Небутамол розчин для інгаляцій 1 мг/мл в полімерних контейнерах по 2 мл 10 шт

Фармакодинаміка. сальбутамол є селективним агоністом β2-адренорецепторів. в терапевтичних дозах діє на β2-адренорецептори бронхіальних м'язів з мінімальним або повною відсутністю дії на β1-адренорецептори серця.

Фармакокінетика Після інгаляційного застосування від 10 до 20% введеної дози досягає нижніх дихальних шляхів. Решта залишається в транспортній системі або в ротоглотці, звідки проковтується. Частина дози, що досягла дихальних шляхів, абсорбується у тканини легенів і потрапляє в кровотік, але не метаболізується в легенях.

Початок дії препарату припадає на 4-5-ю хвилину після інгаляції, тривалість дії становить 4-6 год.

Після потрапляння в системний кровотік препарат метаболізується в печінці, виділяється переважно нирками в незміненому вигляді та у вигляді фенолсульфатного метаболіти.

Доза препарату, яка з носоглотки потрапляє в травну систему, всмоктується в шлунково-кишковому тракті, проходить перший етап метаболізму в печінці до фенолсульфатного з'єднання, потім виділяється нирками.

Препарат показаний для купірування нападів ба, а також для лікування пацієнтів з ХОЗЛ.

Препарат небутамол призначений для інгаляційного застосування шляхом вдихання через рот за допомогою небулайзера і застосовується під контролем лікаря.

Р-р не вводити шляхом ін'єкції і не ковтати.

Дорослі (в тому числі пацієнти літнього віку)

Звичайною початковою дозою сальбутамолу шляхом інгаляції становить 2-2,5 мг. Вона може бути підвищена до 4-5 мг. Повторювати інгаляцію можна 4 рази на добу.

Для лікування дорослих хворих з тяжкою обструкцією дихальних шляхів доза може бути підвищена до 40 мг/добу, однак таке лікування слід проводити в стаціонарних умовах під наглядом лікаря.

діти

Звичайною початковою дозою сальбутамолу шляхом інгаляції становить 2-2,5 мг. Вона може бути підвищена до 4-5 мг. Повторювати інгаляцію можна 4 рази на добу.

Клінічна ефективність застосування сальбутамолу шляхом небулізації у віці до 18 місяців не встановлена.

Оскільки можлива транзиторна гіпоксемія, слід врахувати необхідність проведення додаткової кисневої терапії.

Небутамол зазвичай застосовують у нерозведеному вигляді. Однак, якщо інгаляції потрібно проводити протягом тривалого часу (10 хв), вміст контейнера може бути розведено стерильним фізіологічним розчином.

Інгаляцію аерозолю можна проводити за допомогою спеціальної лицьової маски або мундштука. Слід проводити періодичну вентиляцію приміщення, де проводиться інгаляція. У разі виникнення ризику розвитку гіпоксії через гиповентиляции, вдихаємо повітря слід збагатити киснем.

Підвищення дози та частоти застосування препарату може здійснювати тільки лікар, враховуючи можливість виникнення побічних ефектів при перевищенні дози.

Інструкція по застосуванню препарату Небутамол.

1. Підготувати до використання небулайзер.

2. Відкрити полімерний пакет і витягти однодозового контейнер. Чи не витягувати контейнер з пакета, якщо в цьому немає необхідності.

3. Струснути контейнер. Інші контейнери залишити в полімерному пакеті та помістити їх в картонну коробку.

4. Тримаючи контейнер за верхній край, повернути інший край, щоб відкрити контейнер.

5. Вставити контейнер в небулайзер відкритим краєм вниз і легенько натиснути. Переконайтеся, що весь препарат перетік в небулайзер.

6. Зібрати небулайзер і використовувати за призначенням.

Після використання промити небулайзер, залишки препарату утилізувати.

Гіперчутливість в анамнезі до будь-якого компонента препарату. хоча сальбутамол у формі розчину для в / в ін'єкцій і іноді у формі таблеток і супозиторіїв застосовують при веденні передчасних пологів, сальбутамол у формі аерозолю для інгаляцій при цих показаннях не застосовують. не застосовувати сальбутамол при загрозі викидня.

Наведені нижче, класифікована за органами та системами та згідно частоті виникнення. частота виникнення класифікується як: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100 і 1/10), нечасто (≥1 / 1000 і 1/100), рідко (≥1 / 10 000 та 1/1000) , дуже рідко (1/10 000), включаючи поодинокі випадки. в загальному дуже часті та часті побічні ефекти визначаються за даними клінічних досліджень, тоді як рідкісні та дуже рідкісні - за даними спонтанних повідомлень.

З боку імунної системи: дуже рідко - реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив'янку, бронхоспазм, гіпотензію та колапс.

Метаболічні порушення: рідко - гіпокаліємія. Потенційно тяжка гіпокаліємія може бути результатом лікування агоністами β ₂ -адренорецепторів; дуже рідко - лактоацидоз. У хворих на бронхіальну астму в стадії загострення, які лікуються сальбутамолом, що вводиться в / в або через небулайзер, в дуже рідкісних випадках може виникнути лактоацидоз.

З боку нервової системи: часто - тремор, головний біль, дуже рідко - гіперактивність.

З боку серцево-судинної системи: часто - тахікардія; нечасто - посилене серцебиття; дуже рідко - порушення серцевого ритму, включаючи фібриляцію шлуночків, суправентрикулярна тахікардія та екстрасистолія, периферична вазодилатація, частота не визначена - ішемія міокарда.

З боку дихальної системи: дуже рідко - парадоксальний бронхоспазм.

Як і при застосуванні інших інгаляційних лікарських засобів, можливий парадоксальний бронхоспазм із посиленням задухи. У цьому випадку необхідно негайно призначити альтернативні форми препарату або інші швидкодіючі інгаляційні бронходилататори. Небутамол слід негайно скасувати, оцінити стан пацієнта і, при необхідності, розпочати альтернативну терапію.

Шлунково-кишковий тракт: нечасто - подразнення слизової оболонки порожнини рота і глотки.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язові судоми.

Небутамол потрібно використовувати шляхом інгаляції через рот і не слід вводити шляхом ін'єкції або ковтати.

Лікування при БА необхідно проводити згідно з поетапною програмою, стан пацієнта потрібно оцінювати клінічно та за допомогою функціональних легеневих тестів.

Підвищення частоти використання інгаляційних β ₂ -адренорецепторів свідчить про погіршення контролю над БА. В такому випадку терапію хворого необхідно переглянути, бо погіршення перебігу БА є небезпечним для життя станом, яке вимагає початку або збільшення застосування ГКС. Пацієнтам групи ризику рекомендується щодня проводити контроль максимальної швидкості видиху.

Хворих, які отримують препарат Небутамол в домашніх умовах, потрібно попередити про наступне: якщо ефективна доза препарату не приносить полегшення від лікування або зменшується тривалість цього полегшення, слід звернутися до лікаря, а не підвищувати дозу або частоту його застосування самостійно.

Небутамол з обережністю застосовують для лікування у хворих, які застосовують інші симпатоміметики у високих дозах.

Застосування симпатоміметиків, включаючи сальбутамол, впливає на серцево-судинну систему. За даними післяліцензійного застосування і опублікованими даними літератури, існують свідчення про поодинокі випадки виникнення ішемії міокарда, асоційованої із застосуванням сальбутамолу. Пацієнтам із захворюваннями серця (наприклад ІХС, аритмія або тяжка серцева недостатність), які отримують сальбутамол, в разі виникнення болю в грудях або інших симптомів, що свідчать про загострення хвороби серця, слід звернутися за медичною допомогою. Увагу слід звернути на оцінку таких симптомів, як задишка і біль в грудях, які можуть бути наслідком як захворювання серця, так і захворювання дихальної системи.

З обережністю сальбутамол призначають хворим на тиреотоксикоз.

При лікуванні хворих комбінацією сальбутамолу в небулах і іпратропіума броміду іноді спостерігалися випадки розвитку гострої глаукоми. Тому комбінацію сальбутамолу в небулах з антихолінергічними препаратами, які вводяться шляхом небулізації, слід застосовувати з обережністю. Хворим потрібно дати належні інструкції щодо правильного застосування препарату і попередити про те, що слід уникати попадання розпорошується аерозолю в очі.

Результатом лікування агоністами β ₂ -адренорецепторів може бути тяжка гіпокаліємія, яка головним чином спостерігається при застосуванні парентеральних форм або небулайзера. Особливу увагу приділяють хворим на гостру важкої БА, тому що гіпокаліємія може потенціюватись супутнім застосуванням дериватів ксантинів, стероїдів, діуретиків і гіпоксією. У цій ситуації рекомендується перевіряти рівень калію в плазмі крові.

Як і інші агоністи β ₂ -адренорецепторів, Небутамол може призводити до оборотних метаболічних змін, наприклад до підвищення рівня глюкози в крові.

Компенсація таких змін у хворих на цукровий діабет не завжди можлива, тому є окремі повідомлення про розвиток кетоацидозу у цих хворих. Одночасне застосування ГКС може загострити цей стан.

Дуже рідко у хворих на бронхіальну астму в стадії загострення, які лікувалися сальбутамолом у високих дозах, що застосовувався в / в або через небулайзер, повідомлялося про випадки розвитку лактоацидозу. Підвищення рівня лактату в крові може викликати розвиток задухи та компенсаторною гіпервентиляції легких, може помилково бути розцінено як недостатня ефективність протиастматичного лікування і, в свою чергу, привести до недоречної інтенсифікації лікування короткодіючими агоністами β ₂ -адренорецепторів. Тому рекомендується контролювати рівень лактату в плазмі крові таких хворих і, відповідно, наявність у них метаболічного ацидозу.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Сальбутамол в період вагітності призначають тільки тоді, коли очікувана користь для матері вище можливого ризику для плода.

Оскільки сальбутамол може виділятися з грудним молоком, призначати його в період годування груддю не рекомендується, за винятком ситуації, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини.

Діти. Клінічна ефективність застосування сальбутамолу шляхом небулізації у віці до 18 місяців не встановлена, тому застосування препарату не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Даних про вплив немає, у разі появи побічних дій з боку нервової системи (тремор) керування транспортними засобами або роботу з механізмами необхідно обмежити.

Сальбутамол не призначають одночасно з таким неселективним блокатором β-адренорецепторів, як пропранолол.

Сальбутамол не протипоказаний для застосування хворим, які застосовують інгібітори МАО.

Найбільш поширеними ознаками та симптомами передозування небутамола є транзиторні зміни, фармакологічно індуковані бета-агоністами (наприклад тахікардія, тремор, головний біль).

В результаті передозування сальбутамолу може виникнути гіпокаліємія, тому необхідно контролювати рівень калію в плазмі крові.

Лікування полягає в припиненні прийому сальбутамолу і призначення відповідної симптоматичної терапії, такої як кардіоселективні блокатори β-адренорецепторів для лікування пацієнтів з серцевою симптоматикою (наприклад тахікардією). Препарати групи блокаторів β-адренорецепторів слід призначати з обережністю хворим з бронхоспазмом в анамнезі.

При температурі не вище 25 °C. не допускати заморожування і впливу прямих сонячних променів.

діюча речовина: сальбутамол;

1 контейнер містить 2 мг або 2,5 мг сальбутамолу сульфату у перерахуванні на сальбутамол;

1 мл містить: 1 мг сальбутамолу сульфату у перерахуванні на сальбутамол;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Розчин для інгаляцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Протиастматичні препарати. Селективні агоністи β₂-адренорецепторів. Код АТХ R03A C02.

Фармакодинаміка

Сальбутамол є селективним агоністом β₂-адренорецепторів. У терапевтичних дозах діє на β₂-адренорецептори бронхіальної мускулатури з мінімальною або повною відсутністю дії на β₁-адренорецептори серця.

Фармакокінетика

Після інгаляційного застосування від 10 % до 20 % введеної дози досягає нижніх дихальних шляхів. Решта залишається у ротоглотці, звідки проковтується. Частина дози, що досягла дихальних шляхів, абсорбується у тканини легенів і потрапляє в кровообіг, але не метаболізується у легенях.

Початок дії препарату припадає на 4‒5 хвилину після інгаляції, тривалість дії становить 4–6 годин.

Після потрапляння у системний кровообіг препарат метаболізується у печінці, виділяється, головним чином, нирками у незміненому стані та у вигляді фенолсульфатного метаболіту.

Доза препарату, що з носоглотки потрапила до травної системи, всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, проходить перший етап метаболізму в печінці до фенолсульфатної сполуки, потім виділяється нирками.

Лікування дорослих та дітей віком від 4 років. Препарат показаний для швидкого купірування гострих нападів бронхіальної астми, а також для лікування хворих із хронічним обструктивним бронхітом, які не реагують на традиційну терапію.

Гіперчутливість в анамнезі до будь-якого компонента препарату.

Хоча сальбутамол у формі розчину для внутрішньовенних ін’єкцій та інколи в формі таблеток і супозиторіїв застосовується при веденні передчасних пологів, сальбутамол у формі аерозолю для інгаляцій при цих показаннях не застосовується. Не застосовують сальбутамол при загрозі викидня.

Сальбутамол не призначають разом із такими неселективними β-адреноблокаторами, як пропранолол.

Сальбутамол не протипоказаний для призначення хворим, які лікуються інгібіторами моноаміоноксидази.

Небутамол слід застосовувати шляхом інгаляції через рот і не слід вводити шляхом ін’єкції або ковтати.

Лікування бронхіальної астми слід проводити згідно з поетапною програмою, стан пацієнта необхідно оцінювати клінічно та за допомогою функціональних легеневих тестів.

Збільшення частоти використання короткодіючих інгаляційних β₂-агоністів свідчить про погіршення контролю над бронхіальною астмою. У такому разі терапію хворого необхідно переглянути.

Раптове та прогресуюче погіршення перебігу бронхіальної астми є життєво небезпечним станом, що потребує початку або збільшення використання кортикостероїдів. Пацієнтам, які належать до групи ризику, рекомендується щоденно проводити контроль максимальної швидкості видиху.

Хворих, які лікуються препаратом Небутамол вдома, потрібно попередити про таке: якщо колись ефективна доза препарату не приносить полегшення або зменшується тривалість цього полегшення, слід звернутися до лікаря, а не збільшувати дозу препарату або частоту його застосування самостійно.

Небутамол з обережністю застосовувати для лікування хворих, які отримують великі дози інших симпатоміметиків.

Застосування симпатоміметиків, включаючи сальбутамол, чинить вплив на серцево-судинну систему. Дані післяреєстраційного застосування та опубліковані дані досліджень свідчать про рідкі випадки виникнення ішемії міокарда, асоційованої із застосуванням сальбутамолу. Пацієнтам із хворобами серця (наприклад, ішемічна хвороба серця, аритмія або тяжка серцева недостатність), які лікуються сальбутамолом, у разі виникнення болю у грудях або інших симптомів, що свідчать про загострення хвороби серця, слід звернутися по медичну допомогу. Увагу слід звернути на оцінку таких симптомів, як ядуха та біль у грудях, що можуть бути наслідком як хвороби серця, так і захворювань дихальної системи.

З обережністю сальбутамол призначати хворим на тиреотоксикоз.

При лікуванні хворих комбінацією сальбутамолу у однодозових контейнерах та іпратропіуму броміду іноді спостерігалися випадки розвитку гострої закритокутової глаукоми. Тому комбінацію сальбутамолу у однодозових контейнерах з антихолінергічними препаратами, що вводяться також шляхом небулізації, слід застосовувати з обережністю. Хворі мають отримати належні інструкції щодо правильного застосування препарату і бути попереджені про те, що слід уникати попадання аерозолю, що розпилюється, в очі.

Результатом лікування β₂-агоністами може бути тяжка гіпокаліємія; головним чином це спостерігається при застосуванні парентеральних форм або небулайзера. Особливу увагу приділяють хворим на гостру тяжку бронхіальну астму, тому що гіпокаліємія може потенціюватися супутнім застосуванням дериватів ксантинів, стероїдів, діуретиків і гіпоксією. У цій ситуації рекомендується перевіряти рівень калію у сироватці крові.

Як і при застосуванні інших інгаляційних ліків, може трапитися парадоксальний бронхоспазм із посиленням ядухи. У цьому разі необхідно негайно призначити альтернативні форми препарату або інші швидкодіючі інгаляційні бронходилататори. Небутамол треба негайно відмінити та, при необхідності, призначити інші швидкодіючі бронходилататори на постійній основі.

Як і інші агоністи β-адренорецепторів, Небутамол може призводити до зворотних метаболічних змін, наприклад, до збільшення рівня цукру в крові.

Компенсація таких змін у хворих на цукровий діабет не завжди можлива, тому є окремі повідомлення про розвиток кетоацидозу у таких хворих. Одночасне застосування кортикостероїдів може загострити цей стан.

Дуже рідко у хворих на бронхіальну астму в стадії загострення, які лікувались високими дозами сальбутамолу, що застосовувався внутрішньовенно або через небулайзер, повідомлялося про випадки розвитку лактоацидозу (див. розділ «Побічні реакції»). Збільшення рівня лактату в крові може спричиняти розвиток ядухи і компенсаторної гіпервентиляції легенів, що може помилково бути розцінено як недостатня ефективність протиастматичного лікування і, в свою чергу, призвести до недоречної інтенсифікації лікування короткодіючими β₂-агоністами. Тому рекомендується контролювати рівень лактату в сироватці крові таких хворих і, відповідно, наявність у них метаболічного ацидозу.

Сальбутамол у період вагітності призначати лише тоді, коли очікувана користь для матері буде більшою за можливий ризик для плода. За даними післяреєстраційного дослідження були поодинокі повідомлення про різні вроджені аномалії, включаючи розщілину піднебіння та дефекти кінцівок, у дітей, матері яких у період вагітності застосовували сальбутамол. Деякі з цих жінок застосовували також і інші лікарські засоби у період вагітності. Однозначного причинного взаємозв’язку виникнення таких аномалій із застосуванням сальбутамолу не встановлено.

Оскільки сальбутамол може проникати в грудне молоко, призначати його у період годування груддю не рекомендується, за винятком ситуації, коли очікувана користь для матері буде більшою за можливий ризик для дитини. Чи має наявність сальбутамолу в грудному молоці шкідливий вплив на дитину, невідомо.

Даних про вплив немає. У разі появи побічних реакцій з боку нервової системи (тремор) керування автотранспортом або роботу з іншими механізмами необхідно обмежити.

Препарат Небутамол призначений для інгаляційного застосування шляхом вдихання через рот за допомогою небулайзера, застосовувати його слід під контролем лікаря.

Розчин не можна вводити шляхом ін’єкції або ковтати.

Підвищена потреба у β₂-агоністах може свідчити про погіршення перебігу астми. За цих умов слід переглянути режим лікування пацієнта та розглянути необхідність призначення супутньої глюкокортикостероїдної терапії.

Дорослі (в тому числі пацієнти літнього віку)

Звичайною початковою інгаляційною дозою сальбутамолу є 2,5 мг. Вона може бути збільшена до 5 мг. Повторювати інгаляцію можна до 4 разів на день.

Для лікування дорослих пацієнтів із тяжкою обструкцією дихальних шляхів дози можуть бути збільшені до 40 мг на добу, однак таке лікування слід проводити у стаціонарних умовах під ретельним наглядом лікаря.

Діти віком від 12 років

Дози як для дорослих.

Діти віком від 4 до 11 років

Звичайною початковою інгаляційною дозою сальбутамолу є 2,5 мг. Вона може бути збільшена до 5 мг. Повторювати інгаляцію можна до 4 разів на день.

Для дітей віком до 4 років слід застосовувати інші лікарські форми препарату.

Клінічна ефективність застосування сальбутамолу шляхом небулізації у немовлят віком до 18 місяців не встановлена.

Оскільки можлива транзиторна гіпоксемія, слід урахувати необхідність проведення додаткової кисневої терапії.

Небутамол зазвичай слід застосовувати у нерозведеному вигляді. Однак, якщо інгаляції потрібно проводити протягом тривалого часу (більше 10 хвилин), вміст однодозового контейнера може бути розведений стерильним фізіологічним розчином.

Інгаляцію аерозолю можна проводити за допомогою спеціальної маски на обличчя або мундштука. Слід проводити періодичну вентиляцію приміщення, де проводиться інгаляція. У разі виникнення ризику розвитку гіпоксії через гіповентиляцію повітря, що вдихається, повітря слід збагатити киснем.

Збільшення дозування та частоти застосування препарату може здійснювати тільки лікар, зважаючи на можливість виникнення побічної дії при перевищенні дози.

Інструкція для користування препаратом Небутамол

1. Підготувати до використання небулайзер.
2. Відкрити пакетик та вийняти звідти однодозовий контейнер. Не виймати однодозовий контейнер з пакетика, якщо в цьому немає потреби.
3. Струсити однодозовий контейнер, який вийняли. Інші однодозові контейнери залишити в полімерному пакетику та помістити їх у картонну коробку.
4. Тримаючи однодозовий контейнер за верхній край, повернути інший край, щоб відкрити контейнер.
5. Вставити однодозовий контейнер в небулайзер відкритим краєм вниз і легенько натиснути. Переконатися, що весь препарат перетік у небулайзер.
6. Зібрати небулайзер і використовувати його згідно інструкції для користування небулайзером.
7. Після використання промити небулайзер, залишки препарату утилізувати.

Діти.

Небутамол призначати дітям віком від 4 років.

Найпоширенішими симптомами передозування сальбутамолу є транзиторні зміни, фармакологічно індуковані β₂-агоністами, наприклад: тахікардія, тремор, гіперактивність та метаболічні порушення, включаючи гіпокаліємію (див. розділ «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

У результаті передозування сальбутамолу може виникнути гіпокаліємія, тому необхідно перевіряти рівень калію у сироватці крові. При застосуванні високих терапевтичних доз або передозуванні короткодіючих β₂-агоністів повідомлялося про випадки лактоацидозу, тому слід перевіряти рівень лактату в сироватці крові. Відповідно, слід контролювати метаболічний ацидоз, особливо у випадках стійкого або прискореного дихання, що посилюється, незважаючи на покращання симптомів бронхоспазму.

Побічна дія, наведена нижче, класифікована за органами і системами та згідно з частотою виникнення. Частота виникнення класифікується таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і < 1/10), нечасто (≥1/1000 і < 1/100), рідко (≥1/10 000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), включаючи поодинокі випадки. Загалом, дуже часті та часті побічні ефекти визначаються за даними клінічних досліджень, тоді як рідкі, дуже рідкі та з невідомою частотою – за даними спонтанних повідомлень.

З боку імунної системи.

Дуже рідко: реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив’янку, бронхоспазм, гіпотензію та колапс.

З боку обміну речовин, метаболізму.

Рідко: гіпокаліємія. Потенційно тяжка гіпокаліємія може бути результатом лікування β₂-агоністами.

Частота невідома: лактоацидоз (див. розділ «Особливості застосування»).

Неврологічні розлади.

Часто: тремор, головний біль.

Дуже рідко: гіперактивність.

Кардіальні порушення.

Часто: тахікардія.

Нечасто: посилене серцебиття.

Дуже рідко: порушення серцевого ритму, включаючи фібриляцію шлуночків, суправентрикулярну тахікардію та екстрасистолію.

Частота невідома: ішемія міокарда (див. розділ «Особливості застосування»).

Оскільки ці повідомлення є спонтанними, за даними післяреєстраційного спостереження частота їх не визначена.

З боку судин.

Рідко: периферична вазодилатація.

З боку дихальної системи, органів грудної клітини та середостіння.

Дуже рідко: парадоксальний бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Нечасто: подразнення слизових оболонок порожнини рота і глотки.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної системи.

Нечасто: м’язові судоми.

3 роки.

Після відкриття пакета з полімерної плівки – 3 місяці.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Не допускати заморожування та впливу прямого сонячного світла.

По 2 мл або 2,5 мл у контейнерах однодозових. По 10 контейнерів однодозових у пакеті з полімерної плівки, по 1 пакету або по 4 пакети в пачці з картону.

За рецептом.

ТОВ «Юрія-Фарм».

Місцезнаходження виробника та його місце провадження діяльності.

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Вербовецького, 108.