Торгівельна назва | Ікзим |
Діючі речовини | Цефіксим |
Форма випуску: | порошок для внутрішнього застосування |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | Не має значення |
Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла: | Чутливий |
Ознака: | Імпортний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Брендований дженерик |
Виробник: | ЛЮПІН ЛІМІТЕД |
Країна виробництва: | Індія |
Заявник: | Люпін |
Умови відпуску: | За рецептом |
Код АТС J Засоби для лікування інфекцій J01 Антибактеріальні засоби J01D Інші бета-лактамні антибіотики J01DD Цефалоспорини третього покоління J01DD08 Цефіксим |
Фармакодинаміка. цефіксим - пероральний напівсинтетичний цефалоспорин iii покоління, у якого відзначена in vitro бактерицидна активність щодо широкого спектра грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. клінічна ефективність була продемонстрована проти інфекцій, викликаних поширеними патогенними мікроорганізмами, включаючи streptococcus pneumoniae, streptococcus pyogenes, escherichia coli, proteus mirabilis, різновиди klebsiella, haemophilus influenzae (β-лактамазоположітельние і негативні), moraxella (branhamella) catarrhalis (β-лактамазоположітельние і негативні) і різновиди enterobacter. цефіксим проявляє високу стабільність в присутності β-лактамази.
Більшість штамів ентерококів (Streptococcus faecalis, стрептококи групи D) та стафілококи (включаючи коагулазопозитивні та негативні штами та метицилін штами) стійкі до цефіксиму. Крім того, більшість штамів Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria monocytogenes і Clostridia проявляють резистентність щодо цефіксиму.
Фармакокінетика. Швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність - 30-50%. C max в плазмі крові досягається через 2-6 год. Зв'язування з білками плазми крові (в основному з альбумінами) - 65%. T ½ - 2,4-4 ч. Виводиться з сечею, переважно в незміненому вигляді.
Інфекції, викликані мікроорганізмами, чутливими до цефіксиму:
Суспензія призначена для застосування в педіатрії.
Для дітей у віці від 6 місяців до 12 років з масою тіла 50 кг рекомендована добова доза - 8 мг/кг маси тіла одноразово або по 4 мг/кг маси тіла 2 рази на добу.
Звичайна доза цефіксиму для дітей у віці старше 12 років з масою тіла 50 кг становить 400 мг/добу одноразово або по 200 мг 2 рази на добу з інтервалом 12 год.
Дозування препарату і тривалість курсу лікування визначаються лікарем індивідуально, але в середньому складають від 5-10 (при неускладнених інфекціях) до 10-14 днів (при ускладнених інфекціях).
Ікзим можна застосовувати при порушенні функції нирок: при кліренсі креатиніну ≥20 мл/хв приймають звичайну дозу препарату, при кліренсі креатиніну 20 мл/хв - половину добової дози.
Приготування суспензії. Перед приготуванням необхідно перевернути та струснути флакон для розпушування порошку, в 2 прийоми додати кип'ячену холодну воду до позначки, зазначеної на флаконі, щоразу збовтуючи флакон до утворення однорідної суспензії.
Приймати суспензію можна не раніше ніж через 5 хв після приготування.
Перед кожним прийомом готову суспензію необхідно ретельно збовтати.
Підвищена чутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів і пеніцилінів або до будь-якого з компонентів препарату, порушення функції печінки, шлунково-кишкова кровотеча, виразковий коліт, порфірія.
Шлунково-кишковий тракт: спазми кишечника, біль в животі, помірна діарея, нудота, блювання, кандидоз слизової оболонки рота, псевдомембранозний коліт, сухість в порожнині рота, анорексія, диспепсія, метеоризм, дисбактеріоз, иктеричность шкіри; в окремих випадках - стоматит, глосит.
З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, слабкість, гіперактивність.
З боку системи крові та лімфатичної системи: панцитопенія, еозинофілія і гіпереозінофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, нейтропенія, анемія, гемолітична анемія, гіпопротромбінемія (кровотечі та синці без видимих причин), тромбофлебіт, подовження тромбінового та протромбінового часу, агранулоцитоз.
Гепатобіліарні розлади: транзиторне підвищення активності трансаміназ печінки та ЛФ, білірубіну, гепатит, гіпербілірубінемія, холестатична жовтяниця, иктеричность склер.
З боку нирок та сечовидільної системи: підвищення азоту сечовини або креатиніну в плазмі крові, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок.
З боку імунної системи: анафілаксія, анафілактичні реакції, включаючи шок, набряк гортані з обструкцією дихальних шляхів, лихоманка; сироваткова хвороба, ангіоневротичний набряк.
З боку опорно-рухової системи: артралгія.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив'янка, мультиформна еритема (синдром Стівенса - Джонсона), пурпура, підвищене потовиділення, макулопапульозні та везікулобуллезном висипання, грибковий дерматит, злущування епітелію, сухість шкіри, випадання волосся, сонячні опіки, токсичний епідермальний некроліз .
Інфекції та інвазії: вагінальний кандидоз (вагінальний свербіж або виділення), вагініт.
Лабораторні показники: більшість лабораторних змін транзиторні та не мають клінічного значення. Можлива позитивна реакція на кетони в сечі в тестах із застосуванням нітропрусиду, але не з нітроферіціанідом. Прийом цефіксиму може призводити до хибнопозитивних тестів на глюкозу в сечі, тому необхідно використовувати ферментні тести, контролювати показники печінкових і ниркових проб.
Перед початком застосування цефіксиму необхідно з'ясувати, відзначали раніше у пацієнта реакції гіперчутливості на цефалоспорини або пеніциліни у зв'язку з перехресною гіперчутливістю.
Необхідно з обережністю застосовувати лікарський засіб у хворих з підвищеною чутливістю до пеніциліну, оскільки існує ризик виникнення анафілактичної реакції. При розвитку алергічної реакції на цефіксим слід припинити застосування препарату.
Ікзим не рекомендується застосовувати у пацієнтів з підвищеною чутливістю до цефалоспоринових антибіотиків. Алергічні реакції (особливо анафілаксія), що спостерігаються при застосуванні β-лактамних антибіотиків, можуть бути важкими, а в окремих випадках - фатальними.
При застосуванні препарату можуть виникати побічні реакції з боку травного тракту, тому цефіксим необхідно з обережністю застосовувати у хворих з кровотечею в анамнезі, захворюваннями шлунково-кишкового тракту, особливо такими як виразковий коліт, регіонарний коліт або ентерит, а також при порушенні функції печінки. Антибіотики широкого спектра дії, особливо при тривалому застосуванні, можуть зумовити розвиток псевдомембранозного коліту. Легкі форми коліту можуть проходити після відміни препарату, помірні або важкі - вимагати спеціального лікування. При тривалому застосуванні препарату можливе порушення нормальної мікрофлори кишечника, що здатне стати причиною прискорення зростання Candida albicans, і, як результат - кандидозу слизової оболонки порожнини рота.
Виникнення тяжкої діареї під час лікування препаратом може бути наслідком розвитку псевдомембранозного коліту. У цих випадках застосування цефіксиму необхідно припинити та провести відповідне обстеження. У пацієнтів з колітом в анамнезі препарат застосовують з обережністю.
При застосуванні β-лактамних антибіотиків можливий розвиток нейтропенії та агранулоцитозу, особливо при тривалому лікуванні. Якщо препарат застосовують більше 10 днів, необхідно контролювати показники крові, а при розвитку нейтропенії слід припинити лікування цефіксимом.
При лікуванні цефіксимом можливі хибнопозитивна реакція Кумбса і сечі на цукор. Зміни функції нирок спостерігалося при одночасному застосуванні з аміноглікозидами або сильнодіючими диуретическими засобами, в такому випадку необхідний моніторинг функції нирок.
Тривале застосування препарату може призвести до підвищеного росту резистентних мікроорганізмів.
При наявності β-гемолітичних стрептококових інфекцій групи А курс лікування повинен становити не менше 10 діб, щоб запобігти гостру ревматичну лихоманку.
Цефалоспорини підвищують токсичність алкоголю, тому при лікуванні цефіксимом не слід вживати алкогольні напої.
Період вагітності та годування груддю. Препарат застосовують тільки у дітей.
Діти. Препарат застосовують у дітей у віці від 6 міс.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Препарат застосовують у дітей.
Супутнє застосування з:
Таким чином, слід з обережністю застосовувати препарат у хворих, які приймають антикоагулянти.
Потенційно, подібно застосування інших антибіотиків, при прийомі цефіксиму можуть відзначати зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.
Симптоми: зниження концентраційної і екскреторної функції нирок, нудота, блювота, діарея, жовтяниця з підвищенням рівня білірубіну, АЛТ, АСТ, ЛФ, запаморочення, гіперрефлексія, галюцинації.
Лікування. Специфічного антидоту немає. Симптоматична і підтримуюча терапія (промивання шлунка, дезінтоксикаційна терапія, ентеросорбенти). При появі симптомів алергії приймають антигістамінні препарати, ГКС. Перитонеальний діаліз неефективний, в невеликій кількості препарат виводиться при гемодіалізі.
У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C; готова суспензія - при температурі не вище 25 °C (використовувати протягом 14 діб).
Опис препарату Ікзим пор. д/орал. сусп. 100мг/5мл фл. 50мл на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
діюча речовина: cefixime;
5 мл суспензії містять цефіксиму тригідрату еквівалентно цефіксиму безводному 100 мг;
допоміжні речовини: ксантанова камедь, натрію бензоат (Е 211), ароматизатор (суниця) 052311 АР0551, кремнію діоксид колоїдний безводний, сахароза.
Порошок для оральної суспензії.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок від майже білого до світло-жовтого кольору, що утворює суспензію від майже білого до жовтого кольору, з характерним фруктовим запахом.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Код АТХ J01D D08.
Цефіксим – антибіотик групи цефалоспоринів III покоління для внутрішнього застосування. В умовах in vitro проявляє значну бактерицидну активність відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів.
Клінічно ефективний при лікуванні інфекцій, спричинених найбільш частими патогенними мікроорганізмами, включаючи Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, E.coli, Proteus mirabilis, Klebsiella species, Haemophilus influenzae (бета-лактамази – позитивні і негативні), Branhamella catarrhalis (бета-лактамази – позитивні і негативні) і Enterobacter species. Має високий ступінь стабільності у присутності бета-лактамаз.
Більшість штамів ентерококів (Streptococcus faecalis, Streptococci групи D) і Staphylococci (зокрема коагулазо-позитивні, коагулазо-негативні і метициліностійкі штами) стійкі до цефіксиму. Крім того, більшість штамів Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria monocytogenes і Clostridia стійкі до цефіксиму.
Всмоктування. Абсолютна біодоступність після перорального застосування цефіксиму становить 22-54 %. Оскільки наявність їжі значно не впливає на всмоктування, цефіксим можна призначати незалежно від прийому їжі. Максимальний рівень у сироватці крові після прийому рекомендованих доз для дорослих або дітей становить від 1,5 до 3 мкг/мл. При повторному дозуванні відбувається незначне накопичення або практично не відбувається накопичення цефіксиму.
Розподіл. Цефіксим майже повністю зв'язується з фракцією альбуміну, середня вільна фракція становить приблизно 30 %.
Метаболізм. Метаболіти цефіксиму не були ізольовані із сироватки крові або сечі людини.
Виведення. Цефіксим виводиться в основному в незміненому вигляді із сечею. Переважаючим механізмом є клубочкова фільтрація.
Немає даних про проникнення цефіксиму у грудне молоко.
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:
- інфекції верхніх дихальних шляхів (у тому числі запалення середнього вуха) та інші інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, фарингіт, тонзиліт бактерійної етіології) у випадку відомої або підозрюваної стійкості збудника до інших часто використовуваних антибіотиків, або в разі ризику неефективності лікування);
- інфекції нижніх дихальних шляхів (у тому числі гострий бронхіт і загострення хронічного бронхіту);
- інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі цистит, цистоуретрит, неускладнений пієлонефрит).
Клінічно ефективний при лікуванні інфекцій, спричинених найчастішими патогенними мікроорганізмами, включаючи Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, E.coli, Proteus mirabilis, Klebsiella species, Haemophilus influenzae (бета-лактамази – позитивні і негативні), Branhamella catarrhalis (бета-лактамази – позитивні і негативні) і Enterobacter species. Має високий ступінь стабільності у присутності бета-лактамаз.
Більшість штамів ентерококів (Streptococcus faecalis, Streptococci групи D) і Staphylococci (зокрема коагулазопозитивні, коагулазонегативні і метициліностійкі штами) стійкі до цефіксиму. Крім того, більшість штамів Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria monocytogenes і Clostridia стійкі до цефіксиму.
Підтверджена гіперчутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів або до інших компонентів препарату; підвищена чутливість до пеніцилінів; порфірія.
Блокатори канальцевої секреції (алопуринол, пробенецид, діуретики тощо) підвищують максимальну концентрацію цефіксиму в сироватці крові, сповільнюючи виведення цефіксиму нирками, що може призвести до симптомів передозування.
Саліцилова кислота підвищує вільний цефіксим на 50 % внаслідок переміщення цефіксиму з місць зв’язування з протеїнами; цей факт є залежним від концентрації.
Супутнє застосування з карбамазепіном може спричиняти підвищення його концентрації у плазмі крові, тому доцільно контролювати рівень карбамазепіну у плазмі крові.
При комбінованому застосуванні цефіксиму з потенційно нефротоксичними речовинами (аміноглікозидами, колістином, поліміксином, віоміцином) або сильнодіючими діуретиками (етакриновою кислотою, фуросемідом) існує підвищений ризик розвитку ниркової недостатності.
Ніфедипін підвищує біодоступність, але клінічна взаємодія не визначена.
Антациди, які містять магнію або алюмінію гідроксид, сповільнюють всмоктування препарату.
Потенційно, подібно до інших антибіотиків, при застосуванні препарату може виникати зменшення реадсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивів.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, підвищення протромбінового часу було зареєстровано у деяких пацієнтів, тому слід дотримуватися обережності пацієнтам, які отримують антикоагулянтну терапію.
Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують антикоагулянти типу кумарину, наприклад варфарин калію. Оскільки цефіксим може посилювати ефекти антикоагулянтів, можливе збільшення протромбінового часу з/без клінічних проявів кровотеч.
Під час лікування цефіксимом можлива хибно-позитивна пряма реакція Кумбса і хибно-позитивна реакція на глюкозу в сечі при застосуванні таблеток із сульфатом міді, розчинів Бенедикта або Фелінга. Для визначення глюкози в сечі рекомендується використовувати глюкозооксидазний тест.
Тяжкі шкірні побічні реакції, такі як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, медикаментозне висипання з еозинофілією і системними проявами (DRESS-синдром) були зареєстровані у деяких пацієнтів при застосуванні цефіксиму. При виникненні тяжких шкірних побічних реакцій застосування цефіксиму слід припинити і призначити відповідне лікування.
Цефіксим слід призначати з обережністю пацієнтам, у яких спостерігалися реакції гіперчутливості до інших препаратів.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, цефіксим слід призначати з обережністю пацієнтам з реакціями гіперчутливості до пеніцилінів в анамнезі у зв'язку з можливою перехресною гіперчутливістю до пеніцилінів і цефалоспоринів. Були випадки тяжких реакцій (включаючи анафілактичний шок) до обох класів препаратів. Якщо розвинулася алергічна реакція на цефіксим, слід припинити застосування препарату і провести необхідну терапію.
При лікуванні цефалоспоринами описані випадки медикаментозної гемолітичної анемії, включаючи тяжкі випадки з летальним наслідком. Також повідомлялося про виникнення гемолітичної анемії після повторного застосування цефалоспоринів (у тому числі цефіксиму).
Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі значним порушенням функції нирок (див. «Дозування при нирковій недостатності»).
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, цефіксим може призвести до гострої ниркової недостатності, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит у якості основного патологічного стану. При виникненні гострої ниркової недостатності застосування цефіксиму слід припинити і призначити відповідну терапію та/або вжити відповідних заходів. Слід виявляти обережність при призначенні препарату при наявності в анамнезі кровотеч, захворювань шлунково-кишкового тракту, особливо таких як виразковий коліт, регіональний ентерит або коліт на тлі застосування, а також при порушенні функції печінки.
Безпека застосування цефіксиму у недоношених дітей або новонароджених не встановлена.
При лікуванні антибіотиками широкого спектра дії можливе порушення нормальної мікрофлори кишечнику, що може призвести до надмірно швидкого росту Clostridium difficile, який продукує токсин, що є основною причиною антибіотико-асоційованої діареї. Псевдомембранозний коліт пов'язаний із застосуванням антибіотиків широкого спектра дії (в тому числі макроліди, напівсинтетичні пеніциліни, лінкозаміди та цефалоспорини). Тому важливо звернути увагу на встановлення діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. Симтоми псевдомембранозного коліту можуть розвиватися під час або після припинення лікування антибіотиками.
Лікування псевдомембранозного коліту повинно включати сигмоїдоскопію, відповідні бактеріологічні дослідження, додавання рідин, електролітів і білків. Якщо стан не покращується після відміни препарату або симптоми стають серйозними, слід призначити ванкоміцин перорально. Ванкоміцин ‒ препарат вибору при лікуванні псевдомембранозного коліту, асоційованого з прийомом антибіотиків (спричиненого
C. Difficile). Інші причини виникнення коліту мають бути виключені.
У випадку застосування цефіксиму одночасно з аміноглікозидами, поліміксином В, колістином, петльовими діуретиками (фуросемідом, етакриновою кислотою) у великих дозах необхідно ретельно контролювати функцію нирок. Після тривалого застосування цефіксиму варто перевіряти стан функції гемопоезу.
Під час лікування можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибно-позитивний аналіз сечі на глюкозу.
Цефалоспорини підвищують токсичність алкоголю, тому при лікуванні цефіксимом не рекомендується вживати алкогольні напої.
Важлива інформація про деякі компоненти препарату.
5 мл розведеної суспензії містять 2,325 г сахарози. Це слід враховувати пацієнтам із цукровим діабетом.
Пацієнтам із рідкісним спадковим захворюванням – непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозним синдромом мальабсорбції або недостатністю сахарози-ізомальтази не слід призначати препарат. Даний препарат може бути шкідливим для зубів. Рекомендується прополоскати рот водою після застосування, а дітям запивати водою в достатній кількості.
При дослідженні репродукції на мишах і щурах при введенні тваринам доз, що майже в 400 разів перевищують дозу для людини, не було виявлено випадків впливу на фертильність або порушень у плода, зумовлених застосуванням цефіксиму. У кролика в дозах, що до 4 разів перевищують дозу для людини, не було жодних доказів тератогенного ефекту; була виявлена висока частота абортів і материнської летальності, які є очікуваним наслідком відомої чутливості кроликів до змін популяції мікрофлори кишечнику, спричинених антибіотиками.
Даних про застосування препарату у період вагітності немає. Цефіксим проникає через плаценту.
Не слід застосовувати препарат у період вагітності або годування груддю, крім випадків крайньої необхідності за призначенням лікаря.
Не впливає. Пацієнтам, у яких на тлі вживання Ікзиму виникають побічні реакції з боку ЦНС (наприклад, запаморочення), слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами у період вживання препарату.
Прийом їжі не впливає на всмоктування цефіксиму. Зазвичай курс лікування становить
7 днів, у разі необхідності – до 14 днів. При лікуванні неускладнених циститів курс лікування становить 3 дні.
Дітям віком від 6 місяців до 10 років з масою тіла до 50 кг: рекомендована доза становить 8 мг/кг на добу, одноразово, або 4 мг/кг кожні 12 годин залежно від тяжкості захворювання.
Дорослим і дітям віком від 10 років (або масою тіла більше 50 кг): рекомендована доза становить 400 мг на добу, одноразово, або 200 мг кожні 12 годин залежно від тяжкості захворювання.
Пацієнти літнього віку: призначати препарат у рекомендованій для дорослих дозі. Слід контролювати функцію нирок і скоригувати дозу при тяжкій нирковій недостатності (див. «Дозування при нирковій недостатності»).
Дозування при нирковій недостатності: цефіксим можна застосовувати при порушенні функції нирок. Для пацієнтів із кліренсом креатиніну 20 мл/хв або вище призначати звичайну дозу і режим дозування. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв рекомендується добову дозу зменшити на 50 %. Це також стосується пацієнтів, які знаходяться на постійному амбулаторному перитонеальному діалізі або гемодіалізі.
Спосіб приготування суспензії.
Тільки для внутрішнього застосування.
Перед приготуванням необхідно перевернути та струснути флакон, щоб розпушити порошок, додати кип’яченої холодної води до позначки, зазначеної на флаконі, у 2 прийоми, кожного разу збовтуючи флакон до утворення однорідної суспензії.
Приймати суспензію можна не раніше ніж через 5 хвилин після приготування.
Перед кожним прийомом готову суспензію треба ретельно струсити.
Діти.
Препарат застосовувати дітям віком від 6 місяців. Безпека та ефективність застосування цефіксиму дітям віком до 6 місяців не встановлені, тому застосовувати цефіксим для даної категорії пацієнтів не рекомендується.
Випадків передозування препарату не спостерігалося. Побічні реакції, відзначені при застосуванні препарату в дозах до 2 г у здорових учасників дослідження, не відрізнялися від побічних реакцій, помічених у пацієнтів, які приймають препарат у рекомендованих дозах.
Симптоми: посилення прояву побічних реакцій.
Лікування. Промивання шлунка, призначати симптоматичну та підтримуючу терапію. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз або перитонеальний діаліз лише незначною мірою сприяють виведенню цефіксиму з організму.
З боку крові і лімфатичної системи: еозинофілія, гіпереозинофілія, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, гіпопротромбінемія, тромбофлебіт, подовження тромбінового та протромбінового часу (кровотечі та синці без видимих причин), пурпура.
З боку травної системи: спазми у шлунку, біль у животі, діарея*, диспепсія, нудота, блювання, метеоризм, дисбактеріоз, кандидоз слизових оболонок рота, стоматит, глосит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: жовтяниця, гепатит, холестаз.
Інфекційні та паразитарні захворювання: псевдомембранозний коліт.
З боку лабораторних показників: підвищення аспартатамінотрансферази, підвищення аланінамінотрансферази, підвищення білірубіну в крові, підвищення сечовини крові, підвищення сироваткового креатиніну.
З боку обміну речовин і харчування: анорексія (втрата апетиту).
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, дисфорія, гіперактивність.
З боку органів слуху: втрата слуху.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: диспное.
З боку нирок і сечовивідних шляхів: гостра ниркова недостатність, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит у якості основного патологічного стану, гематурія.
З боку імунної системи та з боку шкіри та підшкірної клітковини: анафілактична реакція; реакції, подібні до сироваткової хвороби; медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS); гарячка; набряк обличчя, реакції гіперчутливості у вигляді висипу, свербежу, медикаментозної пропасниці та артралгії, включаючи рідкісні випадки кропив'янки або ангіоневротичного набряку. Ці реакції зазвичай зникали після припинення терапії; мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
З боку репродуктивної системи і молочних залоз: генітальний свербіж, вагініт/моніліаз.
Загальні розлади: слабкість, втомлюваність, підвищене потовиділення, запалення слизових оболонок.
* Діарея, зазвичай пов'язана із застосуванням препарату у вищих дозах. Повідомляли про випадки діареї, від помірної до важкої; в такому випадку припинення терапії є виправданим. При виникненні тяжкої діареї застосування цефіксиму має бути припинено.
2 роки.
Зберігати при температурі не вище 25 °C у сухому, захищеному від світла місці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Готову суспензію зберігати при температурі не вище 25 °C та застосовувати протягом 14 діб.
По 1 флакону об’ємом 50 мл, що містить порошок, разом з мірним стаканчиком у картонній упаковці.
За рецептом.
Люпін Лімітед.
Адреса
198-202, Нью Індастріал Ерія №2, Мандидип (Юніт-1) – 462046, Дист Райсен, М. П., Індія.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}