоксична дія.

З боку органів кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія; в одиничних випадках - агранулоцитоз; при тривалому застосуванні, особливо у високих дозах, можлива анемія (гемолітична і апластична), панцитопенія, метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія.

З боку сечовидільної системи: при тривалому застосуванні, особливо у високих дозах, можлива нефротоксична дія (в тому числі ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

Інша: зрідка - зниження рівня артеріального тиску; у пацієнтів з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти (при БА) іноді - реакції гіперчутливості.

Побічні реакці, пов'язані з симпатомиметическим дією фенілефрину: незначне підвищення артеріального тиску (особливо у пацієнтів з АГ), рефлекторна брадикардія, мідріаз; затримка сечі та утруднення сечовиділення; можливий вплив на ендокринну та інші системи, які беруть участь у метаболізмі.

Побічні реакці, пов'язані з периферичним антихолінергічною впливом феніраміну: сухість у роті, сухість слизової оболонки очей, затримка сечовипускання, утруднення сечовиділення у чоловіків.

Побічні реакці, пов'язані з центральним впливом феніраміну: сонливість, в поодиноких випадках - кома, епілептичні напади, дискінезія, зміна поведінки. У разі виникнення будь-яких незвичних реакцій слід обов'язково проконсультуватися з лікарем щодо подальшого застосування препарату.

ГРІППОЦІТРОН КІДС ЛИМОН; ГРІППОЦІТРОН КІДС ОРАНЖ

Відзначаються такі небажані ефекти після тривалого застосування в кількостях, які перевищують рекомендовані добові дози:

з боку крові та лімфатичної системи - анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль в області серця), гемолітична анемія (в разі, якщо у пацієнта є дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), тромбоцитопенія, тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритроцитопенія, нейтрофільний лейкоцитоз, бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів;

з боку шлунково-кишкового тракту - нудота, блювання, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастральній ділянці, гіперсалівація, зниження апетиту, печія, діарея, порушення функції печінки, гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми, ушкодження інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія) та порушення синтезу глікогену аж до розвитку цукрового діабету;

з боку гепатобіліарної системи - підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект);

з боку імунної системи - анафілаксія, реакції гіперчутливості;

з боку нервової системи - головний біль, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, відчуття страху, порушення сну, сонливість, безсоння, сплутаність свідомості, в окремих випадках - кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки;

з боку серцево-судинної системи - тахікардія, рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці, підвищення артеріального тиску, аритмія, дистрофія міокарда (дозозалежний ефект при тривалому застосуванні);

з боку нирок і сечовивідних шляхів - ниркова колька і інтерстиціальнийнефрит, затримка сечі та утруднення сечовипускання, асептична піурія, при тривалому застосуванні у високих дозах: ушкодження гломерулярного апарату нирок, кристалурія, утворення уратних, цистинових і / або оксалатних конкрементів у нирках і сечовивідних шляхах ;

з боку зорового аналізатора - порушення зору і акомодації, сухість очей, мідріаз;

з боку шкіри та підшкірних тканин - свербіж, висипи на шкірі та слизових оболонках (еритема, кропив'янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема (в тому числі синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла);

загальні: порушення обміну цинку, міді.

Діти: гріппоцітрон хот лимон, гріппоцітрон хот оранж - не застосовують у дітей віком до 12 років. гріппоцітрон форте - не застосовують у дітей віком до 14 років. гріппоцітрон кідс лимон; гріппоцітрон кідс оранж - застосовують у дітей у віці від 2 до 12 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. При застосуванні препарату не рекомендується керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами, оскільки він здатний викликати сонливість. Слід захищати дітей від діяльності, що вимагає підвищеної концентрації уваги, протягом 4 год після застосування препарату. ГРІППОЦІТРОН ХОТ ЛИМОН; ГРІППОЦІТРОН ХОТ ОРАНЖ; ГРІППОЦІТРОН ФОРТЕ.

Фенілефрин може привести до хибнопозитивного результату при допінг-контролі у спортсменів.

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Тільки лікар вирішує питання щодо можливості прийому препарату в таких випадках:

• при АГ, захворюваннях серця і щитоподібної залози, БА та інших хронічних захворюваннях легенів, гіпертрофії передміхурової залози;
• при хронічних захворюваннях печінки та нирок;
• при хронічному алкоголізмі.

Якщо симптоми захворювання після прийому препарату більше 5 днів слід припинити лікування і звернутися за консультацією до лікаря щодо доцільності подальшого застосування препарату і додаткового обстеження.

Не слід перевищувати зазначену в інструкції дозу, а також не можна застосовувати препарат, якщо пошкоджена упаковка пакету.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Препарат протипоказаний в період вагітності. При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Потрібно уникати одночасного застосування з іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, і препаратами, які містять парацетамол. Не рекомендується застосовувати одночасно з седативними або снодійними засобами.

Лікарський засіб має призначатися лікарем тільки після оцінки співвідношення ризик / користь у таких випадках:

• АГ;
• епілепсія;
• оксалатурія;
• розлади сечовипускання.

Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовують протягом тривалого періоду, необхідно здійснювати контроль функціонального стану печінки та картини периферичної крові.

Необхідно проконсультуватися з лікарем щодо можливості застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок і печінки. Одночасний прийом препарату з лужними напоями зменшує всмоктування аскорбінової кислоти, тому не слід його запивати лужною мінеральною водою. Також всмоктування кислоти аскорбінової може порушуватися при кишкової дискінезії, ентерит і ахілії.

У разі застосування будь-яких інших лікарських засобів необхідно проконсультуватися з лікарем щодо можливості застосування препарату. лікарський засіб підсилює ефекти інгібіторів мао, седапрепаратов, етанолу. не рекомендується одночасний прийом з мао або раніше ніж через 2 тижні після припинення їх застосування. препарат знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, підсилює α-адреностимулюючу активність фенілефрину. ризик гепатотоксичної дії препарату посилюється при одночасному застосуванні барбітуратів, трициклічних антидепресантів, рифампіцину, ізоніазиду, а також при вживанні алкоголю. одночасне застосування з кортикостероїдами підвищує ризик розвитку глаукоми у генетично схильних хворих, з нестероїдними протизапальними препаратами - ризик побічних реакцій.

Антидепресанти, протипаркінсонічні та антипсихотичні лікарські засоби, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, запору, сухості в роті. Тривалий прийом протисудомних препаратів може знизити ефективність парацетамолу. Парацетамол з боку сечовидільної системи знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів, підвищує дію непрямих антикоагулянтів, подовжує Т _½ хлорамфеніколу. Парацетамол і пробенецін спільно впливають на метаболізм. Фенілефрин може бути причиною небажаних реакцій взаємодії з інгібіторами МАО, блокаторами α- та β-адренорецепторів, антигістамінними препаратами, похідними фенотіазину (прометазин), бронходилататорними симпатомиметическими засобами, трициклічними антидепресантами (іміпрамін), гуанетидином або атропіном, препаратами наперстянки, алкалоїдами раувольфії, індометацином, метилдопой, іншими засобами, що стимулюють центральну нервову систему, і теофіліном. У поодиноких випадках відзначали підвищення судинозвужувального ефекту при одночасному застосуванні із стимуляторами пологів і аритмії - при застосуванні з анестетиками. Можливе значне підвищення артеріального тиску при одночасному в / в введенні алкалоїдів ріжків. Фенірамін посилює дію лікарських засобів, що пригнічують ЦНС (інгібітори МАО, трициклічні антидепресанти, антипаркинсонические засоби, барбітурати, транквілізатори, наркотики), а також алкоголю. Фенірамін може пригнічувати дію антикоагулянтів і взаємодіяти з прогестероном, резерпіном, тіазидними діуретиками. Одночасне застосування пероральних контрацептивів може призвести до зниження ефективності антигістамінного компонента. Етанол посилює седативну дію феніраміну. Трициклічні антидепресанти посилюють симпатоміметичну дію препарату, одночасне призначення галотану підвищує ризик розвитку шлуночкової аритмії.

При перевищенні рекомендованих доз може відзначатися передозування, обумовлена, в основному, дією парацетамолу і фенілефрину.

Симптоми передозування парацетамолу: блідість шкірних покривів, зниження апетиту, нудота, блювота; гепатотоксический ефект, у тяжких випадках розвивається некроз печінки (вираженість некрозу в результаті інтоксикації прямо залежить від ступеня передозування). Перші симптоми гепатотоксичних ефектів можуть з'явитися протягом 24-48 год або пізніше після передозування і включають: нудоту, блювоту, біль в епігастральній ділянці. Розгорнута клінічна картина ураження печінки відзначається через 1-6 днів. Високі дози парацетамолу (10-15 г) можуть викликати розвиток печінкової недостатності. Рідко печінкова недостатність розвивається блискавично і може ускладнюватися нирковою недостатністю (тубулярний некроз).

Симптоми передозування фенілефрину: сонливість, після чого можливе порушення (особливо у дітей), порушення зору, нудота, блювота, головний біль, порушення кровообігу, коматозний стан, судоми, зміна поведінки, підвищення артеріального тиску, брадикардія, атропіноподібний синдром.

Лікування. Відміна препарату, промивання шлунка, прийом активованого вугілля. У важких випадках - пероральний прийом або внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну як антидоту до парацетамолу, моніторинг стану дихальної та кровоносної системи (не можна застосовувати адреналін). У разі появи судом призначають діазепам.

При температурі не вище 25 °C.

діючі речовини: paracetamol; ascorbic acid (vit C); pheniramine; phenylephrine;

1 пакет містить парацетамолу 500 мг, кислоти аскорбінової 50 мг, феніраміну малеату 20 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг;

допоміжні речовини: сорбіт (Е 420), кислота лимонна безводна, сахарин натрію, лактози моногідрат, кислота янтарна, натрію цитрат, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, тартразин (Е 102); ароматизатор «Лимон», що містить мальтодекстрин, гуміарабік, кислоту лимонну.

Порошок для орального розчину.

Основні фізико-хімічні властивості: вміст пакету – суміш гранул і порошку жовтого і білого кольору з фруктовим запахом.

Інші аналгетики та антипіретики. Аніліди. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТХ N02В Е51.

Фармакодинаміка

Парацетамол чинить жарознижувальну, болезаспокійливу і протизапальну дію. Пригнічує синтез простагландинів у центральній нервовій системі (ЦНС) і блокує проведення больових імпульсів.

Аскорбінова кислота посилює неспецифічну резистентність організму.

Феніраміну малеат – блокатор гістамінових Н₁-рецепторів, зменшує проникність судин, усуває сльозотечу, свербіж очей і носа.

Фенілефрину гідрохлорид – α-адреноміметик, чинить судинозвужувальну дію, зменшує набряк слизової оболонки носа і придаткових пазух. Його дія настає швидко і продовжується близько 20 хвилин.

Фармакокінетика

Парацетамол добре абсорбується, проникає через плацентарний бар’єр, незначною мірою проникає у грудне молоко, метаболізується системою цитохрому Р450, виводиться нирками, період напіввиведення (Т_½) – 1-4 години. Тривалість дії – 3-4 години.

Аскорбінова кислота швидко абсорбується з травного тракту. Метаболізується у печінці, виводиться нирками.

Феніраміну малеат добре абсорбується з травного тракту. Метаболізується у печінці системою цитохрому Р450, Т_½ – 16-18 годин, 70-83 % виводиться нирками.

Фенілефрину гідрохлорид метаболізується у печінці або у травному тракті, виводиться нирками.

Симптоматичне лікування гострих респіраторних інфекцій і грипу:

• підвищеної температури тіла;
• головного болю;
• закладеності носа;
• нежитю;
• болю і ломоти у м’язах.

Підвищена чутливість до компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; вроджена гіпербілірубінемія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; фенілкетонурія, алкоголізм; захворювання крові; лейкопенія; анемія; тяжкі форми аритмії, артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця; гіпертиреоз; гострий панкреатит; гіпертрофія простати із затримкою сечі; обструкція шийки сечового міхура; пілородуоденальна обструкція; бронхіальна астма; закритокутова глаукома; феохромоцитома; тромбоз; тромбофлебіт; цукровий діабет; епілепсія; стани підвищеного збудження; порушення сну, супутнє лікування трициклічними антидепресантами, β-блокаторами, іншими симпатоміметиками, препаратами, що пригнічують або підвищують апетит, та амфетаміноподібними психостимуляторами; супутнє лікування та 2 тижні після застосування інгібіторів МАО.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні його з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися при застосуванні з холестираміном (цей ефект незначний, якщо холестирамін застосовувати через 1 годину). При тривалому прийомі парацетамолу може посилюватися антикоагуляційний ефект варфарину та інших похідних кумарину і збільшуватися ризик кровотечі. При епізодичному застосуванні парацетамолу такий ефект не виражений. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Гепатотоксичні препарати збільшують імовірність кумуляції парацетамолу та передозування. Ризик гепатотоксичності парацетамолу зростає при прийомі препаратів, що індукують мікросомальні ферменти печінки (барбітурати; протисудомні – фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін та протитуберкульозні – рифампіцин, ізоніазид). Парацетамол знижує ефективність діуретиків, може подовжувати Т½ хлорамфеніколу; може індукувати метаболізм ламотриджину у печінці, у зв’язку з чим знижується його біодоступність і ефективність. При регулярному прийомі парацетамолу та зидовудину можлива нейтропенія і підвищення ризику ураження печінки. При прийомі пробенециду дозу парацетамолу слід зменшити, тому що він впливає на метаболізм парацетамолу. Парацетамол може впливати на результати визначення рівнів сечової кислоти фосфоро-вольфрамовокислим методом. Гепатотоксичність парацетамолу може посилюватися при тривалому або надмірному вживанні алкоголю. Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Аскорбінова кислота при пероральному прийомі посилює всмоктування заліза; підвищує рівень етинілестрадіолу, пеніцилінів, тетрациклінів; знижує рівень антипсихотичних препаратів, фенотіазинових похідних у крові; знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів; підвищує ризик кристалурії при лікуванні саліцилатами та ризик глаукоми при лікуванні глюкокортикостероїдами; великі дози зменшують ефективність трициклічних антидепресантів. Аскорбінову кислоту можна приймати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну, оскільки їх одночасний прийом підвищує токсичність заліза, особливо у міокарді, що може призвести до серцевої декомпенсації. Тривалий прийом великих доз при лікуванні дисульфірамом гальмує реакцію дисульфірам-алкоголь. Абсорбція аскорбінової кислоти знижується при прийомі пероральних контрацептивів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття.

Фенірамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів, інгібує дію антикоагулянтів. Одночасне застосування феніраміну зі снодійними, барбітуратами, заспокійливими, нейролептиками, транквілізаторами, анестетиками, наркотичними анальгетиками, алкоголем може значно збільшити його пригнічувальну дію.

Взаємодія фенілефрину з інгібіторами МАО спричиняє гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами (амітриптиліном) – підвищує ризик серцево-судинних побічних ефектів, з дигоксином і серцевими глікозидами – призводить до аритмій та інфаркту, з іншими симпатоміметиками – збільшує ризик побічних серцево-судинних реакцій та артеріальної гіпертензії, може знижувати ефективність β-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи, дебризохіну, гуанетидину) з підвищенням ризику артеріальної гіпертензії та побічних серцево-судинних реакцій. Одночасне застосування фенілефрину з алкалоїдами ріжків (ерготаміном і метисергідом) може збільшити ризик ерготизму.

Не можна перевищувати рекомендованих доз. Якщо стан не поліпшується протягом 5 днів або супроводжується високою температурою, пропасницею тривалістю більше 3 днів, висипанням або тривалим головним болем, слід порадитися з лікарем, оскільки ці явища можуть бути симптомами більш серйозного захворювання.

У зв’язку з ризиком тяжкого ураження печінки при передозуванні не застосовувати одночасно з іншими препаратами для симптоматичного лікування застуди та нежитю (судинозвужувальними, парацетамолвмісними). З обережністю застосовувати препарат при хворобі Рейно, артеріальній гіпертензії, захворюваннях серця, аритмії, брадикардії, захворюваннях щитовидної залози, печінки та нирок, гострому гепатиті, глаукомі, хронічних хворобах легенів, гіпертрофії простати (оскільки є ризик затримки сечі), особам літнього віку, при підвищеному зсіданні крові, гемолітичній анемії, хронічному недоїданні, зневодненні, стенозуючій пептичній виразці. Ризик гепатотоксичності підвищується в осіб з алкогольним ураженням печінки та в осіб, які зловживають алкоголем.

Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем при захворюваннях печінки, нирок; при прийомі варфарину або подібних антикоагулянтів; прийомі аналгетиків кожен день при артритах легкої форми; бронхолегеневих захворюваннях (астма, емфізема, хронічний бронхіт).

Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози, сечової кислоти, креатиніну, неорганічних фосфатів. Може бути негативним результат дослідження прихованої крові у калі.

У пацієнтів з тяжкими інфекціями (сепсис), при яких знижується рівень глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик метаболічного ацидозу. Симптоми метаболічного ацидозу – глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. При виникненні цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря.

Не рекомендується приймати цей препарат наприкінці дня, оскільки аскорбінова кислота у великих дозах чинить легку стимулювальну дію. У зв’язку зі стимулювальним впливом аскорбінової кислоти на утворення кортикостероїдних гормонів потрібен контроль функції нирок і артеріального тиску.

З особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам із порушенням метаболізму заліза (гемосидероз, гемохроматоз, таласемія), з нефролітіазом в анамнезі (ризик гіпероксалурії та осаду оксалатів у сечовому тракті після прийому великих доз аскорбінової кислоти).

Довготривале застосування великих доз аскорбінової кислоти може прискорювати її власний метаболізм, через що після відміни лікування можливий парадоксальний гіповітаміноз. Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими препаратами, які містять вітамін С. Всмоктування аскорбінової кислоти може змінюватися при порушенні моторики кишечнику, ентериті або зниженій шлунковій секреції.

Препарат містить фенілефрин, який може спричинити напади стенокардії.

Тартразин (Е 102) може спричиняти алергічні реакції.

Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Цей лікарський засіб містить 1,26 ммоль (або 28,9 мг)/дозу натрію (1 пакет лікарського засобу). Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю. Вплив препарату на фертильність спеціально не досліджувався. Відомо, що доклінічні дослідження не виявили будь-якого особливого впливу парацетамолу на фертильність при застосуванні його у терапевтичних дозах. Належних досліджень впливу фенілефрину та феніраміну на репродуктивну токсичність у тварин не проводили.

Оскільки препарат може викликати сонливість та інші побічні реакції з боку нервової системи та органів зору, при його застосуванні не рекомендується керувати автомобілем та іншими складними механізмами.

Приймати внутрішньо дорослим і дітям віком від 12 років по 1 пакету кожні 3-4 години, але не більше 3-х пакетів на добу. Перед застосуванням вміст 1 пакета розчинити у склянці кип’яченої гарячої води (не окропу), приймати гарячим.

Максимальний термін застосування без консультації лікаря – 3 дні.

Діти.Препарат протипоказаний дітям віком до 12 років.

При передозуванні парацетамолу у перші 24 години з’являються блідість шкіри, нудота, блювання, анорексія та біль у животі. При прийомі великих доз можуть спостерігатися порушення орієнтації, психомоторне збудження, запаморочення, порушення сну, серцевого ритму, панкреатит, гепатонекроз. Першою ознакою ураження печінки може бути біль у животі, який не завжди проявляється у перші 12-48 годин, а може виникати пізніше, до 4-6 днів після застосування препарату. Ураження печінки зазвичай виникає максимум через 72-96 годин після прийому препарату. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз, крововиливи. При тривалому застосуванні високих доз можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

У поодиноких випадках повідомляли про гостру ниркову недостатність із некрозом канальців, яка можлива навіть при відсутності тяжкого ураження печінки, що проявляється сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією. Можлива нефротоксичність: ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз.

Застосування дорослим 10 г або більше парацетамолу, особливо з алкоголем, та дитиною понад 150 мг/кг маси тіла може призвести до гепатоцелюлярного некрозу з розвитком енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, печінкової коми та летального наслідку. У пацієнтів із факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими препаратами, що індукують ферменти печінки; зловживання алкоголем; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

При передозуванні аскорбінової кислоти виникають нудота, блювання або діарея (які зникають після її відміни); здуття та біль у животі, свербіж, шкірні висипання, підвищена збудливість. Дози понад 3000 мг можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, порушення обміну цинку, міді, дистрофію міокарда, при тривалому застосуванні у великих дозах можливе пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози та глюкозурія. Передозування може призвести до змін ниркової екскреції аскорбінової та сечової кислот під час ацетилювання сечі з випаданням в осад оксалатних конкрементів.

При передозуванні феніраміну виникають атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових, гіпертермія, атонія кишечнику. Пригнічення ЦНС призводить до порушення роботи дихальної та серцево-судинної систем (брадикардії, артеріальної гіпотонії, колапсу). Симптоми, зумовлені взаємним потенціюванням парасимпатолітичного ефекту феніраміну та симпатоміметичного ефекту фенілефрину: сонливість, за якою може розвиватися збудження (особливо у дітей) або пригнічення ЦНС, порушення зору, висипання, стійкий головний біль, нервозність, безсоння, гіперрефлексія, дратівливість, порушення кровообігу, брадикардія.

При передозуванні фенілефрину виникають гіпергідроз, психомоторне збудження або пригнічення ЦНС, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення свідомості, аритмія, тремор, гіперрефлексія, судоми, нудота, блювання, дратівливість, неспокій, артеріальна гіпертензія; а у тяжких випадках – кома.

Лікування. При передозуванні парацетамолу необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. У першу годину після передозування слід прийняти активоване вугілля. Концентрацію парацетамолу у крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації не достовірні). N-ацетилцистеїн можна застосовувати протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний ефект настає при застосуванні у перші 8 годин, після чого його ефективність раптово знижується. При необхідності внутрішньовенного введення N-ацетилцистеїну його слід вводити згідно зі встановленим переліком доз. Як альтернативу, при відсутності блювання у віддаленних від лікарні місцях можна застосовувати перорально метіонін.

При передозуванні аскорбінової кислоти протягом перших 6 годин необхідно промити шлунок, а протягом перших 8 годин перорально ввести метіонін або внутрішньовенно – цистеамін або N-ацетилцистеїн.

При передозуванні феніраміну специфічного антидоту для лікування передозування не існує. Слід надати пацієнтові звичайну невідкладну допомогу, у тому числі дати активоване вугілля, сольовий послаблювальний засіб та вжити стандартні заходи для підтримки кардіореспіраторної системи. Не дозволяється застосовувати стимулятори; для лікування артеріальної гіпотензії можна використати судинозвужувальні засоби.

При передозуванні фенілефрину для усунення гіпертензивних ефектів можна застосовувати внутрішньовенно блокатор α-рецепторів; для усунення судом – діазепам.

З боку шкіри: висипання (зазвичай генералізовані, еритематозні), свербіж, дерматит, кропив’янка, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у т. ч. анафілаксія, ангіоневротичний набряк.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, нервова збудженість, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, безсоння, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації, депресивні стани, парестезії, шум у вухах, в окремих випадках – кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки.

З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших НПЗЗ.

З боку органів зору: порушення зору та акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість очей.

З боку травної системи: нудота, блювання, печія, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастральній ділянці, запор, діарея, метеоризм, анорексія, афти, гіперсалівація, геморагія, подразнення слизових оболонок.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, гіпертрансаміназемія, зазвичай без жовтяниці, гепатонекроз (при застосуванні високих доз).

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку крові і лімфатичної системи: анемія, у т. ч. гемолітична, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у ділянці серця), тромбоцитопенія, агранулоцитоз, синці або кровотечі, нейтропенія, лейкопенія, панцитопенія.

З боку нирок і сечовидільної системи: нефротоксичність, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз, дизурія, затримка сечі та утруднення сечовипускання, ниркова коліка, ниркова недостатність.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, тахікардія, брадикардія, аритмія, задишка, біль у серці, напади стенокардії.

Інші: загальна слабкість, нездужання.

На відміну від антигістамінних препаратів другого покоління, застосування феніраміну не асоціюється з пролонгацією інтервалу QT і серцевою аритмією.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 4 г у пакетах № 5, № 10 у коробці.

Без рецепта.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.