Монтел таблетки жувальні по 5 мг 4 блістера по 7 шт

Фармакодинаміка. цістеініллейкотріени (lc4, ltd4, lte4) є потужними ейкозаноїдами запалення, які виділяються різними клітинами, в тому числі огрядними та еозинофілами. ці важливі проастматіческіе медіатори зв'язуються з цістеініллейкотріеновимі рецепторами (cyslt), присутніми в дихальних шляхах людини (включаючи міоцити гладких м'язів і макрофаги) і іншими клітинами провоспаленія (включаючи еозинофіли та деякі мієлоїдний стовбурові клітини). cyslt мають відношення до патофізіології ба і алергічного риніту. при ба лейкотріенопосредованние ефекти включають бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин і збільшення кількості еозинофілів. при алергічного риніту після експозиції з алергеном cyslt вивільняється зі слизової оболонки носа під час обох фаз (ранньої та пізньої) і проявляється симптомами алергічного риніту. при интраназальной пробі з cyslt продемонстровано підвищення резистентності повітроносних носових шляхів і симптомів назальної обструкції.

Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв'язується з CysLT _{1-рецепторами.} Монтелукаст спричиняє значне блокування цістеініллейкотріенових рецепторів дихальних шляхів, що підтверджено його здатністю пригнічувати бронхоконстрикцию, викликану вдиханням LTD _4, у хворих на бронхіальну астму. Навіть низька доза 5 мг викликає значну блокаду викликане LTD ₄ бронхоконстрикции. Монтелукаст викликає бронходилатацию протягом 2 годин після перорального прийому; цей ефект був адитивним до бронходилатації, викликаної агоністами β-блокатори.

Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст зменшує кількість еозинофілів периферичної крові у дорослих і дітей, значно зменшує кількість еозинофілів в дихальних шляхах (аналіз мокротиння) і покращує клінічний контроль БА.

Фармакокінетика

Абсорбція. Після прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується. У дорослих при прийомі натщесерце таблеток, вкритих оболонкою, в дозі 10 мг C _max в плазмі крові досягається через 3 год. Після прийому натщесерце препарату у формі жувальних таблеток в дозі 5 мг C _max досягається через 2 год. Середня біодоступність для жувальних таблеток становить 73 % і зменшувалася до 63% при прийомі з їжею. Середня біодоступність для таблеток, вкритих оболонкою, - 64%. Прийом звичайної їжі не впливає на C _max в плазмі крові та біодоступність таблеток, вкритих оболонкою.

Розподіл. Більше 99% монтелукаста зв'язується з білками плазми крові. Обсяг розподілу монтелукаста в стаціонарній фазі в середньому становить 8-11 л. При дослідженні міченого монтелукаста проходження через гематоенцефалічний бар'єр було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрації міченого радіоізотопом матеріалу через 24 години після прийому дози також виявилися мінімальними.

Метаболізм. Монтелукаст активно метаболізується. У дослідженнях за участю дорослих і дітей, які отримували терапевтичні дози препарату, концентрації метаболітів монтелукаста в стаціонарному стані плазми крові не визначаються.

Під час досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини доведено, що цитохроми Р450 3А4, 2А6 і 2С9 беруть участь у метаболізмі монтелукаста. На підставі результатів подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показано, що в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів в терапевтичному дії монтелукаста є мінімальним.

Виведення. Кліренс монтелукаста в плазмі здорових дорослих добровольців в середньому становить 45 мл/хв. Після прийому пероральної дози міченого ізотопом монтелукаста 86% препарату виводиться з калом протягом 5 днів і менше ніж 0,2% - з сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукаста при пероральному застосуванні цей факт вказує, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокінетика в різних групах пацієнтів. Для осіб похилого віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня корекція дози не потрібна. Даних про характер фармакокінетики монтелукаста у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлда - П'ю) немає.

Дослідження за участю пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не рахується необхідною.

При прийомі монтелукаста в високих дозах (що в 20 і 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) відзначалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не виникало при прийомі рекомендованої дози - 10 мг 1 раз на добу.

Фармакокінетичні дослідження показали, що профілі концентрації жувальних таблеток 4 мг у дітей віком 2-5 років аналогічні профілю концентрації вкритих оболонкою таблеток по 10 мг у дорослих, а таблеток 5 мг у дітей віком 6-14 років аналогічні такому таблеток, вкритих оболонкою, в дозі 10 мг у дорослих. Жувальні таблетки по 4 мг слід застосовувати у дітей віком 2-5 років.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг. додаткове лікування персистуючої ба легкого та середнього ступеня, яка недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі симптомів ба за допомогою агоністів β-адренорецепторів короткострокової дії, що застосовуються в разі потреби.

Симптоматичне лікування сезонного алергічного риніту у хворих на бронхіальну астму.

Профілактика БА, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням.

Полегшення симптомів сезонного і цілорічного алергічного риніту.

Таблетки для жування 5 мг (дітям у віці 6-14 років); таблетки для жування 4 мг (дітям у віці 2-5 років):

• додаткове лікування персистуючої БА легкого та середнього ступеня тяжкості, недостатньо контрольованої інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі за симптомами астми за допомогою агоністів β-адренорецепторів короткострокової дії, що застосовуються в разі потреби;
• як альтернатива лікуванню інгаляційними кортикостероїдами, застосовуваними в низьких дозах у пацієнтів з персистуючою БА легкого ступеня, в анамнезі яких останнім часом не було важких нападів БА, які зажадали перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлено непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів;
• профілактика БА, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням;
• полегшення симптомів сезонного і цілорічного алергічного риніту.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг препарат застосовують перорально, незалежно від прийому їжі.

Дорослим і дітям віком старше 15 років для лікування БА або БА в поєднанні з сезонним алергічним ринітом слід приймати по 1 таблетці (10 мг) 1 раз на добу (ввечері).

Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому підбирають індивідуально.

Загальні рекомендації. Терапевтичний ефект препарату щодо контролю БА настає протягом 1 дня. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати прийом препарату навіть при досягненні контролю БА, а також в періоди загострення цієї патології. Не слід приймати препарат разом з лікарськими засобами, що містять монтелукаст.

Немає необхідності в корекції дози у пацієнтів похилого віку, з порушеннями функції нирок або з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня. Немає даних щодо пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня.

Дозування препарату є однаковою для пацієнтів чоловічої та жіночої статі.

Лікування монтелукастом в залежності від інших способів лікування БА. Монтель можна призначати додатково до вже існуючого курсу лікування пацієнта.

Інгаляційні кортикостероїди. Монтель можна застосовувати як додаткову терапію в разі, якщо інгаляційні кортикостероїди в комбінації з короткодіючими β-агоністами як засобами першої допомоги не забезпечують адекватного клінічного контролю захворювання.

Не можна різко замінювати інгаляційні кортикостероїди МОНТЕЛ.

Таблетки для жування 4 мг і 5 мг. Препарат слід застосовувати у дітей під наглядом дорослих.

Хворим на бронхіальну астму та алергічний риніт (сезонний і цілорічним) необхідно приймати 1 жувальну таблетку 4 мг або 5 мг 1 раз на добу. Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому слід підбирати індивідуально.

Для лікування БА доза для дітей у віці 2-5 років становить 1 жувальну таблетку (4 мг) 1 раз на добу ввечері, за 1 год до або через 2 години після прийому їжі. Немає необхідності в корекції дози для цієї вікової групи. Препарат Монтель в лікарській формі таблетки жувальні 4 мг не рекомендується для дітей у віці до 2 років.

У лікуванні БА доза для дітей у віці 6-14 років становить 1 жувальну таблетку (5 мг) 1 раз на добу ввечері, за 1 до або через 2 після прийому їжі. Немає необхідності в корекції дози для цієї вікової групи.

Дорослим і дітям віком старше 15 років слід застосовувати таблетки монтелукаста по 10 мг.

Альтернатива лікування інгаляційними кортикостероїдами в низьких дозах при персистуючої БА легкого ступеня. Монтелукаст не рекомендується в якості монотерапії у пацієнтів з персистуючою БА середнього ступеня. Рішення про застосування монтелукаста як альтернативи низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів для дітей з персистуючою БА легкого ступеня може бути прийнято тільки для пацієнтів, у яких за останній час не відзначено важких астматичних нападів, які вимагали прийому кортикостероїдів, а також для пацієнтів, які продемонстрували, що здатні застосовувати інгаляційні кортикостероїди.

Персистирующая БА легкого ступеня визначається як виникнення симптомів БА частіше 1 рази в тиждень, але рідше 1 разу на добу, виникнення нічних симптомів частіше 2 разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, нормальна функція легенів в періодах між епізодами.

Якщо протягом 1 міс терапії монтелукастом не досягнуть задовільний контроль БА, слід оцінити необхідність додаткової або іншої протизапальної терапії, грунтуючись на поетапної системі лікування БА. Пацієнтів необхідно періодично обстежувати для оцінки контролю БА.

Профілактичне застосування перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу. Бронхоспазм, викликаний фізичними навантаженнями, може бути основною ознакою персистуючої БА, що вимагає лікування інгаляційними ГКС. Стан пацієнта слід оцінювати на 2-4-й тиждень після початку лікування монтелукастом. Якщо не виявлено задовільного результату лікування, слід прийняти рішення про додаткове чи іншому лікуванні.

Лікування монтелукастом в зв'язку з іншими способами лікування БА. Якщо лікування монтелукастом застосовується як додаткова терапія до інгаляційних кортикостероїдів, не можна різко замінювати інгаляційні кортикостероїди монтелукастом.

Гіперчутливість до монтелукасту або інших компонентів препарату, дитячий вік до 15 років (для дози 10 мг).

Кров і лімфатична система: тенденція до посилення кровоточивості, тромбоцитопенія.

Імунна система: реакції гіперчутливості, в тому числі анафілаксія, еозинофільна інфільтрація печінки. Повідомлялося про поодинокі випадки синдрому Черджа - Стросс (СЧС) у хворих на бронхіальну астму (див. Особливості застосування).

Психічні порушення: порушення сну, в тому числі нічні кошмари, безсоння, сомнамбулізм, тривожність, збудження (ажитація), включаючи агресивну поведінку або ворожість, психомоторна гіперактивність (включаючи дратівливість, неспокій, рідко - тремор), депресія; порушення уваги, погіршення / втрата пам'яті; галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні наміри та поведінку (спроби суїциду).

ЦНС: головний біль, млявість, запаморочення, сонливість, парестезія / гіпестезія, судомні напади.

Серцево-судинна система: відчуття серцебиття (посилене серцебиття).

Дихальна система: носові кровотечі, легенева еозинофілія.

Травна система: біль у животі, діарея, сухість у роті, спрага, диспепсія, нудота, блювота.

Гепатобіліарна система: підвищення рівня плазмових трансаміназ (АЛТ, АСТ), гепатит (в тому числі холестатичний, гепатоцелюлярний, ураження печінки змішаного генезу).

Шкіра та підшкірні тканини: висип, ангіоневротичний набряк, гематоми, кропив'янка, свербіж, вузлувата еритема, мультиформна еритема.

Моделі людини анатомічні: енурез у дітей.

Кістково-м'язова система і сполучна тканина: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми.

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.

Загальні розлади: астенія / втомлюваність, відчуття дискомфорту (нездужання), набряки, пірексія.

У поодиноких випадках під час лікування монтелукастом у хворих на бронхіальну астму описано виникнення СЧС.

Хворих слід попередити, що Монтель не слід застосовувати для усунення гострих нападів астми. для усунення нападів рекомендується лікування відповідними препаратами. в разі гострого нападу слід застосовувати інгаляційні агоністи β-блокатори короткої дії. необхідно проконсультуватися з лікарем в тому випадку, якщо хворому необхідна більша кількість інгаляцій агоністами β-блокатори короткої дії.

Не слід різко замінювати монтелукастом інгаляційні або пероральнікортикостероїди. Не слід приймати препарат разом з лікарськими засобами, що також містять монтелукаст.

Відсутні дані, які доводили б, що дозу пероральних кортикостероїдних препаратів можна знижувати при одночасному прийомі монтелукаста.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, що приймають монтелукаст (див. Побічна дія). Оскільки можуть існувати й інші фактори, що впливають на ці події, невідомо, чи мають вони причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням монтелукаста.

Лікарі повинні обговорити можливість таких подій зі своїми пацієнтами та / або їх опікунами. Пацієнтам і / або опікунам слід вказати, щоб вони повідомляли своєму лікарю про виникнення психоневрологічних зміні. У таких випадках слід переглянути ризики та користь подальшого лікування препаратом.

В поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може відзначатися системна еозинофілія, іноді разом з клінічними проявами васкуліту - СЧС (гранулематозний алергічний ангіїт), лікування якого проводиться системними кортикостероїдними препаратами. Такі випадки зазвичай, але не завжди, були пов'язані зі зниженням дози або скасуванням кортикостероїдних препаратів. Зв'язок антагоністів лейкотрієнових рецепторів з розвитком СЧС неможливо ні спростувати, ні підтвердити, тому лікар повинен знати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, Васкулітно висипу, серцево-судинних ускладнень і / або нейропатії, погіршення легеневої симптоматики. Хворим, у яких розвинулися вищевказані симптоми, необхідно пройти повторне обстеження, а схему їх лікування слід переглянути.

При терапії монтелукастом не слід застосовувати ацетилсаліцилову кислоту або інші нестероїдні протизапальні засоби у хворих з аспірінзавісімой БА. Препарат Монтель, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, не слід застосовувати у пацієнтів з рідкісними спадковими захворюваннями, непереносимістю галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Жувальні таблетки Монтель 4 мг і 5 мг містять аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Пацієнтам з фенілкетонурією необхідно враховувати, що кожна таблетка 4 мг містить фенілаланін в кількості, еквівалентній дозі фенілаланіну 0,674 мг; а кожна таблетка 5 мг містить фенілаланін в кількості, еквівалентній дозі фенілаланіну 0,842 мг.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Дослідження на тваринах не продемонстрували шкідливого впливу на вагітність або ембріональний / фетальний розвиток.

Обмежена інформація щодо застосування монтелукаста в період вагітності не вказує на причинно-наслідковий зв'язок між його застосуванням і виникненням мальформаций (таких як вроджені дефекти кінцівок), про які рідко повідомлялося за даними всесвітнього постмаркетингового досвіду застосування. Монтель можна застосовувати в період вагітності, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.

Дослідження на тваринах продемонстрували, що монтелукаст проникає в грудне молоко. Невідомо, чи проникає монтелукаст в грудне молоко жінок. Монтель можна застосовувати в період годування груддю, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.

Діти. Препарат Монтель таблетки, вкриті оболонкою, 10 мг, призначають дорослим і дітям у віці старше 15 років. Дитячий вік до 15 років слід застосовувати препарат у формі жувальних таблеток. Жувальні таблетки по 4 мг застосовують у дітей у віці 2-5 років, по 5 мг - у дітей у віці 6-14 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами. Не очікується, що монтелукаст впливатиме на здатність пацієнта керувати автомобілем або іншими механізмами. Однак в поодиноких випадках можуть виникати запаморочення або сонливість, тому під час прийому препарату слід утриматися від керування автомобілем або іншими механізмами.

Монтелукаст можна призначати разом з іншими препаратами для профілактики або тривалого лікування ба. рекомендована клінічна доза монтелукаста не має значної клінічної дії на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол / норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин і варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймають фенобарбітал, AUC для монтелукаста зменшувалася приблизно на 40%. Необхідно обережно (особливо по відношенню до дітей) призначати монтелукаст одночасно з індукторами CYP 3A4, наприклад, фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином, оскільки він метаболізується CYP 3A4.

У дослідженнях in vitro показано, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Однак дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (препарат, метаболізірущійся за допомогою CYP 2C8), свідчать про те, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає в значній мірі на метаболізм препаратів, які метаболізуються за допомогою CYP 2C8 (наприклад паклітаксел, розиглітазон і репаглинид).

Під час досліджень in vitro встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2С8 і в меншій мірі 2С9 і ЗА4. В ході клінічного дослідження взаємодії монтелукаста і гемфиброзила (інгібітор CYP 2С8 і 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукаста в 4,4 рази. При Гемфіброзил або іншими потужними інгібіторами CYP 2С8 корекції дози монтелукаста не потрібно, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro не очікується клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP 2С8 (наприклад з триметопримом).

Одночасне застосування монтелукаста з ітраконазолом (потужний інгібітор CYP 3А4) не приводило до суттєвого підвищення системної експозиції монтелукаста.

В ході тривалих досліджень хронічної ба монтелукаст призначали в дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам, а в короткочасних дослідженнях - до 900 мг/добу протягом приблизно 1 тижня, при цьому клінічно значущі побічні реакції не виникали.

Симптоми. Повідомлялося про гостру передозуванні монтелукаста. Ці випадки стосувалися дорослих і дітей, що приймали дозу понад 1000 мг (приблизно 61 мг/кг маси тіла у дитини у віці 42 міс). Клінічні та лабораторні показники були в межах профілю безпеки у дорослих і дітей.

У більшості повідомлень про випадки передозування ніяких небажаних явищ не відмічено. Найчастіше виникали побічні ефекти, які відповідали профілю безпеки монтелукаста і включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювоту і психомоторну гіперактивність.

Лікування. Спеціальної інформації щодо лікування передозування монтелукаста немає. Лікування симптоматичне. Антидот відсутній. Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: монтелукаст натрію;

1 таблетка містить монтелукасту натрію 5,2 мг, що відповідає монтелукасту 5,0 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, натрію кроскармелоза, аспартам (Е 951), ароматизатор вишневий, магнію стеарат, заліза оксид червоний (Е 172).

Таблетки жувальні.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, рожевого кольору*. Поверхня таблеток містить відбиток «M9UT» та «5» з одного боку.

* Допускаються вкраплення, що обумовлено технологією виробництва.

Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Блокатори лейкотрієнових рецепторів.

Код АТХ R03D C03.

Фармакодинаміка

Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), присутніми в дихальних шляхах людини, і спричиняють таку реакцію, як бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин і збільшення кількості еозинофілів.

Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв’язується з CysLT1-рецепторами. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію у пацієнтів з астмою, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза 5 мг спричиняє значну блокаду стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 годин після перорального застосування; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами.

Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст зменшує кількість еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей, значно зменшує кількість еозинофілів у дихальних шляхах (аналіз мокротиння) і покращує клінічний контроль астми.

Фармакокінетика

Абсорбція. Після прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується. Після вживання натщесерце препарату у формі жувальних таблеток у дозі 5 мг Cmax досягається через 2 години. Середня пероральна біодоступність становила 73 % і зменшувалася до 63 % при прийманні з їжею.

Розподіл. Понад 99 % монтелукасту зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому становить від 8 до 11 літрів. При дослідженні міченого монтелукасту проходження через гематоенцефалічний бар’єр було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрації міченого радіоізотопом матеріалу через 24 години після прийому дози також виявилися мінімальними.

Метаболізм. Монтелукаст активно метаболізується. У дослідженнях із терапевтичними дозами концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.

Під час досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини доведено, що цитохроми Р450 3А4, 2А6 і 2С9 беруть участь у метаболізмі монтелукасту, в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує ці цитохроми. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

Виведення. Плазмовий кліренс монтелукасту у здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після пероральної дози міченого ізотопом монтелукасту 86 % виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2 % – із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному призначенні цей факт вказує, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокінетика у різних груп пацієнтів. Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого і помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) немає.

Дослідження за участю пацієнтів з нирковою недостатністю не проводили. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не вважається необхідною.

При прийомі великих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не спостерігався при прийомі рекомендованої дози 10 мг один раз на добу.

Фармакокінетичні дослідження показали, що профілі концентрації жувальних таблеток 5 мг у дітей у віці від 6 до 14 років аналогічні профілю концентрації вкритих оболонкою таблеток 10 мг у дорослих.

Дітям віком від 6 до 14 років:

· як додаткове лікування персистуючої бронхіальної астми легкого та помірного ступеня тяжкості, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі симптомів бронхіальної астми за допомогою β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності;

· як альтернативний метод лікуванню інгаляційними кортикостероїдами, що застосовуються у низьких дозах пацієнтам з персистуючою бронхіальною астмою легкого ступеня, в анамнезі яких останнім часом не було тяжких нападів астми, що потребували перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, які не можуть застосовувати інгаляційні кортикостероїди;

· профілактика астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням;

· полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту. Ризики виникнення психоневрологічної симптоматики у пацієнтів з алергічним ринітом можуть перевищувати користь від застосування монтелукасту, тому монтелукаст слід застосовувати як препарат резерву для пацієнтів з неадекватною відповіддю або непереносимістю альтернативної терапії.

Гіперчутливість до монтелукасту або до інших компонентів лікарського засобу.

Монтелукаст можна призначати разом з іншими препаратами для профілактики або тривалого лікування бронхіальної астми. Рекомендована клінічна доза монтелукасту не має значного клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою «концентрація – час» (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40 %. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся СYР 3А4, 2C8 і 2C9, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами СYР 3А4, 2C8 і 2C9, наприклад фенітоїном, фенобарбіталом, рифампіцином.

У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Дослідження з вивчення взаємодії лікарських засобів, що включали монтелукаст і розиглітазон (препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою CYP 2C8 (наприклад, паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).

Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою 2C9 та 3A4. У ході клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітор CYP 2C8 і 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 раза. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP 2C8 (наприклад, триметоприм).

Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом (потужний інгібітор CYP 3A4) не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

Пацієнтів необхідно попередити, що Монтел не слід застосовувати для зняття гострих астматичних нападів, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат невідкладної допомоги. У випадку гострого нападу слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнтам необхідно якнайшвидше проконсультуватися з лікарем у випадку, якщо їм потрібна більша, ніж зазвичай, кількість інгаляцій β-агоністів короткої дії.

Не слід різко замінювати монтелукастом інгаляційні або пероральні кортикостероїди. Не слід приймати препарат разом з лікарськими засобами, що також містять монтелукаст.

Відсутні дані, які доводили б, що дозу пероральних кортикостероїдних препаратів можна зменшувати при одночасному прийомі монтелукасту.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у дорослих пацієнтів, підлітків та дітей, які приймали монтелукаст (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти та лікарі повинні бути пильними щодо можливого виникнення психоневрологічних явищ. Пацієнтам та/або опікунам слід вказати, щоб вони повідомляли свого лікаря про виникнення психоневрологічних змін. Лікарі повинні ретельно оцінити ризики і переваги продовження лікування монтелукастом, якщо такі явища виникли.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, інколи з клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Чарга-Страус (гранулематозний алергічний ангіїт), лікування якого проводиться системними кортикостероїдними препаратами. Такі випадки зазвичай були пов’язані зі зменшенням дози або відміною пероральних кортикостероїдних препаратів. Зв’язок антагоністів лейкотрієнових рецепторів з розвитком синдрому Чарга-Страус неможливо ані спростувати, ані підтвердити, тому лікарі повинні пам’ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітних висипів, погіршення легеневої симптоматики, серцево-судинних ускладнень та/або нейропатії. Пацієнтам, у яких розвинулися вищезгадані симптоми, необхідно пройти повторне обстеження, а схему їхнього лікування слід переглянути.

Лікування монтелукастом не скасовує необхідності пацієнтам з аспіринзалежною бронхіальною астмою уникати застосування аспірину або інших нестероїдних протизапальних препаратів.

Жувальні таблетки Монтел містять аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Пацієнтам, хворим на фенілкетонурію, необхідно враховувати, що кожна таблетка 5 мг містить аспартам у кількості, еквівалентній дозі фенілаланіну 0,842 мг.

Дослідження на тваринах не продемонстрували шкідливого впливу на вагітність або ембріональний/фетальний розвиток.

За даними проспективних та ретроспективних когортних досліджень із застосуванням монтелукасту вагітним жінкам, у яких оцінювали значущі вроджені вади у дітей, не встановлено ризику, пов’язаного із застосуванням лікарського засобу. Однак вказані дослідження мають методологічні обмеження, включаючи невеликий розмір вибірки, в деяких випадках ретроспективний збір даних і невідповідні групи порівняння.

Монтел можна застосовувати у період вагітності, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.

Дослідження на щурах продемонстрували, що монтелукаст проникає в грудне молоко. Невідомо, чи проникає монтелукаст у грудне молоко жінок. Монтел можна застосовувати у період годування груддю, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.

Не очікується, що монтелукаст впливатиме на здатність пацієнта керувати автотранспортом або іншими механізмами. Проте дуже рідко повідомлялося про випадки розвитку сонливості або запаморочення.

Лікарський засіб слід застосовувати дітям під наглядом дорослих.

Пацієнтам з бронхіальною астмою та алергічним ринітом (сезонним та цілорічним) необхідно приймати 1 жувальну таблетку 5 мг 1 раз на добу. Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому слід підбирати індивідуально.

Для лікування бронхіальної астми доза для дітей віком від 6 до 14 років становить 1 жувальну таблетку (5 мг) 1 раз на добу, ввечері, за 1 годину до або через 2 години після прийому їжі. Немає необхідності в корекції дози для цієї вікової групи.

Дорослим і дітям віком від 15 років слід застосовувати таблетки монтелукасту по 10 мг.

Загальні рекомендації.

Терапевтичний ефект лікарського засобу на параметри контролю бронхіальної астми настає впродовж 1 дня. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати прийом препарату навіть при досягненні контролю бронхіальної астми, а також у періоди загострення астми.

Немає необхідності в корекції дози пацієнтам з порушеннями функції нирок або з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня. Немає даних відносно пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня.

Дозування препарату є однаковим для пацієнтів чоловічої та жіночої статі.

Альтернатива лікуванню інгаляційними кортикостероїдами у низьких дозах при персистуючій астмі легкого ступеня.

Монтелукаст не рекомендований як монотерапія пацієнтам з персистуючою бронхіальною астмою помірного ступеня. Рішення про застосування монтелукасту як альтернативи низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів для дітей з персистуючою астмою легкого ступеня може бути прийняте лише для пацієнтів, у яких за останній час не було тяжких астматичних нападів, що потребували прийому пероральних кортикостероїдів, а також для пацієнтів, які продемонстрували, що не здатні застосовувати інгаляційні кортикостероїди.

Персистуюча астма легкого ступеня визначається як виникнення симптомів астми частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на добу, виникнення нічних симптомів частіше 2 разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, нормальна функція легенів у періодах між епізодами.

Якщо впродовж 1 місяця терапії монтелукастом не досягнуто задовільного контролю астми, слід оцінити необхідність додаткової або іншої протизапальної терапії, ґрунтуючись на поетапній системі лікування бронхіальної астми. Пацієнтів необхідно періодично обстежувати для оцінки контролю астми.

Профілактичне застосування перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичному нападу.

Бронхоспазм, спричинений фізичними навантаженнями, може бути основною ознакою персистуючої астми, що потребує лікування інгаляційними кортикостероїдними препаратами. Стан пацієнта слід оцінювати на 2-4 тижні після початку лікування монтелукастом. Якщо не спостерігається задовільного результату лікування, слід прийняти рішення про додаткове чи інше лікування.

Лікування монтелукастом у зв’язку з іншими способами лікування астми.

Якщо лікування монтелукастом застосовується як додаткова терапія до інгаляційних кортикостероїдів, не можна різко замінювати інгаляційні кортикостероїди монтелукастом.

Діти.

Застосовувати дітям віком від 6 до 14 років. Дітям віком від 15 років застосовувати таблетки монтелукасту по 10 мг.

У ході довготривалих досліджень хронічної бронхіальної астми монтелукаст призначали в дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам, а у короткочасних дослідженнях – до 900 мг/добу впродовж приблизно одного тижня, при цьому клінічно значущі побічні реакції не виникали.

Симптоми. Повідомлялося про гостре передозування монтелукасту. Ці випадки стосувалися дорослих та дітей, які приймали дозу понад 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у дитини віком 42 місяці). Отримані клінічні та лабораторні показники були в межах профілю безпеки у дорослих пацієнтів і дітей. У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялося. Найчастіше спостерігалися побічні реакції, що відповідали профілю безпеки монтелукасту і включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Лікування. Спеціальної інформації щодо лікування передозувань монтелукасту немає. Лікування симптоматичне. Антидот відсутній. Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Впродовж клінічних досліджень тривале лікування в різних вікових групах демонструє незмінність профілю безпеки.

Нижченаведені побічні реакції спостерігалися у процесі клінічних досліджень та у післяреєстраційний період. Побічні реакції класифіковано за частотою: часто (≥ 1/100,

Кровоносна та лімфатична системи: рідко – тенденція до посилення кровоточивості, дуже рідко – тромбоцитопенія.

Імунна система: нечасто – реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія, дуже рідко – еозинофільна інфільтрація печінки.

Психічні порушення: нечасто – порушення сну, у т. ч. нічні кошмари, безсоння, сомнабулізм, тривожність, збудження (ажитація), включаючи агресивну поведінку або ворожість, психомоторна гіперактивність (включаючи дратівливість, неспокій, тремор^§), депресія; рідко – порушення уваги, погіршення/втрата пам’яті, тик; дуже рідко – дисфемія, галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні наміри та поведінка (спроби суїциду), обсесивно-компульсивні розлади.

Нервова система: часто – головний біль, нечасто – млявість, запаморочення, сонливість, парестезії/гіпестезії, судомні напади.

Серцево-судинна система: рідко – відчуття серцебиття (пальпітація).

Дихальна система: нечасто – носові кровотечі, дуже рідко – легенева еозинофілія. Повідомлялося про поодинокі випадки синдрому Чарга-Страус у хворих на бронхіальну астму.

Травна система: часто – біль у животі, діарея^**, нудота^**, блювання^**, нечасто – диспепсія, сухість у роті, відчуття спраги.

Гепатобіліарна система: часто – підвищення рівня сироваткових трансаміназ (аланінамінотрансфераза [АЛТ], аспартатамінотрансфераза [АСТ]), дуже рідко – гепатит (у т. ч. холестатичний, гепатоцелюлярний, ураження печінки змішаного генезу).

Шкіра та підшкірні тканини: часто – висипання^**, нечасто – гематоми, кропив’янка, свербіж, рідко – ангіоневротичний набряк, дуже рідко – вузлувата еритема, мультиформна еритема.

Сечовидільна система: нечасто – енурез у дітей.

Кістково-м'язова система та сполучна тканина: нечасто – артралгія, міалгія, включаючи м’язові спазми.

Інфекції та інвазії: дуже часто – інфекції верхніх дихальних шляхів^*.

Загальні розлади: часто – пірексія^**, нечасто – астенія/підвищена втомлюваність, відчуття дискомфорту (нездужання), набряки.

^*Ця побічна реакція спостерігалася з частотою «дуже часто» у пацієнтів, які застосовували монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували плацебо, під час клінічних досліджень.

^**Ця побічна реакція спостерігалася з частотою «часто» у пацієнтів, які застосовували монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували плацебо, під час клінічних досліджень.

^§Ця побічна реакція спостерігалася з частотою «рідко».

3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 7 таблеток у блістері, по 4 блістери в пачці.

За рецептом.

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Адреса

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.