Монтелукаст-Тева таблетки вкриті плівковою оболонкою по 10 мг 4 блістера по 7 шт

Фармакодинаміка. цістеініллейкотріени (ltc4, ltd4, lte4) є потужними ейкозаноїдами запалення, які виділяються різними клітинами, в тому числі огрядними клітинами та еозинофілами. ці важливі проастматіческіе медіатори зв'язуються з цістеініллейкотріеновимі рецепторами (cyslt), що знаходяться в дихальних шляхах людини, і викликають такі реакції, як бронхоспазм, виділення мокротиння, підвищення проникності судинної стінки та збільшення кількості еозинофілів.

Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв'язується з CysLT _{1-рецепторами.} Монтелукаст спричиняє значне блокування цістеініллейкотріенових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю пригнічувати бронхоконстрикцию у хворих на бронхіальну астму, викликану вдиханням LTD _4. Навіть низька доза 5 мг викликає значну блокаду викликане LTD ₄ бронхоконстрикции. Монтелукаст викликає бронходилатацию протягом 2 годин після перорального прийому; цей ефект був адитивним до бронходилатації, викликаної агоністами β-блокатори.

У дорослих пацієнтів та дітей у віці 2-14 років монтелукаст в порівнянні з плацебо зменшує число еозинофілів периферичної крові та покращує клінічний контроль БА.

Під час досліджень за участю дорослих монтелукаст в дозі 10 мг 1 раз на добу в порівнянні з плацебо продемонстрував значне поліпшення показника ранкового обсягу фіксованого видиху, ранкової максимальної швидкості видиху і достовірне зменшення загального застосування агоністів β-адренорецепторів. Повідомлені пацієнтом показники зменшення вираженості денних і нічних симптомів БА було достовірно кращими, ніж для плацебо.

Дослідження за участю дорослих продемонстрували здатність монтелукаста доповнювати клінічний ефект інгаляційних ГКС. У порівнянні з інгаляційним беклометазоном (200 мкг 2 рази на добу, спейсерное пристрій), монтелукаст продемонстрував більш швидкий початковий відповідь, хоча протягом 12-тижневого дослідження беклометазон приводив до більш вираженого середнього терапевтичного ефекту. Однак у порівнянні з беклометазоном у більшого числа пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, досягнутий подібний клінічний відповідь.

Монтелукаст і флутиказон також покращували контроль БА щодо вторинних змінних, які оцінювали протягом 12-місячного періоду лікування.

Достовірне зменшення бронхоспазма, пов'язаного з фізичним навантаженням (БФН), було продемонстровано під час 12-тижневого дослідження у дорослих. Цей ефект спостерігався протягом 12-тижневого періоду дослідження. Зниження БФН також було продемонстровано під час короткого дослідження за участю дітей у віці 6-14 років. Ефект в обох дослідженнях було продемонстровано в кінці інтервалу при прийомі 1 раз на добу.

Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст в порівнянні з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів і дітей. В окремому дослідженні при прийомі монтелукаста значно зменшувалася кількість еозинофілів в дихальних шляхах (за вимірами мокротиння) і в периферичної крові, що поліпшило клінічний контроль БА.

Фармакокінетика

Абсорбція. Після перорального прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується.

Після вживання натщесерце препарату у формі жувальних таблеток в дозі 5 мг C _max досягається через 2 год. Середня біодоступність становить 73% і знижується до 63% після прийому їжі.

Після прийому натщесерце препарату у формі жувальних таблеток в дозі 4 мг C _max у дітей у віці 2-5 років досягається через 2 год. C _max на 66% вище, а C _min - нижче в порівнянні зі значеннями, отриманими для дорослих при прийомі таблеток 10 мг.

Після прийому натщесерце препарату у формі таблеток, 10 мг, C _max в плазмі крові досягається через 3 год (Tmax). Середня біодоступність становить 64%. Прийом звичайної їжі не впливає на C _max в плазмі крові та біодоступність. Безпека і ефективність були продемонстровані в ході клінічних досліджень в групах, де таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг брали незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Більше 99% монтелукаста зв'язується з білками плазми. Обсяг розподілу монтелукаста в стаціонарній фазі в середньому становить 8-11 л. При дослідженні на тваринах проходження монтелукаста, позначеного радіоізотопом, через гематоенцефалічний бар'єр було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрація позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після прийому дози також виявилася мінімальною.

Метаболізм. Монтелукаст активно метаболізується. У дослідженнях з терапевтичними дозами концентрації метаболітів монтелукаста в стаціонарному стані плазми крові у дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.

Під час досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини доведено, що CYP 3A4, 2A6 і 2C9 беруть участь у метаболізмі монтелукаста. На підставі результатів подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показано, що в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує CYP 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 та 2D6. Участь метаболітів в терапевтичному дії монтелукаста мінімально.

Виведення. Кліренс монтелукаста з плазми крові здорових дорослих добровольців в середньому становить 45 мл/хв. Після перорального прийому міченого ізотопом монтелукаста 86% виводиться з калом протягом 5 діб і менше ніж 0,2% - з сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукаста при пероральному призначенні цей факт вказує, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокінетика в різних групах пацієнтів. Для пацієнтів похилого віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не рахується необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукаста у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлд - П'ю) немає.

При прийомі монтелукаста в високих дозах (які в 20 і 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігали зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не спостерігався при прийомі рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу.

Жувальні таблетки монтелукаст-Тева 4 мг рекомендовані для дітей у віці 2-5 років; жувальні таблетки монтелукаст-Тева 5 мг рекомендовані для дітей 6-14 років:

• як додаткове лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою БА легкого та середнього ступеня тяжкості, яка недостатньо контролюється інгаляційними ГКС, а також при недостатньому клінічному контролі БА за допомогою агоністів β-адренорецепторів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності;
• як альтернативний спосіб лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних ГКС у пацієнтів з персистуючою БА легкого ступеня, у яких не було зазначено недавно серйозних нападів астми, що вимагають перорального прийому ГКС, а також для тих пацієнтів, у яких виявлено непереносимість інгаляційних ГКС;
• профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу.

Монтелукаст-Тева, таблетки 10 мг. Додаткове лікування персистуючої БА легкого та середнього ступеня, яка недостатньо контролюється інгаляційними ГКС, а також при недостатньому клінічному контролі БА за допомогою агоністів β-адренорецепторів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності.

Симптоматичне лікування сезонного алергічного риніту у хворих на бронхіальну астму.

Для профілактики астматичного нападу, викликаного фізичним навантаженням.

Монтелукаст-Тева, таблетки жувальні, 4 або 5 мг. препарат слід застосовувати у дітей під наглядом дорослих.

Діти у віці 2-5 років. Рекомендована доза становить 1 жувальна таблетка 4 мг/добу, ввечері. Монтелукаст-Тева приймають за 1 год до або через 2 години після їжі. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібний.

Діти у віці 6-14 років. Рекомендована доза становить 1 жувальна таблетка 5 мг/добу, ввечері. Монтелукаст-Тева приймають за 1 годину до або через 2 години після їжі. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібний.

Для пацієнтів у віці старше 15 років рекомендується застосовувати Монтелукаст-Тева, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг.

Монтелукаст-Тева, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг. Монтелукаст-Тева можна приймати з їжею або окремо.

Рекомендована доза для пацієнтів у віці 15 років і старше становить 1 таблетка 10 мг/добу, ввечері.

Загальні рекомендації. Терапевтичний ефект Монтелукаст-Тева на показники контролю БА проявляється протягом 1 добу. Пацієнтам рекомендується продовжувати застосовувати Монтелукаст-Тева, навіть якщо БА під контролем, так само, як під час її загострення.

Не рекомендується застосовувати Монтелукаст-Тева одночасно з іншими препаратами, які містять той же активна речовина - монтелукаст.

Коригування дози не проводиться у пацієнтів з нирковою недостатністю, а також легким або середнім ступенем порушення функції печінки. Немає даних про застосування препарату у пацієнтів з важким ступенем порушення функції печінки.

Дозування однакова для чоловіків і жінок.

Альтернативна терапія низькими дозами інгаляційних ГКС у пацієнтів з персистуючою БА легкого ступеня. Монтелукаст-Тева не рекомендується в якості монотерапії пацієнтам із середнім ступенем персистуючої БА. Застосування монтелукаста в якості альтернативного лікування низькими дозами інгаляційних ГКС у дітей з персистуючою БА легкого ступеня рекомендується тільки пацієнтам, у яких не було нещодавно серйозних нападів астми, які вимагали перорального прийому ГКС, і у яких виявлена непереносимість інгаляційних ГКС. Персистирующая БА легкого ступеня - це БА з симптомами частіше 1 рази в тиждень, але менш ніж 1 раз на добу, нічні напади більш 2 нападів на місяць, але менш ніж 1 раз в тиждень, між нападами - нормальне функціонування легенів охороняється.

Якщо задовільний контроль БА не досягнуть після лікування (зазвичай протягом 1 міс), слід розглянути необхідність додаткової або іншої протизапальної терапії, заснованої на поетапної системі лікування БА. Контроль БА у пацієнтів необхідно періодично оцінювати.

Профілактика БА, викликаної фізичним навантаженням. У дітей бронхоспазм, викликаний фізичним навантаженням, може бути домінантним показником персистуючої БА, і потребує лікування інгаляційними ГКС. Пацієнтів слід оцінювати після 2-4 тижнів лікування з Монтелукаст-Тева. Якщо задовільної відповіді на терапію не досягнуто, потрібно розглянути можливість додаткового лікування.

Лікування Монтелукаст-Тева щодо інших методів терапії БА. Терапію монтелукастом-Тева можна додати до існуючого режиму лікування пацієнта. Лікування монтелукастом-Тева можна застосовувати як допоміжний, коли інші препарати, такі як інгаляційні ГКС, що застосовуються при необхідності, недостатньо клінічно контролюють БА. Коли лікування монтелукастом - допоміжна терапія при прийомі інгаляційних ГКС, Монтелукаст-Тева не можна різко замінювати на інгаляційні ГКС.

Діти. Препарат у формі жувальних таблеток не рекомендується застосовувати у дітей віком до 2 років. Препарат у формі таблеток, вкритих оболонкою, 10 мг не рекомендується застосовувати у дітей віком до 15 років.

Гіперчутливість до монтелукасту або до будь-якого компонента препарату.

Монтелукаст-Тева, таблетки жувальні, 4 або 5 мг: дитячий вік до 2 років.

Монтелукаст-Тева, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг: дитячий вік до 15 років.

Побічні реакції, зареєстровані під час клінічних досліджень

З боку центральної нервової системи: головний біль.

Загальні: відчуття спраги.

З боку травної системи: біль у животі.

Наступні побічні реакції були зафіксовані в постмаркетинговий період

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.

З боку кровотворної системи: підвищена тенденція до кровотечі.

З боку імунної системи: гіперчутливість, включаючи анафілаксію, еозинофільна інфільтрація печінки.

Психічні розлади: порушення сну, включаючи нічні кошмари, галюцинації, дезорієнтація, безсоння, сомнамбулізм, психомоторна гіперактивність (дратівливість, неспокій, збудження, включаючи агресивну поведінку або ворожість, тремор), депресія, суїцидальні думки та поведінку (спроби суїциду).

З боку центральної нервової системи: млявість і запаморочення, сонливість, парестезія / гіпоестезія, судоми.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.

З боку дихальної системи: епістаксис.

З боку травної системи: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювота.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня трансаміназ плазми крові (АЛТ, АСТ), гепатит (включаючи холестатичний, гепатоцелюлярний і змішане ураження печінки).

З боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, гематома, кропив'янка, свербіж, висип, еритема, мультиформна еритема.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми.

Загальні: астенія / втома, лихоманка, відчуття дискомфорту, набряк.

Під час лікування монтелукастом хворих БА описано виникнення синдрому Черджа - Стросс.

Пацієнтів слід попередити, що монтелукаст-Тева не слід застосовувати для зняття гострих нападів ба. рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними ліками для зняття нападів. в разі гострого нападу слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. пацієнтам необхідно якомога швидше проконсультуватися з лікарем у разі, якщо їм потрібно більше, ніж зазвичай, кількість інгаляцій β-агоністів короткої дії.

Не слід різко замінювати терапію монтелукастом на інгаляційні або пероральні ГКС.

Немає даних, які б доводили, що прийом пероральних ГКС можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукаста.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, що приймають Монтелукаст-Тева (див. Побічна дія). Оскільки на ці явища можуть впливати інші чинники, невідомо, чи пов'язані вони із застосуванням препарату Монтелукаст-Тева. Лікарі повинні обговорити ці небажані явища зі своїми пацієнтами та / або їх доглядальницями. Пацієнтам і / або доглядальниця слід дати вказівки щодо того, щоб вони повідомляли своєму лікарю про виникнення таких змін.

У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може спостерігатися системну еозинофілію, іноді разом з клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Черджа - Стросс (гранулематозний алергічний ангіїт), лікування якого проводиться за допомогою системних ГКС. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов'язані зі зниженням дози або скасуванням терапії ГКС. Імовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов'язані з появою синдрому Черджа - Стросс, неможливо ні спростувати, ні підтвердити, тому лікарів необхідно попередити про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, Васкулітно висипу, погіршення легеневої симптоматики, ускладнень з боку серця і / або нейропатії . Пацієнтам, у яких розвивалися вищезгадані симптоми, необхідно пройти повторне обстеження, а схему їх лікування слід переглянути.

Лікування монтелукастом не дозволяє пацієнтам з аспірінзавісімой БА застосовувати ацетилсаліцилову кислоту або інші нестероїдні протизапальні засоби.

Монтелукаст-Тева в формі жувальних таблеток містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Пацієнтам з фенілкетонурією необхідно враховувати, що кожна таблетка 5 мг містить фенілаланін.

Монетукаст-Тева в формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, 10 мг, не можна застосовувати у пацієнтів з рідкісними спадковими захворюваннями: непереносимістю галактози, недостатністю лактози або порушення всмоктування глюкози та галактози.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Вагітність. Дослідження на тваринах не показало побічних ефектів впливу на вагітність або розвиток плода.

Обмежені дані світового маркетингового досвіду не виявили причинного зв'язку між окремими випадками вроджених дефектів кінцівок у дітей, матері яких приймали монтелукаст під час вагітності, і прийомом препарату.

Монтелукаст-Тева можна приймати під час вагітності тільки тоді, коли, на думку лікаря, очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плоду.

Період годування груддю. Досліди на тваринах показали, що монтелукаст проникає в грудне молоко. Невідомо, чи проникає монтелукаст в грудне молоко у людини.

Тому Монтелукаст-Тева можна приймати в період годування грудьми тоді, коли, на думку лікаря, очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Не очікується впливу монтелукаста на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Однак в дуже рідкісних випадках у окремих пацієнтів може виникати запаморочення або сонливість.

Монтелукаст-Тева можна призначати разом з іншими препаратами для профілактики або тривалого лікування ба. при дослідженні взаємодії з лікарськими засобами рекомендована доза монтелукаста не мала значного клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол / норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин і варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, AUC для монтелукаста зменшувалася приблизно на 40%. Оскільки монтелукаст метаболізується CYP 3A4, 2C8 і 2C9, необхідно дотримуватися обережності, особливо у дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами CYP 3A4, 2C8 і 2C9, наприклад фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.

У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Однак дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (препарат, метаболізуються за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає в значній мірі на метаболізм препаратів, які метаболізуються за допомогою цього ферменту (наприклад паклітакселу, розиглітазону і репаглініду).

Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 та в меншій мірі - 2C9 і 3A4. В ході клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукаста і гемфиброзила (інгібітора CYP 2C8 та 2C9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукаста в 4,4 рази. При Гемфіброзил або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукаста не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP 2C8 (наприклад з триметопримом). Одночасне застосування монтелукаста з ітраконазолом, сильним інгібітором CYP 3A4, не приводило до суттєвого підвищення системної експозиції монтелукаста.

Спеціальної інформації щодо лікування передозування монтелукаста немає.

У дослідженнях хронічної БА монтелукаст призначали в дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів, а при короткочасних дослідженнях - до 900 мг/добу протягом близько 1 тижня, клінічно значущі побічні реакції були відсутні.

При постмаркетинговомуу застосуванні та при клінічних дослідженнях надходили повідомлення про гострому передозуванні препарату монтелукаст. Ці дані включали прийом препарату дорослими та дітьми в дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг, дитина у віці 42 міс). Отримані клінічні та лабораторні дані відповідали профілю безпеки для дорослих і дітей.

У більшості повідомлень про випадки передозування ніяких побічних ефектів не спостерігалося. Найчастіше відзначаються побічні ефекти відповідали профілю безпеки препарату і включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювоту і психомоторну гіперактивність.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу. Лікування симптоматичне.

Монтелукаст-Тева, таблетки жувальні, 4 або 5 мг: при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від світла.

Монтелукаст-Тева, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг: не вимагає особливих умов зберігання.

діюча речовина: монтелукаст;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 10 мг монтелукасту (у вигляді монтелукасту натрію);

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; гідроксипропілцелюлоза; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований; натрію крохмальгліколят (тип А); магнію стеарат; натрію лаурилсульфат;

оболонка Opadry 20A23676 Yellow: гідроксипропілцелюлоза, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), заліза діоксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: бежева, кругла таблетка, вкрита плівковою оболонкою, з тисненням «93» з одного боку та «7426» – з іншого боку таблетки, без видимих тріщин або сколів.

Протиастматичні засоби для системного застосування. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів. Код АТX R03D C03.

Фармакодинаміка

Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), присутніми в дихальних шляхах людини, і викликають такі реакції як бронхоспазм, виділення мокротиння, підвищення проникності судинної стінки і збільшення кількості еозинофілів.

Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв’язується з CysLT1-рецепторами. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію у пацієнтів з астмою, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза монтелукасту (5 мг) спричиняє значну блокаду стимульованої LTD4 бронхоконстрикції.

Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 годин після перорального прийому; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами.

У дорослих пацієнтів і дітей віком від 2 до 14 років монтелукаст порівняно з плацебо зменшує число еозинофілів периферичної крові та покращує клінічний контроль астми.

Під час досліджень за участю дорослих монтелукаст у дозі 10 мг 1 раз на добу порівняно з плацебо продемонстрував значне поліпшення показника ранкового ОФВ1, ранкової пікової швидкості видиху (РПШВ) і достовірне зменшення загального застосування β-агоністів. Поліпшення повідомлених пацієнтом показників денних і нічних симптомів астми було достовірно кращим, ніж для плацебо.

Дослідження за участю дорослих продемонстрували здатність монтелукасту доповнювати клінічний ефект інгаляційних кортикостероїдів. Порівняно з інгаляційним беклометазоном (200 мкг 2 рази на добу, спейсерний пристрій) монтелукаст продемонстрував більш швидку початкову відповідь, хоча упродовж 12-тижневого дослідження беклометазон призводив до більш вираженого середнього терапевтичного ефекту. Проте порівняно з беклометазоном у більшої кількості пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, досягнута подібна клінічна відповідь.

Монтелукаст і флутиказон також покращували контроль астми відносно вторинних змінних, що оцінювалися упродовж 12-місячного періоду лікування.

Достовірне зменшення бронхоспазму, пов’язаного з фізичним навантаженням (БФН), було продемонстровано під час 12-тижневого дослідження у дорослих. Цей ефект спостерігався упродовж 12-тижневого періоду дослідження. Зниження БФН також було продемонстровано під час короткого дослідження за участю дітей віком від 6 до 14 років. Ефект в обох дослідженнях був продемонстрований в кінці лікування при прийомі один раз на добу.

Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст порівняно з плацебо зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У окремому дослідженні при прийомі монтелукасту значно зменшувалося число еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння) та в периферичній крові, що покращувало клінічний контроль астми.

Фармакокінетика

Абсорбція

Після перорального прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується.

Після прийому натще препарату у формі таблеток по 10 мг максимальна концентрація (Cmax) у плазмі крові досягається через 3 години (Тmax). Середня біодоступність становить 64%. Прийом звичайної їжі не впливає на Cmax у плазмі крові і біодоступність. Безпека і ефективність були продемонстровані в ході клінічних досліджень у групах, де таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг приймалися незалежно від вживання їжі.

Розподіл

Понад 99% монтелукасту зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому становить від 8 до 11 літрів. При дослідженні на тваринах проходження монтелукасту, позначеного радіоізотопом, через гематоенцефалічний бар’єр було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після прийому також виявилися мінімальними.

Метаболізм

Монтелукаст активно метаболізується. У дослідженнях із застосуванням терапевтичних доз концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.

Під час досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини доведено, що цитохроми Р450 3А4, 2А6 і 2С9 беруть участь у метаболізмі монтелукасту. Результати подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показали, що в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

Виведення

Кліренс монтелукасту із плазми крові здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального прийому міченого ізотопом монтелукасту 86% виводиться з калом протягом 5 днів і менше ніж 0,2% – із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному застосуванні цей факт вказує, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокінетика в різних групах пацієнтів

Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого й середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження за участю пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлда‒П’ю) немає.

При прийомі великих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг один раз на добу.

Додаткове лікування персистуючої астми від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності.

Полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.

Полегшує симптоми сезонного та алергічного риніту у хворих на бронхіальну астму.

Для профілактики астматичного нападу, спричиненого фізичним навантаженням.

Гіперчутливість до монтелукасту або до будь-якого компонента лікарського засобу.

Дитячий вік до 15 років (для дози 10 мг).

Монтелукаст-Тева можна призначати разом з іншими препаратами, що зазвичай застосовуються для профілактики або тривалого лікування астми. При дослідженні взаємодії з лікарськими засобами рекомендована доза монтелукасту не мала значного клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40%. Оскільки монтелукаст метаболізується СYР 3А4, 2С8 та 2С9, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами СYР 3А4, 2С8 та 2С9, наприклад з фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.

У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, які метаболізуються за допомогою цього ферменту (наприклад паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).

Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою 2C9 та 3A4. У ході клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів при застосуванні монтелукасту з гемфіброзилом (інгібітором CYP 2C8 і 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 раза. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro, не очікується клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP 2C8 (наприклад з триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, сильним інгібітором CYP 3A4, не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

Пацієнтів потрібно попередити, що Монтелукаст-Тева для перорального застосування ніколи не застосовують для лікування гострих нападів астми, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний лікарський засіб екстреної допомоги. При гострому нападі слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнтам необхідно якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо їм потрібна більша, ніж зазвичай, кількість інгаляцій β‑агоністів короткої дії.

Не слід різко замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїдами.

Немає даних, які підтверджують, що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, інколи разом з клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Черджа — Стросс, лікування якого проводиться за допомогою системних кортикостероїдів. Такі випадки зазвичай були пов’язані зі зменшенням або відміною терапії кортикостероїдними препаратами. Ймовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов’язані з появою синдрому Черджа — Стросс, неможливо ані спростувати, ані підтвердити, тому лікарі повинні уважно ставитись до виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипу, погіршення легеневої симптоматики, ускладнень з боку серця та/або нейропатії. Пацієнтів, у яких виникли такі симптоми, слід повторно обстежити і переглянути їхню схему лікування.

Лікування монтелукастом не дає змоги пацієнтам з аспіринзалежною астмою застосовувати аспірин чи інші нестероїдні протизапальні засоби.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних реакцій у дорослих, підлітків і дітей, які застосовують монтелукаст (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти та лікарі повинні бути уважними до психоневрологічних реакцій. Пацієнтам та/або їхнім доглядальникам слід дати вказівки про те, щоб вони повідомляли свого лікаря про виникнення таких реакцій. Лікарі повинні ретельно оцінювати ризики та переваги продовження лікування монтелукастом у випадку виникнення таких реакцій.

Допоміжні речовини.

Лактоза. Пацієнтам із рідкісними спадковими станами непереносимості галактози, дефіцитом лактази чи порушенням всмоктування глюкози та галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Натрій. Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) в одній таблетці, тобто практично вільний від натрію.

Вагітність. Дослідження на тваринах не показали шкідливого впливу на вагітність або ембріональний/фетальний розвиток.

Опубліковані дані проспективних та ретроспективних когортних досліджень із застосуванням монтелукасту вагітним жінкам, де оцінювали значущі вроджені вади у дітей, не свідчать про існування ризику, пов’язаного із застосуванням лікарського засобу. Однак ці дослідження мають методологічні обмеження, включаючи невеликий розмір вибірки, в деяких випадках ретроспективний збір даних і несумісні групи порівняння.

Лікарський засіб Монтелукаст-Тева можна застосовувати в період вагітності лише за явної потреби.

Годування груддю. Дослідження на тваринах показали, що монтелукаст проникає у грудне молоко. Невідомо, чи виводиться монтелукаст з грудним молоком людини. Тому Монтелукаст-Тева можна застосовувати у період годування груддю, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.

Не очікується, що монтелукаст впливатиме на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Проте дуже рідко повідомлялося про запаморочення або сонливість.

Рекомендована доза для пацієнтів (у віці 15 років і старше) становить 10 мг (1 таблетка) на добу, ввечері. Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому підбирають індивідуально.

Загальні рекомендації

Терапевтичний ефект лікарського засобу Монтелукаст-Тева на показники контролю астми спостерігається впродовж 1 доби. Монтелукаст-Тева можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Пацієнтам рекомендується продовжувати приймати Монтелукаст-Тева, навіть якщо прояви їх астми під контролем, так само, як під час її загострення.

Не рекомендується застосовувати Монтелукаст-Тева одночасно з іншими препаратами, які містять ту саму активну речовину – монтелукаст.

Особливі групи пацієнтів

Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів літнього віку або пацієнтів з нирковою недостатністю, або легким чи середнім ступенем порушення функції печінки. Немає даних про застосування препарату пацієнтам з тяжким ступенем порушення функції печінки.

Дозування однакове для чоловіків та жінок.

Монтелукаст-Тева та інші препарати для лікування астми.

Терапію препаратом Монтелукаст-Тева можна додати до існуючого курсу лікування астми у пацієнта.

Інгаляційні кортикостероїди

Монтелукаст-Тева можна використовувати як додаткове лікування пацієнтам, у яких інгаляційні кортикостероїди разом з β-агоністами короткострокової дії, що застосовуються при необхідності, не забезпечують задовільного клінічного контролю захворювання.

Монтелукаст-Тева не можна різко заміняти на інгаляційні кортикостероїди (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти.

Застосовують дітям віком від 15 років. Дітям віком до 15 років слід застосовувати препарат у вигляді жувальних таблеток. Дітям лікарський засіб слід давати під наглядом дорослих.

Жодної спеціальної інформації щодо лікування передозування монтелукасту немає. У дослідженнях хронічної астми монтелукаст застосовували в дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів, а у короткочасних дослідженнях – до 900 мг/добу протягом приблизно одного тижня, при цьому клінічно значущі побічні реакції не виникали.

При постмаркетинговому застосуванні та під час клінічних досліджень траплялися випадки гострого передозування монтелукасту. Повідомлялося про прийом препарату дорослими та дітьми в дозах, що перевищували 1000 мг (зокрема про випадок прийому дози приблизно 61 мг/кг дитиною віком 42 місяці). Отримані клінічні й лабораторні дані відповідали профілю безпеки для дорослих пацієнтів і дітей. У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялось. Найчастіше спостерігалися побічні реакції, що відповідали профілю безпеки препарату та включали біль у животі, сонливість, відчуття спраги, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Оцінку дії монтелукасту проводили під час клінічних досліджень:

• таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг – дослідження за участі приблизно 4000 пацієнтів з астмою віком від 15 років;

• таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг – дослідження за участі приблизно 400 пацієнтів з астмою і сезонним алергічним ринітом віком від 15 років;

• таблетки жувальні по 5 мг – дослідження за участі приблизно 1750 пацієнтів з астмою віком від 6 до 14 років.

У ході клінічних досліджень нижчезазначені побічні реакції спостерігалися часто (від ≥1/100 до

Таблиця 1

Під час клінічних досліджень при тривалому лікуванні обмеженої кількості дорослих пацієнтів (впродовж 2 років) і дітей 6–14 років (впродовж 12 місяців) профіль безпеки не змінювався.

Постмаркетинговий період

Нижче наведено побічні реакції, про які було повідомлено у постмаркетинговий період. Частота побічних реакцій встановлена за даними відповідних клінічних досліджень і класифікована таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 —

Інфекції та інвазії: дуже часто – інфекція верхніх дихальних шляхів^а.

З боку крові та лімфатичної системи: рідко – схильність до кровотеч; дуже рідко – тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія; дуже рідко – еозинофільна інфільтрація печінки.

З боку психіки: нечасто – порушення сну, у тому числі нічні кошмари, безсоння, сомнамбулізм, тривога, ажитація, включаючи агресивну поведінку або ворожість, депресія, психомоторна гіперактивність (включаючи дратівливість, неспокій, тремор^c); рідко – порушення уваги, погіршення пам’яті, тик; дуже рідко – галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні думки та поведінка (суїцидальність), обсесивно-компульсивні симптоми, дисфемія.

З боку нервової систем: нечасто – запаморочення, млявість, парестезія/гіпестезія, судоми.

З боку серця: рідко – пальпітація.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння: нечасто – носова кровотеча; дуже рідко – синдром Черджа — Стросс (див. розділ «Особливості застосування»), легенева еозинофілія.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея^b, нудота^b, блювання^b; нечасто – сухість у роті, диспепсія.

З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищений рівень сироваткових трансаміназ (аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [АСТ]); дуже рідко – гепатит (включаючи холестатичне, гепатоцелюлярне і змішане ураження печінки).

З боку шкіри і підшкірних тканин: часто – висип^b; нечасто – гематома, кропив’янка, свербіж; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – вузликова еритема, мультиформна еритема.

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія, міалгія, включаючи м’язові судоми.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – енурез у дітей.

Загальні розлади: часто – пірексія^b; нечасто – астенія/втомлюваність, нездужання, набряк.

^а Ця побічна реакція спостерігалася з частотою «дуже часто» у пацієнтів, які отримували монтелукаст, і у пацієнтів, які отримували плацебо, в клінічних дослідженнях.

^b Ця побічна реакція спостерігалася з частотою «часто» у пацієнтів, які отримували монтелукаст, і у пацієнтів, які отримували плацебо, в клінічних дослідженнях.

^c Частота: «рідко».

3 роки.

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати блістер у картонній коробці з метою захисту від світла.

По 7 таблеток у блістері, по 4 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

ТОВ Тева Оперейшнз Поланд.

Вул. Могильська 80, 31-546 Краків, Польща.