Латрен розчин для інфузій 0,5 мг/мл пляшка 200 мл

Фармакодинаміка. пентоксифілін - похідне метилксантину. механізм дії пентоксифіліну пов'язують з пригніченням фосфодіестерази та накопиченням 3,5-АМФ у клітинах гладких м'язів судин, клітинах крові, а також в інших тканинах і органах. пентоксифілін гальмує агрегацію тромбоцитів і еритроцитів, підвищує їх гнучкість, зменшує підвищену концентрацію фібриногену в плазмі крові та посилює фібриноліз, що зменшує в'язкість крові та поліпшує її реологічні властивості. крім того, пентоксифілін має слабку міотропну судинорозширювальну дію, дещо зменшує загальний периферичний судинний опір і виявляє позитивний інотропний ефект. внаслідок застосування пентоксифіліну поліпшуються мікроциркуляція і постачання тканин киснем, найбільше - в кінцівках, ЦНС, помірно - в нирках. препарат незначно розширює коронарні судини.

Фармакокінетика. Головний фармакологічно активний метаболіт 1- (5-гідроксигексил) -3,7-диметилксантин (метаболіт I) визначається в плазмі крові в концентраціях, в 2 рази перевищують такі незмінної речовини, і знаходиться з ним в стані зворотного біохімічногорівноваги. У зв'язку з цим пентоксифілін та його метаболіт слід розглядати як активне ціле. Т _½ пентоксифиллина становить 1,6 год.

Пентоксифілін метаболізується повністю, 90% виділяється нирками у вигляді некон'югованих водорозчинних полярних метаболітів. 4% введеної дози виводиться з калом. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок екскреція метаболітів уповільнена. У пацієнтів з порушенням функції печінки відзначено подовження Т _½ пентоксифиллина.

Атеросклеротична енцефалопатія; ішемічний церебральний інсульт; дисциркуляторна енцефалопатія; порушення периферичного кровообігу, обумовлені атеросклерозом, цукровим діабетом (включаючи діабетичну ангіопатії), запаленням; трофічні порушення в тканинах, пов'язані з ураженням вен або порушенням мікроциркуляції (посттромбофлебітичний синдром, трофічні виразки, гангрена, відмороження); облітеруючий ендартеріїт; ангионейропатия (хвороба Рейно); порушення кровообігу ока (гостра, підгостра, хронічна недостатність кровообігу в сітківці та судинній оболонці ока); порушення функції внутрішнього вуха судинного генезу, що супроводжується зниженням слуху.

В / в інфузії є найбільш ефективним способом парентерального введення препарату, які краще переносяться. режим дозування визначається лікарем і залежить від ступеня тяжкості циркуляторних порушень, маси тіла і переносимості лікування. інфузію можна проводити тільки в разі, якщо розчин прозорий.

Дорослим рекомендуються такі схеми лікування:

1. В / в інфузія 100-600 мг пентоксифіліну 1-2 рази на добу. Тривалість в / в крапельної інфузії становить 60-360 хв, тобто введення 100 мг пентоксифіліну повинно тривати щонайменше 60 хв;

2. При важкому стані пацієнта (особливо при постійному болю, гангрени або трофічних виразках) можливе проведення інфузії пентоксифиллина протягом 24 год. При такій схемі введення дозу визначають з розрахунку 0,6 мг/кг / год. Розрахована таким чином добова доза для пацієнта з масою тіла 70 кг становить 1000 мг, для пацієнта з масою тіла 80 кг - 1150 мг. Незалежно від маси тіла пацієнта максимальна добова доза становить 1200 мг. Обсяг інфузійного розчину розраховується індивідуально з урахуванням супутніх захворювань, стану пацієнта і складає в середньому 1-1,5 л/добу.

Тривалість парентерального курсу лікування визначається лікарем, який проводить лікування.

Гіперчутливість до компонентів препарату та похідних ксантину. гострий інфаркт міокарда. порфірія. масивні кровотечі на момент призначення препарату або діагностовані напередодні його призначення. геморагічний діатез, великі крововиливи в сітківку ока (слід негайно припинити застосування препарату). аритмія, тяжкий атеросклероз коронарних або мозкових судин, неконтрольована артеріальна гіпотензія. печінкова і / або ниркова недостатність. виразка шлунка та / або кишкові виразки. крововилив в мозок (ризик посилення кровотечі).

Лабораторні показники: підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня ЛФ.

З боку серця: аритмія, тахікардія, стенокардія, кардіалгія, коливання артеріального тиску, відчуття стиснення за грудиною.

З боку кровотворної та лімфатичної системи: тромбоцитопенія з тромбоцитопенічна пурпура і апластична анемія (часткове або повне припинення утворення всіх клітин крові, панцитопенія), що може викликати летальний результат, гіпофібриногенемія.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, асептичний менінгіт, тремор, парестезія, судоми.

З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, почервоніння шкіри та кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз і синдром Стівенса - Джонсона, підвищена ламкість нігтів.

З боку судин: відчуття жару (припливи), кровотечі, периферичний набряк.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм і анафілактичний шок.

З боку системи травлення: нудота, блювання, анорексія, атонія кишечника, загострення холециститу, холестатичний гепатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: внутрішньопечінковий холестаз.

Психічні порушення: порушення і порушення сну, галюцинації, тривожність, порушення сну.

З боку органу зору: порушення зору, кон'юнктивіт, крововиливи в сітківку, відшарування сітківки, скотома.

Інші: повідомлялося про випадки виникнення гіпоглікемії, підвищеного потовиділення, підвищення температури тіла, ознобу.

При перших ознаках розвитку анафілактичної / анафилактоидной реакції слід негайно припинити інфузію і звернутися за допомогою до лікаря. в разі застосування препарату у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю попередньо необхідно досягти фази компенсації кровообігу.

У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують лікування інсуліном або пероральними антидіабетичними засобами, при застосуванні препарату в високих дозах можливе посилення впливу цих препаратів на рівень глюкози в крові (див. Взаємодія з іншими лікарськими). У цих випадках необхідно знизити дозу інсуліну або пероральних антидіабетичних засобів і особливо ретельно спостерігати за станом пацієнта. Хворим на системний червоний вовчак або іншими захворюваннями сполучної тканини пентоксифілін можна призначати тільки після ґрунтовного аналізу можливих ризиків і користі. Оскільки під час лікування пентоксифіліном існує ризик розвитку апластичної анемії, потрібен регулярний контроль загального аналізу крові. У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30 мл/хв) або тяжкою дисфункцією печінки виведення пентоксифіліну може бути загальмовано. Необхідний належний моніторинг.

Особливо уважне спостереження необхідно для пацієнтів з:

• тяжкою серцевою аритмією;
• інфарктом міокарда;
• артеріальноюгіпотензією;
• вираженим атеросклерозом церебральних і коронарних судин, особливо при супутній АГ і порушеннях серцевого ритму. У цих пацієнтів при прийомі препарату можливі напади стенокардії, аритмії та АГ;
• нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30 мл/хв);
• тяжкою печінковою недостатністю;
• високою схильністю до кровотеч, зумовленої, наприклад, лікуванням антикоагулянтами або порушеннями згортання крові. Щодо кровотеч см. Побічна дія;
• пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску обумовлює високий ризик (наприклад пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця або стенозом судин, які живлять мозок);
• пацієнтів, які одночасно отримують лікування пентоксифіліном і антивитаминами К (див. Взаємодія з іншими лікарськими);
• пацієнтів, які одночасно отримують лікування пентоксифіліном і протидіабетичними засобами (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Застосування в період вагітності та годування груддю протипоказане.

Діти. Немає досвіду застосування препарату у дітей.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Оскільки препарат застосовують в умовах стаціонару, даних про такий вплив немає.

Ефект зниження рівня глюкози в крові, властивий інсуліну або пероральних протидіабетичних засобів, може посилюватися. тому пацієнти, які отримують медикаментозне лікування при цукровому діабеті, повинні перебувати під ретельним наглядом.

У постмаркетинговий період повідомлялося про випадки підвищення антикоагулянтної активності у пацієнтів, які одночасно отримували лікування пентоксифіліном і антивитаминами К. Коли призначається або змінюється дозування пентоксифіліну, рекомендується проводити контроль антикоагулянтної активності у цієї групи пацієнтів. Пентоксифілін може посилювати гіпотензивну дію антигіпертензивних засобів та інших препаратів, які можуть викликати зниження артеріального тиску.

Супутнє застосування пентоксифіліну і теофіліну у деяких пацієнтів може призводити до підвищення рівня теофіліну в крові. Тому можливе підвищення частоти та збільшення вираженості побічних реакцій теофіліну.

Несумісність. Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одній ємності.

Симптоми: слабкість, запаморочення, зниження пекло, непритомний стан, тахікардія, сонливість або збудження, втрата свідомості, гіпертермія, арефлексія, судоми, шлунково-кишкові кровотечі, нудота, припливи.

Лікування: симптоматичне. Може знадобитися проведення спеціальних невідкладних заходів для попередження кровотечі.

Зберігати при температурі не вище 25 °C. Не заморожувати.

діюча речовина: 1 мл розчину містить 0,5 мг пентоксифіліну;

допоміжні речовини: натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид, натрію лактату розчин, вода для ін'єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна або слабко-жовтуватого кольору прозора рідина.

Периферичні вазодилататори. Похідні пурину.

Код АТХ C04A D03.

Фармакодинаміка

Пентоксифілін є похідним метилксантину. Механізм дії пентоксифіліну пов'язують з пригніченням фосфодіестерази і накопиченням 3,5-АМФ у клітинах гладкої мускулатури судин, клітинах крові, а також в інших тканинах і органах. Пентоксифілін гальмує агрегацію тромбоцитів та еритроцитів, підвищує їх гнучкість, зменшує підвищену концентрацію фібриногену у плазмі крові та посилює фібриноліз, що зменшує в'язкість крові і поліпшує її реологічні властивості. Крім того, пентоксифілін спричиняє слабку міотропну судинорозширювальну дію, дещо зменшує загальний периферичний судинний опір та має позитивний інотропний ефект. Унаслідок застосування пентоксифіліну покращується мікроциркуляція та постачання тканин киснем, найбільше – в кінцівках, ЦНС, помірно – у нирках. Препарат незначно розширює коронарні судини.

Фармакокінетика

Головний фармакологічно активний метаболіт 1-(5-гідроксигексил)-3,7-диметилксантин (метаболіт І) визначається у плазмі крові у концентрації, що перевищує у 2 рази концентрацію незмінної речовини і перебуває з ним у стані зворотної біохімічної рівноваги. У зв'язку з цим пентоксифілін та його метаболіт слід розглядати як активне ціле. Період напіввиведення пентоксифіліну становить 1,6 години.

Пентоксифілін метаболізується повністю, понад 90 % виводиться нирками у вигляді некон'югованих водорозчинних полярних метаболітів. Менше 4 % введеної дози виводиться з калом. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок екскреція метаболітів уповільнена. У пацієнтів із порушеною функцією печінки відзначено подовження періоду напіввиведення пентоксифіліну.

Атеросклеротична енцефалопатія; ішемічний церебральний інсульт; дисциркуляторна енцефалопатія; порушення периферичного кровообігу, зумовлені атеросклерозом, цукровим діабетом (включно з діабетичною ангіопатією), запаленням; трофічні розлади у тканинах, пов'язані з ураженням вен або порушенням мікроциркуляції (посттромбофлебітичний синдром, трофічні виразки, гангрена, відмороження); облітеруючий ендартериїт; ангіонейропатії (хвороба Рейно); порушення кровообігу ока (гостра, підгостра, хронічна недостатність кровообігу у сітківці і судинній оболонці ока); порушення функції внутрішнього вуха судинного генезу, які супроводжуються зниженням слуху.

Латрен^® протипоказаний:

· пацієнтам із підвищеною чутливістю до пентоксифілліну, до інших метилксантинів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату Латрен^®;

· пацієнтам із масивною кровотечею (ризик посилення кровотечі);

· пацієнтам з обширним крововиливом у сітківку ока, при крововиливах у мозок (ризик посилення кровотечі). Якщо під час лікування пентоксифіліном відбувається крововилив у сітківку ока, застосування лікарського засобу слід одразу припинити;

· пацієнтам у гострий період інфаркту міокарда;

· пацієнтам із виразкою шлунка та/або кишковими виразками;

· пацієнтам із геморагічним діатезом.

Ефект зниження рівня цукру у крові, властивий інсуліну або пероральним протидіабетичним засобам, може посилюватися. Тому пацієнти, які отримують медикаментозне лікування при цукровому діабеті, мають перебувати під ретельним наглядом.

У постмаркетинговому періоді повідомлялося про випадки підвищення антикоагулянтної активності у пацієнтів, які одночасно отримували лікування пентоксифіліном та антивітамінами К. Коли призначається або змінюється дозування пентоксифіліну, рекомендується проводити контроль антикоагулянтної активності у цієї групи пацієнтів.

Латрен^® може посилювати гіпотензивну дію антигіпертензивних засобів та інших препаратів, які можуть спричиняти зниження артеріального тиску.

Супутнє застосування пентоксифіліну і теофіліну у деяких пацієнтів може призводити до зростання рівня теофіліну у крові. Тому можливе збільшення частоти та посилення проявів побічних реакцій теофіліну.

У деяких пацієнтів одночасне застосування з ципрофлоксацином може призводити до підвищення концентрації пентоксифіліну в сироватці крові. Як наслідок, може зростати частота і вираженість побічних реакцій, пов’язаних з одночасним застосуванням препаратів.

Потенціальний адитивний ефект з інгібіторами агрегації тромбоцитів: через підвищений ризик виникнення кровотечі одночасне застосування інгібіторів агрегації тромбоцитів (наприклад, клопідогрелю, ептифібатиду, тирофібану, епопрестенолу, ілопросту, абциксимабу, анагреліду, НПЗП, крім селективних інгібіторів ЦОГ-2, ацетилсаліцилатів [АСК/ЛАС], тиклопідину, дипіридамолу) з пентоксифіліном слід проводити з обережністю.

Одночасне застосування з циметидином може підвищувати концентрацію пентоксифіліну та метаболіту І у плазмі крові.

При перших ознаках розвитку анафілактичної/анафілактоїдної реакції лікування препаратом Латрен^® слід негайно припинити інфузію та звернутися за допомогою до лікаря.

У разі застосування препарату Латрен^® пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю попередньо слід досягти фази компенсації кровообігу.

У хворих, які страждають на цукровий діабет і отримують лікування інсуліном або пероральними антидіабетичними засобами, при застосуванні високих доз препарату Латрен^® можливе посилення впливу цих препаратів на рівень цукру у крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У цих випадках слід зменшити дозу інсуліну або пероральних антидіабетичних засобів і особливо ретельно доглядати за пацієнтом.

Хворим на системний червоний вовчак (СЧВ) або з іншими захворюваннями сполучної тканини пентоксифілін можна призначати тільки після ґрунтовного аналізу можливих ризиків і користі.

Оскільки під час лікування пентоксифіліном існує ризик розвитку апластичної анемії, потрібен регулярний контроль загального аналізу крові.

У пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) або тяжкою дисфункцією печінки виведення пентоксифіліну може бути уповільнене. Потрібен належний моніторинг.

Особливо уважне спостереження необхідне для:

· пацієнтів із тяжкими серцевими аритміями;

· пацієнтів з артеріальною гіпотензією;

· пацієнтів із вираженим атеросклерозом церебральних та коронарних судин, особливо при супутній артеріальній гіпертензії та порушеннях серцевого ритму. У цих пацієнтів при прийомі препарату можливі напади стенокардії, аритмії та артеріальна гіпертензія;

· пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв);

· пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю;

· пацієнтів із високою схильністю до кровотеч, зумовленою, наприклад, лікуванням антикоагулянтами або порушеннями згортання крові. Щодо кровотеч – див. розділ «Протипоказання»;

· пацієнтів, які нещодавно перенесли оперативне лікування (підвищений ризик виникнення кровотечі, у зв’язку з чим потрібен систематичний контроль рівня гемоглобіну та гематокриту);

· пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску становить високий ризик (наприклад, пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця або стенозом судин, які постачають кров до мозку);

· пацієнтів, які одночасно отримують лікування пентоксифіліном та антивітамінами К або інгібіторами агрегації тромбоцитів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

· пацієнтів, які одночасно отримують лікування пентоксифіліном та протидіабетичними засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

· пацієнтів, які одночасно отримують лікування пентоксифіліном та ципрофлоксацином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

· пацієнтів, які одночасно отримують лікування пентоксифіліном та теофіліном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вагітність

Існує недостатньо досвіду застосування препарату вагітним жінкам. Через це призначати Латрен^® у період вагітності не рекомендується.

Годування груддю

Пентоксифілін у незначних кількостях проникає у грудне молоко. Якщо призначати лікування препаратом Латрен^®, необхідно припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими

механізмами.

Оскільки препарат застосовують в умовах стаціонару, даних про такі впливи немає.

Внутрішньовенні інфузії є найефективнішими формами парентерального введення препарату, які краще переносяться. Режим дозування визначається лікарем і залежить від ступеня тяжкості циркуляторних порушень, маси тіла і переносимості лікування. Інфузію можна проводити тільки у випадку, якщо розчин є прозорим.

Рекомендовані дорослим такі схеми лікування: 1. Внутрішньовенна інфузія 100-600 мг пентоксифіліну 1-2 рази на добу. Тривалість внутрішньовенної крапельної інфузії становить 60-360 хвилин, тобто введення 100 мг пентоксифіліну має тривати щонайменше 60 хвилин.

2. При тяжкому стані пацієнта (особливо при постійному болю, при гангрені або трофічних виразках) можливе проведення інфузії пентоксифіліну протягом 24 годин. При такій схемі введення дозу визначати з розрахунку 0,6 мг/кг/год. Розрахована таким чином добова доза для пацієнта з масою тіла 70 кг становить 1000 мг, для пацієнта з масою тіла 80 кг – 1150 мг. Незалежно від маси тіла пацієнта максимальна добова доза становить 1200 мг. Об'єм інфузійного розчину розраховується індивідуально, зважаючи на супутні захворювання, стан пацієнта, та становить у середньому 1-1,5 л на добу.

Тривалість парентерального курсу лікування визначається лікарем, який проводить лікування.

Діти.

Досвід застосування препарату дітям відсутній.

Початковими симптомами гострого передозування пентоксифіліном є нудота, запаморочення або зниження артеріального тиску. Крім того, можуть розвиватися такі симптоми як гарячка, збудження, відчуття жару (припливи), тахікардія, втрата свідомості, арефлексія, аритмія, тоніко-клонічні судоми та блювання у вигляді «кавової гущі» як ознака шлунково-кишкової кровотечі.

Лікування передозування

З метою лікування гострого передозування і попередження виникнення ускладнень необхідне загальне і специфічне інтенсивне медичне спостереження та вжиття терапевтичних заходів.

Нижче наведені випадки побічних реакцій, що виникали під час клінічних досліджень та у постмаркетинговий період. Частота виникнення невідома.

2 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Не заморожувати.

Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одній ємкості.

По 100 мл або 200 мл, або 400 мл розчину у пляшках скляних.

За рецептом.

ТОВ «Юрія-Фарм».

Адреса

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108. Тел. (044) 281-01-01.