Упаковка / 30 шт.
202.20 грн.блістер / 10 шт.
67.40 грн.Торгівельна назва | Комбісарт |
Діючі речовини | Амлодипін, Валсартан, Гідрохлортіазид |
Кількість діючої речовини: | 5 мг + 160 мг + 12,5 мг |
Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
Кількість в упаковці: | 30 таблеток (3 блістери по 10 шт.) |
Первинна упаковка: | блістер |
Спосіб застосування: | Орально |
Взаємодія з їжею: | Не має значення |
Температура зберігання: | від 5°C до 30°C |
Чутливість до світла: | Не чутливий |
Ознака: | Вітчизняний |
Походження: | Хімічний |
Ринковий статус: | Брендований дженерик |
Виробник: | КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД АТ |
Країна виробництва: | Україна |
Заявник: | Київський вітамінний завод |
Умови відпуску: | За рецептом |
Код АТС C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи C09 Засоби для зниження артеріального тиску (Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему) C09D Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину II C09DX Антагоністи ангіотензину ii, інші комбінації C09DX01 Валсартан, амлодипін, гідрохлоротіазид |
Фармакодинаміка. до складу препарату комбісарт н входять три антигіпертензивних засоби з доповнюють один одного механізмами для контролю пекло у пацієнтів з есенціальною гіпертензією: амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, валсартан - до класу антагоністів ангіотензину іі, а гідрохлортіазид - до класу тіазиднихдіуретиків. комбінація цих трьох компонентів характеризується взаємодоповнюючим антигіпертензивну дію.
амлодипін
Амлодипін, який входить до складу препарату Комбісарт Н, інгібує трансмембранне вхід іонів кальцію в м'язи серця і гладкі м'язи судин. Антигіпертензивна дія амлодипіну здійснюється шляхом прямого релаксирующего дії на гладкі м'язи судин, яке викликає зниження резистентності периферичних судин і артеріального тиску.
Амлодипін в терапевтичних дозах у пацієнтів з АГ викликає вазодилатацію, що приводить до зниження артеріального тиску в положенні пацієнта лежачи та стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується вираженими змінами ЧСС або рівня катехоламінів в плазмі крові при тривалому застосуванні.
Концентрація в плазмі крові співвідноситься з ефектом у пацієнтів як молодого, так і похилого віку.
У пацієнтів з АГ і нормальною функцією нирок амлодипін в терапевтичних дозах призводить до зниження резистентності ниркових судин і підвищення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) і ефективного ниркового плазмотока без зміни фільтраційної фракції або протеїнурії.
валсартан
Валсартан є активним при пероральному застосуванні, потужним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ. Валсартан діє селективно на підтип АТ 1-рецепторів, що відповідають за ефекти ангіотензину ІІ.
Прийом валсартана пацієнтами з АГ сприяє зниженню артеріального тиску без впливу на частоту серцевих скорочень.
У більшості пацієнтів після перорального застосування одноразової дози початок гіпотензивної ефекту настає протягом 2 ч, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект триває протягом 24 годин після застосування препарату. При повторному застосуванні максимальне зниження артеріального тиску (при всіх режимах дозування) досягається, як правило, протягом 2-4 тижнів.
Гідрохлортіазид
Місцем дії тіазиднихдіуретиків є переважно дистальні звивисті канальці нирок. Підтверджено, що в кірковому шарі нирок існують високородственние рецептори, які є основним центром зв'язування для тіазиднихдіуретиків і пригнічення транспортування NaCl в дистальні звивисті канальці. Механізм дії тіазидів полягає в інгібуванні переносників Na + Cl -, можливо, шляхом конкуренції за центри Cl -, що, в свою чергу, діє на механізми реабсорбції електролітів: безпосередньо підсилює екскрецію натрію і хлору до приблизно еквівалентної ступеня і опосередковано (завдяки сечогінній ефекту) зменшує обсяг плазми крові з подальшим підвищенням активності реніну в плазмі крові, секреціїальдостерону і виведенням калію з сечею, а також зниженням рівня калію в сироватці крові.
Фармакокінетика
лінійність
Амлодипін, валсартан і гідрохлортіазид демонструють лінійну фармакокінетику.
Амлодипін / валсартан / гідрохлоротіазид
Після перорального застосування препарату Комбісарт Н C max амлодипіну, валсартану і гідрохлортіазиду в плазмі крові досягаються протягом 6-8; 3 і 2 ч відповідно. Швидкість і обсяг абсорбції амлодипіну, валсартану і гідрохлортіазиду при застосуванні препарату Комбісарт Н аналогічні показниками, які спостерігалися при застосуванні його компонентів як окремих препаратів.
амлодипін
Абсорбція. Після перорального застосування в терапевтичних дозах окремо амлодипіну C max в плазмі крові досягається через 6-12 год. Абсолютна біодоступність становить від 64 до 80%. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.
Розподіл. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг маси тіла. Близько 97,5% препарату, який знаходиться в циркулюючої крові, зв'язується з білками плазми крові.
Біотрансформація. Амлодипін активно (приблизно 90%) метаболізується в печінці до неактивних метаболітів.
Виведення. Амлодипін виводиться з плазми крові в два етапи, кінцевий T ½ становить приблизно 30-50 год. Рівні рівноважного стану в плазмі крові досягаються після постійного застосування протягом 7-8 днів. 10% вихідного амлодипіну і 60% метаболітів амлодипіну виводяться з сечею.
валсартан
Абсорбція. Після перорального застосування окремо валсартана його C max досягається через 2-4 ч. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. Прийом їжі знижує експозицію (як визначено по AUC) валсартану приблизно на 40%, а С max - приблизно на 50%, хоча приблизно через 8 годин після застосування концентрація валсартану є аналогічною в групах прийому препарату натще і після їжі. Однак таке зниження показника AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Розподіл. Обсяг розподілу валсартану в рівноважному стані після в / в введення становить приблизно 17 л, що вказує на те, що валсартан не розподіляється екстенсивно в тканинах. Валсартан активно зв'язується з білками плазми крові (94-97%), головним чином з альбумінами сироватки крові.
Біотрансформація. Валсартан не трансформується в значній мірі, оскільки лише приблизно 20% дози виводиться у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт ідентифікований в плазмі крові в низьких концентраціях (10% AUC валсартану). Цей метаболіт фармакологічно неактивний.
Виведення. Валсартан виводиться переважно з калом (приблизно 83% дози) і сечею (приблизно 13% дози), головним чином у вигляді незмінного препарату. Після в / в введення плазмовий кліренс валсартану складає близько 2 л / ч, а нирковий кліренс - 0,62 л / год (приблизно 30% загального кліренсу). T ½ валсартана - 6 ч.
Гідрохлортіазид
Абсорбція. Абсорбція гідрохлортіазиду після перорального застосування відбувається швидко (Т mах - приблизно 2 год). Підвищення середнього AUC є лінійним і пропорційним дозі при застосуванні в терапевтичному діапазоні доз. Чи не спостерігається змін кінетики гідрохлоротіазиду при повторному застосуванні, а кумуляція була мінімальною при прийомі 1 раз на добу. При одночасному прийомі з їжею відзначалося як підвищення, так і зниження системної доступності гідрохлортіазиду в порівнянні з прийомом натщесерце. Виразність цих ефектів незначна і має невелику клінічну значимість. Абсолютна біодоступність гідрохлортіазиду становить 60-80% після перорального застосування.
Розподіл. Відомий обсяг розподілу становить 4-8 л/кг. Гідрохлортіазид в циркулюючої крові зв'язується з білками плазми крові (40-70%), головним чином з альбумінами в сироватці крові. Гідрохлортіазид також накопичується в еритроцитах в кількості, в 1,8 рази перевищує таке в плазмі крові.
Біотрансформація. Гідрохлортіазид виводиться в незміненому вигляді.
Виведення. Понад 95% всмокталась дози виводиться в незміненому вигляді з сечею. Нирковий кліренс складається з пасивної фільтрації і активної секреції в ниркових канальцях. T ½ - 6-15 ч.
Окремі групи пацієнтів
Діти (до 18 років). Немає даних щодо фармакокінетики у дітей.
Пацієнти похилого віку (≥65 років). Час досягнення С max амлодипіну аналогічно у пацієнтів молодого та похилого віку. У пацієнтів похилого віку кліренс препарату має тенденцію до зниження, викликаючи збільшення AUC і T ½. Середній системний показник AUC валсартану на 70% вище у пацієнтів похилого віку, ніж у молодих пацієнтів, тому підвищувати дозу таким хворим слід з обережністю.
Системна експозиція валсартану трохи вище у пацієнтів похилого віку, порівняно з пацієнтами молодшого віку, але це не має клінічної значущості.
Обмежені дані вказують на те, що системний кліренс гідрохлортіазиду знижений як у здорових добровольців літнього віку, так і у пацієнтів літнього віку з АГ в порівнянні з молодшими здоровими добровольцями.
Оскільки три компонента препарату однаково добре переносяться пацієнтами молодого і похилого віку, рекомендується звичайний режим дозування.
Порушення функції нирок. Порушення функції нирок істотно не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Як і очікувалося, для препарату, нирковий кліренс якого становить лише 30% загального плазмового кліренсу, не спостерігається взаємозв'язку між функцією нирок і системною експозицією валсартану. Тому пацієнти з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня можуть застосовувати препарат у звичайній початковій дозі.
Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки кліренс препарату знижений, що призводить до збільшення AUC приблизно на 40-60%. В середньому у пацієнтів з хронічними захворюваннями легкого та помірного ступеня експозиція (визначено за показником AUC) валсартану в 2 рази вище, ніж у дорослих добровольців (згруповані за віком, статтю та масою тіла). З обережністю слід призначати препарат особам із захворюваннями печінки.
Комбінація амлодипін / валсартан / гідрохлоротіазид не пройшло перевірку щодо генотоксичности та канцерогенності, оскільки не спостерігалися ознаки взаємодії між цими препаратами, представленими на ринку протягом тривалого часу. Однак амлодипін, валсартан і гідрохлортіазид протестовані індивідуально щодо генотоксичности та канцерогенності; отримані негативні результати.
Лікування есенціальної аг у дорослих пацієнтів з ад, адекватно контрольованою амлодипін, валсартана і гідрохлоротіазиду, які застосовують як три окремих препарату або як два препарати, один з яких є комбінованим.
Спосіб застосування
Комбісарт Н можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою, в один і той же час доби, бажано вранці.
дозування
Рекомендована доза препарату Комбісарт Н - 1 таблетка на добу, бажано вранці.
Перед переходом на застосування препарату Комбісарт Н стан пацієнта має бути контрольованим незмінними дозами монопрепаратов, які приймають одночасно. Доза препарату Комбісарт Н повинна залежати від доз окремих компонентів комбінації, які застосовуються на момент зміни препарату.
Максимальна рекомендована доза препарату Комбісарт Н - 10 мг / 320 мг / 25 мг.
Окремі групи пацієнтів
Порушення функції нирок
Оскільки до складу препарат входить гідрохлортіазид, препарат Комбісарт Н протипоказаний пацієнтам з анурією і важкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 30 мл/хв).
Одночасне застосування препарату Комбісарт H з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (СКФ 60 мг/хв / 1,73 м 2). Немає необхідності в корекції дози пацієнтам з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня.
Цукровий діабет. Одночасне застосування препарату Комбісарт H з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом.
Порушення функції печінки. Оскільки до складу препарату входять гидрохлоротіазід і валсартан, препарат Комбісарт Н протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Особам з порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня, які не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану складає 80 мг, тому Комбісарт Н не показаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня рекомендації щодо дозування амлодипіну не встановлені.
Серцева недостатність і захворювання коронарних артерій. Досвід застосування препарату Комбісарт Н, особливо в максимальних дозах, пацієнтам з серцевою недостатністю і захворюваннями коронарних артерій обмежений. Рекомендується з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю і захворюваннями коронарних артерій, особливо максимальну дозу препарату Комбісарт Н - 10 мг / 320 мг / 25 мг.
Пацієнти похилого віку (≥65 років). Рекомендується з обережністю, часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам похилого віку, особливо в максимальних дозах препарату Комбісарт Н - 10 мг / 320 мг / 25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату пацієнтами цієї групи обмежені.
Амлодипін / валсартан / гідрохлоротіазид
амлодипін
валсартан
Гідрохлортіазид
Безпека і ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі не досліджені.
Пацієнти з дефіцитом натрію і дегідратацією
У пацієнтів з активованою ренінангіотензинової системою (пацієнти з дефіцитом солей і / або дегідратацією, які отримують діуретики у високих дозах), які застосовують антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. Рекомендується коригувати такий стан перед застосуванням препарату Комбісарт Н або уважно спостерігати за пацієнтами на початку лікування.
Якщо при застосуванні препарату Комбісарт Н виникає виражена артеріальна гіпотензія, пацієнту слід прийняти горизонтальне положення і підняти ноги та, якщо необхідно, в / в інфузійно ввести фізіологічний розчин. Лікування можна продовжувати після стабілізації артеріального тиску.
Зміни рівнів електролітів в плазмі крові
Амлодипін / валсартан / гідрохлоротіазид. Необхідно періодично, з відповідними інтервалами, перевіряти рівні електролітів в сироватці крові, щоб визначити можливий електролітний дисбаланс. Періодичне визначення рівнів електролітів і калію в сироватці крові слід проводити через відповідні періоди для попередження можливого електролітного дисбалансу, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику, як порушення функції нирок, лікування іншими препаратами та електролітний дисбаланс в анамнезі.
Валсартан. Одночасне застосування з добавками калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищувати рівні калію (наприклад з гепарином), не рекомендується. При необхідності слід контролювати рівні калію.
Гідрохлортіазид. Повідомлялося про розвиток гіпокаліємії при лікуванні тіазидними діуретиками, в тому числі гідрохлортіазидом. Лікування тіазиднимидіуретиками, включаючи гідрохлортіазид, пов'язане з розвитком гіпонатріємії і гіпохлоремічний алкалоз. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, посилюють виведення магнію з сечею, що може призводити до гіпомагніємії. При застосуванні тіазидних діуретиків знижується екскреція кальцію, що може призводити до гіперкальціємії. Всім пацієнтам, які застосовують тіазидні діуретики, необхідно проводити періодичний моніторинг рівня електролітів, особливо калію, натрію і магнію.
Порушення функції нирок. Немає необхідності в корекції дози препарату Комбісарт Н пацієнтам з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня (СКФ 30 мл/хв / 1,73 м 2).
Рекомендується періодично контролювати рівень калію, креатиніну та сечової кислоти в сироватці крові у пацієнтів з порушенням функції нирок при застосуванні препарату Комбісарт Н.
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або іАПФ з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (СКФ 60 мг/хв / 1,73 м 2).
Стеноз ниркової артерії. Комбісарт H слід застосовувати з обережністю для лікування гіпертензії у пацієнтів з одно- або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом єдиної нирки, оскільки рівні сечовини та креатиніну в сироватці крові можуть підвищуватися.
Трансплантація нирки. На сьогодні відсутня інформація щодо безпеки застосування препарату Комбісарт Н у пацієнтів, яким недавно проведена трансплантація нирки.
Порушення функції печінки. Валсартан головним чином виводиться в незміненому вигляді з жовчю. Т ½ амлодипіну збільшується і показник AUC вище у пацієнтів з порушеннями функції печінки; рекомендації щодо дозування не встановлені. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня, які не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану складає 80 мг. З цієї причини препарат Комбісарт Н не показаний пацієнтам цієї групи.
Ангіоневротичний набряк. Набряк Квінке, в тому числі набряк гортані та голосової щілини, які можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, і / або набряк обличчя, губ, глотки та / або язика відзначали у пацієнтів, які отримували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, в тому числі іАПФ. Застосування препарату Комбісарт H слід негайно припинити при виникненні набряку Квінке, повторне застосування не рекомендується.
Серцева недостатність і захворювання коронарних артерій / стан після перенесеного інфаркту міокарда. Внаслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) у пацієнтів з підвищеною чутливістю можливі зміни функції нирок. У осіб з тяжкою серцевою недостатністю, у яких функція нирок може залежати від активності РААС, лікування іАПФ і антагоністами ангіотензинових рецепторів призводить до олігурії і / або прогресуючою азотемии (рідко) з гострою нирковою недостатністю та / або смертю. Про подібні результати повідомлялося щодо валсартану.
Рекомендується з обережністю призначати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю і захворюваннями коронарних артерій, особливо в максимальній дозі препарату Комбісарт Н - 10 мг / 320 мг / 25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату у пацієнтів цієї групи обмежені.
Стеноз аортального та мітрального клапанів. Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам із стенозом аортального та мітрального клапанів невисокого ступеня.
Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнтів з первинним гиперальдостеронизмом не слід лікувати антагоністом ангіотензину ІІ валсартаном, оскільки у них не активована ренін-ангіотензинової системи. Тому препарат Комбісарт Н не рекомендується для пацієнтів цієї групи.
Системна червона вовчанка. Повідомлялося, що тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, загострюють або активують перебіг системного червоного вовчака.
Інші порушення метаболізму. Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть змінювати толерантність до глюкози та підвищувати рівні холестерину, тригліцеридів і сечової кислоти в сироватці крові. Може виникнути необхідність корекції дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів у пацієнтів з цукровим діабетом.
Оскільки Комбісарт Н містить гідрохлоротіазид, він протипоказаний при системній гіперурикемії. Гідрохлортіазид може підвищувати рівень сечової кислоти в сироватці крові внаслідок зниження кліренсу сечової кислоти та може викликати загострення гіперурикемії, а також раптову подагру у чутливих пацієнтів.
Тіазиди можуть послаблювати екскрецію кальцію з сечею і викликати періодичне і незначне підвищення рівня кальцію в плазмі крові при відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Слід припинити застосування тіазидів перед проведенням тестів щодо функції паращитовидної залози.
Фоточутливість. Про випадки виникнення реакцій фоточутливості повідомлялося при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо реакції фоточутливості виникають протягом прийому препарату Комбісарт Н, рекомендується припинити лікування. Якщо відновлення застосування діуретика необхідно, рекомендується захищати відкриті ділянки тіла від сонячних променів або штучного ультрафіолетового опромінення.
Закритокутова глаукома. Гідрохлортіазид, сульфонамід асоційовані з алергічною реакцією, яка привела до гострої транзиторною міопії і закритокутовійглаукомі. Симптоми включали гострий початок зниження гостроти зору або біль в очах і зазвичай з'являлися в перші години або перший тиждень після початку лікування. Нелікована глаукома може привести до незворотної втрати зору.
В першу чергу, необхідно якомога швидше припинити застосування гідрохлоротіазиду. У разі якщо внутрішньоочний тиск залишається контрольованим, слід розглянути необхідність негайного медикаментозного або хірургічного лікування. Факторами ризику розвитку глаукоми можуть бути алергічні реакції на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.
Загальні. З обережністю призначають препарат пацієнтам, у яких спостерігалася гіперчутливість до інших антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Виникнення реакцій гіперчутливості до гідрохлортіазиду більш імовірно у пацієнтів з алергією та астмою.
Пацієнти похилого віку (≥65 років). Рекомендується з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам похилого віку, особливо в максимальних дозах Комбісарта Н - 10 мг / 320 мг / 25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату у пацієнтів цієї групи обмежені.
Подвійна блокада РААС. Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, з іншими агентами, що діють як РААС, може призводити до підвищення випадків гіпотензії, гіперкаліємії і змін функції нирок у порівнянні з монотерапією. Необхідно контролювати артеріальний тиск, функцію нирок і рівні електролітів у пацієнтів, що приймають Комбісарт Н і інші агенти, що діють як РААС.
Необхідно з обережністю застосовувати антагоністи рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, з іншими агентами, що блокують РААС, такими як іАПФ або аліскірен.
Супутнє застосування препарату Комбісарт H з антагоністами рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або іАПФ з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (СКФ 60 мг/хв / 1,73 м 2) або з цукровим діабетом.
Застосування в період вагітності та годування груддю
вагітність
Амлодипін. Досліджень безпеки амлодипіну в період вагітності не проводили.
Застосування в період вагітності рекомендується, тільки якщо відсутня більш безпечний альтернативний препарат і якщо саме захворювання несе високий ризик для вагітної та ембріона.
Валсартан. Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування слід негайно припинити та при необхідності замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.
Гідрохлортіазид. Досвід застосування гідрохлоротіазиду в період вагітності, особливо в першому триместрі, обмежений. Даних, отриманих під час досліджень на тваринах, недостатньо.
Гідрохлортіазид проникає через плаценту. Фармакологічний механізм дії гідрохлортіазиду дозволяє стверджувати, що застосування цього препарату в ІІ і ІІІ триместр вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію і викликати виникнення фетальних і неонатальних реакцій, таких як жовтяниця, порушення електролітного балансу і тромбоцитопенія, а також може асоціюватися з іншими побічними реакціями, які спостерігаються у дорослих.
Амлодипін / валсартан / гідрохлоротіазид
Немає досвіду застосування препарату Комбісарт Н у вагітних. Наявні дані щодо компонентів препарату дозволяють стверджувати, що застосування препарату Комбісарт Н протипоказано.
Період годування груддю. Немає інформації щодо застосування валсартану і / або амлодипін у період годування груддю. Гідрохлортіазид виводиться в грудне молоко, тому застосування препарату Комбісарт Н в період годування груддю протипоказано.
Діти. Безпека і ефективність застосування препарату дітям не встановлені, тому препарат не застосовують у пацієнтів цієї вікової групи.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. У пацієнтів, які застосовують Комбісарт Н, може виникати запаморочення або відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це при керуванні автотранспортом і роботі з потенційно небезпечними механізмами.
Амлодипін може слабо або помірно впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти при застосуванні амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, втома або нудоту, їхня реакція може порушуватися.
Досліджень взаємодії препарату комбісарт н з іншими лікарськими препаратами не проводили. в таблиці представлена тільки інформація про взаємодію з іншими лікарськими препаратами, відомому для кожного окремого діючої речовини.
Однак важливо враховувати, що препарат Комбісарт Н може посилювати гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних препаратів.
Одночасне застосування не рекомендується | ||
---|---|---|
Окремі компоненти препарату Комбісарт Н | Відомі взаємодії з такими засобами | Ефект при взаємодії з іншими лікарськими препаратами |
Валсартан і гідрохлортіазид | літій | Про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та токсичності повідомлялося протягом одночасного застосування літію з іАПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II, в тому числі з валсартаном або з тіазидами, такими як гідрохлортіазид. Оскільки нирковий кліренс знижується тиазидами, ризик токсичності літію, ймовірно, може підвищуватися із застосуванням Комбісарта Н. В зв'язку з цим рекомендується проводити ретельний моніторинг рівня літію в сироватці під час одночасного застосування препаратів |
валсартан | Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замінники солі, що містять калій і інші засоби, які можуть підвищувати рівні калію | Якщо необхідно застосування лікарського засобу, яке впливає на рівень калію, в комбінації з валсартаном, рекомендується часто перевіряти рівень калію в плазмі крові |
амлодипін | Грейпфрут або грейпфрутовий сік | Застосування амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки у деяких пацієнтів може призвести до посилення ефекту зниження артеріального тиску |
Одночасне застосування вимагає обережності | ||
амлодипін | Інгібітори CYP 3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) | Дослідження за участю пацієнтів похилого віку продемонстрували, що дилтіазем пригнічує метаболізм амлодипіну, можливо, за участю CYP 3A4 (концентрація в плазмі крові зростає приблизно на 50% і ефект амлодипіну посилюється). Не можна виключити ймовірність того, що більш потужні інгібітори CYP 3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть підвищувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більш виражено, ніж дилтіазем |
Індуктори CYP 3A4 (протисудомні препарати (такі як карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій) | Одночасне застосування може призводити до зниження концентрацій амлодипіну в плазмі крові. Показано проводити клінічний моніторинг з можливою корекцією дози амлодипіну протягом лікування індуктором і після його скасування | |
симвастатин | Застосування багаторазових доз 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77% в порівнянні з застосуванням одного симвастатину. Рекомендовано знижувати добову дозу симвастатину до 20 мг/добу пацієнтам, які застосовують амлодипін | |
Дантролен (інфузії) | Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, чутливим до злоякісної гіпертермії, і при лікуванні злоякісних гіпертермії | |
Валсартан і гідрохлортіазид | НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (3 г/добу) і неселективні НПЗП | НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину ІІ, так і гідрохлоротіазиду при одночасному застосуванні. Крім того, одночасне застосування препарату Комбісарт Н і НПЗП може призводити до погіршення ниркової функції і підвищення рівня калію в сироватці крові. Тому рекомендується проводити моніторинг ниркової функції на початку лікування, а також відповідну гідратацію пацієнта |
Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або еффлюксного переносника (ритонавір) | Одночасне застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або еффлюксного переносника (ритонавір) можуть збільшувати системну експозицію валсартану | |
Гідрохлортіазид | Алкоголь, анестетики та седативні препарати | Можливо потенціювання ортостатичної гіпотензії |
амантадин | Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть підвищувати ризик розвитку побічних реакцій, викликаних амантадином | |
Антихолінергічні препарати (такі як атропін, біпериден) | Біодоступність діуретиків тіазидного типу можуть підвищувати антихолінергічні препарати (наприклад атропін, біпериден), очевидно, внаслідок зниження шлунково-кишкової рухливості та швидкості випорожнення шлунка | |
Антидіабетичні препарати (наприклад інсулін і пероральні антидіабетичні засоби) метформін | Може виникнути необхідність повторно скорегувати дозу інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. Метформін слід застосовувати з обережністю, оскільки існує ризик розвитку лактоацидозу, індукованого можливої функціональної нирковою недостатністю, пов'язаної із застосуванням гідрохлортіазиду | |
Блокатори β-адренорецепторів і діазоксид | Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з блокаторами β-адренорецепторів може посилювати ризик гіперглікемії. Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект диазоксида | |
карбамазепін | У пацієнтів, які отримують гідрохлортіазид одночасно з карбамазепіном, може розвинутися гіпонатріємія. Тому таких пацієнтів слід попередити про можливість розвитку гіпонатріеміческіх реакцій, а також відповідно спостерігати за їх станом здоров'я | |
Холестирамін і смоли колестипола | Абсорбцію тіазиднихдіуретиків, в тому числі гідрохлортіазиду, знижує колестирамін і інші аніонообмінні смоли | |
циклоспорин | Одночасне лікування з циклоспорином може посилювати ризик гіперурикемії і ускладнення подагричного типу | |
Цитотоксичні препарати (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) | Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть послаблювати ниркову екскрецію цитотоксичних препаратів (наприклад, циклофосфаміду, метотрексату) і потенціювати їх мієлосупресивний ефект | |
глікозиди наперстянки | Тіазид-індукована гіпокаліємія або гіпомагніємія можуть виникати як небажані ефекти, які сприятимуть розвитку дигіталіс-індукованої серцевої аритмії | |
Йодовмісні контрастні засоби | У разі діуретик-індукованої дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препаратів йоду. Перед застосуванням слід провести регідратацію | |
Лікарські засоби, що впливають на рівні калію (калійуретіческіе діуретики, кортикостероїди, проносні засоби, АКТГ, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти) | Гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду можуть посилювати калійуретіческіе діуретики, кортикостероїди, проносні засоби, АКТГ, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G і похідні саліцилової кислоти. Якщо такі препарати призначають з комбінацією амлодипін / валсартан / гідрохлоротіазид, рекомендується проводити моніторинг рівня калію в плазмі крові | |
Лікарські засоби, що застосовуються для лікування при подагрі (пробенецид, сульфінпіразон і алопуринол) | Може виникнути необхідність в корекції дози урикозуричних лікарських засобів, оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти в сироватці крові. Може виникнути необхідність у підвищенні дози пробенециду або сульфинпиразона. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може підвищувати частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу | |
метилдопа | Були окремі повідомлення про розвиток гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду і метилдопи | |
Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад тубокурарин) | Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, потенціюють дію похідних кураре | |
Пресорні аміни (наприклад норадреналін, адреналін) | Ефект пресорних амінів може бути ослаблений | |
Вітамін D і солі кальцію | Застосування тіазиднихдіуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з вітаміном D або з солями кальцію може потенціювати підвищення рівня кальцію в сироватці крові | |
Подвійна блокада РААС з антагоністами рецепторів ангіотензину, іАПФ або аліскіреном
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або іАПФ з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ 60 мг/хв / 1,73 м 2).
симптоми
Немає даних про передозування препарату Комбісарт Н. Основний симптом передозування - можлива виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призводити до вираженої вазодилатації периферичних судин і, можливо, рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про виражену і потенційної пролонгованої системної гіпотензії, включаючи шок з летальним результатом.
лікування
Амлодипін / валсартан / гідрохлоротіазид
Клінічно виражена артеріальна гіпотензія при передозуванні препарату Комбісарт Н вимагає активної підтримки серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функції серця і дихальної системи, утримування нижніх кінцівок в піднятому положенні, контроль ОЦК і діурезу. Судинозвужувальні препарати можуть бути доречними для відновлення тонусу судин і артеріального тиску за умови, що немає протипоказань для їх застосування. В / в введення кальцію глюконату може бути ефективним для реверсії ефектів блокади кальцієвих каналів.
Амлодипін. Якщо після прийому препарату пройшло трохи часу, слід розглянути питання про індукції блювоти або промивання шлунка. При застосуванні активованого вугілля відразу ж або через 2 години після прийому амлодипіну абсорбція амлодипіну виражено знижувалася. Малоймовірно, що амлодипін виводиться при гемодіалізі.
Валсартан. Малоймовірно, що валсартан виводиться при гемодіалізі.
Гідрохлортіазид. Передозування гідрохлортіазиду супроводжується дефіцитом (гіпокаліємією, гіпохлоремія) та гіповолемією внаслідок надмірного діурезу. Найбільш частими симптомами передозування є нудота і сонливість. Гіпокаліємія може призводити до спазмів м'язів і / або загострення аритмії, пов'язаної з одночасним застосуванням глікозидів наперстянки або деяких антиаритмічних лікарських засобів. Рівень, до якого гідрохлоротіазид виводиться при проведенні гемодіалізу, не встановлений.
При температурі не вище 25 °C.
Опис препарату Комбісарт Н табл. в/о 5мг/160мг/12,5мг №30 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Повними аналогами Комбісарт Н табл. в/о 5мг/160мг/12,5мг №30 є:
Упаковка / 30 шт.
202.20 грн.діючі речовини: амлодипін, валсартан, гідрохлортіазид;
1 таблетка 5 мг/160 мг/12,5 мг містить: амлодипіну бесилату 6,94 мг, що відповідає 5 мг амлодипіну; валсартану 160 мг; гідрохлортіазиду 12,5 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;
оболонка: суміш для плівкового покриття Opadry II White 32F280008 (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); лактоза, моногідрат; титану діоксид (Е 171); поліетиленгліколь (макрогол));
або
діючі речовини: амлодипін, валсартан, гідрохлортіазид;
1 таблетка 10 мг/160 мг/12,5 мг містить: амлодипіну бесилату 13,87 мг, що відповідає 10 мг амлодипіну; валсартану 160 мг; гідрохлортіазиду 12,5 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;
оболонка: суміш для плівкового покриття Opadry II Orange 32F230000 (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); лактоза, моногідрат; титану діоксид (Е 171); поліетиленгліколь (макрогол); заліза оксид жовтий (Е 172); заліза оксид червоний (Е 172)).
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
Антагоністи ангіотензину ІІ, інші комбінації.
Код АТХ C09D X01.
До складу препарату «Комбісарт Н» входять три антигіпертензивних засоби з доповнюючими один одного механізмами для контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною гіпертензією: амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, валсартан – до класу антагоністів ангіотензину ІІ, а гідрохлортіазид – до класу тіазидних діуретиків.
Комбінація цих трьох компонентів характеризується взаємодоповнюючою антигіпертензивною дією.
Амлодипін
Амлодипін, що входить до складу препарату «Комбісарт Н», інгібує трансмембранний вхід іонів кальцію у м'язи серця та гладкі м'язи судин. Антигіпертензивна дії амлодипіну здійснюється шляхом прямої релаксуючої дії на гладкі м'язи судин, що спричиняє зниження резистентності периферичних судин та артеріального тиску.
Амлодипін у терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією спричинює вазодилатацію, що призводить до зниження артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи та стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується вираженими змінами частоти серцевих скорочень або рівня катехоламінів у плазмі крові при тривалому застосуванні.
Концентрація у плазмі крові співвідноситься з ефектом як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів літнього віку.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією і нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зниження резистентності ниркових судин і підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового плазмотоку без зміни фільтраційної фракції або протеїнурії.
Валсартан.
Валсартан є активним при пероральному застосуванні, потужним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ. Валсартан діє селективно на підтип АТ1-рецепторів, що відповідають за відомі ефекти ангіотензину ІІ.
Прийом валсартану пацієнтами з артеріальною гіпертензією сприяє зниженню артеріального тиску без впливу на швидкість пульсу.
У більшості пацієнтів після перорального застосування одноразової дози початок гіпотензивного ефекту настає протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект триває протягом 24 годин після застосування препарату. При повторному застосуванні максимальне зниження артеріального тиску (при всіх режимах дозування) досягається, як правило, протягом 2-4 тижнів.
Гідрохлортіазид.
Місцем дії тіазидних діуретиків є переважно дистальні звивисті канальці нирок. Підтверджено, що у кірковому шарі нирок існують високоспоріднені рецептори, які є основним центром зв'язування для тіазидних діуретиків і інгібіції транспортування NaCl у дистальні звивисті канальці. Механізм дії тіазидів полягає у інгібіції переносників Na+Cl–, можливо, шляхом конкуренції за центри Cl–, що, в свою чергу, діє на механізми реабсорбції електролітів: безпосередньо посилює екскрецію натрію і хлору до приблизно еквівалентного ступеня і опосередковано, завдяки сечогінному ефекту, знижує об'єм плазми з подальшим підвищенням активності реніну у плазмі крові, секреції альдостерону та виведенням калію з сечею, а також зниженням рівня калію у сироватці крові.
Лінійність.
Амлодипін, валсартан і гідрохлортіазид демонструють лінійну фармакокінетику.
Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид.
Після перорального застосування препарату «Комбісарт Н» максимальні концентрації амлодипіну, валсартану і гідрохлортіазиду у плазмі крові досягалися протягом 6-8 годин, 3 годин і 2 годин відповідно. Швидкість та об'єм абсорбції амлодипіну, валсартану і гідрохлортіазиду при застосуванні препарату «Комбісарт Н» аналогічні показникам, що спостерігалися при застосуванні його компонентів як окремих препаратів.
Амлодипін.
Абсорбція. Після перорального застосування у терапевтичних дозах окремо амлодипіну максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить від 64 до 80 %. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.
Розподіл. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Приблизно 97,5 % препарату, що знаходиться у циркулюючій крові, зв'язується з білками плазми крові.
Біотрансформація. Амлодипін активно (приблизно 90 %) метаболізується у печінці до неактивних метаболітів.
Виведення. Амлодипін виводиться з плазми крові двома етапами, кінцевий період напіввиведення становить приблизно 30-50 годин. Рівні рівноважного стану у плазмі досягаються після постійного застосування протягом 7-8 днів. 10 % вихідного амлодипіну і 60 % метаболітів амлодипіну виводяться із сечею.
Валсартан.
Абсорбція. Після перорального застосування окремо валсартану його максимальні концентрації досягаються через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23 %. Прийом їжі знижує експозицію (як визначено за AUC) валсартану приблизно на 40 %, а максимальну концентрацію у плазмі крові (Сmax) – приблизно на 50 %, хоча приблизно через 8 годин після застосування концентрація валсартану є подібною у групах прийому препарату натще і після їди. Однак таке зменшення показника AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Розподіл. Об'єм розподілу валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 літрів, вказуючи на те, що валсартан не розподіляється екстенсивно у тканинах. Валсартан активно зв'язується з білками сироватки крові (94-97 %), головним чином з альбумінами сироватки крові.
Біотрансформація. Валсартан не трансформується значною мірою, оскільки лише приблизно 20 % дози виводиться у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт було ідентифіковано у плазмі крові у низьких концентраціях (менше 10 % від AUC валсартану). Цей метаболіт фармакологічно неактивний.
Виведення. Валсартан виводиться переважно з калом (приблизно 83 % дози) і сечею (приблизно 13 % дози), головним чином у вигляді незміненого препарату. Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину, а нирковий кліренс – 0,62 л/годину (приблизно 30 % від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.
Гідрохлортіазид.
Абсорбція. Абсорбція гідрохлортіазиду після перорального застосування відбувається швидко (Тmax - приблизно 2 години). Підвищення середнього AUC є лінійним і пропорційним дозі при застосуванні у терапевтичному діапазоні доз. Не спостерігається змін кінетики гідрохлортіазиду при повторному застосуванні, а кумуляція була мінімальною при прийомі 1 раз на добу. При одночасному прийомі з їжею відмічалось як підвищення, так і зниження системної доступності гідрохлортіазиду порівняно з прийомом натще. Вираженість цих ефектів незначна і має невелику клінічну значущість. Абсолютна біодоступність гідрохлортіазиду становить 60-80 % після перорального застосування.
Розподіл. Видимий об'єм розподілу становить 4-8 л/кг. Гідрохлортіазид у циркулюючій крові зв'язується з білками плазми крові (40-70 %), головним чином з альбумінами сироватки крові. Гідрохлортіазид також накопичується в еритроцитах у кількості, що у 1,8 раза перевищує таку у плазмі крові.
Біотрансформація. Гідрохлортіазид виводиться у незміненому вигляді.
Виведення. Більше 95 % абсорбованої дози виводиться у незміненому вигляді з сечею. Нирковий кліренс складається з пасивної фільтрації і активної секреції в ниркових канальцях. Період напіввиведення – 6-15 годин.
Окремі групи пацієнтів.
Діти (віком до 18 років).
Немає даних щодо фармакокінетики у дітей.
Пацієнти літнього віку (65 років і старші).
Час до досягнення Сmax амлодипіну подібний у молодих та літніх пацієнтів. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, спричиняючи підвищення показника площі під кривою (AUC) та періоду напіввиведення. Середній системний показник AUC валсартану вищий на 70 % у пацієнтів літнього віку, ніж у молодших пацієнтів, тому дозу таким пацієнтам підвищують з обережністю.
Системна експозиція валсартану дещо вища у пацієнтів літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами, але це не має клінічної значущості.
Обмежені дані вказують на те, що системний кліренс гідрохлортіазиду знижений як у здорових добровольців літнього віку, так і у пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією порівняно з молодшими здоровими добровольцями.
Оскільки три компоненти препарату однаково добре переносяться молодими пацієнтами та пацієнтами літнього віку, рекомендовано звичайний режим дозування.
Порушення функції нирок.
Порушення функції нирок суттєво не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Як і очікувалося, для препарату, нирковий кліренс якого становить лише 30 % від загального плазмового кліренсу, не спостерігалося взаємозв'язку між функцією нирок і системною експозицією валсартану. Тому пацієнти з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня можуть застосовувати препарат у звичайній початковій дозі.
Порушення функції печінки.
У пацієнтів з порушенням функції печінки кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення показника AUC приблизно на 40-60 %. У середньому у пацієнтів з хронічними захворюваннями легкого та помірного ступеня експозиція (визначено за показником AUC) валсартану у 2 рази вища, ніж у дорослих добровольців (згруповано за віком, статтю і масою тіла). З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із захворюваннями печінки.
Комбінація амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид не тестувалася щодо генотоксичності та канцерогенності, оскільки не спостерігалось ознак взаємодії між цими препаратами, що представлені на ринку протягом тривалого часу. Однак амлодипін, валсартан і гідрохлортіазид протестовані індивідуально стосовно генотоксичності та канцерогенності; були отримані негативні результати.
Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих пацієнтів з артеріальним тиском, адекватно контрольованим комбінацією амлодипіну, валсартану і гідрохлортіазиду, які застосовують як три окремих препарати або як два препарати, один з яких є комбінованим.
Гіперчутливість до діючих речовин, інших сульфонамідів, похідних дигідропіридину або до будь-якої допоміжної речовини.
Вагітність, планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Порушення функції печінки, біліарний цироз або холестаз.
Тяжкі порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 30 мл/хв/1,73 м2), анурія, а також перебування на діалізі.
Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА), включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) з аліскіреном у разі цукрового діабету або з порушень функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).
Рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, симптоматична гіперурикемія.
Тяжка гіпотензія.
Шок (включаючи кардіогенний шок).
Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія та стеноз аорти тяжкого ступеня).
Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.
Дослідження взаємодії препарату «Комбісарт Н» з іншими лікарськими препаратами не проводилися. У таблиці нижче представлена лише інформація про взаємодію з іншими лікарськими препаратами, що відома для кожної окремої діючої речовини.
Однак важливо враховувати, що препарат «Комбісарт Н» може посилювати гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних препаратів.
Одночасне застосування не рекомендоване |
||
Окремі компоненти препарату «Комбісарт Н» |
Відомі взаємодії з такими засобами |
Ефект при взаємодії з іншими лікарськими препаратами |
Валсартан і гідрохлортіазид |
Літій |
Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові і токсичність повідомлялося протягом одночасного застосування літію з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II, у тому числі з валсартаном або з тіазидами, такими як гідрохлортіазид. Оскільки нирковий кліренс літію знижується тіазидами, ризик токсичності літію, ймовірно, може збільшуватися із застосуванням «Комбісарт Н». У зв'язку з цим рекомендовано проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці під час сумісного застосування препаратів. |
Валсартан |
Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замінники солі, що містять калій та інші засоби, що можуть підвищувати рівні калію |
Якщо необхідне застосування лікарського засобу, що впливає на рівень калію, у комбінації з валсартаном, рекомендовано часто перевіряти рівень калію у плазмі крові. |
Амлодипін |
Грейпфрут чи грейпфрутовий сік |
Застосування амлодипіну з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком не рекомендоване, оскільки у деяких пацієнтів може призводити до збільшення ефекту зниження кров'яного тиску. |
Одночасне застосування потребує обережності |
||
Окремі компоненти препарату «Комбісарт Н» |
Відомі взаємодії з такими засобами |
Ефект при взаємодії з іншими лікарськими препаратами |
Амлодипін |
Інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) |
Дослідження за участю пацієнтів літнього віку продемонстрували, що дилтіазем інгібує метаболізм амлодипіну, можливо, за участю CYP3A4 (концентрація у плазмі крові зростає приблизно на 50 % і ефект амлодипіну посилюється). Не можна виключити вірогідності того, що більш потужні інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть підвищувати концентрацію амлодипіну у плазмі більш виражено, ніж дилтіазем. |
Індуктори CYP3A4 (протисудомні препарати (такі як карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій) |
Концентрація амлодипіну у плазмі крові може змінюватися після одночасного застосування відомих індукторів CYP3A4. Тому слід проводити моніторинг артеріального тиску і корегувати дозу з урахуванням одночасного прийому цих лікарських засобів як упродовж, так і після супутнього лікування, особливо це стосується сильних індукторів CYP3A4 (наприклад рифампіцину, звіробою звичайного). |
|
Симвастатин |
Застосування багаторазових доз 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з застосуванням одного симвастатину. Рекомендовано знижувати добову дозу симвастатину до 20 мг пацієнтам, які застосовують амлодипін. |
|
Дантролен (інфузії) |
Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, чутливим до злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісних гіпертермій. |
|
Валсартан і гідрохлортіазид |
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (> 3 г/добу) і неселективні НПЗП |
НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину ІІ, так і гідрохлортіазиду при одночасному застосуванні. Крім того, одночасне застосування препарату «Комбісарт Н» і НПЗП може призводити до погіршення ниркової функції та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому рекомендовано проводити моніторинг ниркової функції на початку лікування, а також відповідну гідратацію пацієнта. |
Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) |
Супутнє застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) можуть збільшувати системну експозицію валсартану. |
|
Гідрохлортіазид |
Алкоголь, анестетики і седативні препарати |
Може спостерігатися потенціювання ортостатичної гіпотензії. |
Амантадин |
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть підвищувати ризик розвитку побічних реакцій, спричинених амантадином. |
|
Антихолінергічні препарати (такі як атропін, біпериден) |
Біодоступність діуретиків тіазидного типу можуть підвищувати антихолінергічні препарати (наприклад атропін, біпериден), очевидно, внаслідок зниження шлунково-кишкової рухливості та швидкості випорожнення шлунка. |
|
Антидіабетичні препарати (наприклад інсулін і пероральні антидіабетичні засоби) Метформін |
Може виникнути необхідність повторно скоригувати дозу інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. Метформін слід застосовувати з обережністю, оскільки існує ризик розвитку лактоацидозу, індукованого можливою функціональною нирковою недостатністю, що пов'язана із застосуванням гідрохлортіазиду. |
|
Бета-блокатори і діазоксид |
Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з бета-блокаторами може посилювати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду. |
|
Карбамазепін |
У пацієнтів, які отримують гідрохлортіазид одночасно з карбамазепіном, може розвинутися гіпонатріємія. Тому таких пацієнтів слід попередити про можливість гіпонатріємічних реакцій, а також відповідно спостерігати за їх станом. |
|
Холестирамін і смоли холестиполу |
Абсорбцію тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, знижує холестирамін та інші аніонообмінні смоли. |
|
Циклоспорин |
Одночасне лікування з циклоспорином може посилювати ризик гіперурикемії та ускладнення подагричного типу. |
|
Цитотоксичні препарати (наприклад циклофосфамід, метотрексат) |
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть послаблювати ниркову екскрецію цитотоксичних препаратів (наприклад циклофосфаміду, метотрексату) і потенціювати їх мієлосупресивний ефект. |
|
Глікозиди наперстянки |
Тіазидіндукована гіпокаліємія або гіпомагніємія можуть виникати як небажані ефекти, що сприяють розвитку дигіталісіндукованої серцевої аритмії. |
|
Йодовмісні контрастні засоби |
У разі діуретикіндукованої дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препаратів йоду. Перед застосуванням слід провести регідратацію. |
|
Лікарські засоби, що впливають на рівні калію (калійуретичні діуретики, кортикостероїди, послаблюючі засоби, АКТГ, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти) |
Гіпокаліємічний ефект гідрохлортіазиду можуть посилювати калійуретичні діуретики, кортикостероїди, послаблюючі засоби, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G та похідні саліцилової кислоти. Якщо такі препарати призначають з комбінацією амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид, рекомендовано проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові. |
|
Лікарські засоби, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон і алопуринол) |
Може виникнути необхідність у коригуванні дози урикозуричних лікарських засобів, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність у підвищенні дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне призначення тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може підвищувати частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу. |
|
Метилдопа |
Були окремі повідомлення про розвиток гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду і метилдопи. |
|
Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад тубокурарин) |
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, потенціюють дію похідних кураре. |
|
Пресорні аміни (наприклад норадреналін, адреналін) |
Ефект пресорних амінів може бути послаблений. |
|
Вітамін D і солі кальцію |
Застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з вітаміном D або із солями кальцію може потенціювати підвищення рівня кальцію у сироватці крові. |
Подвійна блокада РААС з АРА, іАПФ або аліскіреном
Супутнє застосування АРА, включаючи валсартан, або іАПФ з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).
Безпека та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі не досліджувались.
Пацієнти з дефіцитом натрію та дегідратацією.
У пацієнтів з активованою системою ренін-ангіотензин (пацієнти з дефіцитом солей та/або дегідратацією, які отримують діуретики у високих дозах), які застосовують антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. Рекомендовано коригувати такий стан перед застосуванням препарату «Комбісарт Н» або уважно спостерігати за пацієнтом на початку лікування.
Якщо при застосуванні препарату «Комбісарт Н» виникає виражена артеріальна гіпотензія, пацієнту слід надати горизонтального положення та припідняти йому ноги і, якщо необхідно, внутрішньовенно інфузійно ввести фізіологічний розчин. Лікування можна продовжувати після стабілізації артеріального тиску.
Зміни рівнів електролітів сироватки крові.
Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид.
Необхідно періодично, з відповідними інтервалами перевіряти рівні електролітів сироватки крові, щоб визначити можливий електролітний дисбаланс.
Періодичне визначення рівнів електролітів і калію у сироватці крові слід проводити через відповідні проміжки часу для попередження можливого електролітного дисбалансу, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику, як порушення функції нирок, лікування іншими препаратами та електролітний дисбаланс в анамнезі.
Валсартан.
Одночасне застосування з калієвмісними добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, що можуть підвищувати рівні калію (наприклад з гепарином), не рекомендоване. При необхідності слід контролювати рівні калію.
Гідрохлортіазид.
Повідомлялося про розвиток гіпокаліємії при лікуванні тіазидними діуретиками, в тому числі гідрохлортіазидом.
Лікування тіазидними діуретиками, включаючи гідрохлортіазид, пов'язане з розвитком гіпонатріємії і гіпохлоремічного алкалозу. Тіазиди, в тому числі гідрохлортіазид, посилюють виведення магнію із сечею, що може призводити до гіпомагніємії. При застосуванні тіазидних діуретиків знижується екскреція кальцію, що може призводити до гіперкальціємії.
Всім пацієнтам, які отримують тіазидні діуретики, необхідно проводити періодичний моніторинг рівня електролітів, особливо калію, натрію та магнію.
Порушення функції нирок.
Немає необхідності у коригуванні дози препарату «Комбісарт Н» пацієнтам з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м2). Рекомендовано періодично контролювати рівень калію, креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові у пацієнтів з порушенням функції нирок при застосуванні препарату «Комбісарт Н».
Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).
Стеноз ниркової артерії.
Комбісарт H потрібно застосовувати з обережністю для лікування гіпертензії у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом єдиної нирки, оскільки рівні сечовини та креатиніну в сироватці крові можуть збільшуватись.
Трансплантація нирки.
На сьогодні немає інформації щодо безпеки застосування препарату «Комбісарт Н» пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.
Порушення функції печінки.
Валсартан головним чином виводиться у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення амлодипіну подовжується та показник AUC (концентрація в плазмі - час) вищий у пацієнтів з порушеннями функції печінки; рекомендації щодо дозувань не встановлені. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня, що не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг. З цієї причини препарат «Комбісарт Н» не показаний для такої групи пацієнтів.
Ангіоневротичний набряк.
Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосової щілини, що можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, і/або набряк обличчя, губ, глотки і/або язика спостерігалися у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Застосування препарату «Комбісарт Н» слід негайно припинити при виникненні набряку Квінке; повторне застосування не рекомендоване.
Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій/стан після перенесеного інфаркту міокарда.
Внаслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у пацієнтів із підвищеною чутливістю можливі зміни функції нирок. У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю, в яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування інгібіторами АПФ і антагоністами ангіотензинових рецепторів призводить до олігурії та/або прогресуючої азотемії (рідко) з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Про подібні результати повідомлялося щодо валсартану.
Рекомендовано з обережністю призначати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо у максимальній дозі препарату «Комбісарт Н» – 10 мг/320 мг/25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені.
Стеноз аортального і мітрального клапанів.
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам зі стенозом аортального і мітрального клапанів невисокого ступеня.
Первинний гіперальдостеронізм.
Пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом не слід лікувати антагоністом ангіотензину ІІ валсартаном, оскільки у них не активована система ренін-ангіотензин. Тому препарат «Комбісарт Н» не рекомендований для цієї групи пацієнтів.
Системний червоний вовчак.
Повідомлялось, що тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, загострюють або активують перебіг системного червоного вовчака.
Інші порушення метаболізму.
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть змінювати толерантність до глюкози і підвищувати рівні холестерину, тригліцеридів і сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність коригування дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів пацієнтам із цукровим діабетом.
Оскільки «Комбісарт Н» містить гідрохлортіазид, він протипоказаний при системній гіперурикемії. Гідрохлортіазид може підвищувати рівні сечової кислоти в сироватці крові внаслідок зниження кліренсу сечової кислоти та може спричиняти загострення гіперурикемії, а також раптову подагру у чутливих пацієнтів.
Тіазиди можуть послаблювати екскрецію кальцію з сечею і спричиняти періодичне та незначне підвищення рівня кальцію у сироватці крові при відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Слід припинити застосування тіазидів перед проведенням тестів щодо функції паращитовидної залози.
Фоточутливість.
Про випадки реакцій фоточутливості повідомлялось при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо реакції фоточутливості виникають протягом прийому препарату «Комбісарт Н», рекомендовано припинити лікування. Якщо відновлення застосування діуретика вважається необхідним, рекомендовано захищати відкриті ділянки тіла від сонячних променів або штучного УФО.
Закритокутова глаукома.
Гідрохлортіазид, сульфонамід були асоційовані з алергічною реакцією, що призвела до гострої транзиторної міопії та закритокутової глаукоми. Симптоми включали гострий початок зниження гостроти зору або біль в очах та зазвичай з'являлися в перші години або перший тиждень після початку лікування. Нелікована закритокутова глаукома може призводити до необоротної втрати зору.
В першу чергу, необхідно якомога швидше припинити застосування гідрохлортіазиду. У разі якщо внутрішньоочний тиск залишається не контрольованим, слід розглянути необхідність негайного медикаментозного або хірургічного лікування. Факторами ризику розвитку закритокутової глаукоми можуть бути алергічні реакції на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.
Загальні.
З обережністю призначають препарат пацієнтам, у яких спостерігалася гіперчутливість до інших антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Виникнення реакцій гіперчутливості до гідрохлортіазиду більш ймовірне у пацієнтів з алергією та астмою.
Пацієнти літнього віку (65 років і старші).
Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальні дози препарату «Комбісарт Н» 10 мг/320 мг/25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату пацієнтам цієї групи обмежені.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).
Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, з іншими агентами, що діють як РААС, може призводити до підвищення випадків гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендовано спостерігати за кров'яним тиском, функцією нирок та рівнем електролітів у пацієнтів, що застосовують «Комбісарт Н» та інші агенти, що діють як РААС.
Необхідно з обережністю застосовувати антагоністи рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, з іншими агентами, що блокують РААС, такими як інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту або аліскірен.
Супутнє застосування препарату «Комбісарт Н» з антагоністами рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2) або з цукровим діабетом.
Немеланомний рак шкіри. Результати двох останніх фармакоепідеміологічних досліджень (згідно з датськими загальнонаціональними джерелами інформації, включаючи датський реєстр випадків раку та державний реєстр призначених ліків) показали сукупний дозозалежний зв'язок між застосуванням гідрохлортіазиду та виникненням базальноклітинної карциноми і плоскоклітинної карциноми.
Фотосенсибілізувальна дія гідрохлортіазиду може бути причиною розвитку таких патологій. Пацієнтів, які приймають гідрохлортіазид окремо або у комбінації з іншими лікарськими засобами, слід проінформувати щодо ризику виникнення немеланомного раку шкіри та рекомендувати їм регулярно перевіряти шкіру на предмет нових вогнищ ураження, а також змін в уже наявних, та повідомляти про будь-які підозрілі ураження шкіри.
Підозрілі ураження шкіри підлягають гістологічному дослідженню за допомогою біопсії. Пацієнтам слід рекомендувати обмежити перебування під сонячними променями та УФ-променями та використовувати належний захист у разі перебування під сонячними променями та УФ-променями з метою мінімізації ризику раку шкіри.
Доцільність застосування гідрохлортіазиду також слід ретельно переглянути для пацієнтів, які мають рак шкіри в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).
Вагітність.
Амлодипін.
Дослідження щодо безпеки амлодипіну під час вагітності не проводились. Застосування під час вагітності рекомендовано, тільки якщо відсутній більш безпечний альтернативний лікарський засіб та якщо само захворювання несе більший ризик для вагітної та ембріона.
Валсартан.
Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.
Гідрохлортіазид.
Досвід застосування гідрохлортіазиду в період вагітності, особливо в І триместрі, обмежений. Даних, отриманих під час досліджень на тваринах, недостатньо.
Гідрохлортіазид проникає через плаценту. Фармакологічний механізм дії гідрохлортіазиду дає можливість стверджувати, що застосування цього препарату в період ІІ та ІІІ триместрів вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію і спричиняти виникнення фетальних та неонатальних реакцій, таких як жовтяниця, порушення електролітного балансу і тромбоцитопенія, а також може асоціюватися з іншими побічними реакціями, що спостерігаються у дорослих.
Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид.
Немає досвіду застосування препарату «Комбісарт Н» вагітним жінкам. Наявні дані стосовно компонентів препарату дають можливість стверджувати, що застосування препарату Комбісарт Н протипоказано.
Період годування груддю.
Амлодипін виводиться у грудне молоко. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінювалася з межквартильним діапазоном 3-7 %, максимально 15 %. Вплив амлодипіну на немовля невідомий. Немає інформації про застосування валсартану в період годування груддю.
Гідрохлортіазид екскретується в грудне молоко, тому застосування препарату «Комбісарт Н» протипоказано протягом періоду годування груддю.
У пацієнтів, що застосовують «Комбісарт Н», може виникати запаморочення чи відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це під час керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.
Амлодипін може слабко або помірно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, втому або нудоту, їх реакція може порушуватися.
«Комбісарт Н» можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою, в один і той же час доби, бажано вранці.
Дозування.
Рекомендована доза препарату «Комбісарт Н» – 1 таблетка на добу, бажано вранці.
Перед переходом на застосування препарату «Комбісарт Н» стан пацієнта повинен бути контрольованим незмінними дозами монопрепаратів, які приймають одночасно. Доза препарату «Комбісарт Н» повинна залежати від доз окремих компонентів комбінації, що застосовуються на момент зміни препарату.
Максимальна рекомендована доза препарату «Комбісарт Н» – 10 мг/320 мг/25 мг.
Окремі групи пацієнтів.
Порушення функції нирок.
Оскільки до складу препарату входить гідрохлортіазид, препарат «Комбісарт Н» протипоказаний пацієнтам з анурією та тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).
Супутнє застосування препарату «Комбісарт Н» з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2). Немає необхідності у коригуванні дози пацієнтам з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня.
Цукровий діабет
Супутнє застосування препарату «Комбісарт Н» з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом.
Порушення функції печінки.
Оскільки до складу препарату входить валсартан, препарат «Комбісарт Н» протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня, що не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг, тому «Комбісарт Н» не показаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня рекомендації щодо дозування амлодипіну не встановлені.
Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій.
Досвід застосування препарату «Комбісарт Н», особливо у максимальних дозах, пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій обмежений. Рекомендовано з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо максимальну дозу препарату «Комбісарт Н» – 10 мг/320 мг/25 мг.
Пацієнти літнього віку (65 років і старші).
Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальні дози препарату «Комбісарт Н» – 10мг/320 мг/25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені.
Діти.
Безпека та ефективність застосування дітям не встановлені, тому препарат не застосовують пацієнтам цієї вікової групи.
Симптоми.
Немає даних про передозування препарату «Комбісарт Н». Основний симптом передозування – можлива виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призводити до вираженої вазодилатації периферичних судин і, можливо, рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про виражену і потенційну пролонговану системну гіпотензію, включаючи шок з летальним наслідком.
Лікування.
Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид
Клінічно виражена артеріальна гіпотензія при передозуванні препарату «Комбісарт Н» потребує активної підтримки серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функції серця і дихальної системи, утримання нижніх кінцівок у припіднятому положенні, контроль об'єму циркулюючої крові та діурезу. Судинозвужувальні препарати можуть бути доречними для відновлення тонусу судин і артеріального тиску при умові, що немає протипоказань для їх застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може бути ефективним для реверсії ефектів блокади кальцієвих каналів.
Амлодипін.
Якщо після прийому препарату минуло небагато часу, слід розглянути питання про індукцію блювання або промивання шлунка. При призначенні активованого вугілля відразу або через 2 години після прийому амлодипіну абсорбція амлодипіну виражено знижувалась.
Малоймовірно, що амлодипін виводиться при гемодіалізі.
Валсартан.
Малоймовірно, що валсартан виводиться при гемодіалізі.
Гідрохлортіазид.
Передозування гідрохлортіазидом супроводжується дефіцитом електролітів (гіпокаліємією, гіпохлоремією) і гіповолемією внаслідок надмірного діурезу. Найчастішими симптомами передозування є нудота і сонливість. Гіпокаліємія може призводити до спазмів м'язів та/або загострення аритмії, пов'язаної з одночасним застосуванням глікозидів наперстянки або деяких антиаритмічних лікарських засобів.
Рівень, до якого гідрохлортіазид виводиться при проведенні гемодіалізу, не встановлений.
Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид
Амлодипін.
Валсартан.
Гідрохлортіазид.
Пухлини доброякісні, злоякісні та неуточнені (у тому числі кісти та поліпи). Частота невідома: немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома та плоскоклітинна карцинома).
Опис виділених побічних реакцій.
Немеланомний рак шкіри: за даними епідеміологічних досліджень, спостерігається залежність виникнення немеланомного раку шкіри від сукупної дози гідрохлортіазиду (сукупний доза-ефект) (див. розділ «Особливості застосування»).
2 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.
За рецептом.
АТ «Київський вітамінний завод».
04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівська, 38. Web-сайт: www.vitamin.com.ua.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
Рейтинг популярності базується на фактичній кількості замовлень клієнтами сайту за останні 30 днів. Чим більше замовлень, тим вище рейтинг.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}