Кетонал розчин для ін'єкцій 100 мг/2 мл в ампулах по 2 мл 10 шт

Фармакодинаміка. кетопрофен - НПЗП, який надає аналгезуючий, протизапальний і жарознижуючий ефект.

При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів і лейкотрієнів, гальмуючи активність циклооксигенази та частково - ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну і стабілізує лізосомальні мембрани.

Володіє центральним і периферичним знеболюючим ефектом і усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.

У жінок кетопрофен зменшує вираженість симптомів первинної дисменореї внаслідок інгібування синтезу простагландинів.

Фармакокінетика

Абсорбція. При пероральному прийомі кетопрофен швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Після перорального прийому 100 мг C _max кетопрофену в плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягається через ≈1,5 ч. Біодоступність кетопрофену в пероральних формах становить 90% і прямо пропорційна застосовуваній дозі.

Капсули з модифікованим вивільненням Кетонал Дуо - нова лікарська форма, яка відрізняється від звичайних капсул способом вивільнення активної речовини. Капсули містять два види пелет: стандартні (білі) і вкриті оболонкою (жовті). Кетопрофен швидко вивільняється з білих пеллет (60% загальної кількості) і повільно - з жовтих пелет (40% загальної кількості), що обумовлює пролонговану дію препарату.

Прийом їжі не впливає на загальну біодоступність кетопрофену, але знижує швидкість всмоктування. Жирна їжа збільшує час досягнення C _max, але не знижує біодоступність і C _max кетопрофену в плазмі крові. Одночасний прийом препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, не впливає на швидкість і об'єм всмоктування кетопрофену. Після прийому капсул Кетонал Дуо C _max - 9036,64 нг / мл - досягається протягом 1,76 год.

Після прийому таблеток пролонгованої дії Кетонал Ретард кетопрофен швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, його C _max в плазмі крові досягається через 4-6 ч. Біодоступність кетопрофену становить 93% і прямо пропорційна застосовуваній дозі.

Після ректального введення 100 мг кетопрофену (супозиторії) C _max в плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягається через 1,05-1,22 ч. Біодоступність кетопрофену після ректального введення - 71-96%.

Парентеральне введення. Середня концентрація кетопрофену в плазмі крові становить 26,4 ± 5,4 мкг/мл через 4-5 хв після в / в інфузії або в / м введення. Біодоступність кетопрофену становить 90%.

При місцевому застосуванні крему або гелю абсорбція кетопрофену незначна, що зумовлює місцевий характер дії препарату і відсутність системних ефектів. Біодоступність кетопрофену при місцевому застосуванні - близько 5%.

Після триразового нанесення 70-80 мг кетопрофену в формі крему на поверхню коліна C _max в плазмі крові (0,0182 ± 0,118 мкг/мл) досягається через 6 годин після застосування препарату.

Розподіл. Ступінь зв'язування з білками плазми крові - 99%. Обсяг розподілу - 0,1-0,2 л/кг маси тіла. Кетопрофен проникає в синовіальну рідину. Через 3 години після введення 100 мг кетопрофену його концентрація в плазмі крові становить близько 3 мкг/мл, а концентрація в синовіальній рідині - 1,5 мкг/мл. Хоча концентрація кетопрофену в синовіальній рідини нижче, ніж в плазмі крові, вона більш стабільна (зберігається до 30 год; при парентеральному введенні через 9 годин концентрація кетопрофену в плазмі крові - 0,3 мкг/мл, а в синовіальній рідині - 0,8 мкг/мл), тому больовий синдром і скутість суглобів зменшуються на тривалий час. Стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається протягом 24 год.

При місцевому застосуванні через 12 годин після останнього нанесення крему на шкіру коліна в тканинах суглоба відтворюються такі концентрації кетопрофену: жирова тканина - 4,7 ± 3,87 мкг / г, оболонка суглоба - 2,35 ± 2,41 мкг / г, синовіальна рідина - 1,31 ± 0,89 мкг / г.

Фармакокінетика кетопрофену не залежить від віку пацієнта. Для осіб похилого віку стабільна концентрація в плазмі крові досягається через 8,7 год і становить 6,3 мкг/мл. Кумуляції кетопрофену в тканинах не відзначено.

Метаболізм і виведення. Кетопрофен інтенсивно метаболізується в печінці за допомогою ферментів. З організму виводиться у вигляді кон'югата з глюкуроновою кислотою. Т _½ становить 2 год. До 80% введеної дози кетопрофену виводиться з сечею, як правило, 90% - у вигляді глюкуроніду, ≈10% - з калом.

У пацієнтів з нирковою недостатністю виведення кетопрофену сповільнено, Т _½ збільшується на 1 ч. У осіб з печінковою недостатністю кетопрофен може накопичуватися в тканинах. У пацієнтів більш старшого віку метаболізм і виведення кетопрофену сповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.

Захворювання суглобів: ревматоїдний артрит; серологічно негативний спондилоартрит (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; внесуставной ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба);

больовий синдром: люмбаго, посттравматичний біль в суглобах, м'язах; післяопераційний біль; біль при метастазах пухлин в кістки; альгодисменорея.

Дози підбираються індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування.

Капсули Кетонал. Рекомендована доза для дорослих - по 1 капсулі 3 рази на добу.

Рекомендована доза при ревматоїдному артриті та остеоартриті - по 1 капсулі кожні 6 ч.

Рекомендована доза при слабкій, помірного болю і дисменореї - по 1 капсулі кожні 6-8 год.

Тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

Максимальна добова доза кетопрофену - 200 мг.

Капсули Кетонал можна застосовувати в комбінації з супозиторії Кетонал за наступною схемою: по 1 капсулі вранці та вдень і по 1 супозиторію (100 мг) ввечері. При комбінованому прийомі різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, р-р для ін'єкцій) загальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг.

Капсули приймають під час їжі, запиваючи водою або молоком (не менше 100 мл).

Для запобігання негативного впливу кетопрофену на слизову оболонку органів шлунково-кишкового тракту після консультації з лікарем можна одночасно приймати антацидні засоби, інгібітори протонної помпи.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується, тому рекомендують застосовувати мінімальну ефективну дозу кетопрофену. Через 4 тижні від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Кетонал супозиторії. Застосовують ректально.

Рекомендовані дози для дорослих і дітей у віці старше 15 років: 1 супозиторій вводять в пряму кишку 1-2 рази на добу.

Кетонал супозиторії можна комбінувати з пероральними формами Кетонала, наприклад, 1 капсула (50 мг) вранці та вдень і 1 супозиторій (100 мг) ввечері або 1 таблетка (100 мг) вранці та 1 супозиторій (100 мг) ввечері.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при використанні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

Максимальна добова доза кетопрофену - 200 мг. Перед призначенням максимальної дози слід ретельно проаналізувати співвідношення користь / ризик лікування високими дозами.

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується. Через 4 тижні від початку лікування НПЗП слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Кетонал р-р для ін'єкцій. Дози підбирають індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування. Для парентерального застосування.

Рекомендовані дози для дорослих

В / м введення: застосовують 1 ампулу (100 мг) кетопрофену 1-2 рази на добу. При необхідності в / м введення можна доповнити призначенням пероральних або ректальних форм Кетонала. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг.

В / в інфузія: інфузії кетопрофену здійснюють тільки в умовах стаціонару. Інфузію проводять протягом 0,5-1 ч, курс лікування при в / в введенні - не більше 48 ч. Максимальна добова доза - 200 мг.

Переривчаста в / в інфузія: 100-200 мг кетопрофену розчиняють в 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду і вводять протягом 0,5-1 ч. Максимальна добова доза - 200 мг.

Безперервна в / в інфузія: 100-200 мг кетопрофену розчиняють в 500 мл розчину для інфузій (0,9% р-р натрію хлориду, розчин Рінгера з лактатом, глюкоза) і вводять протягом 8 ч. Максимальна добова доза - 200 мг.

Кетопрофен можна застосовувати одночасно з анальгетиками центральної дії; його можна змішувати з морфіном в одному флаконі: 10-20 мг морфіну і 100-200 мг кетопрофену розчиняють в 500 мл розчину для інфузій (0,9% р-р натрію хлориду або розчин Рінгера з лактатом). Максимальна добова доза - 200 мг.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при використанні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

Для запобігання негативного впливу кетопрофену на слизову оболонку органів шлунково-кишкового тракту можна одночасно приймати антацидні засоби.

Застереження: флакони з розчином для інфузії слід обгортати темним папером або алюмінієвою фольгою, оскільки кетопрофен чутливий до впливу світла.

Трамадол і кетопрофен слід вводити окремо, оскільки при їх змішуванні може утворитися осад.

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується. Через 4 тижні від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч. Рекомендують починати терапію кетопрофеном з мінімальної дози з метою застосування у пацієнтів найнижчою ефективної дози.

Порушення функції нирок. Пацієнтам з помірним порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну 0,33 мл / с (20 мл/хв) дозу кетопрофену слід знизити.

Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок.

Порушення функції печінки. Пацієнтам з хронічними захворюваннями печінки та зниженим рівнем альбуміну в плазмі крові слід знизити дозу кетопрофену.

Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

Кетонал гель. Для зовнішнього застосування.

На шкіру ураженої ділянки наносять тонким шаром 3-5 см гелю 1-2 рази на добу і обережно його втирають. Кількість гелю залежить від розміру травмованої зони: 5 см гелю відповідають 100 мг кетопрофену, 10 см - 200 мг кетопрофену. Використовувати при цьому оклюзійну пов'язку не рекомендується.

Тривалість лікування становить 7-10 днів. Після застосування гелю слід вимити руки. Кетонал гель можна застосовувати в комбінації з іншими лікарськими формами (капсули, таблетки, супозиторії). Максимальна загальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг кетопрофену незалежно від застосовуваної лікарської форми.

Кетонал крем. Для зовнішнього застосування.

Крем наносять на шкіру ураженої ділянки тонким шаром 2 рази на добу і обережно втирають. Кількість крему залежить від розміру ураженої ділянки. Препарат застосовують, як правило, не більше 10 діб. Крем можна застосовувати в комбінації з іншими лікарськими формами (капсули, таблетки, супозиторії). Максимальна загальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг кетопрофену, незалежно від застосовуваної лікарської форми.

Застосовувати стягують і герметичні пов'язки не рекомендується. Після застосування препарату слід вимити руки, окрім випадків аплікації крему безпосередньо на шкіру рук.

Капсули з модифікованим вивільненням Кетонал Дуо.

Дози підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування.

Рекомендована доза становить 150 мг (1 капсула) на добу.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

При комбінованому застосуванні різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, р-р для ін'єкцій) максимальна добова доза кетопрофену не повинна перевищувати 200 мг.

Капсули приймають під час їжі, запиваючи водою або молоком (не менше 100 мл).

Для запобігання негативного впливу кетопрофену на слизову оболонку органів шлунково-кишкового тракту можна одночасно приймати антациди, інгібітори протонної помпи після консультації з лікарем.

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується, і якщо призначена терапія НПЗП, рекомендується застосовувати мінімальну ефективну дозу кетопрофену, а через 4 тижні від початку лікування слід обов'язково проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Таблетки Кетонал Форте.

Дози підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування.

Рекомендована доза для дорослих - по 1 таблетці 2 рази на добу.

Рекомендована доза при ревматоїдному артриті та остеоартриті - по 1 таблетці 2 рази на добу.

Рекомендована доза при слабкій, помірного болю і дисменореї - по 1 таблетці 1 раз на добу.

Тривалість терапії залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

Максимальна добова доза кетопрофену становить 200 мг.

Таблетки Кетонал Форте можна застосовувати в комбінації з супозиторії Кетонал за наступною схемою: по 1 таблетці вранці та по 1 супозиторію (100 мг) ввечері. При комбінованому призначенні різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, р-р для ін'єкцій) загальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг.

Таблетки приймають під час їжі, запиваючи водою. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи.

Для запобігання негативного впливу кетопрофену на слизову оболонку органів шлунково-кишкового тракту можна одночасно приймати антацидні засоби.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується. Через 4 тижні від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Кетонал Ретард таблетки пролонгованої дії. Дози підбирають індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування. Рекомендована доза для дорослих - 1 таблетка 1 раз на добу.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при використанні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

При комбінованому призначенні різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, р-р для ін'єкцій) максимальна добова доза кетопрофену не повинна перевищувати 200 мг.

Таблетки Кетонал Ретард слід приймати після або під час їжі, запиваючи склянкою води або молока. Одночасно слід приймати антациди, інгібітори протонної помпи для полегшення побічного впливу кетопрофену на шлунково-кишкового тракту (після консультації з лікарем).

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується (рекомендують застосовувати мінімальну ефективну дозу). Через 4 тижні від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Реакції гіперчутливості до кетопрофену або допоміжних речовин; протипоказаний пацієнтам, у яких застосування кетопрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів провокує бронхоспазм, астматичні напади, кропив'янку, ангіоневротичний набряк, гострий риніт або інші алергічні реакції. тяжка серцева недостатність; періопераційна біль при проведенні операції аортокоронарного шунтування; хронічна диспепсія в анамнезі; виразка шлунка або дванадцятипалої кишки в стадії загострення або шлунково-кишкові кровотечі, виразка або перфорації в анамнезі, цереброваскулярні або інші кровотечі; пацієнти, схильні до геморагії; геморагічний діатез; тяжкі порушення функції печінки або нирок; ба і риніт в анамнезі; iii триместр вагітності.

Кетопрофен у формі для зовнішнього застосування (гель, крем) протипоказаний при наявності шкірних проявів алергії при застосуванні кетопрофену, тіапрофенової кислоти, фенофібрату, блокаторів ультрафіолетових (УФ) променів або парфумерних засобів; впливі сонячних променів (навіть розсіяного світла) або УФ-опромінення в солярії під час лікування і протягом 2 тижнів після його припинення; наявності патологічних змін на шкірі, наприклад мокли дерматозів, пошкодження шкіри, висипу, травми шкіри, опіків, екземи, акне або інфекційних процесів шкіри та відкритих ран. Не застосовувати препарат герметичні пов'язки.

Кетопрофен протипоказаний пацієнтам з порушенням гомеостазу або застосовують терапію антикоагулянтами.

Класифікація побічних ефектів за системами органів і частотою проявів: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100, 1/10), нечасто (≥1 / 1000, 1/100), рідко (≥1 / 10 000 , 1/1000), дуже рідко (1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити на підставі доступних даних).

Побічні ефекти зазвичай минущі. Найчастіше виникають розлади з боку травного тракту.

З боку системи крові: нечасто - геморагічна анемія, гемоліз, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку, частота невідома - нейтропенія.

Високі дози кетопрофену можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, і викликати носову кровотечу і утворення гематом.

З боку імунної системи: реактивність дихальної системи, включаючи астму, бронхоспазм або задишка (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів); дуже рідко - ангіоневротичний набряк і анафілаксія, анафілактичні реакції, включаючи шок.

Психічні розлади: часто - депресія, нервозність, кошмарні сновидіння, сонливість; рідко - делірій з візуальними та слуховими галюцинаціями, дезорієнтація, порушення мови, зміна настрою.

З боку нервової системи: часто - головний біль, астенія, дискомфорт, підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, парестезії, вертиго, зміни настрою, сонливість; нечасто - судоми; рідко - порушення мови, дисгевзія; дуже рідко - псевдопухлини головного мозку; частота невідома - депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, слабкість, є повідомлення про асептичному менінгіті (особливо у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини, у яких спостерігаються такі симптоми - ригідність потиличних м'язів, нудота, блювота, лихоманка або втрата орієнтації).

З боку органу зору: часто - порушення зору; дуже рідко - кон'юнктивіт, помутніння зору; частотот невідома - неврит зорового нерва.

З боку органу слуху: часто - шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часто - набряки; нечасто - серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, вазодилатація.

Клінічні дослідження і епідеміологічні дані підтверджують, що з застосуванням деяких НПЗП (особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні) може бути пов'язане незначне підвищення ризику виникнення артеріальних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда та інсульту). Для того щоб виключити такий ризик для кетопрофену, даних недостатньо.

З боку дихальної системи: нечасто - кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм (особливо у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів), набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції); поодинокі - напади бронхіальної астми; частота невідома - задишка.

З боку травної системи: дуже часто - диспепсія; часто - нудота, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювота, стоматит; рідко - гастрит, виразка шлунка; дуже рідко - коліт, перфорація кишечника (як ускладнення дивертикулу), мелена, загострення виразкового коліту або хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз. Можуть виникати перфорація, шлунково-кишкові кровотечі, мелена, гематемезис. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею з втратою білка.

Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки у жінки літнього віку.

Ульцерація, крововилив або перфорація можуть розвиватися у 1% пацієнтів через 3-6 місяців лікування або у 2-4% пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко - тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею і гепатитом.

З боку шкіри: часто - висипання на шкірі, свербіж; нечасто - алопеція, екзема, пурпуроподобная висип, підвищене потовиділення, кропив'янка, загострення хронічної кропив'янки, ексфоліативний дерматит; рідко - фотосенсибілізація, фотодерматит; дуже рідко - бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний і бульозний дерматоз, мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко - гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит, аномальні ниркові функціональні тести.

З боку репродуктивної системи: нечасто - менометроррагія.

Загальні порушення: рідко - набряки, частота невідома - порушення смаку.

Лабораторні показники: дуже часто - відхилення від норми рівня печінкових трансаміназ, підвищення рівня білірубіну в плазмі крові через порушення, пов'язаних з цукровим діабетом; часто - збільшення маси тіла; нечасто - при лікуванні НПЗП істотно підвищуються показники АЛТ і АСТ.

Реакції в місці введення: відчуття печіння і / або біль у місці введення, свербіж, набряк.

Для супозиторія - вищеперелічені реакції в місці введення, ректальні кровотеча.

Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі.

У хворих з ба і хронічний риніт, хронічний синусит і / або поліпоз носа існує підвищений ризик виникнення алергії на ацетилсаліцилову кислоту та інші нестероїдні протизапальні засоби. кетопрофен може викликати у них напад астми, бронхоспазм, особливо у осіб з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів.

Застосування кетопрофену може бути причиною кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, виразки шлунка і / або дванадцятипалої кишки або перфорації, які можуть виникнути навіть без продромальних симптомів. Слід обережно призначати кетопрофен пацієнтам з розладами шлунково-кишкового тракту в анамнезі. Є висока ймовірність виникнення кровотечі зі шлунково-кишкового тракту у пацієнтів похилого віку, схильних до таких кровотеч, у хворих з недостатньою масою тіла, а також у осіб з порушенням функції тромбоцитів або приймають антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів. При появі кровотечі або симптомів виразки шлунка і / або дванадцятипалої кишки прийом лікарського засобу слід негайно припинити. При появі слабовираженних симптомів з боку шлунка можна застосовувати лікарські засоби, що нейтралізують кислоту шлункового соку або обволікають слизову оболонку шлунка. Ці пацієнти повинні починати лікування з мінімальної дози. Таким пацієнтам слід застосовувати комбіновану терапію протекторними препаратами (наприклад, мізопростол або інгібіторами протонної помпи).

Згідно з епідеміологічними даними, кетопрофен може бути пов'язаний з високим ризиком важкої шлунково-кишкової токсичності, що характерно для інших нестероїдних протизапальних засобів, особливо при прийомі високих доз. Також клінічні дослідження і епідеміологічні дані дають підстави припускати, що використання деяких НПЗП (особливо у високих дозах і при тривалому лікуванні) може бути пов'язано з підвищенням ризику артеріального тромбозу (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Для виключення такого ризику щодо кетопрофену даних недостатньо.

Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Кетопрофен і інші нестероїдні протизапальні засоби можуть маскувати симптоми розвивається інфекційного захворювання.

Кетопрофен слід обережно призначати пацієнтам з розладами шлунково-кишкового тракту, уважно спостерігаючи таких хворих при появі таких захворювань, як гастрит і / або дуоденіт, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями гемостазу, гемофілією, хворобою Віллебранда, тяжкою тромбоцитопенією, нирковою або печінковою недостатністю, а також особам, які приймають антикоагулянти (похідні кумарину і гепарину, головним чином низькомолекулярні гепарини).

Необхідний ретельний контроль діурезу та функції нирок у пацієнтів із захворюваннями печінки, у пацієнтів, які отримують діуретики, при гіповолемії внаслідок великого хірургічного втручання, особливо у пацієнтів похилого віку.

Кетопрофен з обережністю застосовують у осіб з алкоголізмом.

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які застосовують супутні препарати, здатні підвищувати ризик кровотеч або ульцерации, такі як пероральнікортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромботичні препарати (ацетилсаліцилова кислота).

При застосуванні кетопрофену також необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами з підвищеною чутливістю до сонячного світла або фототоксичністю в анамнезі. У осіб похилого віку та пацієнтів з серцевою недостатністю або порушеннями функції печінки, хронічною нирковою недостатністю і порушеннями водного обміну (наприклад зі зневодненням в результаті застосування діуретиків, гіповолемією після хірургічної операції і т.д.) кетопрофен може викликати розлади роботи нирок через пригнічення синтезу простагландинів .

У початковий період лікування у таких хворих слід ретельно контролювати величину діурезу і інші показники функції нирок. Порушення їх функції може бути причиною появи набряків і підвищення концентрації небілкового азоту в сироватці крові.

У пацієнтів з серцевою недостатністю, особливо літніх, через затримки рідини та натрію в організмі може спостерігатися посилене прояв небажаних реакцій. У таких пацієнтів слід контролювати функцію серця і нирок.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та / або захворюваннями судин головного мозку можна приймати кетопрофен тільки після ретельного моніторингу. Перед початком тривалого лікування пацієнти з факторами ризику при наявності гіперліпідемії, цукрового діабету або пацієнти, які курять, повинні також проходити ретельне обстеження.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки показані ретельне спостереження (періодичний контроль активності трансаміназ) і індивідуальний підбір дози препарату.

Особливо обережно слід призначати кетопрофен особам похилого віку, зокрема, з порушеннями функції печінки або нирок; таким хворим необхідно знизити дозу лікарського засобу.

Особливо обережно слід призначати кетопрофен пацієнтам літнього віку, зокрема, з порушеннями функції печінки або нирок; таким хворим необхідно знизити дозу препарату. При тривалому лікуванні кетопрофеном необхідно контролювати показники морфології крові та функції печінки та нирок.

У рідкісних випадках при застосуванні НПЗП відзначалися шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії (в більшості випадків такі реакції виникають в перші місяці лікування). Кетонал необхідно відмінити при перших проявах шкірного висипу, ураженні слизових оболонок або інших ознаках підвищеної чутливості.

При тривалому лікуванні кетопрофеном, особливо пацієнтів старшого віку, необхідно контролювати формулу крові, а також функції печінки та нирок. Якщо кліренс креатиніну становив 0,33 мл / с (20 мл/хв) слід відкоригувати дозу кетопрофену.

Застосування препарату необхідно припинити перед великими хірургічними втручаннями.

Застосування кетопрофену може негативно відбиватися на репродуктивну функцію жінок, тому його не слід приймати жінкам, які планують завагітніти. Жінкам, які не можуть завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, прийом кетопрофену необхідно припинити.

Прийом лікарського засобу в мінімальній ефективній дозі протягом короткого періоду, необхідного для купірування симптомів, знижує ризик виникнення побічних ефектів і вплив на шлунково-кишкового тракту і систему кровообігу.

Застосування препарату слід відмінити при появі порушень зору, таких як нечіткість зору.

Особи похилого віку: всмоктування кетопрофену не змінюється, тільки подовжується період напіввиведення лікарського засобу (3 ч) і знижується кліренс в нирках і плазмі крові. У пацієнтів похилого віку ризик виникнення побічних реакцій зростає. Після 4 тижнів від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Пацієнти з нирковою недостатністю: знижується кліренс в нирках і плазмі крові, подовжується T _½ пропорційно ступеня тяжкості ниркової недостатності.

Пацієнти з печінковою недостатністю: кліренс в плазмі крові та T _½ не змінюються; кількість не пов'язаного з білками препарату зростає майже вдвічі.

Кетонал гель (Кетонал крем) застосовують тільки зовнішньо. Якщо пропущено час нанесення препарату в формі гелю або крему, при черговому місцевому застосуванні препарату дозу подвоюють. Незважаючи на те що системні побічні ефекти кетопрофену при місцевому застосуванні практично відсутні, Кетонал гель (Кетонал крем) слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок, серця або печінки, виразку або запаленням кишечника в анамнезі, цереброваскулярним кровотечею або геморагічним діатезом.

Кетонал гель (Кетонал крем) застосовувати тільки зовнішньо. Якщо пропущено час нанесення гелю (крему), при черговому застосуванні дозу подвоюють.

Незважаючи на те що системні побічні ефекти кетопрофену при місцевому застосуванні практично відсутні, гель (крем) слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції нирок, серця або печінки, наявністю виразкової хвороби або запалення кишечника в анамнезі, цереброваскулярним кровотечею або геморагічним діатезом.

Кетонал гель (Кетонал крем) не слід наносити на слизові оболонки, періанальної ділянки або область геніталій, а також на великі ділянки шкіри, під герметичні пов'язки, на шкіру навколо очей. Уникати потрапляння препарату в формі гелю або крему в очі. Не слід перевищувати рекомендовану дозу і наносити Кетонал гель (Кетонал крем) разом з іншими засобами для місцевого застосування, що містять кетопрофен або інші нестероїдні протизапальні засоби, на одних і тих же ділянках шкіри.

Необхідно захищати від сонця (в тому числі від УФ-променів в солярії) ділянки шкіри, на які нанесено препарат, під час лікування, а також протягом 2 тижнів після його закінчення для зниження ризику фотосенсибілізації. Слід негайно припинити застосування препарату при появі будь-яких реакцій з боку шкіри, в тому числі шкірних реакцій, після одночасного застосування із засобами, що містять октокрилен (октокрилен входить до складу деяких косметичних і гігієнічних продуктів, таких як шампуні, гелі після гоління, гелі для душа, губні помади, креми, в тому числі омолоджуючі, засоби для зняття макіяжу, лаки для волосся для затримки їх Фотодеградацію).

Слід ретельно мити руки після кожного нанесення препарату в формі гелю або крему. Якщо Кетонал гель (Кетонал крем) необхідно втирати в шкіру протягом тривалого часу, слід використовувати хірургічні рукавички.

Місцеве застосування великої кількості препарату може спровокувати появу системних побічних ефектів, включаючи напади бронхіальної астми та прояви гіперчутливості, такі як контактний дерматит, кропив'янка і бронхоспазм.

Кетонал гель не використовувати поряд з відкритим полум'ям, оскільки він містить етанол.

Кетонал крем містить метилпарабен (E218) і пропілпарабен (E216), які можуть викликати реакції гіперчутливості негайного типу (кропив'янка, бронхоспазм) або уповільненого типу.

Капсули Кетонал, Кетонал Дуо і Кетонал Форте містять лактозу, тому їх не призначають пацієнтам з рідкісним спадковим захворюванням непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Безпека застосування кетопрофену під час вагітності не визначена, тому застосування препарату в I-II триместр вагітності можливо тільки в разі крайньої необхідності, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.

Застосування кетопрофену в III триместр вагітності протипоказано.

Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та / або розвиток ембріона / плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів і розвитку пороків серця і гастрошизис після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик розвитку вродженої вади серця підвищився від ≤1 до 1,5%. Ризик може підвищуватися при збільшенні дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібітора синтезу простагландину призводило до пре- і постімплантаціонних загибелі плоду і смерті ембріона / плода. Крім того, у тварин, яким вводили інгібітори синтезу простагландинів при вагітності в період органогенезу, відзначалося підвищення частоти розвитку різних вроджених порушень, включаючи серцево-судинні. При призначенні кетопрофену жінці, яка планує вагітність, або в I і II триместр вагітності слід дотримуватися мінімально можливу дозу і тривалість терапії.

У III триместр вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландинів можливі такі дії на плід:

• серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);
• порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності з проявом олігогідрамніон;

Вагітна жінка і плід в кінці вагітності можуть піддатися таким діям:

• можливе збільшення тривалості кровотеч, зниження здатності до агрегації тромбоцитів, навіть при застосуванні дуже низьких доз препарату;
• придушення скорочувальної функції матки, що може привести до збільшення тривалості пологів.

Годування грудьми. Дані по екскреції кетопрофену в грудне молоко відсутні. Кетопрофен не рекомендується призначати в період годування грудьми, оскільки безпека кетопрофену в період годування груддю не доведена.

Діти. Препарат не застосовують у дітей. Кетонал супозиторії не застосовують у дітей віком до 15 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. До з'ясування індивідуальної реакції на препарат (може виникнути запаморочення, сонливість, судоми та порушення зору) рекомендується утриматися від керування транспортними засобами або роботи зі складними механізмами.

Не рекомендується одночасне застосування з кетопрофеном.

Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з іншими НПЗЗ та саліцилатами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, антикоагулянтами (гепарином і варфарином), інгібіторами агрегації тромбоцитів (тиклопідином, клопідогрелем), препаратами літію, метотрексатом у дозі 15 мг/тиждень. Підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч / ульцерации.

Не рекомендується одночасне застосування препарату Кетонал крем і інших лікарських засобів для місцевого застосування, що містять кетопрофен або інші нестероїдні протизапальні засоби, оскільки це може посилювати їх дію також, як і викликані ними побічні реакції.

Кетопрофен зв'язується з білками; при одночасному застосуванні з іншими препаратами, які зв'язуються з білками, наприклад антикоагулянтами, сульфаніламідами, гідантоїнами, може виникнути потреба в регулюванні доз для запобігання підвищенню рівня цих препаратів внаслідок конкуренції за зв'язування з білками плазми крові.

Одночасне застосування з ГКС підвищує ризик шлунково-кишкового виразкоутворення або кровотечі.

НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин та гепарин.

Застосування кетопрофену разом з антикоагулянтами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Якщо неможливо уникнути одночасного застосування антикоагулянтів (гепарину і варфарину) та антитромботичних препаратів (наприклад тиклопидина, клопідогрелю), пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Одночасне застосування декількох антитромботичних засобів підвищує ризик розвитку кровотечі.

При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується виведення літію. Можливий ризик підвищення рівня літію в плазмі крові, іноді досягає токсичного через зниження виділення літію нирками. При необхідності слід встановити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові та коригувати дозу літію під час і після терапії НПЗП.

Після застосування кетопрофену разом з метотрексатом (дози 15 мг/тиждень) виникала важка, іноді летальна токсичність. Токсичність обумовлена підвищенням і пролонгацією концентрації цього препарату в крові. Слід робити 12-годинну перерву між прийомом кетопрофену і метотрексату.

Одночасне застосування з кетопрофеном вимагає заходів безпеки

Кетопрофен може знижувати ефективність антигіпертензивних засобів та діуретиків.

Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності НПЗЗ. Пацієнти, особливо зі зневодненням, пов'язаних з прийомом діуретиків, мають більший ризик розвитку ниркової недостатності на тлі зменшення ниркового кровотоку, викликаного придушенням простагландинів. Перед початком лікування таких пацієнтів необхідно відновити у них водний баланс і перевірити функцію нирок.

При одночасному застосуванні кетопрофену з метотрексатом (дози 15 мг/тиждень) слід щотижня проводити моніторинг формених елементів крові.

Ризик ниркових порушень підвищується у пацієнтів, які приймають діуретики або інгібітори АПФ одночасно з нестероїдними протизапальними засобами. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (пацієнти зі зневодненням організму або особи похилого віку) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II та інгібіторів ЦОГ може викликати подальше погіршення функції нирок, в тому числі гострої ниркової недостатності.

При одночасному застосуванні кетопрофену з пентоксифіліном підвищується ризик виникнення кровотечі. Необхідно проводити контроль стану системи згортання крові.

Одночасне застосування з кетопрофеном вимагає обережності

Кетопрофен може знижувати ефективність антигіпертензивних засобів (блокаторів β-адренорецепторів, інгібіторів АПФ) та діуретиків внаслідок пригнічення синтезу простагландинів.

Застосування кетопрофену разом з тромболітиками та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч.

Одночасне застосування пробенециду може привести до значного зниження кліренсу кетопрофену з плазми крові.

Солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні засоби, гепарин (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм можуть викликати гіперкаліємію.

Кетопрофен посилює ефективність пероральних протидіабетичних і протисудомних засобів (фенітоїн).

Одночасне застосування НПЗП і серцевихглікозидів може викликати загострення серцевої недостатності, знижувати швидкість клубочкової фільтрації і підвищувати рівень глікозидів в плазмі крові.

Одночасне застосування з циклоспорином і такролімусом підвищує ризик нефротоксичності, особливо у осіб похилого віку.

При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами ефективність міфепристону може знижуватися. НПЗП слід приймати через 8-12 днів після застосування міфепристону.

Симптоми: головний біль, сонливість, нудота, блювота, епігастральний біль, кривава блювота, діарея, випорожнення чорного кольору, порушення свідомості, пригнічення дихання, задуха, судоми, запаморочення, артеріальна гіпотензія, зниження функції нирок і ниркова недостатність, шлунково-кишкові кровотечі.

При місцевому застосуванні кетопрофену (у формі гелю або крему): роздратування, еритема, свербіж або посилення проявів інших побічних реакцій. Оскільки при місцевому застосуванні концентрація в плазмі крові кетопрофену, що проникає через шкіру, низька, передозування малоймовірне. Якщо на шкіру нанесено занадто багато гелю або крему, її слід промити водою.

Лікування: слід негайно застосувати симптоматичну терапію в умовах стаціонару: промивання шлунка і застосування активованого вугілля. При виникненні ниркової недостатності слід провести гемодіаліз. Антагоністи _{Н2-рецепторів,} інгібітори протонної помпи та простагландини знижують небезпечний вплив кетопрофену на травний тракт. Специфічний антидот відсутній.

При температурі не вище 25 °C.

1-01-РЕЦ-СНД-0919

діюча речовина: кетопрофен;

2 мл розчину містять кетопрофену 100 мг;

допоміжні речовини: пропіленгліколь, етанол 96 %, спирт бензиловий, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або злегка жовтуватий прозорий розчин практично без видимих часточок.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Кетопрофен. Код АТX M01A Е03.

Фармакодинаміка

Кетопрофен є нестероїдним протизапальним засобом, що має аналгезуючу, протизапальну та жарознижувальну дію.

При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів і лейкотрієнів, гальмуючи активність циклооксигенази та частково – ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну і стабілізує лізосомальні мембрани.

Чинить центральний та периферичний знеболювальний ефект та усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.

У жінок кетопрофен зменшує симптоми первинної дисменореї внаслідок інгібування синтезу простагландинів.

Фармакокінетика

Абсорбція. Середня концентрація кетопрофену в плазмі крові становить 26,4 + 5,4 мкг/мл через 4–5 хвилин після внутрішньовенної інфузії або внутрішньом’язового введення. Біодоступність кетопрофену становить 90 %.

У більшості пацієнтів після внутрішньом’язового введення кетопрофен виявляється у крові через 15 хвилин, а максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2 години. Біодоступність кетопрофену у вигляді розчину для ін’єкцій знаходиться у лінійній залежності від величини дози препарату.

Розподіл. Ступінь зв’язування з білками – 99 %. Об’єм розподілення – 0,1–0,2 л/кг. Кетопрофен проникає у синовіальну рідину. Через 3 години після введення 100 мг кетопрофену його концентрація у плазмі крові становить приблизно 3 мкг/мл, а концентрація у синовіальній рідині – 1,5 мкг/мл. Хоча концентрація кетопрофену в синовіальній рідині дещо нижча, ніж у плазмі крові, вона стабільніша (через 9 годин концентрація кетопрофену в плазмі крові становить 0,3 мкг/мл, а в синовіальній рідині – 0,8 мкг/мл), тому больовий синдром та скутість суглобів зменшується на тривалий час. Стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається протягом 24 годин після введення. У пацієнтів літнього віку стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається через 8,7 години і становить 6,3 мкг/мл. Кумуляція кетопрофену в тканинах не спостерігається.

Після внутрішньом’язового введення кетопрофену в дозі 100 мг його концентрація у сироватці крові та цереброспінальній рідині виявлялась через 15 хвилин. Пікова концентрація кетопрофену в плазмі крові досягалася протягом 2 годин (1,3 мкг/мл).

Метаболізм і виведення. Кетопрофен інтенсивно метаболізується у печінці за допомогою мікросомальних ферментів. З організму виводиться у вигляді кон’югата з глюкуроновою кислотою. Період напіввиведення становить 2 години. До 80 % введеної дози кетопрофену виводиться із сечею, як правило (понад 90 %) у вигляді глюкуроніду, приблизно 10 % – з фекаліями.

У пацієнтів із порушенням функції нирок виведення кетопрофену уповільнено, період напіввиведення збільшується на 1 годину. У пацієнтів із порушенням функції печінки кетопрофен може накопичуватися у тканинах. У пацієнтів літнього віку метаболізм і виведення кетопрофену уповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.

Захворювання суглобів: ревматоїдний артрит; серонегативні спондилоартрити (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; позасуглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба).

Больовий синдром: люмбаго, посттравматичний біль у суглобах, м’язах; післяопераційний біль; болі при метастазах пухлин у кістки; альгодисменорея.

Реакції гіперчутливості до кетопрофену або до допоміжних речовин. Протипоказаний пацієнтам, у яких застосування кетопрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) провокує бронхоспазм, астматичні напади, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, гострий риніт або інші алергічні реакції. Тяжка серцева недостатність. Лікування періопераційного болю при проведенні операції щодо аортокоронарного шунтування. Хронічна диспепсія в анамнезі; виразка шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення або шлунково-кишкові кровотечі, виразкові хвороби або перфорації в анамнезі. Цереброваскулярні або інші кровотечі. Схильність пацієнта до геморагії; геморагічний діатез. Тяжкі порушення функцій печінки або нирок. Бронхіальна астма та риніт в анамнезі. Кетопрофен протипоказаний пацієнтам із гемостатичними порушеннями або тим, які отримують терапію антикоагулянтами.

Не рекомендується одночасне застосування з кетопрофеном.

Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з іншими НПЗЗ і саліцилатами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, антикоагулянтами (гепарин та варфарин), інгібіторами агрегації тромбоцитів (тиклопідин, клопідогрель), інгібіторами тромбіну (дабігатран), прямими інгібіторами фактора Ха (апіксабан, ривароксабан, едоксабан), препаратами літію, метотрексатом у дозах вище 15 мг/тиждень. Підвищується ризик шлунково-кишкових кровотеч/ульцерації.

Кетопрофен зв’язується з білками; при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що зв’язуються з білками, наприклад з антикоагулянтами, сульфонамідами, гідантоїнами, може знадобитися корекція доз для запобігання підвищення рівня цих препаратів внаслідок конкуренції за зв’язування з білками плазми крові.

Одночасне застосування із кортикостероїдами підвищує ризик шлунково-кишкового виразкоутворення або кровотечі.

НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин і гепарин.

Застосування кетопрофену разом з антитромботичними агентами і селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Якщо неможливо уникнути одночасного застосування антикоагулянтів (гепарин та варфарин) та антитромботичних препаратів (наприклад, тиклопідин, клопідогрель), пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом лікаря. Одночасне застосування кількох антитромботичних засобів підвищує ризик розвитку кровотечі.

При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується виведення літію. Ризик підвищення рівня літію в плазмі крові, що інколи досягає токсичного рівня через зниження виведення літію нирками. При необхідності, необхідно встановити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові та відкоригувати дозу літію під час та після терапії НПЗЗ.

Після застосування кетопрофену разом із метотрексатом (дози більше 15 мг/тиждень) виникала тяжка, іноді летальна токсичність. Токсичність зумовлена підвищенням і пролонгуванням концентрації метотрексату в крові. Слід робити 12-годинну перерву між прийомом кетопрофену та метотрексату.

Одночасне застосування з кетопрофеном вимагає заходів безпеки.

Кетопрофен може знижувати ефекти антигіпертензивних засобів та діуретиків.

Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності НПЗЗ. Пацієнти, особливо зі зневодненням, пов’язаним з прийомом діуретиків, мають більший ризик розвитку ниркової недостатності на фоні зниження ниркового кровотоку, викликаного пригніченням простагландинів. Перед початком лікування таких пацієнтів необхідно відновити у них водний баланс та перевірити функцію нирок.

При одночасному застосуванні кетопрофену з метотрексатом (дози нижче 15 мг/тиждень) слід щотижня проводити моніторинг формених елементів крові.

Ризик ниркових порушень підвищується у пацієнтів, які приймають діуретики або інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту одночасно з нестероїдними антиревматичними засобами. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (пацієнти зі зневодненням організму або пацієнти літнього віку) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II та інгібіторів циклооксигенази може спричинити подальше погіршення функції нирок, у тому числі гостру ниркову недостатність.

При одночасному застосуванні кетопрофену з пентоксифіліном збільшується ризик кровотечі. Необхідно проводити контроль стану системи згортання крові.

Одночасне застосування з кетопрофеном потребує обережності.

Кетопрофен може знижувати ефекти антигіпертензивних засобів (бета-блокаторів, інгібіторів АПФ) та діуретиків унаслідок пригнічення синтезу простагландинів.

Застосування кетопрофену разом із тромболітиками та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Одночасне застосування пробенециду може призвести до значного зменшення кліренсу кетопрофену з плазми крові.

Солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні засоби, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм можуть спричинити гіперкаліємію.

Одночасне застосування з тенофовіром підвищує ризик ниркової недостатності.

Одночасне застосування з нікорандилом збільшує ризик серйозних ускладнень, таких як виразки шлунково-кишкового тракту, перфорація та кровотеча.

Кетопрофен посилює ефекти пероральних антидіабетичних і антиепілептичних засобів (фенітоїн).

Одночасне застосування НПЗЗ і серцевих глікозидів може спричинити загострення серцевої недостатності, знижувати швидкість гломерулярної фільтрації і підвищувати рівні глікозидів у плазмі крові.

Одночасне застосування з циклоспорином та такролімусом підвищує ризик нефротоксичності, особливо у пацієнтів літнього віку.

При одночасному застосуванні з НПЗЗ ефект міфепристону може знижуватися. Нестероїдні протиревматичні засоби слід приймати через 8–12 днів після застосування міфепристону.

Небажаних ефектів (особливо з боку травного тракту і серцево-судинної системи) можна уникнути, приймаючи мінімальну ефективну дозу при найкоротшій тривалості застосування.

З обережністю слід призначати кетопрофен пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі. Кровотеча і перфорація можуть розвиватися раптово без попередніх симптомів.

Ризик шлунково-кишкових кровотеч, ульцерації або перфорації вищий при підвищенні доз НПЗЗ, у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо при ускладненнях типу геморагії або перфорації, та в осіб літнього віку. Ці пацієнти мають розпочинати лікування з найменшої дози.

Таким пацієнтам слід застосовувати комбіновану терапію протекторними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Пацієнти, в яких раніше відзначалася побічна дія на травний тракт, особливо пацієнти літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (зокрема про шлунково-кишковій кровотечі), особливо на початку лікування.

Препарат слід з обережністю приймати пацієнтам, які застосовують супутні препарати, здатні підвищувати ризик кровотеч або ульцерації, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромботичні препарати (ацетилсаліцилова кислота, нікорандил).

Існує відносний рівень збільшення ризику шлунково-кишкових кровотеч у пацієнтів з низькою масою тіла. При виникненні кровотечі або ульцерації у пацієнтів, які лікуються Кетоналом^®, терапію необхідно відмінити.

Лікарський засіб слід з обережністю приймати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки може загостритися їх стан.

Повідомлялося про підвищений ризик розвитку артеріальних тромботичних станів у пацієнтів, які отримували неаспіринові НПЗЗ для купірування періопераційного болю при операціях аортокоронарного шунтування.

Ретельний контроль необхідний для пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або хронічною серцевою недостатністю слабкого або помірного ступеня в анамнезі, оскільки при терапії НПЗЗ повідомлялося про затримку рідини та набряки.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або захворюваннями судин головного мозку слід приймати кетопрофен тільки після ретельного моніторингу. Перед початком тривалого лікування пацієнтам із факторами ризику при наявності гіперліпідемії, цукрового діабету, або які палять, необхідно також проходити ретельне обстеження.

У пацієнтів, хворих на бронхіальну астму, що супроводжується хронічним ринітом, синуситом та/або назальним поліпозом, найчастіше виникають алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти та/або НПЗЗ. Застосування таких лікарських засобів може спричинити бронхіальну астму.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями гемостазу, гемофілією, захворюванням Віллебранда, тяжкою тромбоцитопенією, нирковою або печінковою недостатністю, а також особам, які приймають антикоагулянти (похідні кумарину і гепарину, головним чином, низькомолекулярні гепарини).

Необхідний ретельний контроль діурезу і функції нирок у пацієнтів із печінковими порушеннями, у пацієнтів, які отримують діуретики, при гіповолемії внаслідок великого хірургічного втручання, особливо у пацієнтів літнього віку.

Кетопрофен з обережністю застосовувати особам, які страждають на алкоголізм.

У поодиноких випадках при застосуванні НПЗЗ відзначалися тяжкі шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії. Кетонал^® необхідно відмінити при перших проявах шкірних висипів, уражень слизових оболонок або інших ознаках підвищеної чутливості.

При тривалому лікуванні кетопрофеном, особливо пацієнтів літнього віку, необхідно контролювати формулу крові, а також функції печінки та нирок. При кліренсі креатиніну нижче 0,33 мл/с (20 мл/хв) слід відкоригувати дозу кетопрофену.

Кетопрофен може маскувати ознаки і симптоми інфекційних захворювань, такі як гарячка.

Застосування препарату необхідно припинити перед великими хірургічними втручаннями.

Застосування кетопрофену може порушувати жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які бажають завагітніти. Жінкам, які не можуть завагітніти, або тим, які проходять лікування з приводу безпліддя, не слід лікуватися кетопрофеном.

На початку лікування слід провести ретельний моніторинг функції нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю, цирозом та нефрозом, хронічною нирковою недостатністю, особливо у пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. У цих пацієнтів застосування кетопрофену може спричинити зниження ниркового кровотоку, спричиненого пригніченням простагландинів, та призвести до декомпенсації функції нирок.

У пацієнтів із порушеннями з боку функціональних показників печінки або із захворюваннями печінки в анамнезі, необхідно періодично вимірювати рівень трансаміназ, особливо при довготривалому лікуванні.

При тяжкому болю кетопрофен можна застосовувати у комбінації з морфіном при внутрішньовенному введенні.

Під час лікування кетопрофеном може виникнути гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з діабетом, нирковою недостатністю та/або при супутній терапії лікарськими засобами, що сприяють гіперкаліємії.

Маскування симптомів основних інфекцій: Кетонал може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли Кетонал застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

Безпека застосування кетопрофену у період вагітності не визначена, тому застосування лікарського засобу у І–ІІ триместрі вагітності можливе лише у разі крайньої необхідності тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Застосування кетопрофену у ІІІ триместрі вагітності протипоказане.

Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріону/плоду. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та розвитку вад серця і гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик розвитку вродженої вади серця підвищився від менше 1 % до приблизно 1,5 %. Ризик може підвищуватися при збільшенні дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібітору синтезу простагландину призводило до при- та постімплантаційної загибелі плода та смерті ембріона/плода. Крім того, у тварин, яким вводили інгібітори синтезу простагландинів в органогенетичний період вагітності спостерігалося підвищення частоти розвитку різних вроджених порушень, включаючи серцево-судинні. У разі призначення кетопрофену жінці, яка планує вагітність, або під час І та ІІ триместрів вагітності слід дотримуватися мінімально можливої дози і тривалості терапії.

Під час ІІІ триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливі такі впливи на плід:

– серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки і легенева гіпертензія);

– порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з проявом олігогідроамніозу;

– вагітна і плід наприкінці вагітності можуть піддатися таким впливам:

• можливе збільшення тривалості кровотеч, зниження здатності до агрегації тромбоцитів, навіть при застосуванні дуже низьких доз препарату;

• пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до збільшення тривалості пологів.

Годування груддю. Дані щодо екскреції кетопрофену у грудне молоко відсутні. Кетопрофен не рекомендується призначати у період годування груддю, оскільки безпека кетопрофену під час лактації не доведена.

До з’ясування індивідуальної реакції на лікарський засіб (може виникнути запаморочення, сонливість, судоми та порушення зору) рекомендується утриматися від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.

Дози підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та його реакції на лікування.

Для парентерального застосування.

Рекомендовані дози для дорослих.

Внутрішньом’язове введення: застосовувати 1 ампулу (100 мг) кетопрофену 1–2 рази на добу.

У разі необхідності внутрішньом’язове введення можна доповнити призначенням пероральних або ректальних форм Кетоналу^®. Максимальна добова доза не має перевищувати 200 мг.

Внутрішньовенна інфузія: інфузії кетопрофену здійснювати тільки в умовах стаціонару. Інфузію здійснювати протягом 0,5–1 години, курс лікування при внутрішньовенному введенні – не більше 48 годин. Максимальна добова доза – 200 мг.

Переривчаста внутрішньовенна інфузія: 100–200 мг кетопрофену слід розчинити у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і вводити протягом 0,5–1 години. Максимальна добова доза – 200 мг.

Безперервна внутрішньовенна інфузія: 100–200 мг кетопрофену розчинити у 500 мл розчину для інфузій (0,9 % розчин натрію хлориду, розчин Рінгера з лактатом, глюкоза) і вводити протягом 8 годин. Максимальна добова доза – 200 мг.

Кетопрофен можна застосовувати разом з аналгетиками центральної дії; його можна змішувати з морфіном в одному флаконі: 10–20 мг морфіну і 100–200 мг кетопрофену розчинити у 500 мл розчину для інфузій (0,9 % розчин натрію хлориду або розчин Рінгера з лактатом). Максимальна добова доза – 200 мг.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні найменшої ефективної дози впродовж якомога коротшого часу.

Для запобігання негативній дії кетопрофену на слизові оболонки органів шлунково-кишкового тракту можна одночасно приймати антацидні засоби.

Застереження: флакони з розчином для інфузії слід обгортати темним папером або алюмінієвою фольгою, оскільки кетопрофен чутливий до впливу світла.

Трамадол та кетопрофен слід вводити окремо, оскільки при їх змішуванні може утворюватися осад.

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку ризик виникнення побічних реакцій зростає. Після 4 тижнів від початку лікування слід проводити моніторинг щодо проявів шлунково-кишкових кровотеч. Рекомендується розпочинати терапію кетопрофеном з найменшої дози з метою утримання пацієнтів на найнижчій ефективній дозі.

Порушення функції нирок. Пацієнтам із помірним порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну менше 0,33 мл/с (20 мл/хв) дозу кетопрофену слід зменшити.

Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки. Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки та зниженим рівнем альбуміну в сироватці крові слід зменшити дозу кетопрофену.

Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки.

Діти.

Дітям препарат не застосовувати.

Симптоми: головний біль, сонливість, нудота, блювання, епігастральний біль, криваве блювання, діарея, випорожнення чорного кольору, порушення свідомості, пригнічення дихання, ядуха, судоми, запаморочення, артеріальна гіпотензія, зниження функції нирок і ниркова недостатність, шлунково-кишкові кровотечі.

Лікування: слід негайно застосувати симптоматичну терапію в умовах стаціонару: промивання шлунка і застосування активованого вугілля. Терапія симптоматична. Антагоністи Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи і простагландини полегшують небезпечні ефекти кетопрофену щодо травного тракту. Специфічний антидот відсутній.

Класифікація побічних ефектів за частотою прояву: дуже часті (≥ 1/10), часті ≥ 1/100, рідкісні (

Побічні ефекти зазвичай транзиторні. Найчастіше виникають розлади з боку травного тракту.

З боку системи крові: нечасті – геморагічна анемія, гемоліз, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія; частота невідома – гемолітична анемія.

Високі дози кетопрофену можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, і спричинити носову кровотечу та утворення гематом.

З боку імунної системи: поодинокі – загострення бронхіальної астми; частота невідома – бронхоспазм або задишка (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ), ангіоневротичний набряк і анафілаксія, анафілактичні реакції, включаючи шок.

Психічні розлади: часті – депресія, нервозність, жахливі сновидіння, сонливість; поодинокі – делірій з візуальними і слуховими галюцинаціями, дезорієнтація, порушення мовлення, зміна настрою.

З боку нервової системи: нечасті – головний біль, астенія, дискомфорт, підвищена втомлюваність, слабкість, сонливість; поодинокі – парестезії; частота невідома – асептичний менінгіт, судоми, запаморочення; були окремі повідомлення про випадки псевдопухлини головного мозку.

З боку органів зору: часті – порушення зору; поодинокі – розмитий зір, кон’юнктивіт.

З боку органів слуху: часті – шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часті – набряки; нечасті – серцева недостатність, артеріальна гіпертензія; частота невідома – васкуліт (включаючи лейкоцитопластичний васкуліт).

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані підтверджують, що із застосуванням деяких НПЗЗ (особливо при високих дозах і тривалому застосуванні) може бути пов’язане незначне підвищення ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркт міокарда та інсульт). Для того, щоб виключити такий ризик у разі застосування кетопрофену, даних недостатньо.

З боку дихальної системи: нечасті – кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм (особливо у пацієнтів із гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або до інших НПЗЗ), набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції); поодинокі – напади бронхіальної астми.

З боку травного тракту: дуже часті – диспепсія; часті – нудота, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювання, стоматит, гастрити; частота невідома – коліт, перфорація кишечнику (як ускладнення дивертикули), мелена, гематемезис, стоматит, виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, загострення виразкового коліту або хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз, панкреатит. Можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкові кровотечі. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею із втратою білка. Спостерігалися відчуття дискомфорту в шлунково-кишковому тракті, біль у шлунку, в рідкісних випадках – коліт.

Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки у жінки літнього віку.

Ульцерація, геморагія або перфорація можуть розвиватися в 1 % пацієнтів через 3–6 місяців лікування або у 2–4 % пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням НПЗЗ.

З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею і гепатитом.

З боку шкіри: часті – шкірні висипи, свербіж; нечасті – алопеція, екзема, пурпуроподобні висипи, підвищене потовиділення, кропив’янка, загострення хронічної кропив’янки, ексфоліативний дерматит; поодинокі – фоточутливість, фотодерматит; частота невідома – бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса – Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку сечовидільної системи: частота невідома – гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит, органічні ураження нирок, гострий тубулярний некроз, гострий папілярний некроз; затримка рідини/натрію, гіперкаліємія.

З боку репродуктивної системи: нечасті – менометрорагія.

Метаболічні розлади: частота невідома – гіпонатріємія, гіперкаліємія.

Лабораторні показники: дуже часті – відхилення від норми рівнів печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ), підвищення рівня білірубіну в сироватці крові.

Реакції у місці введення: нечасті – відчуття печіння та/або біль у місці введення, набряк; частота невідома – реакція у місці введення, відома як синдром Ніколау.

Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Не змішувати в одному флаконі трамадол і кетопрофен через утворення осаду.

По 2 мл розчину в ампулі; по 5 ампул у блістері; по 2 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

Лек Фармацевтична компанія д. д.

Адреса

Веровшкова 57, Любляна 1526, Словенія.